Процеси інституціоналізації римо-католицизму в умовах поліконфесійного суспільства сучасної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 282 (477)

Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Сарапін Олександр Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри релігієзнавства.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Яроцький Петро Лаврентійович, Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник;

кандидат філософських наук Кияк Максим Тарасович, Національний інститут стратегічних досліджень, головний консультант.

Захист відбудеться “28” квітня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.43 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 330. інституціональний католицький архідієцезія

Автореферат розісланий “24” 03 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.І. Предко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. З давніх-давен наша держава знаходиться на “перехресті шляхів і культур”. З одного боку, таке вигідне геополітичне становище посприяло швидкому становленню та розвитку українських земель, з іншого - стало причиною їх занепаду. Неодмінним атрибутом історії наших земель є спільне співіснування багатьох конфесій на тлі домінуючого православ'я. На думку вітчизняних релігієзнавців, характерною ментальною рисою українців є толерантність до представників інших конфесій, яка дозволяла протягом багатьох років уникати гострих релігійних конфліктів. Однак в результаті поділу держави між її сусідами (з одного боку католицької Речі Посполитої, а з іншого - православного царства Московського, а також при постійній небезпеці з боку ісламського Кримського ханства ) релігійність (в першу чергу православна) стала одним з найголовніших факторів самоідентифікації українства як етносу (пізніше цю роль активно виконувала і виконує УГКЦ). Зрозуміло, що кожна із сторін прагнула довести істинність своїх релігійних переконань і подекуди не найгуманнішими методами, що вилилося в століття боротьби й ненависті до представників як інших націй, так і їх вірувань. Незважаючи на це, слід зазначити, що історична поліконфесійність України, окрім негативних, має й цілий ряд позитивних наслідків, які особливо помітні на сучасному етапі становлення демократичного та толерантного суспільства нашої молодої держави.

З часу проголошення незалежності України однією із найважливіших складових процесу суспільних змін стало утвердження релігійної свободи та релігійних прав людини. Такі трансформації посприяли дедалі помітнішому зростанню конфесійної присутності в суспільно-політичному житті країни. Відбувається процес адаптації Римо-Католицької Церкви до нових соціально-політичних і соціокультурних умов, спричинених розбудовою й становленням української державності. Тому видається необхідним дослідження напрямків соціально важливої діяльності церкви, аналіз її особливостей та закономірностей.

Важливим аспектом дослідження є проблема функціонування Римо-Католицької Церкви в сучасній Україні, яка спричинена міжконфесійними та міжетнічними суперечностями. Тривалий час Римо-Католицька Церква сприймалася виключно як чужий компонент української релігійності. Тому місце, роль та статус РКЦ в етнонаціональних та державотворчих процесах потребують сучасного переосмислення, що забезпечить її рівноправну участь у релігійному та духовному розвитку українського народу.

Складність та суперечливість вищезгаданих процесів не викликає сумніву, як і необхідність перегляду та глибокого аналізу всіх особливостей і тенденцій розвитку католицизму латинського обряду, репрезентованого Римо-Католицькою Церквою в Україні. Обрана тематика надзвичайно актуалізується недостатньою розробленістю зазначених вище проблем у працях сучасних як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників історії релігії.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах досліджень, які проводить кафедра релігієзнавства філософського факультету у відповідності до комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України”, науково-дослідної роботи філософського факультету 06БФ041-01 “Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.

Метою дисертаційної роботи є дослідження процесів становлення інституціональних структур Римо-Католицької Церкви в Україні та розгортання її діяльності в сучасних умовах поліконфесійного українського суспільства.

Поставлена мета зумовила наступні завдання дисертаційного дослідження:

· розглянути методологічні підстави дослідження процесів інституціоналізації РКЦ в сучасній Україні;

· з'ясувати основні аспекти процесу інституціоналізації римо-католицизму у незалежній Україні;

· розкрити роль Львівської архідієцезії в процесі інституціоналізації РКЦ в незалежній Україні;

· висвітлити особливості становлення та устрою дієцезій РКЦ в Україні;

· дослідити основні напрямки благочинної діяльності РКЦ в Україні;

· охарактеризувати діяльність римо-католицьких навчальних закладів в Україні;

Об'єктом дисертаційного дослідження є Римо-Католицька Церква в Україні в культурно-історичній та релігієзнавчій перспективі.

Предметом дослідження є процеси формування й розвитку інституціональних структур Римо-Католицької Церкви в України та специфіка її діяльності в роки державної незалежності.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є комплексний підхід, який передбачає застосування різних загальнонаукових та спеціальних методів пізнання.

Для розв'язання конкретно-дослідницьких завдань використовувся порівняльно-історичний метод, застосування якого дозволило зіставити основні вектори розвитку, діяльності, особливостей управління, географічного розташування дієцезій РКЦ на території України в історичному минулому та сьогоденні з метою виявлення в них спільного та незмінного, а також загальнофілософські методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції. У дисертації пропонується такий підхід до вивчення інституалізації РКЦ в незалежній Україні, що послідовно висвітлює процес її формування, зовнішні та внутрішні культурно-історичні джерела її функціонування, сучасний стан та подальші перспективи розвитку. Аналіз джерельної бази роботи засвідчив доцільність дотримання принципів системності, цілісності, єдності логічного та історичного.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є однією з перших в Україні робіт, де здійснюється ґрунтовний релігієзнавчий аналіз особливостей формування та діяльності Римо-Католицької Церкви в суверенній Україні. Це дало змогу сформулювати такі результати, які характеризуються науковою новизною, розкривають базову концепцію дисертації і виносяться на захист:

· знайшла подальшу конкретизацію класична теорія інституціоналізації релігії, розроблена Н. Луманом, основні положення якої були використані нами для моделювання процесів становлення Римо-Католицької Церкви в незалежній Україні. Застосування цієї теорії до реалій РКЦ у нашій державі є новацією у вітчизняному релігієзнавстві;

· вперше у вітчизняному релігієзнавстві було запропоновано виділяти три основні періоди на шляху становлення РКЦ у незалежній Україні, що були ініційовані такими подіями, як-от: офіційне відновлення діяльності у січні 1991 року; візит Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну в червні 2001 року; обрання нового архієпископа-митрополита Львівського Мечислава Мокшицького в листопаді 2008 року;

· вперше в українському релігієзнавстві становлення Львівської архідієцезії запропоновано поділяти на наступні етапи: перший - юрисдикційне закріплення земель новоутвореної архідієцезії та призначення місцевого керівництва; другий - відновлення діяльності та реєстрація громад; третій - забезпечення парафій священиками та культовими спорудами. четвертий - утворення та налагодження роботи дорадчих органів;

· уточнено тезу про те, що у період свого становлення римо-католики України були релігійною організацією з найдинамічнішими показниками кількісного зростання релігійних громад, монастирів та священиків у поліконфесійному середовищі держави. Цей динамізм та стрімкий розвиток є характеристикою переважання тільки відсоткових показників у статистичних даних за період незалежності України в порівнянні з іншими традиційними релігійними напрямками, і говорити про суттєве збільшення кількості католиків латинського обряду в конфесійному полі держави. виходячи із цих показників, не варто;

· уточнено та доповнено перелік основних напрямків благочинної діяльності РКЦ в Україні, зокрема це відкриття благодійних їдалень, організація та підтримка дитячих будинків сімейного типу, створення будинків милосердя для людей похилого віку, заснування й утримання реабілітаційних центрів різного профілю, надання гуманітарної допомоги, опіка над самотніми людьми на дому, допомога та підтримка людей, що живуть з ВІЛ, робота з в'язнями, створення міні-підприємств, допомога біженцям, а також різноманітних акцій по збору коштів тощо;

· вперше ґрунтовно проаналізовано історію започаткування, особливості функціонування та перспективи розвитку системи католицької освіти, яка діє в Україні. З'ясовано, що до особливостей функціонування освітніх закладів РКЦ в Україні слід віднести наступне: постійне осучаснення, високий рівень підготовки випускників, залучення до навчального процесу як провідних вітчизняних, так і закордонних науковців, підтримку тісних контактів із закордонними католицькими закладами освіти та можливість українським студентам пройти стажування чи продовжити навчання за кордоном.

Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що положення й висновки дисертації сприяють поглибленому вивченню релігійних процесів і явищ посттоталітарної доби в незалежній Україні, розширюють простір для подальших теоретичних досліджень розвитку католицизму латинського обряду в нашій державі у ХХІ столітті. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці нормативних лекційних курсів з релігієзнавства, історії релігії, спецкурсів з релігієзнавства, історії державно-церковних відносин, при написанні навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів, наукових статей з даної тематики, при проведенні лекційних та семінарських занять.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Висновки й положення наукової новизни одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї дисертаційного дослідження були успішно апробовані у виступах на Міжнародних наукових конференціях: “Дні науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка” (м. Київ, 2008, 2009, 2010), а також на конференції “Україна й Ватикан” (Київ, 2009).

Публікації. Впровадження основних положень та результатів дослідження здійснено у формі наукових публікацій - трьох статей, які були надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та чотирьох тез, опублікованих в матеріалах конференцій.

Структура дисертаційної роботи обумовлена метою дослідження та послідовністю розв'язання поставлених завдань. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та двох додатків. Повний обсяг дисертації становить 197 сторінок, з них 170 сторінок основного тексту. Список використаних джерел включає 218 позицій і складає 20 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, сформульовані мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, вказані теоретична основа й методологічний інструментарій дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, її теоретичне й практичне значення, наведені дані про публікації та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Аналітичний огляд джерел та теоретико-методологічні основи дослідження" обґрунтовано обрану методологію дослідження, а також здійснено аналіз джерел, що склали основу для написання роботи.

Підрозділ 1.1. “Джерельна база дослідження” присвячений огляду проблем дослідження римо-католицизму в Україні у вітчизняній та закордонній науковій і конфесійній літературі. Опрацьована джерельна база, яку становить незначна кількість наукових розвідок та численний фактографічний матеріал з цієї тематики, актуалізує дане дослідження. Проведено класифікацію джерел дослідження, розглянуто основні дослідницькі установки в напрямку висвітлення діяльності даної конфесії. У результаті аналізу наявних матеріалів досліджень діяльності Церкви латинського обряду в Україні, які використовувалися при написанні даної роботи, їх умовно було розділено на декілька підрозділів, а саме: дослідження вітчизняних і закордонних релігієзнавців та конфесійно зорієнтовані дослідження.

Серед українських науковців, що досліджували ті чи інші аспекти функціонування Римо-Католицької Церкви періоду незалежності, слід відзначити: Арістову А., Бабія М., Байсу Г., Бойко А., Бодак В., Браславця О., Ворон О., Голуб О., Доброєра О., Докаша В., Дмитренко Л., Єленського В., Кирилову О., Кияка М., Кияка С., Козирську А., Козлова В., Колодного А., Кочан Н., Марчишака А., Недавню О., Недзельську Ю., Осадчого В., Палладіну Т., Статкевич Н., Стоцького Я., Турія О., Филипович Л., Фоміченко В., Хоружого Г., Шкурова В., Щоткіну К., Яроцького П. Значну увагу дослідженню діяльності Римо-Католицької Церкви в суверенній Україні приділяють польські науковці. На нашу думку, варті уваги праці наступних дослідників: Валевандера Е., Прокопа К.Р., Кретоша Й., Кукіза Т., Красовської Г., Петрової-Василевич А., Орландіса Й., Маліновського М., Колосок B., Хлебовича A., Дзвонковського Р., Носовського З., Пжецішевського М., Клочовського Й., Мариновича M., Ґавриса Ц., Доброчинського Ґ., Кост Б., Уніжицького М., Костецького С.

Велика частина використаної для написання дисертаційного дослідження інформації отримана з опрацьованих матеріалів періодичних видань Римо-Католицької Церкви в Україні. Цей пласт даних є надзвичайно важливим при дослідженні сучасного стану та тенденцій у середині конфесії, оскільки предмет розгляду журналістів та редакторів видань якраз і становлять новини, основні події з життя Церкви, її структурних елементів, позиція РКЦ щодо суспільно значимих подій та ін.

Варто зауважити, що вагоме значення в джерельній базі даного дисертаційного дослідження мають матеріали, отримані нами з офіційних католицьких інтернет-ресурсів.

У підрозділі 1.2. “Методи та принципи дослідження” визначено методологічний інструментарій дослідження, аналізується теорія інституціоналізації релігії, розроблена Н. Луманом, основні положення якої були використані автором для моделювання процесів становлення Римо-Католицької Церкви в незалежній Україні. Застосування теорії інституціоналізації релігії до реалій РКЦ в Україні є новацією у вітчизняному релігієзнавстві. У процесі дослідження для вдумливого тлумачення текстового матеріалу було використано нами такі методи: аналітичний, задіяний при виокремленні необхідної літератури для формування методологічних та теоретичних засад дослідження; структурно-функціональний - для процесу реконструкції соціокультурного розвитку дієцезій Римо-Католицької Церкви на території України; компаративний - для виявлення особливостей устрою та функціонування РКЦ в Україні до та після здобуття нею незалежності; інтерпретативний метод - у тлумаченні основних понять та церковно-обрядової термінології Римо-Католицької Церкви; герменевтичний метод, який передбачає “включення” суб'єкта, що досліджує, в предмет дослідження.

Використання вищезазначених методів обумовлене обраною темою та поставленими завданнями й скероване загальнонауковими принципами єдності логічного та історичного, цілісності й системності.

Також на основі розгляду класичної моделі інституціоналізації релігії, розробленої Н. Луманом, нами було запропоновано власну концепцію процесу інституціоналізації та можливість її застосування на прикладі розгортання структур Римо-Католицької Церкви в незалежній Україні. Ми схиляємося до визначення інституціоналізації релігії як поетапного процесу розвитку її складових елементів, якими є релігійна доктрина, культ, організація тощо. Проте для даного дослідження, яке присвячене розгляду інституціоналізації не релігії в цілому, а лише однієї із християнських конфесій (католицизму) та ще й в окремо взятій країні, попереднє визначення потребує конкретизації. Тут, на нашу думку, доцільно розглядати інституціоналізацію релігії як цілісний процес розгортання та налагодження роботи внутрішньої церковної організації з урахуванням історичного, етноконфесійного, суспільно-політичного чинників.

Розроблену Н. Луманом аналітичну схему інституціоналізації релігії ми спробували застосувати для моделювання та прогнозування процесу становлення та розвитку Римо-Католицької Церкви в суверенній Україні. Зрозуміло, що мова йде про використання лише частини його концепції, оскільки застосування даної концепції можливе хіба що для ілюстрації інституціоналізації Католицької Церкви взагалі, а ми маємо справу тільки з однією із її частин. Відповідно в даному дослідженні для нас ключовим буде введене Н. Луманом поняття “внутрішня динаміка” розвинутих релігій, яке він трактує як постадійне визрівання інституційних форм. Саме в такому розумінні ми спробуємо застосувати теорію Н. Лумана для дослідження процесів інституціоналізації РКЦ в незалежній Україні.

Отже, процес інституціоналізації Римо-Католицької Церкви в суверенній Україні включає такі етапи як: організаційне оформлення; внутрішня структурованість організації; налагодження диференційованих форм служіння; відкриття власних навчальних закладів; активна соціальна та місіонерська діяльність; створення потужної інформаційної бази; поступове впровадження політики українізації; активна участь у міжконфесійному та екуменічному діалозі; проведення внутрішньої адміністративної реформи; активна залученість до суспільно-політичного життя країни; постійна констатація власного статусу (частина Католицької Церкви). Крім того, опираючись на опрацьований фактографічний матеріал, можемо виділити три основні відправні моменти на шляху становлення РКЦ в Україні, а саме: офіційне відновлення діяльності у 1991 році; візит Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну у 2001 році та обрання нового архієпископа-митрополита Львівського Мечислава Мокшицького у 2008 році.

У другому розділі “Процеси становлення інституціональних структур РКЦ в Україні” розглянуто особливості інституційного становлення дієцезій РКЦ у незалежній Україні, проаналізовано динаміку їх розвитку, особливості управління та функціонування. Проаналізовано утворення, діяльність та принципи керівництва Львівської архідієцезії та дієцезій в їх ретроспективі та на сучасному етапі. Однією з визначальних рис інституціоналізації Римо-Католицької Церкви в Україні є її надзвичайна динамічність. Можемо констатувати гіпербурхливий розвиток цієї конфесії з часу її офіційного відновлення у 1991 році та протягом перших п'яти років ХХІ століття. Подальший розвиток РКЦ (після 2005 року) характеризується певним зниженням темпів розвитку в напрямку стабілізації приросту основних показників. Однак варто зауважити, що цей динамізм та стрімкий розвиток є характеристикою переважання тільки відсоткових показників у статистичних даних за період незалежності України у порівнянні з іншими традиційними релігійними напрямками, і говорити про суттєве збільшення кількості католиків латинського обряду в конфесійному полі держави, виходячи із цих показників, не варто.

У підрозділі 2.1. “Особливості формування церковно-адміністративної структури та ієрархату” коротко проаналізовано структуру та управління Римо-Католицької Церкви взагалі та РКЦ в Україні зокрема. Для кращого розуміння принципів функціонування й керівництва Церквою латинського обряду в сучасній Україні нами було розкрито особливості адміністративного устрою та управління Римо-Католицькою Церквою в Російській імперії, до складу якої входили землі сучасної України. Так РКЦ на території Російської імперії складалась із Могилівської архієпископської кафедри та Луцько-Житомирської, Тираспільської, Кам'янець-Подільської, Мінської, Віленської, Жмудської єпископських кафедр. Всі вони значно відрізнялись одна від одної за багатьма показниками: розміром території, кількістю вірян, священиків та ченців. Свідченням наявності добре організованої структурної мережі римо-католиків в Росії є й те, що на території кожної дієцезії діяла католицька духовна семінарія та духовна академія у Санкт-Петербурзі. Зрозуміло, що за тогочасних обставин єдиного центру в римо-католиків на території України не було. Керівництво католицькими дієцезіями здійснювали єпископи-ординарії, яких призначав Папа Римський. Процедура призначення включала погодження кандидатур на єпископські кафедри з імператором. У керівництві єпархією ординаріям допомагали заступники - вікарні єпископи. Також при єпископській кафедрі працювала курія, до складу якої входила канцелярія.

При кожній єпархії функціонував кафедральний капітул, що складався з дев'яти найавторитетніших священиків (прелатів, каноніків) і був своєрідним колегіальним дорадчим органом при правлячому єпископові.

До сфери діяльності консисторії належало вирішення адміністративно-церковних справ. Як один з допоміжних органів управління єпархією, консисторія займалася налагодженням та підтримкою зв'язків із світською владою (цим, як правило, займалась канцелярія консисторії).

Проте загальне керівництво інституцією здійснював вікарний єпископ. На парафіяльному рівні керівництво об'єднаними в деканати парафіями здійснювали призначені священики - декани. Інколи керівництво окремою парафією чи деканатом міг здійснювати сам єпископ. Схема управління парафіями єпархії залежала від кількості вірян-католиків, що проживали на цій території, незначна кількість парафій Лівобережної України, що діяли переважно у містах, підпорядковувалась безпосередньо архієпископу Могилівському. Інша ситуація у південній та правобережній частині України, де при наявності великої кількості парафій управління здійснювалось за допомогою структури деканатів.

Діяльність католицизму латинського обряду, який ніколи не був домінуючим релігійним напрямком на теренах України, все ж була досить знаковою та помітною в першу чергу завдяки своїм священикам та вірянам, які завжди виділялися високим рівнем релігійності, згуртованості та дисциплінованості. Такий ретроспективний аналіз дає нам можливість констатувати багатолітню присутність інституцій РКЦ практично на всіх землях сучасної України, а також стверджувати, що більшість із відновлених сьогодні дієцезій мають столітні традиції функціонування на території нашої держави.

Главою РКЦ в Україні сьогодні є архієпископ-митрополит Львівський Мечислав Мокшицький. Архієпископ-митрополит призначається Папою Римським та має всю повноту влади в архідієцезії. Дорадчими органами є синод, капітули й рада священиків. Найближчими радниками митрополита є секретар та капелан, а також єпископ-помічник, що зазвичай є генеральним вікарієм і здійснює виконавчу владу в архідієцезії.

Курія Львівської архідієцезії є постійно діючим органом, утвореним для допомоги архієпископу в управлінні архідіцезією в душпастирській, адміністративній діяльності та в судочинстві. Курія складається з інституту генерального вікарія, інституту судового вікарія, канцелярії, відділу загального душпастирства, відділу адміністрації та архіву. Канцелярію утворюють канцлер і нотаріуси.

Митрополичий капітул, до складу якого входять прелати (препозит, декан, кустош, схоластик), дійсні та почесні каноніки. Діє Рада Священиків, до якої входить 15 членів, з них 8 - обрані, 4 - за призначенням та 3 - згідно з посадою, також працює Колегія Консультантів, що складається з 7 священиків.

У підрозділі 2.2. “Інституціональні зрушення у Львівській архідієцезії та їх наслідки” доведено особливу роль Львівської архідієцезії латинського обряду в процесі становлення Римо-Католицької Церкви в незалежній Україні. Львівська архідієцезія, що займає площу 68 тис. кмІ, діє на території Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Структурно архідієцезія поділена на деканати: Галицький, Жовківський, Золочівський, Івано-Франківський, Львівський, Мостиський, Самбірський, Стрийський, Тернопільський, Чернівецький, Чортківський. Статистика щорічного папського видання Annuario Pontificio за 1993 рік містить дані, згідно з якими на території Львівської архідієцезії проживало близько 200 тисяч вірних латинського обряду, діяло 150 парафій. Працювало 78 священиків, з яких 50 дієцезіальних і 28 - орденських, і двоє ченців, які ще не мали свячень та займалися душпастирською працею, 61 черниця. Відповідно до статистики, поданої у Католицькому Віснику, в 2009 році на території архідієцезії діє 271 парафія та працюють 140 священиків - 95 дієцезіальних і 45 орденських. Саме на її території на початку 90-х років розпочиналось відродження та відновлення діяльності Римо-Католицької Церкви, і, як у перші роки незалежності, так і тепер, Львівська архідієцезія є центром католицизму на Українських землях. Красномовним фактом особливості Львова серед інших католицьких міст України можна вважати наявність кафедр двох кардиналів: Мар'яна Яворського для римо-католиків (до листопада 2008 року) та Любомира Гузара (до лютого 2011 року) для греко-католиків. Крім цього, у Львівській архідієцезії знаходяться всі основні керівні органи, і відповідно звідси здійснюється управління всією Римо-Католицькою Церквою в Україні. У підпорядкуванні Львівського митрополичого управління знаходяться канцелярія, до складу якої входить віце-канцлер, секретар та 3 нотаріуси, архієпископський суд латинського обряду у Львові, до якого входять судовий вікарій, 3 судді, ініціатор справедливості та 3 нотаріуси, благодійна організація “Карітас-Спес” Львівської архідієцезії, відділ душпастирства сім'ї, редакція релігійно-суспільного видання “Радість Віри”, редакція веб-сайту Римо-Католицької Церкви в Україні.

У підрозділі 2.3. “Дієцезіальні структури РКЦ в Україні: їх устрій та особливості постання” здійснено короткий огляд історії функціонування дієцезій Римо-Католицької Церкви на території України, що дозволяє нам констатувати, що більшість із сьогодні відновлених у незалежній Україні єпархій РКЦ є їх спадкоємницями, а також констатувати наявність достатньо розвинутої інституційної структури католицизму латинського обряду на наших землях з часу заснування перших дієцезій у ХІІІ столітті до її фактичної ліквідації з приходом радянської влади. Відновлення інституційної структури РКЦ в Україні розпочалось із набуттям державної незалежності. Нами було розглянуто історичні етапи та сучасні особливості становлення римо-католицьких дієцезій в Україні.

Отже, Римо-Католицька Церква в Україні складається з Львівської архідієцезії та шести дієцезій - Луцької, Мукачівської, Києво-Житомирської, Кам'янець-Подільської, Харківсько-Запорізької та Одесько-Сімферопольської. Відновлення діяльності “історичних” дієцезій (Львівської, Києво-Житомирської, Луцької, Кам'янець-Подільської) відбулося одразу після офіційного відновлення РКЦ в Україні, Харківсько-Запорізька та Одесько-Сімферопольська були утворені у 2002 році в результаті поділу вже існуючих єпархій (частини Кам'янець-Подільської та Києво-Житомирської), щодо Мукачівської дієцезії, то спочатку вона була утворена як Апостольська Адміністрація Закарпаття і лише у 2002 році отримала сучасний статус та назву. Сьогодні дієцезіальний устрій Римо-Католицької Церкви в Україні охоплює всі без винятку області та Автономну Республіку Крим, не виходячи своїми структурами за межі державного кордону.

Третій розділ “Розгортання благочинної та освітньої діяльності РКЦ в незалежній Україні” присвячено розгляду основних напрямків благочинної діяльності Римо-Католицької Церкви в Україні, сучасним проблемам та подальшим перспективам розвитку каритативної сфери в державі. Тут також було проаналізовано діяльність католицьких закладів освіти, що діють на території держави, а також з'ясовано їх різновиди, основні напрями підготовки спеціалістів, специфіку навчання та особливості навчальних програм, висвітлено проблемність акредитації недержавних навчальних закладів.

У підрозділі 3.1. “Становлення та напрямки діяльності благочинних організацій” здійснено аналіз сучасного стану благочинності в державі. Доведено, що як Католицька Церква загалом, так і РКЦ в Україні, значну увагу приділяє питанням каритативної діяльності, дотримуючись в цьому плані положень соціальної доктрини католицизму й сучасного погляду на проблеми та завдання в напрямку “служіння милосердя”, що стоять перед Церквою, викладені Папою Римським Бенедиктом ХVІ в енцикліці “Бог є Любов”.

У поширенні благочинності на теренах нашої держави особливе місце займає організація “Карітас-Спес Україна”. Зокрема мережа Карітасу є досить широкою, організація має свої осередки практично в усіх обласних центрах держави. Встановлено, що до основних напрямків діяльності цієї організації входять: відкриття благодійних їдалень, організація та підтримка дитячих будинків сімейного типу, створення будинків милосердя для людей похилого віку, заснування й утримання реабілітаційних центрів різного профілю, надання гуманітарної допомоги, опіка над самотніми людьми на дому, допомога та підтримка людей, що живуть з ВІЛ, робота з в'язнями, створення міні-підприємств, допомога біженцям, а також різноманітних акцій по збору коштів тощо.

При дослідженні особливостей становлення та розвитку католицької благочинності в Україні показано, що протягом останніх років спостерігається урізноманітнення напрямів каритативної діяльності організації “Карітас-Спес”. При цьому ставка робиться на розвиток волонтерства та залучення молоді. Для цього, крім пошуку небайдужих та готових допомагати людей серед священиків, ченців та черниць, представників місій, церковних товариств та активних мирян, планується розпочати співпрацю з навчальними закладами, зокрема з педагогічними, з метою роз'яснення широкому загалу молодих людей основ, традицій та важливості волонтерського руху як для суспільства, так і для духовного становлення особистості, а також для залучення їх до своїх проектів у майбутньому. Крім виховання та задіяння нових кадрів, здійснюється робота над вдосконаленням вмінь працівників, які вже активно включились в діяльність осередків Карітасу в Україні. Крім встановлених особливостей функціонування РКЦ в благочинній сфері України, надалі можемо прогнозувати посилення й урізноманітнення напрямків каритативної діяльності церков. Цікавим та неоднозначним є питання щодо використання конфесіями, зокрема РКЦ, благочинності як методу залучення неофітів, яке на даний час не є достатньо дослідженим у працях вітчизняних релігієзнавців.

У підрозділі 3.2. “Зміст та форми діяльності римо-католицьких навчальних закладів” було проаналізовано цілий ряд проблем, з якими зіштовхнулася Римо-Католицька Церква в сфері релігійної освіти на початку свого відновлення в Україні. Наслідком відсутності професійної освітньої інфраструктури найперше гостро постала проблема нестачі священиків. Тимчасовим її вирішенням стало залучення іноземців переважно із сусідньої Польщі, які, зважаючи на етнічний склад віруючих та схожість мов, швидко змогли адаптуватися до нових умов праці. Однак основним завданням керівництва РКЦ в Україні було відкриття та налагодження роботи власних духовних семінарій для забезпечення парафій священнослужителями місцевого походження. З'ясовано, що за порівняно невеликий період діяльності в Україні римо-католиками було створено та налагоджено роботу потужної системи освіти. Сьогодні в Україні діє 8 католицьких навчальних закладів (серед них три вищі духовні семінарії) та 524 недільні школи. До особливостей функціонування освітніх закладів РКЦ в Україні слід віднести їх постійне осучаснення, високий рівень підготовки випускників, залучення до навчального процесу як провідних вітчизняних, так і закордонних науковців, підтримку тісних контактів із закордонними католицькими закладами освіти (значна частина закладів РКЦ в Україні є філіалами закордонних католицьких закладів) та можливість українським студентам пройти стажування чи продовжити навчання за кордоном.

Висновки відображають виконання поставлених на початку дисертаційного дослідження завдань і підсумовують основні результати здійсненого дослідження:

1. На теренах України та за її межами було проведено ряд наукових досліджень, присвячених можливості використання теорій інституціоналізації релігії для дослідження становлення окремих конфесій. У даному дослідженні ми опираємось на концепцію інституціоналізації релігії Н. Лумана та пропонуємо власний ефективний варіант її застосування до реалій конкретної конфесії (РКЦ) в окремій країні. Запропонована нами концепція може бути застосована для дослідження інституціоналізації інших релігійних течій та напрямків, наприклад, протестантських (харизматичних), діяльність яких на сучасному етапі багато в чому схожа (особливо в соціальній сфері) з особливостями функціонування Римо-Католицької Церкви в Україні.

2. У процесі дослідження виявлені важливі аспекти інституційного становлення РКЦ в незалежній Україні, які вказують на особливості її становлення в державі. Запропоновано виділяти три основні періоди на шляху становлення РКЦ в незалежній Україні, що були ініційовані такими подіями як: офіційне відновлення діяльності у січні 1991 року; візит Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну у червні 2001 року; обрання нового архієпископа-митрополита Львівського Мечислава Мокшицького у листопаді 2008 року. Доведено, що в період свого становлення римо-католики України були релігійною організацією з найдинамічнішими показниками кількісного зростання релігійних громад, монастирів та священиків у поліконфесійному середовищі держави. Зокрема, вдаючись до стислого викладу історії католицизму латинського обряду на українських землях, до здобуття нею незалежності, нами було з'ясовано, що більшість із сьогодні діючих дієцезій мають столітні традиції функціонування на території нашої держави.

3. Львівська архідієцезія постає осередком розгортання процесів інституціоналізації Римо-Католицької Церкви в незалежній Україні. Становлення Львівської архідієцезії нами запропоновано поділяти на чотири етапи. Перший - юрисдикційне закріплення земель новоутвореної архідієцезії та призначення місцевого керівництва. Другий - відновлення діяльності та реєстрація громад. Третій - забезпечення парафій священиками та культовими спорудами. Четвертий - утворення та налагодження роботи дорадчих органів. З'ясовано, що у Львівській архідієцезії знаходяться всі основні керівні органи, і відповідно звідси здійснюється управління всією Римо-Католицькою Церквою в Україні. Тут було утворено та налагоджено роботу таких колегіальних органів управління Церквою як Конференція єпископів та Конференція вищих настоятелів чоловічих інститутів богопосвяченого життя і товариств апостольського життя латинського обряду, а також Конференція старших настоятельниць жіночих чернечих інституцій РКЦ.

4. Благочинність завжди була однією з основних форм діяльності Церкви. З розвитком останньої все більше удосконалювалась та урізноманітнювалась і благочинна сфера її діяльності. При дослідженні становлення РКЦ в незалежній Україні нами встановлено основні напрямки благочинної діяльності Церкви в державі та її майбутні перспективи. На основі аналізу численного фактографічного матеріалу було узагальнено та уточнено, що до основних напрямків діяльності цієї благочинної організації входять: відкриття благодійних їдалень, організація та підтримка дитячих будинків сімейного типу, створення будинків милосердя для людей похилого віку, заснування й утримання реабілітаційних центрів різного профілю, надання гуманітарної допомоги, опіка над самотніми людьми на дому, допомога та підтримка людей, що живуть з ВІЛ, робота з в'язнями, створення міні-підприємств, допомога біженцям, а також різноманітних акцій по збору коштів тощо. Проаналізувавши сучасний стан благодійності, можемо надалі прогнозувати посилення й урізноманітнення напрямків каритативної діяльності РКЦ в Україні.

5. Розвиток римо-католиками власної потужної системи освіти, здатної випускати висококваліфікованих спеціалістів, свідчить про їх намагання утвердитись на території держави. З'ясовано, що за порівняно невеликий період діяльності в Україні римо-католиками було створено та налагоджено роботу потужної системи освіти, свідченням якої є 8 католицьких навчальних закладів (серед них три вищі духовні семінарії) та 524 недільні школи. До особливостей функціонування освітніх закладів РКЦ в Україні слід віднести їх постійне осучаснення, високий рівень підготовки випускників, залучення до навчального процесу як провідних вітчизняних, так і закордонних науковців, підтримку тісних контактів із закордонними католицькими закладами освіти та можливість українським студентам пройти стажування чи продовжити навчання за кордоном.

6. На основі проведеного дослідження нами було визначено можливі перспективи та напрямки подальшого розвитку даної тематики. Тут ми бачимо декілька можливих варіантів продовження наукової роботи в цьому напрямку. По-перше, як зазначалося вище, процеси інституціоналізації Римо-Католицької Церкви в сучасній Україні ще тривають, а отже можливим є їх подальший поглиблений аналіз, ретельне дослідження кожного з їх етапів та елементів. По-друге, малодослідженою залишається історія становлення, розвитку та діяльності дієцезій Римо-Католицької Церкви в суверенній Україні, що відкриває широкий діапазон для майбутніх досліджень. Третій варіант - це поглиблене дослідження таких важливих напрямків діяльності РКЦ в Україні, як освіта та благочинність. Особливо, на нашу думку, слід відмітити перспективу дослідження історії виникнення, становлення й особливостей функціонування інститутів богопосвячених осіб, братств, товариств та інших внутрішньоцерковних (біляцерковних) організацій, а також місіонерської діяльності Римо-Католицької Церкви на території України. На нашу думку, отримані результати допоможуть у дослідженні вищезазначених напрямків.

У додатку подається скорочення найменувань чоловічих і жіночих чернечих чинів і згромаджень.

Основні публікації за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Цимбалій В.В. Становлення територіальних інституцій Римо-Католицької Церкви в незалежній Україні / В.В. Цимбалій // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : Філософія. Політологія. - Вип. 91-93. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. - С. 183.

2. Цимбалій В.В. Становлення структур Львівської Архідієцезії латинського обряду в незалежній Україні / В.В. Цимбалій // Гуманітарні студії: Збірник наукових праць - Вип. 8. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. - С. -98.

3. Цимбалій В.В. Розгортання благочинної діяльності місії Римо-Католицької Церкви “Карітас-Спес” в незалежній Україні / В.В. Цимбалій // “Гілея: науковий вісник”. Збірник наукових праць. - Вип. 40 (10). - К.: ВІР УАН, 2010. - С. 293-299.

Публікації в інших виданнях:

4. Цимбалій В.В. Позиція РКЦ України щодо суспільно-політичного життя в державі / В.В. Цимбалій // Дні науки філософського факультету - 2008 : Міжнар. наук. конф. (16-17 квітня 2008 року) : Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. - Ч. V. - С. 95-97.

5. Цимбалій В.В. Становлення Львівської Архідієцезії РКЦ в незалежній Україні / В.В. Цимбалій // Дні науки філософського факультету - 2008 : Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року) : Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. - Ч. VII. - С. 105-107.

6. Цимбалій В.В. Благодійна діяльність місії РКЦ “Карітас-Спес” в умовах поліконфесійної України / В.В. Цимбалій // Україна і Ватикан в контексті культурно-цивілізаційного діалогу: історія і сучасність. Серія наукових збірників. - № 3. - К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України, 2009. - С. 369-371.

7. Цимбалій В.В. Динаміка розвитку РКЦ в Україні у ХХІ столітті / В.В. Цимбалій // Дні науки філософського факультету - 2010 : Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2010 року) : Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. - Ч. VII. - С. 98-100.

Анотація

Цимбалій В. В. Процеси інституціоналізації римо-католицизму в умовах поліконфесійного суспільства сучасної України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство - Київський національний університет імені Тараса Шевченка - Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню процесів інституціоналізації Римо-Католицької Церкви в незалежній Україні (з 1991 року, коли було офіційно відновлено діяльність даної конфесії у нашій державі по 2010 рік включно).

На основі системного аналізу матеріалів досліджень діяльності Римо-Католицької Церкви в незалежній Україні було виявлено основні дослідницькі установки в напрямку висвітлення діяльності даної конфесії. А також запропоновано ефективний варіант теорії інституціоналізації релігії (у викладі Н. Лумана) взятий у перспективі його застосування до реалій РКЦ в суверенній Україні. Розглянуто особливості інституційного становлення дієцезій Римо-Католицької Церкви в незалежній Україні, проаналізовано динаміку їх розвитку, особливості керівництва та функціонування. Проаналізовано утворення, діяльність та принципи керівництва сучасних дієцезій в їх ретроспективі. У дисертації досліджено основні напрямки, сучасні проблеми та перспективи розвитку благочинної діяльності Римо-Католицької Церкви в Україні. А також проаналізовано специфіку становлення та функціонування католицьких закладів освіти, що діють на території України.

Ключові слова: інституціоналізація, Римо-Католицька Церква, архідієцезія, дієцезія, єпископ, благочинна діяльність, орден, згромадження, катехизація.

Аннотация

Цимбалий В.В. Процессы институционализации римо-католицизма в условиях поликонфессионального общества современной Украины. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 религиоведение - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко - Киев, 2011.

Диссертация посвящена исследованию процессов институционализации Римско-Католической Церкви в независимой Украине (с 1991 года, когда была официально возобновлена деятельность этой конфессии в нашем государстве по 2010 год включительно).

В результате систематического анализа материалов исследования деятельности Римско-Католической Церкви в независимой Украине были определены основные исследовательские установки в направлении освещение деятельности этой конфессии, а также предложено эффективный вариант теории институционализации религии (в изложении Н. Лумана) взятый в перспективе его применения к реалиям РКЦ в суверенной Украине. Рассмотрены особенности институционального становления диоцезов Римско-Католической Церкви в независимой Украине, проведен анализ динамики их развития, особенностей управления и функционирования. Проанализировано образование, деятельность и принципы управления современных диоцезов в их ретроспективе. В диссертации исследованы основные направления, современные проблемы и перспективы развития благотворительной деятельности Римско-Католической Церкви в Украине, а также проанализирована специфика становления и функционирования католических учебных заведений, которые действуют на территории Украины.

Ключевые слова: институционализация, Римско-Католическая Церковь, архидиоцезия, диоцез, епископ, благотворительная деятельность, орден, конгрегация, катехизация.

Annotation

Tsymbaliy V. V. Processes of institutionalization of Roman Catholicism under the conditions of poly-confessional society of modern Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for degree of Candidate of Philosophical Sciences, 09.00.11 - religious studies - Kyiv National Taras Shevchenko University - Kyiv, 2011.

The dissertation deals with the institutionalization of Roman Catholicism processes study under the conditions of poly-confessional society of modern Ukraine (since 1991, when the given confession activity in our country was resumed on an official level, until the year 2010 included).

On the basis of materials study system analysis of the Roman Catholic Church activity in independent Ukraine, the basic study criteria concerning the enlightenment of the given confession activity have been revealed. Also an efficient option of the religion institutionalization theory has been suggested (N.Luhman's explanation) taken as a perspective of its application to the realities of the RCC in a sovereign Ukraine. It has been revealed that the process of institutionalization of Roman Catholic Church in an independent Ukraine includes such stages as: organizational arrangement; inside organization structure; setting up differentiation forms of worship; establishing educational institutions; active social and missionary performance; creation of a powerful informational base; a step by step implementation of the ukrainianization policy; active participation in an inter-confessional and ecumenical dialogue; putting through inside administrative reform; an active involvement in the social and political life of the country; a steady affirmation of its own status (the part of the Catholic Church). The suggested conception can be applied to the study of other religious trends and tendencies institutionalization; for example, Protestant (charismatic), the activity of the latter being very similar nowadays (especially in the social sphere) to the specific features of the Roman Catholic Church functioning in Ukraine. Important cultural, historical and social aspects indicating the specific features of institutional formation of the RCC in Ukraine have been brought to light. It has been proven that within the period of its formation, the Roman Catholics of Ukraine have been a religious organization showing the most dynamic figures in relation to the quantitative growth of religious communities, monasteries and priests in a poly-confessional state environment.

The peculiarities of institutional formation of the Roman Catholic Church dioceses in independent Ukraine have been considered. Also the dynamics of their development, management and functioning specifics have been analyzed. The fact that the Lviv archdiocese appears to be the centre of the Roman Catholic Church in independent Ukraine has been well grounded. The establishment, activity and management principles of the Lviv archdiocese and dioceses in retrospect today have been analyzed. The main tendencies of the Roman Catholic Church charity activity in Ukraine, today's problems and ongoing perspectives of the charitable sphere development in the state have been researched in the dissertation. The activity of the Catholic educational institutions functioning on the territory of Ukraine has been analyzed. Also various kinds of the Roman Catholic educational institutions functioning in the country, the main specialists training tendencies, training specific features and curriculum peculiarities have been revealed and the problems concerning accreditation of non-governmental educational institutions have been enlightened.

Key words: institutionalization, the Roman Catholic Church, archdiocese, diocese, bishop, charity activity, order, congregation, catechization.

Размещено на Allbest.ru