Світові релігії. Християнство

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Придніпровська державна академія будівництва та архітектури

Реферат на тему:

«Світові релігії. Християнство»

Виконала

Студентка групи Арх-12-4П

Чуднівець Р.С.

Перевірив

Несправа М. В.

Дніпропетровск - 2013

Зміст

Вступ

1. Історія Християнства

2. Основи віровчення Християнства

3. Сутність Християнства

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Християнство - світова монотеїстична авраамічна релігія. Виникла в першому столітті нашої ери в Палестині в середовищі іудеїв. Назва «Християнство» походить від грецького слова «христос», що означає «помазаник». Христом називається Ісус, жив у першому столітті нашої ери. Послідовники Його вчення називаються християнами. Християнство настільки вплинуло на світову історію, що від народження її Засновника стали відраховувати нову світову еру. В даний час Християнство - найчисленніша релігія в світі, налічує близько 2,1 мільярда послідовників.

Християнство - релігія Откровення

Християнство є релігією Откровення, тобто заснована на явищі Бога людині. Це Богоявлення відбулося у втіленні Бога у вигляді людини. Бог став людиною Ісусом Христом. Слово Боже було з часом частково зафіксовано в Священному Писанні Нового Завіту. Християнство не відкидає і Старозавітного Откровення, але вважає його єдиним цілим з Новим Заповітом.

1. Історія Християнства

Виникнення Християнства

Християнство виникло в Палестині, яка входила тоді до складу Римської імперії, в першому столітті нашої ери серед іудеїв. У Середземномор'ї іудеї були єдиною монотеїстичної релігією. До моменту виникнення Християнства в іудаїзм переходило багато не іудеїв, їх називали прозелітами. У Римській імперії іудеям дозволялося сповідувати свою національну релігію, іудаїзм мав особливий статус. Решта людей сповідували державну релігію - язичництво, яке носило синкретичний характер. У кожному регіоні були свої особливості. Так, наприклад, в Ефесі особливо шанували богиню Артеміду. Язичництво Римської імперії об'єднувало те, що необхідно було почитати царя як бога, тільки для іудеїв робився виняток. Іудеї до часу народження Ісуса відчайдушно чекали Месію (Христа), сподіваючись, що він звільнить народ іудейський від панування Римської імперії. У такому середовищі і народився засновник Християнства - Ісус Христос.

Ісус Христос як засновник Християнства

У сучасній науці вже достатньо підстав вважати Ісуса Христа історичною особистістю. Про Ісуса залишилося багато письмових свідчень, більше, ніж, наприклад, про Сократа. Основні відомості про життя Ісуса Христа ми дізнаємося з Нового Завіту. Згідно з Євангелієм, Він народився надприродним чином від діви Марії у Віфлеємі. У Назареті Діву Марію осінив Святий Дух, і вона зачала (див. Євангеліє від Луки , глава 1 ). Коли їй прийшов час народити, вона перебувала у Віфлеємі, куди приїхала для перепису населення, що проходив в той час. Завдяки цим подробицям вчені можуть більш - менш точно встановити точну дату народження Ісуса, вважаючи її приблизно п'ятим роком до н.е. Народився Ісус у хліві, бо Марії та її Обручнику Йосипу не знайшлося іншого ночівлі. Після народження Немовляти сім'я втекла до Єгипту і жила там до тих пір, поки не помер Ірод, що хтів вбити Немовляту. Чому цар Ірод хотів його вбити? Справа в тому, що до часу народження Ісуса Христа на небі з'явилася яскрава зірка, відома як «Віфлеємська зірка». Побачивши цю зірку, єгипетські мудреці йшли за нею, припускаючи народження великої людини, царя. Так, слідуючи за зіркою, вони прийшли до Ірода, розповівши про народження нового царя. Це послужило поштовхом для убивства всіх немовлят до двох років у Віфлеємі і його околицях. Але до цього часу по Одкровенню від Бога святе Сімейство бігло в Єгипет

Про ранні роки життя Ісуса відомо дуже мало: лише те, що Він в 12 років навчав у Єрусалимському храмі мудреців, а вони дивувалися Його словам. Він був теслею і був у слухняним у батьків.

На проповідь Ісус Христос вийшов у 30 років. В іудеїв можна було починати вчити тільки з 30 років. Суспільне служіння Ісуса тривало 3 роки, під час якого Він проповідував волю Божу, свідчив про Бога, зціляв, воскрешав померлих, пояснював старозавітне Письмо, пророкував. Він обрав Собі 12 учнів - апостолів, завжди були з Ним поруч у мандрівці. Лише деякі Його учні були свідками Його Преображення (див. Євангеліє від Матвія, глава 17, вірш 2).

Багато людей ішло за Ісусом, але далеко не всі приймали Його. Так тільки кілька людей з начальників іудейських повірили Ісусу Христу, повірили, що саме Він - Месія, якого вони чекали. Однак, начальники юдейські домоглися розп'яття Ісуса. На третій день після розп'яття Ісус Христос воскрес в оновленому тілі. Протягом 40 днів Він являвся Своїм учням, наставляв їх у правильному розумінні Писання. А на 40- й день вознісся, обіцяючи, що повернеться в кінці часів..

Після події Зіслання Святого Духа на апостолів, яке сталося на 50-й день після воскресіння Христа, апостоли почали проповідувати Христа, Його воскресіння і все, чому Він їх навчав.

Гоніння на християн

Проповідь Апостолів була дуже успішною, але християн стали гнати. І перші три століття поширення Християнства - це час гонінь, мучеництва за Христа. Якщо іудеям можна було сповідувати свою релігію, то християнам це було заборонено. Апостоли, коли приходили в якесь місто, йшли проповідувати першою справою в місцеву синагогу. Християн вважали за юдейську секту, їх гнали і з синагог.

Історики виділяють як мінімум чотири причини гонінь на християн:

1. Християни не шанували царя за бога, не брали участі в царських культах, що ставило їх в опозицію існуючої влади. Відмова від жертвоприношень цареві вважалося порушенням законів Римської імперії. Іудеям було дозволено не брати участь у цих культах, так як їх релігія була давньою і її сповідував цілий народ. У християн цього не було.

2. Християн звинувачували у злочинах: розпусті, людиноненависництві, едіповских змішеннях, в заколенні немовлят і т.д.

3. З точки зору держави, Християнство вважалося недозволеною релігією.

4. Християн звинувачували у безбожництві, так як вони не брали участі в загальноприйнятих язичницьких культах

Історія Християнства , починаючи з 4 століття

Четверте століття було переломним в історії Християнства. При імператорі Костянтині Великому Християнство стало дозволеною релігією завдяки Міланському едикту 313 р. За Костянтина відбувся Перший Вселенський собор у Нікеї, на якому був сформульований Символ віри (короткий виклад догматів), бо до того часу існувало вже багато напрямків у Християнстві. У 4 столітті Християнська Церква боролася з аріанством. У цьому ж столітті відбувається формування чернецтва.

При правлінні Юліана ( 361-363 ) було знову поновлено гоніння на християн. За це він отримав прізвисько «Відступник». Християнство дуже швидко поширювалося по Римській імперії і незабаром стало домінуючою релігією.

У 5 столітті стався в Церкві великий розкол; четвертий Вселенський собор у Халкідоні не був прийнятий деякими Церквами. Ці Церкви отримали назву дохалкідонськими.

Протягом першого тисячоліття в Церкві був схожий ряд Вселенських соборів, на яких більш чітко формувалося догматичне і канонічне вчення Християнської Церкви..

Поділ Церков

До кінця першого тисячоліття між Східною Церквою та Західної відбуваються протистояння і в 1054 році відбулося розділення Церкви на Східну і Західну. За Східною Церквою закріпилася назва «Грецька» , «Православна» , а за Західній - «Латинська» , «Католицька». Не раз після поділу Церков були спроби укласти унію, підпорядкувавши Східну Церкву Римському Папі. Наприклад, Ліонська унія, Берестейська унія та ін.

З часу поділу відмінності між Церквами поглиблювалися. У Західній Церкві вводилися нові догмати. Під час активної проповіді індульгенцій в Західній Церкві починається розкол. У 16 столітті виник Протестантизм, який протиставляв себе католицтво. Усередині самого протестантизму формувалося безліч течій. Найпоширеніші - лютерани, кальвіністи, англікани, баптисти, п'ятидесятники.

Таким чином, найпоширенішими зараз в Християнстві конфесіями є: Католицтво, Протестантизм, Православ'я, Дохалкідоніти

Єресь в Християнстві. Протягом всієї історії Християнства всередині нього з'являлося багато християнських єресей. Були спроби пов'язати язичництво з Християнством, що вилилося в появу гностицизму. Історія Вселенських соборів - це історія боротьби з різними навчаннями всередині Християнства: аріанами, несторіанами, монофізитами, монофелітами та ін. Через появу безлічі різних навчань Християнської Церкви доводилося більш чітко формулювати своє віровчення, акцентувати деякі моменти, відокремлювати, де істинне вчення Христа, а де оман.

Святе Письмо. Біблія, Священное Писання - це книги, що містять в собі Божественне Откровення і написані по натхненню Святого Духа святими мужами, пророками і апостолами

Християни визнають Святим Письмом Біблію - Старий і Новий Заповіти, вважаючи їх єдиним цілим. Слово «Біблія» походить від грецького «фб вйвлйб», що означає «книги». Термін «Заповіт» означає - союз, договір, тобто це союз Бога зі Своїм народом. Сутність цього договору в тому, що Бог веде людину до спасіння, а людина виконує заповіді Божі. Святе Письмо Старого Завіту не має для християн абсолютного значення. Важливість його в тому, що це також Божественне Откровення.

Між різними конфесіями існують невеликі відмінності у визнанні канонічності деяких книг Старого Завіту..

Християни визнають 4 Євангеліє (від Матвія, Марка, Луки та Іоанна). З плином часу, після смерті апостолів стали з'являтися підроблені Євангеліє, надписані іменами апостолів. Але ці писання ніколи Церквою не визнавалися і отримали назву «апокрифи».

2. Основи віровчення Християнства

Християнське віровчення засноване на Священному Писанні. Хоча деяких догматичних термінів і немає в Святому Письмі (напр. Трійця, єдиносущий), по суті воно там присутнє. Наприклад, Ісус Христос навчав про Отця, Сина і Святого Духа, який є єдиний Бог. Фіофілом Олександрійським був придуманий термін «Трійця» для позначення Отця, Сина і Святого Духа. Термін «єдиносущий» було взято з філософії для позначення таких слів Христа - «Я і Отець - одне».

Головні догмати Християнства:

1. Бог один по суті.

2. Бог троїчний в Особах.

3. Бог втілився в Діві Марії за натхненням від Святого Духа, ставши Ісусом Христом.

4. Ісус Христос був розіп'ятий, помер і на третій день воскрес.

5. Христос прийде в кінці часів судити світ.

6. У кінці часів мертві воскреснуть.

7. В Ісусі Христі Божественна і людська природи з'єднані незлитно, нероздільно, нерозлучно, незмінно.

8. У Христі одна Особистість - Божественна.

Християнство - релігія порятунку, і порятунок відбувається через Ісуса Христа. Сенс християнського життя полягає в обоженні, тобто богоуподобленні.

Головні заповіді: полюбити Бога всім серцем, розумом і волею, а також полюбити ближнього як самого себе. Причому, якщо людина не любить свого ближнього, то тим більше вона не може любити Бога.

3. Сутність Християнства

християнство церква релігія біблія

Сутність Християнства полягає в самому Ісусі Христі, втіленому Бога. Він прийшов на землю, щоб врятувати людей від влади гріха над людиною, зцілити людську природу, заражену гріхом. Бог сприйняв людську природу, але сам не мав особистих гріхів, а зцілив Він її своїм воскресінням в якому відбулося перетворення людської природи. З цієї причини, вчення про Воскресіння Ісуса Христа є центральним догматом Християнства, і без цього догмату Християнство втрачає свій сенс.

Церква

Поняття «Церква» має два значення, одне - широке, інше - вузьке. У широкому сенсі, Христос заснував на землі Свою Церкву, обіцяючи, що вона пробуде в світі до кінця часів, і ворота пекла її не здолають. Церква постає в Писанні у вигляді образу людського організму, головою якого є сам Ісус Христос, а Його послідовники - частинами організму. «Церква » по-грецьки - « ekklesia », що означає - «збори ». Днем народження Новозавітної Церкви прийнято вважати день Зіслання Святого Духа на апостолів ( П'ятидесятниця). З цього дня почалася всесвітня проповідь Християнства. Було тисячі тих, що повірили. Спочатку проповідь відбувалася з надзвичайними дарами від Бога: проповіддю на різних мовах, зціленнями, пророцтвами і т.д. У вузькому сенсі, церква - засновані громади християн в різних містах.

Ієрархія

Апостоли Христа, засновуючи церкви в різних містах, висвячували священослужителів. Швидше за все, спочатку було тільки два ступені ієрархії - диякони та єпископи / священики. На даний момент це складно сказати, тому що в книгах Нового Завіту є плутанина в термінології. Як би там не було, дуже швидко оформилося три ступені ієрархії: єпископи, священики і диякони.

Богослужіння

Богослужіння Церкви формувалося під впливом синагогального богослужіння. Однак, з плином часу воно видозмінювалося. Були періоди розквіту в Християнстві гімнографії. Центром християнського Богослужіння була Євхаристія / Літургія / Програми хліба і вина в Тіло і Кров Христову. Євхаристія (з грец. « Дяка » ) залишається центром богослужінь майже у всіх християнських напрямках, за винятком протестантизму. Куштування Плоті і Крові Христа ніколи не розумілося Церквою як канібалізм, хоча язичники в цьому звинувачували християн. Саме Таїнство Євхаристії було встановлено Христом перед Розп'яттям. У цьому Таїнстві відбувається з'єднання воскреслого Христа з хлібом і вином, християни з'єднуються з Богом.

Молитва

Молитва - невід'ємний елемент християнського життя. В ідеалі християнин повинен молитися постійно, під час будь-якої справи. Ісус Христос навчав людей як молитися, Сам часто усамітнювався для молитви, викривав молитву напоказ, молитву з самовиправданням і самовихвалянням. Ісус запропонував віруючим молитву «Отче наш», яка була записана Його учнями в Євангелії.

Висновок

Християнство і язичництво розділяє духовна прірва, порівнянна, мабуть, з відмінністю між ідолом і іконою. Грубо висічений ідол з людиноподібними рисами - це Бог сам по собі, пануючий над будь-якої стихією. Навпаки, ікона - це і священний, шанований предмет, і образ, канонічне зображення Христа, Богоматері або святого. Християнство прославило людину над його повсякденним буття, додало земному житті сенс, вселило надію на вічне життя душі. Під впливом православ'я руський характер психологічно трансформувався, змінився менталітет народу і в тому числі - уявлення про людину, її місце в суспільстві, погляди про природу і Бога як творця всього сущого. Християнство виділило людину з навколишнього середовища як вище творіння Бога, створене за його образом і подобою.

Прийнявши християнство, Русь перейшла в нову стадію свого розвитку, ставши цивілізованою державою.

Список використаної літератури

1. «Введение христианства на Руси» Г. Филист, Минск, «Беларусь», 1988.

2. Энциклопедия «Религии мира», том 6, часть вторая, Москва «Аванта+», 1997 год.

Інтернет-джерела:

1. http://uk.wikipedia.org/wiki/Християнство

2. http://svit.ukrinform.ua/religion.php?page=hrist.htm

Размещено на Allbest.ru