Християнство в Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Поява християнства

2. Перша православна кафедра

3. Погіршення становища Православної церкви

4. Православ'я у період уній

Висновок

Література

1. Поява християнства

На території, що входять до складу сучасної Польщі, християнство проникало з різних сторін: з Великого князівства Моравського, з Німецьких земель та з Київської Русі. Цілком природно, що польські землі, як суміжні з Великою Моравією зазнали впливу місії святих Кирила і Мефодія. Із розширенням Моравського князівства Сілезія, Краків і Мала Польща увійшли до складу Велиградської єпархії.

У 966 польський князь Мешко I приймає християнство, за чим послідувало хрещення народу. За переказами Мешко спочатку прийняв християнство східного греко-слов'янського обряду, але після його одруження на саксонської принцесі у Польщі посилився латинський вплив. Археологічні розкопки свідчать про те, що ще до хрещення Мешко на території Польщі існували храми, збудовані у візантійському стилі.

До часу хрещення Русі землі по західній стороні річки Бугу, де знаходяться такі нині відомі польські міста як Холм і Перемишль, входили до складу Київського князівства. У цих краях християнство посилювало свій вплив одночасно з поширенням його в інших руських землях. У 11 столітті у Західній Русі виникли два самостійних князівства - Галицьке і Волинське, які наприкінці 12 століття були об'єднані в єдине Галицько-Волинське.

Будівництво державних структур пов'язано з поширенням християнської віри і створенням на польських землях церковної адміністрації. З тих часів Католицька церква служила підтримкою єдності польської держави і її незалежності, що було особливо важливим в період розділів (1795 - 1918 рр..),

Характер прийняття християнства Польщею значною мірою зумовлений політичними обставинами, зокрема експансією найближчого й найвпливовішого сусіда -- Німеччини. Німецька політико-релігійна експансія змушує Мешка І шукати союзників в особі чеських правителів і стати врівень у політичному й дипломатичному відношенні зі Священною Римською імперією. Союз із Чехією був підкріплений шлюбом із чеською княжною Дубравою, що супроводжувався хрещенням самого Мешка І і його найближчого оточення. Історики гадають, що, можливо, сам акт хрещення мав місце не в Польщі, а в Баварії.

Утверджується ідея необхідності власне польської церкви, на противагу загрозі впливу Магдебурзької єпископії. І дійсно, спочатку в Польщі духівництво очолював Іордан із Чехії, італієць за походженням, пізніше (1000 р.) була створена з підпорядкуванням безпосередньо Риму Познанська архієпископія на чолі з Гаудентієм, представником чеської аристократії. Слід зазначити, що польські єпископи в той час перебували в залежності від державної влади. У XII столітті все ж таки, після реформи папи Римського Григорія VII, духівництво здобуло певні станові привілеї і права, які надали церкві незалежного статусу. Проте християнство нелегко проникало в глибини народної свідомості, про що свідчить повстання 1037 року. На державному ідеологічному рівні застосовувалися жорсткі заходи щодо порушень нових християнських звичаїв і догматів. Особливо суворими були покарання за часів володарювання Болеслава Сміливого. Самі священики нічим особливим не відрізнялися від парафіян: вони вдавалися до світських видів діяльності, не вирізнялися і рівнем освіченості. В цій ситуації держава підтримувала нову релігію. Польська ж культура набувала ознак, сформованих під впливом західного християнства.

2. Перша православна кафедра

У 13 столітті за князя Данила Романовича Галицько-Волинське князівство досягає своєї могутності. У його столиці - Холмі - стараннями князя була заснована православна єпископська кафедра. Діти й онуки князя Данила зберігали вірність православ'ю, але в другій чверті 14 століття рід Галицько-Волинських князів у чоловічій лінії згас. Дві галицькі княжни були заміжні за Литовським і Мазоветським князями. Волинь потрапила у володіння Литовського князя Любарта, який сповідував православ'я, але з Галичиною було інакше. Син Мазоветського князя Юрій II Болеслав був вихований матір'ю у православ'ї, але згодом ухилився в католицтво. Ставши галицьким князем він, за настановами папи Римського, утискав православних. християнство політичний релігія православний

3. Погіршення становища Православної церкви

Після смерті Болеслава його продовжувачем став польський король Казимир Великий. У середині 14 століття він заволодів Галичиною. Волинь, незважаючи на заклики папи до хрестового походу проти «схизматиків», литовському князю Любарту вдалося відстояти. Після приєднання Галицьких і Холмських земель до польських володінь, становище православних тут помітно погіршилося. Православне населення піддавалося різного роду дискримінації, ускладнювалася можливість торгової і ремісничої діяльності.

Після вступу великого князя Литовського Ягайла у шлюб з польською королевою Ядвігою було покладено початок об'єднання Польського королівства і Литовського князівства. Однією з умов шлюбу був перехід Литовського князя в католицтво. Ще у 1385 році Ягайло офіційно відрікся від православ'я, а через рік після шлюбу у 1387 році він оголосив римо-католицьку віру пануючою в Литві. Незабаром почалися утиски православних. Найбільші насильства відбувалися в Галичині. У Перемишлі католикам був переданий православний собор. На Городельському сеймі 1413 року, що підтвердив об'єднання Литви з Польщею, був виданий указ про недопущення православних до вищих державних посад.

4. Православ'я у період уній

У 1458 році уніатcький Константинопольський патріарх Григорій Мамма, який жив у Римі, поставив литовсько-галицьким митрополитом Григорія, що був у свій час протодияконом у митрополита Ісидора. Григорій спробував затвердити у своїй митрополії унію і почав гоніння на православне духовенство, але не знайшов підтримки у польського короля і в 1469 році сам приєднався до православ'я. Ягеллони, утім, не бажали протегувати православ'ю й охоче урізали його права і послаблювали матеріальне становище Православної церкви і віруючих.

У 15 і 16 століттях у районах, які тепер входять до Люблинського, Білостоцького і Ряшівського воєводства, велика частина населення сповідувала православну віру, або, як називали її в офіційних документах, «руську віру», «грецький закон».

У Люблинській унії 1569 року політична програма Городельського сейму отримала своє завершення. Якщо до цього Польща і Литва знаходилися лише в конфедеративному союзі і мали свої відмінності в управлінні, то Люблинська унія знищила самостійність Литовського князівства. Православне населення Білорусі та Західної України, що опинилося у складі Польщі почало відчувати систематичний гніт з боку католицизму. Особливо важким часом для Православної церкви було правління польського короля Сигізмунда III. Цей вихованець єзуїтів, пройнятий крайніми католицькими поглядами, ставив вище за все інтереси Римського престолу.

Складне становище було і з православною ієрархією. До кінця 16 століття століття велика її частина на чолі з Київським митрополитом Михаїлом (Рогозою) прийняла проголошену на Брестському соборі 1596 унію і визнала над собою владу Римського єпископа. Але православні віруючі переважно не прийняли і стали на захист Православної церкви. У цей час створюється багато полемічних творів, спрямованих на захист чистоти віри від посягань з боку інослав'я і перш за все Римо-католицької церкви. Дуже важливу роль у захисті Православ'я проти розповсюджувачів унії грали православні церковні братства. Необхідно особливо згадати Львівське і Віленське православні братства, що представляли собою згуртовані спілки міського населення. Відповідно до прийнятих статутів найголовною своєю справою братства вважали: відкриття та утримання духовних училищ, підготовку освіченої православної молоді, створення друкарень і видання необхідних книг. Однак сили в боротьбі з наступаючим католицизмом були нерівні. Православні братства, позбувшись підтримки з боку шляхти, що перейшла в католицтво, поступово скорочували свою діяльність.

Висновок

Отже, на завершення, ми вважаємо за доцільне зробити наступні висновки: Католицизм у Польщі з'явилося із проникненням християнства на землі сучасної Польщі у 10 столітті. На території, що входять до складу сучасної Польщі, християнство проникало з різних сторін: з Великого князівства Моравського, з Німецьких земель та з Київської Русі. Цілком природно, що польські землі, як суміжні з Великою Моравією зазнали впливу місії святих Кирила і Мефодія. Із розширенням Моравського князівства Сілезія, Краків і Мала Польща увійшли до складу Велиградської єпархії. У 966 р. польський князь Мешко I приймає християнство, за чим послідувало хрещення народу. За переказами Мешко спочатку прийняв християнство східного греко-слов'янського обряду, але після його одруження на чеській принцесі у Польщі посилився чеський вплив. Археологічні розкопки свідчать про те, що ще до хрещення Мешко на території Польщі існували храми, збудовані у візантійському стилі. Після запровадження християнства утворився окремий панівний клас - духовенство. Духовенство було у ті часи одним з привілейованих класів, князі були залежні від духовенства у тому плані що князем ставали тоді, коли приймали християнство. Духовенство у своїй власності мали церкви, монастирі а також у священиків були великі земельні наділи це вони отримували від князів. Християнство - це шлях до форми держави. Тобто, якщо є релігія то вона є фундаментом для створення держави.

Література

1. Кіндер Г., Хільгеман В. «Всесвітня історія:dtv-Atlas»:Пер. з нім. - К.:Знання-Прес, 2001

2. Короткий статистичний щорічник польською мовами. - 2008. [Доступ 3 грудня 2008]. - ОГО. ISSN 1640-3630.

3. Польської літератури. Енциклопедія. - Варшава: Польський Наукові видавництва ВЛАСНИЙ 2007 року. ISBN 978-83-01-15130-0

4. Норман Девіс. Ігровий майданчик Бога. - Москва: Видавництво Марк, 2006 року. ISBN 83-240-0654-0.

5. Маріан Екерт. Історії Польщі з 1914 по 1939 рік. Варшава, 1990 рік. ISBN 83-02-04044-4

6. Лешек Гарліцкі. Польському конституційному праві. Видання 11 - London: Liber, 2007. ISBN 978-83-7206-142-3.

7. Римсько Grodecki, Станіслав Zachorowski, Джон Домбровські. Середньовічні польської історії. Т. 1 - Москва: Платан, 1995 (перше видання, 1926). ISBN 83-7052-230-0.

8. Історії Польщі з 1795 по 1914 рік. - Москва: Школа-педагогічного видавництва, 1977.

Размещено на Allbest.ru