Анімізм і шаманізм

Размещено на http:\\www.allbest.ru\

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет харчових технологій

Кафедра філософії

Реферат

На тему:

Анімізм і шаманізм

Виконав:

Студент групи ОП 2-1

Владислав

Перевірила:

Бабушка Л.Д.

Київ 2012

Вступ

Анімізм (від лат. Anima, animus - «душа» і «дух» відповідно) - віра в існування душі і духів, віра в натхненність усієї природи. Вперше цей термін ввів німецький вчений Г. Е. Шталь. У творі «Theoria medica» (1708) він назвав анімізмом своє вчення про душу як якомусь безособовому життєвому початку, що лежить в основі всіх життєвих процесів.

Англійський етнограф і культуролог Едуард Тейлор, введший поняття анімізму в науку, розумів його і як первісну стадію розвитку релігії взагалі. З іншого боку, він же намагався простежити подальший розвиток анімістичних уявлень у світогляді висококультурних народів.

Тайлор вважав, що анімізм є «мінімум релігії», тобто, на його думку, будь-які релігії від примітивних до самих високорозвинених походять від анімістичних поглядів.

Однак ця теорія не витримала критики, оскільки жодна релігія не обмежується тільки вірою в душі і духів. По-друге, фактичний матеріал, накопичений після Тейлора, свідчить про те, що процес спіритуалізації (від лат. Spiritus, дух), тобто поділу світу на матерію і душу, протікав набагато складніше, ніж це уявлялося автору анімістичної теорії. Ці факти породили ряд нових, так званих преанімістіческіх, або доанімістіческіх напрямків, згідно з якими епосі анімізму передувала століття магії (Дж. Фрейзер), епоха аніматизм, ожівотворенія всієї природи (Р. Маретт, Л. Я. Штернберг), і первісний дологический містицизм (Л. Леві-Брюль), але ця систематика релігії носить абстрактний і штучний характер.

1. Анімізм

Анімізм (від лат. апітпа -- душа) -- це віра в існування у матеріальних об'єктів і процесів надприродних двійників. Анімізм починається з приписування якостей двійників матеріальним об'єктам: людському тілу, тваринам, знаряддям праці тощо. У подальшому своєму розвиткові анімізм включив у себе уявлення про двійників матеріальних процесів (хвороби, війни, ковальська справа та ін.).

У слов'ян для визначення ілюзійних двійників застосовувались два терміни: менш могутніх називали "душами", більш могутніх -- "духами". Тому можна сказати, що анімізм є вірою в існування душ і духів. Прикладом анімізму можуть бути деякі релігійні уявлення, скажімо, ескімосів Гренландії (XIX ст.). На їхню думку, надприродні двійники були у кожної людини, дерева, струмка, звіра. Уночі, вважали вони, людські душі залишають свої тіла і відправляються полювати, танцювати, відвідувати друзів. Коли вмирала людина, ЇЙ у могилу клали знаряддя і предмети праці. Вважалося, що двійники цих речей служитимуть двійникам людських тіл у "країні мертвих".

В анімізмі здійснюється подальше подвоєння світу: світ реальних об'єктів доповнюється світом духовного буття. У багатьох народів головними двійниками, яких найбільше поважали первісні анімісти, були душі померлих родичів. Тому в літературі первісний анімізм часто називають культом предків. У початковому анімізмі двійники уявляються як певне інше тіло, невидиме і невідчутне у більшості дагтєвих ситуацій. В той же час у багатьох народів існувало повір'я, що в окремих ситуаціях двійника можна побачити, почути і якось ще й відчути: уві сні, як відображення у воді, як тінь. На цій стадії розвитку релігії не існувало уявлення про безтілесну душу, двійники мислились як якась друга плоть, що має всі речові характеристики: форму, об'єм, вагу, колір, запах. Наприклад, гренландці вважали, що душі у людей неоднакові, -- гладкі люди мають гладкі душі, у худих людей і душі худі. Оскільки уві сні щастило "бачити" також душі померлих, то виникло уявлення про безсмертних двійників.

З уявлення про безсмертя двійників виросло уявлення про потойбічне життя. У первісних анімістів "країна мертвих" розташовувалась не на небі, а десь на землі чи під землею. Життя душ у "країні мертвих" в принципі вважалось звичайним продовженням реального життя. Так, за уявою індіанців-алконгінів душа мисливця у "країні мертвих" бігає за душами лося і бобра. У деяких народів замість уявлення про "країну мертвих" з'явилися уявлення про переселення душ у нові тіла.

У сучасних релігіях анімістичний елемент посідає значне місце. Уявлення про Бога, сатану, ангелів, безсмертні душі -- все це за своєю суттю -- ускладнений анімізм. Самостійно анімізм живе у вірі в привиди і в спіритизмі (вірі у можливість спілкування з душею померлого за допомогою блюдечка, яке крутиться).

2. Шаманізм

анімізм шаманізм екзальція релігія

Шаманізм (евенкійською мовою "шаман" означає несамовитий) -- це віра в особливо могутні надприродні можливості стародавніх професійних служителів культу (шаманів).

Приміром, у якутів аж до поч. XX ст. вважалося, що коли людина захворіла, то ЇЇ ніхто не може вилікувати, крім шамана. Шаман "лікував" за плату. В процедуру "лікування" входило виконання сукупності релігійних дійств: заклинання, пісні, танці, звернення до духів за допомогою розмови з духом. Якщо після релігійного "лікування" організм перемагав хворрбу, слава приписувалася шаману, а якщо помирав -- винним оголошувався злий дух, що вкрав душу хворого.

За яких історичних умов виник шаманізм?

Близько шести тисяч років тому розпочався перехід до патріархату. За патріархату з'явився додатковий виробничий продукт. Це означає, що люди почали виробляти більше, ніж було потрібно. У колективі виникла можливість утримувати тих, хто не займався продуктивною працею. Основними видами виробничої діяльності цього часу були скотарство і плугове землеробство, яке виникло на основі скотарства. Займалися цією працею чоловіки, оскільки вони мали мисливське знаряддя. Вирішальна роль чоловіка в господарському житті зумовила виділення його на перший план і в господарському управлінні. Можливість утримувати людей, які самі нічого не виробляють, І керівна роль чоловіка в суспільстві -- ось дві основні особливості, які відбилися в шаманізмі.

Перша риса шаманізму -- поява професійних служителів культу. Вперше в історії релігії виникла група людей, які одержували засоби для існування, значною мірою або й повністю, за рахунок відправлення релігійних обрядів; хоча в особі шаманів уже, по суті, з'явилося духовенство, церкви ще не було. Шамани не мали власної організації. Вони діяли в межах родоплемінної організації, підкоряючись ватажкам роду і племені, виконували їхні вказівки.

Друга -- виділення в ролі головних об'єктів релігійного поклоніння так званих шаманських духів. З погляду людей того часу, ці духи служили шаману, виконували його різні доручення, допомагали пізнавати таємниці, билися зі злими духами.

Третя риса -- керівна роль чоловіка в релігії. Кількість духів-жінок зменшилася, і вони були витіснені на другий план духами-чоловіками. Серед професійних служителів культу були і жінки, але чим більш глибоким був процес розкладу родового ладу, тим більше шамани витісняли Іпаманок.

Четверта -- використання істеричних приступів як засобів виконання релігійних обрядів. У багатьох народів шамани входили в екстаз і доводили себе до приступів, симптомами яких були: судомні обличчя та порухи тіла, невідчування уколів, піна на вустах, надзвичайно високі стрибки, мовна діяльність без контролю свідомості, втрата свідомості. Шамани в багатьох випадках були нервовохворими людьми. Причому до поєднання нервової хвороби з професією шамана люди йшли двома шляхами: в одних випадках нервовохворі ставали шаманами через свою незвичайність і обмежену здатність до суспільно-корисної праці, в інших -- шамани ставали нервовохворими через сильні і часті збудження при виконанні релігійних обрядів.

І нарешті, п'ята риса -- використання задурливих Дій як засобів виконання релігійних обрядів. Релігія виникла без будь-якої брехні. І лише на стадії ша-манізму до несвідомого обдурювання додалося сві-Доме, яке стало водночас і засобом відправлення релігійних обрядів, і однією з додаткових причин збереження релігійності.

У народів Азії, Австралії та Америки, які й досі живуть в умовах, де зберігаються залишки первісного суспільства, шаманізм існує й дотепер.

У всіх сучасних релігіях є залишки шаманізму. Це і професійна каста служителів культу, і уявлення про те, що священики перебувають в особливих стосунках із "світом духів", і те, що головні представники надприродного світу -- чоловічої статі. До залишків шаманізму належать також елементи екзальтації, які зустрічаються в ряді сучасних релігій.

Размещено на allbest.ru