Внесок архієпископа Гавриїла (Розанова) у вивчення християнських старожитностей Криму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесок архієпископа Гавриїла (Розанова) у вивчення християнських старожитностей Криму

Діанова Н.М.

Архієпископ Гавриїл (Розанов) залишив помітний слід в історії як один із перших основоположників історичної археографії та дослідник Південної України. Активну наукову діяльність він розпочав під час перебування на чолі Катеринославської єпархії (1828 1838 pp.), успішно продовжив в Одесі, де займав архієпископську кафедру Херсонсько-Таврійської єпархії (1838 -1848 рр.) та Твері, очолюючи Тверську єпархію (1848 1858 pp.). Саме в цей період часу йому вдалося віднайти значну кількість документальних матеріалів, покладених в основу науково-історичних праць. Певну увагу архієпископ приділяв дослідженню християнських старожитностей Криму. Він співпрацював із Одеським товариством історії і старожитностей (OTIC), в «Записках» якого опубліковано переважну більшість його творів.

Наукова діяльність Гавриїла розглядалась в дореволюційній історіографії істориками церкви, які займались дослідженням життєдіяльності архієпископа [1]. Вони розглядали переважно церковно-релігійну та освітянську діяльність архієпископа, не приділяючи належної уваги його науковій роботі. Науковий доробок Гавриїла потрапив у поле зору дослідників лише наприкінці XX ст. Певною мірою його торкалися в своїх працях деякі сучасні історики [2]. Найбільшу увагу історико-археографічній діяльності Гавриїла в своїх працях приділив О. О. Журба, який розглядав проблему дослідження архієпископом церковних старожитностей Криму в контексті його загальної наукової роботи. В цілому наукова спадщина архієпископа належним чином ще не вивчена, на що вказує відсутність окремого монографічного дослідження. Це зумовлює актуальність представленої статті.

Мета публікації полягає в дослідженні внеску Гавриїла (Розанова) в проблему вивчення християнських старожитностей Криму. Для цього розглядаються його польові дослідження та наукові публікації з даної тематики.

Проблемі церковної історії Криму архієпископ Гавриїл присвятив три наукові праці. Вони були опубліковані в «Записках» Одеського товариства історії і старожитностей, заснованого в 1839 р. для вивчення історії Новоросійськогокраю та Бессарабії. Гавриїл став його активним засновником і другим дійсним членом. Одним із основних напрямків діяльності Товариства було оприлюднення віднайдених джерел і публікація наукових праць його членів на сторінках «Записок», які почали виходити з 1844 р. Уже в першому томі «Записок» OTIC з'явилися дві роботи архієпископа. Перша з них «Переселение греков из Крыма в Азовскую губернию и основание Готфийской и Кафийской епархии» стала важливим джерелом із церковної та світської історії Південної України [3]. Вона показує один із фрагментів загального процесу іноземної колонізації південного регіону на прикладі переселення греків із Криму на землі Північного Приазов'я. Впродовж 1778-1779 рр. із Кримського півострова вийшло близько 20 тисяч греків. На шляху до відведених їм імператрицею земель, вони зазнали значних поневірянь, потерпали від хвороб, але все ж зуміли добратися до них і заснувати 23 селища та місто Маріуполь. Автор звертає увагу на пільги, обіцяні переселенцям Катериною II, але замовчує факт їх невиконання. Варто зазначити, що Гавриїл у всіх своїх роботах утримувався від будь-яких коментарів і ніколи не висловлював власну точку зору на ті чи інші історичні події. Він обмежувався викладенням документальних фактів, що надає його роботам більшої об'єктивності.

Архієпископ одним із перших звернувся до питань етнічної історії кримських греків і подальшої долі церковних цінностей, вивезених ними з Криму під час переселення [4,с.78]. Певну увагу він приділив історії грецької православної церкви та утворенню Готфійської та Кафійської єпархії, митрополитом якої став Ігнатій (Газадінов), під керівництвом якого до Росії переселилися кримські греки. Будівництво Маріуполя розпочалася зі спорудження чотирьох православних храмів. У них розмістили церковні цінності, вивезені з покинутих кримських церков. У соборному храмі, освяченому в ім'я св. Харлампія, знаходилась велика кількість срібного стародавнього начиння, в Богородицькій церкві давньогрецька ікона Божої Матері. Її прикрасили новою срібною з позолотою та дорогоцінним камінням ризою, яку пожертвувала дружина генерал-лейтенанта Війська Донського Євдокія Мартинова. Попередня риза, виготовлена ще в Криму, про що свідчать грецькі надписи, зберігалась в цій церкві окремо.

Митрополит Ігнатій, якого часто засмучували його співвітчизники, поступово віддалився від них. Мініатюрна Готфійська та Кафійська єпархія проіснувала лише до смерті митрополита (1786 p.), виконавши свою основну місію залучення греків на землі Південної України. В подальшому грецькі церкви півдня України підпорядковувались архієпископу Слов'янському і Херсонському Никифору, який теж був греком за етнічним походженням. Таким чином, церковно-релігійний чинник тісно переплітався з політикою російського уряду, націленою на заселення та економічне освоєння земель південного регіону та приєднання до Російської імперії Криму.

У зазначеному творі Гавриїл висловив думку про доцільність грецького переселення, хоча не дозволив собі аналізувати його справжні причини, вважаючи це справою передчасною. Він охарактеризував становище грецьких переселенців як незадовільне. Розмовляли вони, як і раніше, татарською мовою, так як грецьку знали далеко не всі. Успіхи в торгівлі та господарській діяльності були невтішними і не йшли ні в яке порівняння з тими, яких досягай німецькі колоністи, які поселилися неподалік.

Тему дослідження грецьких церков Криму архієпископ продовжив у своїй наступній роботі «Остатки христианских ценностей в Крыму. Уезд Феодосийский», яку також опубліковано в першому томі «Записок» OTIC.

Вона має яскраво виражене історико-церковне спрямування і присвячена опису християнських церков і монастирів вказаного повіту. В ній автор розглядав не лише діючі церкви, але й покинуті та частково зруйновані. Він провів історичне дослідження стародавніх християнських пам'ятників у містах: Феодосія, Керч, Судак, Старий Крим та навколишній місцевості [5]. Певна увага приділена опису храмів та їх визначних пам'яток. Прикладом може слугувати церква Іоанна Предтечі в Керчі, датована X століттям, яка була самою давньою на території Криму. Вона, як і багато інших, покинута греками і майже зруйнована. Гавриїл описав іконостас та визначні пам'ятки: грецьке євангеліє, давньогрецькі ікони Божої Матері, Іоанна Предтечі та Варвари великомучениці, три литих підсвічника з жовтої міді, дві мармурових дошки з надписами, зробленими грецькою мовою.

Н. Мурзакевичу, який двічі відвідав цю церкву, вдалося прочитати ці надписи і перекласти на російську мову. Вони вказують на поховання там невідомих Кіріака і Костянтина [6.С.627].

«Остатки христианских ценностей...» Гавриїла досить детально розглянув сучасний дослідник О. І. Журба [7,с.45-46]. Він звернув увагу і на задумку Гавриїла здійснити серію історико-церковних нарисів християнських старожитностей Криму, яка мала здійснюватися по повітах, але цього так і не було зроблено. О. Журба висловив припущення, що затримка пов'язана з проведенням подальшої пошукової роботи, яку архієпископ здійснював на території Криму [8,с.232].

Віднайдені архівні документи дають підставу стверджувати, що пошуки церковних старожитно стей на кримському півострові Гавриїл здійснив до 1834 р. [9,арк. 150-175]. На вимогу П. І. Кеппена архієпископ надіслав йому відомості про стародавні грецькі церкви Криму, які знаходились на території Сімферопольського та Феодосійського повітів. Внаслідок сумлінно проробленої роботи, Гавриїл дослідив діючі церкви, руїни та місце знаходження колишніх церковних храмів і монастирів. У представлених матеріалах зазначено приблизну дату їх побудови, описано зовнішній та внутрішній вигляд і визначні пам'ятки, що збереглися в цих храмах. Під час польових досліджень Гавриїл спілкувався з місцевими жителями, які пам'ятали історію зруйнованих православних святинь і ділилися спогадами з архієпископом. Ця інформація значною мірою використана ним при описі християнських старожитностей. Таким чином, у 1844 р. Гавриїл видав лише частину цих матеріалів, які торкалися Феодосійського повіту. Матеріали, в яких описано близько 60 церковних храмів Сімферопольського повіту, залишилися не опублікованими.

У другому томі «Записок» OTIC, була видана праця Гавриїла з історії церкви в південному регіоні «Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической» [10]. Розглядаючи історію церков Херсонської губернії автор виділив п'ять періодів її існування, починаючи з утворення Слов'янської та Херсонської єпархії (1752 р.) і завершуючи часом, коли архієрейська Катеринославська кафедра була перенесена в Новомиргород (1795-1835 pp.). Описуючи ту чи іншу церкву, Гавриїл наводив коротку історію заснування міст, де вона знаходилась, їх заселення та початок церковного будівництва. Хронологічно-історичний опис церков Таврійської губернії автор поділив на дві епохи. Перший тривав від часу впровадження в Таврії християнства до приєднання її до складу Росії. Другий включав перебування цього регіону в межах Російської імперії до 1837 р. Дана робота в цілому є важливим джерелом не лише для дослідження історії християнської церкви півдня України, але й історії економічного освоєння Південної України, особливістю якого було заснування та розвиток міст. Проте відомості про християнські храми Таврії далеко не повні. Автор описав лише діючі на 1837 р. церкви, яких нараховувалося 37, не торкаючись при цьому давніх грецьких храмів.

У 1868 p. OTIC опублікувало «Сборник Гавриила, архиепископа Екатеринославского, Херсонского и Таврического». В передмові, написаній С. Серафимовим, зазначено, що в бібліотеці Товариства зберігається великий збірник рукописних актів, віднайдений Гавриїлом, який може слугувати важливим посібником для вивчення історії та статистики південного краю кінця XVIII ст. Він включає два томи опису документальних матеріалів. В першому з них представлено 128 документів, розміщених за хронологічним принципом. В другому томі описано 69 документів, серед яких є матеріали про давні християнські пам'ятки Криму: відомості про кількість церков у Феодосійському та Симферопольському повітах, записка про християнські старожитності Кримського півострова та інші [11,с.318, 320].

Таким чином, роботи Гавриїла (Розанова) є цінним джерелом для вивчення історії Південної України. Вони дають можливість для дослідження процесу заселення регіону, розвитку міст, формування південних єпархій, розбудови церковних храмів і монастирів. Важливою сторінкою в науковому доробку Гавриїла є вивчення православних церковних пам'яток Криму. Йому вдалося віднайти і описати стародавні грецькі церкви і монастирі, які були здебільшого занедбані після переселення греків із Кримського півострова до Північного Призов'я. Науково-дослідницька робота, здійснена архієпископом на Кримському півострові, активізувала процес збереження та відродження християнських пам'ятників його послідовниками. Найбільш активним із них став наступник Гавриїла на чолі Одеської кафедри архієпископ Інокентій (Борисов), під безпосереднім керівництвом якого розпочалося відродження християнських святинь Криму.

архієпископ гавриїл церковний крим

Список використаних джерел

1. Серафимов С. Воспоминания о преосвященном Гаврииле, первом (в Одессе) архиепископе Херсонском и Таврическом, а потом Тверском и Кашинском /С ерафимов

С., протоиерей. Одесса, 1859. 84 с.; Петровский С., свящ. Семь Херсонских архиепископов /Петровский С., священник. Одесса, 1894. С. 1-31.

2. Журба О. I. Культурна та історико-археографічна діяльність архієпископа Гавриїла (В. Ф. Розанова) в Південній Україні /Журба О. І. // Дніпропетровський історико-археографічний збірник. Вип. 1. Дніпропетровськ, 1997. С. 220-238; Журба О.І. Формування російської регіональної історіографії Криму у творчості архієпископа Гавриїла Розанова /Журба О. І. //Библиотечное дело и краеведение: сборник научных трудов. -Вып. 2. -К., Симферополь: Доля, 2000. -С. 40-58; ХмарськийВ. М. Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей: Монографія /Хмарський В. М. Одеса, 2002. 400 с.; Непомнящий А. А. Служители культа в развитии исторического краеведения Крыма. Историко-библиографический аспект / Непомнящий А. А. //Крымский архив. 1999. -№ 5. С. 77-91.

3. Гавриил, архиепископ. Переселение греков из Крыма в Азовскую губернию и основание Готфийской и Кафийской епархии //ЗООИД. Одесса, 1844. Т. I. Отд. -С. 197-204.

4. НепомнящийА. А. Служители культа... -С. 77-91.

5. Гавриил, архиепископ. Остатки христианских ценностей в Крыму. Уезд Феодосийский // ЗООИД. Одесса, 1844. Т. I. Отд. II. С. 320-328.

6. Мурзакевич Н. Некоторые подробности о церкви Св. Иоанна Предтечи в Керчи /Мурзакевич Н. //ЗООИД. Одесса, 1844. Т. I. Отд. III. С. 625-627.

7. Журба О. І. Формування російської регіональної історіографії Криму... С. 40-58.

8. Журба О. І. Культурна та історико-археографічна діяльність архієпископа Гавриїла ...С. 220-238.

9. Санкг-Петербурзький філіал архіву Російської Академії Наук. Ф. 30. Оп. Спр. 475.

10. Гавриил, архиепископ. Хронологико-историческое описание церквей епархии Херсонской и Таврической //ЗООИД. Одесса, 1848. Т. 2. Отд. I. С. 140-210.

11. Сборник Гавриила, архиепископа Екатеринославского, Херсонского и Таврического //ЗООИД. Одесса, 1868. Т. 7. Отд. III. С. 305-320.

Размещено на Allbest.ru