Релігійна свідомість та релігійні практики населення сучасної України як предмет соціально-філософського аналізу
Типологія релігійної свідомості. Інтерпретація тенденцій в еволюції релігійності населення. Аналіз співвідношення автономного й гетерономного досвіду сповідування. Практичні рекомендації щодо розроблення стратегії державної політики у конфесійній сфері.
| Рубрика | Религия и мифология |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 23.10.2013 |
| Размер файла | 41,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ
УДК: 130.122
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук
РЕЛІГІЙНА СВІДОМІСТЬ І РЕЛІГІЙНІ ПРАКТИКИ НАСЕЛЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ ЯК ПРЕДМЕТ СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ
09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії
КОЗЛОВСЬКИЙ ОЛЕГ РОСТИСЛАВОВИЧ
Київ - 2007
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Інституті вищої освіти АПН України.
Науковий керівник:
Михальченко Микола Іванович, доктор філософських наук, професор, Інститут вищої освіти АПН України, завідувач відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді.
Офіційні опоненти:
Рибачук Микола Филимонович, доктор філософських наук, професор, Український гуманітарний інститут, проректор, професор кафедри гуманітарних дисциплін.
Мудрак Вадим Іванович, кандидат філософських наук, Національний аграрний університет, доцент кафедри філософії.
Провідна установа: Національний технічний університет України (КПІ), кафедра філософії.
Захист дисертації відбудеться 31.05.2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.456.01 Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9 (зал засідань вченої ради, 9-й поверх).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.
Автореферат розісланий 30.04.2007 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, доцент Л.С. Горбунова.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Актуальність теми цього дисертаційного дослідження зумовлена як причинами універсального характеру, так і конкретно-історичними особливостями соціального функціонування релігії в посткомуністичній Україні. Універсальний світоглядний аспект цієї теми пов'язаний із загальною духовною кризою, яку переживає все людство і яка зумовлена тими процесами, котрі вже кілька десятиліть поспіль багато західних мислителів (насамперед, французьких) діагностують за допомогою понять "смерть філософії", "смерть утопії", "смерть ідеології".
Очевидно, що в цій соціально-філософській "діагностиці" йдеться про деконструкцію "проекту Просвітництва", що його деякі теоретики (наприклад, Ю. Габермас) ототожнюють із "модерн-проектом". Криза "історичної ідентичності" людства полягає в тому, що "постмодерн" являє собою не проект, а знакову відмову від досягнень Просвітництва і взагалі від моністичних систем думки. В наслідок цього подекуди за плюралізмом "постмодерну" приховується визнання світоглядної порожнечі, "що заповнюється ідеологічними "симулякрами" (термін Ж. Бодрійяра).
Серед цих негативних визначень сучасного "духовного ландшафту" цілком обґрунтовано виникає питання стосовно долі релігії, щодо того, в якій формі може існувати релігійна свідомість на сучасному етапі духовного розвитку людства, і яку неоднозначну роль відіграє релігія за ситуації цього духовно-ціннісного вакууму. Адже кажучи про руйнацію просвітницького проекту, не можна нехтувати тим, що цей проект у своїх первинних передумовах передбачав перспективу цілковитого вивільнення з-під влади релігійних уявлень як наслідку досягнення Суб'єктом повної автономії й заміну цих релігійних реліктів "плодами розумної духовної роботи" (З. Фрейд).
Трансформація класичного "автономного суб'єкта" в суб'єкта "нарцисичного споживання" (С. Жижек) спричинилася до складних сценаріїв співвідношення секуляризації та "ререлігієзації" в сучасній західній цивілізації, до появи ультрафундаменталістських проектів як зворотного боку феномена глобалізації.
Соціальне функціонування релігії на пострадянському просторі, й зокрема в Україні, повною мірою відтворювало проблеми становища релігії і релігійної свідомості в сучасному суспільстві, доповнені специфічними проблемами посткомуністичної державності - відсутністю звичної універсальної ідеології, гострим соціальним дискомфортом і відчуттям апатії, зумовленими соціально-економічними суперечностями та посиленням соціально-економічної нерівності. З іншого боку, соціальна "легітимація" релігії, зростання її позитивного образу в суспільній свідомості, розширення церковної мережі й збільшення кількості релігійних конфесій визначили претензії релігії на роль цієї відсутньої ідеології, на роль соціально-політичного "інтегратора" й основного національного "ідентифіканта", завдяки чому багато хто з дослідників почав уживати термін "релігійне Відродження".
Для того, щоб зрозуміти що відповідає цьому терміну в українській реальності необхідно відповісти на такі питання: "Чи можливе відродження "автентичної релігійності" без урахування постмодерністських релігійних "симулякрів" або її політизованих аналогій після десятиліть напівпідвального існування релігійної свідомості і Церкви за умов комуністичного режиму?", "Якою є міра впливу цієї релігійності на формування духовних цінностей і нової національної й державної ідентичності в посткомуністичних державах?", "Якими є межі державного управління формуванням релігійності та засоби впливу держави міжконфесійні відносини?", зрештою, "Якими є реальні тенденції соціального функціонування релігії в сучасній Україні?"
Проте порушені питання не можуть дістати науково обґрунтованих відповідей без виходу за межі ідеологеми "релігійного Відродження" й без звернення до узагальнених, базових і, нібито, розв'язаних питань релігієзнавства і соціальної філософії: "У чому полягає сутність релігії, й чим вона відрізняється від інших форм суспільної свідомості (моралі, філософії, ідеології)?", "У чому полягає специфіка релігійної свідомості та як вона співвідноситься із релігійними практиками?" Теоретична важливість порушених питань, з одного боку, й практична нагальність розв'язання низки важливих проблем міжконфесійної взаємодії в Україні (зокрема, проблеми розколу християнських конфесій, проблеми створення Єдиної Християнської Помісної Церкви в Україні) - з іншого, якраз й зумовили вибір дисертантом теми дослідження та ракурсу поєднання фундаментальних та прикладних проблем соціального функціонування релігії.
Ступінь наукової розробки проблеми. Оскільки тема дослідження заторкує найфундаментальніші категорії філософії та соціології релігії (релігійна свідомість, релігійні практики, релігійний досвід), можна стверджувати, що проблемами, пов'язаними з цими категоріями, переймалася вся філософська думка Нового часу, і ці проблеми становлять нерв сучасних міркувань стосовно специфіки "релігійного" і долі релігії як соціального феномена за сучасної доби. Через численність джерел, присвячених цим проблемам, вважаємо за доцільне окреслити основні "сюжети" досліджень з таких напрямів:
1) Загальні питання філософії та соціології релігії (проблема специфіки "релігії" та "релігійного"). З огляду на те, що проблема "релігії" та "релігійної свідомості" розглядалася або в суб'єктивному аспекті, або в аспекті інституціональному, з певною часткою умовності основні праці з цієї проблеми можна подати у вигляді "суб'єктивної" та "об'єктивної" парадигм. До "суб'єктивної" парадигми (де "свідомість" ототожнювали з індивідуальною свідомістю) можна віднести І. Канта, К. Маркса, О. Конта, М. Вебера, Р. Белла, Г. Зіммеля, З. Фрейда (і таких "неофрейдистів", як Е. Фромм і В. Франкл), Ч. Глока, Дж. Фішера, П. Бергера, І. Ваха. До прихильників парадигми "об'єктивної" належать такі мислителі, як Т. Гоббс, Ж.-Ж. Руссо, Г.В. Ф. Гегель, Е. Дюркгейм, П. Сорокін, Е. Трельч, М. Еліаде, Г. Спенсер, В. Малиновський, Дж. Тьорнер та інші. Певна умовність розподілу "суб'єктивної" та "об'єктивної" парадигм дослідження феномена релігії пов'язана з тим фактом, що низка дослідників (Ж. -Ж. Руссо, К. Маркс, М. Вебер, Т. Парсонс) досліджували водночас проблеми індивідуальної релігійної свідомості та релігійних інститутів.
2) Сутність і соціальне функціонування релігії за доби "постмодерну". Загальні аспекти проблеми зміни традиційного смислу й нових аспектів соціального функціонування релігії за сучасної доби (що її різні мислителі називають "постмодернізмом", "пізнім капіталізмом" або "добою глобалізації") розглядали такі відомі дослідники, як Ж. Дерріда, Ж. Дельоз, Ж. Бодрійар, Ф. Ліотар, Ж. Лакан, С. Жижек. Окремі аспекти цієї проблеми були проаналізовані у працях таких західних дослідників, як Я. Мар'янський, Р. Рормозер, Я. Кунстман, Е. Гіденс, Х. Гелле, П. Бергер, Н. Луман, Г. Дукс, Д. Поллак, Б. Вілсон, Р. Старк, У. Вейнбрідж та ін.
3) Проблема соціального функціонування релігії у посткомуністичних державах. Ця проблема аналізувалася як у контексті загальних проблем функціонування релігії за сучасної доби, так і в контексті специфічних завдань стосовно конкретних сценаріїв "релігійного Відродження" в посткомуністичних державах, проблеми взаємовідносин релігії та держави, ролі релігії в процесі морального виховання за ситуації "ціннісного вакууму" й тотальної бездуховності тощо. Цей складний вузол проблем розглядали в своїх працях як російські (А. Ваторопін, Т. Кудряшов, З. Жукоцька, П. Гуревич, М. Мчедлов, Є. Режабек та ін.), так і українські автори (Н. Балабанова, А. Бадан, А. Биченко, А. Бодак, В. Бурлачук, Л. Рязанова, Н. Дудар, В. Єленський, А. Ручка та ін.).
Вагомим внеском у дослідження зазначених проблем є праці концептуального характеру, в яких аналіз конкретних проблем зміни соціального статусу релігії в сучасній Україні здійснено на тлі розв'язання фундаментальних питань соціально-філософської, політологічної та релігієзнавчої теорій. До таких праць слід віднести, насамперед, роботи В. Андрущенка, Л. Губерського, М. Михальченка, А. Колодного, П. Яроцького, Л. Рязанової. Окрему проблематику формують праці, присвячені таким аспектам соціального функціонування релігії в Україні, як міжконфесійні відносини, ситуація розколу серед православних конфесій України, проблеми Єдиної Помісної Християнської Церкви в Україні. До цього сюжету зверталися такі дослідники, як В. Бондаренко, В. Єленський, В. Журавський, О. Кубеліус, А. Колодний, Л. Филипович, Л. Рязанова, О. Шуба та ін.
Із аналізу міри розробленості проблеми випливає висновок, що попри значні напрацювання з цієї проблеми складність феномена релігії як такого й ускладнення контекстів функціонування його в сучасному суспільстві залишають без відповіді низку як фундаментальних, так і прикладних питань. До питань першого типу належить питання стосовно специфіки релігійної свідомості, задля відповіді на яке сучасна наука потребує "синтезу" суб'єктивної й об'єктивної парадигми, подолання розриву між абстрактним психологізмом і абстрактним соціологізмом під час опису релігійних феноменів. До питань переважно практичного характеру належать проблеми ролі релігії в сучасному суспільстві, взаємовідносин релігії й держави, релігійної й національної ідентичності за ситуації незавершеності державної розбудови, а також необхідність розв'язання проблем міжконфесійних конфліктів.
Мета і завдання дослідження. Зумовленість перерахованими проблемами соціального функціонування релігії за сучасної доби й за умов посткомуністичної української державності визначила мету нашого дослідження, що полягала в перегляді поширених стереотипів, які стосуються процесів і тенденцій релігійного життя в Україні, у виявленні об'єктивних параметрів цих процесів, у спробі репрезентації адекватної "карти релігійності" в Україні, у виробленні методологічного апарату, необхідного для опису й прогнозування зазначених процесів, в обґрунтуванні оптимальних сценаріїв розв'язання проблем міжконфесійних суперечностей в Україні та засад державної політики в конфесійній сфері з огляду на перспективу формування української політичної нації. Ця мета потребувала вийти за межі релігієзнавчого підходу, який розглядає в феномені релігії переважно те, що відрізняє релігію від інших форм суспільної свідомості та запропонувати соціально-філософський підхід до цього феномену, який акцентує увагу на те, що споріднює ці форми в рамках універсальної концепції формування свідомості та походження суб'єкта. Зважаючи на поставлену мету, автор усвідомив необхідність у розв'язанні таких завдань:
- співвіднести базові концепти філософії релігії (насамперед, категорію "релігійного" як особливого ставлення до світу) із новітніми досягненнями філософського й гуманітарного знання і дати нову інтерпретацію специфіки релігійної свідомості в порівняльному аналізі з іншими формами суспільної свідомості й соціальної практики;
- простежити ймовірні кореляції між релігійною свідомістю, релігійними практиками і релігійним досвідом і подати їх як можливе підґрунтя для емпіричного аналізу "конкретної релігійності" в соціології релігії;
- проаналізувати форми релігійного досвіду, що домінують в релігійному житті сучасної України, в конфесійній та позаконфесійній сферах вияву релігійної свідомості;
- на прикладі основних конфесій сучасної України (УПЦ МП, УПЦ КП і УГКЦ) продемонструвати механізми використання релігії як інструмента національної, державної й цивілізаційної ідентичності, показати, яким чином використання їх впливає на міжконфесійні відносини та міжконфесійні конфлікти;
- на підставі аналізу наявних тенденцій у міжконфесійних відносинах запропонувати оптимальні шляхи подолання міжконфесійних конфліктів в Україні та окреслити сценарії залучення релігійних конфесій в Україні до проекту формування української політичної нації.
Об'єктом дослідження є особливості суспільного функціонування релігії в сучасній Україні та її роль в процесі набуття нової національної ідентичності.
Предметом дослідження є структура релігійної свідомості та різновиди форм релігійного досвіду як теоретична основа для виявлення конкретної конфігурації релігійності в сучасній Україні.
Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічною основою цього дисертаційного дослідження послугували ті напрями у філософії, що мали своїм завданням виробити єдину мову опису "суб'єктивних" та "об'єктивних" виявів суспільної свідомості, подолати розрив між "ментальним" та "інституціональним" його аспектами. Серед таких "онтологічних" і "непсихологічних" концепцій свідомості в радянській і пострадянській філософській думці особливу значимість для дисертанта має концепція М. Мамардашвілі як така, що найпослідовніше відображає цю "непсихологічну" методологічну установку. З-поміж закордонних авторів, котрі вплинули на вироблення концепції дисертації, необхідно відзначити "об'єктивістську" парадигму Ж. Лакана, який зосередив свою увагу на описі конкретних механізмів формування суб'єкта в картезіанському сенсі цього слова в межах тріади "Символічне-Уявлюване-Реальне", а також його послідовників - представників Словенської Школи, котрі екстраполювали цю методологію на соціально-політичні явища (передусім ідеться про С. Жижека і таких його учнів як М. Долар, А. Зупанчич, М. Божович).
У розв'язанні проблеми соціального функціонування релігії теоретичною базою дослідження послугували розвідки, присвячені культурі постмодерну (Ж. Бодрійар, Ф. Ліотар, Ж. Дерріда), "пізнього капіталізму" (Ф. Джеймсон), проекту "глобалізації" (П. Віріліо, С. Жижек) у їхніх взаємозв'язках із соціально-політичною культурою "посткомунізму" (С. Жижек). Важливою теоретичною складовою дослідження були праці вітчизняних політологів, які конкретизували відзначені універсальні тенденції й аналізували ситуацію в Україні в контексті еволюції пострадянської державності (М. Михальченко) та досліджували співвідношення релігії і держави за нових історичних умов (А. Колодний, О. Кубеліус), співвідношення релігійної й національної ідентичності в Україні (А. Колодний). Особливо слід наголосити на методологічну важливість положення щодо підпорядкованої ролі релігії стосовно "національної ідеї" та постановки питання про необхідність створення такого роду національної ідеології як підґрунтя для проекту формування української політичної нації (М. Михальченко).
Наукова новизна дослідження. Основним результатом дослідження є розроблення структурної концепції релігійної свідомості й типологічного підходу до аналізу різноманітних форм релігійного досвіду. У результаті дослідження сформульовано такі висновки, що мають наукову новизну:
- показано, що релігійна свідомість, як і усі інші форми суспільної свідомості, може грати конструктивну і деструктивну роль в державотворенні і суспільному житті, зокрема показано, що головним недоліком релігійно-політичних концепцій сучасних церков в Україні є їх конфліктогенність, значне ігнорування інтересів суспільства на стабільність, мир і злагоду;
- на підставі лаканівського концепту "Символічне-Уявлюване-Реальне" показано, що специфіка релігійної свідомості полягає не в змістовому характері психічних уявлень і не в особливій емоційній модальності цих уявлень, а в об'єктивно-структурному співвідношенні Символічного й Уявлюваного, що неминуче виникає в процесі конституювання людини як Суб'єкта;
- виходячи з аналізу різноманітних форм цих взаємовідносин, виокремлено три типи релігійної свідомості - потенційно релігійна свідомість, "первинна" релігійна свідомість та "вторинна" релігійна свідомість;
- обґрунтовано пізнавальну концепцію цілісного "релігійного досвіду" як структури, зумовленої багатоманітністю форм зв'язку релігійної свідомості та релігійних практик; вирізнено два основні типи релігійного досвіду: "автономний релігійний досвід" і "гетерономний релігійний досвід";
- обґрунтовано типологію ймовірних кореляцій співвідношення релігійної свідомості та релігійного досвіду і проведено аналіз національних соціологічних досліджень функціонування релігії в сучасній Україні, який показує домінування в релігійності громадян "автономного релігійного досвіду", значну поширеність позаконфесійних віруючих, низьку залученість їх в життя церков;
- проаналізовано зв'язок світоглядних цінностей панівних конфесій із різноманітними сценаріями національної ідентичності; показано належність панівної в Україні ідеологеми "релігійного Відродження" до романтичних і патріархальних стереотипів, ґрунтованих на моделі "етнонації";
- обґрунтовано ідеологему рівності прав і обов'язків усіх церков в контексті розбудови незалежної України як парадигму "релігійного будівництва", практичний інструмент розв'язання міжконфесійних суперечностей у сучасній Україні і як складову проекту формування нової української політичної нації.
Практична значимість дослідження. Результати дослідження можуть бути використані як основа нормативного навчального курсу з філософії та соціології релігії, як методологічне підґрунтя для впорядкування більш диференційованих соціологічних опитувань і точнішого складання реальної "релігійної карти" сучасної України.
Важлива практична компонента дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані для вироблення практичних політичних рішень у конфесійній сфері й для розв'язання проблеми конфесійних суперечностей в Україні.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були представлені на Четвертій Всеукраїнській соціологічній конференції "Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні" (м. Київ, 2004).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в 3 наукових працях, опублікованих у виданнях, які визначені ВАК України як фахові з філософії.
Обсяг та структура дисертації. Характер мети дисертаційного дослідження та основних завдань, необхідних для досягнення цієї мети, зумовили структуру роботи, що складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури (161 позицій). Загальний обсяг роботи - 189 сторінок, основна частина дисертації - 174 сторінка.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розглянуто актуальність дослідження, ступінь розробленості проблеми, сформульовано мету, основні завдання, методологічні й теоретичні принципи дослідження, сформульовано наукову новизну дослідження, його теоретичну і практичну значимість, обґрунтовано необхідність розгляду базових проблем і категорій філософії релігії (релігійна свідомість, релігійний досвід).
Перший розділ дисертації "Релігійна свідомість і релігійні практики як предмет соціально-філософського аналізу" присвячено висвітленню еволюції поглядів на проблему релігійної свідомості та її відмінностей від інших форм суспільної свідомості. У першому підрозділі "Проблема "релігійної свідомості" в контексті сучасного філософського знання" фіксується основна теоретична колізія між об'єктивним аспектом релігійного (релігійні інститути, релігійні традиції) та аспектом суб'єктивним (світоглядні й емоційно-психологічні складові релігійного досвіду), що відтворює більш універсальну колізію соціальної філософії, в якій відсутня єдина мова опису об'єктивних і суб'єктивних соціально-політичних феноменів. У процесі аналізу переломлення цієї колізії у філософії релігії виокремлено "суб'єктивну парадигму" (до цієї парадигми дисертант відносить таких мислителів, як І. Кант, К. Маркс, О. Конт, М. Вебер, Р. Белла, Г. Зіммель, З. Фрейд, Ч. Глок, Дж. Фішер, П. Бергер, І. Вах), та "об'єктивну парадигму" (до якої, на думку дослідника, належать Т. Гоббс, Г. Гегель, Э. Дюркгейм, Т. Парсонс, П. Сорокін, М. Еліаде та ін.), де в такого роду описі домінує поняття структури. У ситуації, що склалася, автор фіксує такі проблемні точки: а) відсутність єдиної мови опису психологічних та інституціональних вимірів релігії, б) суто змістове визначення специфіки "релігійної свідомості" (тобто визначення за допомогою "об'єкта", а не внутрішньої структури), в) прихований гносеологізм, наслідком якого є ототожнення свідомості із пізнанням, що, в свою чергу, призводить до того, що пізнавальне ставлення стає моделлю інших ставлень (морального, емоційного, ціннісного), г) ототожнення "свідомості" та "психічного", наслідком чого є розгляд "релігійного" у "парадигмі потреб" і зведення "релігійного" до "нерелігійного".
Аналіз зазначених проблем сучасної філософії та соціології релігії переконує дисертанта в необхідності досягнення теоретичного монізму в розгляді проблеми взаємовідносин релігійної свідомості, релігійних практик, релігійних інститутів і релігійної ідентичності.
У другому підрозділі першого розділу дослідження ""Непсихологічні" теорії свідомості та можливе застосування їх до проблеми концептуалізації цілісного "релігійного досвіду"" дисертант вдається до спроби методологічно обґрунтувати такий моністичний підхід. Для цього він звертається до моделей, альтернативних феноменологічно зорієнтованим концепціям свідомості, котрі він знаходить у філософії М. Мамардашвілі та деяких напрямах французького структуралізму (Ж. Лакан). Зокрема, в працях Мамардашвілі виділяються такі характеристики свідомості, як "порожність", концепт свідомості як "чистої форми", організованої ззовні. Для дослідження важливим є те, що філософ серед форм, що організують свідомість, називає й релігію. У наведених положеннях виявляється схожість із французьким структуралізмом, зокрема, з його представником Лаканом. Останній, утім, не вживав терміна "свідомість", віддаючи перевагу більш звичному в його субкультурі терміну "несвідоме". Формула Лакана "несвідоме влаштоване як мова", запровадження фігури "Великого Іншого" як носія "ланцюжка означальників" (що виконує тим самим детерміністські функції стосовно суб'єкта) дають змогу по-новому інтерпретувати релігійну модальність, побачити, що релігійне ставлення не є продуктом з'ясування інтересів, потреб тощо, але онтологічно вмонтоване у виробництво суб'єкта.
У третьому підрозділі "Тріада "Символічне-Уявлюване-Реальне"" як інструмент опису структури релігійної свідомості" дисертант вдається до обґрунтування методологічного підходу до експлікації структури релігійної свідомості. Для цього опису визнання постаті "Великого Іншого" (що його Лакан ототожнює із регістром Символічного) є важливим, але недостатнім, тому потребує доповнення у вигляді категорій "Уявлюване" і "Реальне" (ці три регістри сам Лакан розглядав у нерозривній єдності). Зокрема, категорія Уявлюване фіксує наочний рівень ідентифікації суб'єкта, "іншого" з маленької літери як емпіричного індивіда. Урахування всіх категорій лаканівської тріади дає змогу сформулювати "синтетичну" формулу релігійної свідомості: "Релігійною можна вважати таку свідомість, структура якої передбачає можливість ототожнення постаті "Великого Іншого" сфери Символічного з фігурою "маленького іншого" сфери Уявлюваного за посередницької ролі визначених практик" (у контексті цього визначення "віра" є нічим іншим, як упевненістю, що "Великий Інший" може стати предметом емпіричного досвіду, тобто може "з'являтися"). На завершення підрозділу наведено типологію форм "релігійної свідомості", яка може виступати у вигляді (1) потенційно релігійної свідомості (у межах якої не передбачається можливості будь-якої персоніфікації постаті "Великого Іншого"), (2) "первинної" релігійної свідомості (де "Великий Інший" виступає у вигляді "Бога" як Ідеї, "бога філософів") і (3) "вторинної" релігійної свідомості (що передбачає "віру в можливість подання Символічного в Уявлюваному за допомогою релігійних практик).
Другий розділ дослідження "Типи і форми релігійності в сучасній Україні (соціально-філософський аналіз)" являє собою спробу застосування на практиці методологічних принципів, сформульованих у попередньому розділі. У першому підрозділі "Концепт "релігійного досвіду" і його методологічна роль у розумінні характеру й еволюції релігійного життя в сучасній Україні" обґрунтовується необхідність запровадження категорії "релігійний досвід" (за аналогією із досвідом пізнавальним, етичним та естетичним) для конкретизації домінантного характеру релігійності, типового для сучасної України. Особливістю релігійного досвіду є те, що його суб'єкт не існує в чистоті певних "трансцендентальних меж", але включається в усі різновиди соціальних зв'язків та ієрархічних відносин влади. Для опису цього багатоманіття залученості суб'єкта до релігійних відносин дисертант розробляє типологію форм релігійного досвіду, що їх можна звести до двох базових типів - автономного релігійного досвіду (в якому Бог виступає як основа світобудови й головна світоглядна цінність) і гетерономного релігійного досвіду (де Бог може виступати у вигляді "заміщувального утворення" таких соціальних різновидів "Великого Іншого" як держава, соціальний інститут, колектив тощо). Особливістю цієї типології є те, що вона дозволяє провести диференційовану кореляцію форм релігійного досвіду й типів релігійної свідомості. На завершення підрозділу автор доходить висновку, що запропонована типологія й типи кореляцій є підставою для можливої єдиної мови опису "ментального" та "інституціонального" аспектів "релігійного".
У другому підрозділі "Різновиди "автономного релігійного досвіду"" в релігійному житті сучасної України" подано аналіз цього виду досвіду на підставі масштабного соціологічного дослідження "Релігія і церква в сучасній Україні", проведеного дисертантом в 2003 році. Результати дослідження свідчать, що серед 70 % усіх громадян України лишень п'ята частина (21,2 %) ідентифікує себе з певною релігійною громадою, а серед віруючих і тих, хто вагається стосовно своєї віри, цю категорію становить чверть (25,2 %). Спираючись на ці дані, можна сформулювати кілька висновків. Один із них полягає у констатації домінантної тенденції реалізації "релігійності" серед населення України у вигляді "автономного релігійного досвіду". Другий висновок стосується цікавого факту, а саме: до цього виду досвіду належать позаконфесійні віруючі, частина невіруючих і тих, хто заперечує посередницьку роль інституту Церкви й церковної традиції обрядовіри. Одним із парадоксальних результатів аналізу є те, що багато тих, хто визначив себе як "невіруючі або такі, що вагаються стосовно віри, є "деїстами" і "прихованими протестантами". Підрозділ завершує висновок про те, що потужним резервом для збільшення частки автономного релігійного досвіду в Україні є протестантські конфесії (що підтверджує стала тенденція збільшення кількості протестантських церков).
У третьому підрозділі "Співвідношення релігійної та позарелігійної ідентичності в "гетерономному релігійному досвіді"" сучасної України (на матеріалі християнських конфесій)" констатується така особливість конфесійного самовизначення в напрямі традиційних християнських церков, що передбачає ширший спектр ідентичності, ніж ідентичність релігійно-конфесійна, як у синхронічному вимірі (Держава, Нація, Культура), так і у вимірі діахронічному (Традиція, Історія). Аналізуючи основні сценарії ідентичності в православній релігійності, дисертант відзначає традиціоналізм, відсутність екуменічної ідеології, важливу роль церковних Авторитетів, церковний "інститутоцентризм". Найвідчутніше ці особливості виявляються в практиці РПЦ і УПЦ МП, що репрезентує її на теренах України, що відверто лобіюють російські геостратегічні інтереси, сповідують ідеологію "російської ідеї", послідовне антизахідництво, проект реставрації Імперії (у вигляді "союзу слов'янських народів") і позиціювання Росії як Великої Держави. Аналогічна тенденція щодо гетерономізації релігійного досвіду властива таким конфесіям, як УПЦ КП і УАПЦ, в яких символічний рівень релігійної свідомості однотипний із УПЦ МП. Особливий інтерес становить порівняльний аналіз релігійного досвіду православних конфесій і католицької/уніатської релігійності, представлений в Україні такими конфесіями, як РКЦ і УГКЦ (остання є третьою за чисельністю в Україні). Аналізуючи релігійний досвід УГКЦ, дисертант виокремлює такі його характеристики: (а) феномен активної релігійності та високу значимість автономного релігійного досвіду; (б) феномен "етнонаціональної ідентичності".
Завершується підрозділ обґрунтуванням висновку про спрощену характеристику УГКЦ як суто "регіональної конфесії". Згідно із тезою дисертанта ця конфесія характеризується наявністю універсалістської компоненти (екуменізм, європейські цінності, прозахідна геополітична зорієнтованість), що зумовлює важливість вивчення цієї конфесії, в якій досягнуто відносної гармонії між автономним і гетерономним релігійним досвідом. релігійна свідомість конфесійна
Третій розділ дисертації "Роль релігії та церкви у формуванні демократичної української державності" присвячений розробленню принципів державної політики в конфесійній сфері й можливості участі релігії у формуванні нової національної ідентичності (української політичної нації). У першому підрозділі "Відродження чи розбудова? Особливості взаємовідносин держави і церкви в Україні у плані завдань формування нової української державності" здійснено критичний аналіз поширеної ідеологеми "релігійне Відродження". Дисертант демонструє зв'язок цієї ідеологеми з ідеологемою "національного Відродження", котра спирається на передумову консервації етнонаціональної моделі, яка передбачає єдність "території, мови і національного характеру" та певної "автентичної" конфесії. Більшість теоретиків та ідеологів називають такою конфесією православ'я. Полемізуючи із цим стереотипом, дисертант доводить, що в наслідок проросійської орієнтації вищих ієрархів УПЦ МП православ'я не може претендувати на роль головного інструменту досягнення нової національної ідентичності. Перегляд ідеологеми "релігійне відродження" дає підстави дисертантові ввести концепт "релігійного будівництва" в контексті формування "політичної нації", що передбачає важливість ідентифікаційної функції релігії в сучасному суспільстві, тісну взаємодію держави й релігійних конфесій у реалізації цього політико-цивілізаційного проекту за одночасного заперечення перетворення будь-якої конфесії на різновид державної релігії.
У другому підрозділі "Проблема міжконфесійних відносин у світлі завдань формування української політичної нації" дисертант уточнює поняття "національна релігія" і "національна церква" та піддає критиці такі поширені критерії їх, як "етноконфесійна специфіка", "етнокультура", "національна мова богослужіння". Дисертант доводить методологічну невиправданість розмежування понять "національна релігія" і "національно зорієнтована релігія", оскільки воно має прихований дискримінаційний підтекст стосовно всіх конфесій з неукраїнською мовою богослужінь. На підставі концепту політичної нації в дисертації дається таке визначення "національної церкви": "Національною церквою є церква будь-якої конфесії, що сприяє формуванню нової національної ідентичності (української політичної нації) в межах незалежної української держави і значною мірою поширена серед населення України". Виходячи з цього визначення, такою церквою може бути й православ'я, й іслам незалежно від мови богослужіння. Наприкінці підрозділу сформульовано висновок, згідно з яким подолання наявного хаосу в міжконфесійних відносинах можливе лише шляхом вироблення "інтегративного сценарію" для консолідації національних церков.
Зрештою, у третьому підрозділі "Можливі сценарії подолання міжконфесійного розколу і форм участі церкви в реалізації української "національної ідеї"" аналізуються реальні можливості щодо розв'язання проблеми міжконфесійних відносин в Україні з огляду на важливу, але підпорядковану роль церкви в практичній реалізації української "національної ідеї". Зважаючи на численні відцентрові сили, що руйнують проект "національної держави", дисертант формулює такі основні принципи державної конфесійної політики: (1) стратегія, спрямована на мінімізацію негативного впливу окремих церковних конфесій на розв'язання завдань національної розбудови в Україні, (2) стратегія всілякої підтримки з боку держави церков, що орієнтовані (або можуть бути зорієнтовані) на "розбудову" української політичної нації, що передбачає, по-перше, формування толерантного ставлення до неправославних церков в Україні й, по-друге, консолідацію в межах "єдиного фронту" національних і національно зорієнтованих церков в Україні. У підсумковій частині підрозділу аналізуються можливі сценарії реалізації зазначених принципів. Перший сценарій передбачає створення Єдиної Української православної або Загальнохристиянської Помісної Церкви, що можливе у вигляді двох послідовних стадій - стадії здобуття автокефалії Українською православною Церквою із об'єднанням їх у Єдину Церкву та стадії наступного об'єднання церков християнської традиції в Помісну Українську (Київську) церкву. Другий сценарій містить різноманітні позаконфесійні форми об'єднання українських церков для участі в проекті розбудови "національної держави" і формування української політичної нації, який може бути задіяний через обмежені можливості "екуменічного сценарію". Цей сценарій, своєю чергою, може бути реалізований у вигляді двох модифікацій. Перша передбачає можливість створення різновиду "громадянської релігії". На противагу думці деяких експертів, паростки такої релігії в Україні вже є, до того ж вона потребує наявності своєї "священної книги" ("Кобзаря"), свого "національного пророка" (Тараса Шевченка), низки історичних подій, що мають сакрально-релігійний смисл (серед них дисертант називає "Голодомор, котрий у своїй жертовній символіці виступає аналогом єврейському "Голокосту"). Друга модифікація вказаного сценарію може бути реалізована у вигляді створення міжцерковних об'єднань, громадських організацій на засадах загальних світоглядних цінностей без "міжконфесійної інтерференції". Під час обґрунтування можливості та необхідності наявності такої позаконфесійної "інтегративної ідеології" на базі цінностей "справедливості", "правди", "порядку" дисертант солідаризується з концепцією "національної ідеї", яку розвиває М. Михальченко.
ВИСНОВКИ
У висновках підсумовано результати застосування дисертантом структурно-типологічного підходу в самому дисертаційному дослідженні, а також аналізуються перспективи подальшого використання його у філософсько-теоретичній, емпірико-соціологічній, ідеологічній і державно-політичній площині.
Головним теоретичним результатом нашого дослідження є розроблення передумов підходу, який у разі подальшого поглиблення його має привести до розроблення єдиної концептуальної мови опису релігійних інститутів і релігійної свідомості, подолати прірву між "зовнішнім" і "внутрішнім" у соціальному функціонуванні релігії, прірви між "абстрактним соціологізмом" і "абстрактним психологізмом" під час опису цього функціонування.
Філософсько-теоретичну основу такого концептуального апарату було знайдено в "об'єктивних" і "непсихічних" концепціях свідомості Мераба Мамардашвілі й представника французького структуралізму Жака Лакана. Застосування лаканівського концепту "Символічне-Уявлюване-Реальне" та концепту "Великого Іншого" як "мережі означників" сфери Символічного не просто уможливило конкретизацію самого феномена "релігії" та "релігійного", але й заклало належне підґрунтя для опису різних форм і типів "релігійності", що випливають з різноманітних сценаріїв взаємовідносин Символічного, Уявлюваного і Реального у свідомості Суб'єкта та можливих форм взаємного позиціонування Суб'єкта і "Великого Іншого".
На основі цих концептів була розроблена типологія релігійної свідомості та типологія релігійного досвіду, що дозволило залучити до теоретичного опису релігійного життя в Україні більше параметрів, ніж у традиційних кількісних підходах.
На основі викладених методологічних положень та емпіричних соціологічних досліджень тенденцій релігійного життя в Україні формулюються нові принципи державної політики в конфесійній сфері й можливості участі релігії у формуванні нової національної ідентичності, демонструється застарілість формули "релігійне Відродження" (як проекту, що зберігає романтично-консервативну модель "етнонації") та доводиться необхідність заміні метафори Відродження на метафору "Розбудови" як такої, що відповідає концепту "політичної нації".
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ
1. Козловський О.Р. Концепт "релігійного досвіду" та його методологічна роль у філософії і соціології релігії // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб.наукових праць / Гол.ред. В.В. Лях. - вип.56. - К.: Український центр культури, 2006. - С. 135-145.
2. Козловський О.Р. Проблема специфіки "релігійної свідомості" у сучасній філософії // Філософія освіти. - 2006. - №4.
3. Козловський О.Р. Вибори 2006 р.: освіта в програмних документах політичних партій // Вища освіта України. - 2006. - № 3(21). - С. 49-55.
АНОТАЦІЯ
Козловський О.Р. Релігійна свідомість та релігійні практики населення сучасної України як предмет соціально-філософського аналізу. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 - соціальна філософія та філософія історії. - Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена розробці структурно-типологічного підходу до аналізу релігійної свідомості та релігійного досвіду. У результаті його застосування розроблено типологію релігійної свідомості та релігійного досвіду, запропоновано нову інтерпретацію тенденцій в еволюції релігійності населення сучасної України, проаналізовано співвідношення автономного й гетерономного релігійного досвіду та використання релігії як інструмента ідентифікації за сучасних умов. Піддано критичному аналізу ідеологему "релігійного відродження" як аналога проекту "національного відродження" відповідно до моделі "етнонації". Сформульовано практичні рекомендації щодо розроблення стратегії державної політики у релігійно-конфесійній сфері, які стосуються подолання негативних тенденцій у конфесійній сфері в Україні й використання релігії як важливого інструмента ідентифікації у проекті формування української національної держави та української політичної нації.
Ключові слова: структурно-типологічний підхід, "Символічне-Уявлюване-Реальне", структура релігійної свідомості, типологія релігійного досвіду, релігійна ідентичність, релігійне будівництво.
АННОТАЦИЯ
Козловский О.Р. Религиозное сознание и религиозные практики населения современной Украины как предмет социально-философского анализа. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 - социальная философия и философия истории. - Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2006.
Диссертация посвящена разработке структурно-типологического подхода к анализу религиозного сознания и религиозного опыта, основная цель которого состоит в формировании единого концептуального языка описания функционирования религиозных институтов, соответствующих им религиозных практик и религиозного сознания. В результате применения указанного подхода разработана типология религиозного сознания, в которой выделены три основные его формы: потенциальное религиозное сознание, первичное религиозное сознание и вторичное религиозное сознание. На основе указанных форм религиозного сознания разработана соответствующего типология форм религиозного опыта, в которой выделены автономный религиозный опыт и гетерономный религиозный опыт.
В ракурсе практического применения структурно-типологического подхода дана новая интерпретация тенденций в эволюции религиозности населения современной Украины, проанализировано соотношение автономного и гетерономного религиозного опыта, выявлена тенденция преобладания автономного религиозного опыта среди населения на фоне использования религии как одного из оснонвых инструментов национальной идентификации в современных условиях.
Подвергнута критическому анализу идеологема "религиозного возрождения" как аналог проекта "национального возрождения" согласно модели "этнонации". Продемонстрировано, что православие не может служить моделью аутентичной национальной конфессии и претендовать на роль главного инструмента достижения новой национальной идентичности в условиях государственной независимости Украины ввиду своей вписанности в абстрактную проимперскую и "всеславянскую" идеологию и вследстивие пророссийской ориентации высших иерархов УПЦ МП.
Сформулированы практические рекомендации для разработки стратегии государственной политики в религиозно-конфессиональной сфере, касающиеся преодоления негативных тенденций в конфессиональной сфере в Украине и использования религии как важного инструмента национальной идентификации. Обоснована необходимость пересмотра идеологемы "религиозное возрождение" как составляющей этнического, реставрационного проекта в пользу концепта "религиозное строительство" в рамках "конструктивного" проекта формирования украинского национального государства и украинской политической нации.
Проанализированы основные принципы государственной конфессиональной политики, основные сценарии преодоления межконфессионального раскола и возможные формы участия национальных и национально ориентированных церквей в реализации проекта украинской политической нации. Показано, что достижение межконфессиональной консолидации возможно либо на основе создания Единой Украинской православной или Общехристианской поместной церкви, либо в форме внеконфессионального объединения украинских церквей для участия в проекте построения "национального государства" и формирования политической нации. В свою очередь, последний сценарий может быть реализован в виде модификации гражданской религии или в виде межцерковных объединений на базе интегративной национальной идеологии и ее высших ценностей "справедливости", "добра", "правды", "порядка".
Ключевые слова: структурно-типологический подход, "Символическое-Воображаемое-Реальное", структура религиозного сознания, типология религиозного опыта, религиозная идентичность, религиозное строительство.
ANNOTATION
Kozlovskiy O.R. Religious consciousness and religious practices of the population of modern Ukraine as a subject of the socially-philosophical analysis. - Manuscript.
The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of philosophical sciences on a specialty 09.00.03 - social philosophy and philosophy of history. - Institute of higher education ANP of Ukraine, Kiev, 2006.
The dissertation is devoted to development of the structurally-typological approach to the analysis of religious consciousness and religious experience. As a result of its application the typology of religious consciousness and religious experience has been developed, the new interpretation of tendencies in evolution to religiousness of the population of modern Ukraine has been given, the correlation of autonomous and heteronomous religious experience and use of religion as instrument of identifications in modern conditions has been analyzed.
It is subjected to the critical analysis the ideologema " religious revival " as analogue of the project of " national revival " according to model of ethnonation. Practical recommendations for development the strategy of the state policy in religious-konfesial sphere, concerning overcomings of negative tendencies in konfesial sphere in Ukraine and use of religion as important instrument of identification in the project of forming Ukrainian national state and the Ukrainian political nation was formulated.
Key words: the structurally-typological approach, "Symbolical - Imaginary - Real", structure of religious consciousness, typology of religious experience, religious identity, religious construction.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Релігійна свідомість — ставлення віруючих до світу, виражене в системі поглядів, почуттів, смисл яких становить віра у надприродне. Суттєвими ознаками релігійної свідомості є образність, символічність, інтимність, утаємниченість, надприродну сутність.
контрольная работа [33,6 K], добавлен 15.08.2008Аналіз релігійної політики Польської держави щодо православного населення українських земель. Роль польської шляхти у процесі насадження уніатства та католицизму. Ліквідація православної церкви та залучення її прихожан до греко-католицької церков.
статья [19,5 K], добавлен 14.08.2017Основні елементи релігійної системи. Релігійна свідомість. Віра в надприродне. Систематизоване й кодифіковане віровчення (релігійні тексти). Релігійний культ. Культові дії. Матеріальні форми культу. Релігійні обряди. Молитва. Релігійні організації.
реферат [16,7 K], добавлен 09.08.2008Вивчення психологічної складової різних релігій за допомогою визначення поняття релігії і характеристики існуючих релігій: буддизм, християнство, іслам, іудаїзм, даосизм. Особливості релігійної свідомості і аналіз психологічних типів релігійних людей.
курсовая работа [49,0 K], добавлен 04.12.2010Що таке толерантність? Стаття із журналу "День": "Своі і чужі". Громадянська непокора та релігійна толерантність в Україні. Указ толерантності. Релігійна толерантність в українських ЗМІ: світські видання, преса і сайти релігійних організацій.
реферат [38,6 K], добавлен 05.12.2007Процес становлення раціонального методу аргументації в межах релігійної полеміки. Розмежування прихильників та противників раціонального критерію істинності. Виникнення й раціоналізація релігійно-філософської полеміки в ісламській теологічній традиції.
реферат [32,7 K], добавлен 21.07.2009Особливості розвитку релігійних течій у Індії. Зв'язок між кастами і варнами й індуїзмом, жрецтво в індуїзмі, його джерела. Культ Вішну, обряди й свята шиваїзму, зв’язок з буддизмом. Найвідоміші релігійні центри Індії. Діяльність інших сектантських рухів.
реферат [21,4 K], добавлен 29.11.2010Свідомість і підсвідомість з позиції християнської антропології. Архетипи православної свідомості. Об'єктивне розуміння релігійного досвіду в психіатрії. Ставлення психіатра до релігійних переживань хворого, священика - до патологічних проявів у психіці.
дипломная работа [202,6 K], добавлен 27.06.2012Загальна характеристика релігійних організацій як юридичних осіб. Аналіз Закону "Про свободу совісті та релігійні організації". Спеціальна правоздатність релігійних організацій. ООсобливості прав власності релігійних організацій.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 27.11.2006Предмет психології релігії, її структура та методи. Різноманітні підходи до осмислення специфіки дисципліни. Напрями дослідження релігійної свідомості. Тенденції психології релігії в контексті української релігієзнавчої думки, відродження духовності.
курсовая работа [32,9 K], добавлен 30.09.2010Вивчення тілесного досвіду у релігійних традиціях. Характеристика феноменів екстазу й аскези, двох протилежних онтологічних стратегій, сакрального значення. Екстаз - перемога тілесного над свідомістю. Аскеза - співвідношення людського й надлюдського.
реферат [23,2 K], добавлен 20.01.2010Загальна оцінка міжконфесійних зв’язків в Україні. Конфесійна розмаїтість та багатонаціональний склад населення Полтавщини. Релігійні течії та організації на території регіону. Міжрелігійні стосунки Полтавській області, їх сучасний стан та особливості.
реферат [18,6 K], добавлен 10.05.2013Поняття сублімація та теорії лібідо у вивченні культури Фрейдом. Фрейдівське розуміння релігії. Співвідношення моральності та релігійності. Аналіз Фрейдом релігійних уявлень. Суть релігії та релігійного виховання. Функції і роль релігії в суспільстві.
реферат [42,6 K], добавлен 04.10.2009Історичний розвиток іудаїзму в Україні. Хасидизм–продукт української дійсності. Іудаїзм після 1917 р. Антирелігійна компанія М. Хрущова. Наступ на іудейські релігійні громади. Суспільно-релігійне становище радянських євреїв у 1964-2007.
реферат [52,9 K], добавлен 20.11.2007Із стародавніх японських релігійних вірувань сформувалися уявлення синто-основної релігії Японії. Основу цієї течії складає поклоніння силам природи. У сучасній Японії є частка населення, що одночасно сповідає дві релігії, - буддизм та синтоізм.
реферат [12,0 K], добавлен 19.12.2008Історичні аспекти взаємопов’язаності релігій та політики. Релігія, як фактор політичного життя суспільства. Вплив релігійного фактору на політику України. Релігійна діяльність індивідів. Виконання релiгiєю функцiй пiдтримки цiнностей суспiльства.
реферат [23,6 K], добавлен 25.10.2013Сучасна релігійна ситуація в Україні. Актуальні проблеми української релігії. Міжцерковні конфлікти України. Зростання загальної кількості релігійно віруючих людей в Україні після проголошення державної незалежності. Церковно-державні відносини.
реферат [593,4 K], добавлен 21.08.2013Релігійні і міфологічні представлення племен ведійськової епохи. Індуїзм як головна релігійна течія тисячолітньої культурної традиціі Індії. Сутність та основні напрями філософії буддизму. Суперечливість відношення до світу в індо-буддійській культурі.
презентация [7,4 M], добавлен 03.04.2009Релігія як процес створення нового погляду на Всесвіт. Рівень стосунків між релігійними та філософськими світоглядами. Сприйняття людьми зовнішнього середовища з релігійної точки зору. Вплив церкви на буття людей. Духовні потреби та зміни людства.
реферат [444,6 K], добавлен 03.10.2014Походження та духовні джерела даосизму. Абсолютизація ідеї безсмертя. Особливості релігійного культу. Походження та духовні джерела конфуціанства. Релігійна концепція конфуціанства. Аспекти віровчення Конфуція. Проблеми моральної природи людини.
реферат [21,6 K], добавлен 09.08.2008
