Внутрішньоісламські протиріччя в мусульманській Уммі Криму: природа, стан, еволюція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України

УДК 28(477.75)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Внутрішньоісламські протиріччя в мусульманській Уммі Криму: природа, стан, еволюція

09.00.11 - релігієзнавство

Булатов Айдер Аметович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Національної академії наук України

Науковий керівник: доктор філософських наук, доцент АРІСТОВА Алла Вадимівна, Національний транспортний університет, завідувач кафедри філософії та педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор ЛУБСЬКИЙ Володимир Іонович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри релігієзнавства;

кандидат філософських наук КИРЮШКО Микола Іванович, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України, провідний науковий співробітник.

Захист відбудеться 11 березня 2011 р. о 14-й год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «____» лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, доцент Бучма О.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Вітчизняна філософсько-релігієзнавча традиція на початку ХХІ століття збагатилася виробленням нових поглядів на роль релігійної свідомості в житті суспільства: релігія сьогодні тлумачиться як один із значимих факторів збереження ціннісного комплексу етнічної ідентичності. Кожна релігія, поряд із догматичними та обрядовими структурами, закріплює унікальні світоглядні й ментальні особливості етносів; зміцнює у носіїв етнічних ознак почуття інакшості, неподібності з представниками інших етнонаціональних груп; сприяє формуванню і трансляції через покоління стійкої етноконфесійної ідентичності.

У будь-які історичні періоди релігійна свідомість відрізнялася високою чутливістю до того, що відбувається в державі, але ще більшу чутливість вона демонструє в питаннях самопізнання й саморефлексії. Осмислення своїх віроповчальних основ, пошук глибинних автентичних «істин віри», співвіднесення їх із священними авторитетами та закоріненими національними традиціями, суперечки навколо догматики і культу - об'єктивно витворюють стійкий потенціал суперечностей та конфліктності всередині релігійних громад, зумовлюють дроблення конфесії на різні рухи, течії, секти. Нашарування конфесійних, політичних, етнонаціональних, культурних чинників закріплює ці поділи і сприяє виникненню нових інституційних форм.

Генезис та ескалація внутрішньо-релігійних протиріч в ісламі, який на теренах України переживає процес відродження та реінтеграції у нове для нього суспільне буття, стали ще одним підтвердженням складності й багаторівневості релігійних процесів в умовах конфліктогенного соціального середовища. Індикаторами наявності внутрішньоісламських протиріч у мусульманській уммі Україні є: гострі розбіжності між Духовними управліннями мусульман України і Криму; між релігійними інституціями та органами самоуправління мусульманського населення; між нововиниклими конкуруючими мусульманськими управліннями і центрами; автономізація мусульманських громад; розшарування і політизація мусульманської умми країни. Найвиразніше процеси політизації внутрішньоісламських протиріч проявилися в Кримській автономії, де у конфліктну взаємодію були втягнуті суб'єкти і духовної, і світської ієрархії мусульманської спільноти, а діяльність зарубіжних релігійних центрів стала постійним фактором загострення суспільно-політичної ситуації.

Зазначені проблеми досліджуються, головно, у політологічному та соціологічному ракурсі, натомість філософсько-релігієзнавчий аналіз внутрішньо-ісламських протиріч залишається більшою мірою завданням, аніж реальністю. Навіть на терені Криму, де проживає найбільша в Україні кількість мусульман, дослідження мусульманської спільноти, з її гострими суспільно-релігійними проблемами майже не виокремлюється із загального контексту політологічних оцінок і підходів. Однак природа, зміст і характер внутрішньоісламських процесів у Криму настійно вимагають релігієзнавчих оцінок, поза якими неможливе формування реалістичної і грамотної етнічної і конфесійної політики Української держави, покликаної врахувати як правові гарантії свободи віросповідання, так і стратегічні інтереси національної безпеки. З огляду на це, обрана тема дисертаційної роботи є актуальним напрямом наукових досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження безпосередньо пов'язане з плановими науковими темами Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди, де виконувалась робота: «Стан і прогнози релігійних процесів України на ближнє десятиліття» (2005-2007 рр., № держреєстрації 0106U000627), «Процес конфесіоналізації релігії: закономірності і прогнози (український і світовий контекст)» (2006-2008 рр., № держреєстрації 0108U011191); «Природа мусульманського максималізму і прогнози його виявів на українських теренах» (2008-2010 рр., № держреєстрації 0108U011190).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження обумовлена актуальністю заявленої теми. Метою дисертації є виявлення особливостей та закономірностей процесу виникнення, розвитку і вирішення протиріч всередині мусульманської умми Криму в контексті реінтеграції ісламу в поліконфесійний і світський простір Кримської автономії.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- з'ясувати природу внутрішньоісламських протиріч; провести емпіричну інтерпретацію понять «внутрішньоісламські протиріччя», «суб'єкти внутрішньо-ісламських протиріч», «форми внутрішньоісламських протиріч», «інституалізація протиріч», «внутрішньоісламська толерантність»;

- визначити фактори генезису і загострення внутрішньоісламських протиріч, їх онтологічні та феноменологічні аспекти;

- простежити історичні та сучасні трансформації етнорелігійної самосвідомості кримських татар і з'ясувати їх вплив на генезис протиріч у мусульманському середовищі;

- вичленувати регіональну специфіку формування внутрішньоісламських протиріч у мусульманській уммі Криму;

- охарактеризувати інституційні прояви внутрішньоісламських протиріч на території АР Крим;

- визначити спектр реальних і потенційних наслідків внутрішньо-ісламських протиріч в реаліях Криму;

- проаналізувати можливості зниження гостроти внутрішньоісламських протиріч в Криму і визначити шляхи толерантизації міжконфесійних відносин.

Об'єктом дослідження є релігійні протиріччя і конфлікти в мусульманській уммі Криму, обумовлені радикальними геополітичними і соціокультурними змінами в Українській державі від часу здобуття незалежності.

Предметом дослідження є природа, типи, закономірності виникнення, сучасний стан, реальні і потенційні прояви внутрішньоісламських протиріч у мусульманській уммі Криму та засоби оптимізації міжконфесійної взаємодії.

Методи дослідження. Об'єкт і предмет дослідження обумовили його методологічні засади. Дисертаційне дослідження має міждисциплінарний характер, акумулює філософські, релігієзнавчі, соціологічні, політологічні підходи. Робота ґрунтована на базових принципах і підходах академічного релігієзнавства, насамперед принципах наукової об'єктивності, системності, позаконфесійності, толерантності, релігієзнавчої компаративістики.

В дисертації використані: метод критичної феноменології, за допомогою якого проводився попередній відбір феноменів для дослідження проблеми внутрішньоісламських протиріч; системний підхід, що дозволив вивчити релігійну ситуацію в АР Крим в її цілісності, з урахуванням комплексу ендо- та екзогенних чинників її розвитку; історичний підхід, який дозволив простежити трансформацію етнонаціональної свідомості та релігійної ідентичності кримських татар, генезис етнічно модифікованих форм ісламу в Криму; комплексний підхід, що дав можливість виявити вплив різних факторів на формування та прояви внутрішньоісламських суперечностей та конфліктів; прогностичний підхід, завдяки якому були визначені можливі наслідки загострення протиріч у мусульманській уммі Криму і вектори їх впливу на кримський соціум.

Дисертантом було застосовано і низку прикладних методів, а саме: аналіз документів офіційної статистики, нормативно-правових актів органів влади України і Криму, релігійних організацій; контент-аналіз інформаційного поля кримських мас-медіа, спостереження, експертне опитування, а також стратегічний аналіз, спрямований на визначення шляхів зміни інформаційного образу ісламу, сформованого в суспільній свідомості кримського співтовариства.

Наукова новизна дослідження. Комплексне філософсько-релігієзнавче дослідження природи, стану та динаміки внутрішньоісламських протиріч у мусульманській умми Криму дозволило дисертанту аргументовано довести, що існуючі протиріччя, які виникли на основі різного бачення способів і моделей реінтеграції ісламу в український соціум, перешкоджають консолідації кримсько-татарського етносу у складний для нього час національного відродження, містять загрози його деетнізації, чинять дезінтегруючі й дестабілізуючі впливи на політичну і конфесійну ситуацію в регіоні.

Наукова новизна праці конкретизована в таких основних положеннях:

- під «внутрішньоісламськими протиріччями» розуміється процес феноменалізації специфічних форм протиборства всередині ісламу, в основі яких закладені альтернативні комплекси уявлень про способи виробництва, інтерпретації та поширення духовних цінностей в мусульманській уммі;

- виникнення внутрішньоісламських протиріч детерміноване онтологічними, гносеологічними й феноменологічними факторами. Генезис і загострення внутрішньоісламських протиріч в мусульманській уммі Криму є наслідком і проявом об'єктивного процесу серйозних трансформацій у всьому способі буття кримськотатарського етносу, як головного носія мусульманського світогляду, і безпосередньо пов'язане з проблемою відтворення і збереження етнорелігійної ідентичності;

- зовнішнім проявом внутрішньорелігійних протиріч є визрівання і розгортання конфліктів між різними сегментами мусульманської умми Криму, їх механізмом - процес перетворення уявлень про сенс і призначення ісламу на програму його інституціалізації та політизації. Основними суб'єктами внутрішньоісламських конфліктів у Криму є: автономні мусульманські громади, Духовне управління мусульман Криму, Меджліс кримськотатарського народу, Духовний центр мусульман України, радикальні партії і громадські організації, закордонні релігійні центри та благодійні фонди;

- еволюція внутрішньоісламських протиріч в етноконфесійному середовищі АРК безпосередньо пов'язана із нарощуванням впливу і присутності зарубіжних ісламських центрів. Конкуренція зазначених центрів, яка маскує, зрештою, зіткнення геополітичних інтересів, розгортається на тлі устремлінь кримсько-татарського народу відродити ісламську ідентичність, власні релігійно-етно-культурні традиції. Це, в свою чергу, загострює зіткнення навколо духовного, ідеологічного та етнополітичного вибору між модернізованим, світським варіантом реставрації ісламських традицій (який презентують клерикальні центри Туреччини) і суворо традиціоналістським, салафітським ісламом (який поширюють релігійні місії арабських держав); гранично актуалізує проблему збереження автентичного «кримського ісламу»;

- непослідовна і стратегічно не вибудувана політика Духовного управління мусульман Криму (ДУМК) призвела до розколу мусульманської умми, автономізації та політизації частини мусульманських громад, перехоплення контролю над системою духовної освіти в АРК зарубіжними центрами, відриву релігійної соціалізації нового покоління кримських татар від власних етноконфесійних традицій, радикалізації помітного сегмента мусульманського населення, а відтак і формування сприятливого середовища для укорінення ісламських рухів та організацій радикально-сектантського типу;

- процеси конфесійного структурування мусульманської спільноти призвели до накопичення високого протестного потенціалу, здатного до мобілізації. Групи «хізбів», «такфіритів», «хабашитів», «теблігів» тощо презентують цілий спектр модифікацій ісламу від салафітських до модерних форм, рівним чином опозиційних «кримському» ісламу; успішно адаптують свою стратегію і методи діяльності до специфіки регіональної ситуації в АРК. Релігійно-політичну організацію «Хізб-ут-Тахрір аль-Ісламі» можна розглядати як першу в Криму мережево-організовану структуру, з чіткою програмою, спрямованою на використання ісламської ідентичності як політичного ресурсу;

- плюралізація суб'єктів внутрішньоісламської конфліктності і різноманіття форм протистояння між ними не тільки обумовлюють хронічну напруженість у конфесійному просторі Криму, але й перешкоджають процесам етноінтеграції кримських татар, чинять деструктивний вплив на весь кримський соціум і містять загрози для національної безпеки України.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у концептуалізації феномену внутрішньоісламських протиріч у конкретному етноконфесійному та регіональному середовищі з метою визначити шляхи і способи їх мінімізації. Результати та висновки дослідження слугуватимуть теоретичною базою для подальшого вивчення регіональної та загальносуспільної релігійної ситуації, характеру і стану міжконфесійних відносин, процесів інтеграції та реінтеграції ісламу в конфесійний і світський простір, вироблення прогнозів розвитку релігійних процесів на терені України. Отримані результати є вагомим теоретичним внеском до розвитку конфліктологічних досліджень в межах вітчизняного релігієзнавства.

У «Вступі» обґрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дисертації, викладаються методологічні основи дослідження, вказуються його наукова новизна, теоретичне і практичне значення. Наводяться дані про апробацію отриманих результатів, умотивовується структура дослідження.

У першому розділі дисертаційного дослідження «Теоретико-методологічні підходи до дослідження проблеми внутрішньоісламських протиріч у вітчизняному ісламознавстві» висвітлена джерельна база дисертації; проаналізовані праці вітчизняних і низки зарубіжних вчених, присвячені проблемам буття ісламу в Україні.

У підрозділі 1.1 «Внутрішньоісламські суперечності як об'єкт сучасного ісламознавства» окреслюється коло актуальних проблем релігієзнавчого дослідження ісламу в межах вітчизняних і світових наукових розвідок. Головна увага приділена виробленню понятійно-категоріального й методологічного апарату для аналізу релігійних протиріч, осмисленню детермінант і чинників внутрішніх протиріч у мусульманській уммі.

Джерела, на які спирається автор, змістовно й тематично розділені на сім груп. По-перше, це роботи Р.Н. Джангужина, С.І. Здіорука, М.І. Кирюшка, А.М. Колодного, Л.Б. Маєвської, Е.С. Муратової, В.А. Шведа та ін. науковців, присвячені дослідженню зв'язків ісламу із сучасними політичними процесами різного масштабу, які в сукупності презентують політологічний компонент вітчизняного ісламознавства. По-друге, праці, присвячені осмисленню ісламу як історично-культурного феномену (І.В. Вайнтруб, Л.Д. Владиченко, О.С. Кісельов, Я. Полотнюк тощо). По-третє, вітчизняний науковий доробок з проблем історії ісламу та розвитку його правової системи, зокрема роботи М.Ю. Бабія, В.Й. Лубського, І.В. Куліша, М.В. Лубської, О.Н. Сагана, Т.В. Хазир-Огли та ін. Четверту групу склали наукові статті, індивідуальні та колективні монографії, які означують етнонаціональні аспекти буття ісламу в Україні, насамперед особливості формування етнорелігійної ідентичності, проблеми інтеграції кримськотатарських репатріантів в український соціум - праці А.В. Богомолова, О.Є. Бойцової, О.А. Габріеляна, В.Е. Григорянця, С.І. Данилова, С.І. Здіорука, І.М. Семиволоса, Г.М. Яворської тощо. П'ята група джерел - це вітчизняні і зарубіжні наробки загального релігієзнавчо-конфліктологічного змісту, де, в тому числі, дискутуються проблеми внутрішньо-ісламських протиріч і конфліктів: А.В. Арістової, А.Р. Аклаєва, І.Є. Бекешкіної, В.Д. Бондаренка, Т.Г. Горбаченко, С.І. Здіорука, А.Г. Здравомислова, А.М. Колодного, В.М. Нагаєва, В.В.Наумкіна тощо. В окрему групу виділені праці російських ісламознавців - С.М. Абашина, В.В. Волкова, О.В. Ігнатенка, О.В. Малашенка, С.М. Червонної - які означили феноменологічний підхід до проблеми вивчення внутрішньо-ісламських протиріч. Нарешті, сьому групу склали богословські й наукові роботи зарубіжних дослідників - Таріка Рамадана, Юсуфа аль-Кардаві, Філалі-Інсарі Абду, аш-Шахрастані, Р. Ланда, Дж. Еспозіто, Ж. Кеппеля, М. Родінсона, Абдулли Саїда, Г. Фуллера, Д. Паркера, Д. Хопвуда, М.К.Чіфтчігюзеля тощо.

З'ясовано, що теоретичне осмислення внутрішньо-мусульманських протиріч і конфліктів наразі не увійшло до числа пріоритетних проблем в українському академічному релігієзнавстві. Вітчизняне ісламознавство не завжди встигає враховувати і осмислювати характер і напрямки змін, які відбуваються у віроповчальній та організаційній практиці ісламу. Свій внесок мали б зробити і мусульманські теологи, однак в пострадянській Україні мусульманська умма досі не «зростила» власних авторитетних богословів. внутрішньоісламський протиріччя мусульманський

У підрозділі 1.2 «Регіональний підхід вітчизняного ісламознавства до вивчення внутрішньо-мусульманських протиріч» автором показано, що, попри наявність ґрунтовних досліджень іманентних протиріч у світовій уммі, здійснених зарубіжними і вітчизняними науковцями, майже відсутні спеціально-наукові розвідки таких протиріч в її регіональних субструктурах. Роботи, присвячені регіональним аспектам внутрішньоісламських протиріч, мають переважно описово-інформаційний, публіцистичний характер, що актуалізує потребу комплексного міждисциплінарного аналізу проблеми.

Спираючись на висновки А.В. Богомолова, О.Є. Бойцової, С.І. Здіорука, А.М. Колодного, Е.С. Муратової, О.Н. Сагана, автор обґрунтовує доцільність виокремлення загальноукраїнського та локально-кримського контексту при дослідженні мусульманської умми в країні. Специфіка внутрішньоісламських проблем «кримської» умми обумовлена не тільки її чисельністю, а й складним переплетенням соціально-економічних, політичних, соціокультурних, етнорелігійних чинників конфліктогенного характеру в кримському соціумі.

Подана емпірична інтерпретація понять «внутрішньоісламські протиріччя», «форми внутрішньоісламських протиріч», «суб'єкти внутрішньоісламських протиріч», «внутрішньоісламська толерантність», «стратегія моделювання внутрішньоісламської толерантності». Визначені онтологічні та феноменологічні чинники внутрішньоісламських протиріч.

Автор окреслює поле дискусійних богословських, правових і політичних питань між прибічниками релігійної салафітської опозиції та радикального ісламу в Криму, з одного боку, та прихильниками традиціоналізму в ісламі - з іншого. Розглядається взаєморозвиток салафітської та хабашитської ідеологій та їх роль у загостренні внутрішніх ідеологічних протиріч у мусульманській уммі АРК. Разом з тим, аналізується етноісламська парадигма ісламу в Криму («традиційний кримський іслам»). Крим вбачається своєрідним «модельним регіоном» України, де відбувається реконструювання «традиційного ісламу» та його реінтеграція у світський і полірелігійний простір в умовах оборони власних національних і культурних цінностей.

У другому розділі дисертаційного дослідження «Внутрішньоісламські протиріччя в етноісторичному контексті становлення і розвитку ісламу в Криму» визначаються історичні передумови суперечливості внутрішньо-ісламських процесів у середовищі кримськотатарського етносу та простежуються сучасні тенденції розвитку мусульманської умми Криму.

У підрозділі 2.1 «Особливості формування регіональної своєрідності кримських татар» висвітлюється специфіка ісламізації кримськотатарського етносу, становлення інститутів ісламу в ході історичного освоєння Кримського півострова. Автор обстоює думку, що факт пограниччя, порубіжності ісламської цивілізації в Криму, а відтак і ситуація соціокультурного і конфесійного вибору, вплинули на весь процес закорінення і розвитку ісламу в регіоні. Еволюція релігійної ідентичності кримських татар відбувалася під впливом особливостей ханіфітського мазхабу сунізму, який найактивніше виявляв свої цивілізаторські функції на теренах середньовічного Криму. Збереження завдяки цьому місцевого звичаєвого права, з одного боку, унебезпечило від виникнення гострих протиріч між прихильниками традицій і новацій, а з іншого, тягло за собою прецеденти суб'єктивного тлумачення норм шаріату, ідеологічної диференціації умми.

У підрозділі показано, що однією з головних особливостей історичного розвитку ісламу на півострові є співіснування двох напрямів легітимації ісламу: офіційного (улемського) та неофіційного (суфійського). Поширення суфізму залучило кримських мусульман до взаємодії із турецькими, малоазійськими, центрально-азійськими центрами цієї релігійної традиції. Соціальне розшарування мусульман середньовічного Криму сформувало в їх середовищі перші поділи на політичні угруповання, залежно від протурецької, проазійської чи проросійської орієнтації. Натомість, переважна частина суфійського духівництва була схильною до «прокримської» позиції, закликаючи мусульман до об'єднання.

Від кінця ХVІІІ до середини ХХ ст. мусульманська умма Криму була вимушена відчайдушно обороняти власну ісламську ідентичність, прагнучи зберегти місцеві, звичаєві, національні й загально-ісламські традиції кримських татар в іноетнічному православно-слов'янському оточенні. Ця обставина, серед іншого, вплинула і на генезис протиріч всередині мусульманської спільноти. Розбіжність в соціальному становищі різних верств мусульманського населення, в мірі лояльності духівництва до російсько-імперської, а згодом радянської влади, проблеми збереження автономності мусульманських громад, чинності традиційного ісламського права і традицій конфесійної освіти, ролі суфізму в регіональній уммі - стали причинами протистоянь в середовищі мусульман півострова в канун найтрагічнішого періоду їх історії.

У підрозділі 2.2 «Сучасні трансформації етнорелігійної самосвідомості кримських татар» досліджуються причини, сутність і наслідки змін в етнічній та релігійній ідентифікації кримськотатарського народу в їх взаємній обумовленості. Обґрунтовується, що сучасний етап розвитку етнорелігійної самосвідомості кримських татар актуалізував проблеми етногенезису. У середовищі кримськотатарських інтелектуалів конкурують дві основні версії етногенезису: «аборигенна» (обстоює півострівне походження кримських татар) та «євразійська» (розглядає їх як субетнічну групу тюркського суперетносу).

Показано, що кардинальні зміни в способі буття кримськотатарського етносу протягом ХХ ст. потягли за собою суперечливі наслідки. В тому числі: докорінну зміну характеру розселення кримських татар; специфічне сприйняття «власної етнічної території»; вимушену зміну спеціалізації господарської діяльності; трансформацію кримськотатарської етнічної міфології; втрату значного сегменту національних, в тому числі мовно-культурних і релігійних традицій. Крім того, розмивання релігійної ідентичності, втрата зв'язків із провідними центрами світової умми, трансформація традиційної культової практики призвели до того, що ісламська ідентичність кримських татар набула чималою мірою символічного характеру, складаючи частину патріотичної ідеї повернення на історичну батьківщину.

Спираючись на дані новітніх соціологічних досліджень та етноконфесійних моніторингів, автор демонструє співіснування двох різних ідентифікаційних моделей у провідних етнічних масивах півострова: переважання регіональної ідентичності у слов'янської частини населення і домінацію етноконфесійної ідентичності у представників кримськотатарського народу. Проводиться думка, що релігія в кримському соціумі стає інструментом соціальної клаузації, самозамикання спільнот за релігійною ознакою у власних ідентифікаційних границях. Будь-які конфлікти, що містять релігійну складову, посилюють ризики радикалізації окремих груп в межах конфліктуючих сторін, що стає постійним чинником підживлення внутрішньо-конфесійних протиріч.

У третьому розділі дослідження «Внутрішньоісламські протиріччя в Криму. Фактори впливу і форми прояву» аналізуються причини, особливості, прояви, інституційні форми розколу мусульманської умми Криму; розглядаються засоби і ресурси оптимізації релігійної ситуації в АРК.

У підрозділі 3.1 «Фактор впливу зарубіжних ісламських центрів на мусульманську умму Криму» аналізується суперечливий вплив мусульманського зарубіжжя на процеси відродження й самоорганізації мусульманської спільноти в АРК. Звертається увага на фактори, які зробили процеси відродження і реінтеграції ісламу в Криму відкритими для зовнішніх впливів.

В підрозділі та додатках до нього надана детальна характеристика і типологія зарубіжних ісламських центрів, які надавали допомогу мусульманам Автономії в складних умовах облаштування репатріантів; висвітлені розбіжності в їх цілях та засобах діяльності. На основі фактичних і статистичних даних автор показує, що зарубіжні клерикальні центри, здійснюючи соціальні, гуманітарні й просвітницькі проекти, отримали доступ до активної пропагандистської й прозелітичної роботи серед мусульманського населення.

Проаналізована еволюція геоетнічних та релігійних орієнтацій Меджлісу кримських татар, непослідовність його політики в питаннях взаємодії із зарубіжними мусульманськими центрами, далекосяжні ризики «тактики маневрування» заради поточних фінансових зисків.

Автор висновує, що мусульманська умма Криму втупила у період визрівання найгострішого протиріччя: необхідності духовно-ідеологічного (а відтак і геополітичного) вибору між модерністською, світською моделлю відродження ісламу, яку пропагують релігійні центри Туреччини, і суворо традиціоналістичним, салафітським ісламом, поширюваним місіонерськими центрами Арабського Сходу, насамперед Саудівської Аравії.

У підрозділі 3.2 «Інституційні прояви внутрішньоісламських протиріч в Криму» простежується інституалізація існуючих протиріч в мусульманській уммі Криму. Аналізуються процеси автономізації мусульманських громад, унезалежнення їх від юрисдикції ДУМК; поширення на терені Автономії релігійних та релігійно-політичних течій, опозиційних Муфтіяту.

Автор висвітлює конфліктний характер взаємодії різних сегментів мусульманського середовища. Аргументується, що процес політизації внутрішньоісламських протиріч та розростання мережі релігійно-політичних організацій радикального типу («хізбів», «такфіритів», «теблігів» тощо) свідчать про високу ймовірність розширення сфери конфліктних проявів. Нинішні проблеми внутрішньо-мусульманських відносин увиразнюють прогресуюче послаблення впливу політичного і духовного проводу (Меджлісу і ДУМК) кримськотатарського народу.

Суперництво в мусульманському середовищі трьох ідеологічних доктрин - «кримського ісламу», традиційного (канонічного) ісламу та радикального ісламу - не тільки є чинником хронічної дестабілізації суспільно-релігійної ситуації в регіоні, але й несе загрозу дезінтеграції кримськотатарського етносу у складний період його буття. Попри декларативні заклики до єдності, реальних діалогових процесів між релігійним опонентами не відбувається. Відсутність національних харизматичних лідерів, здатних розпочати об'єднавчі процеси в мусульманській спільноті, та нарощування впливу зарубіжних клерикальних центрів гранично актуалізує питання збереження кримськими татарами релігійної ідентичності.

У підрозділі 3.3 «Сучасна система духовної освіти як середовище закорінення внутрішньоісламських протиріч в Криму» узагальнено й проаналізовано розбудову системи духовної освіти і просвітництва в регіоні у період репатріації. Подана ґрунтовна характеристика мусульманських духовних навчальних закладів, змісту їх освітньої діяльності та впливу на формування нової генерації духівництва, ступеню підконтрольності клерикальним центрам мусульманських держав. Міркуючи про значення духовної освіти для релігійного й національного відродження, автор звертає увагу на суперечливу роль різно-підпорядкованих освітніх центрів у сфері підживлення внутрішньо-ісламських протиріч та посилення духовного розриву між генераціями кримських татар.

Нинішній стан системи ісламської освіти в АРК характеризується як вимушене постійне маневрування між освітніми стандартами ортодоксального й модернізованого ісламу, обумовлене фінансовою залежністю від зарубіжних релігійних організацій, що впливає на процес соціалізації мусульманської молоді.

Підрозділ 3.4 «Внутрішньоісламські протиріччя кримської умми та національні інтереси України» присвячений аналізові реальної і потенційної динаміки внутрішньо-конфесійних і міжконфесійних протиріч і конфліктів у мусульманській спільноті Криму під кутом зору національної безпеки України.

Поширення в Автономії нетрадиційних для Криму радикальних течій і напрямів ісламу, політизація ісламу і в світовому і в регіональному масштабах, ідеологічне і конфесійне розшарування в середовищі кримських мусульман, формування через складну ситуацію в регіоні значної соціальної бази для релігійного і політичного радикалізму - у сукупності породжують реальні загрози для національної безпеки і стабільності релігійної ситуації в державі. Це висуває на порядок денний проблему пошуку внутрішньо-ісламського консенсусу і вироблення нової стратегії державно-конфесійних відносин. Автор аналізує сукупність принципів і правил ведення внутрішньо-мусульманського діалогу.

Висновки

· Під «внутрішньоісламськими протиріччями» розуміється процес феноменалізації специфічних форм протиборства всередині ісламу, в основі яких закладені альтернативні комплекси уявлень про способи виробництва, розподілу і споживання духовних цінностей у мусульманській уммі. Феноменалізація внутрішньоісламських протиріч може набирати характеру конфронтації, суперництва, конкуренції, насильства.

· Методологія дослідження внутрішньоісламських протиріч ґрунтується на врахуванні детермінуючого впливу комплексу онтологічних і феноменологічних факторів. Генезис внутрішньоісламських протиріч об'єктивно зумовлений: 1) відсутністю в ісламській спільноті чіткої ієрархії, що призводить до появи і співіснування множини організаційних форм та ісламських інституцій; 2) політизацією і радикалізацією ісламу в умовах нестабільної, кризової соціальної ситуації, а також під впливом зарубіжних ісламських структур; 3) специфічним способом трансляції ісламського віровчення через постійне співвіднесення його з історичними витоками, що об'єктивно веде до відтворення традиціоналістських, модерністських та фундаменталістських течій в ісламі.

· Етноісторичними коренями внутрішньоісламських протиріч в АРК стали: співіснування на півострові офіційного (улемського) і неофіційного (суфійського) напряму і відповідних релігійних структур; взаємозв'язок із зарубіжними центрами ісламу та кроскультурні контакти; соціальне розшарування мусульманської умми; формування угрупувань протурецької, проазійської, проросійської та прокримської орієнтацій.

· Специфічні реалії кримського регіону створюють сприятливий ґрунт для накопичення в мусульманському середовищі потенціалу внутрішньої напруги, протиріч і конфліктів. До основних суб'єктів внутрішньоісламських конфліктів у Криму відносяться: ДУМК, Меджліс кримськотатарського народу, автономні мусульманські громади, релігійно-політичні і громадській організації радикального типу, зарубіжні релігійні центри та благодійні фонди.

· Найгостріші протиріччя у сучасному бутті мусульманської умми Криму пов'язані з ситуацією духовно-ідеологічного і геополітичного вибору між різними моделями ісламу: модернізованим, світським варіантом реставрації ісламських традицій (який пропонують клерикальні центри Туреччини) і салафітським ісламом (який поширюють релігійні місії Саудівської Аравії). Конкуренція в уммі трьох ідеологічних доктрин - «кримського ісламу», «традиційного ісламу», «радикального ісламу» - чинить дезінтегруючі й дестабілізуючі впливи на кримськотатарську спільноту й актуалізує проблему етнорелігійної ідентичності.

· Непослідовна й невибудувана стратегія ДУМК - як в сфері етнорелігійного відродження, реінтеграції кримськотатарського етносу в українське суспільство, так і у взаємодії із зарубіжними клерикальними центрами - призвела до падіння авторитету Муфтіяту, втрати ним контролю за внутрішньо-ісламськими процесами та формування жорсткої антимуфтіятської оппозиції.

· У мусульманській уммі Криму склалося сприятливе середовище для поширення осередків радикальних релігійно-політичних течій і організацій, які успішно адаптують свої методи і засоби діяльності до умов регіону. З огляду на ймовірні загрози для національної безпеки, які тягне за собою експансія нетрадиційних для Криму радикальних течій та загострення протиріч в мусульманському середовищі, слід зосередити зусилля державних і регіональних органів, структур самоуправління, офіційного мусульманського духовенства, наукової спільноти тощо на підтримці традиційної для Криму толерантної моделі ісламу та виробленні стратегії внутрішньоісламського консенсусу.

Основні положення і висновки дисертації викладені в таких публікаціях

1. Bulatov Ayder. Certain aspects of etnoconfessional realty Autonomous Republic of Crimea / Ayder Bulatov // Central Asia and the Caucasus. Journal of Social and Political Studies. - Sweden: CA & CC Press, 2008. - № 3-4 (51-52). - Р. 289-300.

2. Булатов Айдер. Внутриисламские процессы в Автономной Республике Крым 2007-2008 годов / Айдер Булатов // Релігійна свобода. Наук. щорічник. - К., 2008. - Вип. 13. - С. 274-281.

3. Булатов А. Внутриисламские процессы в Крымской Автономии / Айдер Булатов // Українське релігієзнавство. - 2009. - № 50. - С. 262-269.

4. Булатов А. Политологический анализ государственно-конфессиональных и межконфессиональных отношений в Автономной республике Крым / Айдер Булатов // Українське релігієзнавство. - 2009. - № 51. - С. 70-77.

5. Булатов А. Усовершенствование Закона Украины о свободе совести - очередной шаг к полной религиозной свободе и демократии / Айдер Булатов // Релігійна свобода. Наук. щорічник. - К., 2010. - Вип. 15. - С. 347-352.

6. Булатов А.А., Арістова А.В., Кризові процеси в мусульманській уммі Криму: причини та інституційні форми вияву / Айдер Аметович Булатов, Алла Вадимівна Арістова // Релігійна свобода. Спецвипуск № 2 наукового щорічника. - К., 2010. - С. 156-162.

7. Булатов Айдер. Сучасні процеси в мусульманському середовищі Автономної Республіки Крим / Айдер Булатов // Іслам: історія, сутнісні виміри та сучасні тенденції. Матеріали VІІ міжнародної молодіжної релігієзнавчої літньої школи / Наук. ред. Л.Д.Владиченко, Т.В.Хазир-Огли. - К., 2008. - С. 201-207.

8. Булатов Айдер. Некоторые аспекты этноконфессиональной жизни Автономной Республики Крым / Айдер Булатов // Журнал социально-политических исследований «Центральная Азия и Кавказ». - 2008. - № 3-4 (57-58). - С. 332-347.

9. Bulatov Ayder. Interreligious relations in multireligious society: problems and tasks [Електронний ресурс] / Ayder Bulatov // RISU. Site of Unrepresented Nations and Peoples Organization (UNPO). - Режим доступу: // http://www.unpo.org/content/view/1743/106/

10. Булатов А.А. Новый проект Закона Украины «О свободе совести и религиозных организациях» - реальный шаг к урегулированию государственно-конфессиональных и межконфессиональных отношений в Крыму / Айдер Аметович Булатов // Межэтнические и межконфессиональные отношения в Крыму: проблемы и их решение. Сборник научных статей. - Симферополь: ИД «Тезис», 2009. - С. 50-55.

11. Булатов Айдер. Хиджаб в Украине - тест на веротерпимость? / Айдер Булатов // Релігійна панорама. Інформаційно-аналітичний журнал. - 2010. - № 4 (114). - С. 37-39.

12. Булатов Айдер. Релігійний атлас Україні. Крим релігійний / Айдер Булатов // Релігійна панорама. Інформаційно-аналітичний журнал. - 2010. - № 5 (115). - С. 58-66.

13. Булатов Айдер. Духовне управління мусульман Криму: історія, еволюція, проблеми / Айдер Булатов // Релігійна панорама. Інформаційно-аналітичний журнал. - 2010. - № 6 (116). - С. 83-95.

Анотація

Булатов Айдер Аметович. Внутрішньоісламські протиріччя в мусульманській уммі Криму: природа, стан, еволюція. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. Інститут філософії імені Г.С. Сковороди Національної Академії наук України, Київ, 2011.

У роботі проаналізовані сутність, еволюція, специфіка, форми релігійних протиріч в мусульманській уммі Криму, обґрунтовані методологічні підходи до їх вивчення. Досліджено онтологічні й феноменологічні аспекти генезису внутрішньоісламських протиріч, визначений спектр їх реальних і потенційних наслідків, охарактеризовані інституційні прояви цих протиріч на терені АР Крим.

Автор визначає умови і засоби відродження традиційної для Криму толерантної моделі ісламу та шляхи вироблення стратегії внутрішньоісламського консенсусу.

Ключові слова: мусульманська умма Криму, внутрішньоісламські протиріччя, етнорелігійна ідентичність, кримськотатарський етнос, «Хізб ут-Тахрір аль Ісламі», салафізм, традиційний іслам, кримський іслам, внутрішньо-ісламський діалог.

Summary

Bulatov Ayder. Contradictions in Muslim Umma of Crimea: Nature, State, Evolution. - Manuscript.

Dissertation on the competition of graduate degree of Candidate of Philosophical Sciences by Speciality 09.00.11 - Religious Studies. G.S.Skovoroda Philosophy Institute of the Ukrainian National Academy of Sciences (Religious Studies Department), Kyiv, 2011.

The nature, evolution, features and forms of religious contradictions in Crimea's Muslim umma and also the methodological approaches to their study have been analysed in this work. Ontological and phenomenological aspects of the genesis of intra-Islamic conflicts are investigated, the range of their real and potential consequences is defined and the institutional forms of such conflicts on the territory of Crimea are described.

The author defines the conditions and means of revival of traditional model of tolerant Crimean Islam and the formation of a strategy of internally-Islamic consensus.

Keywords: Muslim Ummah of Crimea, intra-Islamic conflict, ethnical and religion identity, Tatar ethnic group, «Hizb ut-Tahrir al Islami», Salafism, traditional Islam, the Crimean Islam, intra-Islamic dialogue.

Аннотация

Булатов Айдер Аметович. Внутриисламские противоречия в мусульманской умме Крыма: природа, состояние, эволюция. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. Институт философии имени Г.С. Сковороды Национальной Академии наук Украины, Киев, 2011.

Диссертация представляет собой комплексный междисциплинарный анализ внутриисламских противоречий, которые сформировались в мусульманской умме Крыма в последние десятилетия. В работе осмыслены сущность, типы, структура, региональная специфика религиозных противоречий в мусульманской умме АРК, обоснованы методологические подходы к их изучению и анализу.

Автор исследует совокупность конкретно-исторических, политических, этно-национальных, духовно-культурных детерминант, определяющих генезис, эволюцию и формы религиозных противоречий в исламской среде; осмысливает трансформации этнорелигиозной идентичности крымских татар; анализирует комплекс межконфессиональных отношений в контексте региональной специфики крымского социума; прослеживает зависимость динамики религиозных противоречий в умме Крыма от процессов, происходящих в мировой мусульманской умме.

В работе выделены онтологические и феноменологические аспекты возникновения внутри-исламских противоречий, дана интерпретация понятий «внутриисламские противоречия», «субъекты внутриисламских противоречий» «формы внутриисламских противоречий», «институализация религиозных противоречий», «внутриисламская толерантность».

В диссертации аргументировано, что существующие противоречия в мусульманской среде АРК стали закономерным следствием и проявлением глубоких трансформаций этнорелигиозного самосознания, хозяйственного и бытового уклада, социально-экономического и правового статуса крымско-татарского народа, а также религиозно-культовой практики и всей инфраструктуры мусульманской общины, обусловленных периодами депортации и репатриации крымских татар. Охарактеризован процесс институциализации внутриисламских противоречий в Крымском регионе, дана оценка современному состоянию и тенденциям развития межинституциональных отношений.