Масонство – непримиренний ворог християнства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Масонство - непримиренний ворог християнства

Вступ

масонство християнство право демократія

Термін «масонство» означає певну систему світогляду, що проголошується всесвітнім братством (Орденом). Саме слово «масон» означає «каменяр» або «муляр». Орден масонів, у наші дні відомий у всіх країнах європейської культури, веде родовід від дуже скромного за походженням Лондонського клубу початку 18 століття. Предками сучасних масонів були справжні муляри, і додавання до назви їхнього ремесла слова «вільний» (free, frank) мало спочатку професійно-ремісниче, а не соціальне значення. Давні правила, яких дотримується масонство, називають ландмарками. Одна з ландмарок встановлює, що ландмарки не можуть бути змінені. Отже, правила, на яких побудовано масонство, залишаються незмінними з давніх давен.

Термін «християнство» в даній роботі означає систему світоглядних переконань, що базується на Святому Письмі (Біблії) та стисло представлений в Апостольському Символі Віри.

Актуальність теми полягає в необхідності розкрити небезпеку широкого розповсюдження у суспільстві тайних масонських організацій, що, з одного боку проголошують високі ідеали духовності, а з іншого керуються абсолютно іншими цінностями.

Мета роботи - аналіз діяльності масонських організацій та особистих якостей членів цієї організації, які керують народами та державами. Дослідження впливу масонства на сучасні аспекти демократії та права людини з огляду на те, як вони дотримуються Слова Божого чи зневажають його.

Реалізація мети здійснюється шляхом опрацювання наступних трьох завдань:

1) Аналіз історії виникнення масонства

2) Дослідження ставлення церкви до масонства, та масонства до церкви

3) Опис впливу масонства на сучасні аспекти демократії та права людини

На думку автора, дана робота має комбінований теоретично-прикладний характер.

Об`єктом дослідження є основні постулати масонського братства.

Предметом дослідження є дослідження морально-етичних якостей масонських організацій з позицій християнського світогляду.

Ступінь новизни: робота спрямована до надання подальшого розвитку в початковий процес інтеграції християнського світогляду в зміст програмного матеріалу з історії та суспільствознавства.

Висновки щодо перспектив практичного застосування результатів даного дослідження будуть наведені в підсумковій частині даної роботи.

1. Історія виникнення масонства

Виникнення масон деякі дослідники відносять до часу спорудження Єрусалимського храму при царі Соломоні. Інші бачать у масонах одну з гілок стародавнього містичного Ордена Розенкрейцерів, нібито відродженого німецьким імператором Карлом Великим в IХ ст. Також є ті, хто пов'язує походження масонів з тамплієрами.

У 1118 р. на горі Сион поблизу Єрусалиму дев'ятьма хрестоносцями був організований таємний союз - «Пріорат Богоматері Сиона», пізніше перейменований в Орден лицарів-тамплієрів (ченців-храмовників). Тут, на Святій Землі, тамплієри вступають в контакти з таємними сектами арабів-мусульман і євреїв. Секретне правління Ордена володіє таємницею великого джерела влади, що бере початок у міфічному підземному місті Агхарта (у серці Гімалаїв), і планує встановлення Нового Світового Порядку в двохтисячному році. У 1314 р. могутній Орден тамплієрів знищений французьким королем Пилипом Красивим і Папою Римським Климентом V. Храмовники, що розсіялися по Європі, стали Лицарями Христа в Португалії і лицарями Тевтонського ордена в Німеччині.

1.1 Розповсюдження по всій землі

Одна з найважливіших привілеїв мулярів - свобода пересування, яка була необхідна за родом професії, оскільки середньовічним будівельникам доводилося переїжджати з міста в місто для участі у зведенні замків, будинків знаті, церков і соборів. У ті часи всі податкові верстви суспільства були зобов'язані дотримуватися жорстких законів про осілість. Каменярі були єдиними податними жителями Англії, яким було дозволено вільно пересуватися по країні. Тому їх стали називати «вільними».

У Франції та Англії уцілілі тамплієри заснували корпорації Вільних Каменярів, або масонів. Поява ордена масонів, або вільних каменярів, відноситься до середніх століть, коли в Західній Європі процвітала готика.

Будівництво величезних храмів, палаців і інших державних будівель, які до сих пір вражають нас неперевершеною красою, технікою і витриманістю стилю, при всій своїй масивності - легкістю і ажурністю, спрямованістю догори, до Неба, що вимагало особливих знань, які передавалися лише присвяченим у це будівельне мистецтво. Каменярі утворили міцну організацію, в яку приймалися ті лише, що пройшли відомий будівельний стаж і осягнули таємниці цього будівельного мистецтва.

З перших же днів свого існування ця організація вважалася таємною, куди необізнані не приймалися. Вони встановили ритуал прийому в свою організацію і деякі обряди. Молоток, косинець, циркуль і інші інструменти каменярів стали для них символами, кожен із яких служив або нагадуванням для масона про його обов'язок, або символізував яку-небудь позитивну якість, якої потрібно було досягти. Більшістю були глибоко віруючі люди, які на свою будівельну діяльність дивилися, як на наслідування Великому Архітекторові, Будівельникові Світів, звідки Бог отримав у них назву Великого Архітектора і Великого Будівельника.

Спочатку ця організація мала на увазі допомогу своїм побратимам по будівництву, без відмінності віри і національності. Але пізніше до них почали примикати люди різних станів і різного звання, які йшли від жахів, що творяться в офіційній церкві, від її лютої нетерпимості і відсталого догматизму туди, де була свобода думки і віри, де була терпимість до всіх і де всі були один одному брати. Хоча новоприбулі не належали до стану каменярів, будівельників будівель, але вони були продовжувачами Божої справи на землі, були будівельниками дійсних форм життя. Тому ні первинна програма, ні ритуали, обряди і символи засновників ордена каменярів не були скасовані, але лише розширені і доповнені.

Віра у Вищу, керуючу розвитком життя у Всесвіті Силу, братерство всіх людей і народів, спільність і єдність релігій і служіння загальному благу стали основними принципами учення масонів. Точно відомо, що орден масонів, так як і споріднений йому по духу і ученню орден Розенкрейцерів, знаходилися у зв'язку з Джерелом Світла, Керівниками нашої планети, Старшими Братами людства. Тому вища езотерична мудрість, якої людство було позбавлене завдяки втраті її офіційною релігією, викладалася серед масонів і розенкрейцерів.

В Україну масонство проникає наприкінці XVIII сторіччя. Основні шляхи проникнення масонства в Україну проходили через Польщу, Росію та безпосередньо із західноєвропейських держав. У зв'язку з чим Галичина та Правобережжя перебували під впливом польських масонів, а Лівобережжя та Слобожанщина - російських.

На кінець XVIII - початку XIX сторіччя масонські ложі діяли в Харкові, Одесі, Кременчуці, Житомирі, Полтаві, Львові, Самборі, Дубно, Вишневці на Волині. Особливо масонський рух посилився після війни 1812 року.

1817 - у Харкові з'являється майстерня «Вмираючий сфінкс».

1.2 Основоположники масонства та відомі діячі

Основоположниками масонства на Заході та Сході були люди видатного розуму, високої моральності, патріотами. А власне масонство на зорі свого виникнення було почином, пронизаним величчю і світлом.

До служіння масонам широко притягувалися видатні культурні і політичні діячі. У списку Великих Магістрів і Гросмейстерів, що керували пріоратом Сіона, числилися Сандро Ботічеллі, Леонардо да Вінчі, Ісак Ньютон, Віктор Гюго, Клод Дебюссі, Жан Кокто. До масонських лож належали такі видатні особистості, без яких немислимі ні культура, ні історія цивілізації. Назвемо лише деяких з них: великі письменники Данте і Шекспір; композитори Йозеф Гайдн, Ф. Ліст, В. Моцарт, Ян Сибеліус і ін.; енциклопедисти - Дідро, Даламбер, Вольтер; Симон Болівар, вождь латиноамериканської боротьби за незалежність; Джузеппе Гарібальді - керівник італійських карбонаріїв; Ататюрк - засновник нинішньої Турецької Республіки; Генрі Форд, «автомобільний король Америки»; Уїнстон Черчилль, колишній прем'єр-міністр Великобританії; Едуард Бенеш, колишній президент Чехословаччини; Франклін Д. Рузвельт, Гаррі Трумен, Річард Ніксон, Білл Клінтон, Джозеф Ретінгер - колишні американські президенти; Аллен Даллес, засновник ЦРУ; американський астронавт Е. Олдрін і радянський - А. Леонов; політичні діячі - Франсуа Міттеран, Гельмут Коль і Віллі Брандт, Збігнев Бжезінськи; Альберт Гор, генеральний секретар Більдербергського Клубу; Девід Рокфеллер, керівник Трьохсторонньої комісії і багато ін. Відомі українські масони - Михайло Грушевський, перший Президент УНР; Симон Петлюра, Перший Великий Магістр Великої Ложі України; Станіслав Щесний Потоцький (1753-1805) - магнат, руський воєвода, 1785-1789 займав посаду Великого Майстра ложі «Великого Сходу», був членом масонської майстерні «Трьох білих Орлів» у Львові.

Приналежність багатьох із цих людей до масонства стала відомою лише відносно недавно, в середині минулого століття, коли пелена його таємничості дещо прояснилася. Ученим вдалося виявити в архівах документи, які підтверджують ці зв'язки, і навіть опублікувати їх. Як показують дослідження конспірологів, усі озброєні конфлікти останніх сторіч, починаючи з військових походів Наполеона, і всі революції, починаючи з Французької, фактично інспірувалися керівниками масонських орденів і фінансувалися пов'язаними з масонськими ложами банкірськими будинками Рокфеллерів, Ротшильдів, Морганів, Вартбургів і т.д.

1.3 Ідеологія і символіка

Масонство позиціонується як морально-етична система, виражена в алегоріях та ілюстрована символами. Більшість символіки запозичено з іудаїзму й християнства, в ритуалах відіграються легенди з біблійними персонажами. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного зростання в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Філософія масонства включає в себе зовнішні елементи як християнства, так й інших релігій.

Основи філософії масонів зводяться до наступних понять, в яких викладена вся філософія таємного суспільства св. Тібальда (але в дещо модернізованому вигляді):

1. Будемо разом.

2. Любитимемо один одного.

3. Говоритимемо про благо свободи.

4. Поважатимемо один одного.

5. Влаштовуватимемо пам'ятні збори після смерті один одного.

6. Прагнутимемо не сперечатися один з одним.

7. Збиратимемося часто.

8. Платити внески.

9. Не засмучуватимемо один одного.

10. Читатимемо доповіді на всякі теми.

11. Дотримуватимемо ритуали.

12. Зберігатимемо таємниці.

Символіка і термінологія масонства веде початок від знарядь праці каменярів-будівельників середньовічних соборів Європи, які були першими так званими «Братами» руху. Кельма, циркуль, схил, фартух та ін. тлумачаться масонами в символічному сенсі і використовуються для викладу масонської морально-етичної системи. Загальноприйнятим символом руху є трикутник, усередині якого зображується відкрите око - «Промениста дельта», як він називається в масонстві. Саме зображення ока в трикутнику запозичене з християнства, де цей знак є символом «Всевидючого Ока» провидіння, а трикутник символізує Трійцю. Символ зустрічається на іконах і культових спорудах, в тому числі православних. Ще до християн дещо інший символ «Всевидючого Ока» був популярний у стародавніх єгиптян (Око Гора).

Промениста Дельта нагадує масону про всепроникнення Творця, Вищого Буття. Це головний масонський символ першого градуса, ступеня учня. Стилістично, око часто замінює вписане в трикутник коло. У ліберальному масонстві Промениста Дельта вважається знаком освіченості або принципу свідомості.

Одним із символів масонства також є акація, яка вважається одним з основних символів, використовуваних у масонстві, і пов'язана з так званою Легендою про смерть майстра Хірама - тематичною базою ступеня майстра-масона. Отже до основних масонських символів належать Всевидяче Око, висок - символ прагнення до досконалості, рівень - символ рівності, косинець - символ врівноваженості і примирення незмінного прагнення до досконалості з реально досяжним, символ земного, циркуль - символ помірності і розсудливості, а також прагнення до вищого і духовного, кельма - символ зміцнення братерських зв'язків, камінь й молоток. Взагалі, широко використовуються в символічному значенні знаряддя праці мулярів. У масонстві широко використовується біблійна легенда про будівництво Храму Соломона.

У великому Храмі у Лондоні, у будівлі об'єднаної масонської ложі Великої Британії, місці, де збираються 2000 масонів, можна побачити символіку з різних релігій, тому дуже важко дослідити походження масонства. При бажання її можна вивести з будь-якої релігії. Масони не роблять розмежувань між представниками різноманітних конфесій. На засіданнях масонської ложі Новий заповіт є сусідом Тори, Корану та інших священних книг. Віра у вищий розум - обов'язкова умова для вступу до вільних каменярів.

Лояльність до влади тих країн і територій, де масонство існує, є одним з масонських принципів. Робота на користь суспільства вважається однією з масонських чеснот. Для більшості масонів світу це реалізується їх участю у благодійній діяльності.

Проголошений масонами ідеал об'єднання людей на засадах братерства, любові, рівності та взаємодопомоги зумовлював зміст їхньої програми, в якій ідеї антиклерикалізму поєднуються з елементами релігійного містицизму. Вихідним принципом в поглядах масонів на соціальну дійсність є визнання реально існуючих у соціальному житті суперечностей, які є причинами розбрату між окремими громадянами й народами. Це створило передумову для критики масонами соціальної несправедливості, національного гноблення, релігійної нетерпимості. Кінцева мета - утворення всесвітнього братерства людей на засадах свободи й справедливості за допомогою всесвітньої таємної організації. Шлях для досягнення цього, на думку масонів, пролягає через духовне переродження людства. Відкидають революцію як засіб досягнення проголошеної мети. Проголошують принцип віротерпимості. Увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного росту в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Вважаючи Бога Великим архітектором Всесвіту, масони вважають себе його каменярами.

Головна чеснота масонської ложі - мовчання, яка винесена на герб ложі. Однак, за словами масонів, мовчання не означає приховування якихось таємниць. Це означає, що людина має дуже добре подумати перед тим, як щось сказати.

1.4 Обряди, ритуали та принципи братства

Особливе значення має легенда про Хірама (1 Кн. Хр. 7:13,40, 2 Кн. Хр. 2:13,14; 4:11-16) - будівельника храму біблійного царя Соломона, яка лягла в основу таїнств масонства нового і новітнього часу разом з обрядами середньовічних будівельних лож. У тексті Біблії двічі згадується про Хірама, керівника будівельних робіт у царя Соломона. Хірам розділив своїх підлеглих (залежно від професійних якостей і старанності) на три розряди, поставивши майстрів над підмайстрами. Кожен розряд отримав свій пароль, розпізнавальні знаки та ритуали. Відповідно до цієї легенди виробляються обряди посвячення у масонських організаціях, наприклад: у ступінь Учня і Майстра.

Посвячення в Учні.

Вступ у масонське братство здійснюється за рекомендацією шановних його членів, після проходження новачком випробувального терміну, який завершувався багатогодинним перебуванням в кабінеті роздумів.

Новачкові оголювали до коліна ліву ногу і праве плече, що символізувало повну відкритість перед майбутнім життям і побратимами, зав'язували очі й кружним шляхом по переходах і сходах проводили в приміщення ложі. При цьому він міг піддаватися легким ударам, випробуванню вогнем, дотику шпаг - так відчували його стійкість і мужність.

У ложі з нього різко знімали пов'язку і спрямовували в обличчя яскраве світло. Присвячуваний опинявся перед піднесенням, на якому стояла труна. У цій труні лежав «мрець» - або один з братів грав роль мерця або скелет або лялька. У масонському ритуалі символи смерті - череп, труну з кістками та інші - грали найважливішу роль. Безсумнівно, в цьому був елемент ігровий таємниці, «нестрашного» жаху, незмінно притягає людини.

У перших двох звання - «учень» і «працівник» масони, збираючись в ложах - спеціально обладнаних приміщеннях, говорять про політику, релігію, вчаться відмовлятися від забобонів і слідувати розуму, а не вірі, обговорюють питання поточного моменту, беруть участь у масонських обрядах - хрещенні новонароджених дітей масонів, весіллях, похоронах. Весь цей час за ними ведеться ретельне спостереження, вивчаються їх характер, нахили.

Починаючи з другого звання масонам дозволяється відвідувати спеціальні жіночі ложі, які мають на меті відірвати масона від сім'ї, зруйнувати його вірність сімейним зв'язкам, змусити втратити моральність, віддаючись розпусті. І ті, хто відвідують такі ложі неохоче, мають мало шансів піднятися на наступний щабель. Якщо ж «працівник» влаштовує масонів, то через 5 років він може отримати чергове звання - «майстер». Причому, при відборі перевага віддається тим, хто не відчуває симпатії до християнської релігії.

Посвячення до рівня Майстра.

У храмі опускається траурна завіса, прикрашена перлинами - символом сліз. Сонце закрито вуаллю. У центрі храму труну Майстра і гілку акації. Все

готово до посвячення Підмайстри до рівня Майстра.

Брат - наставник випадково виявив, що навколо храму, «занурений в глибоку медитацію», поневіряється Підмайстер. Підмайстр повинен переступити через труну Хірама і зупинитися в ногах у покійного Майстра, дивлячись у протилежний бік. Підмайстер з цього моменту Хірам. Труна, в якому раніше було укладено тіло Майстра, тепер порожній і готовий прийняти Майстра. Присвячуваний переживає разом з Хирамом все його життя і страшну смерть. Тепер він Хірам. Всі брати беруть участь у «пробудженні» майстра від сну. Високоповажний, вспомогаемий двома Доглядачами, «піднімає» Хірама, накладаючи «руку на руку, ступню на ступню, коліно до коліна, груди до грудей».

Хірам воскресає. Він воскресає до життя в новому Майстрі, який приносить присягу. Інші Майстра радісно вітають його. Високоповажний Майстер підносить хвали Великому Архітектору Всесвіту за те, що «Майстер знайшовся і лик його більш світлий, ніж раніше». Доглядачі звертаються до братів з'єднатися, щоб «відсвяткувати повернення світла й істини». У деяких частинах земної кулі досі здійснюють театралізацію цієї легенди.

Опис обряду того часу дає можливість відчути таїнство і загадковість цього дії, яке притягувало людей шукаючих, творчих, з багатою фантазією і розумом.

Під впливом цієї легенди центральним символом масонства став Храм, який є символом великої Роботи, творення божественного і людського. Що створюються згідно відвічної плану Великого Архітектора Всесвіту Храм є і символ Світового порядку. Храм також символ вищої краси і духовності. Кожен масон кропіткої Роботою над собою має спорудити Духовний Храм в собі самому.

У центрі Храму трикутний вівтар, на якому лежать Біблія, косинець і циркуль. На кожній з трьох граней вівтаря написані слова: Свобода - Рівність - Братерство. Біля підніжжя вівтаря один необтесаний і один обтесані камінь, робочі інструменти муляра.

У Храмі знаходяться також статуї Мінерви, Геракла і Венери. Уздовж стін Червоний шнур, зав'язаний в сім «вузлів любові».

Масони збираються в Храмі з тим, щоб працювати «без перепочинку» над власним вдосконаленням, про що і нагадує їм і кожному новоприбулому Майстер. У масонському лексиконі вдосконалення рівнозначно етики будівництва. Масон покликаний вічно будувати.

Один з основних принципів масона - це принцип невидимих начальників, яким кожен масон присягає безпрікословного підпорядкування. Тобто масони будь-яких рівнів ніколи повністю не представляють своє місце в масонській ієрархії. Вони знають лише те, що внизу і безпосередньо вищий рівень. Але у міру підйому по масонських рівнях масони все більше замазуються злочинами. Вихід з масона, особливо з високих мір, живим не передбачається. У масон є лише вхід.

2. Масонство та церква

Масонство позиціонується як морально-етична система, виражена в алегоріях і символах. Більшість символіки запозичено з іудаїзму та християнства, в ритуалах обігруються легенди з біблійними персонажами.

Згідно настанов, ритуалів, катехізису та документів лож, увага масонів звертається на необхідність морального самовдосконалення, а також духовного зростання в рамках тієї релігії, яку кожен з них сповідує. Філософія масонства включає в себе зовнішні елементи як християнства, так і інших релігій. [1]

Але, звернемо увагу на іспанського масона-революціонера Франциско Ферреро, який у своєму катехізисі для світських шкіл писав: - «Бог - це лише дитяча концепція, викликана почуттям страху».

Згідно декларованим масонськими ложами правилами, кожен масон повинен шанувати Бога, щоб перебувати в масонському братерстві.

Перший з основних законів «Книги Статутів», - одного з основних і найбільш ранніх історичних документів спекулятивного масонства, написаного Джеймсом Андерсеном говорить:

«Якщо масон добре зрозумів мистецтво, він не стане ні тупоумним боговідступником, ні нечестивим вільнодумцем. Якщо в старі часи каменярі зобов'язані були дотримуватися в кожній країні релігії цієї землі або цього народу, то нині визнано більш відповідним зобов'язувати їх мати єдино ту релігію, в якій всі люди згодні, - надаючи їм, однак, мати свої особливі (релігійні) думки, - тобто бути хорошими, совісними людьми, сповненими щирістю і чесних правил».

Масони звертаються до Бога, як до «Великого Будівельника (Архітектора) Всесвіту», і для масонів допускається сповідання будь-якої традиційної релігії. Проте дискусії з релігійних і політичних питань, відповідно до правил масонських лож, виключаються з масонських зборів. У масонстві немає своєї теології, кожен масон продовжує сповідувати ті релігійні погляди, з якими він прийшов в ложу, а його велика увага до його релігії вітається.

І тут же бачимо справжнє обличчя масонства:

«Геть Розіп'ятого! Ти, що вже 18 століть тримаєш світ згорбленим під Твоїм ярмом, Твоє царство скінчено… Не потрібен Бог…» [2]

Бельгійський масон Кок заявив на міжнародному масонському конгресі в Парижі: - «То що нам необхідно зруйнувати - це релігію, догмати», і далі: «шляхом пропаганди і навіть шляхом адміністративних актів доб'ємося того, що зможемо розчавити релігію».

«Наша мета не в тому, щоб відновити індивідуалізм, а в тому, щоб змести християнство з лиця землі», - говорила засновниця Теософічного суспільства Олена Блаватська.

З 28 звання масони починають поглиблено вивчати давньоєврейську магічну науку Кабалу, займатися спіритизмом (викликом духів померлих) і окультизмом. При світлі особливої магічної лампи вільні каменярі здійснюють різні демонічні обряди - жертвопринесення дияволу, заклинання та виклик нечистої сили, навчаючись на практиці застосовувати отримані сатанинські звання.

Масонство і православна церква

В Російській православній церкві на початку XX століття переважало негативне ставлення до масонства. У книзі С.В. Булгакова, виданої в 1913 і перевиданий Московським Патріархатом в 1993 році зазначено:

«Головне завдання масонів - знищення релігії і, особливо, християнства у всьому людстві і повалення всіх християнських законодавств. Відповідно цьому завданню вони і намагаються розбещувати християн, підтримувати філософів, мислителів і письменників, які підривають християнство, порушувати невдоволення народу проти уряду, влаштовувати і підтримувати всі політичні заворушення та революції.

У 1932 році Російська православна церква закордоном зрадила масонство анафемі:

Вказавши на шкідливу діяльність масонства… Священний Собор визначив:

1) Засудити масонство як вчення і організацію ворожу християнству і революційну, спрямовану до руйнування основ національної державності.

4) Зобов'язати пастирям Церкви питати приступаючи до сповіді, чи не розділяють вони цих навчань і, якщо виявиться, що розділяють, то роз'яснювати таким, що участь у зазначених організаціях несумісне з званням християнина, що такі повинні або рішуче відмовитися від масонства і споріднених з ним навчань, або, якщо цього не виконають, не будуть удостоюватися Святого Причастя, а при подальшій нерозкаяності будуть відлучатися від Святої Церкви»

Архієрейський Собор Грецької Церкви в 1933 році сформулював наступне відношення до масонства:

«Одноголосно і одностайно ми, всі єпископи Грецької Церкви заявляємо, що масонство є абсолютно несумісним із християнством, і тому вірні чада Церкви повинні уникати масонства. Бо ми непохитно віримо в Господа нашого Ісуса Христа, «в Якому маємо відкуплення Кров'ю Його, прощення гріхів через багатство благодаті Його, яку Він намножив нам у всякій премудрості й розуміння» (Еф. 1:7-8), володіємо Їм відкритої і апостолами проповідували істиною «не в словах переконливих людської мудрості, але в доказі Духа і сили» (1 Коринтян, 2:4), і причащаємося Божественних таїнств, якими освячуємося і рятуємося для вічного життя, і тому слід нам не відпадати від благодаті Христової, стаючи спільниками чужих таїнств. Анітрохи не личить нікому з тих, хто належить Христу, шукати поза Його позбавлення і морального вдосконалення. Тому несумісне істинне і справжнє християнство з масонством»

В даний час православна церква не висловлює своєї офіційної позиції по відношенню до масонства. Однак відповідно до навчального посібника, виданого Московською духовною академією, «масонство в дійсності є таємною релігійно-громадською організацією… Всі християнські церкви засуджують масонство і рекомендують його уникати… У світі існують і масони-атеїсти, які висувають однією зі своїх цілей знищення всіх релігій. З іншого боку, є масонські організації, які бачать в масонстві надрелігію, яка покликана об'єднати все людство і замінити собою традиційні релігії».

Можна вказати також на окремі висловлювання відомих богословів і місіонерів. Зокрема, протодиякон А.В. Кураєв в своєму інтерв'ю про художню книгу Дена Брауна «Код да Вінчі», висловив думку, що «однією з цілей масонів є маргіналізація традиційної християнської Церкви».

Професор Московської духовної академії А. І. Осипов назвав масонство в списку «хворобливих явищ в людському розумі й серці» [3]. Крім того, висловлюючи негативне ставлення до екуменізму, А. І. Осипов вказував на його зв'язок з масонством. [4]

Масонство і католицька церква

Протистояння Ватикану з тамплієрами почалося раніше офіційної дати створення масонства (початок XVIII століття). Особливу запопадливість у боротьбі з масонством завжди виявляв Орден Єзуїтів. У 1738 році папа римський Климент XII оголосив інтердикт масонству, що означало автоматичне відлучення римо-католиків від церкви в разі вступу їх у масонську ложу:

«Масонство є шкідлива секта, повна лицемірства, облуди, єресі і забобонів, спрямована на руйнування церкви і державної влади». [5]

У 1889 році в Римі, під час відкриття пам'ятника Джордано Бруно, італійські масони відкрито прославляли Сатану. Газетою Ватикану був заявлений протест проти прославляння Сатани, що носив назву «Знамена князя пекла рухаються вперед».

Французькі масонські ложі відрізнялися своєю антирелігійною спрямованістю. Масони мали певний вплив на ідеї Французької революції. Присутність членів лож в органах управління, створених після революції, було значним. У ході Французької революції проводилася радикальна антицерковна політика («дехристиянізація»), в тому числі репресії по відношенню до католицького духовенства, [6] у чому також звинувачують масонів, але сучасні історики відзначають, що масони не відігравали значної ролі в період Терору.

Лев XIII в енцикліці Humanum від 20 квітня 1884 засудив масонство. У кодексі канонічного права 1917 року було включено положення, що вступ в масонську ложу означає автоматичне відлучення від церкви. У 1983 був прийнятий новий кодекс, в якому масонські організації не згадуються, що створило враження, ніби це положення було частково ослаблене католицькою церквою. Однак Конгрегація Доктрини Віри в тому ж 1983 році випустила заяву про те, що членство в масонській ложі, як і раніше неприпустимо для католиків:

«Отже, негативні судження Церкви про масонські асоціації залишаються незмінними, оскільки їх принципи завжди були непримиренні з ученням Церкви, і тому приналежність до них залишається під забороною з боку Церкви. Християни, які є їх членами, перебувають у тяжкому гріху і не можуть приступати до Святого Причастя». [7]

Масонство і протестантські церкви

У протестантських країнах північної Європи ставлення представників християнських конфесій до масонства різне. У Великобританії главою Англіканської церкви є безпосередньо Британський монарх, а Великим Майстром Об'єднаної Великої Ложі Англії найчастіше є хтось з королівської родини (в даний час - герцог Кентський, племінник королеви). Багато хто з єпископів англіканської церкви були масонами. Схожа система існує і в Швеції, де король очолює церкву, а також є головою Шведського масонського Ордена (Шведський Статут). Протестантські церкви, не пов'язані з державою, як правило, заперечують будь-які зв'язки з масонством.

Але протягом всього XVIII-XIX-XX-го століть масонство невпинно викидає на ринок все нові й нові антихристиянські ідеї. Воно завжди підтримує і рекламує тих філософів, соціологів, письменників, релігійних новаторів, художників і музикантів, які в тій чи іншій формі сприяють руйнуванню християнства, християнського суспільства та існуючих традицій.

«Боротьба між Церквою і масонством, - заявив на конгресі Великого Сходу в 1900 році в Брюсселі гросмейстер бельгійських масонів Коега, - є боротьба не на життя, а на смерть».

У звіті конвенту Великого Сходу Франції, що відбувся в 1923 році є наступний заклик одного з масонів: «Зруйнуємо цей символ жаху і гидоти, це вогнище світового злодіяння і відновимо повсякчасну боротьбу… будемо ж вести війну з усіма релігіями, так як вони справжні вороги людства».

Подібних виразів можна було б навести ще скільки завгодно, тому що не один масонський збір не обходиться без випадів проти релігії.

Заворожені масонською пропагандою люди зазвичай не віддають собі звіту яку гігантську роль в руйнуванні християнського суспільства, вже протягом століть, грають антихристиянські релігійні, політичні та соціальні ідеї. Їм здається, що всі ці антихристиянські ідеї виникають і існують самі по собі, що ніхто розвитком антихристиянської ідеології ніколи не керував і не керує. Це глибока помилка. Насправді з моменту виникнення християнства провідні антихристиянські сили, не перестаючи вели непримиренну боротьбу проти християнства і циклу пов'язаних з ним ідей.

3. Масонство і сучасність

Найближче завдання масонства - захоплення в свої руки політичного

впливу і влади і перевиховання суспільства на нових засадах. Масонство

має охопити всі сфери людського життя в сучасних державах.

Релігія, держава, політика, сім'я, школа, армія, суспільний лад,

наука, мистецтво друк, промисловість, міжнародні відносини і так все

це перебудовується масонством на новий лад.

Масонство прагне зруйнувати все старе, знищити все

існуючі засади і на руїнах минулого побудувати нове масонський

царство.

3.1 Вплив масонства на сучасні аспекти демократії та права людини

Демократія в теорії є народовладдям, але це тільки геніальна політична химера, створена і посилено підтримувана всіма розгалуженнями і духовними нащадками масонства. Переконуючи людини маси, що він вибирає правителів і править через них, масонство нахабно обманює юрбу.

«Масонство і демократія - це одне і те ж, - писав брат Панніца, - або навіть більше - масонство має бути розглянуто, як армія демократії». [8]

«Зміст політичної програми масонства зводиться до захисту демократії світської держави і до боротьби з Церквою… Для цієї мети можна поступитися морально, можна виправдати теорію терору… Треба вміти пристосовуватися до існуючого порядку речей». [9]

«Вкрай необхідно вести активну пропаганду, щоб масонство знову зайняло місце єдиного і головного натхненника ідей, що ведуть демократію до досконалості». [10]

Тисячі вільних громадян відвідують ці ложі, обговорюють в них життєві питання, тлумачать про них в газетах і захищають вироблені думки в політичних комітетах. Створюється громадська думка, виборці надихаються, загальним голосуванням висловлюють свою думку, парламент поступається волі народу. Така тактика масонства і така вона повинна бути при демократичному ладі.

Не існує жодного закону, ні політичного, ні релігійного, ні про народну освіту, який не був би розроблений в ложах і вдосконалений на масонському Конвенті. [11]

На демократичних виборах досить істотною обставиною є одиночний і масовий підкуп байдужих до загального блага виборців. Вибори вимагають величезних витрат… Очевидно, що поодинокі, чесні люди просто позбавлені можливості проходити на виборах до Парламенту, якщо їх не підтримують і не проводять багаті і впливові партії та організації. Серед таких організацій безперечно найсильнішою і багатющою слід визнати всесвітню організацію масонства, яка вже з однієї причини перемагає на демократичних виборах і заповнює парламенти і уряди своїми агентами.

Висновки

Результатами (підсумками) даного дослідження є доведення, що таємні масонські організації і їх господарі є дійсною причиною всіх революцій і всіх світових воєн.

Кінцевою метою масонів є руйнування національних держав і встановлення влади світової масонської наддержави.

Масонство - непримиренний ворог християнства.

Воно поставляє своєю метою руйнування Церкви, війну зі всіма релігіями, потрясіння основ національної християнської державності і організацію революцій у всьому світі. Відомий масон Вольтер колись сказав: «Роздавимо негідницю», тобто релігію. Ця знаменита фраза знаходить відгук свій в масонських кругах і до сьогодні.

Метод масонів - розділяй, роби дурнем і володарюй. В Україні, діяльність масонів, останнім часом стає дедалі більш очевидною і неприхованою. На 500-ти гривневій купюрі красується «Око Люцифера», на монетах, починаючи з 2001 року випуску є відбиток масонської лілії (хоча в НБУ пояснюють, що то не лілія, а трилисник - символ українського монетного двору). В Дніпропетровську, на будинку за адресою пл. Леніна, 1 красується масонський орнамент. В Полтаві, на пам`ятнику козакам теж є зображення «ока Люцифера».

Список використаної літератури

1. Вурис Г. Факты для вольного каменщика - Электронная Библиотека истории масонства*

2. Флері. «Розум і релігія». Брюссель, 1881, стор 381

3. А.И. Осипов. Путь разума в поисках истины. § 11

4. Ильич Осипов / Статьи проф. А.И. ОсиповаБулла папи Климента XII

5. Eminenti Apostolatus воронок від 28 квітня 1738

6. С.Ф. Блуменау Французская революция конца XVIII в. в современной научной полемике

7. Православные мультимедийные ресурсы / Аудиоархив / Проф. МДА Алексей Русский текст Декларации о масонских ассоциациях

8. «Огляд масонства», 1892, стор 221

9. «Акація», 1904, стор 256

10. Конвент Великого Сходу Франції, 1922, стор 270

11. Бюлетень Народного Університету в Нансі, грудень 1903, стор 92

12. Біблія

http://ru-masons.chat.ru/mas_who.html

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0% 9C % D0% B0% D1% 81% D0% BE

http://www.freemasonry.ru/

http://fenomens.narod.ru/religiya/massons/masons1.htm

Размещено на Allbest.ru

...