Відродження українського лютеранства у контексті демократизації суспільного світогляду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відродження українського лютеранства у контексті демократизації суспільного світогляду

Андрієнко О.В

Релігійна духовність є невід'ємним елементом світогляду будь-якого суспільства. Україна відома як одна з найбільших православних країн світу, проте цілісне розуміння релігійного компоненту сучасного українського світогляду є неможливим без урахування протестантського впливу, зокрема Української Лютеранської Церкви (УЛЦ). Сучасна Українська Лютеранська церква є результатом духовного розвитку українського народу, що втілений у конкретну світоглядну форму. Дослідження її ролі у контексті демократизації суспільного світогляду допоможе сформувати більш адекватне уявлення про процеси та явища, які існують у сучасному українському соціумі.

Лютеранству та Українській Лютеранській Церкві присвячено вже досить багато досліджень історичного, релігієзнавчого та соціологічного характеру. Серед них слід виділити роботи О.Домбровського[1],

В. Любащенка[2;3] та В. Мельника[4]. Водночас спостерігається практично повна відсутність робіт соціально-філософського характеру, присвячених аналізу відродження лютеранства у світоглядному аспекті розбудови демократії в Україні, що говорить про необхідність активної розробки цієї проблеми.

Метою даної роботи є аналіз відродження лютеранства у контексті демократизації суспільного світогляду незалежної України.

Протягом сторіч Українська Лютеранська Церква офіційно (у дорадянський період), і приховано (за радянського режиму) існувала за умов переслідування як релігійна меншина. Однак на зламі XX-XXI ст. вона не тільки не втратила, але й зміцнила свої позиції у незалежній Україні, залишаючись однією з динамічних протестантських конфесій, що мають довгу історію свого існування на етнічних українських землях.

Місце і роль лютеранства в історії У країни ще й дотепер повного мірою не визначені. На це, насамперед, впливає недостатній рівень вивчення самого лютеранського руху, недооцінка його ролі у розвитку загальних культурних та релігійних процесів України. Довгий час протестантизм розглядався як "релігія другого сорту", що шкідлива для радянської людини. Поступове збільшення кількості віруючих у його громадах не відповідало твердженню про "остаточне подолання релігійних пережитків", а тому реальний стан протестантизму, а разом з ним і лютеранства в сучасній Україні, як і в колишньому СРСР, спотворювався, а уявлення про нього деформувалося. При цьому протестантизм неодмінно протиставляли іншим релігіям, передусім православ'ю. Український протестантизм, а разом з ним і лютеранство як закономірний результат соціально-політичних процесів, не міг би виникнути на теренах України без глибоких ідейних і культурних змін. Ці зміни знаходили специфічне відображення у релігії, насамперед у вигляді догмату, культової дії, церковної форми. Відновлення лютеранства на теренах У країни розпочалось на зламі 80-90-х pp. XX ст., коли на хвилі піднесення національного питання пролунали голоси і етнічних меншин. Виявилося, що в Україні є доволі чисельна німецька спільнота (майже 40 тис. осіб). Тому не дивно, що першою з лютеранських церков в сучасній Україні постала Німецька Євангельсько-Лютеранська Церква України (НЄЛЦУ) як осередок, що взяв на себе функції етноконфесійного самозбереження німців, провідника їхнього духовного єднання та поступу.

Відновлення структур НЄЛЦУ почалося у 1992р. на першому Синоді німецьких лютеран у Києві. Молодий пастор з Казахстану Віктор Грефенштейн був обраний першим суперінтендантом оновленої церкви. Починаючи з цього часу кількість громад НЄЛЦУ неухильно збільшувалась. Так, згідно з даними Держкомрелігії, на 1 січня 1995р. НЄЛЦУ налічувала 18 громад, на 1 січня 1996 р. 26, на 1 січня 2000 р. 41, на початок 2004р. 39 зареєстрованих і ще з десяток фактично діючих[5,с.60]. НЄЛЦУ постійно поповнюють представники інших національностей (особливо, вихідці з Прибалтики), яким близькі ідеї лютеранство, а також іноземці, що приїздять в Україну по справах.

В німецькому лютеранстві конфесійна ідентичність тісно пов'язана з національною та світоглядною ідентичністю. Тому керівництво НЄЛЦУ виступає проти будь-якого прозелітизму[1,с.89].

Сьогодні НЄЛЦУ це доволі розгалужене середовище, помітне, головним чином, в місцях німецької колонізації у Західній (Львів, Луцьк) і Східній Україні (Запоріжжя, Полтава, Кривій Ріг, Дніпропетровськ, Харків). Але найбільше громад на півдні (Одеса, Херсон, Миколаїв) та у Криму (Сімферополь, Судак, Севастополь). Керівний орган НЄЛЦУ (консисторія) з 1992 р. розташовано в Одесі. Загальна кількість віруючих 3-3,5 тис. Кафедральним собором спільноти є Церква Св. Катерини[2,с.10].

Духовне опікування пастви в НЄЛЦУ здійснює 31 пастор, з них 7 іноземців[2,с.11]. Сьогоднішня НЄЛЦУ активно допомагає німецькій спільноті сучасної У країни дослужитися до власної культури, традицій, рідної мови.

Новий етап другої за чисельністю лютеранської церкви Української Лютеранської Церкви настав на початку 90-х pp. XX ст., коли в Україну із семінарії "Конкордія" Міссурійського синоду (СІЛА) приїхав молодий пастор Ярослав Шепелявець. Його зусиллями було завезено тисячі примірників Біблії, сотні одиниць оргтехніки у школи та інститути, видано кілька підручників з основ лютеранського віровчення ("Збірник віросповідань ЄЛЦ", "Основи християнської віри", "Основи доктринального богослов'я"), профінансовано лікування дітей і навчання лікарів, фермерів, військових за кордоном, а в У країні за його особистої підтримки була створена пересувна "клініка на колесах", благодійний центр "Лютерани за життя". етноконфесійний лютеранство церква світогляд

У квітні 1993р. були відновлені богослужіння знищеної тоталітарним комуністичним режимом Церкви Аугсбурзького Віросповідання попередника Української Лютеранської Церкви[3,с.2]. З цього часу громади УЛЦ постають в Києві, Львові, Тернополі, Кремінці, Запоріжжі, Севастополі (єдина велика українська Церква в Севастополі), Сімферополі, Харкові, Миколаєві, Херсоні, Маріуполі, інших населених пунктах України.

У 1996 р. було офіційно зареєстровано Єпископат УЛЦ вищий керівний орган українських лютеран[3,с. 1 ]. Ще раніше у 1994р. УЛЦ заснувала богословську семінарію ім. Св. Софії у Тернополі, де готують майбутніх церковнослужителів і богословів. У 1997р. за свою активну суспільну діяльність Ярослав Шепелявець, єпископ відновленої УЛЦ з 1996р., був удостоєний премії ім. Івана Огієнка, а 1999р. голова УПЦ КП владика Філарет нагородив єпископа Ярослава разом з іншими лідерами протестантських спільнот країни Орден Святого Володимира. З 1999р. УЛЦ стала членом Всеукраїнської Ради Церков, Біблійного товариства України.

24-25 серпня 2000р. на черговому Синоді та Соборі УЛЦ було переобране керівництво УЛЦ. Новим головою Церкви було обрано недавнього випускника богословської семінарії ім.. Св. Софії В'ячеслава Горпинчука. Під керівництвом єпископа В'ячеслава УЛЦ не бере участі у політичному житті країни, але через відродження духовності, свою освітню та гуманітарну діяльність сприяє утвердженню демократичної української держави.

Впродовж листопада 2002р. в єпархіях Української Лютеранської Церкви відбулись звіти голів єпархій та перевибори голів на наступних п'ять років. Головою Київської єпархії УЛЦ, яка охоплює північний та центрально-східний регіони України, та має дві громади у місті Києві: "Воскресіння" (пастор В'ячеслав Горпинчук) та "Різдва Христового" (пастор Юрій Фізер), громаду у м. Харкові (пастор Сергій Борщ), громаду у м. Запоріжжі (пастор Сергій Зуєв), громаду у м. Слов'янську (пастор Павло Богмат), громаду у м. Токмаку, Запорізької області (пастор Сергій Зуєв), громаду у м. Радомишлі (голова громади Михайло Хитриченко), громаду у м. Маріуполі (пастор Вадим Колесник), громаду у м. Олександрії (пастор Олександр Діч), було обрано пастора Павла Богмата. Головою Галицької єпархії УЛЦ, яка охоплює західний регіон України та має громади у м. Тернополі (громада УЛЦ "Святих Апостолів Івана і Якова", пастор Tарас Коковський), громади у м. Кременці (пастор Андрій Гончарук), громади у с. Вороб'ївка, Зборівського району, Тернопільської області (пастор Олег Юхименко), громади у с. Лазарівна. Монастирського району, Тернопільської області (пастор Андрій Гончарук), громади у м. Кам'янець-Подільському (голова громади Віктор Мрачковський), громади у м. Івано-Франківську (пастор Олег Юхименко), було обрано пастора Тараса Косовського. Головою Таврійської єпархії УЛЦ, яка охоплює південний регіон та має громади у м. Севастополі (громада УЛЦ "Христа Спасителя", диякон Віктор Пащенко), громади у м. Миколаєві (пастор Олександр Зонне), громади у с. Іванівна, Веселинівського району, Миколаївської області (пастор Сергій Сомін), громади у м. Херсоні (пастор Олег Стецюк), громади у м. Сімферополі (пастор Ігор Ратушний), було обрано пастора Iгopa Ратушного [6,с. З]. До Таврійської єпархії УЛЦ належать також громади УЛЦ німецької традиції, що діють у Сімферополі, у Коктебелі, у Феодосії, у Зуї.

26-28 листопада 2002р. в Києві і Пущі-Водиці відбувся черговий Сінод та Собор УЛЦ, на яких було заслухано звіти посадових осіб та підрозділів Єпископату, розглянуто і затверджено зміни до Статуту Єпископату, винесено на обговорення проект нового Закону У країни "Про свободу совісті та релігійні організації". Собор УЛЦ також ухвалив рішення про створення реєстру кліру, до якого вноситимуть чинних душ пасторів УЛЦ.

13 вересня 2003р. у Севастополі відбулось чергове засідання Синоду УЛЦ. Крім традиційних для засідань Синоду звітів посадових осіб та голів єпархій, питання порядку денного містило також звіт голови Української Емісійної Ради, пастора Олександра Діча, інформацію про засідання Бюджетного комітету та доповідь його голови пастора Сергія Зуєва.

До роботи Синоду були запрошені також директор емісійного товариства "Думки про віру" Керміт Траска, ректор Ураїнської Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії пастир Давид Джей Веббер, професор пастир Джон Лоренц, представник місійного товариства "Думки про віру" Роберт Дулітл, директор благодійного фонду "Віра в дії" Володимир Черевко.

У своєму звіті Єпископ В'ячеслав Горпинчук розповів присутнім про новини життя Церкви, про виклики, які життя ставить перед Українською Лютеранською Церквою. Серед здобутків Церкви реєстрація громади УЛЦ в селі Гамове Миколаївської області, де громаді село передало приміщення нефункціонуючого дитячого садка. Цього літа також громада "Усіх святих" міста Харкова пройшла перереєстрацію. Таким чином, Українська Лютеранська Церква продовжила зміцнення своєї присутності у південно-східному регіоні нашої країни.

Успішним було проведення Літньої біблійної школи (ЛБШ) та Молодіжного форуму літа 2003р. У всіх містах, де відбувалася ЛБШ, вона отримала позитивні відгуки пастирів, мешканців міст. Багато дітей почали відвідувати Недільні школи громад.

Доброю традицією Церкви стало проведення пастирських конференцій, які сприяють обміну досвідом між пастирями УЛЦ та сестринських церков, з якими УЛЦ є у спільноті. Темою літньої пастирської конференції, де головним доповідачем був пастир Джон Шутце із Сполучених Штатів Америки, була опіка над хворими та вмираючими.

Віце-єпископ УЛЦ Андрій Гончарук влітку 2003р. відвідав Сполучені Штати, де брав участь у Синоді Євангельського Лютеранського Синоду, проповідував у громадах, навчався у семінарії, переймав досвід. Про свою роботу протягом звітного періоду розповіли Секретар УЛЦ Ігор Рудзік та Скарбник Василь Коршак, голови всіх трьох єпархій Церкви: Київської пастир Павло Богмат, Галицької пастир Тарас Коковський, Таврійської пастир Ігор Ратушний.

У своїй доповіді директор емісійного товариства "Думки про віру" Керміт Траска повідомив, що наступного року спонсори підтримають будівельний проект у Києві[7,с.7], що буде тільки сприяти подальшому зміцненню позицій УЛЦ.

Відновивши практику в Західній У країні, сьогодні УЛЦ представлена і в центрально-східному регіоні нашої країни, зокрема у Маріуполі, який входить до складу Київської Єпархії УЛЦ. Сьогодні у Маріуполі діє 1 зареєстрована громада УЛЦ (пастор Вадим Колесник). Згідно з даними держкомрелігії на 1 січня 2004 р. УЛЦ мала на теренах України 41 зареєстровану громаду[26,с.60].

За 1997-2002рр. УЛЦ вдалося повернути та реєструвати кілька колишніх храмів, але головну увагу вона приділяє будівництву нових. Ta заснування українських громад УЛЦ було б неможливим без підтримки лютеранського руху Цівнічної Америки[4,с.24]. Сьогодні УЛЦ підтримує контакти тільки з впливовими лютеранськими організаціями СІЛА Міссурійським та Висконсинськими синодами, які тримаються ортодоксії.

Таким чином, українські лютерани протягом років незалежності активно працюють над становленням своєї Церкви. Її повернення на Батьківщину вони пов'язують не лише з церковним будівництвом, а й більш широким національним, культурно-освітнім, світоглядним включенням у суспільне й духовне життя країни. Зорієнтована на місцеве населення, його культуру, мову, традиції, сучасна Українська Лютеранська Церква прагне відновити гасло своїх піонерів: "Через Реформацію українізація", адже вона є безпосередньою наступницею Української Євангельської Лютеранської Церкви і відіграє важливу роль у зростанні толерантності та демократизації духовного життя українського суспільства.

Список використаних джерел

1. Мельник В. Концепція соціального Євангелія у контексті суспільної активізації протестантизму // Церква і соціальні проблеми. Львів: Видавнича Спілка "Просвіта", 1998. С.169-221.

2. Любащенко В. Німецька Лютеранська Церква в Україні: чи є перспектива // Людина і світ. 2001. №6. С.10-13.

3. Любащенко В. Українська Лютеранська Церква: воскресаюча народна мучениця [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.ukrlc.org

4. Домбровський О. Нарис з історії українського євангельського реформованого руху. Нью-Йорк. Торонто: Українське Євангельське Об'єднання в Північній Америці, 1979. 622с.

5. Таблиця зміни мережі релігійних організацій України // Релігійна панорама. 2004. №2. Є.60-64.

6. Новини з єпархій УЛЦ // Стяг. 2003. №1. С.З.

7. Засідання Синоду УЛЦ // Стяг. 2003. №7. Є,7-8.

Размещено на Allbest.ru