Нижча міфологія в системі традиційного світогляду українців (кінець XIX – початок XXI ст.)

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 94(477)+398.4”18-20”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Нижча міфологія в системі традиційного світогляду українців (кінець XIX - початок XXI ст.)

Спеціальність 07.00.05 - етнологія

Буйських Юлія Сергіївна

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент БОРИСЕНКО Мирослав Володимирович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри етнології та краєзнавства.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор КУРОЧКІН Олександр Володимирович, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України, головний науковий співробітник Українського етнологічного центру;

кандидат історичних наук, ДМИТРЕНКО Алла Адамівна, Волинський національний університет імені Лесі Українки доцент кафедри документознавства і музейної справи.

Захист відбудеться «13» вересня 2010 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 349).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «10» серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук Г. М. Казакевич.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Структура дисертації. Загальний обсяг роботи становить 251 с. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (37 с., 407 позицій), трьох додатків (15 с.).

Актуальність теми дослідження. У сучасній Україні вивченню традиційної духовної культури надається особливе значення, оскільки вона посідає важливе місце у вихованні національної самосвідомості. Однією з невід'ємних складових традиційної духовної культури українців є народний світогляд, у системі якого виділяється нижча міфологія. Це комплекс вірувань і уявлень про різних надприродних істот, які не мають легендарного походження та божественного статусу, а походять переважно від людей і є персонажами міфологічних оповідей, биличок, казок. Зокрема це такі постаті як знахар, відьма, русалка, домовик тощо.

Останнім часом з'явилося багато науково-популярних праць, автори яких вільно трактують міфологію, вірування, фольклор українців та створюють штучні реконструкції «давніх богів». Новітні прояви міфотворення можуть набувати тенденційних форм, спричиняючи кризові явища у суспільстві. Ці обставини спонукають нас до створення наукового дослідження нижчої міфології українців.

Питання, пов'язані з українськими міфологічними віруваннями та уявленнями, привертали увагу вчених ще з початку XIX ст. На сьогодні існують дослідження окремих образів, сюжетів, деяких частин нижчої міфології, зокрема демонології. Проте як цілісне явище в системі традиційного світогляду українців нижча міфологія не розглядалась. Саме необхідністю узагальнюючого комплексного дослідження нижчої міфології українців і визначається актуальність теми.

В умовах світових процесів глобалізації, які відбуваються і в Україні, актуальними стають питання трансформації системи традиційного світогляду та нижчої міфології українців. Нині ми фіксуємо часткове зникнення одних міфологічних образів, характерних для світогляду українців кінця XIX - початку XX ст., зміну інших, виникнення нових ознак і характеристик, якими люди наділяють старі образи. Ці процеси пов'язані з проблемою стійкості етнічних рис, і сьогодні потреба їхнього детального дослідження актуалізується.

Зв'язок з науковими програмами. Дисертація виконана в межах загальної наукової теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Історія української державності нової та новітньої доби», затвердженої вченою радою (державний реєстраційний номер № 06БФ046-01), та пов'язана з дослідженнями кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є нижча міфологія як особлива складова системи традиційного світогляду українців кінця XIX - початку XXI ст.

Предметом дослідження виступають традиційні міфологічні вірування і уявлення українців у надприродні істоти та їх трансформація у контексті загальних змін у сучасній духовній культурі українців.

Мета дисертаційного дослідження: розкрити зміст нижчої міфології, визначити її місце і роль як особливої системи вірувань у структурі світогляду українців у період від традиційного суспільства до сучасності.

Реалізація мети передбачає постановку і розв'язання наступних завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки та джерельної бази проблеми;

- розкрити синкретичний характер міфологічних вірувань українців;

- розглянути традиційний персонажний склад української нижчої міфології;

- здійснити систематизацію міфологічних персонажів;

- виявити особливості трансформації образів нижчої міфології у контексті змін у сучасній духовній культурі;

- дослідити місце та значення нижчої міфології у світогляді українців.

Хронологічні межі дослідження охоплюють кінець XIX - початок XXI ст. Нижня хронологічна межа зумовлена тим, що саме на кінець XIX - початок XX ст. було зафіксовано великий масив емпіричного матеріалу з різних регіонів України, який піддавався узагальненню та науковій обробці. На цей час був збережений основний пласт традиційних уявлень. Верхня хронологічна межа зумовлена необхідністю дослідити традиційні міфологічні вірування та уявлення українців у їх динаміці. Особливий наголос ми робимо на трансформації нижчої міфології зокрема й традиційного світогляду загалом у світлі процесів урбанізації та глобалізації.

Географічні межі дослідження охоплюють територію України в її сучасних територіально-адміністративних межах (крім території Криму).

Методологічну основу дисертації становлять принципи історизму та системності, які зумовлюють вивчення і узагальнення інформації на основі науково-критичного аналізу джерел і літератури. Використано сукупність наукових методів сучасної історичної науки: проблемно-хронологічний (для розкриття ступеня вивченості складових системи української нижчої міфології у різні періоди етнологічних досліджень), порівняльно-історичний (для розкриття загальних тенденцій та особливостей народних міфологічних вірувань та уявлень українців у стані їхньої традиції і трансформації та виявлення генетичних паралелей у віруваннях інших слов'янських народів), типологічний (для систематизації персонажів нижчої міфології). Емпіричну інформацію отримано за допомогою спеціальних етнологічних польових методів - безпосереднього спостереження і опитування (для розширення фактологічної бази та виявлення особливостей трансформації міфологічних образів під впливом глобалізації та урбанізації).

Наукову новизну дисертації визначають предмет, мета і завдання роботи. На основі залучення різноманітних джерел (наукової літератури, архівних матеріалів, польових матеріалів автора) здійснено комплексне узагальнююче дослідження української нижчої міфології кінця XIX - початку XXI ст. При цьому вперше у вітчизняній історіографії традиційні міфологічні вірування та уявлення розглядаються в динаміці: простежується трансформація образів нижчої міфології в умовах сучасності. В роботі також запропоновано систематизацію персонажного складу української нижчої міфології, яка подає градацію персонажів за ступенем їхньої наближеності до людини. Вибудувано класифікаційну графічну схему міфологічних персонажів. До наукового обігу також вводиться значна кількість неопублікованих джерел (зокрема польових матеріалів автора), які забезпечили ґрунтовне дослідження нижчої міфології українців в аспекті трансформації явища. міфологія український персонажний

Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що зібрані матеріали, їх теоретичне узагальнення, аналіз та висновки можуть бути використані для написання наукових досліджень з духовної культури, світогляду, етнопсихології українців, для підготовки лекцій, спецкурсів та проведення практичних семінарських занять з етнології, етнопсихології, культурології, українознавства, філософії, релігієзнавства тощо. Наукові розробки з проблем нижчої міфології українців можуть бути використані для викриття проявів сучасного міфотворення.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка протягом 2007 - 2010 рр. Проміжні результати та висновки роботи було апробовано на таких наукових конференціях: Шоста міжнародна науково-практична конференція молодих учених «Шевченківська Весна» (Київ, 2008); Міжнародна наукова конференція «Україна в етнокультурному вимірі XVIII - початку XXI ст.» (Київ, 2008); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток етнокультури в умовах трансформаційних та глобалізаційних процесів» (Київ, 2008); 62 Міжнародна наукова конференція молодих вчених «Каразінські читання» (Харків, 2009); Міжнародна наукова конференція «Актуальные проблемы археологии, этнологии и искусствоведения» (Кишинів, Молдова, 2009); II Єфремівські читання «Релігійне життя Переяславської землі (IX - XXI ст.)» (Переяслав-Хмельницький, 2009); XXVII Міжнародна краєзнавча конференція молодих вчених (Харків, 2009); III Міжнародна науково-практична конференція молодих учених «Дні науки історичного факультету-2010» (Київ, 2010).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 7 статтях автора у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, та 3 публікаціях, що додатково відображають результати дослідження.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, хронологічні та географічні межі, методологічні засади дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано стан наукової розробки проблеми та здійснено огляд джерел.

У підрозділі 1.1. «Історіографічний аналіз проблеми» здійснено аналіз наукових праць за хронологічним принципом. «Нижча міфологія» є усталеним науковим терміном, що поширився у європейській історіографії ще з другої половини XIX ст. У вітчизняній історіографії більш уживаним є інший термін - «демонологія». Однак, на наш погляд, він є не зовсім коректним і не відображає всієї складності комплексу народних міфологічних вірувань та уявлень. Відтак ми використовуємо термін з більш широким значенням - «нижча міфологія». Умовно виокремлено п'ять етапів вивчення нижчої міфології українців.

Перший етап (кінець XVIII ст. - середина XIX ст.) характеризується накопиченням матеріалу та розробкою теоретичних засад. Серед перших публікацій на міфологічну тематику, де було представлено і український матеріал, були праці М. Чулкова, Г. Глінки, А. Кайсарова. Перші спроби наукового осмислення матеріалу з духовної культури українців належали І. Вагилевичу, Я. Головацькому, М. Костомарову, І. Нечуй-Левицькому, М. Маркевичу. В середині XIX ст. у фольклористиці сформувалася міфологічна школа (Ф. Буслаєв, О. Афанасьєв, О. Потебня та ін.), що вперше виступила з цілісною науковою теорією.

На початок другого етапу (друга половина XIX ст. - 1917 р.) було накопичено значний емпіричний матеріал, який піддавався науковому узагальненню, а також існували перші теоретико-методологічні розробки. Велике значення має для нас праця В.Б. Антоновича Антонович В.Б. Колдовство: Документы - процессы - изследования В.Б. Антоновича / Антонович В.Б. - СПб.: Типографія Киршбаума, 1877. - 140 с., в якій проаналізовано історію відьмацтва, зокрема судових процесів над відьмами на українських теренах. Важливими для нашої теми є статті І. Беньківського, П. Єфименка, О. Кістяківського. Значну увагу вивченню нижчої міфології українців приділяв М.Ф. Сумцов. У дослідженні «Культурные переживания» Сумцов Н.Ф. Культурные переживания / Н.Ф. Сумцов // КС. - 1889. - № 1. - С. 64 - 89; № 2. - С. 403 - 423; № 3. - С. 665 - 684; № 10. - С. 18 - 51; № 11. - С. 281 - 327; № 12. - С. 582 - 603; Його ж. Культурные переживания / Н.Ф. Сумцов // Там само. - 1890. - № 1. - С. 60 - 90; № 7. - С. 59 - 87; № 10. - С. 49 - 73. ним висвітлено багато аспектів народних міфологічних вірувань та уявлень. Важливою є також розвідка вченого, присвячена віруванням у злиднів Його ж. Злыдни в бочке. К сказанию о заключенном бесе / Сумцов Н.Ф. - М.: Типо-литография Т-ва И.Н. Кушнерев и К., 1913. - 10 с.. Цінними є праці П.В. Іванова, В.П. Милорадовича Милорадович В. Украинская ведьма / В. Милорадович // КС. - 1901. - № 2. - С. 217 - 233; Його ж. Заметки о малорусской демонологии / В. Милорадович // Там само. - 1899. - № 8. - С. 196 - 209; № 9. - С. 379 - 400 та ін., Я.П. Новицького, що базуються на дослідженнях, проведених, відповідно, в Харківській, Полтавській, Катеринославській губерніях, і розкривають цілісну картину світогляду населення кожного регіону. З кінця XIX ст. центр етнографічних досліджень зосереджувався у Львові. Міфологічні студії здійснювалися тут у межах діяльності Етнографічної комісії НТШ, заснованої у 1898 р. Цінними для нас є дослідження видатних представників західноукраїнської школи етнології І.Я. Франка та В.М. Гнатюка, в яких наявний багатий емпіричний матеріал та порушено теоретичні проблеми з дослідження міфологічних вірувань і уявлень українців. Окремо слід виділити працю В.М. Гнатюка «Нарис української міфології», що є першим ґрунтовним дослідженням української народної міфології, де різні персонажі розглядаються системно. У кінці XIX - на початку XX ст. істотний внесок у дослідження міфологічних уявлень українців зробили іноземні науковці, зокрема А. Подберезький, Р. Кайндль, В. Даль.

Приблизно до 1880 - 1890-х рр. українські міфологічні вірування та уявлення вивчали безсистемно, змішуючи з фольклором, народним календарем, народною медициною. Тільки з появою праць М. Сумцова, В. Милорадовича, І. Франка, В. Гнатюка дослідження міфології в українській науці вийшли на належний рівень. Можна стверджувати, що на початок XX ст. сформувалася українська школа етнології європейського рівня. Її діяльність припадає на третій етап (20-ті - початок 30-х рр. XX ст.), переважно на часи «українізації». У 1920 р. було створено Етнографічну комісію ВУАН, у часописі якої були надруковані дослідження В. Білого та В. Петрова Білий В. До звичаю кидати гілки на могили «заложних мерців» / В. Білий // Етнографічний вісник. - 1926. - Кн. 3. - С. 82 - 94; Петров В. Вірування в вихор і чорна хвороба / В. Петров // Там само. - С. 102 - 116., присвячені різним аспектам демонологічних уявлень українців. Тоді ж при історико-філологічному відділі ВУАН було створено Історичну секцію, почав видаватися журнал «Первісне громадянство». Серед низки досліджень світогляду українців, опублікованих у ньому, виділяється стаття К. Штепи Штепа К. Про характер переслідування відьом в старій Україні / К. Штепа // Первісне громадянство та його пережитки на Україні. - 1928. - Вип. 2-3. - С. 64-80.. Діяльність української школи етнології перервалася внаслідок політики радянського уряду в 1930-х рр. Розвиток досліджень у царині міфології відновився в Україні тільки у 90-х рр. XX ст.

Дослідження народної духовної культури східнослов'янських народів у першій половині XX ст. істотно просунулися вперед після появи праць російського етнографа Д.К. Зеленіна Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография / Зеленин Д.К. - М.: Наука, 1991. - 511 с.; Його ж. Древнерусский языческий культ «заложных» покойников / Д.К. Зеленин // Известия Академии Наук. - 1917. - Т. 11, № 7. - С. 399 - 414; Його ж. Избранные труды. Очерки русской мифологии: умершие неестественной смертью и русалки / Зеленин Д.К. - М.: Индрик, 1995. - 432 с., який ґрунтовно досліджував нижчу міфологію східних слов'ян. Він запровадив у науці термін «заложні небіжчики», під яким розуміються люди, що померли неприродною або передчасною смертю і через це стали демонічними істотами, небезпечними для живих людей.

У період 1920 - 30-х рр. у вивчення народної міфології українців значним був внесок польских дослідників. Зокрема К. Мошинський у комплексному дослідженні традиційної духовної культури слов'ян Moszyсski K. Kultura ludowa sіowian. - Czкњж II. Kultura duchowa. - Zeszyt 1. / Moszyсski K. - Krakуw: Polska Akademja Umiejкtnoњci, 1934. - 722 с. створив першу в науці обґрунтовану, підкріплену значним матеріалом, класифікацію персонажів слов'янської нижчої міфології. Важливими для нас є також праці А. Брюкнера та М. Вейденталь Brьckner A. Mitologia sіowiaсska i polska / Aleksander Brьckner. - Warszawa: Paсstwowe Wydawnictwo Naukove, 1980. - 383 s. (Об'єднане видання монографій 1918, 1925 рр.); Weydenthal M. Uroczne oczy / Weydenthal M. - Lwуw: Drukarnia Uniwersytety Jagielloсskiego pod zarz№dem J. Filipowskiego, 1921. - 51 s..

Четвертий етап (кінець 30-х рр. - 80-ті рр. XX ст.) - радянський. У цей час вивчення міфології та світогляду загалом перебувало на маргінесі наукових досліджень. Подібні теми були в Україні під забороною, або ж розглядались під кутом необхідності ідеологічного викорінення «пережитків», до яких відносили як християнство, так і народні міфологічні уявлення (В.Ю. Келембетова). У Росії, не без впливу офіційної ідеології, однак проводилися дослідження з окресленої тематики. Зокрема, було закладено підвалини етнолінгвістичної та структурно-семіотичної шкіл. У 1930 - 1940-х рр. одним із перших у європейській науці із ідеями структуралізму виступив В.Я. Пропп. У праці «Исторические корни волшебной сказки» Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки / Пропп В.Я. - М.: Изд-во Ленинградского университета, 1986. - 365 с. дослідник простежив витоки сюжетів чарівних казок, структурувавши їх. Він пов'язав їх із етнографічними матеріалами, передусім з обрядами ініціацій та міфологією. Новим словом у вивченні міфології східнослов'янських народів стала монографія С.О. Токарєва, в якій досліджено різні форми традиційної духовної культури українців, білорусів, росіян, зокрема нижчу міфологію Токарев С.А. Религиозные верования восточнославянских народов XIX - нач. XX вв. / Токарев С.А. - М. - Л.: Издательство Академии Наук СССР, 1957. - 163 с.. Міфологічні персонажі розподілено тут на дві групи: істоти і предмети реального світу та істоти демонічного світу. Е.В. Померанцева у своїй праці вперше звернула увагу на необхідність враховувати жанрову специфіку джерела, з якого береться інформація про надприродних істот.

З кінця 70-х - початку 80-х рр. XX ст. дослідження системи традиційного світогляду слов'янських народів пов'язане з ім'ям Н.І. Толстого, засновника етнолінгвістичної школи. У низці праць він аналізує походження надприродних істот, зв'язки між ними, їхні функції Толстой Н.И. Каков облик дьявольский? // Язык и народная культура. Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике / Н.И. Толстой. - М., 1995. - С. 250 - 269; Його ж. Откуда дьяволы разные? // Там само. - С. 245 - 249.. Серед його послідовників, які досліджують традиційний світогляд слов'янських народів, зокрема вірування українців Полісся та Закарпаття у загальнослов'янському контексті, слід назвати Л.М. Виноградову, Т.А. Агапкіну, Є.Є. Левкієвську Виноградова Л.Н. Мифологический аспект полесской «русальной» традиции / Л.Н. Виноградова // Славянский и балканский фольклор. Духовная культура Полесья на общеславянском фоне. - М., 1986. - С. 88 - 135; Її ж. Народная демонология и мифо-ритуальная традиция славян / Виноградова Л.Н. - М.: Индрик, 2000. - 431 с.; Її ж. Народные представления о происхождении нечистой силы: демонологизация умерших / Л.Н. Виноградова // Славянский и балканский фольклор. Народная демонология. - М., 2000. - С. 25 - 51 та ін.; Агапкина Т.А. Демоны как персонажи календарной мифологии / Т.А. Агапкина // Славянский и балканский фольклор. Народная демонология. - М., 2000. - С. 212 - 242 та ін.; Левкиевская Е.Е. Мифологические персонажи в славянской традиции. 1. Восточнославянский домовой / Е.Е. Левкиевская // Славянский и балканский фольклор. Народная демонология. - М., 2000. - С. 96 - 161 та ін.. Так, Л.М. Виноградова, ґрунтуючись на даних про походження надприродних істот, вибудувала їхню систематизацію для загальнослов'янської традиції як опозицію між полюсами: «людина» і «демон». На шкалі між ними вона розташувала низку перехідних форм, які тяжіють до «людини» чи «демона». Ця класифікація є найчіткішою із наявних у сучасній науці, а запропонований дослідницею принцип ліг в основу і наших досліджень. Важливою є також праця представника структурно-семіотичної школи А.К. Байбуріна. Дослідження цих науковців тривають і на сучасному етапі.

П'ятий етап (кінець 80-х рр. XX ст. - початок XXI ст.), сучасний, можна охарактеризувати як піднесення розвитку науки про міфологію. З послабленням ідеологічних утисків, а, згодом, в умовах незалежних держав, погляди дослідників почали частіше звертатись до царини народного світогляду. На початку 1990-х рр. було видано працю І. Огієнка, у якій він розглядає взаємодію дохристиянських та християнських елементів у світогляді українців Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу: історично-релігійна монографія / Митрополит Іларіон. - К.: Обереги, 1991. - 424 с.. У цей час фольклорист М. Дмитренко видав тексти міфологічних оповідей, як раніше опублікованих, так і тих, що зберігалися в різних архівах Українські міфи, демонологія, легенди: [упорядкув. та прим. М.К. Дмитренко]. - К.: «Музична Україна», 1992. - 144 с.. Тоді ж вийшла праця В.Ф. Давидюка Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда / Давидюк В.Ф. - Львів: Світ, 1992. - 176 с., в якій уперше у вітчизняній фольклористиці проведено комплексне дослідження міфологічних оповідань та систематизовано їх сюжети і персонажі. Серед сучасних досліджень слід виділити монографію О.А. Поріцької Поріцька О.А. Українська народна демонологія у загальнослов'янському контексті (XIX - поч. XX ст.) / Поріцька О.А. - К.: Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського, 2004. - 180 с., яка є єдиним на сьогодні цілісним дослідженням саме української демонології періоду традиційного суспільства. Автор розглядає міфологічних персонажів у загальнослов'янському контексті, звертаючи особливу увагу на етимологію назв істот. Її класифікація персонажів містить три типи ознак: за статтю, за локусом, за походженням. Однак у праці не розглядаються «знаючі» люди, а також чаклуни, відьми, вовкулаки, упирі. Вивченням надприродних істот, пов'язаних із водною стихією, предметно займається С.С. Парсамов Парсамов С.С. Персонификация водной стихии в народной мифологии / С.С. Парсамов, А.Л. Ковальков. - Кировоград: «КОД», 2004. - 316 с; Їх же. Персонажи водной мифологии в восточнославянском фольклоре / С.С. Парсамов, А.Л. Ковальков. - Кировоград: «КОД», 2006. - 304 с.. Першим у вітчизняній етнології почав досліджувати зв'язок нижчої міфології з народним календарем І.Г. Чеховський. У своїй монографії він розглядає міфологічні вірування та уявлення українців Карпат у контексті календарної обрядовості Чеховський І.Г. Демонологічні вірування і народний календар українців Карпатського регіону / Чеховський І.Г. - Чернівці: Зелена Буковина, 2001. - 303 с.. Окремі аспекти вивчення нижчої міфології українців висвітлено в працях О. Боряк, В. Галайчука, М. Гримич, Р. Гузія, О. Курочкіна, Н. Хобзей Боряк О. Міфологічні персонажі - охоронці правил поведінки людини / О. Боряк // Народна творчість та етнографія (далі - НТЕ). - 1993. - № 3. - С. 32 - 37; Її ж. Баба-повитуха в контексті «полювання на відьом»: українсько-західноєвропейські паралелі / О. Боряк // Соціум. Альманах соціальної історії. - 2003. - Вип. 3. - С. 249 - 262; Її ж. Баба-повитуха в культурно-історичній традиції українців: між профанним і сакральним / Олена Боряк. - К.: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. - 400 с. та ін.; Галайчук В. Демонологічні персонажі Середнього Полісся (за матеріалами експедицій) / Галайчук В. // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. - Ч. 1. - Львів, 1999. - С. 471 - 485; Його ж. Причинки до поліської демонології: вірування в домовика / В. Галайчук // НЗ. - 2006. - № 3 - 4. - С. 457 - 464 та ін.; Гримич М. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців / Гримич М. - К.: ВІПОЛ, 2000. - 379 с.; Гузій Р.Б. З народної танатології: карпатознавчі розсліди / Гузій Р.Б. - Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2007. - 352 с.; Курочкін О.В. Відьма в українській міфологічній традиції / О.В. Курочкін // НТЕ. - 1990. - № 4. - С. 23 - 29; Хобзей Н. Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник / Хобзей Н. - Львів: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2002. - 216 с. та ін.

Історіографічний аналіз вітчизняної та іноземної літератури показав, що за два століття міфологічних студій було накопичено величезний обсяг фактичного матеріалу, розроблено методи дослідження міфології та традиційного світогляду загалом, принципи систематизації міфологічних персонажів та типології сюжетів міфологічних оповідей, створено дослідження окремих образів нижчої міфології, цілих систем міфології конкретних етнічних традицій. Виявлено, що водночас деякі важливі аспекти цієї проблематики не було висвітлено. Зокрема як окреме цілісне багатоаспектне явище в структурі народного світогляду з урахуванням сучасних трансформацій, українська нижча міфологія не досліджувалась.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження» показано, що її складають архівні, експедиційні та друковані джерела. Їх розподілено на кілька груп.

Першу групу джерел становить великий масив матеріалів, що зберігаються у різних архівах. Найбільш цінні матеріали з народних міфологічних вірувань та уявлень періоду XX ст. містяться в Наукових архівних фондах рукописних матеріалів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАНУ (ІМФЕ). Нами використано одиниці збереження з фондів 8 (Інститут українського фольклору), 14-3 (ІМФЕ. Експедиції), 14-5 (ІМФЕ. Збірники). Матеріали з Ф. 8 належать до періоду переважно 1920 - 1930-х рр. і становлять велику цінність, оскільки були зібрані у часи, коли будь-які прояви духовно-релігійного життя перебували під забороною. Матеріали з нижчої міфології, що містяться у Ф. 14-3 та Ф. 14-5, записано в різних областях України. Вони охоплюють хронологічний спектр приблизно від 20-х рр. XX ст. до початку XXI ст. Основну кількість віднайденого нами матеріалу становлять тексти міфологічних оповідей про надприродних істот, вірування, пов'язані з потойбіччям, знахарством. Значний інтерес становлять матеріали, що зберігаються в Інституті рукописів національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. Рідкісна інформація з демонологічних вірувань українців Карпат другої половини XIX ст. міститься в збірках Ю. Яворського (Ф. XXI). Цінними для нас є етнографічні розвідки О. Кістяківського, що висвітлюють вплив народних вірувань та уявлень на злочини та самогубства в селянському середовищі (Ф. 61). Надзвичайно цінними виявилися також етнографічні матеріали, що містяться у фонді А. Кримського (Ф. XXXV). Матеріали з архіву часопису «Первісне громадянство», що охоплюють широкий спектр досліджень з традиційного світогляду українців, містяться у фонді ВУАН (Ф. X). Важливими для нашої роботи є також матеріали, що зберігаються у Відділі рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Використано кілька рукописів І. Вагилевича (Ф. 19), що містять записи демонологічних вірувань українців Карпат середини XIX ст. Важливими є також справи з архіву видавництва НТШ (Ф. 4), зокрема експедиційні матеріали та праці В. Доманицького та А. Онищука. Цінність для нашого дослідження становить також архів Д. Щербаківського, який зберігається в Науковому архіві Інституту археології НАНУ (Ф. 9). Нами було використано збірку «Фольклор-демонологія», яка містить фактичний матеріал, зібраний у Київській та Подільській губерніях на початку XX ст. Використано також справи з Архіву музею етнографії Волині та Полісся Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Опрацьовано Ф. 5, який містить матеріали з народних уявлень, зібрані у Волинській обл. на початку XXI ст.

Другу групу джерел складають польові матеріали, записані автором у експедиціях, під час яких було опитано близько 200 респондентів різного віку. Матеріали було зібрано у 10 селах Канівського та Звенигородського р-нів Черкаської обл. під час експедиції, що проводилася кафедрою етнології та краєзнавства у 2007 р.; у 42 селах Володимирецького, Дубровицького, Сарненського р-нів Рівненської обл. під час комплексних історико-етнографічних експедицій Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф при МНС України (ДНЦЗКСТК) у 2008 - 2009 рр.; у 2 селах Теофіпільського р-ну Хмельницької обл. під час індивідуальної експедиції у 2009 р. Матеріали, зібрані в Черкаській та Хмельницькій областях передано до архіву кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Ф. 18, Ф. 4). Матеріали, зібрані у Рівненській обл., відповідно, зберігаються у фондах ДНЦЗКСТК (Ф. Сарни 2008, Ф. Володимирець 2009).

Третю групу джерел складають, насамперед, емпіричні матеріали, опубліковані в збірках дослідників другої половини XIX - початку XX ст. Зокрема, це збірки В. Гнатюка, Б. Грінченка, М. Драгоманова, В. Кравченка, О. Малинки, П. Чубинського. Для дослідження сучасних вірувань та уявлень українців нами було використано матеріали експедицій у різні регіони України у 1980 - 2000-х рр., опубліковані українськими та російськими етнологами та фольклористами.

Таким чином, з обраної проблеми існує значний масив джерел та літератури. Він дає змогу ґрунтовно дослідити місце нижчої міфології у традиційному світогляді українців, простежити динаміку змін у міфологічних віруваннях та уявленнях кінця ХХ - початку XXI ст. та вивчити форми їхньої трансформації.

У другому розділі «Українська нижча міфологія: традиційний персонажний склад» розглянуто традиційні міфологічні уявлення українців.

Підрозділ 2.1. «Синкретичний характер нижчої міфології українців» присвячено розкриттю особливостей характеру української нижчої міфології. Міфологічні вірування та уявлення українців, зафіксовані дослідниками в середині XIX ст. - на початку XX ст., формувалися протягом віків з багатьох різнорідних елементів і джерел, а отже мають яскраво виражений синкретичний характер. В основі нижчої міфології українців лежать дохристиянські вірування та уявлення - насамперед, анімізім, антропоморфізм, магія. Істотний вплив на народну культуру справили християнство східного зразка; апокрифічна неканонічна традиція; західноєвропейська середньовічна книжність (сонники, бестіарії, посібники з магії тощо). Вплинули на формування міфологічних вірувань українців також запозичення з традиційних культур сусідніх етносів. Багато образів, і це закономірно, сформувались у руслі християнства: чорт, персоніфікації хвороб, уявлення про нехрещених дітей, грішних людей, самогубців. Однак ці вірування також містять рудименти давніх стихійних та магічних світоглядних стереотипів. Внаслідок нашарування впливів різних культур, релігійно-міфологічних вірувань, традицій, протягом середньовіччя формувалася синкретична система традиційного світогляду, в структурі якого виділяється нижча міфологія.

У підрозділі 2.2. «Класифікація міфологічних персонажів у традиційних віруваннях» запропоновано систематизацію надприродних істот. З'ясовано, що ознаки, які покладалися в основу більшості наявних класифікацій (зокрема стать, локус, ставлення до людини), є нестійкими та рухливими. На основі існуючих у науці методологічних засад вибудувано власний варіант систематизації для нижчої міфології українців. Він спирається на походження міфологічних персонажів і подає їхню градацію за ступенем наближеності до людини. З'ясовано, що визначальною рисою практично всіх образів нижчої міфології українців є їхня людськість. У це поняття ми вкладаємо, в першу чергу, походження більшості персонажів, в основі якого лежить людська сутність. Міфологічних персонажів розподілено на дві умовні групи: 1) істоти людського походження; 2) персоніфіковані істоти, духи та демони.

У пункті 2.2.1 «Істоти людського походження» розглянуто міфологічних персонажів людського походження. До цієї категорії включено людей, наділених надприродними здібностями; перехідних напівдемонічних істот; «заложних» небіжчиків. Першими розглядаються люди, наділені надприродними здібностями, т. зв. «знаючі» або «непрості». Ці люди володіли таємними знаннями, що передавались у спадок, були професіоналами у своїй справі: пастухи, мірошники, пасічники, будівельники та теслі, ковалі, баби-повитухи, знахарки та знахарі, ворожки та ворожбити. Деякі з категорії «знаючих» були причетні до процесу творення речей. Їхня професійна діяльність була пов'язана зі створенням чогось якісно нового - борошна й хлібу (мірошник), воску й меду (пасічник), житла (майстер-будівельник), знарядь праці (коваль). А баба-повитуха приводила з «того» світу нову істоту і шляхом низки ритуальних дій «перетворювала» її на людину, частину «цього» світу. Часто «знаючі» ставали на межі двох світів (у момент закладання фундаменту хати, народження дитини, лікування важкої смертельної хвороби, перетворення природної речовини в «олюднену» річ), входячи таким чином до сфери володіння мертвих. У таких «межових» ситуаціях і проявлялися їхні надприродні здібності.

Для міфологічної свідомості людини традиційного суспільства була характерна віра в існування людей, які мають подвійну сутність і здатні змінювати свою подобу. Ці перехідні напівдемонічні істоти - люди, що мали людську сутність і жили серед людей, але містили в собі й демонічну природу, стаючи, таким чином, частиною потойбічного світу. Їхня головна відмінність від «знаючих» людей полягала в тому, що «непрості» мали контакти з надприродними силами і періодично входили до потойбіччя, але поверталися у людський світ, якому вони належали. А напівдемонічні істоти, по своїй суті, належали двом світам. Це такі істоти як відьми, чарівниці, чаклуни, вовкулаки. Наступна категорія пов'язана з персонажами нижчої міфології, які є демонічними істотами, що ведуть своє походження від померлих людей - «заложними» небіжчиками. Такими істотами, за народними уявленнями, ставали померлі неприродною смертю; ті, що не розірвали зв'язків із живими (не отримали імені, хрещення, подружньої пари, належного похорону); люди, що контактували з «нечистою силою»; люди, що мали другу, злу душу (дводушники). Розгляд персонажів, що є «заложними» небіжчиками, розділено на дві групи: «ходячі» мерці, тобто «заложні» небіжчики, які померли неприродною смертю в дорослому віці (самогубці - вішальники й утопленики) або померли природною смертю, проте змушені «ходити» внаслідок кари за своє гріховне життя (упирі, дводушники); нехрещені діти - «заложні» небіжчики, що померли своєю смертю до хрещення (при народженні), або насильницькою смертю в результаті аборту, задушення, а також викидні (потерчата, мавки, русалки).

У пункті 2.2.2 «Персоніфіковані образи, духи та демонічні істоти» розглядаються міфологічні персонажі, що більшою мірою належать хтонічному світу, ніж світу людей. Вони періодично входять до життєвого простору людини та існують у ньому, втручаючись у життя людей. Вони переважно антропоморфні. Першою виділено групу домашніх духів-охоронців та покровителів. Її ключовим образом є домовик. Це надзвичайно суперечливий міфологічний персонаж, який містить у собі багато різнопланових рис. Для нижчої міфології українців характерні такі типи домовиків: домовик-вихованець (дух-збагачувач), домовик-небіжчик; домовик-тварина (домовик в іпостасі вужа, ласки, рідше - кота). Вуж і ласка могли також виступати як самостійні домашні духи. Домовик переважно не був однозначно злою чи доброю істотою. Його дії в домашньому локусі та стосунки з господарями визначалися, більшою мірою, ставленням людей до нього і виконанням низки умов, необхідних для нормального співіснування з ним.

Представниками наступної категорії є істоти, пов'язані зі стихіями. Їхня локалізація, коло дій та властивостей чітко пов'язані зі стихіями води, лісу, вітру. Це, відповідно, водяник, лісовик, вихор. З людиною цих істот пов'язує те, що вони частіше за все мають людський або людиноподібний вигляд. Вони входять у безпосередні контакти з людьми - позитивні (допомога, спілкування, добра порада), чи негативні (залякування, зле жартування, позбавлення життя). Також ці персонажі за своїм походженням певною мірою теж пов'язані з людиною. За народними віруваннями, вони могли походити від людей, померлих неприродною чи передчасною смертю. Різноманітні прояви і сторони життя в уявленнях людей персоніфікувались у постаті антропоморфного характеру, істоти, наділені надприродними якостями.

Найпоширенішими персоніфікаціями різних сторін людського життя в народних уявленнях виступають Душа, Доля, Злидні, Смерть. Вірили, що вони існують поруч з людьми, втручаються в різні життєві ситуації, часом вирішують долю людини. Деякі істоти, яких можна назвати персоніфікаціями днів тижня мають багато спільного з попередніми постатями. Образи П'ятниці, Середи, Неділі за низкою функцій, проявів, візуальних характеристик стоять в одному семантичному ряді з образами Долі та Смерті. Ці персонажі наглядали за дотриманням заборон на певні види робіт у відповідні дні, виявляючи демонічні здібності у покаранні людей за порушення цих негласних табу.

Наступною категорією демонічних істот є персоніфікації хвороб людини. Найважчі, передусім пошесні хвороби (холера, чума, лихоманка) у народній уяві персоніфікувалися в істот, що входять у безпосередній контакт із людьми, шкодячи їм. Вони виступають переважно в антропоморфному вигляді, найчастіше в жіночій подобі. Складним образом є чорт, якого разом з деякими похідними істотами виділено в окрему категорію персонажів. Чорт є доволі аморфним образом, оскільки його могли ототожнювати з різними істотами: домовиком, водяником, лісовиком, перелесником, вихором. Разом зі своїми евфемізмами він має значення загальної «нечистої сили», на відміну від інших образів нижчої міфології, що мають більш визначене коло дій та функцій.

Таким чином, нижча міфологія є важливою складовою традиційного світогляду українців. Вона містить як загальні світоглядно-міфологічні риси, спільні для багатьох слов'янських і загалом європейських народів, так і велику кількість самобутніх нюансів та особливостей. Головними її рисами є людськість (оскільки переважна більшість міфологічних персонажів має людське походження) та синкретичний характер. Усі міфологічні вірування та уявлення оберталися навколо життя людини, її стосунків з різними демонічними істотами і надприродними явищами, оберегів себе, дітей, оселі, худоби від ворожих «чужих» створінь, способів знешкодження останніх, моделей поведінки у разі безпосередніх контактів з ними тощо. Точкою відліку нашої систематизації персонажів є Людина. Систему міфологічних персонажів подано за ступенем їхньої належності до людської суті.

Третій розділ «Трансформація традиційних міфологічних вірувань українців у сучасному суспільстві» містить два підрозділи.

Підрозділ 3.1. «Загальні тенденції змін у традиційній духовній культурі українців» присвячено аналізу трансформаційних процесів у царині народної духовної культури українців. Показано, що бурхливі зміни у традиційній культурі почали відбуватися у першій третині XX ст., за радянської доби. Вони були спричинені примусовою колективізацією та запровадженням колгоспної системи, що призвело до руйнування традиційного селянського способу життя; голодомором, у результаті якого в психіці селянства відбулися глибокі негативні зрушення; зміною природно-екологічного середовища у зв'язку з урбанізацією та індустріалізацією; зростанням загального рівня освіченості селянства; впливом офіційної пропаганди, яка трактувала всі прояви віри у надприродне і потойбічне як шкідливі «забобони» та «пережитки», які треба викорінювати; цілеспрямованим насадженням атеїзму; уніфікацією національної культури тощо.

Сьогодні, в умовах розбудови демократичного суспільства, трансформаційні процеси в царині традиційної духовної культури набули великих розмірів. Відбувається посилена урбанізація, має місце активне змішання міської і сільської культур. У місті, на задоволення попиту різних верств населення, друкується багато різноманітної літератури на тему вірувань і знахарства аматорського характеру. Зокрема, це стосується словників «давніх міфів», збірок «народних» замовлянь та «порад» різних «цілителів». До цього додається й активне поповнення знань через ЗМІ, що подекуди спричиняє нівелювання локальних традицій. Важливою ознакою сучасного духовного життя українців є помітна роль християнської Церкви (православної і католицької), яка повертається на свої старі позиції в суспільстві та у свідомості людей. Не можна не відзначити того, що подекуди через діяльність місцевих священнослужителів у народній культурі спостерігаються деякі трансформації. Наприклад, у деяких із обстежених нами сіл Рівненського Полісся, православні священики забороняють місцевим знахаркам займатися лікувальною практикою, мотивуючи свої заборони тим, що їхня діяльність суперечить Богу. Подібна ситуація фіксується дослідниками і в інших регіонах України. Поряд із відродженням християнства, відбудовою храмів, збільшенням кількості віруючих, сьогодні спостерігається і сплеск різних окультних течій, магії, містики. Створюються різноманітні християнські секти, переважно відгалуження від протестантизму. Поширеними стають архаїчні вірування та язичницькі релігії різних народів (кельтів, германців, слов'ян), виникла течія т. зв. «неоязичництва». Окрім того, ми бачимо популярність східних релігій: буддизму, кришнаїзму, ісламу тощо. Все це в комплексі утворює строкату еклектичну картину духовного життя сучасних українців.

У підрозділі 3.2. «Трансформація системи нижчої міфології в сучасних умовах» вперше здійснено дослідження трансформації цілісної картини традиційних міфологічних вірувань та уявлень українців. Активна трансформація нижчої міфології українців розпочалася саме за радянської доби. В цих процесах, однак, слід відзначити певну двосторонність. З одного боку, всі вияви традиційних уявлень про надприродних істот трактувалися як шкідливі «забобони» і «пережитки», які потребують викорінення. З іншого ж, незважаючи на екстремальні умови, в яких перебувало селянство в першій половині - середині XX ст., український сільський соціум ще довго залишався закритою від зовнішніх впливів структурою. Довго було незмінним і природно-екологічне середовище. Його ж бурхлива зміна в другій половині XX ст. призвела до зміни устрою життя та ціннісно-світоглядних орієнтирів. Під час польових досліджень ми дійшли висновку, що за радянської доби люди потай зберігали сильну віру - традиційно, як у Бога, так і в демонічних істот. Сьогодні ж фіксується часткове зникнення одних міфологічних образів, характерних для традиційного світогляду українців; зміну інших; виникнення нових ознак і характеристик, якими наділяються старі образи. На наш погляд, ці процеси пов'язані, передусім, із суспільними змінами, які спричинили трансформацію традиційної свідомості, всього світосприйняття людини, зі зміною розуміння, власне, що є надприроднім, і чи існує воно взагалі. Окрім того, важливим фактором трансформації є зміна безпосереднього типу трансмісії на опосередкований - нині ми отримуємо інформацію про певний міфологічний персонаж не від першої особи, а від другої чи третьої. За сучасними розповідями важче скласти портрет тієї чи іншої надприродної істоти, який більш повно представлений у записах дослідників середини XIX - початку XX ст., зроблених, як правило, безпосередньо від джерела - від першої особи.

На сьогодні багато образів нижчої міфології - вовкулака, чаклун, водяник, лісовик, персоніфікації хвороб, Смерті та Долі тощо - зникли. Оповіді про них практично не фіксуються. Деякі ж міфологічні персонажі зазнали змін, проте зберігають свою традиційну основу - типове коло дій, функцій, деякі риси зовнішності. Це пов'язано з тим, що в традиційному суспільстві високим був ступінь віри в реальність існування надприродних істот. Сьогодні ж реальними залишаються ті персонажі нижчої міфології, які є або були людьми: народні лікарі (шептухи), відьми, «ходячі» небіжчики. Вони теж зазнали деяких змін, однак у народних уявленнях збереглися їхні традиційні функції, властивості, моделі співіснування із ними. Високим є також ступінь віри в реальне існування домовика в усіх його іпостасях. Тобто люди вірять в існування тих істот, які можуть виступати або носіями реального зла і робити шкоду (красти молоко і насилати хвороби на корів, підкидати намовлені речі під двері з метою важкої хвороби або смерті людини, спричиняти хвороби у дітей, лякати, «ходити» після смерті вночі по хаті, душити тощо), або носіями реального добра (народні лікарі - шептухи і шептуни, які зазвичай нейтралізують спричинене відьмами лихо та лікують різноманітні хвороби реального та ірреального походження).

Висновках

Сформульовано загальні підсумки дослідження та викладено основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист:

Аналіз наукових робіт та комплексу опублікованих, архівних і польових джерел дав змогу дослідити традиційні міфологічні вірування та уявлення українців у стані їхнього найширшого побутування та найбільшої збереженості (кінець XIX - початок XX ст.) та динаміку їхніх змін у контексті процесів глобалізації. Вивчення ступеня розробки проблеми дало можливість встановити, що, незважаючи на постійний науковий інтерес до кола проблем, пов'язаних з українською нижчою міфологією, комплексного узагальнюючого дослідження нижчої міфології українців як цілісного явища у структурі світогляду, з включенням розгляду всіх головних міфологічних персонажів, здійснено не було.

Розкрито синкретичний характер нижчої міфології українців. Показано, що народні міфологічні уявлення, зафіксовані в середині XIX - на початку XX ст., формувалися з різнорідних джерел. В їхній основі лежать дохристиянські стихійні вірування та уявлення - у першу чергу, анімізм та антропоморфізм, магія, культ предків. Значний вплив на формування нижчої міфології українців справили: християнська релігія (православ'я та католицизм); апокрифічна неканонічна традиція; середньовічна західноєвропейська книжність (сонники, бестіарії, посібники з магії тощо); елементи традиційних культур сусідніх етносів.

Розглянуто традиційний персонажний склад української нижчої міфології. З'ясовано, що однією з її основних рис є людськість. Це поняття включає в себе, передусім, походження більшості міфологічних персонажів, в основі якого лежить людська сутність, а також їхні тісні зв'язки зі світом людей. Ще одним важливим аспектом є те, що для всіх без винятку персонажів характерна антропоморфність.

Здійснено систематизацію міфологічних персонажів та запропоновано графічну схему персонажного складу нижчої міфології. Розгляд надприродних істот подано за ступенем їхньої наближеності до людської суті. Міфологічних персонажів умовно поділено на дві групи: «Істоти людського походження», «Персоніфіковані образи, духи, демонічні істоти». До першої групи віднесено тих міфологічних персонажів, які мають суто людське походження: люди, наділені надприродними здібностями, «непрості» або «знаючі»; перехідні напівдемонічні істоти - люди, які поряд із людською містять у собі демонічну природу; «заложні» небіжчики. До другої групи включено домашніх духів-охоронців та покровителів; істот, пов'язаних зі стихіями; персоніфікації різних сторін людського життя; персоніфікації днів тижня; персоніфікації хвороб людини; чорта і похідних істот.

Виявлено особливості трансформації образів нижчої міфології українців у контексті змін у духовній культурі у період від традиційного суспільства до сучасності. З'ясовано, що активна трансформація системи української нижчої міфології почалася за радянської доби. Вона була спричинена низкою факторів: колективізацією та запровадженням колгоспної системи; голодомором; зміною природно-екологічного середовища у зв'язку з індустріалізацією; зростанням загального рівня освіченості селянства; впливом офіційної пропаганди. Однак за радянської доби під тиском заборон люди потай вірили як у Бога, так і в демонічних істот. Міфологічні вірування та уявлення, таким чином, подекуди «законсервувалися» у свідомості людей. Сьогодні ж основними чинниками, які впливають на зміну системи нижчої міфології є загальносвітові процеси глобалізації та урбанізації, вплив ЗМІ та «масової культури». Спостерігаються зміни і в усній трансмісії міфологічних оповідей: нині ми отримуємо інформацію опосередкованим шляхом, тобто не від першої, а від другої чи третьої особи. Така ситуація істотно впливає на зміну уявлень - за сучасними розповідями важко скласти візуальний образ міфологічного персонажа. Основну увагу респондентів зосереджено на функціональних характеристиках істот. З'ясовано, що деякі елементи традиційного світосприйняття, характерні для сільського соціуму України другої половини XIX - початку XX ст., зберігалися у народній свідомості впродовж усього XX ст. і не втратили значення й сьогодні. Але останнє притаманне більшою мірою літнім людям, носіям традиційних моральних засад і духовних цінностей.