Месіанські ідеї монотеїстичних релігій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філософії імені Г.C. Сковороди НАН України

09.00.11- релігієзнавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Месіанські ідеї монотеїстичних релігій

Шелудченко Ольга Тарасівна

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському Національному університеті імені Т.Шевченка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Черній Анатолій Михайлович (завідувач кафедрою соціально-гуманітарних дисциплін Європейського університету (м. Київ))

Офіційні опоненти:

- доктор філософських наук, професор Нічик Валерія Михайлівна (головний науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України)

- кандидат філософських наук Любчик Володимир Піменович (начальник Управління Державного Комітету України в справах релігії)

Провідна установа: Національний університет "Києво-Могилянська академія" (кафедра філософії та релігієзнавства)

Захист відбудеться "1" лютого 2002 р. о 14-й годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії (01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий 29.12.2001р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філософських наук Бучма О.В.

Анотації

Шелудченко О.Т. Месіанські ідеї монотеїстичних релігій. (історико-філософський дискурс) - рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністтю 09.00.01. -релігієзнавсто. - Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України. - Київ, 2001.

В дисертації проведено аналіз месіанських уявлень монотеїстичних релігій та зроблено ряд висновків щодо тієї ролі, яку вони відіграють у процесах духовного засвоєння суспільної трансформації, оновлення засад людського буття в світі.

Дослідження спрямоване на пошук категорій спільності, ліній збігу основних уявлень про таку фундаментальну побудову релігійної свідомості, як ідея приходу Месії.

Дисертант доходить висновку, що месіанство є тією категорією релігійної свідомості в монотеїстичних релігіях, за допомогою якої вона рефлексує невідповідність історично посталих форм суспільного життя його новим духовно-практичним засадам. Завдяки існуванню цієї категорії суспільна свідомість (однією з форм якої є релігія) здатна осягнути необхідність входження в нову систему уявлень, остаточного відокремлення від минулого, зберігши при цьому минулий досвід духовного освоєння світу.

Ключові слова: Месія, Махді, Машиах, монотеїстичні релігії, месіанські ідеї, есхатологія, "кінець днів".

Шелудченко О.Т. Мессианские идеи монотеистических религий: (историко-философский дискурс) - рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.01. - религиеведение. - Институт философии им. Г.С. Сковороди НАН Украины. - Киев, 2001.

В диссертации проведен анализ мессианских представлений монотеистических религий и сделан ряд выводов относительно той роли, которую они играют в процессах духовного освоения общественной трансформации, обновлении основ человеческого бытия в мире.

Автор воссоздал аутентичное понимание фигуры Мессии, которое присуще вероучениям религий авраамистичеких традиций иудаизму, христианству и исламу.

В исследовании определены категории общности, линии совпадения основных представлений монотеистических религий на приход Мессии в "конце дней". В работе показано, как в кризисных эпохах объективно актуализируются идеи мессианства, усиливаются эсхатологические настроения, появляются разнообразные мессии и пророки.

В работе делаются выводы, что как для научной рефлексии, так и для религиозной, характерно употребление категорий, которые являются всегда содержательно не полными. Поскольку развитие общества принципиально открытый процесс, поэтому каждое поколение не имеет однозначной самоопределенности, в силу этого идеи мессианства всегда будут и в дальнейшем ареной, на которой будут сталкиваться различные трактования.

Мессианство является той категорией религиозного сознания в монотеистических религиях, с помощью которой оно рефлектирует несоответствие исторически возникших форм общественной жизни ее новым духовно-практическим основам. Благодаря существованию этой категории, общественное сознание (одной из форм которого является религия) способно постигнуть необходимость вхождения в новую систему представлений, окончательного отделения от прошлого, сохранив при этом опыт духовного освоения мира. Важным является то, что именно человек есть тем звеном, которое соединяет Прошлое и Грядущее. Он, действуя в социуме, является причиной обновления мира по принципам, носителем которых является сам. С точки зрения религиозного подхода, фактором появления такой личности является внеиндивидуальная "Божья воля", что реализуется в определенный момент в акте появления Мессии.

Общность мессианских представлений мировых религий является проявлением общности исторического процесса, в котором они формировались, общности принципов социального бытия, его циклического характера.

Ключевые слова: Мессия, Махди, Машиах, монотеистические религии, мессианские идеи, эсхатология, "конец дней".

Sheludchenko O.T. Messianic ideas of the monotheistic religions: (historical - philosophical discursion). Manuscript.

Thesis on competitions of a scientific degree of the candidate of philosophical sciences in specialty 09.00.11 - religious studies - G.S. Skovoroda Philosophy Institute of National Academy of Sciences of Ukraine (Department of Religious Studies), Kyiv, 2001.

The dissertation gives an analysis of the messianic ideas of monotheistic religions of the world and proposes a number of conclusions as to their role in the processes of social transformation spiritual assimilation and world humanity principal renovations.

The author of the thesis draws conclusions that messianity is a monotheist religion category that reflects the lack of correspondence between the historic ways the life of society and its new spiritual and practical grounds. Owing to the existence of this category the social conscience (on of its forms being the religion) is able to perceive the necessity of entering a new system of beliefs and separating from the past alongside with preserving the experience of the spiritual assimilation the world.

Key words: Messiah, Maсhdі, Mashiah, monotheist religions, messianic ideas, eschatology, "Last days".

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження.

Початок нового тисячоліття ознаменовано цілою низкою кризових явищ у сфері суспільного буття. Останні потребують світоглядного їх осмислення та визначення шляхів й ефективних засобів їх подолання. Масова свідомість має бути позбавленою від тих ідеологічних та світоглядних стереотипів, які були характерними для сторіччя, що минуло. Проте, втрачаючи звичні стереотипи, усвідомлюючи можливість знищення цивілізації взагалі, люди іноді доходять думки, що разом з ними гине світ, а розпад узвичаєних соціальних спільнот здається їм апокаліпсисом світобудови загалом. Розв'язання всіх складних проблем сьогодення, зрозуміло, дасть подальший історичний розвиток людства, але вже сьогодні воно прагне мати переконливу відповідь на ці питання, у пошуках якої подумки часто звертається до наявних вже духовних здобутків, узагальнених у віроповчальних системах, зокрема в релігіях авраамістичної традиції з їх ідеєю Месії-Спасителя - до минулого досвіду як раціонального, так і позараціонального освоєння світу.

Світ стає неухильно все більше різноманітним і водночас взаємозалежним. Тому узагальнення різних підходів до усвідомлення його долі, пошук можливості віднайдення взаєморозуміння та, зрештою, конструювання спільних дій на основі певних, уже усталених в суспільній думці ідей (незважаючи на всі їх світоглядні чи конфесійні протиріччя), на нашу думку, є одним з чинників подолання кризових явищ, з якими людство зіткнулося у сьогоденні.

Звернення до есхатологічної проблематики поєднує різні світові релігії та філософські течії. Виходячи з цього, її осягнення за сучасних умов із врахуванням вирішення їх світовими релігійними системами є актуальним полем для діалогу між представниками різних конфесій, а також людьми, які вважають себе позаконфесійними віруючими, носіями атеїстичного світогляду. Таким чином, розгляд есхатологічної проблематики є актуальним не тільки у просторі філософського та релігієзнавчого її осягнення, але й з точки зору розбудови сучасної України, відтворення цілісного соціального організму, у якому відмінності між людськими світоглядними позиціями не будуть доводитися до політичних протиріч.

Нині як ніколи гостро постало питання аналізу релігійних текстів, на які посилаються різні новітні конфесії, витворюючи вчення про своїх нових "спасителів" і гуру, пророків і Христів, необхідності протиставлення здорового глузду їх закликам і вченням про "порятунок в Кінці світу", скорий "Страшний суд" і "прихід Месії" належних аргументів, які могли б зупинити процес залучення молоді до цих течій. Тому аналіз есхатологічних вчень, релігійних текстів традиційних, історичних віроповчальних систем, на які посилаються новоз'явлені конфесії, має не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Усі вищеназвані чинники власне й зумовили появу дисертаційного дослідження месіансько-есхатологічної проблематики.

Зв'язок дослідження з науковими програмами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов'язаний з плановою тематикою дослідження кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Т.Шевченка №97164 "Філософія релігії як філософське релігієзнавство", яка відноситься до держбюджетної Комплексної наукової програми "Наукові проблеми державотворення України" №0198U000787.

Мета дисертації полягає в аналізі специфіки месіансько-есхатологічних поглядів монотеїстичних релігій авраамістичної традиції, а також у визначенні спільності цих їх уявлень на основі витлумачень їх богословських "Святих писань" та релігійних текстів. Меті дослідження підпорядковані такі основні завдання:

ь визначити ту роль, яку відіграють ідеї месіанства в умовах розвитку сучасних процесів глобалізації;

ь виявити загальні риси конструктів месіанства основних релігійних монотеїстичних систем авраамістичної традиції;

ь з'ясувати, саме який аспект ідеї приходу Месії більшою мірою виражений в іудаїзмі, християнстві та ісламі;

ь на основі аналізу біблійних текстів віднайти, що являє собою постать Месії в християнстві.

Об'єктом дослідження є класичні та сучасні тексти монотеїстичних релігій, які містять месіанські ідеї.

Предметом дослідження є специфічні риси спільності та відміни месіанських уявлень авраамістичних релігій - іудаїзму, християнства та ісламу, кореляція їх з процесом історичного розвитку.

Методи дослідження. В дисертаційній праці застосовано методи компаративного аналізу (месіанські ідеї іудаїзму, християнства та ісламу) та системно-функціонального підходу.

Усе це дало змогу провести об'єктивний аналіз богословських месіансько-есхатологічних теорій, з'ясувати їх характер, напрямки та динаміку змін. Автор вважає, що саме такий підхід дає можливість уникнути можливої тенденційності та апологетичності оцінок. Дотримування принципу релігійної неупередженості слугувало плідності компаративного аналізу систем монотеїстичних релігій. Дослідження було виконано на основі толерантності, долання будь-якої ідеологічної упередженості. Автор також спирався на методологічні принципи об'єктивності, світоглядного плюралізму й конфесійної неупередженості.

Наукова новизна дисертації. Дисертація є першим у вітчизняному релігієзнавстві дослідженням, в якому на основі компаративного аналізу монотеїстичних релігій, розкривається проблема приходу Месії в "кінці днів" в контексті її глобальної значимості, як відображення універсального механізму та характеру функціонування суспільної свідомості в процесах глобальної трансформації.

Розроблено і обґрунтовано концепцію, згідно якій месіанство є тією категорією релігійної свідомості в монотеїстичних релігіях, за допомогою якої вона рефлексує невідповідність історично поставших форм суспільного життя його новим духовно-практичним засадам. Завдяки існуванню цієї категорії суспільна свідомість (однією з форм якої є релігія) здатна осягнути необхідність входження в нову систему уявлень, остаточного відокремлення від минулого, зберігши при цьому досвід духовного освоєння світу.

На основі матеріалів дисертаційного дослідження автор формулює загальні положення, які відзначаються науковою новизною:

Ідея месіанства є однією з фундаментальних в іудаїзмі, християнстві та ісламі. І інші їх положення без неї втрачають будь-який сенс.

Загальною рисою конструктів самого месіанства в іудаїзмі, християнстві та ісламі є те, що вони мають два виміри - індивідуальний та загальносоціальний. Перший полягає у тому, що у розглянутих релігійних системах Месія витлумачується як особистість, приділяється увага саме індивідуальним його рисам. Залишаючись серед людей і людиною, Месія виходить за цю визначеність, стаючи причетним до сфери сакральної дії. Другий вимір полягає у тому, що він є силою соціального перетворення, вирішення саме суспільних (переважно суспільно-політичних) проблем свого часу. При цьому часова визначеність соціальної проблематики відходить на задній план, а історичне тло, на якому формувалися месіанські уявлення, постає у міфологічній формі як універсальна світобудова.

В іудаїзмі та ісламі більшою мірою виражений соціально-прикладний аспект приходу Месії, ніж це має місце у християнстві. Християнська релігія у цьому плані не є спрямованою на вирішення завдань розвитку якогось певного соціуму, поставання якоїсь соціально-політичної утопії. Новий стан світу в ньому не є поставанням якоїсь земної справедливості. Дії Месії для іудеїв - виконання обіцянки перед стороною, що дотрималася умов угоди, для християн - розкриття тайни існування оновленого світу, провозвісником якого був Ісус. Для прибічників ісламу його прихід - встановлення насамперед політичного правління Аллаха на всій Землі.

Фігура Месії у всіх варіантах проаналізованих релігійних систем антропоморфна, але в ісламі вона набирає найбільш суб'єктних рис.

На основі аналізу біблійного тексту можна говорити про присутність у ньому двоїстої системи розуміння того, що являє собою Месія у християнстві. Одна можлива точка зору полягає у тому, що Месією є саме Ісус, котрий повернеться у "кінці днів" і довершить свою місію. Згідно другого можливого погляду Месія та Христос є різними постатями, а в "кінці днів" прийде той, кого звуть Левієм або Агнцем.

Спільним мотивом у всіх трьох концепціях є орієнтація на вирішення соціальних проблем людського буття та боротьбу з Антихристом (Дадджалом, Сатаною, Дияволом). Більш того, в ісламі присутній мотив розуміння того, що з останніми будуть спільно боротися Ісус та Махді, тобто відбудеться синтез християнської та ісламської традиції.

В усіх проаналізованих концепціях важливе значення надається людській постаті. В них Месія не якесь понадприроднє створіння. Він постає як неначе прообраз дійсної людини, яка змінює світ на основах істинного буття.

Теоретична значимість роботи полягає в тому, що здійснений в ній аналіз релігійних вчень дає можливість збагнути сутність нового підходу до витлумачення месіансько-есхатологічної концепції. Висновки дисертації дають уяву про особливості і характер взаємозв'язків різних релігійних систем, про спільність поглядів монотеїстичних релігій, коли йдеться мова про тлумачення "кінця світу" і приходу Месії. Основні положення і висновки дисертації є важливими для більш досконалого розуміння релігійного вчення з месіансько-есхатологічних питань в сучасних умовах, коли проходять докорінні зміни в суспільстві.

Практична значимість роботи. Висновки дисертації можуть сприяти визначенню шляхів співпраці різних релігійних конфесій між собою та між науковцями і служителями релігій.

Матеріали дисертаційної роботи можуть використовуватись:

ь при розробці і читанні у вузах нормативних курсів "Релігієзнавство" та "Історія релігії", спецкурсів з особливостей віровчення систем монотеїстичних релігій, а також в освітнянській роботі;

ь для подальшого дослідження месіансько-есхатологічної проблеми науковцями-релігієзнавцями.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження апробовані автором на міжнародних конференціях "Історія християнства і сучасність" (29-31 травня 2000р., м. Одеса), "Християнство на межі тисячоліть" (15-16 березня 2001р., м. Київ), "Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин" (29 травня 2001р., м. Київ). Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Т.Шевченка.

Публікації. За матеріалами дисертації у збірниках наукових праць, та наукових журналах опубліковано шість статей.

Структура дисертації обумовлена логікою дослідження, його метою та основними завданнями. Керуючись ними, автор у першому розділі подає джерелознавчий аналіз літератури щодо месіансько-есхатологічної проблематики. У другому - звертається до розгляду месіанських поглядів іудаїзму. В третьому - аналізує поняття "Месія", "Христос" та "помазанець", а також месіансько-есхатологічні погляди християнства. В четвертому розділі висвітлює мусульманське тлумачення приходу Месії в "кінці днів". Отож, дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновку, списку використаних літературних джерел (227 найменування) та додатку. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 175 сторінок, із яких основній частині належить 148.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується доцільність вибору і актуальність дисертаційного дослідження та визначається стан її наукової розробленості. Формулюються мета та основні завдання роботи, визначаються об'єкт і предмет дослідження, його теоретико-методологічні засади. Розкривається наукова новизна одержаних результатів, їх практична і теоретична значимість, апробація, а також зв'язок дослідження з науковими програмами.

Перший розділ - "Месіансько-есхатологічна проблематика: джерелознавчий аналіз" - присвячено історіографічному джерелознавчому аналізу проблем месіанства.

Літературні джерела, в яких розглядається месіанська проблематика, досить різноманітні як за своєю концептуальною спрямованістю, так і за умовами виникнення. Насамперед слід вирізняти літературу світського та церковного походження, філософського, богословського та популяризаційного характеру.

Існує ціла літературна традиція розглядати ідеї месіанства з точки зору долі соціально-історичних, точніше, соціально-політичних спільностей. Так, наприклад, проаналізувавши висловлювання святих, подвижників православної Церкви, філософів, літераторів ми знаходимо, що прихід Месії є як би категорією, що використовується церковними діячами для постулювання власної значимості для суспільства, месіанство нібито розчиняється в дусі спільності доль православного обранництва, здобуває характер інструменту легітимації політичного панування церкви в сучасному світі.

В рамках проблематики, що розглядається, не можна не звернути увагу на захищену в 1996 році в м. Києві кандидатську дисертацію Т.Б. Приходько "Розвиток мусульманської традиції в коментуванні Корану (X - XV ст.) (на прикладі пояснення есхатологічних текстів)". У ній аналізувалися погляди мусульман на проблему "страшного суду" й "кінця світу". Також окремо треба відмітити дисертаційне дослідження київського науковця П.Г. Гопченка "Социальные истоки и идеологическая направленность христианской эсхатологии и ее модернизация в современном протестантизме" (1980 рік), його працю "Критика религиозных концепций о "конце мира": Социальные истоки и идейная сущность христианской эсхатологии" (К, 1979), а також дисертаційне дослідження Ю.П. Бариша "Критика эсхатологии современного протестантизма", захищене в 1982 р. в Ленінградському державному університеті.

Автор в своїй праці спирався на загальнометодологічні дослідження відомих представників сучасної української філософської школи, зокрема В. Андрущенка, Є. Бистрицького, Л. Губерського, А. Конверського, В. Табачковського, В. Шинкарука та ін. Суттєву допомогу в здійсненні змістовного аналізу теми дисертації надали праці сучасних українських релігієзнавців, зокрема А. Колодного, М. Заковича, Б. Лобовика, Є. Дулумана, В. Лубського, П. Яроцького, В. Нічик, В. Любчика, А. Чернія, О. Уткіна та інш.

До аналізу месіанської проблеми, а також пророків й пророцтв звертались такі видатні дослідники-релігієзнавці радянської доби як О.М. Гончаренко, В.Л. Керов, Й.О. Кривельов, А.Н. Нісанбаєв, М.Б. Піотровський, С.М. Прозоров, М.І. Ризький, І.Р. Тантлевський та інші.

Також дослідження проблеми приходу Месії проводились авторами дореволюційної доби, зокрема М. Істочниковим, М. Каменським, І. Ньютоном, Оберленом, О. Смірновим та ін.

До розгляду ранньохристиянських поглядів на прихід Месії в "кінці днів" зверталися іноземні дослідники Ж. Старкі, Д. Фітцмаєр, Р. Браун, А. Како, Ф. Стріккерт, Д. Брук.

Зазначені вище різні автори скоріше акцентують увагу на наявних розбіжностях месіанських авраамістичних релігій, намагаючись довести правоту тих концептів, до яких належать, або ж констатують факт наявності спільності положень різних релігій з даного питання, зводячи проблему до того, що виявлена нами спільність поглядів свідчить про недостатність підходу кожної з релігійних систем. В останньому випадку виникає небезпека втрати конкретного досвіду духовного освоєння історії, що міститься в ідеях месіанства, тоді як у першому має місце існуюче історичне протистояння прихильників монотеїстичних релігій.

У дисертаційному дослідженні месіанські ідеї монотеїстичних релігій розглядаються не з точки зору розбіжностей, що формувалися історично, а з погляду присутності в них спільних рис історичної долі людства. Тематична фабула подібного підходу виникає під впливом процесів глобалізації.

В другому розділі - "Вчення про Машиаха в іудаїзмі" - дається характеристика месіансько-есхатологічних поглядів іудаїзму, їх виникнення та розвитку.

Згідно з уявленнями іудейської релігії, Месія є людиною в тому ж значенні, в якому був людиною цар Давид. Він повинен врятувати Ізраїль від його зовнішніх ворогів, перемагаючи в війнах. Він відбудує Третій Храм, або закладе його основи, щоб іудеї мали змогу виконувати всі заповіді Тори. На даний момент з 613 Тори зараз можуть виконуватися тільки 207 заповідей. Ті, що відносяться до жертвоприносин в Храмі, не можуть здійснюватись через руйнування Храму, а в іудаїзмі жертвоприносини поза Храмом заборонені. Месія збере євреїв з Вигнання в країні Ізраїль. Месію визнають всі народи.

Вважається, що пришестю Месії повинен передувати прихід взятого на небо пророка Іллі, що проголосить про настання довгоочікуваного часу. В іудаїзмі також є поширеною думка про передвісника Месії, так званого Месії бен Йосипа. Але вважається, що його діяльність не буде мати помітного успіху і він загине.

У сучасному єврейському світі є два основних варіанти уявлень про прихід Месії. Перший підхід передбачає, що все, що треба робити для приходу Месії - це вести праведне життя, тобто виконувати всі розпорядження іудейської релігії, молитися, багато часу присвячувати вивченню Писання і Талмуду. І тоді Всевишній дарує диво, поверне Храм. З чудесами і знаменнями буде проголошена нова ера - ера Машиаха. Як правило, цієї точки зору дотримується ультра-ортодоксальна частина іудаїзму.

З другої точки зору, приходу Месії треба сприяти і відновити Єрусалимський Храм своїми руками, як це робилося в минулому. Одночасно з цим треба зробити так, щоб вся земля в країні Ізраїлю почала належати євреям.

У наш час багато хто дотримується концепції "подвійного варіанту". Він зводиться до того, що Всевишній в Своїх планах передбачив обидва описаних вище варіанти приходу Месії. При цьому, якщо іудейський народ своїми праведними справами того заслужить, то Месія прийде, як описано у першому варіанті - з чудесами і знаменнями, а якщо ж ні, то Месія все одно прийде, але вже за другим варіантом.

Узагальнюючи пророцтва Танаху і апокрифів, можна зробити висновок, що в іудаїзмі вважається, що без втручання Месії неможливо зупинити деградацію суспільства, падіння духовності, зростання злочинності, відновити біблійні закони співіснування, тобто вирішити соціальні проблеми. Вони чекали на прихід людини, що візьме на себе керування державою і суспільством. Іудеї висувають високі вимоги до особи Месії, що дає можливість оцінити якості того або іншого "претендента" на це "звання". А оскільки до цього часу ще не знайшлося гідної людини, яка б втілила в собі всі їх надії і сподівання, то вони й далі продовжують чекати на його прихід.

Згідно іудаїзму, Месія є царем і духовним вождем тільки єврейського народу. Під час його життя і правління відбудеться відродження всього світу. Воно буде відбуватися в об'єктивній реальності, явно і безсумнівно для всього суспільства. Месія припинить війни та встановить загальний мир і благополуччя. Тоді всі, насолоджуючись спокоєм і гармонією, зможуть присвятити себе пізнанню Бога і духовному вдосконаленню. Відтак месіанська ідея має певний загальнолюдський вимір. Важливо також, що Месія взагалі не може померти, не виконавши поставлених перед ним завдань і не виправдавши свого призначення. І якщо в християнстві образ Месії пов'язаний з левом, то в іудаїзмі "Левій" є його ім'ям.

Третій розділ - "Феномен месіанства в християнстві" - присвячено розгляду месіанських поглядів християнства.

Згідно з християнськими трактуваннями, прихід Месії в "кінці днів" є остаточним завершенням багатовікової деградації людства. Його прихід допоможе розв'язати всі невирішені проблеми: відновити духовність, моральність, встановити справедливість та занедбані закони Біблії. Саме Месія повинен здійснити суд, під час якого загине найгірша частина людства. Після суду припиняться війни, хвороби, катастрофи і стихійні лиха, оскільки всі перестануть грішити і будуть жити за древніми законами, а тоді Богу вже не треба буде карати людей. Маючи нові знання, всі будуть жити в справедливому суспільстві, яке побудує Месія.

В дисертації виокремлені ті особливості месіанських ідей, які притаманні саме християнству. Ними є:

1. Месіанська ідея отримує в християнстві часовий вимір. Ісус провіщає близьке настання часів Царства Божого, часів, коли Бог постане перед людьми і вони вимушені будуть приймати рішення. Тоді кожній людині відкриються безмежні можливості. У християнстві, на відміну від іудаїзму, месіанство ініціює актуальну дію, воно співвіднесено з наявним соціально-історичним станом. У певному розумінні це не активне і дієве очікування, а спів-діяльність - сьогодні й зараз.

2. З аналізу текстів Нового Заповіту можна зробити висновок, що Ісус Христос, Месія і Помазанець Божий - це різні постаті. Ісус не міг бути очікуваним Месією, оскільки не виконав покладених на нього месіанських завдань: звільнення єврейського народу, відновлення Храму, припинення воєн і встановлення миру, встановлення Золотого віку (месіанської епохи) тощо. Але Христос є Богом Землі (євангелісти частіше називають його Господом) і посланцем Божим, який дав людству нову християнську релігію, яка успадкувала водночас основи віровчення свого попередника - іудаїзму.

3. Якщо в іудаїзмі Месія - це цар, переможець, то в християнстві - посланець Божий, який переміг смерть і повинен виконати месіанські завдання під час другого свого пришестя. Для виникнення, поширення й затвердження християнської релігії питання смерті (заклання) і воскресіння Ісуса є принциповим, а ось для єврейської релігії - ні.

4. Прихід Христа в "кінці днів" є одним з основних догматів християнства. Але з наведеного аналізу Біблії і понять "Месія", "Христос" і "Помазанець Божий" можна зробити висновок, що оскільки Христос і Месія - це різні поняття, і Христос попереджав про прихід Сина Людського не маючи на увазі себе, то в "кінці днів" потрібно чекати на прихід Месії. Це твердження також може підтверджуватися і тим, що в Апокаліпсисі ніде не говориться про прихід саме Христа, але йде мова про Месію як Агнця або Лева.

В четвертому розділі - "Мусульманська інтерпретація месіанства" - розглядається погляд мусульманської релігії на прихід Месії. На основі вивчення Корану і взагалі мусульманської духовної традиції дисертант виділяє ряд тлумачень месіанської ідеї, притаманних цій релігійній системі. Насамперед в переказах мусульман про кінець світу Іса разом з імамом Махді перемагають Антихриста. Прихід Махді перед "кінцем світу" постав як найголовніший аспект мусульманської есхатології.

Махді в ісламі розуміється як володар епохи, який повинен повернутися і наповнити світ справедливістю і встановити царство блаженства на Землі. У цьому розумінні він є подібним до іудейського Машиаха. Махді буде вести безпосередньо сам Аллах і застерігати від будь-яких помилок і гріхів. Він буде роз'яснювати релігійні знання і право, витлумачувати Коран та ін. Доки він не з`явився, то цю його функцію виконуватимуть інші імами. Цікаво, що ця функція може бути екстрапольованою також на всі попередні дії імамів.

Починаючи з XI століття, шиїтський іслам розвивався під впливом ідей античної філософії. Визнавши першостворюючою силою Світовий Розум, а його еманацією - Світову Душу, шиїти перенесли ці космічні принципи на земне життя. У цій системі пророк став розглядатися як "довершена людина", носій організуючої й керуючої сили, людська іпостась Світового Розуму, а імам (Махді) - як людська іпостась Світової Душі, духовний вождь людства.

Зрештою, імамітські богослови створили свою релігійно-філософську доктрину, в якій імамат виступає як найважливіша космічна сила, еманація вічного божественного світла, а Махді - як виконавець божественного розпорядження, верховний духовний керівник, як "полюс", або "вісь", навколо якого обертаються сфери буття. Відтак він є одночасно і вершитель доль людства, і суспільний лідер.

В сунітському ісламі Махді - провісник близького "кінця світу", той хто поновить віру, послідовник пророка Мухаммеда. І якщо сунітський Махді - особа невизначена, міфологічна прикраса ідеалу майбутнього, то шиїтський Махді - очікуваний непогрішний імам з роду Алі, який продовжить справи пророка. Він тут постає як повновладний правитель у силу божественного встановлення, що поверне занедбані права обраному роду Алі і відновить на Землі справедливість.

Шиїти, згідно своїх хадісів, визнають, що Махді, як за своїм народженням, так і через свою досконалість, є Вище Богоявлення, Аллах. Для нього не визначена смерть, бо ж він безсмертний. Зауважено, що він тимчасово віддалився в легендарне місто Джабулгай, але настане час, коли він повернеться на землю.

Мусульмани покладають на свого імама Махді такі ж надії, як християни на Месію, а іудеї - на Машиаха. Вони пов'язують з його приходом відновлення зневажених традицій та звичаїв, які передані пращурами, тих духовно-моральних законів, які встановлені Аллахом і розповсюджені через пророка Мухаммеда. Відбудеться повернення людей на шлях праведності під керівництвом Аллаха, припинення релігійних воєн і початок нового, щасливого життя на оновленій Землі.

На закінчення дисертації подано висновки, список використаних літературних джерел та додатки.

У висновках автор зупиняється насамперед на специфічних поглядах кожної релігійної системи і переходить до узагальнюючих моментів дослідження.

Поряд з теоретичними, ідеологічними формами рефлексії перехідного стану суспільства, виникають також відповідні феномени релігійної свідомості. У цей час актуалізуються ідеї месіанства, посилюються настрої актуальної есхатології, з'являються різноманітні месії та пророки. З точки зору соціально-філософського підходу фактори вичерпаності попереднього історичного стану та невизначеності напрямку майбутнього розвитку є причиною процесів, що відбуваються як в сфері раціонального (наукового, філософського) осягнення дійсності, так і в сфері ірраціонального (зокрема, релігійного). Засоби, якими користується філософія та релігія, відрізняються, але, на нашу думку подібним є те, що сформований інструментарій, виникнувши в конкретних суспільно-історичних умовах, використовується у подальшому для рефлексії процесів, що мають іншу конкретно-історичну природу. Для філософії (соціальної) це категорії ("розвиток", "історія", "суспільство", "трансформація"), для релігії - догмати, фундаментальні образи та уявлення (зокрема "кінець світу", "Месія"). І в першому і в другому випадку вони завжди змістовно не повні, оскільки розвиток суспільства принципово відкритий процес, він є тією безкінечністю, в якій кожне покоління формує свою діяльність, самовизначаючись до себе як до конкретного феномена. Тому ідеї месіанства будуть і в подальшому завжди ареною, на якій стикатимуться різні трактування.

Саме тому виникає можливість дивитися на історію, як на реалізацію якихось універсальних сутностей - категорії, що є засобами осягнення дійсності у нашій свідомості перетворюються на саму дійсність.

Месіанство, таким чином, є тією категорією релігійної свідомості в монотеїстичних релігіях, за допомогою якої вона (свідомість) рефлексує невідповідність історично поставших форм суспільного життя його новим духовно-практичним засадам. Завдяки існуванню цієї категорії суспільна свідомість (однією з форм якої є релігія) здатна осягнути необхідність входження в нову систему уявлень, остаточного відокремлення від минулого, зберігши при цьому досвід духовного освоєння світу. Істотним є те, що усвідомлення це передбачає необхідність для такого переходу творчого акту зі сторони людини, людської особистості (а не дії якоїсь понадлюдської абстрактної сили). Саме людина є тією ланкою, що єднає Минуле та Прийдешнє, вона, діючи в соціумі, спричиняє оновлення світу за принципами, носієм яких вона є. З точки зору науково-філософської рефлексії людина ця є носієм, реалізатором певної понадіндивідуальної "історичної закономірності", вона є "історичною особистістю", що необхідно виникає в певний час. З точки зору релігійного підходу фактором появи такої особистості є також понадіндивідуальна "божа воля", що реалізується в певний момент в акті з`явлення Месії.

Принципова відмінність полягає лише в тому, що науково-філософська світоглядна побудова передбачає принципову можливість та необхідність знання людиною таких умов та часу суспільної трансформації, а релігія не передбачає можливості попереднього знання про умови та час приходу історичної особистості (даючи лише систему уявлень про признаки його появи). месія релігія монотеїстичний духовний

Єдність месіаністичних уявлень світових релігій є проявом спільності історичного процесу, в якому вони формувалися, спільності принципів соціального буття, його циклічного характеру. Виходячи з проведеного аналізу можна констатувати, що уява про механізм оновлення світу в релігійній свідомості має два основних виміри - індивідуально-особистісний та суспільно-політичний. В іудаїзмі, християнстві та ісламі ми знаходимо положення, в яких відбивається необхідність формування суспільно-політичних чинників (побудови Месією нового суспільства та відкидання старого), так і перетворення самої людської особистості на засадах оновленого світу.

Спільні риси месіанських поглядів релігій, що розглядаються у цій роботі, узагальнено в таблиці, яка додається.

Основні положення і висновки дисертації викладені у публікаціях

1. Шелудченко О.Т. Таємниця тисячоліть, яка хвилює всіх //Вісник Харківського університету. №400/5. 1998. С.71-79.

2. Шелудченко О.Т. Іудейська релігія про Месію //Вісник Харківського національного університету. №465. 2000р. С.39-47.

3. Шелудченко О.Т. Месіанські ідеї в монотеїстичних релігіях //Українське релігієзнавство. №17. 2001р. С.20-29.

4. Шелудченко О.Т. Мусульманська інтерпретація месіанства //Українське релігієзнавство. №19. 2001р. С.33-43.

5. Шелудченко О.Т. Апокаліпсис і прийдешнє людства //Вісник Харківського національного університету. № 501. 2001р. С.12-17.

6. Шелудченко О.Т. Аналіз погляду християнської релігії на образ Христа як Месії //Вісник Київського національного університету імені Т.Шевченка. Серія: філософія, політологія. Вип.35. 2001 р. С.53-57.

7. Шелудченко О.Т. Некоторые аспекты взгляда христианской религии на образ Христа как Мессии // Материалы международной научно-практической конференции "История христианства и современность", (29-31 мая 2000г.) - Одесса: ХГЭУ. - С.48-54

8. Шелудченко О.Т. "Кто такой Мессия?". Канев, 1998. С. 81

Размещено на Allbest.ru