Значення синтоїзму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Назва релігії «синто» складається із двох ієрогліфів: «син» й «те». Перший переводитися як «божество» і читається ще як - «камі», а другий означає «шлях». Таким чином, дослівний переклад «синто» - «шлях богів». Синто - язичницька релігія. Основу її становить культ предків і поклоніння силам природи. Синто - національна релігія, адресована тільки японцям. Вона виникла в результаті об'єднання вірувань, розповсюджених в окремих місцевостях Японії, навколо культу, що склався в центральній провінції Ямато й пов'язаний з божествами - предками імператорського дому.

У синто збереглися й продовжують жити найдавніші форми вірувань, такі, як магія, тотемізм, фетишизм. На відміну від багатьох інших релігій синто не може назвати свого конкретного засновника - людину або божество. У цій релігії відсутні чіткі розходження між людьми й камі. Люди, згідно синто, відбулися безпосередньо від камі, живуть в одному світі з камі й можуть переходити в розряд камі після смерті, тому синто не обіцяє порятунку в якомусь іншому світі, а ідеалом уважає гармонічне існування людини з навколишнім світом, у духовному середовищі.

Ще однією особливістю синто є безліч ритуалів, що збереглися практично без змін протягом століть. У цей час догматика синто займає в порівнянні з ритуалом досить незначне місце. На початку в синто не було ніяких догм. Згодом під впливом запозичених з континенту релігійних вчень окремі священнослужителі намагалися створити догмати. Однак у результаті виник лише синтез буддійських, даоських і конфуціанських ідей. Вони існували незалежно від релігії синто, основним змістом якої дотепер залишаються обряди.

На відміну від інших релігій синто не містить моральних установок. Місце подань про добро й зло тут займають поняття чистого й нечистого. Якщо людина «нечиста», зробила щось неналежне, вона повинна пройти через ритуал очищення. Дійсним гріхом синто вважається порушення світового порядку - цумі, і за подібний гріх людині прийдеться платити після смерті. Він відправляється в Країну Мороку й там веде тяжке існування в оточенні злих духів. Але розвиненого вчення про загробний світ, пекло, рай або Страшний Суд у синто немає. Смерть розглядається як неминуче загасання життєвих сил, які потім відроджуються знову. Синтоїстська релігія вчить, що душі померлих перебувають десь неподалік і нічим не відгороджені від світу людей. Для послідовника синто всі основні події відбуваються в цьому світі, що розглядається як кращий з світів.

Від прихильника цієї релігії не потрібно щоденних молитов і частих відвідувань храму. Цілком достатньо участі в храмових святах і виконання традиційних обрядів пов'язаних з важливими подіями життя. Тому самі японці нерідко сприймають синто як сукупність національних звичаїв і традицій. У принципі ніщо не заважає синтоїсту висповідати іншу релігію або навіть вважати себе атеїстом. І все-таки виконання обрядів синто невіддільно від повсякденного життя японця з моменту його народження до самої смерті, просто здебільшого обряди не розглядаються як прояв релігійності.

1. Виникнення і сутність синтоїзму

Синтоїзм - релігія населення Японії, що виникла у процесі розвитку і культурного синтезу місцевих родоплемінних вірувань. Вона сформувалась в VI-VII ст. Релігія синтоїзму надає рис божественності силам природи, тваринам та імператорській династії. У центрі культу - Аматерасу, сонячна богиня, ім'я якої означає «та, що освітлює небо», від неї починали свій родовід японські імператори. Важливою особливістю синтоїзму є специфічний культ предків (камі), яких треба вшановувати не тільки з поваги та вдячності, а й через побоювання, щоб вони не наробили лиха нащадкам.

Такі вірування були притаманні людині, що не знала об'єктивних законів природи, яка стояла на такому щаблі суспільного розвитку, коли відбувалося одухотворення всього існуючого в світі, обожнення явищ природи тощо. Все, що мало незвичайну силу, що не могло бути зрозумілим людським розумом, розглядалося як щось надприроднє і божественне, являлося предметом поклоніння і позначалося як «камі» або «мікото» - «божество».

Камі було не злічити. Стверджують, що синтоїстських божеств вісім мільйонів. За світоглядом японців, вони жили повсюди - в небесах, на землі і у морі. У кожної місцевості був свій камі - «хазяїн». Кожна скеля, водоспад або багатолітнє дерево також називалося «камі». Божествами вважалися деякі тварини. Від богів, за уявленнями японців, багато в чому залежало існування кожного індивідуума, і через те вони і поважалися. З часом окремі розрізнені уявлення і створені на їх основі культи - культ природи і культ предків, віра в різного роду магічні сили і забобони, багато первісних шаманських і чаклунських обрядів - оформилися в міфи, об'єднані однією сюжетною лінією, де з відносною послідовністю пояснювалося, яким чином виникло все існуюче в світі. Вони і склали офіційну синтоїстську ідеологію, на якій базується національна релігія японців, що не має чітко вираженого і зафіксованого зведення догм. Основні міфи синто донесли до нашого часу дві пам'ятки давнини, твори VIII ст. - «Кодзікі» («Записки про справи давності», 712 р.) і «Ніхонгі», або «Ніхонські» («Аннали Японії», 720 р.).

Міфи, що є загальними для синто, зібрані в книзі «Кодзикі» («Записи про давні події»), що виникла на основі усних переказів та легенд на початку VIII століття. У ній містяться основні ідеї націоналізму, що були піднесені до рангу державної релігії: про перевагу японської нації, про божественне походження імператорської династії, від заснування японської держави. Вона містить міфи про створення світу, виникнення держави і народу тощо. Давньояпонські міфи повідомляють, що історія Японії, походження її національних божеств і населення пов'язані зі списом, який опустив в воду і потім вийняв бог Ідзанагі, що спустився з неба разом зі своєю дружиною Ідзанамі. Рідина, що впала з вістря спису, загусла, і утворилася суша - острів Оногоро, тобто «самозагустілий», на який ступили божества і створили інші острови, що склали Японський архіпелаг. Створивши Японію, божества Ідзанагі та Ідзанамі почали інші діяння. На землі з'явилися гори і ліси, моря і озера, а також ряд божеств (камі). Боги, яких створили на світ Ідзанагі та Ідзанамі, стали «володарями» морів і рік, місцевостей і явищ природи. Після смерті Ідзанамі, що загинула при народженні божественного вогню, засмучений Ідзанагі рушив за дружиною до країни мертвих, але втік звідти, злякавшись скверни. Щоб позбавитися її, він здійснив обряд очищення, в ході якого народив велику кількість богів. Коли Ідзанагі обмив лице, то з очей і носа народилося три боги: сонця, місяця і вітру. З лівого ока з'явилася богиня сонця Аматерасу, нащадкам якої судилося стати імператорами Японії, тобто «Велика богиня, що сяє на небі» і стала покровителькою синтоїстського пантеону. Звідси походить культ імператорів.

Таким чином в давній міфології описана поява основних божеств синтоїстської релігії.

Через відсутність власного етичного вчення, що передбачає певні моральні заповіді, норми правильної поведінки або попередження гріха, синто не можна назвати релігією в тому значенні, в якому ми звикли говорити про християнство, іслам чи буддизм.

Примітивний синто був народжений обожненням природи і саме він виховав в японцях увагу до природи, вміння насолоджуватися її безмежною мінливістю, радіти її багатогранній красі.

Синто не вимагає від віруючих щоденних молитв - досить лише присутності на храмових святах і приношень за виконання обрядів. В побуті віруючі синто виявляють себе лише релігійним ставленням до чистоти. Оскільки бруд в них ототожнюється зі злом, очищення є основою всіх обрядів.

Синто не має церковних канонічних книг. В кожному храмі є свої міфи та обрядові приписи, що можуть бути невідомими у інших храмах.

Об'єктом публічного культу синтоїзму служать вищезгадані Камі - багато численні духи та божества, місцеві і всенародні. Цих божеств і духів існує дуже багато: в текстах кажуть про 8 мільйонів Камі: число «8» - святе у японців. Найбільше шанують з них: Аматерасу (богиня сонця), Суса-но-во (бог бурі), Інарі («рисова людина», покровитель землеробства). Значне місце у синтоїстському пантеоні займають славетні імператори та інші видатні постаті давнини. Вшановуються також священні місця, особливо гори; серед них на першому місці - Фудзіяма. Збереглись сліди древнього культу тварин, особливо лисиці, мавпи, черепахи, змії, оленя.

Пантеон синтоїзму.

Дивовижне різноманіття богів і богинь у ранньому синтоїзмі, унікальне у світовій історії. Кожна гора, річка, явище природи, навіть дерева і трави мали своїх Камі.

Хоч Аматерасу й найбільш шанується японцями, вважається, що синтоїзм не має верховного Бога, а небо, всупереч китайським віруванням, є не божеством, а обителлю Камі. Світ людини не відділяється від світу Камі, людина в деякому розумінні також Камі, і для нього пошук спасіння у потойбічному світі не є метою. Спасіння - у подяці Камі і своїм пращурам та життю в гармонії з природою, у постійному духовному зв'язку з божеством.

Міфологічна традиція, що викладена у перших письмових пам'ятках Японії («Кодзикі», «Ніхоп секі» та ін.), відобразила складний шлях формування системи синтоїстських культів. До неї увійшли як божества племен Північного Кюсю, що прийшли до центральної Японії, так і боги аборигенного населення, що мешкали тут. Місцеві боги втратили своє пріоритетне становище, верховним божеством стала богиня Аматерасу (Ама-тарасу-о-мікамі), «що створила» японський архіпелаг та «божественну» імператорську династію.

На відміну від буддизму з його складною релігійно - філософською догматикою, синтоїзм до сих пір зберіг риси глибоко архаїчного культу.

2. Особливості віровчення, культу та організації синтоїзму

культ релігія синтоїзм віровчення

Синтоїзм глибоко націоналістичний. Боги породили тільки японців. Люди іншої національності не можуть сповідувати цю релігію. Своєрідним є і сам культ синтоїзму. Метою життя в синтоїзмі проголошується справдження ідеалів предків: «спасіння» досягається в цьому, а не у потойбічному світі, шляхом духовного злиття з божеством за допомогою молитов й обрядів, що проводяться в храмі чи у домашнього вогнища. Для синтоїзму характерні пишні свята зі священними танцями та процесіями. Синтоїстська служба складається з чотирьох елементів: очищення (хараі), жертвоприношення (синсей), короткої молитви (норіто) и злиття (наораи).

Окрім звичайних служб у храмах, різноманітних обрядових церемоній, широко святкуються місцеві синтоїстські свята та буддистські свята. Найбільш важливі обряди почав проводити імператор, в VII ст. він став верховним жерцем синтоїзму. Тільки найбільш значних місцевих свят нараховують близько 170-и (новий рік, поминання померлих, день хлопчиків, день дівчат і т. ін.). Усі ці свята супроводжуються релігійними обрядами в храмах. Правлячі кола усіляко заохочують їх проведення, прагнучи зробити ці свята засобом пропаганди виключно японської нації.

Система культової обрядності розроблена доволі скрупульозно. Вона включає обряд одиничної молитви людини, її участь в колективних храмових дійствах - очищення (хараи), жертвоприношення (синсэн), молитви (норито), злиття (наораи) і складні ритуали храмових свят мацури.

Молитовний обряд, що проводиться віруючими в храмі, дуже простий. У дерев'яний ящик, що стоїть перед олтарем, кидають монету, потім, стоячи перед олтарем, «привертають увагу» божества декількома оплесками в долоні і промовляють молитву.

Обряд хараї полягає в омовінні водою рота і рук. Крім того, існує процедура масового омовіння, що полягає у тому, що віруючих бризкають солоною водою та обсипають сіллю. Обряд синсеп - це підношення храму риса, чистої води, рисових коржі («моті»), різноманітних дарів. Обряд наораї зазвичай полягає у спільній трапезі прихожан, що з'їдають та випивають частину їстівних жертвоприношень і таким чином ніби торкаються трапези Камі.

Ритуальні молитви - норіто читаються жерцем, який ніби виступає посередником між людиною і камі.

Особливою частиною синтоїстського культу являються свята - мацурі. Вони влаштовуються раз чи два на рік і зазвичай пов'язані чи з історією святилища, чи з міфологією, що освящає події, що привели до його створення. У підготовці і проведенні мацурі участь беруть багато людей. Для того, щоб організувати пишне свято, збирають пожертвування, звертаються до підтримки інших храмів і широко використовують допомогу молодих учасників. Храм прибирають і прикрашають гілочками дерева «сакаки». У великих храмах певна частина часу відводиться для виконання священних танців «ка-гура».

Центральним моментом святкування є винос «о-мікосі», паланкіна, що представляє собою зменшене зображення синтоїстського святилища. У прикрашеній позолоченої різьбою «о-мікосі» міститься якийсь символічний предмет. Вважається, що в процесі переносу паланкіна у нього переселяється Камі й освящає всіх учасників церемонії і тих, хто прийшов на святкування.

Синтоїзм передбачає багато численні паломництва, частіше в гори, де згідно з переказами та легендами, знаходяться Камі. Мораль синтоїзму дуже проста, вона полягає в тому, що слід уникати значних гріхів: брехні, убивства і т. ін.

3. Синтоїзм і духовна культура Японії

На відміну від конфуціанства і буддизму синтоїзм притаманний тільки японцям. В його пантеоні знаходяться понад вісім мільйонів богів (камі), духи померлих, духи річок, гір, озер та покровителі ремесел. Відповідно до цього вчення люди після смерті можуть стати камі, від яких вони виникли. Ця релігія не вимагає від своїх прихильників молитов або читання священних текстів. Досить лише брати участь у храмових святах і церемоніях. Ритуали (церемонії) відіграють тут не меншу роль, ніж у конфуціанстві. Кожна деталь, дрібниця побуту - привітання або чаювання - обертаються у тривалу церемонію. Мета людини - гармонійно існувати з природою, звідси звичай - у японських житлах майже відсутні меблі, і кожна будівля, за можливістю, прикрашається хай іноді маленьким, але садочком, чи галявинкою, чи мальовничими крихітними озерцями з мініатюрними хаосами (нагромадженням каменю), тобто елементами дикої природи.

У зводі законів «Тайхоре» синтоїзм одержав статус державної ідеології. В його основу покладено проголошення божественної природи влади японського імператора, родословна якого уходила до богів. «В імператорах живуть боги, які і керують усією їхньою діяльністю», - проголошує кодекс. Божества живуть у кожному японці, здійснюючи через нього свою волю. Всі японці через свого імператора сягають богині Аматерасу як її кревні родичі. Будь-яка людина будь-якої нації може бути християнином, буддистом, мусульманином, але синтоїстом може бути тільки японець і ніхто інший. Аби бути «синто», треба перебувати у спорідненості з Аматерасу, а її діти - тільки японці. Зрозуміло, що синтоїзм у разі необхідності є зручною основою націоналізму, яким він став у XX столітті. Синтоїзм чинив жорстокий опір буддизму, християнству та конфуціанству.

Висновок

У пантеоні синтоїзму нараховується більше 8 мільйонів богів (камі), до яких ставляться також духи померлих, духи рік, гір, озер і заступники ремесел. По цьому вченню люди після смерті можуть ставати камі, від яких вони відбулися. Ця релігія не жадає від своїх послідовників молитов або читання священних текстів. Досить лише брати участь у храмових святах і церемоніях. Ритуали грають тут не меншу роль, чим у конфуціанстві. Кожна деталь, дріб'язок побуту, будь те вітання або чаювання, наділяється в довгу церемонію. Ціль людини - гармонійно існувати із природою, звідси звичай - у японських житлах майже відсутні меблі, і кожен будинок, по можливості, прикрашається нехай іноді маленьким, але садком, або галявиною, або мальовничими малюсінькими озерцями з мініатюрними хаосами (накопиченням каменів), тобто елементами дикої природи.

Довгий час міфи й вірування співіснували без усякої системи, поки у зводі законів «Тайхоре» синтоїзм не одержав статусу державної ідеології. В основі синтоїзму лежить проголошення божественної природи влади японського імператора, родовід якого йшов до богів. «В імператорах живуть боги, які й керують всією їхньою діяльністю», - проголошує синтоїзм. Звідси й ідея про безперервність імператорської династії. Філософські школи синтоїзму формують ще одну частину ідеології - кокутай (тіло держави), відповідно до якої божества живуть у кожному японці, здійснюючи через нього свою волю. Відкрито проголошується особливий божественний дух японського народу і його перевага перед всіма іншими. Було так само оголошено про особливу роль Японії в цьому світі, де вона повинна займати центральне місце.

Японія - це країна богів, перед якою повинні схилитися всі інші країни, якщо не добровільно, те під дією сили. Довгий час цієї ідеології не давав належної сили буддизм і конфуціанство, що проникнули в країну з материка, привнесли свої елементи в життя японського суспільства.

Список використаної літератури

1. Арутюнов С.А, Комаровский Г.Е. Религия в жизни японцев // Азия и Африка сегодня. - 1966. - №8. - С. 36 - 42.

2. Гришилева Л.Д. Формирования японской национальной культуры. - М., 1986. - 284 с.

3. Елисеев А.П. Японская цивилизация. М., 2005. - 497 с.

4. Корнев В.И. Синтоизм и конфуцианство. М., - 1994. - 169 с.

5. Мещеряков А. Синтоїзм - релігія японців // Азия и Африка сегодня. - 1977. - №4. - С. 50 - 52.

6. Накорчевский А.А, Синто. М., - 2000. - 455 с.

7. Сафронова Е. Синтоизм // Наука и жизнь. - 1995. - №5. - С. 102 - 107.

8. Хоменко О. Синтоїзм і буддизм - дві дороги до храму // Людина і світ. - 1996. - №10. - С. 36 - 39.

9. Энциклопедия для детей. Т.6, ч. 2. Религии мира. - М., 1996. - 520 с.

Размещено на Allbest.ru