Декалог і проблема свободи в морально-етичній концепції адвентизму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Декалог і проблема свободи в морально-етичній концепції адвентизму

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Досягнення особою інтелектуальної, моральної, духовної свободи впродовж всієї історії людства стояло в центрі філософських, богословських, моральних, етичних та політичних вчень. Проблему свободи і необхідності філософія тривалий час розглядала як антиномію: або все підпорядковане необхідності - тоді не може бути свободи, або ж є свобода, яка заперечує необхідність. Спробу з`ясувати діалектичний звязок між свободою і необхідністю зробив Б. Спіноза, який визнав свободу як усвідомлену необхідність. Концепцію про етапи цього усвідомлення, які разом з тим є етапами соціалізації особи, розробив Г. Гегель. Безумовне веління моральній свідомості слідувати в поведінці законові І. Кант розглядав як категоричний імператив, умовою якого є свобода волі.

Акцентування уваги на пізнанні необхідності було значним досягненням філософської думки, завдяки чому виникла можливість з`ясувати (хоча й в абстрактній формі) сутність діяльного ставлення людини до світу, Бога, розкрити механізм співвідношення між людськими цілями й певними законами розвитку природи і суспільства. Жодна політеїстична релігія не давала людині усвідомлення процесу вільного формування своєї особистості на грунті цілісного морально-етичного імперативу. Так, брахманізм підпорядкував свободу людини своїй елітарній концепції і ведичним ритуалам і заклинанням, які панували не лише над людиною, а й над богами. Конфуціанство як морально-етичне вчення і даосизм як філософсько-релігійна система проблемами свободи в контексті дискурсного визначення волі людини в морально-етичній площині не займалися. Вони підміняли проблему свободи заздалегідь сконструйованим типом благородної людини цзюн-цзи і неосяжно всезагальним принципом дао, який тотально панує скрізь і у всьому. Буддизм, виходячи із сансаричної концепції і визнання ролі карми, заперечував свободу волі особи. На позиціях фаталізму, тобто напередпризначеної долі людини, стоїть й іслам.

Свобода волі як здатність людини приймати рішення зі знанням справи, панувати над самим собою має біблійні витоки. Людина створена Творцем як вільна істота, наділена свободою волі, свободою вибору у вчиненні добра чи зла і здатністю усвідомленої відповідальності за свої вчинки.

Декалог як моральний Закон, даний з волі Яхве Мойсею, вперше в людській історії чітко визначив межі метафізичного, загальнолюдського (друга скрижаль), дав можливість людині усвідомлено зробити класичний стрибок із царства необхідності в царство свободи. Морально-етичне вчення Декалогу ґрунтується на усвідомленні неперевершеної цінності особи як такої, гармонійному поєднанні інтересів батьків і дітей («шануй батька свого і матір свою, щоб добре тоді жилося на землі»), цінності людського життя («не вбивай»), гарантії недоторканості особи і посягань на її гідність («не свідчуй неправдиво на свого ближнього»), цінності і чистоти шлюбних відносин («не чини перелюбу»), захисті матеріальних інтересів і прав власності особи («не кради», не жадай того, що належить ближньому).

В такий спосіб, послідовно і чітко відбудовується ієрархія морально-етичних цінностей - від особи, сім» ї, подружжя й до суспільних інтересів і прав власності. Відтак, Декалог увібрав і систематизував основні права і свободи, які мають неперевершене загальнолюдське значення. На противагу детермінованому розумінню свободи волі чи механістичному витлумаченню явищ дійсності, чим взагалі заперечується свобода волі і свобода вибору, в Декалозі сформульовані морально-етичні запобіжники, норми, гарантії, які стосуються забезпечення свободи особистості.

Морально-етична концепція церкви АСД грунтується на усвідомленому сприйнятті індивідуумом морально-етичних цінностей Декалогу, які в контексті християнського вчення екстраполюються на сучасний моральний стан людства з метою його оздоровлення. Ісус Христос, не відкидаючи основний зміст заповідей Декалогу, дав їм нове витлумачення і цим підняв ще вище їх загальнолюдську цінність.

Демократичні і гуманістичні засади, які покладені в основу розбудови молодої української держави, несуть в собі поєднання свободи і закону, тобто усвідомленої свободи і невідворотності дій законів.

Усвідомлюючи свій обов» язок перед Богом і людьми, церква АСД сьогодні виставляє одним з перших в своїй діяльності (особливо в просвітницькій і проповідницькій) питання біблійного розуміння шляхів єднання свободи і закону, взаємовідносин особи і суспільства, зумовленості потреб і можливостей, які на нових засадах духовного розуміння і тлумачення, продиктованих об» єктивізацією суспільного розвитку, ведуть до громадянського миру і міжконфесійної співпраці в ім» я примноження соціального і економічного добробуту.

Соціальні і гуманітарні науки вже мають певні досягнення у вирішенні морально-етичних проблем сучасності. Однак дослідники ще не ставили перед собою спеціального завдання з питань поглибленого наукового дослідження Десяти заповідей (Декалогу) як духовного мірила і засобу виховання особи як члена суспільства; у цих дослідженнях непослідовно й однобічно проводиться філософський аналіз заповідей, особливо в прикладному (емпіричному) розуміння. Не повною мірою використана Біблія як історичний, філософський та богословський документ, який дає можливість поєднати усвідомлене розуміння свободи й обов» язку, інтересів особи і суспільства, ролі сім» ї і держави.

Богословське вчення Церкви АСД має певні теоретично-практичні здобутки у вирішенні проблеми єднання свободи і закону Десяти заповідей у середовищі віруючих адвентистів. Проте ще не знайшли належного богословсько-релігієзнавчого осмислення морально-етичний аспект категорії свободи в науковій та богословській їх інтерпретації, закон Десяти заповідей, як універсальне мірило норм життя людини, взаємозв`язок і взаємовплив морального закону Десяти заповідей і категорії свободи, а також реалізація духовної свободи особи у філантропічному служінні суспільству. Актуальність цих проблем, з одного боку, і її недостатнє висвітлення в релігієзнавстві з іншого - зумовили вибір теми дослідником - «Декалог і проблема свободи в морально-етичній концепції адвентизму».

Стан наукової розробки теми та база дослідження. Релігієзнавчих досліджень, спеціально присвячених аналізу релігієзнавчої інтерпретації єдності Декалогу і категорії свободи, на сьогодні майже немає. Ряд наукових публікацій (вітчизняних і зарубіжних), які порушують цю важливу проблему зводиться до висвітлення деіндивідуалізованих і деперсоніфікованих міжособистісних, суспільно-особистісних, державно-церковних відносин. В процесі наукових досліджень, на думку дисертанта губилась особа з її внутрішніми потребами і особистим баченням можливостей їх задоволення. Недостатньо досліджувалася так звана друга необхідна частина людського буття (за Фромом) - потреба зв'язку особи з навколишнім світом, необхідність її виходу із стану самітності, що переважно задовольняється зв'язком особи з ідеалом, ідеями, морально-етичними стандартами.

В переважній більшості праць увага дослідників й аналітиків частіше концентрувалась на типах і архетипах конфесійності, їх особливостях, які проявляються в догматиці та культовій практиці.

Дисертант в своїй роботі над темою опирався на дослідження сучасних українських філософів-релігієзнавців (М. Бабій, В. Доля, В.Єленський, М. Закович, А. Колодний, П. Косуха, Б. Лобовик, М. Рибачук, Л. Филипович, А. Черній, П. Яроцький та ін.). Проте очевидним є те, що в світлі реалій сьогодення зростає роль індивідуально-особистісного начала у відродженні духовних цінностей в нашому суспільстві.

Значні наукові здобутки у цьому напрямку мають і зарубіжні дослідники, зокрема російські (А.Бєлов, В. Гараджа, Л. Митрохін, А. Фролов, Д. Угринович та ін.), що значною мірою проаналізовано автором. Проте в їхніх працях, здебільшого зорієнтованих на секулярне суспільство, майже відсутнє сакральне начало у висвітленні свободи особистості як підгрунтя її етично-морального життя.

До того ж в більшості праць названих дослідників акцентується увага на проблемі забезпечення свободи індивідуальної релігійності та свободи совісті в контексті правових гарантій та регуляції державно-церковних відносин, а особистісний чинник як носій і реалізатор духовної свободи особи враховується менше.

Проаналізувавши погляди на цю проблему О. Бердяєва, Е. Роттердамського, Е. Фромма та інших мислителів минулого дисертант прийшов до висновку, що в їхніх наукових працях висвітлюється актуальна проблема людського буття, виділяючи в ній грань «вільного духу» Це загалом перспективний ракурс вирішення окремих питань нашої проблеми.

Дисертант широко використовує в своєму дослідженні Біблію, праці християнських теологів, зокрема, М. Лютера, Ж. Кальвіна, Р. Бультмана, М. Вебера, О. Уайта. Філософсько-богословський аналіз праць названих авторів та інших дослідників, присвячених тією чи іншою мірою морально-етичним проблемам взаємозв`язку Декалогу і свободи, дав можливість вичленити ряд питань для нашого розгляду, а саме:

- морально-етичний аспект категорії свободи в науковій та богословській їх інтерпретації;

- Закон Десяти заповідей як універсальне мірило норм життя людини;

- взаємозв'язок і взаємовплив морального закону Десяти заповідей і категорії свободи;

- пізнання істинної сутності свободи і використання її для повноцінного духовного і суспільного життя;

- реалізація духовної свободи особи у філантропічному служінні суспільству.

Мета і завдання дослідження. Дисертант поставив перед собою завдання проаналізувати сакральні (першої скрижалі) і загальнолюдські (другої скрижалі) пласти Декалогу і провести дослідження їх впливу на процес розвитку свободи дій вчинків, поведінки при формуванні особи, враховуючи особливості адвентистського віровчення й суспільно-гуманітарні функції адвентистської громади.

Реалізація поставленої мети передбачала розв'язання таких завдань:

- визначити основний зміст морально-етичної концепції адвентизму через заповіді Декалогу, категорії свободи і необхідності;

- екстраполювати положення Декалогу, що мають загальнолюдське значення на сучасне індивідуальне і суспільне життя християнина;

- показати, як на базі категорій свободи і необхідності обґрунтовуються основні положення есхатологічного вчення адвентизму;

- розкрити значення духовної свободи через християнську активну життєву позицію в особистому і суспільному житті.

Теоретико-методологічна основа дослідження і джерела. Методологічною і теоретичною основою дисертації стали фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних філософів та релігієзнавців, в яких викладені погляди на сутність людини і її смисложиттєві орієнтації, розкрита соціальна природа і функціональна роль християнської моралі, співвідношення загальнолюдських і релігійних моральних цінностей.

При розробці основних положень дисертації автор звертався до праць, зорієнтованих на вивчення віруючих різних конфесій, зокрема розвиток сучасних українських релігієзнавців з проблем соціально-етичних орієнтацій православної і протестантських церков, іудейських громад, нетрадиційних релігійних утворень, враховуючи тенденці їх розвитку за нових умов і активізацію соціально-направленої діяльності віруючих (В.Єленський, А. Колодний, П. Косуха, Б. Лобовик, М. Рибачук, Л. Филипович та ін.).

Дисертантом були враховані дослідження з проблем визначеності місця особи в системі релігійних відносин, їх етичної зорієнтованості, сутності й становлення релігійного світогляду і вільнодумства, адаптивних процесів в релігійних спільнотах, ролі релігії в духовному відродженні української національної ідеї (О. Бучма, В. Докаш, О. Заглада, Б. Яськів та ін.).

При написанні дисертації автор звертався до праць з дослідження моральних характеристик людини (А.Бєлов, М. Бердяєв, А. Плахотний та ін.), психологічного аспекту релігії (Д. Угринович, Я. Рогулєв, Є. Ануфрієв та ін.).

Проведено аналіз проповідей служителів Церкви про морально-етичні норми співжиття членів суспільства, проповідей в яких дається зорієнтоване на кріаціоністсько-хіліастичну концепцію світоглядне бачення теперішнього і майбутнього та місця особи в розвитку світу.

В аспекті дослідницької теми використана Біблія, яка проаналізована відповідно до наукових методик біблійного критицизму і екзегетики.

Узагальнено досвід пасторської роботи дослідника з обгрунтуванням прогнозів щодо можливостей духовного оздоровлення суспільного життя, яке значною мірою може бути реалізоване і через покращення об» єктивації законотворчості та дієвості законів, висунення першочерговим завданням виховання нової людини на нових засадах соціально-економічного, політичного, культурного та релігійного життя.

При висвітленні проблемної теми автор прагнув дотримуватись об» єктивності, історизму, толерантності, плюралізму, поваги до альтернативних поглядів.

Наукова новизна досліджень. На підставі філософсько-соціологічного аналізу концепції закономірної діалектичної єдності і взаємозалежності свободи і Декалогу, їх практичного застосування в контексті адвентистського досвіду, розкривається механізм взаємодії суспільних феноменів, виражених у цих категоріях, і перспектива їх реалізації в розвитку особи і суспільства.

З цього випливає ряд положень, які несуть певну дослідницьку новизну:

- морально-етична концепція Адвентистів сьомого дня грунтується на єдності і взаємозалежності Декалогу, свободи, необхідності і благодаті, які є сутнісними характеристиками вищої етично-теологічної добродійної категорії - любові до Бога і Людей;

- адвентистська Церква в Декалозі, свободі і благодаті вбачає ідеал характеру Бога у всіх його проявах у вселюдській історії, як необхідну парадигму духовно-етичних норм здорового способу життя і самореалізації особистості, духовна свобода якої грунтується на сакральній основі Декалогу (перших чотирьох заповідях), а реалізуються на практиці через загальнолюдські принципи співжиття, закладені в другій скрижалі Декалогу;

- Декалог з його морально-етичними вимогами є життєдайний тільки в практичному житті християнина як члена суспільства, головними ознаками обраності якого до спасіння є сила віри, продуктивність праці, підприємницький успіх, виробнича і соціальна дисципліна, любов до свого народу і своєї країни;

- через призму Декалогу та споріднених з ним категорій свободи й необхідності адвентисти обґрунтовують теологічне вчення про Церкву, віру, хрещення, каяття, освячення, прихід Христа, служіння Богу, соціальне служіння людям (філантропія); на базі категорії свободи і необхідності в адвентизмі розкривається зумовленість есхатологічного вчення як безумовного пророцтва, місце «санітарної реформи» в житті людини та її етичний зміст та інші світоглядні поняття про закономірності існування і розвитку всього сутнього;

- з позиції адвентистської теологічної думки та практичного життя церкви дієвість духовно-пізнавального змісту Декалогу виявляється через реалізацію духовної свободи, яка є багатогранним чинником внутрішньої сповідницької діяльності її членів, що в свою чергу спонукає до осмисленної і активної життєвої позиції в особистому і суспільному житті.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Сьогоднішній стан суспільного життя диктує нагальну необхідність досліджень не тільки в плані теоретично обґрунтованого висвітлення вірного розуміння проблеми свободи, регламентованої і гарантованої законами та усвідомленої громадянами. Морально-етичний потенціал Декалогу як основа духовної свободи особистості і гарантійного співжиття громадян в соціумі може бути з певними екстраполяціями використаний і в сучасних умовах, що підтверджує досвід і теоретичне надбання з цього питання церкви Адвентистів сьомого дня.

Дисертація може бути складовою частиною загального напрямку наукових пошуків і доробок в нашій країні, які сприятимуть оздоровленню нашого суспільства і його розбудові на гуманістично-демократичних засадах. Матеріал може бути використаний при читанні курсів релігієзнавства, психології, політології, соціології.

Практична значимість дисертації полягає в тому, що вона дає можливість об`єктивно і конфесійно не заангажовано ознайомитись з морально-етичною концепцією адвентизму, побачити шляхи її практичного застосування, визначити оптимальні напрями співробітництва громадських спільнот з адвентистськими громадами у взаємному збагаченні досвідом соціального служіння та його застосуванням для благородної мети духовного і морального оздоровлення суспільства.

Результати наукових досліджень. Результати наукових досліджень оприлюднені на: 1. Міжнародній науково-практичній конференції «Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі» (1993, м. Чернівці); 2. міжнародній молодіжно-практичній конференції «Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства», (1994 р., м. Чернівці); 3. міжнародному колоквіумі «Протестантизм в українському соціокультурному контексті», (1994 р., м. Київ); 4. міжнародній науково-практичній конференції «Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика», (1995 р., м….); 5. міжнародній науково-практичній конференції «Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття», (1996 р., м. Чернівці); 6. науково-практичній конференції «Сучасна гуманітарна освіта: стан і перспективи» (1996 р., м. Чернівці); 7. міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми провінціології», (1996 р., м….); 8. міжнародна наукова конференція «Християнство в контексті історії і культури України» (1997, м. Київ); 9. міжнародна наукова конференція «Християнство і духовність» (1998 р., м. Київ); обласній науково-практичній конференції «Індивідуальний підхід до особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі» (1998 р., м. Чернівці); 11. міжнародній науковій конференції «Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти: досвід і перспективи розвитку» (1998 р., м. Чернівці).

Структура дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків і списку використаної літератури.

Основою змісту вступу стало визначення актуальності та ступеня дослідженості проблеми, характеристика цілей і завдань дослідження, його новизна, практичне значення.

Філософсько-соціальному аналізу загальної ролі закону і свободи в демократичних перетвореннях суспільства, феномена віри, як рушійної сили дієвості цих категорій присвячений перший розділ дисертації.

В другому розділі аналізується Декалог в контексті оціночних критеріїв впливу конкретного змісту заповіді на реалізацію духовної свободи особи, обґрунтовується необхідність розуміння і визначення категорії свободи, показаний позитивний вплив закону Десяти заповідей на формування особистості і суспільства.

В третьому розділі розглядаються філософсько-теологічні аспекти ролі Декалогу у взаємозв'язку із реалізацією свободи особистості на прикладі церковного життя адвентистських громад. Досліджується процес еволюційного єднання всіх заповідей Декалогу, їх основної спрямованості на етичне навантаження морального закону та його реалізацію через свободу особи в її християнському і громадсько-суспільному служінні.

В висновках подані основні результати філантропічної діяльності віруючих переорієнтації діяльності церкви за сучасних умов, що є результатом правильного розуміння єдності закону, свободи, необхідності і благодаті. Шляхи їх взаємодії розкриваються в милосердно-духовному служінні суспільству через реалізацію християнських норм, передбачених цією єдністю.

Основний зміст роботи

адвентизм християнський моральний декалог

У вступі обґрунтована актуальність досліджень, аналізується коротко ступінь розробки проблеми в вітчизняній і зарубіжній літературі, формується мета і завдання досліджень, проаналізовані публікації, які охоплюють основні аспекти дисертації.

У решому розділі дисертації - Проблема сутності свободи і необхідності в християнській моралі, - аналізуються два параграфи:

1.1. Функціональна роль свободи і необхідності в християнській моралі;

1.2. Основні засади морального закону Десяти заповідей у формуванні духовної свободи особи в християнстві.

Визначаючи місце і роль свободи в духовному розвитку людини, дисертант зробив ретреспективний аналіз реалізації духовної свободи в процесі розвитку християнства, морально-етичні ідеали якого грунтувалися на Декалозі в новітній інтерпретації (див. Матв.5-7 гл.).

Світоглядна позиція дисертанта визначила методологічний підхід і теоретичне розуміння даної проблеми, а саме: людське буття зумовлює власне релігійність особи, а релігійність в свою чергу є стрижнем, який спрямовує сутність життя людини.

Аналізуючи різнобічність людської діяльності, автор обґрунтовує висновок, що вона можлива лише як наявність складової за сутністю і спрямованістю свободи, де ведучою є моральна (духовна) свобода. На цю сутністну визначеність особливо впливають внутрішні чинники людини - совість, внутрішня культура, життєвий досвід, освіченість, мораль тощо.

Автор дає визначення свободи як гармонійне співвідношення між собою внутрішніх (суб'єктивних) і зовнішніх (об'єктивних) чинників; у такому разі відсутність узгодженості виступає як несвобода.

На думку дослідника, Біблія подає більш поглиблений погляд на моральну свободу в різнобічних аспектах життя людини. Людина не залежить від свавілля людей, а свідомо підпорядковується вищому розуму - Богу, який всеціло піклується про людину, веде її до добробуту і злагоди. В цьому випадку у людини змінюються оціночні критерії свого місця в соціальному оточенні.

Досліджуючи значення проблеми свободи у християнстві, дисертант звертається до порівняльного аналізу поняття свободи. Починаючи з доби стародавньої Греції, подається ретроспективний аналіз розвитку цієї категорії, особливості її розуміння і тлумачення в елінську добу, римський період, середньовіччі.

Дисертант робить спробу узагальнення з наукових позицій того, що принесла з собою християнська мораль, яка сприяла розв'язанню тих проблем, перед якими виявлялися безсилими язичницькі релігії, грецька філософія, елінська культура, класичне римське право з опрактикованим укладом життя, іудейський монотеїзм з Божим законом в талмудичному тлумаченні. Проаналізувавши історичний розвиток християнства, автор показав його високий дух у боротьбі з нехристиянськими філософськими течіями та внутрішніми єресями. Водночас розкрито тенденцію відходу від демократичних засад раннього християнства і його подальше прагнення до більш тісного союзу з імператорською владою, що в свою чергу породжувало негативні тенденції в розвитку духовних свобод характерних для первісного християнства, внаслідок чого спотворилась і сама суть християнства як в теоретичному так і в практичному плані саме поняття духовної свободи.

Аналізується розвиток західної і східної філософсько-теологічної думки, починаючи від «отців церкви», її вплив на розвиток дуалістичного поняття свободи, яке відтворюється у поняттях тих часів - тваринному та духовному (істинному) світі. Дається аналітичне осмислення як здобутків розвитку філософсько-теологічного знання, так і застійних та реакційних моментів у християнському середньовіччі. У звязку з цим показана і трагедія спотвореного бачення свободи до часів Реформації. Як обгрунтування висновку використовується матеріал з історії православної церкви на Буковині за часів Австро-Угорщини.

Далі автор переходить до аналізу поняття свободи та шляхів її реалізації в період Реформації, яка сприяла Ренесансу духовного життя. Характеристика цього періоду в основному і полягає в тому, що він став початком великого злету свободи духу і совісті. Реформація не тільки відродила сутність поняття свободи перших християн, але і надала їй нового змісту та спрямованості. Як продовжувач справи Реформації Церква Християн Адвентистів сього дня внесла свій вклад у розвиток теологічно-духовної думки та здійснення свободи духу особи.

Дисертант дає обґрунтування актуалізації проблем оздоровлення суспільства і наводить аргументи щодо невідкладності такого завдання. Один із шляхів його розв'язання автор вбачає у вихованні молодого покоління на невичерпних можливостях Десятисловного закону в його автентичному християнському духовному тлумаченні. Дослідник прагне показати високу досконалість цього морального Закону і необхідність його впровадження в соціальну практику українського суспільства.

У другому розділі - «Специфіка реалізації свободи в Моральному Десятисловному законі» автор розглядає два питання:

2.1. Духовна свобода особи в служінні Богу та її оціночні критерії;

2.2. Реалізація морально-етичного змісту Декалогу у філантропічній діяльності адвентистської церкви.

Підкреслюючи пріоритетну роль у розвитку особи її внутрішньої духовної свободи, дисертант доводить, що підгрунтям внутрішньої свободи є прийняття й виконання (шанування) людиною закону Десяти заповідей як мірила моральності людини.

З позиції релігієзнавства і біблієзнавства автор подає своє тлумачення та осмислення кожної із десяти заповідей, пов'язуючи його з сьогоденними проблемами відносин людини і суспільства, вказуючи на їх місце в ієрархії духовних цінностей людини і суспільства, реалізації свободи особи.

Ретроспективний порівняльний аналіз язичницької богослужбової практики з біблійною розкриває архаїчність, консерватизм і певний негативний зміст язичницьких атрибутів культу, що впливали негативно на розвиток духовності у людини, набутті нею духовної свободи. Обґрунтовується висновок про те, що примітивні язичницькі вірування, зародившись у сиву давнину, постійно відтворювались в людській уяві внаслідок її несвободи, що спричиняло деформацію надприродного. Як наслідок цього загублено можливість реального сприйняття «об'явлень» про справжню сутність Божества, натомість обожнювався тваринний світ у його матеріалістично-уособленому витворі. На думку автора, людство проходить в такий спосіб засвоєння і пізнання Вселенського Розуму Божества. Цей складний і суперечливий шлях є наслідком спотвореного пізнання Його сутності.

Ґрунтуючись на законі і передачі спадкових нахилів, дисертант розкриває сутність біблійного тексту про спадкове покарання: «…караю беззаконнє отецьке на дітях в третьому, і четвертому роді… і роблю добро тисячам родів тих, що люблять Мене, допильновують заповідей Моїх» (Вих.20:6). Основний зміст цих міркувань зводиться до того, що людина отримує більше свободи і впевненості у своєму житті, коли вона намагається компенсувати своє безсилля осмисленим ставленням до Бога. Відповідальність за доброчинне майбуття дітей не тільки дає можливість, але й зобов'язує вдосконалювати власну природну сутність, акумулювати розуміння духовної свободи і моральної відповідальності від одного до другого покоління.

З світоглядних і віроповчальних позицій церкви АСД розкривається духовна сутність вшанування освяченого і благословенного суботнього дня, пов» язуючи його сакральність з притаманним (протестантизму) ставленням до праці. Дослідження альтернативних поглядів з цієї проблеми дало можливість виявити причини й наслідки втрати для духу людини цього джерела духовності й свободи.

Загальнолюдські принципи гуманізму і свободи, виражені в шести заповідях другої скрижалі Декалогу, екстраполюються на сімейне благополуччя, розвиток і зміцнення духовності на рівні батьки-діти і діти-батьки, піднесення ролі і місця сім» ї як визначального чинника суспільного і державного життя. Проаналізований біблійний матеріал дозволив дисертанту актуалізувати сімейні проблеми і намітити деякі шляхи її розв'язання в контексті духовного оздоровлення сучасного українського суспільства.

Через призму заповіді «Не вбиватимеш!» піддаються критичному аналізу синкретичні і секулярні погляди на «справедливі і несправедливі» війни, війни в «ім'я Бога». Ця думка підсилюється висвітленням морально-етичної програми, викладеної Ісусом Христом в нагірній проповіді.

На ґрунті морально-етичного імперативу заповіді «Не крастимеш!» доводиться шляхетність чесної праці, цивілізованого ставлення до чужої власності, зв'язок цієї заповіді з правовими гарантіями і обов'язками особи в суспільстві, потенційну можливість її впливу на поведінку, стосунки з іншими людьми.

Аналіз категорій правди і неправди через призму заповіді «Не свідкуватимеш лживо…» виявляє моральний потенціал її впливу на формування характеру людини та її свободи внутрішнього буття. У зв'язку з цим автор торкається конкретних проблем висвітлення правди при особливих життєвих обставин.

З позиції християнських та загальнолюдських моральних принципів проаналізовано заповідь «Не жадатимеш…», що дало можливість висвітлити такі негативні риси характеру індивіда як заздрощі та визначити характер їх впливу на соціально-моральні та побутові умови його життя. Проаналізована сутність і наслідки нестримного і неконтрольованого жадання як однієї з першопричин деформації особистості і взаємостосунків у суспільстві.

Духовна основа Декалогу виявляється через його вплив на становлення громадянського суспільства. Особливість Декалогу як каталізатора духовності і свободи особистості розкривається через морально-етичну вагомість кожної заповіді, в потенційній можливості отримання особою духовної свободи, розкриття механізмів її формування і шляхів реалізації в житті індивіда і суспільства.

У третьому розділі - «Адвентистська громада як суб'єкт реалізації духовної свободи особистості» - розглядаються два питання:

3.1. Богослужіння і культова практика як основні чинники релігійного розвитку особи; роль організаційної структури громади в реалізації духовної свободи особи;

3.2. Соціальне служіння як форма реалізації свободи особистості.

У цьому розділі досліджується ставлення віруючого адвентиста до богослужбової практики і розкривається вплив цієї практики на світоглядне формування його особистості. В адвентистській церкві богослужіння являє собою один із основних видів культової практики. Однією з особливостей цієї практики є наявність різноманітних форм проведення богослужінь, які мають на меті сприяння духовному зростанню кожного віруючого.

Сукупність богослужінь трактується насамперед не як їх скерованість на надприродне, а як засіб розкріпачення духу людини: сімейне богослужіння, служіння суботньої школи, суботнє богослужіння, служіння Святої Вечері, молитовне богослужіння, місіонерські та урочисті богослужіння, богослужіння досвідів та подяки Богу, спеціальні богослужіння (богослужіння, присвячені шлюбу; похоронні богослужіння; богослужіння, присвячені рукопокладанню (хиротонії); богослужіння, присвячені хрещенню; богослужіння для посвяти і благословіння дітей).

Проаналізувавши релігійну літературу з цих питань, використавши емпіричний матеріал з життя церкви АСД різних регіонів України, дисертант виявив світоглядний, моральний і психологічний вплив богослужбової і культової практики на самореалізацію віруючого як особистості, громадянина і патріота.

Через функції організаційних структур церкви АСД розкривається і цивілізовано-гуманістична діяльність всесвітньої церкви адвентистів, її роль не лише в ефективному управлінні різноманітними напрямами релігійної діяльності, а й насамперед в збереженні гідності і свободи кожного члена церкви, що позитивно впливає на духовний стан особистості. Уточнені та проаналізовані роль та функції організованої структури громади в реалізації духовної свободи особи з використанням емпіричного матеріалу і відповідно узагальнених соціологічних даних в регіоні Буковини, що мають по суті загальноукраїнське значення.

Висвітлена робота відділів в церкві, їх практичне значення для задоволення духовних потреб віруючих і стимуляції духовного і соціального служіння.

Практика соціального служіння церкви АСД в українському суспільстві розкривається через зміст просвітницької роботи церкви її радіомовлення, періодичну пресу, лекційну роботу, літературу. Аналіз суспільного служіння церкви АСД дав можливість виявити їх ефективну спрямованість на моральне виховання людей, духовне оздоровлення суспільства.

У висновках автор узагальнює результати свого дисертаційного дослідження, обгрунтовує необхідність їх практичного застосування з метою збагачення нашого суспільства надбанням досвіду морального і соціального служіння церкви АСД.

Морально-етичний потенціал Декалогу як основа духовної свободи особистості і гармонійного співжиття громадян в соціумі може з певними екстрополяціями, враховуючи соціальний контекст сучасної епохи, бути використаним для зміцнення морального здоров`я українського народу і ефективного засобу боротьби з моральними деформаціями особи і суспільства.

Екстраполюючи морально-етичний потенціал Декалогу, зокрема його загальнолюдських положень на сучасний контекст, дисертант обгрунтовує висновок про те, що церква дає можливість кожному члену адвентистської громади застосувати свої здібності і можливості для активної життєвої позиції, розширення соціальних зв`язків, виконання громадських обов`язків, виховання високих рис милосердя і співчуття.

Основні положення дисертації надруковані в таких працях дисертанта

1. Московчук А.В. Адвентизм в Україні: ставлення до національних і культурних традицій, явищ сучасності // Українське релігієзнавство. - 1997, N6, К. - С. 33-36.

2. А. Московчук. Християнське соціальне служіння церкви АСД в Україні // Християнство в контексті історії і культури України. - К., 1997. - С. 89-90.

3. Московчук А. Християнська сім`я як осередок духовності і моральноетичного становлення особистості // Християнство і духовність. Збірник наукових працб. К., 1998. - С. 55-57.

4. Московчук А. Еволюція християнства: від внутрішньої свободи до офіційного християнства і державної релігії // Українське релігієзнавство. - 1998, N8 (0,5 д.а.).

5. Московчук А.В. Адвентистські угрупування молоді як форма індивідуалізації у вихованні особистості дитини // Індивідуальний підхід до особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі. - Чернівці, 1998. - С. 53-59.

6. Московчук А.В. Морально-етичний потенціал Декалогу // Українське релігієзнавство. - 1999, N10 (0,5 д.а.).

7. Московчук А.В. Необхідність підготовки високодуховних служителів для роботи з молоддю в адвентистській церкві та її психо-педагогічні умови // Підготовка педагогічних кадрів і діяльність навчальних закладів нового типу в системі національної освіти: досвід і перспективи розвитку. - Чернівці, 1998. - С. 239-245.

Размещено на Allbest.ru