Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Маніпулювання релігійною свідомістю: сутність і засоби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Донедавна тематика використання технік управління свідомістю була закритою, оскільки вважалася прерогативою діяльності спецслужб. Проблеми маніпулювання зазвичай не виходили на широкий загал. Нині популяризація теми управління свідомістю, застосування різного роду технологій та прийомів набули загрозливих масштабів. Особливо вразливі до впливів виявилися «слабкі» соціальні групи. До них звичайно відносять молодь, віруючих, прибічників певної ідеї.

Маніпулювання, що здійснюють суб`єкти прийняття рішень (відповідальні особи) від імені держави в релігійній чи політичній сфері в межах «державної політики», не є новим явищем - Україна тільки наслідувала цю традицію з тоталітарного минулого, коли маніпулювання використовувалось поряд з такими тоталітарними засобами впливу як, наприклад, заборона, насильство, судове покарання активістів тощо.

Проте новим аспектом відносин у сфері функціонування релігійної свідомості є спроби маніпулювання нею з боку численних релігійних, політичних, фінансових, етнічних груп, еліт. Цей аспект маніпулювання є досить новим для України явищем, адже згадані групи практично не мали змоги розгорнути свою діяльність на теренах колишнього СРСР. З набуттям Україною незалежності усі вияви проблеми маніпулювання у сфері релігійно-політичних відносин вкрай загострилися.

Мається на увазі як стихійний і некерований державою процес місіонерства, що заполонив Україну після розпаду Союзу, так і розподіл православних віруючих між патріархатами. Впливові релігійні, політичні, фінансові, етнічні та інші групи розпочали бурхливий процес релігійної інституалізації і структурування населення за релігійною ознакою. Одним з аспектів цього процесу стало створення політичних партій, що мають певне релігійне спрямування (Партія мусульман України, Ліберально-християнська партія тощо), для здобуття влади та реалізації групових цілей та завдань.

Боротьба за релігійну владу точилася між означеними групами на чолі з елітою та старими провідниками, що спричинило протягом 90-х років низку соціально-релігійних конфліктів, одним із засобів боротьби в яких стало маніпулювання релігійною свідомістю за допомогою ЗМІ.

Частина конфліктів набула латентної форми, інша досі залишається гострою з подальшим загостренням ситуації.

Наявність фактів маніпулювання за допомогою ЗМІ, що здійснюється з боку релігійних чи політичних лідерів/організацій, відсутність комплексного аналізу сутності та засобів маніпулювання релігійною свідомістю, механізмів протидії, що не може не позначатися на дотриманні релігійних прав громадян, зумовлюють необхідність даного дослідження.

Актуальність роботи особливо зростає у міру дедалі бурхливішого розвитку соціально-політичних подій у світі, де релігійний чинник набув глобального, наддержавного масштабу, де війни виходять з політичної сфери і набувають ознак релігійної війни - «війни за віру». Означені події супроводжуються активною інформаційною війною, під час якої активно використовувалися маніпуляційні методи, а засобами маніпулювання стали світові ЗМІ та чутки.

У сучасній науковій літературі України і Росії, присвяченій філософським, політичним та психологічним проблемам, маніпулювання розглядається в працях Т. Кабаченко, Г. Грачова, І. Мельника, Ю. Щербатих, С. Кара-Мурзи, Волкова Є.Н., Пашукової Т.І., Ліщинської О.А., Жовтянської В.В. Проте у релігієзнавчому напрямі ця проблема розроблена недостатньо, що спричинює неправильне орієнтування з цього питання навколо релігійно-церковних проблем як науково-теоретичного, так і практичного характеру, і є суттєвою прогалиною у сфері релігієзнавства. Це зумовлює можливість використання маніпулятивних технологій у сфері релігійно-політичних відносин. Внаслідок цього Україна значно відстає від розвинених держав у сфері захисту релігійних прав громадян і запобіганні зловживанням і навіть злочинам у сфері релігії, що становить загрозу національній безпеці.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконувалася у системі наукових досліджень кафедри релігієзнавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в руслі теми «Філософська та політологічна освіта в Україні на перетині тисячоліть (державний реєстраційний номер 01БФ041-01)».

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - розкрити сутність маніпулятивного впливу на релігійну свідомість, виявити основні прийоми і методи цього впливу та запропонувати теоретичні та прикладні підходи до аналізу та протидії маніпулятивним актам, що здійснюються за допомогою ЗМІ в у сфері релігійно-політичних відносин (на теренах України).

Завдання дослідження, які необхідно вирішити для досягнення його мети:

вирізнити маніпулювання від подібних понять (пропаганда, реклама, PR) та визначити зміст поняття «маніпулювання релігійною свідомістю»;

здійснити аналіз та систематизацію методів і прийомів маніпулювання релігійною свідомістю у сфері релігійно-політичних відносин» та розкрити сутність кожного з методів та прийомів на основі добору і узагальнення матеріалів вітчизняних ЗМІ;

запропонувати методику аналізу актів маніпулювання релігійною свідомістю громадян за допомогою ЗМІ у сфері релігійно-політичних відносин;

розробити пропозиції щодо запобігання та захисту від маніпулятивних дій з використанням ЗМІ у сфері релігійно-політичних відносин.

Об`єктом дисертаційного дослідження є феномен маніпулювання релігійною свідомістю.

Предметом дослідження є сутність, конкретні методи та прийоми маніпулювання релігійною свідомістю, які реалізуються маніпулятором за допомогою друкованих та електронних ЗМІ.

Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційного дослідження використовувався системний метод, що дозволило комплексно представити явище маніпулювання релігійною свідомістю засобами релігієнавчого, соціологічного, політологічного аналізу. Звернення до метода порівняльного аналізу дозволило виділити та систематизувати засоби, методи та прийоми маніпулювання, проаналізувати норми права із забезпечення свободи совісті та віросповідання різних країн світу. За допомогою методу порівняльно-історичного аналізу розглядалося поняття «маніпулювання». Розгляд діяльності релігійних організацій, політичних партій релігійного спрямування, владних інституцій та їхньої взаємодії та впливу став можливим завдяки використанню інституціонального підходу. У дисертаційному дослідженні використовувалися відповідні засоби психологічного аналізу для пояснення особливостей природи маніпулювання з використанням інструментарію психології як науки. У написанні третього та четвертого розділів методом отримання інформації і підтвердження теоретичних засновків став метод текстологічного аналізу документів.

Оскільки проблема має «наскрізний» характер, тобто пов'язана з проблемою маніпулювання на багатьох рівнях суспільних відносин, було також використано матеріали й результати досліджень з різних галузей науки: філософії, релігієзнавства, політології, психології, соціології, історії.

Особливе місце у створенні джерельної бази роботи належить матеріалам соціологічних досліджень провідних вітчизняних наукових соціологічних організацій, що надали можливість обґрунтування і конкретизації теоретичних положень дисертації. Соціологічні дослідження поряд з іншими засобами дозволяють широко проаналізувати ситуацію, що склалася, та розглянути її історичний ракурс.

У роботі також використовувалися результати соціологічних опитувань, у розробці інструментарію, проведенні та інтерпретації результатів яких особисто брав участь автор. Аналіз соціологічних даних, здійснений автором, дозволив дійти цікавих висновків щодо рівня довіри громадян до інституту церкви та держави на загальнонаціональному рівні в динаміці, з'ясування релігійних уподобань населення України, аудиторії ЗМІ тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що проведено комплексне дослідження з проблеми маніпулювання релігійною свідомістю, що здійснюється за допомогою ЗМІ у сфері релігійно-політичних відносин, його складових елементів, змістовного наповнення та форм вияву. Маніпулювання розглядається як інтегративна характеристика масової свідомості в етико-аксіологічних та праксеологічних вимірах. У ході дослідження було здійснено релігієзнавчий аналіз та систематизацію методів, засобів та прийомів маніпулювання за їхньою інтенціональністю та місцем у сфері релігійно-політичних відносин.

Новизна дисертаційного дослідження сформульована в таких положеннях, які виносяться на захист:

виявлено особливості поняття «маніпулювання» та вирізнено поняття маніпулювання від подібних понять (пропаганда, реклама, PR). Поняття «маніпулювання» відрізняється від подібних понять за метою, сферою використання, структурою повідомлення, об'єктом впливу, засобами впливу. Порівняльний аналіз дозволив виділити та обґрунтувати характерні особливості, притаманні феномену маніпулювання, та визначити зміст поняття «маніпулювання релігійною свідомістю у сфері релігійно-політичних відносин»;

на основі аналізу та систематизації методів і прийомів маніпулювання розкрито сутність кожного з методів та прийомів з наведенням практичних прикладів їх використання за допомогою ЗМІ. Зокрема, залежно від спрямованості впливу виокремленні: логіко-психологічний, чуттєво-емоційний, організаційний, сублімінальний методи та відповідні кожному з них прийоми маніпулятивного впливу;

запропоновано методики аналізу актів маніпулювання релігійною свідомістю громадян за допомогою ЗМІ у сфері релігійно-політичних відносин. Виділені наступні етапи аналізу маніпулятивного впливу: 1) аналіз ідеології та мети маніпулятивного впливу; 2) аналіз контексту, в якому відбувається маніпуляція; 3) ідентифікація маніпулятора (суб`єкта); 4) аналіз структури (організації), що здійснює маніпулятивний вплив; 5) аналіз цільової аудиторії, на яку спрямований вплив (об`єкт); 6) аналіз методів і прийомів маніпулювання, що реалізуються за допомогою ЗМІ; 7) аналіз контрзаходів (у разі використання). Використання у роботі зазначеної системи аналізу відносно сучасної ситуації у сфері релігійно-політичних відносин щодо використання методів і прийомів маніпулювання дозволило обґрунтувати висновок, що політичні та релігійні еліти, як опозиційні, так і провладні, мають і використовують арсенал маніпулятивних методів впливу на свідомість громадян, що позначається на виборчому процесі, прийнятті політичних рішень, масових настроях, поведінці у сфері релігійно-політичних відносин. Зокрема в роботі аналізувалися матеріали, що друкуються в ЗМІ Українська православна церква (Московський патріархат);

розроблено пропозиції щодо запобігання та захисту від маніпулятивних дій щодо релігійної свідомості з використанням ЗМІ у сфері релігійно-політичних відносин. Вважаємо, що основними напрямом щодо запобігання та захисту від маніпулятивних дій мають бути методи стримання та протидії: попередження, призупинення діяльності організації, відповідальність осіб та організацій. Видається доцільним також посилити як державний, так і громадський контроль за діяльністю ЗМІ щодо відповідності інформації реальним фактам, звернути увагу наукової спільноти на актуальність проблеми маніпулювання, стимулюючи подальший процес її розробки.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Науково-практична значущість дослідження полягає у тому, що запропоновані теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані у: процесі вирішення завдань прикладного характеру, а саме здійснення державної політики чи законотворчості, вдосконалення законодавчого забезпечення з проблеми свободи совісті або діяльності ЗМІ; процесі попередження злочинів у сфері релігійно-політичних відносин спецслужбами держави; подальшій розробці теоретичних засад та принципів наукових досліджень у галузі маніпулювання і пов'язаного з ним широкого кола проблем; викладацько-педагогічній діяльності при створенні робочих програм спецкурсів.

Дисертація матиме певний інтерес для наукових співробітників, політичних лідерів, керівників і спеціалістів державних установ та недержавних наукових центрів, які займаються означеним в дисертаційному дослідженні колом проблем.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою автора. Висновки, положення наукової новизни одержані дисертантом самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на конференціях та засіданнях «круглих столів». Зокрема результати роботи були оприлюднені на міжнародних наукових конференціях «Днях науки» філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1999, 2001, 2005 рр.) та круглому столі «Проблеми духовного і релігійного розвитку в сучасній Україні» (Київ, 2004 р.), науково-практичній конференції «Маніпулятивні стратегії в політиці, економіці, бізнесі та методи протидії» (Київ, 2001 р.)

Основні теоретичні положення дисертації були обговорені на науково-теоретичних семінарах кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в трьох статтях у фахових наукових виданнях та тезах виступів на міжнародній науковій конференції.

Структура дисертаційної роботи зумовлена логікою наукового дослідження та авторської думки. Відповідно дисертаційне наукове дослідження складається з переліку скорочень, вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел і літератури (що містить 220 найменувань), додатку, що містить 15 таблиць. Обсяг дисертаційного дослідження становить 175 сторінок (без додатків). З них 156 сторінок основного тексту включаючи список використаних джерел і літератури на 19 сторінках.

Основний зміст дисертації

маніпулювання релігійний свідомість

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано її опрацювання в науковій літературі, розкрито методологічну і емпіричну базу дисертації, визначено мету і завдання дослідження. Наукова новизна дисертації, практичне значення одержаних результатів, дані щодо апробації та висновки сформульовані в авторефераті дисертації.

Перший розділ «Історіографічний та концептуальний аналіз джерельної бази». В розділі подано аналіз джерельної бази щодо низки ключових для дослідження проблем та понять, які використовується в роботі: релігійна свідомість, сфера релігійно-політичних відносин, масова свідомість, маніпулювання.

У розділі проаналізовано рівень розробки проблеми співвідношення релігії і політики в Україні. З цього питання в літературі окреслено найбільш важливі напрями наукового пошуку, але, зважаючи на важливість і суспільну резонансність проблеми, слід визнати, що практично вона залишається мало дослідженою через низку об'єктивних перешкод: залишкові вияви атеїстичної традиції, організаційні складнощі проведення досліджень та важкодоступність об'єктів вивчення (релігійних лідерів й політичної еліти). Авторами найбільш вагомих праць з цієї проблеми є В. Журавський, В. Бондаренко, В. Єленський, В. Перебенесюк, М. Рибачук, А. Юраш, в роботах яких висвітлюється стан сучасних відносин держави і церкви. Політологічні аспекти ролі церкви у державотворчому процесі в Україні були відображені у працях П. Сауха, І. Кураса, С. Здіорука, М. Кирюшка, О. Уткіна, Е. Кардоша, М. Рибачука.

Розглянуто історіографічний аспект дослідження масової свідомості. Глибокий та систематичний аналіз психології натовпу (поняття «натовп», «публіка») представлений у роботах таких відомих вчених, як Г. Лебон, Г. Тард, З. Фрейд, С. Московічі. Пізніше, у 60-70 рр. ХХ ст., читачі, слухачі, глядачі як специфічна різновидність натовпу отримує назву «незгуртованої публіки» (Я. Щепанський).

Головну увагу в розділі приділено висвітленню історії дослідження проблеми маніпулювання, аналізу теоретичних і прикладних досліджень з цього питання. Гострота і масштабність проблеми маніпулювання людиною набуває особливого звучання у ХІХ-ХХ ст. Це пов`язано з появою, а у ХХ ст. з неабияким підвищенням ролі ЗМІ в житті суспільства. Аналіз джерельної бази дозволяє зазначити, що термін «маніпулювання» переважно використовується у нестрогій формі або як інтуїтивно зрозумілий. Проте є і ґрунтовніші розробки цього поняття, які дозволяють говорити про маніпулювання як про феномен (Є. Доценко).

У сучасній науковій літературі України і Росії, присвяченій філософським, політичним та психологічним проблемам, маніпулювання розглядається в працях Т. Кабаченко, Г. Грачова, І. Мельника, Ю. Щербатих, С. Кара-Мурзи, Т. Пашукової, О. Ліщинської, В. Жовтянської та інших. Але проблема маніпулювання у сфері релігійно-політичних відносин дослідниками розглядалася недостатньо.

Другий розділ дисертації - «Поняття маніпулювання релігійною свідомістю: зміст і функції» присвячений обґрунтуванню базового понятійного та категоріального апарату дисертаційного дослідження. Зокрема, відсутність в науці усталеного поняття сфери релігійно-політичних відносин зумовила оперування описовими характеристиками щодо цього процесу, тобто розв'язання проблеми через визначення каналів взаємодії релігії і політики, функціональних особливостей тощо. У роботі основними каналами взаємодії політики і релігії названі: 1) дія релігії як світогляду, як ідеологічної системи на систему власне політичну; 2) дії апарату церкви, керівників релігійних установ, тобто клерикальне втручання; 3) використання релігії політичними колами з метою здобуття авторитету в очах віруючих, а також надання політичним рухам потрібного характеру; 4) звертання самих віруючих до релігії за обґрунтуванням своїх життєвих прагнень і цілей або їх підтримкою.

З методологічної точки зору взаємодія релігії й політики може відбуватися на суспільному (теократія, цезаропапизм, державна церква тощо) та індивідуальному (глава церкви є главою держави і навпаки), зовнішньому та внутрішньому (структурному й функціональному) рівнях.

Найтісніше з політикою пов'язана легітимно-розлегітимлююча функція релігії, яка обґрунтовує, освячує й певною мірою узаконює (легітимізує в такий спосіб) деякі суспільні порядки та інституції (політичні, правові тощо), певні форми відносин, норми поведінки у суспільстві.

Також зроблено наголос на двох аспектах, що мають місце у сфері релігійно-політичних відносин: 1) зв'язок релігії й політики часто зумовлюється цілеспрямованими діями церковних інституцій, що прагнуть максимального представництва в політичних інституціях для лобіювання власних інтересів; 2) релігія використовується політичними силами як один з важливих чинників поневолення.

Одним з перших загальних висновків розділу є висновок про те, що взаємодія релігії і політики є об`єктивним процесом, що реалізується у формах політизації релігії та сакралізації політики.

У роботі проведено порівняльний аналіз маніпулювання та близьких понять, зроблено висновок про нетотожність поняття «маніпулювання» з поняттям «пропаганда», «реклама».

Порівняльний та концептуальний аналіз джерельної бази дозволив сформулювати та ввести у науковий обіг поняття маніпулювання релігійною свідомістю, під яким ми розуміємо різновид психологічного впливу, що має прихований характер та спрямований на перекручення (спотворення) процесу сприйняття, пізнання та оцінки дійсності з метою управління релігійною свідомістю і поведінкою передусім віруючих.

Було уточнено функції маніпулювання відповідно до сфери релігійно-політичних відносин. У розділі звертається увага і на таке проблемне питання, як визначення соціальної ролі маніпулювання. Аналіз літератури з цієї проблеми дозволяє дійти висновку, що маніпулювання оцінюється здебільшого як негативне явище у суспільстві, проте проблема має суперечливий характер. Кінцева оцінка маніпулювання має виходити з мети маніпулятора, спрямованості та результатів.

Особливу загрозу становлять деструктивні дії маніпулятора, що завдають суттєву шкоду (державі, народу, громадянину) у сфері релігійно-політичних відносин: втручання інших держав через засоби духовно-релігійного впливу у внутрішні справи України; сепаратистські тенденції, зокрема на релігійному ґрунті, в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні; масові порушення прав громадян, зокрема свободи совісті та віровизнання, в Україні та за її межами; загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин; невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема щодо передачі культових споруд та майна.

Також в розділі визначено причини маніпулювання у сфері релігійно-політичних відносин. Так за умови суб'єкт-об'єктного механізму впливу, суб'єктом названо релігійні організації, об'єктом - державу (суб'єктів ухвалення рішень), об'єднання громадян (релігійні, політичні), суспільство загалом. Передумовою намагання вплинути на державу з боку релігійних організацій полягає у тім, що держава є організацією всіх громадян, що дає змогу отримання загальнодержавних преференцій.

Інший об'єкт впливу - релігійні об'єднання громадян, політичні партії і політизовані громадські організації. Це конкретизується у впливі на лідерів, членів організації, спрямуванні їхньої енергії для тиску на суб'єктів ухвалення рішення (державу) тощо. Причинами маніпулювання за таких умов є: боротьба за релігійну, політичну, економічну владу в державі; реалізація політичних інтересів іншої держави; реалізація інтересів правлячої або іншої еліти.

До головних причин впливу на суспільство з боку релігійних організацій слід віднести: намагання набути якнайбільше прихильників; сформувати у суспільстві відповідні позитивні/негативні стереотипи, прагнення залучити кошти населення або заручитися підтримкою з того чи іншого питання тощо.

У третьому розділі - «Релігійно-політичні відносини як особлива сфера використання маніпулятивних технологій» проаналізовано механізм перетворення засобу комунікації на засіб маніпулювання. Зокрема зазначено, що вирішальним чинником у процесі перетворення органу комунікації на засіб маніпулювання є специфічна активність, сукупність дій певного суб'єкта (ініціатора) маніпулювання. Ставлячи перед собою завдання вплинути, ті або інші сили намагаються маніпулювати свідомістю і поведінкою людей і використовують для цього переважно ЗМІ. Так відбувається підміна функцій ЗМІ: з органів інформування вони перетворюються на засоби маніпулювання.

У роботі виділено такі засоби маніпулювання у сфері релігійно-політичних відносин: 1) ЗМІ - методи і прийоми маніпулятора реалізовуються за допомогою звукового і графічного словеснознакового матеріалу (друковані видання, телеба-чення, радіо, Інтернет); 2) друковані тексти (релігійні священні книги, релігійна література/політичні програми, звернення, заклики) (специфічний); 3) промова до маси (проповідь/звернення) (специфічний); 4) чутки та плітки; 5) адаптивні засоби, тобто засоби що можуть використовуватися для здійснення сугестивного, тобто навіювального впливу (аудіозапис, відеозапис, текст, зображення).

Тема дослідження не передбачає розгляд всіх засобів маніпулювання, вона охоплює площину ЗМІ, зокрема в теоретичній та аналітичній частині акцент робиться на друковане слово, тобто матеріали, що отримуються з друкованих видань та мережі Інтернет. Це обумовлено підвищенням ролі ЗМІ у сучасному світі, їхніми можливостями, доказовістю відповідно до чинного законодавства України.

У дослідженні розглядається те, у якій спосіб, за допомогою яких методів і прийомів здійснюється маніпулювання та підкреслено, що немає єдиної думки щодо класифікації методів впливу та прийомів впливу. Зазначено, що автори, які досліджували тему впливу, здебільшого виробляли класифікацію, яка щонайліпше висвітлювала їхній вузький спектр проблеми впливу (маніпулятивного, рекламного у прив'язці до певної професійної діяльності тощо).

У роботі зроблено спробу на підставі концептуального аналізу прийомів маніпулювання систематизувати їх залежно від спрямованості впливу.

Так, у в роботі виокремлено логіко-психологічний, чуттєво-емоційний, організаційний та сублімінальний методи маніпулятивного впливу. Способи вирішення певної задачі відносно специфіки впливу використаних прийомів названо «методом впливу» (реалізацію впливу за конкретних умов позначено як прийом). У розділі розглянуто кожен з них. Чуттєво-емоційний метод маніпулювання та його прийоми розглянуто як метод, пов'язаний з впливом на емоційний стан об'єкту. Події, що відбуваються в сфері релігійно-політичних відносин не тільки осмислюються, а й «переживаються» тобто, викликають емоції і почуття. Почуття й емоції «супроводжують» свідомість і впливають на поведінку людей, що і використовують маніпулятори. Звернення маніпулятора до емоцій пояснюється як тим, що вплив на емоції підсилює маніпулятивний вплив, так і тим що подібний вплив часто-густо не потребує раціонального пояснення. Дослідники виділяють три основні почуття натовпу, чи маси, які використовуються маніпулятором: страх, ворожість та радість.

У межах чуттєво-емоційного засобу маніпулювання виділяють прийоми: «емоційне підлаштування», навішування «ярликів», тенденційний добір текстового і/або ілюстративного матеріалу з акцентами на «драматизуючому ефекті впливу» тощо.

Зрозуміло, що розподіл прийомів маніпулювання залежно від їхньої спрямованості на розум або почуття (емоції) багато в чому умовний. Навіть зовнішньо «суха» інформація, якщо вона стосується принципових інтересів аудиторії, може викликати збурення емоцій.

Проте запропонована класифікація здається доцільною, адже систематизація прийомів сприяє проведенню аналізу «тактики» маніпулятора.

Говорячи про логіко-психологічний метод маніпулятивного впливу, насамперед слід вказати на вплив, спрямований за допомогою ЗМІ на «розум». Найменування групи прийомів логіко-психологічним методом пов'язане ще і з тим, що, з одного боку, прийоми побудовані на порушенні законів логіки, а з іншого - використовують формальну логіку з метою маніпулювання об'єктом.

У межах логіко-психологічного методу маніпулятивного впливу можна виділити різні прийоми: підміна причини наслідком, висновок без достатньої підстави, хибна аналогія, дифамація - прийом маніпулювання, що ґрунтується на оприлюднені знеславлюючих когось відомостей - та інші.

Метод, за допомогою якого маніпулювання здійснюється через специфічну організацію досвіду людей (організації «самообману») можна назвати організаційним.

Під специфічною організацією досвіду людей у сфері релігійно-політичних відносин розуміється така його організація, що свідомо спрямовує активність людей у помилковому, заданому маніпулятором напрямі.

Приклади використання високого рівня довіри населення до Церкви та духівництва (порівняно з іншими інститутами) для спрямування активності людей у запрограмованому маніпулятором напрямі (підтримку кандидата, партії, блоку або ідеї) в період виборів 2002 року, 2004 року були непоодинокими.

Сублімінальним (підпороговим) називається такий комунікативний вплив, що відбувається поза увагою і свідомістю адресата. Канонічним прикладом слугує, звичайно, так званий двадцять п'ятий кадр. Проте слід зазначити, що коли ми говоримо про вплив, що відбувається поза увагою, то замало виділяти один канал - зір, до якого і відноситься технологія 25-го кадру. Підкреслимо, що як два основних канали підпорогового комунікативного впливу на свідомість (індивідуальну та масову) виділяються зір і слух. Причому чинником посилення впливу є комбіноване їх використання.

У роботі зазначено, що проблема застосування механізмів психологічного впливу на підсвідомість за допомогою тахістоскопічних методик так і не набула однозначного визнання. Факти використання прийомів сублімінального впливу досить важко відстежити у сфері релігійно-політичних відносин, але це не виключає можливості їх використання.

Окремо в розділі виділено ефекти та особливості сприйняття тексту. Знання і використання під час підготовки матеріалів для ЗМІ особливостей сприйняття є одним з базових чинників ефективності впливу, проте, з іншого боку, пояснює психологічні особливості сприйняття того чи іншого прийому маніпулятора. Йдеться про такі ефекти як: 1) ефект «поступливої згоди» - коли комунікатор є авторитетним носієм влади, а аудиторія - позитивно налаштована публіка, то інформація сприймається зовсім некритично; 2) ефект Барлета - введення в галузі пропаганди незначної частки «чужих ідей» дозволяє протистояти цим ідеям; 3) ефект «ореолу» полягає в тому, що на уявлення про дії людини впливають не тільки об`єктивні оцінки цих дій, але й наше загальне ставлення до цієї людини; 4) ефект Барнума, який постулює, що людина схильна вірити в загальні, банальні твердження та приймати них на свій рахунок, якщо їй кажуть, що вони отримані в результаті дослідження, вивчення яких-небудь незрозумілих йому фактів (пророцтва, наукові передачі, гороскопи тощо); 5) ефект насичення полягає у тому, що повторення в масовій комунікації корисне лише до певної межі, після якої починається негативна реакція реципієнтів; 6) ефект бумерангу, сутність якого полягає в тому, що інформація з певних причин діє не так як заплановано, а в протилежному напрямі.

У роботі було запропоновано підхід до аналізу маніпулятивних актів. Його сутність пов'язана з використанням схеми аналізу пропаганди (Г. Джоветт і В. О`Донелл). Наукове переосмислення закладених у схему етапів та відповідна кореляція до мети даного дослідження (тобто вивчення проблеми маніпулювання з акцентом на його методи і прийоми, що реалізуються за допомогою ЗМІ) дозволили створити схему аналізу маніпулятивного впливу, що реалізуються за допомогою ЗМІ. За допомогою схеми в роботі було проведено аналіз практичного матеріалу (матеріали УПЦ) за певний проміжок часу.

У четвертому розділі - «Нормативні підходи до проблеми протидії маніпулюванню релігійною свідомістю у сфері релігійно-політичних відносин, що здійснюється за допомогою ЗМІ» робиться аналіз чинного законодавства України та інших країн з цієї проблеми.

У роботі зазначено, що вирішення проблеми протидії маніпулюванню можливе через реалізацію трьох завдань: своєчасного виявлення факту маніпулювання, аналізу особливостей маніпулювання й прогноз наслідків, формування реакції - протидія.

Ключовим завданням є виявлення самого факту маніпулятивного впливу і його спрямованості. Конкретизація завдання із своєчасного виявлення факту маніпулювання дозволяє виділити такі етапи: 1) виявлення конкретної цілі, на яку спрямовані маніпулятивні методи; 2) виявлення об`єкта, на який справляється вплив; 3) виявлення суб`єкта, який здійснює вплив; 4) виявлення методів, прийомів і засобів, завдяки яким маніпулятор намагається досягти мети.

Реалізація другої мети передбачає такі моменти: аналіз маніпулятивного впливу, що має включати деталізований аналіз суб`єкт - об`єктних відносин та прийомів маніпулювання; виявлення характеру впливу (зміна поведінки, поглядів, оцінок, можливий збиток для об`єкта впливу тощо); прогноз наслідків впливу. Досягнення зазначених цілей дозволяє переходити до детального розгляду третьої цілі, а саме - протидії маніпулятивному впливу. Протидія маніпулюванню є дійсно проблемою, адже навіть визнаний експертами факт маніпулювання як деструктивний, є впливом на свідомість, а тому прийоми протидії маю бути досконало зваженими.

В дослідженні зроблено спробу винайти та запропонувати концептуальні підходи для нормативного вирішення проблеми протидії маніпулюванню. Це визначення основних принципів та напрямів протидії маніпулюванню; нормативне закріплення основних положень державної політики протидії маніпулюванню; встановлення порядку здійснення державними органами профілактичних заходів щодо запобігання маніпулятивній діяльності; розробка і закріплення основних форм і методів стримання та протидії маніпулюванню У сфері релігійно-політичних відносин. Форми і методи стримання та протидії маніпулюванню мають передбачити відповідальність посадових осіб державних органів, громадян, організацій, у тому числі ЗМІ, за використання методів маніпулятивного впливу та визначити комплекс заходів щодо недопущення використання інформаційно-телекомунікаційних мереж загального використання для реалізації маніпулятивних заходів або використання маніпулятивних методів.

У розділі на підставі аналізу практики вирішення проблеми протидії робиться висновок, що основними напрямами для подальшої наукової розробки в нормативній площині мають стати саме методи стримання та протидії: попередження, призупинення діяльності організації, притягнення до відповідальності.

Висновки

Вирізнено маніпулювання з подібних понять (пропаганда, реклама, PR) та сформулювати поняття «маніпулювання релігійною свідомістю». Зокрема під маніпулюванням релігійною свідомістю, що реалізується за допомогою ЗМІ ми розуміємо різновид психологічного впливу, який має прихований характер та спрямований на перекручення (спотворення) процесу сприйняття, пізнання та оцінки дійсності з метою управління релігійною свідомістю і поведінкою людей.

Визначено причини маніпулювання у сфері релігійно-політичних відносин. Так, за умови суб'єкт-об'єктного механізму впливу, суб'єктом є релігійні організації, а як об'єктом - держава (суб'єкти ухвалення рішень), об'єднання громадян (релігійні, політичні), суспільство загалом.

Причина намагання вплинути на державу з боку релігійних організацій полягає у тім, що держава є організацією всіх громадян, репрезентує суспільство загалом; тільки ним і від його імені ухвалюються владні рішення, що стосуються всіх членів суспільства й обов'язкові для виконання кожним. Це, власне кажучи, основна форма політичної інтеграції суспільства на жорстко обмеженій території, підпорядкованій певному виду політичного панування. Саме бажання керувати бодай не всією державою, а лише сферою духовних відносин, репрезентувати з цього боку населення чи його частину на рівні держави, отримуючи з цього загальнодержавні преференції (матеріальні, статусні тощо) є однією з головних причин.

Іншим об'єктом впливу є релігійні об'єднання громадян, політичні партії і політизовані громадські організації. Це конкретизується у впливі на лідерів, членів організації, спрямуванні їхньої енергії для тиску на суб'єктів ухвалення рішення (державу) тощо. Причинами маніпулювання за таких умов є: боротьба за релігійну, політичну, економічну владу в державі; реалізація політичних інтересів іншої держави; реалізація інтересів правлячої або іншої еліти.

До головних причин впливу на суспільство з боку релігійних організацій слід віднести: намагання набути якнайбільше прихильників; сформувати у суспільстві відповідні позитивні/негативні стереотипи, прагнення залучити кошти населення або заручитися підтримкою з того чи іншого питання тощо.

Визначені засоби маніпулювання релігійною свідомістю у сфері релігійно-політичних відносин. Виходячи з того, що маніпулювання є специфічним різно-видом комуніціювання, можна стверджувати, що воно використовує ті самі засоби, що застосовуються для спілкування і зв'язку між різними суб'єктами взаємовід-носин. Ставлячи перед собою задачу вплинути, ті або інші сили намагаються маніпулювати свідомістю і поведінкою людей і використовують для цього переважно ЗМІ. Так відбувається підміна функцій ЗМІ: з органів інформування вони перетворюються на засоби маніпулювання.

Уточнено функції маніпулювання у сфері релігійно-політичних відносин. Можна виділити такі функції: ініціювання і регулювання мислення і поведінки заданого (запрограмованого) зразка; перекручування соціально-психологічних оцінок; формування суб'єктів, дії яких спрямовані певним чином; специфічної технології прийняття / ухвалення політичних рішень; специфічної мобілізації; специфічної тактики на інформаційному ринку; специфічного комуніціювання еліт і не-еліт.

На особливу увагу заслуговує проблема визначення соціальної ролі маніпулювання. Аналіз літератури з цього питання дозволяє дійти висновку, що маніпулювання оцінюється здебільшого як негативне явище, проте проблема має суперечливий характер. Вважаємо, що кінцева оцінка маніпулювання має виходити з мети маніпулятора, спрямованості та результатів.

Особливу загрозу становлять деструктивні дії маніпулятора, що завдають суттєвої шкоди у сфері релігійно-політичних відносин: втручання інших держав через засоби духовно-релігійного впливу у внутрішні справи України; сепаратистські тенденції, зокрема на релігійному ґрунті, в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні; масові порушення прав громадян, зокрема свободи совісті та віровизнання, в Україні та за її межами; загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин; невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема щодо передачі культових споруд та майна.

Проте маніпулювання є суттєвою частиною як релігійного так і політичного процесу: впливає на розробку, ухвалення та реалізацію релігійно-політичних чи політичних рішень, релігійну та політичну участь, її форми, функціонування релігійної та політичної влади загалом.

Проаналізовано та систематизовано прийоми маніпулювання релігійною свідомістю у сфері релігійно-політичних відносин залежно від методів впливу. Розкрито сутність методів і прийомів, зокрема концептуальний аналіз прийомів маніпулювання дозволяє їх систематизувати залежно від спрямованості впливу. Так можна виокремити логіко-психологічний, чуттєво-емоційний, організаційний, сублімінальний методи маніпулятивного впливу.

Аналіз матеріалів УПЦ дозволяє стверджувати, що сфері релігійно-політичних відносин значною мірою поширено використання логіко-психологічного, чуттєво-емоційного методів маніпулятивного впливу. Зокрема, емоційне забарвлення досягається використанням таких прийомів, як «навішування ярликів», «осміяння» тощо, а серед прийомів логіко-психологічного методу маніпулювання виділимо «постулювання істини» та «висновок без достатньої підстави». Особливо часто УПЦ використовує прийом «дифамації» - розголошення інформації, що ославлює кого-небудь.

Як зазначалося, проблема маніпулювання є недостатньо розроблена, і це пояснює відсутність методики аналізу маніпулятивного впливу. В роботі було запропоновано підхід щодо аналізу маніпулятивних актів сутність якого пов'язана з використанням схеми аналізу пропаганди (Г. Джоветт та В. О`Донелл). Наукове переосмислення закладених у схему етапів та відповідна кореляція до мети даного дослідження (тобто вивчення проблеми маніпулювання з акцентом на його методи і прийоми, що реалізуються за допомогою ЗМІ) дозволили створити схему аналізу маніпулятивного впливу, що реалізуються за допомогою ЗМІ. Схема включає такі етапи аналізу: Аналіз ідеології та мети маніпулятивного впливу; аналіз контексту, в якому відбувається маніпуляція; ідентифікація маніпулятора (суб`єкта); аналіз структури (організації), що здійснює маніпулятивний вплив; аналіз цільової аудиторії, на яку спрямований вплив (об`єкт); аналіз методів і прийомів маніпулювання, що реалізуються за допомогою ЗМІ; аналіз контрзаходів (у разі використання).

Відповідно до схеми в роботі було проведено аналіз матеріалів УЦП за певний проміжок часу.

Чинне законодавство не тільки не спроможне протидіяти такому складному феномену, як маніпулювання, але навіть і певним його зовнішнім виявам, які можна підвести під юридичне визначення «екстремізм» - розпалювання релігійної чи національної ворожнечі.

Для подолання зазначених явищ в роботі подано низку пропозицій щодо запобігання та захисту від маніпулятивних дій з використанням ЗМІ у сфері релігійно-політичних відносин.

Ряд пропозицій спрямований на вирішення проблеми в контексті нормативного підходу. Як свідчить російська та світова практика, основними методами стримання та протидії є попередження, призупинення діяльності організації, відповідальність осіб та організацій.

Запропоновані в дисертаційній роботі норми можуть бути покладені в основу конкретних статей із захисту релігійних прав громадян.

Видається доцільним також посилити як державний, так і громадський контроль за діяльністю ЗМІ щодо відповідності інформації реальним фактам, звернути увагу наукової спільноти на актуальність проблеми маніпулювання стимулюючи подальший процес її розробки.

Наукове значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що робота є одним з перших досліджень в Україні з проблеми маніпулювання масовою свідомістю у сфері релігійно-політичних відносин (за допомогою ЗМІ). У роботі маніпулювання розглядається як інтегративна характеристика масової свідомості в етико-аксіологічних та праксиологічних вимірах. Систематизовані та структуровані методи, засоби та прийоми за їх інтенціональністю та місцем в сфері релігійно-політичних відносин.

Досліджено та проаналізовано механізм маніпулювання, що являє собою різновид психологічного впливу, особливостями якого є прихований характер і спрямованість на перекручування процесу пізнання й оцінки дійсності з метою управління свідомістю і поведінкою людей.

Використання теоретичних наробок автора, зокрема щодо систематизації прийомів і методів маніпулювання та аналізу практики їх використання, дозволить розширити методологічну базу практичних співробітників державних установ, що займаються проблемою контролю за діяльністю релігійних об`єднань, політичних партій, ЗМІ. Використання запропонованих у роботі нормативних підходів до вирішення проблеми маніпулювання дасть реальну можливість уникнути частини соціально-релігійних конфліктів, одним із засобів боротьби в яких стало маніпулювання за допомогою ЗМІ.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Коваль О.А. Методика та прийоми маніпулювання у сфері релігійно-політичних відносин // Наукові записки. Релігієзнавство. Культурологія. Філософія: Зб. наук. праць. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. - №1. - С. 105-115.

2. Коваль О.А. Маніпулятивні технології у сфері релігійно-політичних відносин, що реалізуються за допомогою ЗМІ: концептуальний аналіз методів та прийомів // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - 2003. - Вип. 38. - С. 40-49.

3. Коваль О.А. Маніпулювання свідомістю у сфері релігійно-політичних відносин як теоретична і практична проблема // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. - 2004. - Вип.39. - С. 171-181.

4. Коваль О.А. До проблеми визначення особливостей феномену маніпулювання в поняттєвому контексті // Міжнародна наукова конференція «Дні науки філософського факультету - 2005» (26-27 квітня 2005 року): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. - Ч. IV. - С. 10-13.

Размещено на Allbest.ru