Біблія як християнське джерело уявлень про смерть людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Біблія як християнське джерело уявлень про смерть людини

Андруцька Я.В.

Більшість людей надто мало задумуються про смерть, про свою власну природу, яка є основною причиною смерті. Таке недостатнє самоусвідомлення призводить до того, що люди піддаються течії життя і тим самим потрапляють під вплив власних бажань та пристрастей. Але людям потрібно розуміти, що життя надзвичайно коротке, і зовсім скоро може настати момент зустрічі зі смертю.

Кожна особистість по-своєму реагує на неминучість смерті, що являється частиною суспільного життя. Це пов'язано з обрядами, традиціями і «духовною основою» різних народів, а також з їх релігією та фольклором. Деякі культури намагаються зробити смерть і похорони частиною життя, щоб потім полегшити відчуття втрати себе з приходом смерті. Більшість з тих, хто називає себе «християнами», вважають, що людина має безсмертну душу, яка переживає смерть і відходить до якогось місця в залежності від мирського життя померлої людини. Через те, що смерть є найбільшою проблемою і трагедією людського життя, людський розум намагається зменшити її вплив на свідомість. Тому виник цілий комплекс хибних теорій щодо смерті і самої природи людини. Дана ситуація викликала необхідність всі теорії звіряти із джерелами. У даному випадку такими джерелами є книга Святого Письма - Біблія. І оскільки ми живемо у країні, в якій поширеною релігією від найдавніший часів було християнство, постільки постає актуальна необхідність у дослідженні, в першу чергу, християнського вчення про сенс людського буття, про життя та смерть.

Християнська релігія, як один з чинників формування світобачення про сенс людського життя в уявленнях стародавніх слов'ян, заслуговує на дослідження та аналітичну роботу науковців.

Метою дослідження даної статті є аналіз уявлень про смерть у християнській релігії. Дана мета обумовила постановку таких завдань дослідження:

- проаналізувати біблійні положення, що вплинули на процес формування танатологічних уявлень християн;

- дослідити специфіку інтерпретації уявлень про смерть в тексті Біблії. біблія смерть релігія життя

Базою для дослідження є текст Святого Письма християн - Біблія.

У Біблії згадується початкова неправда, що призвела до кардинальних змін у житті перших людей - це брехня змія в Едемському саду, коли Адам і Єва спробували заборонений плід пізнання. «И заповедал Господь Бог человеку, говоря: от всякого дерева в саду ты будешь есть, а от дерева познания добра и зла не ешь от него, ибо в день, в который ты вкусишь от него, смертью умрешь» (Быт.2:16-17) [1, с. 6]. Тут люди вперше від Бога дізналися про те, що вони смертні, але не повірили вони Богу, бо не знали, що таке смерть і не могли збагнути: добро це чи зло. Змій доводив: «нет, не умрете, но знает Бог, что в день, в который вы вкусите их, откроются глаза ваши, и вы будете, как боги, знающие добро и зло» (Быт. 3:4-5) [1, с. 7]. Ця спроба заперечити неминучість смерті стала характерною рисою людського характеру. Але з іншого боку, в Біблії не йде мова про безсмертя людське, адже ми читаємо: «И создал Господь Бог человека из праха земного, и вдунул в лице его дыхание жизни, и стал человек душею живою... в поте лица твоего будешь есть хлеб, доколе не возвратишься в землю, из которой ты взят, ибо прах ты и в прах возвратишься (Быт.2:7;3:19) [1, с. 6-7]. Додатково до цього в Біблії є наголос на тому, що людина в своїй основі складається з пороху: «... мы - глина» (Ис.64:8) [1, с. 727]; «человек-из земли» (1Кор.15:47) [1, с. 1260]. Тоді це доводить, що людина не безсмертна і повернеться туди, звідки вона прийшла - у землю.

Євангеліє вказує людям, що можливо знайти шлях до безсмертя та вічного життя через служіння Христове. Тільки так можливо досягти безсмертя, про що вказано в Біблії. З цього виходить, що єдиний шлях для досягнення безсмертя - це праведне життя, яке полягає у дотриманні Божих заповідей. Праведний віруючий прагне безсмертя і буде винагороджений за це даром вічного життя: «тем, которые постоянством в добром деле ищут славы, чести и бессмертия, - жизнь вечную» (Рим.2:7). За тих людей, котрі не живуть згідно із заповідями Божими також у Біблії йде мова: «а тем, которые упорствуют и не покоряются истине, но предаются неправде, - ярость и гнев. Скорбь и теснота всякой душе человека, делающего зло» (Рим.2:8-9) [1, с. 1227]. Можливо, таким чином, в Біблії вказано на «покарання» для душ тих людей, які в житті коїли злі вчинки.

Для християнської віри оцінка феномену смерті є неоднозначною. Можливо, смерть - це зло, але це зло є на другому місці, якщо порівнювати смерть з головним злом - гріхом, що привів до падіння людини та втрати нею свого безсмертя [3, с. 78]. У Біблії ніяким чином не сказано, що людина матиме якусь свідомість у стані смерті: «Живые знают, что умрут, а мертвые ничего не знают, и уже нет им воздаяния, потому что и память о них предана забвению, и любовь их и ненависть их и ревность их уже исчезли...» (Еккл.9:5-6) [1, с. 623]. Смерть є стан забуття навіть для праведних, бо вони знали, що після смерті більше не зможуть прославляти Бога, бо смерть - це безпам'ятство, і тому просили Бога продовжити їхнє життя: «Обратись, Господи, избавь душу мою, спаси меня ради милости Твоей, ибо в смерти нет памятования о Тебе: во гробе кто будет славить Тебя?» (Пс.6:5-6) [1, с. 537]. У Біблії неодноразово говориться про смерть як про сон чи відпочинок як для праведних, так і для грішників: «Для чего не умер я, выходя из утробы, и не скончался, когда вышел из чрева?... Теперь бы лежал я и почивал; спал бы, и мне было бы покойно.... Там беззаконные перестают наводить страх, и там отдыхают истощившиеся в силах» (Иов. 3:11,13,17) [1, с. 513] чи в Книзі Пророка Данила: «А ты иди к твоему концу и успокоишься, и восстанешь для получения твоего жребия в конце дней (Дан. 12:13) [1, с. 860-861].

Ці докази зі Святого Письма дають можливість зробити висновок, що немає підстав стверджувати про перехід після смерті праведних людей у стан блаженства на небі. Істинне вчення про смерть дає нам відповідь на запитання: в чому ж різниця тоді між праведником і грішником? Після усіх потрясінь у житті людини могила стає її місцем відпочинку та повного забуття. А саме для тих, хто не знав вимог Божих, таке забуття триватиме вічно.

При дослідженні Біблії від найдавніших часів у людській свідомості з'являлися помилки у тлумаченні книги Святого Письма. Прагнення людини відсторонити себе від смерті, призвело до того, що люди почали вірити у «безсмертну душу». Сприймаючи, що така безсмертна складова існує, вона мусить кудись відходити після смерті людини. Це приводить нас до думки про те, що існує різниця між долею праведників і грішників. Було визнано, що має бути якесь місце, назване Небом, куди могли б відходити «добрі душі», та інше місце, назване пеклом, що призначене для всіх інших душ. У Біблії наголошується, що винагорода для праведних здійснюється при воскресінні Icyca Христа: «... потому что Сам Господь при возвещении, при гласе Архангела и трубе Божией, сойдет с неба, и мертвые во Христе во скреснут прежде...» (1Фес;1Сол.4:16) [1, с. 1296].

З цього ми можемо зробити висновок, що перша справа, яку зробить Христос, буде воскресіння з мертвих тих, хто відповідальним був перед Богом, а вже після цього наступить суд. Якщо б «душа» поверталася до неба після смерті, то не було б ніякої потреби у воскресінні. Але тут також слід пам'ятати, що Біблія не вчить нас ні про яке життя, крім існування в тілесній формі. Звідси слідує, що винагорода праведним буде у тілесній формі. А тому стає зрозумілим момент воскресіння: наше теперішнє тіло перестає існувати в час смерті, тому щирий віруючий отримає винагороду, коли смертне тіло його зміниться на безсмертне. «Который уничиженное тело наше преобразит так, что оно будет сообразно славному телу Его, силою, которою Он действует и покоряет Себе все» (Флп.3:21) [1, с. 1288].

Вчення про Суд Божий є важливим моментом у Біблії, який відноситься до усвідомлення діяльності після смерті людини. Багато в Біблії можна знайти місць, де згадується судний день: «А нынешние небеса и земля, содержимые тем же Словом, сберегаются огню на день суда и погибели нечестивых человеков» (2Пет.З:7) чи «Я хочу напомнить вам... и ангелов, не сохранивших своего достоинства, но оставивших свое жилище, соблюдает в вечных узах, под мраком, на суд великого дня» (Иуд.6) [1, с. 1224].

Як сказано в Біблії, після повернення і воскресіння Господа наступить зібрання у певному місці усіх покликаних, де вони зможуть зустрітися з Христом. На цій зустрічі покликані будуть звітувати, а він буде вказувати, чи гідні вони вступити до Царства. «Когда же придет Сын Человеческий во славе Своей и все святые Ангелы с Ним, тогда сядет на престоле славы Своей, и соберутся пред Ним все народы; и отделит одних от других, как пастырь отделяет овец от козлов; и поставит овец по правую Свою сторону, а козлов - по левую». (Мф.25:31-33) [1, с. 1046-1047].

Тут простежується один важливий момент, згідно з яким з часу смерті до воскресіння немає ніякого свідомого існування віруючих, бо неможливе життя без тіла, що підтверджується у тексті Біблії: «Ho скажет кто-нибудь: как воскреснут мертвые? и в каком теле придут?... He всякая плоть такая же плоть; но иная плоть у человеков, иная плоть у скотов, иная у рыб, иная у птиц. Есть тела небесные и тела земные; но иная слава небесных, иная земных.... Так и при воскресении мертвых: сеется в тлении, восстает в нетлении... сеетсятело душевное, восстает тело духовное» (IKop. 15:35--44) [1, с. 1259-1260].

Звідси ми бачимо, що воскресіння та суд є важливими подіями на шляху розуміння смерті, за вченням Біблії. Саме завдяки ідеї воскресіння християнське вчення мало свою оригінальність, що пришвидшило поширення християнства та його популярність в минулому і в сучасному житті суспільства. Християнське вчення про безсмертя є в достатній мірі складним для розуміння, так як воно увібрало в себе множинність різних уявлень та ідей.

Проаналізувавши уявлення про смерть в християнському вченні, згідно з Біблією, підсумуємо:

ї) смерть - це розлучення душі з тілом, які були поєднані завдяки волі Божій. Після нашої загибелі смерть розлучає душі й тіла. Для християнина смерть є велике таїнство;

2) люди почали цінувати життя, коли зрозуміли, що вони є смертні істоти, бо смерть всіх урівнює: і бідних, і багатих. Неможливо тільки урівняти життя праведної людини та людини, яка жила в гріху, бо, згідно з Біблією, кожній людині Бог відплатить по заслугам її.

Дослідження даної проблематики допомогло краще зрозуміти інтерпретування проблем смерті, безсмертя, душі, воскресіння та Судного Дня в тексті Біблії. Даний аналіз не є вичерпним і створює базу для перспективних розробок формування танатологічних уявлень християн.

Список використаних джерел

1. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. М.: Российское библейское общество. 1371 с.

2. Киричок О.Б. «Воїнство Христа» як етична ідеологема у філософській культурі давньо- київського періоду / О.Б. Киричок // Маґістеріум. Історико-філософські студії. Вип. 9. K.: Стилос. 2002.C. 10- 15.

3. Сабиров В.П. Проблема страха смерти в современной танатологии / В. П. Сабиров // Философские аспекты духовной культуры. 1994. С. 74-92.

4. Шенкао М.А. Смерть как социокультурный феномен / М.А. Шенкао. К.: Ника-Центр, Эльга; М.: Старклайт, 2003. 320 с.

Размещено на Allbest.ru