У III ст. н. е. в Японії утворився великий племінний союз Ямато, який став основою давньояпонської держави. Правителів Ямато називали "тенно" - імператор. Одночасно з племінним союзом сформувалася релігія - синто ("шлях", "вчення богів"), в основу якої покладено одухотворення природи і культ предків. Численні духи, а серед них найвпливовіші - камі вважалися богами, правителями світу, а тому були об'єктом великої уваги і поклоніння. Камі уявляли тваринами, рослинами, камінням, явищами природи і навіть людьми. Поклоніння їм сформували специфічний культ синтоїзму. Його релігійні церемонії скла­далися з очищення - харі, жертвопринесення - синсей, молитов - норито і вливань рідин - наораі 5.

Основу синто як релігії становлять міфи, які містяться у документах "Кодзікі", "Ніхонсьокі", що знаменували собою пік стародавньої релігії. Спочатку у міфах розповідалося про створення світу. Першим божеством, яке виділилося із загального хаосу, був Аміно Міканусі. Але ім'я цього божества згадується лише один раз в "Кодзікі" і зовсім не згадується в "Ніхонсьокі". Створення світу, за міфами, розпочинається з появою подружньої пари Ідзанагі і Ідзанамі, які породили Японські острови і багато божеств. Після смерті Ідзанамі, що загинула при народженні божественного вогню, засмучений Ідзанагі рушив за дружиною в країну мертвих, але втік звідти, злякавшись скверни. Щоб позбавитися скверни, він здійснив обряд очищення, в ході якого породжував багато божеств. Коли він робив обмивання обличчя, з його лівого ока народилася богиня сонця Аматерасу, з правого - бог місяця Цукийомі, а з носа - бог вітру і бурі Сусаное. Тимчасом, як Аматерасу і Цукийомі діяли за велінням отця, тільки Сусаное не підкорився йому і замість того, щоб вступити у володіння рівниною океану, почав плакати. У відповідь на запитання Ідзанагі про причину плачу Сусаное заявив, що бажає відправитися у країну мертвих до своєї матері Ідзанамі. Ця відповідь так розгнівала Ідзанагі, що він прогнав Сусаное. Останній піднявся в Небесну країну для того, щоб попрощатися з Аматерасу, але так розлютився, що вчинив багато неподобств, тобто здійснив вчинки, які в давнину вважалися тяжким злочином. Ображена Аматерасу сховалася у небесній печері, і весь світ опинився в темряві. Боги осудили Сусаное за Його вчинки і навічно вигнали із Небесної країни 3.

Сусаное спустився на землю, де зіткнувся з восьмиголовим драконом, переміг і з його хвоста зробив Іудовий меч, який підніс Аматерасу на знак примирення. Лише після цього Аматерасу визнала, що настав час направити на землю свого представника.

Після деяких невдалих спроб підкорити землю владі небесних богів вибір Аматерасу впав на її божественного онука Нінігі.

Аматерасу вручила йому божественні реліквії - дзеркало і меч, яшмові підвіски і ратище. Першим правителем країни, згідно з міфом, був Дзімму, котрий перед тим як вступити на престол, породичався з потомками Сусаное. В міфі Дзімму це персонаж, необхідний для того, щоб пов'язати епоху богів з епохою земних правителів і обгрунтувати божественне походження останніх.

Пантеон богів синтоїзму дуже великий. Так, у VIII ст., коли було здійснено "облік" богів, їх виявилося 3132. Тоді ж склалася їх ієрархічна система на чолі з богинею Сонця Аматерасу.

Ставлення до різних богів у синтоїзмі різне: одних (сильних, добрих) поважають, інших (слабких та злих) зневажають. Вони мають різні форми уособлення і постають як люди, звірі, птахи, ріки, трава, дерева, гори. Усе незвичне викликає благоговіння і страх як прояв Камі, наділений надприродними здібностями 2, с.102.

Об'єктом публічного культу синтоїзму служать вищезгадані Камі - багато численні духи та божества, місцеві і всенародні. Цих божеств і духів існує дуже багато: в текстах кажуть про 8 мільйонів Камі: число "8" - святе у японців. Найбільше шанують з них: Аматерасу (богиня сонця), Сусаное (бог бурі), Інарі ("рисова людина", покровитель землеробства). Значне місце у синтоїстському пантеоні займають славетні імператори та інші видатні постаті давнини. Вшановуються також священні місця, особливо гори; серед них на першому місці - Фудзіяма. Збереглись сліди древнього культу тварин, особливо лисиці, мавпи, черепахи, змії, оленя.

У V ст. в Японію почав проникати буддизм. Спочатку буддизм поширювався лише серед частини придворної верхівки. До числа факторів, що спонукали правлячу верхівку японської держави стати на позиції підтримки і поширення нової релігії передусім можна віднести міркування, пов'язані із завданнями об'єднання країни і подальшого зміцнення царської влади. Ідея рівності всіх перед законом Будди підривала вплив великих кланів. Тимчасом верхівка японської держави, що розвивалася, побачила в буддизмі впливову ідеологічну зброю для утримання в покорі експлуатованих. Якщо життя - страждання, як учить буддизм, то немає сенсу сподіватися на краще. Прийняття буддизму полегшувалося і політеїзмом культів, пантеон яких охоплював усе існуюче. Обидві релігії, співіснуючи, взаємодоповнювалися. Місцеві культи відображали інтереси общин, клану і водночас були байдужі до духовних запитів особи. Буддизм заповнив цей вакуум, причому важливу роль тут відіграла ідея карми - особистої розплати за здійснені вчинки. Він вніс відсутню в уявленнях давніх японців концепцію відродження в потойбічному світі, порятунку в раю Будди, і саме вона з часом одержала найбільшу популярність. Буддизм вніс у японське суспільство етичні поняття, відсутні в місцевих культах.

Взаємовідносини синто і буддизму складалися не завжди просто, але в цілому розвивалися шляхом співробітництва і зближення. Тимчасом як влада і буддійське духовенство намагалися завоювати прихильність місцевих божеств і таким чином забезпечити підтримку місцевого населення, синтоїстське жрецтво зі свого боку було зацікавлене в тому, щоб піднести престиж місцевих божеств за рахунок зближення з буддизмом 3.

Вся історія релігії Японії з тих пір - тенденції, що змінюють одна одну то у бік буддизму, то у бік синтоїзму. Не зважаючи на стійкий процес синкретичного змішування цих двох релігій, можна відзначити зростання захисної реакції синтоїзму в XIII і у XVIII ст. В цей останній період буддизм був державною релігією, і синтоїзм виступав в деякому роді "фрондою" проти центральної влади.

В епоху Мейджи, в 1868 р., коли Японія була відкрита для Західної цивілізації, уряд прийняв рішення про розділення синтоїзму та буддизму. Буддистським служителям культу було заборонено проводити богослужіння в синтоїстських храмах.

Синтоїзм в цей період має чотири форми:

1. Синтоїзм імператорського палацу, включаючи ритуал поклоніння Аматерасу - богині Сонця. Цей культ, що був колись публічним, в наші часи вважається виключно особистим;

2. Храмовий синтоїзм. Це ритуали, що проводяться в тисячах японських храмів. Храмовий синтоїзм був до кінця Другої Світової війни державною релігією Японії. Головний його стрижень - догмат про божественність імператорської влади. Імператор - нащадок богині Аматерасу. Кожний японець зобов'язаний абсолютно підкорятись його священній волі. Палац імператора - святилище. Гробниці померлих імператорів також є святилищами;

3. Сектантський синтоїзм. Це рух, зародився в XIX ст. Найбільш відомі серед них - тенкіріо - було засновано жінкою в 1838 р. і нараховує більше трьох мільйонів послідовників;

4. Синтоїстські секти дуже багато численні - нараховують багато десятків. Більшість з них недавнього походження, з'явилися не раніше XIX ст. За своїм віроученням вони сильно відрізняються між собою. В одних ясно видні пережитки примітивних культів. Такими, наприклад, є "гірські" секти - дзикко-кьо, фусо-кьо, митаке-кьо: кьо означає співдружність, секта, з їх підкресленим культом гірських вершин як "помешкання” богів;

5. Народний синтоїзм. Це поширені народні вірування, що іноді супроводжуються магічними обрядами.

Релігійне вчення синтоїзму за своєю суттю - анімістичне.

Водночас, це безумовний, послідовний політеїзм (світ Камі). Камі - верховні божества, покровителі стихій, вони - й локальні божества, покровительство яких зводиться навіть до окремих об'єктів: струмків, каміння, дерев, рослин. Камі - це і душі предків, а поклоніння їм - поклоніння предкам. Обожествляють синтоїсти і космос - адже він заселений Камі. В синтоїзмі оригінально поєднуються анімізм і фетишизм. Для синтоїста природа, світ, космос - об'єкт поклоніння, суцільний фетиш. Разом із тим, це і синтоїстський містицизм - Камі живуть поруч, всюди. В синтоїзмі відсутні уявлення про потойбічний світ. Спасіння, за віровченням, досягається через виконання безлічі суспільних та індивідуальних табу, які є органічною частиною життя японців. Ритуальна охайність (обмивання тіла й акуратність у побуті) мають велике значення, бо синтоїсти вірять, що чистота відлякує злих духів.

Спасінням синтоїсти називають такий стан, за якого людина недосяжна для злих духів і нещасть цього світу. В синтоїзмі немає чіткої концепції гріха та праведності. Людина добра тому, що вона створена богами. Той, хто вмилостивлює богів і духів померлих, чітко виконує всі табу і поклоняється Камі, отримає спокій і безсмертя, возз'єднавшись із духами пращурів у безтілесній субстанції Камі. Звідси мета життя людини - служіння пращурам (через духів) і злиття з космосом 2, с.101.

Довгий час синтоїзм був державною ідеологією, а отже, й нормою моралі та кодексом честі. Правда, єдиної точки зору на час встановлення цього його статусу в релігієзнавців немає. (За В.І. Лубським - це V-VI ст., за Ю.А. Калініним - XVII ст., за С.В. Павловим - 1882 р.). На синтоїстські принципи (в першу чергу культ богині Аматерасу) спиралися імператори. Синтоїстські норми лягли в основу патріотизму і відданості імператору (не вітчизні, а особі) японських самураїв, з рядів яких під час Другої Світової війни формувалися кадри самовбивць - камікадзе. Упродовж століть офіційна пропаганда у своїх націоналістичних претензіях спиралася на ідею створення "Великої Азії” під началом великої Японії (реалізація принципу "вісім кутів під однією покрівлею”), тобто об'єднання світу під владою Японії, японського імператора - нащадка богині Аматерасу 2, с.104.

Чотири форми синтоїзму змішуються і складають основу системи духовних цінностей держави. Ось чому синтоїзм став сферою японського націоналізму. Тільки синтоїзм міг сприяти наданню рис бога імператорові, що допомагало реалізації намірів японського імперіалізму.

Поразка Японії в 1945 р. призвела до послаблення впливу цього інструменту синтоїзму, що діяв з часу Мейджи. Імператор Хірохіто погодився обмежити синтоїзм роллю такої самої релігійної організації, як і інші. Він стверджував, що відданість своєму народу не залежить від віри підданих в його божественність і скасував дотації, що надавалися урядом синтоїстським храмам. Відданість синтоїстів імператорові від цього не зменшилась, а храми процвітають і зараз. З 1946 року синто в Японії відокремлено від держави. Формально був відкинутий культ імператора, хоч покійні імператори продовжують вшановуватися як "боги” і на їх честь в країні споруджено багато храмів. Існуючий нині в Японії храмовий синтоїзм організаційно розділений між окремими храмами та їх асоціаціями. Центром релігійного життя синто є храм Ясукуні в Токіо, присвячений божествам жертв війни 1.

У наш час практика синтоїзму не потребує жодного особливого вірування. Сучасні японці дуже мало вірять в Камі і не шукають якогось раціонального пояснення ритуалів. Однак для них синтоїзм - це вираження їх єдності з національною общиною; та участь в церемоніях, що проводяться у храмах їх селища чи кварталу, виражає їх бажання підтримувати гармонію життя нації. Японці використовують ритуал синтоїзму для святкування значних подій в житті людей, общини, нації. Йдеться про мацурі - святах, на яких люди радіють своєму існуванню, прагнуть бути щирими, виказують подяку за усе добре, що є в світі, і бажають, щоб щастя збереглося.

Сучасне життя ще більш вивільнила синтоїзм від його надприродного, однак він є фундаментальною силою, що забезпечує єдність японської нації.

Обряди, ритуали та свята синтоїзму