У "Вступі" обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь наукового опрацювання проблеми, сформульована суть мети дослідження, а також позначені об'єкт, предмет і методи дослідження, визначені наукова новизна і практична значимість дослідження, його структура.

Перший розділ "Соціальна технологізація як система способів й шляхів розвитку суспільства" присвячений виявленню суті й значення соціальних технологій для суспільного розвитку. У цьому розділі відзначається важливість філософського осмислення процесу технологізації у всіх сферах суспільного життя, оскільки це дає змогу пізнати можливості соціальних технологій. Адже стабільний розвиток суспільства можливий за умови розроблення та застосування соціальних технологій як системи послідовних дій, спрямованих на досягнення належного результату.

У першому підрозділі "Роль соціальних технологій у сучасному суспільстві" акцентується увага на тому, що нині технології не обмежуються лише впливом на виробництво, а стали характерними складовими соціальних процесів та управління ними, тобто набули загальносоціального значення.

Технологізація сприяє вирішенню багатьох економічних, соціальних, політичних, духовно-моральних проблем, від простих до складних, а також запобіганню конфліктних ситуацій шляхом чіткої побудови певних процедур і операцій та дотримання послідовності їх виконання. При цьому розробка соціальних технологій проводиться на базі науково обґрунтованої теоретичної концепції з урахуванням специфіки галузі, у якій здійснюється діяльність, і новітніх досягнень науки і техніки: програмування, моделювання, електронно-обчислювальної техніки й методів діагностики і контролю за процесами. Ці об'єктивні умови технологізації разом із суб'єктивними - високим рівнем економічної, моральної та політичної свідомості людей - сприяють ефективному розвитку як різних сфер суспільного життя, враховуючи і міжособистісні стосунки, так і суспільства загалом. Технологізація дозволяє побачити всю сукупність засобів, що використовуються суспільством для ефективного функціонування - від вищих органів управління державою до специфічних соціальних інститутів. Але водночас на сучасному етапі розвитку суспільства, що характеризується швидкоплинністю змін на соціально-політичному просторі, технологізація відкриває можливості для маніпуляції свідомістю мас, створення ілюзорної реальності, впровадження в масову свідомість новітніх міфів.

У другому підрозділі "Специфіка політичних технологій у сучасному соціумі" досліджуються політичні технології як складова соціальних технологій. Цей різновид соціальних технологій заслуговує на особливу увагу, оскільки займає провідне місце в системі технологій, від впровадження і функціонування яких залежить розвиток суспільства загалом. Необхідність у зверненні до політичної сфери суспільного буття диктується специфічними політичними відносинами, що спрямовують розвиток суспільства в майбутньому.

Проблема полягає в тому, що технологізація політичного процесу поряд із позитивними характеристиками має і негативний бік, оскільки відкриває можливості для створення новітніх міфів і трансляції їх у масову свідомість. Звідси випливає потреба висвітлення проблеми існування антитехнологій у сучасному українському суспільстві.

На відміну від технології, як системи операцій та процедур, послідовність і однозначність яких забезпечує досягнення поставленої мети, отримання бажаного результату, в чесній конкурентній боротьбі, антитехнології - це будь-які політичні хитрощі, протизаконні дії суб'єктів виборчого процесу, використані для маніпуляції свідомістю мас, приниження опонента в очах електорату, зниження рівня його (опонента) популярності.

У другому розділі "Вплив новітніх міфів на формування масової свідомості" досліджені умови виникнення новітніх міфів та особливості їх функціонування в суспільному середовищі. Особлива увага відводиться саме міфам, що мають політичний контекст. Вони у нашому заполітизованому суспільстві домінують над іншими (релігійними, економічними, побутовими тощо) і впливають на рівень суспільної свідомості та розвиток і функціонування всіх сфер суспільного буття. Множина ж цих міфів, внутрішньо пов'язаних між собою, складає новітню міфологію, яка впливає на психологію й ментальність представників соціуму, на особливості функціонування всіх суспільних сфер і специфіку суспільного розвитку загалом. Новітня міфологія - це форма суспільного світогляду, спрямована на суб'єктивне розуміння соціальної дійсності, штучно створена фахівцями в галузі політичних технологій для досягнення поставленої мети сучасними політичними силами, партіями, лідерами тощо і реалізується та підтримується засобами психологічного впливу через комунікативні технології.

У першому підрозділі "Умови виникнення соціально-політичних міфоутворень" обґрунтована соціальна значущість вивчення проблеми новітньої міфології, що визначається загальною динамікою соціальних процесів, які постійно вимагають переосмислення орієнтирів суспільного розвитку.

Розкрито передумови виникнення новітніх міфів, зокрема свідоме конструювання їх суб'єктами політичної діяльності з метою їх приходу до влади, утримання цієї влади і створення її легітимності в очах населення. Наступною умовою є соціальні й політичні хвилювання, переживання в суспільній свідомості. Особливо під час передвиборчої агітації масова свідомість переповнена емоціями: народ збуджений, незадоволений, відчуває гнів, розчарування. Умовою виникнення новітніх міфів є спроба пояснити малозрозумілі соціальні явища й політичні події, що диктуються динамічністю розвитку сучасного політичного життя, у якому на різних рівнях переплітаються інтереси різних політичних сил, партій, організацій, структур, соціальних груп. Наступні умови виникнення новітніх міфів тісно взаємопов'язані з попередньою і визначаються специфічністю змін у політичному житті суспільства, які характеризуються швидкоплинністю й мінливістю, а також дефіцитом якісної політичної інформації. Остання ж передбачена специфікою масової свідомості, яка полягає в некритичному сприйнятті дійсності.

У цьому підрозділі відмічено зв'язок новітньої міфології й ідеології, оскільки масова свідомість не спроможна засвоїти ідеологічну концепцію на теоретичному рівні, а навпаки, щоб утвердитися в масовій свідомості, ідеологія повинна спростити науковий стиль до рівня міфологічних образів і символів. Крім того, ідеологія є важливим комунікативним фактором впливу на поведінку людини, який виявляється в системі думок, переконань, цінностей, що формують спрямованість, структуру, організацію життя людей, надають йому осмисленості. Ідеологія, як і міфологія, визначає мету, спрямовуючи суспільну свідомість на досягнення цієї мети, вказує засоби, за допомогою яких можна її досягти. Подібно до міфології, ідеологія діє одночасно на рівні свідомості й підсвідомості. Чим глибше ідеологія підходить до незрозумілих, малозрозумілих, неусвідомлюваних соціальних, політичних сфер суспільного життя, тим значніший її вплив. Людина здатна сформулювати реальність ідеології, ототожнити себе з колективною ідеологією, що ще раз засвідчує її спільні риси з міфологією.

Зазначається, що новітні міфи є невід'ємною складовою сучасного політичного життя. У них відсутнє особливе міфологічне ставлення до світу загалом, оскільки містять уявлення про роль соціальних груп, індивідів у житті суспільства в певному місці й у певний час, а також особливості й орієнтири політичних процесів. Логіка новітнього міфу полягає у втраті причинного зв'язку внаслідок кризової суспільної ситуації, що спонукає до перенесення масової свідомості у сферу міфічних образів, а це призводить до налагодження нового причинного зв'язку й переходу до видимості нової соціально-політичної реальності.

У другому підрозділі "Соціальна специфіка новітнього міфу" виявлено суть новітньої міфології, темпоральну структуру та обґрунтовано її концептуальність. Якщо для архаїчної свідомості реальність міфу абсолютна і не викликає ніяких сумнівів зі сторони міфоносіїв, то новітня міфологічна реальність сприймається з меншим ступенем імовірності, впевненості та глибини. Сприйняття новітнього міфу як очевидної реальності залежить від ефективної концепції, оскільки він не народжується сам по собі, інакше він не виживе в конкурентній боротьбі за владу в політичній сфері життєдіяльності суспільства. Це дає підстави стверджувати, що сутність новітньої міфології виявляється в тому, щоб замаскувати керування та втручання з боку політичної еліти в духовну сферу та поведінку людей засобами психологічного впливу. Одним із найпоширеніших засобів психологічного впливу є маніпуляція.

Досліджена така особливість новітнього міфу, як героїзація. Герой новітнього міфу відрізняється від героя архаїчного міфу тим, що він уособлює в собі ідеї, ідеали, цінності та інтереси деякого соціального прошарку або соціуму загалом. Герой є головним елементом новітнього міфу, в якому втілюється концепція і через нього презентується суспільству. Оскільки масовій свідомості не властиве критичне ставлення до дійсності, тому вона віддає перевагу тим суб'єктам політичного процесу, які, володіючи маніпулятивними засобами впливу, спроможні вселити віру й оптимізм, нерідко залишаючи поза увагою суть програми та реальні професійні якості кандидата.

Лише той суб'єкт виборчої діяльності стає героєм новітнього міфу, який уміло володіє прийомами психологічного впливу; використовує для підтримки особистої популярності критичні емоційні настрої великих груп людей - страх, ненависть, ворожість; вживає лексику натовпу; дає завищені обіцянки та ін. Тобто той, хто вміє презентувати себе як чесну, смілу, відверту, справедливу людину, який вміє переконати маси в тому, що лише він завдяки своїм організаторським здібностям і професійним навичкам знає і зможе вивести країну на високий рівень суспільного, політичного, економічного життя. Саме за допомогою образу героя в новітньому міфі, налаштовуючи маси на сприйняття хибного за істинне, нереальне за реальне, ілюзорне за дійсне, суб'єкт політики досягає мети - прихід до влади, реалізація й утримання цієї влади.

У третьому розділі "Засоби реалізації новітніх міфів у сучасному суспільстві" аналізуються засоби трансляції міфів та досліджуються прийоми їх психологічного впливу на масову свідомість.

У першому підрозділі "Традиційні засоби трансляції новітніх міфів" досліджується політична комунікація, адже вона є важливим чинником впливу на формування масової політичної свідомості. Від самої політичної комунікації загалом та від професіоналізму суб'єкта політичної діяльності, збирання, систематизації, аналізу політичної інформації залежить ефективність функціонування політичної системи. Політичну комунікацію можна охарактеризувати як процес обміну політичною інформацією в межах певної політичної системи, яка залежить від постійного потоку інформації, що надходить із середини (про сподівання, настрої мас, їхній рівень життя тощо), і від постійного потоку інформації про власний розвиток. Причому обмін політичною інформацією і на професійному рівні - між самими суб'єктами політичної діяльності - і на буденному - між членами суспільства та організаціями - відбувається тим ефективніше, чим вищим є рівень політичної культури, що є показником розвитку демократичних відносин у суспільстві. технологізація міф масовий свідомість

Слід зазначити, що в українській політичній комунікації зворотний зв'язок є дуже слабким, а домінуючим є комплекс цілеспрямованих заходів з боку певного суб'єкта виборчого процесу на свідомість виборців, аби спонукати їх до здійснення акту вибору на користь цього суб'єкта. Зазвичай суб'єкти політики не дають повної інформації про стратегію розвитку суспільства, а намагаються сформувати сприятливу для себе громадську думку за допомогою засобів масової інформації. Звідси випливає, що новітні міфи впроваджуються в суспільну свідомість через політичну комунікацію.

Найефективнішими засобами впровадження новітніх міфів у масову свідомість є політична реклама та Public Relations (зв'язки з громадськістю). Призначення PR - не лише формувати громадську думку, а й проштовхувати імідж суб'єкта політики. Звичайно, імідж не зводиться лише до висвітлення його особистих якостей. За допомогою засобів масової інформації створюється імідж професіонала, інформованого, інтелектуального, компетентного у справах політики, тобто такого, котрий справді знає, яким шляхом йти до наміченої мети. Політична реклама - це інформаційний вплив на масову свідомість, що ґрунтується на громадській думці та має на меті формування масової політичної поведінки у визначеному напрямку. Головне завдання реклами полягає в тому, щоб у доступній, лаконічній, оригінальній, емоційній формі подати суть передвиборчої програми і створити бажану психологічну установку, яка б відповідно спрямувала почуття й симпатії електорату. Головними засобами впливу політичної реклами на масову свідомість для реалізації новітніх міфів є радіо, телебачення, преса, Інтернет.

У другому підрозділі "Технології впровадження новітніх міфів у масову свідомість" особлива увага звертається на специфічність впровадження новітніх міфів, тобто використання спеціальних психологічних прийомів і технік, за допомогою яких формуються міфоуявлення в масовій свідомості, що задають загальну динаміку суспільної поведінки в соціально-політичному житті. Досить важливими чинниками впливу на формування в масовій свідомості певних політичних міфоуявлень, переконань, симпатій є використання в засобах масової комунікації під час передвиборчої агітації технологій нейролінгвістичного програмування та еріксонівського гіпнозу.

Особлива увага в цьому підрозділі приділяється аналізу неформальних шляхів трансляції новітніх міфів - політичних чуток. Найактивніше політичні чутки функціонують у період передвиборчої агітації, що і дає підставу вважати, що передумовами їхнього виникнення є: по-перше, зацікавленість певної особи (прикладом може бути розповсюдження певної неформальної інформації суб'єктом виборчого процесу для привернення до себе уваги або приниження опонента в очах населення); по-друге, недостатня кількість офіційної інформації; по-третє, значущість теми політичних чуток. Крім того, політичні чутки виконують деякі важливі соціальні функції: формування ідентичності й підвищення гомогенності думок (обговорення групою людей чуток сприяє кристалізації загальної точки зору і знижує індивідуальну варіативність думок, що в кінцевому підсумку підвищує гомогенність думок).

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовані центральні положення, що зводяться до наступних:

По-перше, функціонування новітніх міфів зумовлено специфікою розвитку сучасного українського суспільства - активізацією й інтенсивністю функціонування технологій у всіх сферах суспільного буття. Соціальні технології є сполучною ланкою між теоретичним обґрунтуванням суспільних процесів і соціальною практикою. Як явище соціальної дійсності соціальна технологізація виступає сукупністю прийомів, що забезпечують досягнення сприятливих умов життя спільноти, тобто задовольняють потреби людини у спільності, структурі й значущості, що тією чи іншою мірою відповідають вимогам соціального часу сучасного суспільства. Соціальні технології при цьому дозволяють не лише вивчати і передбачати різні соціальні зміни, але й активно впливати на практичне життя й отримувати запрограмований результат.

По-друге, провідне місце в системі соціальних технологій займають політичні технології, від впровадження й функціонування яких залежить розвиток суспільства загалом. Оскільки необхідність у зверненні до політичної сфери соціального буття диктується специфічними політичними відносинами, що спрямовують розвиток суспільства у майбутньому. Адже, так чи інакше, відсутність політичної стратегії розвитку нашого суспільства та нормативного забезпечення цього процесу в системі права та світогляду громадян, навряд чи дасть змогу говорити про ефективність цього процесу

Технології в галузі політики розглядаються як у вузькому значенні стосовно виробничої і соціальної сфери поряд із політичними (політичний маркетинг і політична реклама) і виборчими технологіями (вплив на масову свідомість через засоби масової інформації), так і в широкому - як збірний термін для визначення сукупності цих спеціалізованих технологій.

Політичні технології - це практично орієнтоване знання у цій сфері, метою якого є створення або заміна організаційних структур та управління поведінкою людей; це сукупність методів і засобів вирішення завдань, розроблених у процесі планування та проектування суспільних процесів.

У структурі політичних технологій виокремлено сім послідовних етапів, які характеризуються своїми операціями і процедурами. Це дає можливість простежити процес творення і впровадження у масову свідомість новітніх міфів.

Перший етап для суб'єкта управління політичними процесами є періодом формування формальної мети (досягнення в суспільстві стабільності, створення соціально-політичних умов для розвитку демократичного суспільства, запобігання виникненню конфліктних ситуацій або розв'язання конфліктів) і неформальної (утримання влади). Метою суб'єкта виборчого процесу є прихід до влади, реалізація і утримання цієї влади, надаючи їй суттєво нового характеру.

Другий етап передбачає збирання, володіння, впорядкування, систематизацію й аналіз політичної інформації для виявлення і акумуляції інтересів широких мас населення, конструювання та реалізації перспективних нових ідей.

Третій - характеризується виявленням та ієрархієзацією найважливіших суспільних проблем. Від знання про найгостріші проблеми в країні чи регіоні, відображення їх у масовій свідомості суспільства залежить здібність продукувати нові ідеї для розв'язання цих проблем .

Четвертий етап - це перехід від упорядкованого і систематизованого накопичення знань до поглиблення і конкретизації, тобто розроблення концепції розв'язання політичних проблем, створення системи і вибір оптимального варіанта для досягнення мети. На цьому етапі технології проводяться такі процедури, як програмування й підготовка програми дій.

П'ятий етап політичних технологій виборчого процесу реалізується за допомогою засобів впливу на масову свідомість(Public Relations та політична реклама) для створення бажаної психологічної установки у масовій свідомості, яка б спрямувала почуття і симпатії електорату, а на управлінському рівні - запровадила нові закони.

На шостому етапі - у сфері управління політичними процесами - здійснюється трансформація теорії в практику - реалізація нових законів. На виборчому рівні - це народне волевиявлення на виборах.

Сьомий етап політичних технологій підбиває підсумки, оцінює досягнутий результат, що є передумовою постановки нової мети, визначення цілей і завдань, засобів і методів для її досягнення.

Отже, специфіка технології полягає в тому, щоб виявити і найдоцільнішим способом розподілити порядок процедур і операцій для досягнення належного результату. З цього слідує, що політичні технології відкривають можливості суб'єктам політичної діяльності для маніпуляції свідомістю мас, створення ілюзорної реальності, впровадження в масову свідомість новітніх міфів.

По-третє, міфологічне сприйняття й осмислення явищ дійсності супроводжує як людство впродовж усього існування, так і окрему людину протягом всього її життя. Міфологічне світосприйняття має свою специфіку, яка починається з наївної спроби вирішити питання, які перебувають за межами сприйняття практичного освоєння світу, з метою полегшення існування та виживання людини. Міфи народжуються, розповсюджуються, трансформуються у всіх сферах суспільного життя: матеріальній, соціально-політичній, духовній і культурно-побутовій. Масштабність їх функціонування прямо пропорційно залежить від рівня розвитку масової свідомості: економічної, моральної, політичної тощо. Реалії сьогодення показують, що політична свідомість активізується і значно домінує над іншими формами свідомості. Тому й міфи, які породжуються і функціонують у соціально-політичній сфері суспільного життя є найпоширенішими й найвпливовішими. Ці міфи ми називаємо новітніми.

Новітній міф володіє готовими темпоральними характеристиками, в яких викристалізувалося три послідовні етапи розвитку: перший характеризується гармонією і спокоєм існування; другий - порушенням правильного стану речей і третій - це час, коли треба відродити справжній стан речей. Це час появи генія, національного героя.

Кожен новітній міф має свій життєвий цикл. У його існуванні виділяємо три стадії.

Перша стадія - народження. На противагу архаїчному міфу, новітній міф є авторським. Для новітнього міфу важливою умовою виникнення є спеціально розроблена інформація, що розповсюджується з певною метою.

Друга стадія - розповсюдження. Це дає підставу вважати, що новітні міфи виконують низку функцій: формування ідентичності; підвищення гомогенності думок, що в свою чергу веде до гомогенності групи; створення моделі, прикладу, зразку для підтримання усталеного порядку; мобілізаційна функція; спонукання до здійснення колективної дії (участь у мітингах, страйках); критика не речей, ситуацій, а певного суб'єкта політичної діяльності, оскільки річ чи ситуація породжені злим умислом когось.

Третя стадія - відмирання. Новітній міф вичерпується тоді, коли реальність, створена на його основі, вступає в суперечність із цим міфом. У масовій свідомості формується заперечення реалій, побудованих на його (міфі) основі.

Специфікою новітніх міфів: а) навмисний характер розповсюдження; б) одночасне існування кількох міфів (вони виникають, конфліктують, зникають або трансформуються в щось інше); в) охоплюють зазвичай не все суспільство, а окремі групи населення.

По-четверте, головними передумовами виникнення новітніх міфів на сучасному етапі розвитку суспільства є: свідоме конструювання їх суб'єктами політичної діяльності з метою приходу до влади, утримання цієї влади і створення легітимності влади в очах населення; нестабільність економічної ситуації у державі; відсутність державницької ідеології; специфічність змін у політичному житті суспільства, які характеризуються швидкоплинністю і мінливістю, а по суті залишаються незмінними; можливість пояснення малозрозумілих соціальних явищ та політичних подій, що диктуються динамічністю розвитку сучасного політичного життя, в якому на різних рівнях переплітаються інтереси різних політичних партій, організацій, структур, соціальних груп; дефіцит якісної політичної інформації; специфіка масової свідомості, яка полягає в некритичному сприйнятті дійсності.

Зарицкая В.В. Новейшая мифология как элемент социальных технологий: социально-философский аспект. - Рукопись.