Християнські конфесії та партії християнського спрямування в суспільному житті незалежної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет “Острозька академія”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

Християнські конфесії та партії християнського спрямування в суспільному житті незалежної України

Филипчук Світлана Василівна

Острог 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі релігієзнавства Національного університету “Острозька академія” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Кралюк Петро Михайлович, Національний університет “Острозька академія”, проректор з навчально-виховної роботи.

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Баран Володимир Кіндратович, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, завідувач кафедри новітньої історії України,

кандидат історичних наук, доцент Галуха Любов Юріївна, Рівненський державний гуманітарний університет, доцент кафедри історії України.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Павлюк.

Анотація

християнський конфесія релігієзнавчий

Филипчук С.В. Християнські конфесії та партії християнського спрямування в суспільному житті незалежної України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Національний університет “Острозька академія”. - Острог, 2008.

У дисертації представлено результати комплексного історико-релігієзнавчого дослідження діяльності християнських конфесій та християнських партій незалежної України в період 1991-2007 рр. На значному джерельному матеріалі, частина якого вперше введена до наукового обігу, проаналізовано участь конфесій у суспільному житті, показана участь церков у парламентських та президентських виборах. Доведено, що суспільне життя незалежної України характеризується двома взаємопов'язаними тенденціями: глибокою політизацією церковної сфери та менш глибокою клерикалізацією політичної. Простежується процес становлення та діяльності партій християнського спрямування в сучасній Україні. У роботі з'ясовано причини невдачі цих організацій релігійного характеру. Окрема увага приділена аналізу громадянського виміру діяльності партій християнсько-демократичної ніші.

Ключові слова: православні, греко-католики, протестанти, суспільно-релігійна ситуація, державно-церковні відносини, соціальні концепції, християнські партії.

Аннотация

Филипчук С.В. Христианские конфессии и партии христианского направления в общественной жизни независимой Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Национальный университет “Острожская академия”. - Острог, 2008.

В диссертации представлены результаты комплексного историко-религиеведческого исследования деятельности христианских церквей и христианских партий независимой Украины в период 1991-2007 гг. На основе архивных материалов и опубликованных документов проанализировано участие конфессий в общественной жизни, показана роль церквей в парламентских и президентских выборах. Проведенное исследование подтвердило господствующую в историко-религиеведческой науке мысль, что уровень взаимовлияния и взаимопроникновения церкви и общественной жизни характеризуется тенденцией глубокой политизации церковной сферы. Церкви выступают инструментами политических манипуляций, и религиозный фактор переплетен с общественно-политическим.

Подтверждением этой мысли является сотрудничество конфессий и в избирательном процессе, в частности, поддержка УПЦ МП на поддержку одного из кандидатов в президенты в 2004 г. и поддержка харизматическими конфессиями одного из кандидатов на должность городского главы Киева в 2006 г. Вместе с тем внедрение церкви в общественную жизнь Украины 1991-2007 гг. объективно обусловлено обоюдной заинтересованностью конфессий и власти. Церкви посредством поддержки структур власти пытаются лоббировать собственные стремления реализовать определенные пункты социальной концепции. Диссертационным исследованием подтверждена мысль, что церковный вопрос в современной Украине - это вопрос национальной безопасности. На материалах документов церквей доказано, что за УПЦ МП закрепилось определение “сторонница союза славянских народов и апологет Москвы”, а за УПЦ КП и УГКЦ - проукраински ориентированные конфессии, которые свою деятельность направляют на развитие Украинского государства. Вместе с тем отмечена значительно усиленная активность в общественной жизни протестантов.

Христианские партии современной Украины в своей деятельности руководствуются программами, которые во многих вопросах тождественны социальным концепциям церквей. Несмотря на это, они не стали влиятельными в Украине. На парламентских выборах религиозные партии выступили неудачно, они распыляли свои силы, не желая объединяться в блок, активно не работали в регионах в период между выборами, их документы и идеология неизвестны широкой общественности.

В результате исследования доказано, что не оправдались ожидания лидеров христианских партий, что на избирателя, который бы идентифицировал себя за религиозным признаком, должно повлиять название, ведь парламентские выборы 1998 и 2002 гг. показали, что популярность христианских партий в незначительной мере зависит от уровня религиозной активности населения. Эти партии не получили заметной поддержки ни на “религиозно пассивном” Востоке, ни на “активном” Западе, так как в сознании украинских верующих, традиционно православных, христианство - это сакральный организм, который они не желают сопоставлять с приземленной политикой. В диссертации подтверждена мысль ученых о том, что в ближайшее время характер отношений между церковью и государством в сфере общественной жизни страны не изменится, что обусловлено мировоззренческими, историческими, религиозными предпосылками.

Ключевые слова: православные, греко-католики, протестанты, общественно-религиозная ситуация, государственно-церковные отношения, социальные концепции, христианские партии.

Annotation

Fylypchuk S.V. Christian denominations and parties of Christian direction in the social life of independent Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for getting candidate's degree in historical sciences of speciality 09.00.11 - Religion. - National University of “Ostrog Academy”. - Ostrog, 2008.

The dissertation presents the results of composite historical-religion research of Christian churches and Christian parties' activity of independent Ukraine in 1991-2007. With the help of considerable resource material, the part of which is introduced to the scientific turnover for the first time, it became possible to analyze the forms of participation of different religions in the social life, and to show the role of churches in the parliamentary and presidential elections. It was proved that the social life of independent Ukraine is characterized by two interdependent tendencies: deep politicization of church sphere and not so deep sacralization of political sphere. The process of formation and activities of parties of Christian direction in present-day Ukraine is explored in details. This work gives the reasons for failures of all these organizations of religion character, as well as in case of situations stability their hopelessness in the social life of Ukraine. Special attention is paid to analysis of the social dimension of Christian - democratic parties and their activity.

Key words: Orthodox, Greek Catholics, Protestants, social and religion situation, state and church relations, social concepts, Christian parties.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена активними суспільними перетвореннями, що динамізувалися з проголошенням незалежності України, які включають суттєві зміни в релігійному житті. Християнські конфесії, у недавньому минулому відкинуті владою на маргінес суспільного буття, активно включилися в цей процес. Сучасна міжцерковна реальність усе ще характеризується конфліктами, спричиненими тривалим міжправославним розколом і різним баченням шляхів та засобів його розв'язання, складними взаємовідносинами між православними та греко-католиками, а також колізіями суспільно-політичної активності протестантів.

З огляду на зазначений факт, виникає необхідність неупередженого аналізу не лише участі християнських конфесій у суспільному житті країни, але й дослідження становлення та розвитку політичних партій християнського спрямування, які, апелюючи до релігійності частини українського соціуму, прагнуть здійснювати свою політику, спираючись на християнсько-демократичні програми. Як свідчить докладне ознайомлення з науковими працями, на сьогодні проблема взаємодії політики і релігії знаходиться в полі зору багатьох вітчизняних філософів, релігієзнавців, істориків церкви, політологів. У їхніх студіях осмислено чимало аспектів суспільно-релігійного життя сучасної України. Разом з тим, вітчизняними науковцями ще недостатньо уваги приділено аналізу специфіки функціонування й розвитку релігійно-партійного чинника в суспільному житті Української держави. Відсутність ґрунтовної розробки проблеми саме під таким кутом зору й обумовила вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідної теми кафедри релігієзнавства Національного університету “Острозька академія” “Релігійний фактор у контексті суспільних і світоглядних трансформацій”, а також відповідає її навчальним програмам.

Мета і завдання дисертаційної роботи. Метою дослідження є здійснення комплексного історико-релігієзнавчого аналізу діяльності християнських церков і християнських партій у контексті суспільного життя України. Досягнення мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

- проаналізувати документальну базу християнських конфесій і партій християнського спрямування та виявити її зв'язок із суспільними подіями у країні;

- розкрити об'єктивну зумовленість інтеграції церков у суспільне життя України 1991-2007 рр.;

- показати форми участі християнських конфесій у парламентських та президентських виборах за період 1991-2007 рр.;

- дослідити характер взаємовідносин церков із християнськими партіями;

- простежити діяльність українських християнських партій та рівень їх впливу на суспільно-релігійне життя України.

Об'єктом дослідження є сфери суспільної діяльності християнських конфесій та християнських партій.

Предметом дослідження є участь християнських конфесій та партій християнського спрямування в суспільному житті незалежної України (1991-2007 рр.).

Хронологічні межі дисертації охоплюють період із 1991 р. по 2007 р. Нижня межа датування (1991 р.) обумовлена тим, що проголошення незалежності України ознаменувало собою початок нового етапу діяльності християнських конфесій та становлення християнських партій. Верхня межа датування (2007 р.) - сучасним періодом розвитку та діяльності християнських церков та партій християнсько-демократичного напряму.

Методи дослідження. У роботі дисертантка керувалася вимогами загальнонаукових принципів пізнання. Так, принцип об'єктивності реалізувався шляхом вивчення наявного масиву наукової літератури, урахування всіх точок зору на ту чи іншу подію, явище чи процес. Принцип позаконфесійності виявився в намаганні автора досягти неупередженості через використання комплексу опублікованих офіційних церковних, партійних та державних документів. Застосування системного підходу до вивчення об'єкта передбачало залучення загальнонаукових методів аналізу та синтезу й опори на принцип історизму, що для такого типу досліджень є базовим. Цей принцип для своєї реалізації вимагав залучення спеціальних історичних методів дослідження.

У дисертаційній роботі було використано хронологічний метод, за допомогою якого події суспільного життя України 1991-2007 рр. через показ ролі конфесійного та партійного чинників відтворювались у часовій послідовності. Для характеристики суспільної діяльності лідерів християнських партій застосовувався просопографічний метод із акцентуванням на вивченні біографій діячів, виявленні їхніх церковних та політичних зв'язків. Завдяки використанню методу періодизації в дисертаційній роботі виділено три умовних історичних етапи діяльності християнських церков у контексті суспільного життя держави та чотири періоди в діяльності християнських партій сучасної України, що дозволило глибше дослідити об'єкт. Аналіз церковних джерел та програмних документів політичних партій передбачав застосування герменевтичного та компаративного методів. Виходячи зі специфіки предмета дослідження, дисертантка послуговувалася також методом прогнозування майбутнього місця і ролі християнських конфесій та християнсько-демократичного руху в історії України. Зрештою, методи систематизації та узагальнення дозволили сформулювати конкретні висновки дисертаційного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. У результаті комплексного історико-релігієзнавчого аналізу участі християнських конфесій, а також процесу утворення та розвою партій християнського спрямування в суспільному житті України 1991-2007 рр. доведено, що цей процес характеризується поглибленням політизації церковної царини. Цей висновок обґрунтовано і розвинено низкою положень, які відзначаються елементами новизни, а саме:

- на основі вивчення й аналізу значної кількості опублікованих та введених дисертанткою до наукового обігу архівних матеріалів висвітлено розвиток православних, греко-католицької та протестантських церков України протягом 1991-2007 рр. Активно увійшовши в суспільне життя, вони стали його невід'ємними суб'єктами практично в усіх сферах. Водночас роль християнських конфесій у суспільному житті країни за досліджуваний період характеризується конфліктогенністю та надмірною політизацію, що зумовлено зокрема участю християнських конфесій у президентських та парламентських виборах;

- упродовж 1991-2007 рр. рівень інтеграції християнських церков у буття соціуму характеризується різною мірою інтенсивності. УПЦ МП та УПЦ КП беруть активну участь у знакових суспільно-політичних подіях країни, що в окремих випадках провокує міжцерковні конфлікти. За таких обставин УГКЦ радше виконує роль морального арбітра. Протестантські конфесії, спочатку традиційно байдужі до участі їх вірних у суспільно-політичному житті, починаючи з 2002 р. різко змінюють курс на посилення активності віруючих, зокрема і в політичній сфері;

- вивчення діяльності українських християнських партій, аналіз їхніх програмних документів, дослідження передумов зародження та розвитку християнсько-демократичного руху в незалежній Україні дозволило відтворити цілісну картину їх інтеграції в суспільно-релігійне життя, що характеризується невпливовістю. Сформульовано й аргументовано висновок про те, що апеляція партій християнського спрямування до сплеску релігійності українців, а також розрахунок їхніх лідерів на схожість, а подекуди тотожність партійних програмових положень із соціальною наукою християнських конфесій, не забезпечили підтримки віруючих виборців;

- у роботі поглиблено з'ясування причин невдалої участі християнських партій у парламентських виборах 1998, 2002 рр. Встановлено, що однією з найбільших помилок цих організацій є фрагментарна робота з конфесіями, зокрема з пересічними віруючими, а також недонесення своїх ідей до невоцерковлених християн;

- уперше у вітчизняній історико-релігієзнавчій науці висвітлено виборчі процеси 2004, 2006 та 2007 рр. через призму участі в них партій християнської орієнтації. Наголошено, що амбітність лідерів, невідповідність їхнього особистісного способу життя задекларованим християнським цінностям і невміння поступатися власними інтересами завадили їм консолідуватися, створити блок та розробити стратегію майбутньої діяльності. Проведений у дослідженні причинно-наслідковий аналіз специфіки діяльності християнських партій та їх ролі в суспільному житті констатував їхню примарну перспективу в найближчому майбутньому країни.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати роботи можуть бути використаними для подальших досліджень у сфері взаємовідносин політики і релігії, сприятимуть поглибленню наукових розробок із новітньої історії України, історії українських церков, релігієзнавства. Теоретична цінність виявленого зв'язку та певної обумовленості діяльності християнських конфесій та партій християнсько-демократичного напряму полягає в розширенні наукової картини суспільно-релігійного життя в нашій державі.

Результати проведеного дослідження можуть посприяти напрацюванню нових підходів у сфері суспільної діяльності церкви, реалізації її соціального кодексу. Аналіз зародження та діяльності українських християнських партій може бути корисним для поглибленого вивчення проблем впливу християнських цінностей на суспільно-політичне життя держави. Фактичний матеріал та основні положення дисертації можуть бути використані як світськими аналітиками, які спеціалізуються на відповідній тематиці, так і безпосередньо діячами християнських конфесій та партійними лідерами в роботі над формуванням концептуальних підходів і програмових завдань, спрямованих на досягнення гармонізації державно-церковних відносин та подолання міжцерковних суперечностей. Основні положення й висновки дисертації можуть бути корисними для розробки наукових проблем на стику історії, релігієзнавства та політології, для підготовки лекційних та семінарських занять при вивченні курсів “Релігієзнавство”, “Політологія”, “Історія християнства”, “Релігія в сучасній Україні”, для розробки методичних посібників, тестів, програм конкретних історико-релігієзнавчих досліджень.

Апробація дослідження. Основні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення в публікаціях та виступах дисертантки на щорічних викладацько-студентських конференціях “Дні науки Національного університету “Острозька академія” (2003-2008), Міжнародній науковій конференції “Релігія і соціальні зміни в сучасному суспільстві” (Чернівці, 18-19 квітня 2005), на ХVI, XVII, XVIII Міжнародних наукових конференціях “Історія релігій в Україні” (Львів, 16-18 травня 2006, 15-17 травня 2007, 12-15 травня 2008). Результати дослідження впроваджувалися авторкою під час читання лекційних курсів “Взаємозв'язок релігії і політики в історії сучасної України”, “Релігійна етика й аксіологія” для студентів-релігієзнавців Національного університету “Острозька академія” (2006, 2007, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано сім наукових праць, серед яких три статті у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації обумовлена поставленою метою і завданнями. Відповідно до цього робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та двох додатків. Список використаних джерел та літератури включає 431 найменування. Загальний обсяг роботи становить 226 сторінок, основний текст - 181 сторінка.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, основні завдання, об'єкт і предмет, хронологічні межі, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про апробацію отриманих результатів, вмотивовується структура дослідження.

У першому розділі - “Історіографія та джерела дослідження” - проаналізовано рівень наукової розробки теми та джерельну базу. У підрозділі 1.1 - “Стан наукової розробки проблеми” - досліджена історіографія предмету вивчення. Питання теоретичних підвалин участі церкви в суспільному житті вивчали такі зарубіжні вчені, як: Й. Гьофнер, О. Клеман, Д. Стотт, а вітчизняні філософи, історики церкви О. Браславець, В. Любащенко, В. Новік, Ю. Решетніков, О. Саган, В. Сергійко Гьофнер Й. Християнське соціальне вчення. - Львів: Свічадо, 2002. - 304 с.; Клеман О. Влада і віра // Соціальна доктрина Церкви: Зб. статей. - Львів: Свічадо, 1998. - С. 96-108; Стотт Д. Новые проблемы современных христиан. - Черкассы: Смирна, 2004. - 606 с.; Браславець О. Політичні вибори у світлі соціальної науки Католицької Церкви // Людина і світ. - 2002. - № 5. - С. 4-10; Любащенко В. Протестантизм у державно-церковних відносинах // Людина і світ. - 2002. - № 3. -С. 27-30; Новік В. Про «Основи соціальної концепції Руської православної Церкви»: Критичні зауваження на перші п'ять розділів // Людина і світ. - 2000. - № 10. - С. 8-19; Новік В. Соціальна проблема в Російському Православ'ї // Соціальна доктрина Церкви: Зб. статей. - Львів: Свічадо, 1998. - С. 178-214; Решетніков Ю. Між традицією і модернізмом: Соціально-політичні погляди євангельських християн-баптистів // Людина і світ. - 2004. - № 8. - С. 6-13; Саган О.Н. Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан. - К.: Світ знань, 2004. - 912 с.; Сергійко В. Органічна концепція соціального життя: Про ключові проблеми соціального в-чення католицизму // Людина і світ. - 2003. - № 2. - С. 19-24. та інші аналізували соціальний кодекс церков. Проте на сьогодні немає докладного компаративного аналізу суспільно-політичного сегменту соціального вчення українських християнських церков.

Чільну увагу предмету дослідження у своїх студіях приділив А. Колодний. Так, учений, починаючи з часу проголошення незалежності України і зумовленого ним релігійного відродження, ретельно відстежував особливості процесу інституалізації християнських конфесій, їх місце в суспільно-релігійному бутті Колодний А. Україна в її релігійних виявах. - Л.: Сполом, 2005. - 336 с.; та ін.. В академічному виданні “Релігія і Церква років незалежності України” науковець окреслив ідею національної церкви і національної релігії, а також визначив, що ключова проблема українського православ'я (набуття автокефалії) постає як опосередковане й адекватне відображення загальноукраїнської політичної та соціокультурної ситуації Колодний А. Ідея національної церкви і національної релігії // Релігія і Церква років незалежності України / Історія релігій в Україні. - Київ-Дрогобич: Коло, 2003. - Том 10. - С. 490-491.. Цей постулат має важливе значення для нашого дослідження. Учений також активно працює над осмисленням проблеми свободи буття релігії в українському суспільстві Колодний А. Поліконфесійність України - умова необхідності релігійної толерантності // Толерантність: сфера міжконфесійних відносин. Релігієзнавчий аналіз / Упор. Л. Филипович. - К.: ЦеРІС, 2004. - Вип. 2. - С. 31-45; Колодний А. Християнство тільки починається // Історія релігій в Україні. Праці ХІ міжн. наук. конф. - Львів: Логос, 2001. - Кн. ІІ. - С. 71-75; та ін..

Висвітлення нових суспільних відносин і місця в них церкви знайшло відображення в наукових студіях В. Єленського. У його працях піднімається питання специфіки церковної інституалізації часів незалежності України Єленський В. Релiгiя, демократизацiя та суспiльний розвиток в Українi //- Релiгiя i суспiльство в Українi: фактори змiн. - К.: К.Б.И., 1998. - С. 35-45., аналізується проблема релігійної свободи та соціальних орієнтацій населення в конфесійному зрізі Єленський В. Нація і релігія: Україна // Людина і світ. - 2003. - № 6. -С. 39-48; Єленський В. Релігія після комунізму. Релігійно-соціальні зміни в процесі трансформації центрально- і східноєвропейських суспільств: фокус на Україні. - К.: НПУ ім. М. Драгоманова, 2002. - 419 с., акцентується на колізіях становлення християнсько-демократичного руху в сучасній Україні, висвітлюється історичний розвиток християнських конфесій часів незалежності України, досліджуються тенденції, особливості входження церкви в суспільний процес Єленський В. Розлам: Протистояння в українському православ'ї як конфлікт ідентичностей // Людина і світ. - 2000. - № 6. - С. 2-10; Єленський В. Релігія і політика в Україні: січень-квітень 2004-го // Людина і світ. - 2004. - № 3. - С. 2-7; та ін..

Чимало праць із означеної проблеми є в С. Здіорука, а основні висновки в синтезованому вигляді подані в монографії “Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні ХХІ століття”, в якій науковець досліджує етноконфесійні чинники в процесі самоідентифікації нації, громадянський вимір та конфліктогенний потенціал суспільно-релігійних відносин, взаємодію суб'єктів політики, державної влади і релігійних організацій тощо Здіорук С.І. Суспільно-релігійні відносини: виклики Україні ХХІ століття. - К.: Знання України, 2005. - 551 с.. С. Здіорук наголошує на значній політизації християнських структур в умовах демократизації українського суспільства. Зокрема, вчений стверджує, що релігійна ситуація в Україні є складовою частиною суспільних процесів і несе в собі загрозу для національної безпеки України. У нашому дослідженні ця думка знайшла підтвердження у процесі аналізу діяльності навколоцерковних організацій УПЦ МП і харизматичних громад.

Висвітлення різних аспектів внутрішньоправославних трансформацій сьогодення знаходимо в монографії О.Сагана “Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан” Саган О. Вселенське православ'я: суть, історія, сучасний стан. - К.: Світ знань, 2004. - 912 с.. Учений також приділяв увагу взаємодії релігії і політики в контексті суспільних змін новітньої України Саган О. Релігія як чинник політичного життя суспільства // Релігійна свобода: історичне підґрунтя, правові гарантії і реалії сьогодення: Наук. зб. - К.: ЦеРІС, 1998. - С.6-14; та ін.. Дослідниця А. Аристова узагальнила висновки українських релігієзнавців і виокремила такі тенденції в суспільно-релігійному житті України періоду незалежності: 1) швидке зростання рівня релігійності населення; 2) інтенсивна світоглядна та конфесійна плюралізація, що ускладнюється етнічно-конфесійною регіоналізацією; 3) розгортання гострих кризових процесів у релігійно-церковній сфері; 4) переплетення міжконфесійних і міждержавних конфліктів між Росією і Україною; 5) актуалізація питання про національну релігію українців та відродження національних церков; 6) активне освоєння релігійними організаціями нових сфер суспільної діяльності; 7) політизація релігійно-церковної сфери, що за наявності багатьох політичних партій та релігійних течій спричиняє об'єктивний процес переплетення поліконфесійності з багатопартійністю Аристова А. Соціально-релігійні процеси в перехідному суспільстві // Історія релігій в Україні: Праці ХІ Міжнар.наук.конф. Львів, 16-19 травня 2001 р. - Львів: Логос, 2006. - Кн. ІІ. - С. 11-17.. Проблема участі християнських конфесій у суспільному процесі завжди загострюється в передвиборчі періоди. Цю тему розробляли такі вітчизняні дослідники, як В. Бондаренко, В. Єленський, С. Здіорук, А. Колодний, О. Недавня, В. Юкіш, А. Юраш, Ю. Чорноморець, К. Щоткіна, П. Яроцький Бондаренко В. Церковний корабель у вирі політичних пристрастей: Політичні партії сучасної України і їх відношенні до релігії та Церкви // Людина і світ. - 1991. - № 5. - С. 2-9; Єленський В. Релігія і політика в Україні: січень-квітень 2004-го // Людина і світ. - 2004. - № 3. - С. 2-7; Єленський В. Релігія і Церква в Україні: огляд подій початку 2003 року // Людина і світ. - 2003. - № 3. - С. 13-19; Здіорук С. Релігія і політика в незалежній Україні // Історія релігії в Україні: Релігія і Церква років незалежності України. - Київ-Дрогобич: Коло, 2003. - Т. 10. - С. 291-323; Колодний А. Прогнози релігійних процесів в Україні в контексті соціальних трансформацій // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 240-241. Філософія. - С. 79-84; Недавня О. Духовний феномен Помаранчевої революції // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб.наук. праць. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 240-241. Філософія. - С. 51-57; Юкіш В. Використання «чорного піару» українськими телекомпаніями в ході минулих президентських виборів та участь у цьому процесі УПЦ МП // Історія релігій в Україні: Наук.щорічник. - Львів: Логос, 2006. - Кн. ІІ. - С. 523-529; Юраш А. Українське православ'я як суб'єкт і об'єкт електорального процесу в Україні: З досвіду президентської кампанії 2004 року // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб.наук. праць. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 240-241. Філософія. - С. 117-122; Чорноморець Ю. Хрест на Януковичі // Україна молода. - 2004. - 11 грудня. - С. 4; Щоткіна К. Лінія гріха // Дзеркало тижня. - 2004. - 4-10 грудня. - С. 18; Щоткіна К. Мандат небесний // Дзеркало тижня. - 2004. - 18-24 вересня. - С. 18; Яроцький П. Релігійний фактор у сучасній Україні // Людина і світ. - 2004. - №3. - С. 2-8; та ін.. Цими та іншими науковцями проаналізовано причини участі церкви у виборчому процесі і пов'язані з цим ризики для самих конфесій.

Сучасні політичні процеси показали можливість інтеграції громадян на релігійно-політичній основі. Відповісти на ці запити мали б християнські партії, які почали свою діяльність в Україні зі становленням багатопартійності. Проблему християнсько-демократичного руху у світі розробляв російський учений С. Мезенцев Мезенцев С. Международное-христианско-демократическое движение: теория и практика. - М.: Директмедиа Паблишинг, 2004. - 536 с.. До зародження та діяльності партій християнської орієнтації в незалежній Україні виявляли певний науковий інтерес В. Єленський, А. Романюк Єленський В. Християни і політика // Дзеркало тижня. - 2002. - 19-25 січня - С. 15; Романюк А. Християнська демократія: стан та розвиток у ХХ ст. // Вісник Львів-ського університету: Філософські науки. - Львів: Вид-во ЛУ, 2003. - Вип. 5. - С. 324-333., а також В. Журавський, який у дисертації “Політичний процес у сучасній Україні: політологічний аналіз” присвятив окремий розділ темі християнських партій в Україні. Зазначимо, що його зміст відзначається тенденційністю, оскільки автор є головою ХДПУ Журавський В.С. Політичний прогрес у сучасній Україні: політологічний аналіз: Дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / НАН України. - К., 1996. - 312 с.. Етапною в аналізі специфіки християнсько-демократичного руху в Україні стала колективна праця “Релігія і політика в сучасній Україні” Курас І., Рибачук М., Кирюшко М, Фещенко П. Релігія і політика в сучасній Україні. - К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2000. - 269 с.. На сьогоднішній день існує єдина дисертація на тему партій християнського спрямування, в якій учений-політолог О. Грицина простежив утворення та еволюцію цих партійних організацій у незалежній Україні, їх місце в політичній системі нашої держави, причини невдач на виборах та подальші перспективи Грицина О.М. Партії християнської орієнтації в сучасній Україні: досвід і перспективи: Дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Інститут політичних та етнонаціональних досліджень НАН України. - К., 2004. - 206 с..Таким чином, зазначені наукові дослідження виявили основні риси участі християнських конфесій, політичних партій християнського спрямування в суспільному житті незалежної України, визначили загальні підходи до аналізу цієї діяльності. Однак комплексно і системно проблема взаємозв'язку і взаємозалежності соціальних прагнень церкви та християнських партій ще не розглядалася.

У підрозділі 1.2 - “Джерельна база дослідження” - зазначено, що джерела для дослідження участі християнських конфесій та партій християнського спрямування в суспільному житті України (1991-2007 рр.) мають свої особливості. Складність для дослідника полягає в тому, що на противагу християнським конфесіям, писемні джерела яких достатньо широко представлені в церковній, світській періодиці, журналах та мережі інтернет, джерела партій християнсько-демократичного напряму малодоступні для наукового дослідження. Так, у Центральному державному архіві громадських організацій України в м. Київ (далі ЦДАГО України) тільки розпочався процес формування нового документального масиву - фондів сучасних політичних партій. Із досліджуваних нами матеріалів партійних структур представленою в ЦДАГО України фондом 318 є тільки Республіканська християнська партія. В обласних архівах на даний час простежується подібна ситуація. Так, у Державному архіві Рівненської області (далі ДАРО) фондом Р-2883 представлена тільки РХП. Оскільки християнські партії не дбають про збереження своїх документів у державних архівах, тому в нашому дослідженні пошук і виявлення джерел відбувався через особисті контакти із членами цих партій і безпосереднє отримання відповідних матеріалів від них.

Основу джерельної бази дослідження становлять писемні історичні джерела. За типолого-видовою класифікаційною схемою залежно від ступеня відображення історичної інформації вони поділяються на 1) документальні, що в свою чергу поділяються на дві підгрупи - опубліковані і неопубліковані документи (церковного і світського характеру) та статистичні матеріали й матеріали соціологічних досліджень - і 2) наративні джерела, до яких ми відносимо епістолярії.

Особливо цінними для нашого дослідження були архівні документи та матеріали органів українських християнських партій - установчі документи, статути, виборчі програми, стенограми з'їздів, заяви, ухвали, звернення, що частково знаходяться в ЦДАГО України (фонд 318), ДАРО (фонд Р-2883) та Державному архіві Волинської області (далі ДАВО) (фонд 393). У них міститься важлива інформація, яка проливає світло на проблеми становлення та діяльності церков та християнсько-демократичних партій незалежної України. Відтак, масив архівних джерел складають матеріали 3-х фондів із 3-х архівосховищ України, більша частина яких уперше введена автором до наукового обігу. Серед опублікованих документів важливе значення мають матеріали церков - заяви, звернення, декларації, концепції тощо. Їх ми перш за все знаходимо в церковній періодиці, а найповніше дану групу джерел представлено в інтернет-мережі на офіційних сайтах християнських конфесій. Документи християнських партій надруковані, зокрема, у таких виданнях: “Україна багатопартійна: програмні документи нових партій”, “Право вибору: політичні партії та виборчі блоки”; їх також містять партійні сайти. Чимало матеріалу можна відшукати в регіональних та столичних представництвах партій, проте це малочисленні і малотиражні видання, ініційовані самими ж організаціями, метою яких є популяризація програмних положень своєї політичної сили серед потенційних виборців.

Надзвичайно вагомим джерелом, використаним у нашому дослідженні, є матеріали бюлетеня “Релігія і суспільство”. У ньому, зокрема, подані хроніки подій релігійного та суспільно-релігійного життя в Україні досліджуваного нами періоду. Цінним для дисертації виявився також офіційний вісник “У Державному комітеті у справах релігій” за 2002-2004 рр., розміщений також на шпальтах журналу “Людина і світ”. Важливим джерелом інформації про суспільно-релігійну діяльність християнських конфесій та партій християнського спрямування є інформаційно-аналітичний журнал Української Асоціації релігієзнавців “Релігійна панорама” (головний редактор проф. А. Колодний).

Допомагають краще розібратися в тенденціях суспільного життя країни та місця і ролі в цьому процесі християнських церков і партій християнського спрямування інформаційно-аналітичні інтернет-сторінки, що висвітлюють релігійну тематику. Слід виокремити сайт “РІСУ” - релігійно-інформаційної служби України. Другу підгрупу документальних джерел представляють кількісні дані Держкомрелігії про чисельність релігійних організацій, що були опубліковані в журналі “Людина і світ”, інформаційно-аналітичному журналі “Релігійна панорама” та в інтернет-мережі. У роботі над дисертацією суттєво допомогли результати соціологічних досліджень, здійснені українським Центром економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, що простежують громадську думку про роль релігії і церкви в суспільному бутті українського народу. Так, інформаційно-аналітичні матеріали “Українське суспільство: моніторинг - 2000” містять опис суспільно-релігійної ситуації в Україні в соціологічному зрізі, збірник інформаційно-аналітичних матеріалів “Церкви України у передвиборчих змаганнях” подає цінні фактичні відомості про участь християнських конфесій у виборах 1994 р. Масштабні соціологічні дослідження УЦЕПД ім. Разумкова “Релігія і Церква в суспільному житті України”, “Церква у формуванні громадянської відповідальності суспільства”, “Політичні партії України напередодні парламентських виборів: стан і тенденції” показують місце церкви в суспільному житті України, її вплив на політичну орієнтацію виборців, перспективи українських християнських партій та їх затребуваність українським суспільством та вірними церков.

Друга група джерел - наративні, до яких ми відносимо епістолярії. Це листування внутрішньоцерковне, міжцерковне і між церквою та державною владою. Важливим комплексним джерелом інформації, що різнобічно висвітлює досліджувану проблему, є періодична преса, серед якої можна виокремити офіційну, церковну та партійну. Отже, здійснений аналіз джерельної бази дозволяє констатувати, що вона достатньо репрезентативна і є такою, що уможливлює дослідження дисертаційної теми.

Другий розділ - “Участь християнських конфесій у суспільному житті сучасної України” - складається з двох підрозділів. У підрозділі 2.1 - “Оцінка церквами суспільно-релігійних процесів у державі в світлі церковних документів та конфесійних праць” - розглянута позиція християнських конфесій щодо українських реалій у сфері взаємодії релігії та суспільства, а також їхнє соціальне вчення на предмет базових положень із питань державно-церковних відносин. У висновку констатується, що основними проблемами суспільно-релігійного життя, які знайшли віддзеркалення в документах православних конфесій, є: 1) розкол українського православ'я, 2) об'єднання православ'я та утворення Помісної православної церкви, 3) політизація релігійних процесів. УГКЦ у своїх документах апелює до подолання міжконфесійної упередженості між церквами, підкреслює уневажнення конфесійних різниць між православними та греко-католиками, зокрема віросповідного характеру, і виявляє бажання працювати на майбутнє примирення.

У соціальному кодексі УПЦ МП та УПЦ КП подано принципи, якими мають керуватися клір та вірні в питаннях взаємодії церкви та суспільства, з наголосом на важливості активного впливу християнського світогляду на соціум. Греко-католики за посередництвом соціальної науки виховують у вірних активну громадянську позицію. Соціальне вчення українських протестантів репрезентоване двома поглядами, які представляють старше (традиційні конфесії) та молоде (нові євангельські та харизматичні громади) покоління віруючих. Старше покоління вважає, що християни в суспільно-політичному житті мають бути поміркованими, а харизматичні громади перебувають під впливом вчення про “Новий світовий порядок”.

У підрозділі 2.2 - “Діяльність християнських церков у контексті суспільного життя України” - участь християнських конфесій у суспільно-політичній історії незалежної України висвітлюється за трьома умовними періодами, які віддзеркалюють спільність тенденцій у суспільному і релігійному житті. Так, перший етап (1991-1994 рр.) характеризується бажанням владної еліти використати церковний чинник для консолідації нації, а також численними міжконфесійними конфліктами. Другому періоду (1995-2000 рр.) притаманна майже цілковита неспроможність влади врегулювати процес складних міжцерковних взаємин, які часто призводили до утворення т.зв. “гарячих точок”. Водночас самі церковні діячі та пересічні віряни усвідомили необхідність порозуміння та активно шукали шляхи зняття напруги. Ця стадія також прикметна посиленим залученням церковного чинника у процес президентських виборів 1999 р. Третій етап (2000-2007 рр.) вирізняється подекуди надмірною політизацією церкви, що призводить до порушень положень чинного законодавства України про свободу совісті та принципів, визначених у соціальних концепціях конфесій.

У третьому розділі - “Діяльність християнських партій у контексті суспільного життя сучасної України” - головним завданням дослідження стало з'ясування можливості та перспектив інтеграції громадян у суспільно-політичне життя на релігійній основі за посередництвом партій. У підрозділі 3.1 - “Виникнення та еволюція християнських партій сучасної України” - констатується, що з початком становлення багатопартійності в країні певний сегмент політичних сил, спираючись на сплеск релігійного відродження, досвід християнсько-демократичного руху в розвинутих європейських країнах, апелював до впливу християнського світогляду на суспільне життя. Унаслідок цього виникли християнські партії. За історію незалежної України партійних структур, які в своїй назві використовують визначення “християнська”, було дев'ять. З часу своєї появи та в процесі еволюції вони пройшли чотири умовні етапи. Перший період (1991-1993 рр.) - це час зародження українського християнсько-демократичного руху. УХДП позиціонувала себе в націоналістичному партійному сегменті, програмною метою визначивши необхідний поступ України через відродження традицій, духовності та культури. Друга стадія (1993-1998 рр.) характерна розколами та розпорошенням сил партій християнського спрямування. Третій етап (1998-2002 рр.) вирізняється подальшими колізіями в християнсько-демократичному русі, спричиненими амбітністю лідерів та інертністю в роботі з конфесіями. Четвертий період (2002-2007 рр.) прикметний розчиненням християнських партій у політичних мегаблоках та їх частковим занепадом.

Вивчення процесу виникнення та еволюції партій християнського спрямування дозволяє констатувати, що використання в назві організації слова “християнська”, наголос на християнських принципах у програмових документах і різного роду заявах і зверненнях на практиці не спонукали ці партії до відповідних кроків у суспільно-політичній діяльності. Радше вони використовували “християнський бренд” задля апеляції до релігійних почуттів зі сподіванням відгуку в серцях християн, що, на їхню думку, мало б дарувати голоси на виборах. Але громадяни України, у тому числі віруючі, у більшості розрізняють декларативні заяви та реальні справи. Відтак у свідомості християн, на жаль, закарбовувалися переважно брудні фінансові скандали, розколи, невизначені обіцянки, а не слово “християнська” у назві партії.

У підрозділі 3.2 - “Християнська ідея у процесі парламентських (1998, 2002, 2006, 2007 рр.) та президентських (2004 р.) виборів” - аналізується комплекс причин, які завадили партіям християнського спрямування досягти успіху у своїй діяльності. Зокрема, розпорошеність сил і конфліктна основа утворення та розвою більшості християнсько-демократичних партій завадили поширити свої програмові положення на широкий загал. Через малопомітну та неефективну інформаційну роботу цих організацій українські громадяни, по суті, не ознайомилися із задекларованим у назві “християнським курсом”. Зрештою, жодна з цих партій не “виховала” у своїх лавах політика загальнонаціонального масштабу.

Організаційна слабкість, попри відповідні намагання й певні зрушення в роботі на місцях, нездатність і небажання створити єдину потужну християнську партію чи блок, який би гідно представив християнсько-демократичний сегмент політикуму на виборах, також завадили успіху. Відсутність чіткої позиції щодо складних суспільних проблем сьогодення, нав'язлива заміна її загальними деклараціями, відсутність професіоналізму, заклик до релігійних почуттів виборців, формальні, хоча й християнські за змістом, гасла не знайшли відгуку в потенційних виборців.

Підрозділ 3.3 - “Соціальний вимір діяльності сучасних українських партій християнської орієнтації” - констатує, що українські християни, не зважаючи на міжконфесійні незлагоди, мають чимало спільних інтересів, задекларованих у соціальних концепціях. Це, приміром, питання освіти і виховання на християнських засадах, капеланства, соціальної роботи в дитячих будинках, медичних закладах тощо. Сьогодні церкви активно працюють у цій царині, але в окремих випадках це призводить до виявів нетерпимості та звинувачень у прозелітизмі. Зняти цю напругу могли б партії християнського спрямування, про що, зокрема, свідчить досвід європейських країн. Однак аналіз діяльності досліджуваних нами партій показав низьку ефективність їхнього впливу на вирішення гострих соціальних проблем.

Висновки

Сучасні суспільно-релігійні трансформації України сприяли подоланню упереджень радянського минулого щодо штучної ізоляції християнських конфесій від суспільного життя. За досліджуваний нами період вплив церкви поширився практично на всі сфери життя соціуму.

У результаті комплексного історико-релігієзнавчого аналізу документальної бази християнських конфесій виявлено її невід'ємність від суспільних подій у країні. Водночас проведене дослідження участі християнських конфесій у суспільному житті України підтвердило пануючу в історико-релігієзнавчій науці думку, що рівень взаємовпливу й інтеграції церкви та суспільного життя характеризується тенденцією глибокої політизації церковної сфери. Сьогодення релігійних організацій позначене тим, що церкви виступають інструментами політичних маніпуляцій з боку владних структур і релігійний чинник не діє сам по собі, а переплетений із суспільно-політичним. Ці тенденції суттєво унеможливлюють зосередження християнських конфесій (зокрема православних) на вирішенні соціальних проблем країни, чого від церковних інституцій очікують віруючі та пересічні громадяни.

Дослідження суспільно-релігійного життя України (1991-2007 рр.) дозволяє констатувати, що рівень входження християнських конфесій у буття соціуму характеризується різною мірою інтенсивності. УПЦ МП та УПЦ КП не індиферентні до суспільно-політичних подій країни, відтак їхня активність у цій царині в окремих випадках провокує міжцерковні конфлікти. Натомість присутність УГКЦ у передвиборчих процесах не стоїть нарівні і тим більше не домінує в загальноцерковній діяльності цієї конфесії, але виявляється при надзвичайних обставинах, у випадку замаху на основоположні моральні цінності. Відбулася зміна курсу діяльності в суспільному бутті країни нового покоління протестантів, що характеризується активізацією віруючих у політичній царині. Нашим дисертаційним дослідженням доведена думка, що церковне питання в новітній Україні - це питання національної безпеки. Проаналізувавши документи церков, а також висвітливши суспільно-політичну діяльність християнських конфесій, ми змогли переконатися, що за УПЦ МП закріпилося визначення “прихильниця союзу слов'янських народів та апологет Москви”, а за УПЦ КП та УГКЦ - проукраїнськи орієнтовані конфесії. Водночас ми відзначили значно посилену активність у суспільно-політичному житті протестантів.

Програми партій християнського спрямування багато в чому перегукуються з соціальною наукою церкви у сфері її соціального служіння. Їхня діяльність мала б зняти напругу, яка виникає в суспільно-релігійних відносинах унаслідок надмірної політизації християнських конфесій. Світовий досвід християнсько-демократичного руху, сплеск релігійності українського населення - це ті чинники, які були вирішальними у процесі утворення цих партійних організацій.

Українські партії, що представляють християнсько-демократичну ідеологію, не стали впливовими в Україні. Сподівання лідерів досліджуваних нами партій, що на виборця, який би ідентифікував себе за релігійною ознакою та голосував би за таку політичну силу, має вплинути назва, не справдилися. Доведено, що однією з найбільших помилок цих організацій є фрагментарна робота з конфесіями, зокрема пересічними віруючими, недонесення своїх ідей до невоцерковлених християн, а також невідповідність між задекларованими принципами та реальною практикою. Відтак майбутнє цих партійних організацій у суспільно-релігійному житті бачиться нами примарним.

Основні публікації

1. Филипчук С.В. Участь і роль українських християнських церков у президентських виборах 2004 року // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 2005. - Випуск 6. - С. 65-71.

2. Филипчук С.В. Діяльність українських християнських конфесій через призму політичного життя країни (2005-2006 рр.) // Наукові записки НаУ “Острозька академія”. Історичні науки. - Острог: Вид-во НаУ “Острозька академія”, 2007. - Випуск 8. - С. 379-389.

3. Филипчук С.В. Діяльність християнських партій сучасної України // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки РДГУ. - Рівне: РДГУ, 2007. - Випуск 11. - С. 263-275.

4. Филипчук С.В. Християнські партії у незалежній Україні // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. - Чернівці: Рута, 2005. - С. 203-206.

5. Филипчук С.В. Сучасні християнські партії України: уроки, перспективи // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. - Львів: Логос, 2006. - Кн. ІІ. - С. 489-494.

6. Филипчук С.В. Суспільно-політична діяльність українських християнських конфесій у 2006 р. через призму їх соціального вчення // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. - Львів: Логос, 2007. - Кн. ІІ. - С. 435-443.

7. Филипчук С.В. Участь УПЦ МП та УПЦ КП у суспільно-політичних процесах України крізь призму церковних документів та богословських праць // Історія релігій в Україні: Науковий щорічник. - Львів: Логос, 2008. - Кн. ІІ. - С. 822-829.

Размещено на Allbest.ru