Християнізація Британії та формування її церковної організації у V–VIII столітті

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ”

БУЧОВСЬКИЙ ВІТАЛІЙ РІШАРДОВИЧ

УДК : 94(366)„04/07”:27(09)

ХРИСТИЯНІЗАЦІЯ БРИТАНІЇ ТА ФОРМУВАННЯ ЇЇ ЦЕРКОВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ У V - VIII СТОЛІТТЯХ

09.00.11 - Релігієзнавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Острог - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Науковий керівник:

доктор історичних наук, професор

Балух Василь Олексійович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, декан філософсько-теологічного факультету

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, доцент

Жилюк Сергій Іванович,

Національний університет “Острозька академія”, завідувач кафедри релігієзнавства

кандидат історичних наук, доцент

Петречко Олег Михайлович,

Дрогобицький педагогічний університет імені Івана Франка,

доцент кафедри всесвітньої історії

Захист відбудеться “28” квітня 2010 р. о 13⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 48. 125. 01 у Національному університеті “Острозька академія” (35800, м. Острог, вул. Семінарська, 2)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці національного університету “Острозька академія” (35800, м. Острог, вул. Семінарська, 2)

Автореферат розісланий “___” березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. ПАВЛЮК

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. У сучасному світі роль християнства визначається його впливом на формування морально-духовних цінностей та набутків, поширених у розвинутому суспільстві кінця XX - початку XXI століть. Вплив Церкви, зорієнтований у ментально-світоглядний бік людини, зумовив її етичні, естетичні і філософські уподобання. Однак розуміння сьогоденних проблем християнського світу неможливе без звернення до історії Древньої Церкви періоду раннього Середньовіччя - періоду утворення, становлення, розвитку церковної структури, ієрархії, традиційності, який тривав з кінця I до середини XI ст.

Цей перший етап мав провідне значення і для Сходу, і для Заходу, оскільки впродовж тисячі років було закладено основи і методи церковного управління та контролю, сформульовано християнські канони, укладено головні правила та постанови, визначено догматику, прийнято Символ Віри, затверджено офіційну обрядовість. Саме він окреслив шляхи та напрями подальшого розвитку християнства, визначив його характерні риси, особливості та відмітні ознаки. Доба ранньої історії Християнської Церкви в межах Римської імперії і варварських королівств є також і невід'ємною частиною загальноєвропейської історії.

Виходячи з цього, на сьогоднішній день досить актуальним є простежити на прикладі історії християнізації Британських островів весь спектр подій як у суспільному, так і церковному житті тогочасної середньовічної Європи. Християнство у цьому регіоні вступає в історію тоді, коли Римська імперія об'єднала всі народи тогочасного цивілізованого світу, встановила між ними більш тісні відносини, внаслідок яких повинні були згладитись особливо різкі риси національної уособленості. В такий спосіб постав той політичний універсалізм, який складає істотно важливий прецедент універсалізму релігійного. Саме тут характерні ті особливості, які допомагали більш швидкому розвитку в країні капіталістичних відносин і перетворенню держави в одну з наймогутніших у світі. Актуальність дослідження християнізації Британських островів в історичній ретроспективі зумовлюється також і недостатнім його вивченням у як у зарубіжній, так і вітчизняній історичній науці, а також цілковитою відсутністю узагальнюючих праць, де б ця проблема розглядалась, ґрунтуючись на основі комплексного аналізу усього спектру питань, пов'язаних із впливом християнства на місцевий соціум у V - VIII ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язана з плановою проблематикою кафедри релігієзнавства і теології „Актуальні проблеми сучасної релігієзнавчої та богословської думки” (номер державної реєстрації - 0105 U 002912).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування і висвітлення на основі історичних джерел та історіографічного матеріалу процесу християнізації Британії і формування її церковної організації до VIII ст.

Для досягнення означеної мети автор ставить такі завдання:

– визначити та проаналізувати причини, час і основні етапи проникнення християнства на Британські острови;

– дослідити особливості функціонування Кельтської Церкви і дати оцінку суперництву між кельтським та римським варіантами християнства;

– обґрунтувати закономірності процесу формування англосаксонських королівств і визначити роль Церкви у цьому процесі;

– розкрити сутність місіонерської діяльності Августина та його послідовників у англосаксонських королівствах;

– з'ясувати специфіку становлення християнської церковної організації в V - VIII ст. у Британії;

– проаналізувати основні форми впливу християнства на розвиток церковно-мистецької спадщини Британських островів.

Об'єктом дисертаційного дослідження виступає феномен становлення та утвердження християнства в Західній Європі у період раннього Середньовіччя.

Предметом дослідження є християнізації Британії та формування її церковної організації у V - VIII ст.

Хронологічні рамки дослідження визначаються внутрішньою логікою подій та обмежуються кінцем VIII ст.

Нижня хронологічна межа - друга половина І ст. - визначається початком проникнення християнського віровчення на Британські острови, а верхня - кінцем VIII ст. - завершенням формування церковної організації, а відтак і остаточним утвердженням християнства на переважній території сучасної Британії.

Територіальні рамки дослідження охоплюють терени Британських островів, хоча для детальнішого вивчення проблеми, зокрема звідки та якими шляхами розповсюджувалося християнство, автор звернувся до аналізу подій на острові Ірландія і континенті.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають проблемно-хронологічний, синхронний, компаративістський, системний методи, методи аналізу та синтезу, індивідуалізації та узагальнення .

Проблемно-хронологічний метод використовувався при аналізі основних періодів становлення й розвитку християнства на Британських островах. Враховуючи те, що ця проблема практично не вивчалася, автору складно було виявити логічну послідовність історичних подій і фактів. Саме тому виникла необхідність проаналізувати фактичний матеріал у визначеній послідовності, починаючи з подій, що відбувалися з другої половини І ст. і до VIII ст.

Він доповнює синхронний метод, за допомогою якого автору вдалося реконструювати різні події, які відбувалися не лише на Британських островах, а й на європейському континенті в цілому.

У роботі застосовано також компаративістський метод, який дозволив експлікувати принципово нові особливості християнізації Британських островів.

Водночас, за допомогою методу аналізу та синтезу процес християнізації Британії і становлення її церковної організації у V - VIII ст. класифіковано за взаємопов'язаними елементами, що дозволило провести цілісну картину цього процесу і витлумачити роль та місце християнства в історичному та загальнокультурному розвиткові англосаксонських королівств.

Системний підхід зумовив цілісне сприйняття об'єкта дослідження і всебічний аналіз зв'язків між його окремими елементами, що надало дослідженню завершеного вигляду.

Методи індивідуалізації та узагальнення допомогли здійснити історико-соціологічний та історико-політичний аналіз суспільно-релігійних трансформацій, що переживало британське суспільство.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що у вітчизняній науці здійснено комплексне дослідження основних шляхів та етапів проникнення християнства на Британські острови, його розвитку й утвердження. Під час виконання роботи було вперше вивчено, проаналізовано та узагальнено джерельний матеріал, який характеризує особливості процесу християнізації Британії та формування її церковної організації у V - VIII ст.

Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у положеннях і висновках, які містять елементи наукової новизни і виносяться на захист:

- обґрунтовано, що історія християнства на Британських островах, хоча і бере свій початок, згідно з легендарними традиціями, у першій половині І ст. та пов'язана, перш за все, з діяльністю Йосифа Аримафейського, формування християнської спільноти відбулося не раніше кінця ІІ - початку ІІІ ст., коли була створена початкова організаційна структура Церкви на материку;

- визначено внесок у процес християнізації Британії Римської та Галльської Церков в їх суперечливих претензіях на патронування над острівною Церквою. Виявлено, що саме через ці колізії Церква на Британських островах не могла ще довгий час набути тієї організаційної структури, яку вона мала на материку;

- з'ясовано особливості виникнення і функціонування на Британських островах Кельтської Церкви, специфіку діяльності її основних представників; визначено роль Церкви у збереженні християнства на островах, вказано на основні розбіжності між нею та Римським престолом;

- розкрито особливості християнізації о. Ірландія, яка безпосередньо пов'язана з постатями св. Патрика та його послідовників. При цьому показано, що для тогочасного суспільства часто вирішальним аргументом ставали заяви про „чудеса”, які здійснювали християнські проповідники;

- проаналізовано процес інвазій германських племен, особливості існування перших англосаксонських королівств, формування „гептархії” і роль Церкви у цьому процесі;

- розкрито сутність заходів папи Григорія Великого і діяльність Августина Кентерберійського та його послідовників у християнізації Британських островів; визначено основні чинники, які сприяли співпраці між світською та духовною владами;

- з'ясовано основні фактори формування церковної організації в англосаксонських королівствах;

- проаналізовано специфіку процесу об'єднання Кельтської і Римської Церков, його впливу на формування християнської організації;

- розкрито значення церковно-мистецької спадщини Британських островів.

Теоретичне значення дисертації полягає насамперед у тому, що в ній поставлено і вирішено комплекс історичних і релігієзнавчих проблем, які дали змогу осмислити, конкретизувати та систематизувати наявні в історіографії положення і висновки про шляхи й основні етапи проникнення християнства на Британські острови. Вони не втратили актуальності, а навпаки, заново актуалізувалися в сучасному світі, оскільки сьогодні ми маємо ще багато невирішених проблем саме на релігійному ґрунті.

Практичне значення дисертації. Теоретичні висновки й узагальнення дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення обраної дисертантом проблематики, у процесі викладання гуманітарних дисциплін, зокрема в курсах „Релігієзнавство”, спецкурсів з католицизму, протестантизму, „Всесвітньої історії”, „Країнознавства”, „Культурології”; при написанні наукових робіт з історії Церкви, дослідженні суспільно-політичного і релігійного устрою на Британських островах епохи Середньовіччя.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи апробовані на таких наукових конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві” (18 - 19 квітня 2005 р., Чернівці), Міжнародній науково-практичній конференції ”Суспільно-політичні виміри релігійних процесів в Україні” (17 - 18 квітня 2008 р., Чернівці), Всеукраїнській науково-практичній конференції ”Розвиток наукової думки - 2008” (10 жовтня 2008 р., Миколаїв), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Передовий науково-практичний досвід - 2009” (17 вересня 2009 року, Миколаїв), на науково-методологічних семінарах кафедри релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Публікації. Основний зміст дисертації викладено у дев'яти публікаціях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Послідовність викладення матеріалу зумовлена логікою дослідження, його метою і завданнями. Робота структурована за проблемно-хронологічним принципом викладу матеріалу і складається зі вступу, чотирьох розділів, 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (597 позицій) та додатків. Основна частина дисертації становить 165 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У „Вступі” обґрунтовується актуальність дослідження, визначаються його предмет і об'єкт, хронологічні та територіальні межі, мета і завдання дисертації, методологія дослідження, теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи, розкривається наукова новизна отриманих результатів та їх апробація.

Перший розділ - “Історіографія та джерела” - присвячений огляду літератури та аналізу джерел. У першому підрозділі - „Історіографія проблеми” - об'єктом наукового дослідження є вивчення стану розробки проблеми. Для цього було залучено дослідження авторів, які намагалися витлумачити процес проникнення і розвитку християнства на Британських островах, феномен Кельтської (Ірландської) Церкви тощо. Умовно ці праці також поділено на декілька груп.

До першої групи відносимо доробок авторів, які розглядали сам процес християнізації та його особливості на Британських островах (включаючи дослідження агіографічного змісту). Можна констатувати, що на сьогоднішній день питання про основні етапи й особливості проникнення і розвитку християнства на Британських островах є достатньо вивченим як у зарубіжній історіографії (чого не можемо сказати про вітчизняну історичну і богословську думки). Звичайно, їх найбільше проводилося англійськими, ірландськими і шотландськими вченими. Сфера їхніх наукових інтересів стосувалася здебільшого становлення і розвитку християнства в цілому на Британських островах, дослідженню життя і діяльності церковно-історичних постатей. Початок запровадження християнства на островах розглядали Х. Вільямс і Дж. Тойнбі, В. Хетерінгтон, В. Девіс та інші, які, на основі першоджерел і археологічних знахідок, охарактеризувати як, коли і ким було занесено віровчення на Британські острови, витлумачували особливості цього процесу. Окремими дослідженнями перед нами постають розвідки М. Діллона і Н. Чедвік, Ф. Леру і Г.Ж. Гюйонварх, Н. Пеннік і Д. Пруденс та інших вчених щодо існуванням на території островів т. зв. Ірландської (Кельтської) Церкви.

Детальний розгляд християнізації англосаксонських королівств, створення перших єпископій, стосунки між світською і церковною владою як на місцях, так і з римським престолом висвітлено у працях К. Лоуренса, Г. Мейр-Хартінга, Р. Мінса, П. Сімс-Вільямса, Е. Філіпса, А. Хеддена і В. Стабсса, Н. Хайєма тощо.

Певна кількість розвідок зарубіжних авторів присвячені дослідженню життя та церковно-наукової діяльності Беди Досточтимого і паралельно стану Церкви у той період. Це дослідження К. Уайтинг, Е. Уотсона, П. Блера, Е. Дючет та ін.

Історію перебування Британських островів під владою Римської імперії та проникнення сюди германських племен досліджували П. Блейр, Р. Коллінгвуд, К. Есмонд тощо.

Частково питання християнізації Британії та формування її церковної організації знайшли своє відображення у працях радянських дослідників, зокрема А. Гуревича, М. Соколової, П. Виноградова, К. Савелло, О. Мельникової.

На даний час варто виокремити російську школу медієвістів, яка за останні роки внесла значний доробок у вивченні питань, пов'язаних з досліджуваною проблематикою. Виокремимо праці В. Звєрєвої, М. Ненарокової, В. Ерліхмана, Н. Гвоздецької, А. Тузікова, Д. Ніколаєва, О. Зотова, В. Калигіна, А. Кузнєцової, М. Омельницького, В. Мосса тощо. Авторитетними є дослідження, присвячені особливостям історії виникнення та розвитку Кельтської (Ірландської) Церкви (Г. Бондаренко, В. Лур'є, Ф. Корандей, O. Мілкова, П. Парфентьєв, Н. Чехонадська та ін).

Нові підходи до християнізації Британії і формування її церковної організації спостерігаються у статтях В. Мосса, Д. Огицького і М. Козлова, які намагаються ототожнити Церкву (особливо Кельтську) на Британських островах зі східним обрядом християнства (православ'ям) на основі матеріальних артефактів (Ю. Кліценко) і своєрідному розвиткові аскези (С. Філатов, Р. Лункін) тощо.

Окремо слід згадати і доробок радянських і російських науковців, які розглядали культурно-мистецьке життя англосаксонського суспільства і роль у цьому процесі християнства. Це М. Алексєєв, В. Калигін, О. Смирницька та ін.

На відміну від російської школи медієвістів, в Україні, на превеликий жаль, історіографія християнізації Британських островів і особливостей становлення там церковної організації є порівняно незначною. Тому, характеризуючи наявні здобутки українських вчених-стосовно досліджуваного питання, хочемо згадати Б. Боднарюка, який у ряді своїх публікацій і статей акцентує свою увагу на утворення Кельтської Церкви, розвиткові чернецтва на території Британських островів і континенті, вказує на основні успіхи його на ниві християнського проповідництва, організації нових чернечих обителей і широкої просвітницької діяльності тощо.

Таким чином, незважаючи на досить непогане висвітлення проблеми у доробках західноєвропейських, радянських і російських наукових колах, поле діяльності для нових пошуків у встановленні нових підходів стосовно характеристики християнізації Британських островів і формування її церковної організації є ще надзвичайно великим. Це стосується, перш за все, недостатнього висвітлення ролі Кельтської Церкви у процесі християнізації, впливу східного варіанту (православ'я) на формування церковного організму на Британських островах, значимості здобутків богословської школи англосаксонського суспільства тощо.

У другому підрозділі - “Джерельна база дослідження” - було залучено писемні джерела, які дають відносно точну та об'єктивну картину становлення і розвитку християнства на Британських островах до VIII ст. Умовно поділяємо ці джерела на три групи.

У першу входять свідчення церковних і світських істориків Середньовіччя, які безпосередньо або дотично стосуються християнізації Британії, феномену існування Кельтської Церкви тощо. Це монументальна праця англійського богослова Беди Досточтимого „Церковна історія народу англів” та інші твори його історико-богословської спадщини, праця Ґільдаса Премудрого „Про загибель Британії”. Значну цінність мають також „Англосаксонські хроніки” - давній літопис Англії, що охоплює період від римського завоювання до 1154 р.

До другої групи належать агіографічні праці та літературні твори, що відтворюють категорію святості в історико-дескриптивному аспекті і дали нам змогу зрозуміти уявлення про святість та аскезу в англосаксонському суспільстві, реконструювати розуміння, осмислення й сприйняття (як духовної моделі) святості в масовій свідомості. Це „Життя Альфреда Великого” Ассера, „Життя св. абата Колумбана та його учнів”, „Життя Колума Кілле”, „Життя святого Брендана, Клонфертського абата”, „Життя святого Кутберта” та інших святих.

Окрім цього, у роботі використовувалися твори церковних і світських діячів для більш цілісного висвітлення поставлених завдань. Це апокрифічне „Євангеліє Никодима”, де знаходимо відомості про Йосифа Аримафетського; праці історичного та екзегетичного характеру („Життя блаженного Василевса Константина” і „Церковну історію” Євсевія Памфіла, „Захисне слово проти аріан” і „Послання єпископа Афанасія до монахів, які повсюдно перебувають, і про те, що зроблено аріанами при Константині”, „Послання імператору Іовіану” Афанасія Великого, „Творіння” Іринея Ліонського); „Гімн Секундія”, „Гімн Фіакка”, „Елегію до монастиря в Деррі” св. Колумби, „Лист до воїнів Коротика” і „Сповідь” св. Патрика Ірландського, рішення „Першого собору святого Патрика”, „Лист про єпископів Йорка” Симеона Даремського, „Пенітенціалій св. Колумбана”

Третю групу складають розвідки загальноісторичного характеру, які дають нам можливість розглянути не лише безпосередньо процес християнізації Британії, але й зрозуміти загальну картину стану політичного, соціального, економічного і культурного розвитку тогочасного острівного суспільства. Адже без характеристики цих важливих аспектів ми не змогли б дати об'єктивну оцінку становлення і розвитку Церкви на Британських островах. До них відносимо „Правду Етельберта”, складення якої приписують королю Кента Етельберту (560 - 616), „Правду Іне”, складену королем Уессекса Іне (688 - 726), „Закон Уітреда”, написаний кентським королем Уітредом (695 - 696), „Закони Хлотаря та Едрика”, королів Кента, які датуються приблизно останньою чвертю VII ст. і розглядають більше майнові та кримінальні питання та „Англосаксонські грамоти”, які оформлювали земельні дарування на користь Церкви і світських землевласників, і з'явилися наприкінці VІІ ст.

Для вивчення деяких подробиць життя острівного суспільства, поза межами т. зв. „гептархії”, послуговувалися, зокрема „Анналами Камбрії”, які ще іноді зустрічаються під назвою „Уельська хроніка”, „Піктською хронікою”, „Анналами Ульстера”, „Анналами Інішфалена” тощо.

Підсумовуючи джерелознавчий огляд, зауважимо, що він репрезентований документами різними за походженням і власним інформаційним потенціалом. При написанні роботи відчувалися деякі труднощі відносно характеристики появи і поширення християнства на Британських островах у певних часових проміжках через малозбережений, а то й взагалі відсутній джерельний матеріал. Але наявність тих джерел, які були доступні автору, дали більш-менш чітку картину християнізації Британії та формування її церковної організації у V - VIII ст.

У другому розділі - „Проникнення та утвердження християнства на Британських островах” з'ясовуються етапи проникнення християнства на Британські острови, з'ясована роль Церков Риму і Галлії у цьому процесі та визначається феномен Кельтської Церкви.

У першому параграфі розділу - „Поширення християнського вчення в Британії та роль Церков Риму і Галлії у цьому процесі” - реконструйовано історичну дійсність і показано комплекс подій, пов'язаних з християнізацією Британських островів. Витлумачуючи основні етапи його проникнення, відзначаємо, що до кінця першої половини V ст. християнство було розповсюджене майже по всій території Британських островів. Звичайно, цей процес не проходив безкровно, що було зумовлено, перш за все, негативним ставленням до нової віри римських імператорів, яка закликала „віддати кесареве - кесарю, а Боже - Богові”, поставивши другий постулат вище за перший. Даючи власну оцінку ходові цих подій, зауважимо, що процес переслідувань у Британії не був таким жорстоким, як на інших територіях Імперії. Це можна пояснити передусім віддаленістю Британських островів від столиці імперії, яка більше переймалася розповсюдженням християнства на континенті. Тому історія зберегла нам лише декілька імен мучеників, які постраждали за віру Христову. Але з приходом до влади Константина Великого і після виданого Ліцинієм славнозвісного Міланського едикту 313 р. нова релігія набула рівноправного статусу з іншими віросповіданнями, а з часом стала державною ідеологією, що зумовило, в свою чергу, розквіт християнства на теренах всієї Імперії.

Папський престол, зрозумівши, які привілеї отримало християнство, вирішує всерйоз зайнятися тими регіонами, де нова релігія не набула ще загального визнання, зокрема, Британськими островами. Історія зберегла відомості лише про декілька місій на їх територію, але про значимість цього регіону для курії говорить те, що одразу дві Церкви (Римська і Гальська) інтенсивно займалися проповідництвом на землях Британії. І як результат, Британські Церкви у майбутньому стануть одним з найбільших осередків духовності в Західній Європі і не тільки. Це було зумовлено ще й тим фактором, що в Шотландії, Ірландії та Уельсі нова релігія майже не зустріла спротиву місцевої знаті і населення. Язичники, зазвичай, були готові вислухати проповідників: по-перше, це було в їхніх традиціях - приймати посланців з інших племен на загальній раді, і, крім того, їхня релігійна свідомість завжди прагнула зустрічі з новим невідомим божеством або духом, що було зумовлено їхнім політеїзмом. Тим не менше, зустрічі з керманичами і жерцями могли носити і характер відкритого конфлікту, який ченці-місіонери намагалися використовувати для доказу слабкості язичницьких божеств, що також допомогло у розповсюдженні християнства.

Характеризуючи християнізацію Британських островів, потрібно згадати про роль і значення Ірландської (Кельтської) Церкви. Кельтське християнство, що піддавалося важким випробовуванням у результаті довгих і затяжних війн, змушене було перемістити своє місіонерство як на землі Уельсу і Корнуоллу, так і в Ірландію та на території майбутньої Шотландії. Цьому присвячений другий параграф розділу - „Кельтська релігійна традиція як своєрідний вияв християнства на Британських островах”, де якраз і розглянуто феномен Кельтської Церкви як своєрідного вияву християнства на Британських островах.

Утвердження в Ірландії християнства в V ст. стало рубежем не тільки в її власній історії, але і в житті всього кельтського світу, на величезних територіях якого не залишилося більше жодного місця, що підтримувалося винятково власними традиціями. Завоювання Ірландії здійснилося новою релігією мирно, безболісно і виявилося на рідкість міцним. Останнє твердження давно стало загальноприйнятим у наукових дослідженнях і популярних працях.

Відзначаємо, що апостольська місія на цих землях від початку мала ряд специфічних (місцевих) рис і ознак. По-перше, християнізація кельтів відбувалася на території, яка до того практично не зазнала духовно-культурного елліністичного і політико-правового римського впливу; по-друге, деякі обряди і ритуали Християнської Церкви були поєднані з усталеними обрядами і ритуалами традиційних друїдичних культів; по-третє, ієрархічно-структурні принципи церковної організації в Ірландії змістилися в бік аскетично-чернечого домінування; по-четверте, власні принципи адміністративно-територіального поділу церковних дієцезій, єпископій і парафій, що обумовило серед ірландського духовенства попервах (майже до кінця VII ст.) значні децентралізаторські тенденції та ігнорування регламентуючих розпоряджень і напучувальних рекомендацій, які здійснювалися з боку папської курії. Наступною особливістю апостолізації даного регіону було порівняно швидке і безкровне навернення кельтського населення Британії, яке виявилося дуже сприйнятливим (навіть ментально схильним) до абстрактних світоглядних конструкцій християнської теології, догматичних визначень і суворої аскетичної практики, і у свою чергу висунуло ряд власних оригінальних інтерпретацій біблійної історії і концептуальних богословських доктрин у руслі канонічної Новозавітної традиції. Слід виділити також елементи двовір'я, яке проявилося у зрощенні на етносоціальному підґрунті старого язичницького релігійного інституту з новими християнськими морально-етичними ідеалами. Особливість християнізації кельтів полягає у прийнятті новонаверненими власних пасхалій, церковного календаря, особливої форми тонзури, окремих формул сповіді та індивідуальної молитовної практики. Іншими відмінностями стали визначна роль культів „місцевих кельтських святих”, слабкий зв'язок між окремими загалами ченців і проповідників за відсутності єдиного (головного) релігійного центру. Також важливо зазначити, що християнізувалася в першу чергу кельтська кланова аристократична верхівка - родова знать, барди, філіди, брегони, а не рядові общинники і воїни. Крім того, кельтські племена наверталися не одночасно, а в різні часові проміжки й різними місіонерськими групами. Ще одна особливість обумовлювалася загальною міграційною хвилею, породженою Великим переселенням європейських народів: збіг часткової християнізації кельтів з даним феноменом реалізувався у вигляді привабливої ідеї чернечого подвижництва, яка невдовзі (з кінця VI ст.) перетворилася для ірландців на масовий місіонерський рух з острова на континент.

Усі ці чинники сприяли тому, що Кельтська Церква змогла виплекати у своєму середовищі відомих місіонерів і проповідників, зокрема, Патрика, Колумбу, Секундія, Колумбана та інших, з якими якраз і пов'язують найбільший розквіт кельтського християнства.

У третьому розділі - „Роль християнства у процесі утворення англосаксонських королівств” - унаочнено специфіку продовження християнізації Британських островів під час формування англосаксонських королівств та визначено місце і роль християнства у цьому процесі.

У першому параграфі - „Становище християнства під час проникнення германських племен на Британські острови і формування „гептархії” - розкрито етапи інвазій англосаксонських племен на Британські острови, формування їхніх політико-державних інституцій (королівств) і відтворено тогочасне становище християнства на основі писемних джерел та археологічних досліджень.

У ході дослідження окресленого питання дисертант дійшов висновку, що римська влада, не маючи змоги надалі стримувати нові хвилі наступу варварських племен, покидає Туманний Альбіон, залишивши місцевому населенню свою власну культуру і розвинену інфраструктуру. Там на островах (в Ірландії та на територіях за Адріановим валом), де Рим не панував, збереглася власна доморощена культура, яка багато в чому відрізнялася від материкової. Населення цих земель (пікти і скотти) вели безперервні набіги на бриттські території, через що останні, втративши військову підтримку в особі римських легіонів, закликали на допомогу германські племена. У досить короткий термін англосакси змогли зайняти домінуюче становище на островах, підкорили собі бриттів і сформували королівства, які пізніше у наукових колах отримали назву „гептархії”.

Разом із занепадом римської культури і внаслідок англосаксонської експансії втрачає свої позиції на островах і християнство. Германські колонізатори на початку свого вторгнення намагалися знищити послідовників Христа та їхні святині, а уціліле британське духовенство само не хотіло займатися розповсюдженням віри, залишивши все на самоплив. Лише на територіях, непідвладних англосаксам, християнство набувало ще більшого розквіту, що і дало змогу виокремитися такому феномену середньовічного християнства як Кельтська Церква.

У другому параграфі - „Місія Августина Кентерберійського та його сподвижників у розповсюдженні християнства в англосаксонських королівствах” - досліджено новий етап активізації утвердження християнства на Британських островах і витлумачується роль у цьому процесі місії папи Григорія під керівництвом Августина Кентерберійського та його наступників. Констатовано, що протягом першої половини VIІ ст. християнство на Британських островах набуло поширення майже у всіх англосаксонських королівствах. Процес, звичайно, не проходив без певних труднощів. Це зумовлювалося неодноразовими поверненнями королів до язичництва, їх двовір'ям, і, що найбільш важливо, протистоянням Римської та Кельтської Церков. Перша, в особі папи Григорія Двоєслова, Августина Кентерберійського та його сподвижників, вважала, що лише вони, мають виняткове право на опікунство над послідовниками Христа. Маючи протекторат короля Кента, вони досить швидко змогли заснувати перші єпископства і закласти фундамент для подальшого розповсюдження папської влади. Кельтська ж Церква, беручи за основу величезну духовну спадщину своїх наставників і просвітителів, обрядовість і підтримку великої частини островів, особливо серед нижчих верств населення, вважала, що лише вона дотримується норм і правил, заповіданих людству Спасителем, акцентуючи свою увагу більш на духовному аспекті (про що свідчить навіть роль абатів у суспільстві порівняно з єпископами). Тому найпершим завданням у наступний період Західній Церкві на Британських островах було знайти компроміс між цими двома напрямками християнства задля формування єдиного церковного організму.

У четвертому розділі - „Становлення і розвиток церкви у Британії в другій половині VІІ - VІІІ ст.” - проаналізовано весь спектр церковного життя в англосаксонських королівствах і розкрито процес об'єднання двох напрямків християнства на Британських островах - римського і кельтського; визначено місце церковного мистецтва в англосаксонському суспільстві.

У першому параграфі - „Остаточна християнізація англосаксонських королівств та об'єднання Римської і Кельтської Церков” - висвітлено відомості стосовно церковного життя на Британських островах упродовж другої половини VІІІ ст. Аналіз наявних джерел дозволяє стверджувати, що вже до першої пол. VІІІ ст. вдалося досягнути, незважаючи на певні проблеми, церковної єдності, яку прагнула бачити як римська курія, так і світські правителі. Адже переважна більшість королів, бачачи переваги християнства у різних аспектах, уже прихильно ставилася до нього: самі охрещувалися, охрещували своє військо, родову знать, феодальну верхівку. Специфічною рисою християнізації Британії було те, що на відміну від поширення християнства на континенті цей процес ішов практично безкровно, не викликаючи ні відкритого опору в язичників, ні жорстоких переслідувань християнських проповідників з боку правителів, які дотримувалися старих культів. Навпаки, королі вже самі почали проявляти інтерес до поширення нової віри, яка забезпечувала зміцнення їхньої влади. Вони вносять до церковної каси щедрі пожертвування, фундують великі наділи землі, допомагають у створенні монастирів, які стають освітніми центрами тогочасної Європи. Тому можемо резюмувати, що значне місце у феодалізації Англії займала якраз Церква, хоча поширення її віровчення гальмувалося рецидивами язичництва (до кінця VIII ст.). Саме у цей період завершується перший (найважчий) період християнізації Британії. Надалі становище Церкви зміцнюється. Могутня і багата, вона відігравала істотну роль у зміцненні держави і королівської влади, освячуючи її своїм авторитетом. Церковні діячі активно включалися у вирішення внутрішньо- і зовнішньополітичних питань, брали участь у складенні судових книг, були членами королівських рад. Як єдиний організм, не пов'язаний з окремими ранніми державними утвореннями, Англосаксонська Церква сприяла їх консолідації у IX - X ст.

У другому параграфі - „Церковне мистецтво та його місце в англосаксонському суспільстві” - проаналізовано основні мистецькі надбання християнства на Британських островах, які складають вагому частку не лише європейської, а й світової спадщини.

Резюмуючи викладений матеріал, зазначено, що продовженням сили слова для поширення християнства на островах стала архітектура і пов'язаний з нею безпосередньо іконопис. І до сьогоднішнього дня вражають своєю красою храми англосаксонського періоду, чудове компонування різних стилів будівництва і виокремлення свого власного. І, звичайно, на весь світ прославилися кельтські хрести, які за своїм мистецьким виконанням на мають рівних у світі.

Крім згаданих вище надбань, величезне значення мають інші матеріальні свідчення розвитку Церкви на островах. Це і рукописні богослужбові книги (Євангелія, Псалтирі), храмове начиння (напрестольні хрести, потири, одяг), раки тощо.

Саме мистецькі надбання стали важливим елементом християнства для його кращого сприйняття народними масами, починаючи від найвищих прошарків суспільства до найнижчих. Органічне поєднання в певній мірі місцевих (острівних), англосаксонських і континентальних традицій стало тим чинником, який частково сприяв тому, що нова релігія змогла без великих перешкод стати панівною на Британських островах. Таким чином, християнство не йшло позаду загального розвитку суспільства. Навпаки, у багатьох випадках його надбання були взірцем не лише для місцевого населення, а ставали прикладом для всього християнського світу.

У „Висновках” підводяться підсумки дослідження та систематизовано елементи наукової новизни, а отже основні положення, що виносяться на захист.

Виникнення християнства в І ст. н. е. зумовило кардинальні зміни у тогочасному світі. Цей період (від заснування Церкви до її офіційного визнання у IV ст.) характеризується переслідуваннями новонавернених, які намагалися пропагувати нове вчення по всіх регіонах на той час могутньої Римської імперії. Сама влада, не бажаючи цього, допомагала їм у цьому процесі, підкорюючи все нові і нові землі, забезпечивши тим самим ґрунт для місіонерської діяльності ранніх проповідників. Не стали виключенням і Британські острови, які, лише згідно традиційних передань, були християнізовані ще в першій половині І ст. Це дає певні підстави вважати, що християнство на Британських островах бере свій початок від послідовників Ісуса Христа, зокрема, Йосифа Аримафейського. Знайти ж безпосередні свідчення, які не викликають сумніву, про існування християнства на островах, можна лише наприкінці ІІ - початку ІІІ ст. А вже про сформовану церковну організацію джерела повідомляють лише в ІV ст., коли представники ранньої бриттської Церкви брали участь у церковних соборах.

Водночас, на основі письмових пам'яток, можемо констатувати, що християнство на Британських островах брало свій початок і розповсюджувалося і від Римської, і від Галльської Церков, які претендували на право патронату острівної Церкви. Перша обґрунтовувала свої претензії як Вселенська Церква, заснована ще апостолами Петром і Павлом, а інша вважала, що саме вона має здійснювати духовну опіку, мотивуючи це тим, що не втратила зв'язку з острівною Церквою в часи занепаду Імперії, продовжуючи посилати місіонерів для навернення нових вірян. Ці протиріччя між Римською і Галльською Церквами пізніше неодноразово негативно позначалося на становленні єдиного релігійного організму.

Важливе значення у процесі збереження і формування церковної організації відіграла Кельтська Церква, утворення якої було обумовлено рядом специфічних місцевих рис та ознак. Значний вклад у формуванні церковного організму вніс св. Патрик, просвітитель Ірландії та його послідовники. Встановлено, що основні відмінності між римським і кельтським варіантами християнства полягали лишень в адміністративних (у кельтських християн основну роль відігравав абат монастиря, а в римських послідовників - єпископ) і обрядових розбіжностях (вирахування святкування Пасхи, носіння тонзури тощо), але догматичне вчення було однаковим. Характерно, що саме обрядовість і ставала тим „каменем спотикання”, який досить часто заважав ієрархам дійти згоди у більш важливих питаннях. Феномен Кельтської Церкви дозволяє стверджувати, що саме вона посприяла збереженню тих паростків християнства на Британських островах (і не тільки), які були насаджені ще в перші століття існування Церкви.

Яскравим прикладом складних процесів, які відбувалися в ранньому Середньовіччі, були політичні й етнічні процеси в Англії, де кельтів потіснили язичницькі германські племена англів, саксів, ютів та ін., які впродовж декількох століть здійснили ряд інвазій, зумівши, таким чином, спочатку асимілюватися серед місцевого населення, а пізніше - зайняти домінуюче становище на островах. Британія була поділена на численні і непостійні королівства під проводом різних германських королів, які в певній мірі руйнували цивілізацію романізованих бриттів.

Головна відмінність політичної ситуації в Британії від континентальної Європи полягала в тому, що релігійне об'єднання Англії набагато випередило державне. Королівській владі, яка поступово зміцнювалася, потрібна була надійніша опора, ніж старе язичництво, і проповідь християнства була тут якраз доречна. До того ж язичників-англосаксів оточували християнські народи: франки на півдні, бритти і скотти (ірландці) на півночі і заході. Якщо бритти відмовилися від будь-яких контактів із завойовниками, то ірландці поспішили спрямувати свій місіонерський запал для навернення сусідів.

Активізувала свою діяльність у цей період і Римська Церква, особливо під час понтифікату Григорія Великого, який істотно зміцнив папську владу та авторитет Риму. Саме за його наказом місія Августина у 597 р. прибуває в Англію, точніше в Кент. Наприкінці VII ст. унійні ідеї Римської Церкви знайшли власне логічне завершення після собору у Вітбі, коли суперечності між двома формами було подолано, й Англійська Церква підпорядкувалася Римові. Ірландські монахи покинули королівство Нортумбрію, і декілька років уся Церква перебувала у кризовому стані. Становище врятувала діяльність Теодора з Тарсу, який став архієпископом Кентерберійським і завершив процес об'єднання всієї англійської Церкви.

Політичного ж об'єднання досягти було важче. Численні династичні війни закінчилися формуванням семи більш-менш стабільних королівств („гептархії”). Час від часу хтось із правителів підкоряв собі більшу частину Англії і приймав титул „бретвальда” (верховного короля), але після його смерті знову відновлювалася роздробленість. Лише у VII - VIII ст. королі Нортумбрії змогли утримувати зверхність над іншими територіями, а на початку IX ст. цю роль на себе взяв Уессекс.

Для середини VIII ст. характерним стає те, що майже всі англосаксонські правителі, оцінивши переваги християнства, бачили в ньому засіб зміцнення і освячення своєї влади. Церква стає багатою і процвітаючою, відіграючи важливу роль у соціально-економічному розвитку, політичному і культурному житті англосаксонського суспільства. Тому усі законодавчі акти англосаксонських королів передбачали надання Церкві особливих привілеїв; їй, переважно, було надано право виголошувати остаточний вердикт у вирішенні певних державницьких питань; вона благословляла встановлення династичних зв'язків між правителями тощо.

Церква на той час диктувала також свої вимоги у становленні мистецької спадщини Британських островів. Органічне поєднання місцевих острівних, англосаксонських і континентальних архітектурних стилів при будівництві культових споруд, іконопис, орнаментальне мистецтво, перепис Святого Письма та різних богословських праць, виробництво різного церковного начиння стали вагомими чинниками, які сприяли швидшому прийняттю населенням християнства.

християнство британський острів

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Наукові статті у фахових виданнях

1. Бучовський В. Р. Започаткування та поширення християнства на Британських островах у I - IV ст. / Віталій Бучовський // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія / За заг. ред. проф. І. С. Зуляка. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2007. - Вип. 2. - С. 111 - 117.

2. Бучовський В. Р. Особливості та етапи проникнення християнства на Британські острови / Віталій Бучовський // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії. - Чернівці: Золоті литаври, 2007. Том 1. (23). - С. 174 - 182.

3. Бучовський В. Р. Особливості і становлення християнства в Британії в першій половині VІІ ст. / Віталій Бучовський // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць / Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра етнології, античної та середньовічної історії. - Чернівці: Золоті литаври, 2006. Том 2. (22). - С. 51 - 61.

4. Бучовський В. Р. Особливості становлення кельтського варіанту християнства в Ірландії у V - на початку VI ст. / Віталій Бучовський // Українське релігієзнавство. - К., 2008. - № 47 - С. 119 - 127.

Статті в інших виданнях

5. Бучовський В. Р. Вплив Церкви на законотворчі процеси в англосаксонському суспільстві наприкінці VII - початку VIII ст. / Віталій Бучовський // Релігія та соціум. Часопис. - Чернівці: Рута, 2008. - № 2. - С. 39 - 41.

6. Бучовський В. Р. Історико-богословська концепція Беди Досточтимого / Віталій Бучовський // Актуальні питання релігієзнавчої та богословської думки: Колективна монографія / За ред. В. О. Балуха. - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. - С. 59 - 74.

7. Бучовський В. Р. Проникнення християнства на Британські острови та його роль у консолідації суспільства / Віталій Бучовський // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 309 - 310. Філософія. - Чернівці: Рута, 2006. - С. 225 - 229.

8. Бучовський В. Р. Формування англосаксонських королівств і початок християнізації Британії / Віталій Бучовський // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 249 - 250. Філософія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 149 - 155.

9. Бучовський В. Р. Церква як чинник інтеграції суспільства (у контексті становлення і розвитку християнства в Англії) / Віталій Бучовський // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 240 - 241. Філософія. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 25 - 32.

АНОТАЦІЯ

Бучовський В.Р. Християнізація Британії та формування її церковної організації у V - VIII ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 - Релігієзнавство. - Національний університет „Острозька академія”. - Острог. - 2010.

У дисертації досліджується процес християнізації Британії та формування її церковної організації у V - VIII ст. Визначено та проаналізовано причини, час і основні етапи проникнення християнства на Британські острови. Досліджено особливості функціонування Кельтської Церкви і дана оцінка суперництву між кельтським та римським варіантами християнства. Обґрунтовано закономірності процесу формування англосаксонських королівств і визначено роль Церкви у цьому процесі. Розкрито сутність місіонерської діяльності Августина та його послідовників у англосаксонських королівствах. З'ясовано специфіку становлення християнської церковної організації в V - VIII ст. у Британії. Поряд із цим проаналізовано основні форми впливу християнства на розвиток церковно-мистецької спадщини Британських островів.

Ключові слова: Британські острови, бритти, пікти, Кельтська Церква, англосаксонські королівства, гептархія, уітанагемот, Іона, паллій, архієпископ Кентерберійський.

АННОТАЦИЯ

Бучовский В.Р. Христианизация Британии и формирование ее церковной организации в V - VIII вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Национальный университет “Острожская академия”. - Острог, 2010.

Диссертации посвящена исследованию процесса христианизации Британии и формированию её церковной организации в V - VIII вв. Именно здесь христианство сумело составить важный религиозный универсализм, что имело свои последствия и для политического универсализма на Британских островах.

В диссертационном исследовании представлена историография проблемы, дана ее периодизация; изучены и проанализированы свидетельства британских и континентальных источников. Кроме того, в диссертации использованы археологические материалы. Особое значение для исследования имеют свидетельства Беды Достопочтенного, которые не только хронологически фиксируют ключевые события процесса христианизации, но и дают им собственную оценку.

Исходя из того, что на сегодняшний день нет однозначного ответа, когда именно начался процесс христианизации Британских островов, изучен вопрос относительно времени его проникновения. Исследовано также роль Римской и Галльской Церквей в их претензиях на доминирование над островной Церковью, что послужило причиной долгого процесса объединения.

В диссертации дается объективная оценка возникновения и функционирования Кельтской Церкви, которая имела большое влияния в христианском мире средневековой Европы. Рассмотрено деятельность св. Патрика и его последователей в формировании церквного организма. Проанализировано основные различия между римским и кельтским вариантами христианства, которые заключались в обрядовых аспектах.

В исследовании проанализировано ход проникновения германских племён на острова, формирования „гептархии” и роль Церкви в этом процессе, активная миссионерская деятельность папа Григорий Великий, который сумел отправить в Британии несколько десятков проповедников во главе с Августином. Рассмотрено также основные факторы, которые способствовали сотрудничеству между светской и духовной властями.

В диссертации проанализировано специфику процесса объединения Кельтской и Римской Церквей, которое способствовало объединению англосаксонских королевств в единое государство в будущем.

Кроме того, определены основные формы влияния христианства на развитие церковно-художественного наследия Британских островов.

Ключевые слова: Британские острова, бритты, пикты, Кельтская Церковь, англосаксонские королевства, гептархия, уитанагемот, Иона, палий, архиепископ Кентерберийский.

SUMMARY

Buchovsky V.R. Christianization of Britain and the formation of its Church organization in the 5^th -8^th centuries. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in History. Specialty 09.00.11 - Religious studies - National University „Ostrog Academy” - Ostrog. - 2010.

The present thesis considers the process of Christianization of Britain and the formation of its church organization in the 5^th -8^th centuries. The causes, period, and the main stages of the penetration of Christianity to the British Isles are identified and analyzed. The author evaluates the peculiarities of Celtic Church functioning and the rivalry between Celtic and Roman versions of Christianity. Patterns of formation process of Anglo-Saxon kingdoms are substantiated and the role of the Church in this process is determined. The essence of missionary Augustine's activity and his followers in the Anglo-Saxon kingdoms is disclosed. The thesis clarified the specifics of incipience of a Christian church organization in the 5^th -8^th centuries in Britain. Along with this the main forms of influence of Christianity on the development of church-artistic heritage of the British Isles are analyzed.

...