Сприйняття часу в традиційній українській культурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

УДК 94 (477): 398.3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

СПРИЙНЯТТЯ ЧАСУ В УКРАЇНСЬКІЙ ТРАДИЦІЙНІЙ КУЛЬТУРІ (ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)

07.00.05 - Етнологія

Ковальков Олександр Леонідович

Кіровоград - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі всесвітньої історії Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор історичних наук, професор Парсамов Сергій Суренович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, професор кафедри всесвітньої історії

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Гринів Олег Іванович, Київський міжнародний університет, професор кафедри суспільних наук

кандидат історичних наук, доцент Чучко Михайло Костянтинович, Чернівецький національний університет, доцент кафедри етнології, античної та середньовічної історії.

Захист відбудеться 11.12. 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.227.01 в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий 08.11. 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Микитенко О.О.

міфологічний природний явище час

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Інтерес вітчизняної науки до духовних надбань народу та до народної культури, зокрема, не в останню чергу обумовлений потребами формування та розвитку національної держави, що постали після проголошення незалежності України. З огляду на це видається актуальним творче переосмислення духовної спадщини народу. Селянський спосіб життя та селянська культура являють собою універсальне минуле сучасної людини. Духовний потенціал української селянської культури дослідники вважають необхідною умовою існування нації, запорукою її збереження в часі та просторі. Психофізичні, ментальні особливості народу визначають його ставлення до життя, лінію поведінки, мотивацію вибору як в особистісному так і в суспільних аспектах.

Впродовж історичного розвитку суспільства ці уявлення зазнали певних змін. Останні, як правило, проявляються більше у формі, ніж у змісті. Суть таких ментальних категорій як час та простір, “свій” і “чужий”, поняття про сакральне і профанне, ставлення до праці, усвідомлення життя і смерті, що мають засадничий характер, мало змінилась в процесі цивілізаційного розвитку. У зв'язку з цим дослідження такої категорії народної ментальності як час, безумовно, актуальне.

Можна стверджувати, що відчуття часу, ставлення до часу, оперування ним представником тієї чи іншої цивілізації є покажчиком духу епохи, ритму її побутування, темпів розвитку. За влучним висловом А.Я. Гуревича, найхарактернішим символом індустріального, а особливо постіндустріального світу міг би стати годинник із секундною стрілкою, що невпинно мчить по колу. Але навіть сучасне село існує за іншими часовими стандартами ніж місто, для нього чужий міський шалений темп життя . Час для селянина був послідовною зміною трудових процесів, а його життя значною мірою залежало від часу природного, а не політичного, суспільного чи якогось іншого. Пласт народних уявлень часів язичництва свідчить про відсутність сприйняття часу як об'єктивної реальності. Час не усвідомлювався, він переживався на підсвідомому рівні, його наділяли певним змістом - позитивним чи негативним, розглядали як таємничу надприродну силу, часто фатальну. Видається цікавим розглянути трансформацію уявлень про час в їх історичному розвитку.

Категорія часу так чи інакше пов'язана з основними блоками (модулями) народної міфології - календарними уявленнями та календарною обрядовістю, демонологією, культом предків, є важливим структуруючим елементом народної культури. Дослідження особливостей сприйняття часу в традиційному міфологічному комплексі дозволяє більш повно реконструювати окремі явища духовної культури народу.

Змістом нашого дослідження є вивчення часових уявлень у традиційній культурі українців, що розглядаються у контексті східнослов'янської традиційної міфології. Такий підхід дозволяє повніше реконструювати систему традиційної темпоральності, на прикладі міфологічних уявлень східних слов'ян встановити як загальні риси традиційної слов'янської темпоральності, так і їх регіональну специфіку. Взявши за основу українські матеріали, нам вдалося відшукати типологічно й генетично близькі їм російські та білоруські паралелі, визначені відомою спорідненістю міфології слов'ян, а відтак і їх темпоральності. Саме цим обумовлюється комплексність характеру дослідження і широкі географічні та етнічні межі роботи.

Об'єктом дослідження є комплекс традиційних міфологічних уявлень українців, пов'язаних з осмисленням циклічності природних явищ, розумінням їх безкінечності та обмеженості буття, які розглядаються у контексті міфології східних слов'ян.

Предмет дослідження - це система часових уявлень у традиційній українській міфології. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні особливостей усвідомлення часу в міфологічних уявленнях українців та місця категорії часу в картині світу традиційного суспільства.

Для досягнення зазначеної мети перед дослідження було поставлено наступні завдання:

· Дослідити особливості сприйняття часу в міфологічних уявленнях українців; показати залежність концепції часу від господарської основи цивілізації, її зв'язок з землеробськими культами. Розкрити зв'язок основних характеристик часу з культом природи, зокрема солярними та астральними уявленнями.

· Виявити особливості календарних уявлень східних слов'ян, та визначену ними циклічну ідею часу.

· Дослідити специфіку якісного сприйняття часу (“добрий час”, “важкий час”, “фатальна година”) у народних уявленнях та семантику часових відрізків різної протяжності в межах року, тижня, доби.

· Розкрити часовий аспект народних демонологічних уявлень (періоди прояви та максимальної активізації міфологічних персонажів).

· Розкрити природу персоніфікації часових уявлень як прояву конкретизуючого та об'єктивізуючого мислення, характерного для міфологічної свідомості.

· Показати роль і місце категорії часу в комплексі уявлень про смерть і потойбічне життя, в системі культу предків.

· Дослідити явище сакрального (святкового) часу, показати роль свята у формуванні ідеї часу (як концепції руху по колу), у формуванні основ поведінкової культури та системи трудових заборон.

Географічні межі дослідження включають в себе українські землі у їх етнічних межах. З метою комплексного вивчення досліджуваної проблеми та здійснення порівняння часових уявлень в українській та інших слов'янських культурах вважаємо за доцільне розширення географічних меж етнічним ареалом розселення східних слов'ян. Основна маса емпіричного матеріалу, що використовується автором, охоплює такі історико-етнографічні регіони: Наддніпрянська Україна, Слобожанщина, Українське Полісся, Західноукраїнські землі, Білорусь, Європейська частина Росії (колишні Курська, Смоленська, Орловська, Тамбовська, Архангельська та ін губернії). Особлива увага приділяється регіонам, позначених активними міжетнічними контактами (українсько-російське та українсько-білоруське порубіжжя).

Хронологічні межі дослідження: в дисертації розглядається комплекс дохристиянських уявлень та вірувань, що збереглися в народних світоглядно-міфологічних уявленнях східних слов'ян в ХІХ - на початку ХХ ст., коли риси традиційної культури залишалися більш чітко вираженими та знайшли своє відображення у фольклорно-етнографічних матеріалах.

Методологічною основою дослідження є системний підхід, принципи історизму, об'єктивності, критичного та структурно-системного підходу до джерельного матеріалу. Народна міфологія становить органічну систему, що має складну структуру. Розгляд одного з її структурних компонентів - усвідомлення часу - вимагає дослідження його з узгодженням функціонування усіх її елементів і частин. Дослідник розглядає кожен з модулів народних уявлень у його зв'язку з категорією часу. Остання, в свою чергу, розглядається як підсистема міфологічної системи й досліджується як автономне явище, але, знову ж таки, з урахуванням специфіки інших підсистем.

Ключовим є метод історичної реконструкції, оскільки основним завданням дослідження є виявлення природи часових уявлень, їх витоків та місця в духовному світі традиційного суспільства.

Специфіка досліджуваної теми передбачає використання порівняльно-історичного методу, який робить можливим виявлення історичних витоків досліджуваних уявлень та вірувань, їх зв'язок із праслов'янськими язичницькими культами та віруваннями, дозволяє встановити ступінь їх збереженості на більш пізніх етапах розвитку культури, виявити пізніші нашарування та трансформації традиційних уявлень. Крім історико-генетичного порівняння, цей метод передбачає проведення і історико-типологічного порівняння. Типологічний метод є універсальним засобом упорядкування емпіричного матеріалу і ставить на меті виявлення всієї сукупності однопорядкових явищ як певної цілісності. Використання даного методу автором допомагає виявити в широкому комплексі матеріалу з різних етнографічних зон типового та відмінного, встановити їх генетичну або ж дифузійну природу, обґрунтувати унікальність тих чи інших уявлень.

Важлива роль відводиться також історичному методу герменевтики - методу зовнішнього та внутрішнього вивчення джерела, встановлення ступеня достовірності поданих в повідомленнях даних, їх значущості для дослідження.

Специфіка теми дослідження вимагає використання методів суміжних наукових дисциплін зокрема лінгвістики, тому при характеристиці окремих аспектів часових уявлень у міфології використовувався структурно-лінгвістичний метод, а для характеристики регіональної специфіки розгляданих уявлень використовувався діалектологічний аналіз, оскільки місцеві діалекти зберегли архаїчні способи словотвору та релікти ранніх вірувань.

Наукова новизна полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, недостатньо висвітленої в етнологічній науці. На основі широкого масиву джерел, значна частина яких вперше вводиться до наукового обігу, комплексно досліджено особливості сприйняття часу в уявленнях українців. Обґрунтовано можливість виокремлення у народній концепції часу окремих змістових блоків, пов'язаних як між собою, так і з іншими модулями народної духовної культури. Новою є сама постановка проблеми, яка полягає в розгляді категорії часу як системоутворюючого чинника народного світоглядно-міфологічного комплексу. У ході дослідження встановлено, що основною характеристикою народної концепції часу є його якісне сприйняття, визначене специфікою міфологічного мислення. Доведена відповідність часових уявлень традиційній господарській культурі українців. У дисертації уперше проаналізовано та систематизовано комплекс народних уявлень, про персоніфікацію часу, розглянуто генезис та природу міфологічних персонажів, які є продуктом його уособлення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у поглибленні наукового вивчення даної проблематики в українській етнології Результати дослідження можуть бути використані при викладанні вузівських курсів “Етнологія”, “Етнографія слов'янських народів” та “Етнографія України”, для написання статей, методичних посібників тощо.

Апробація дисертаційного матеріалу. Результати дослідження були апробовані у формі доповідей на Міжнародній науковій конференції “Людина в просторі етнічної культури” (пам'яті П.П. Чубинського) (Київ, травень 2004), Всеукраїнській науковій конференції “Україна і Росія: досвід історичних зв'язків та перспективи співробітництва” (Кривий Ріг, березень 2004), V Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, жовтень, 2004), а також на регіональному науково-практичному семінарі “Український фольклор як джерело дослідження духовності” (Кіровоград, квітень 2003). Результати дослідження були опубліковані у вигляді десяти статей, шість з яких у фахових виданнях, а також використані при підготовці двох монографій (у співавторстві).

Структура дисертації обумовлена особливостями теми, метою і завданнями її розробки. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (обсяг - 170 сторінки) та списку використаних джерел та літератури (34 сторінка, 400 найменувань).

Основний зміст роботи

У вступі здійснено загальну постановку проблеми, обґрунтовано важливість та актуальність її вивчення, географічні та хронологічні межі дослідження, визначено предмет і об'єкт дослідження, сформульовано мету та конкретні завдання, охарактеризовано методологічну основу, розкрито наукову новизну дисертації та практичне значення отриманих результатів, подано інформацію про наукову апробацію основних результатів дослідження.

Перший розділ “Стан наукової розробки теми та джерельна база дослідження” складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі аналізується історіографія проблеми. Починаючи з кінця ХІХ ст. і до нашого часу у слов'янській етнографії увага в основному приділялася трьом аспектам даної проблеми:

? слов'янському традиційному календарю;

? календарній обрядовості;

? окремим часовим періодам активізації демонологічних персонажів.

Найбільше уваги приділялося проблемі початку року в традиційній культурі слов'янській культурі. Співставляючи різні позиції, в цілому дослідники сходяться на тому, що рік східні слов'яни починали саме навесні. Чисельні дослідження, які присвячені слов'янському народному календарю, сходяться на тому, що в основі його лежали господарські мотиви. Це і визначило домінування народної календарної концепції над церковно-літургійною.

Наступним важливим питанням, що привернуло увагу дослідників, став слов'янський тиждень, зокрема проблема виникнення уявлення про тиждень у слов'ян, його автохтонність, чи запозиченість. Проблема якісної наповненості окремих днів тижня, зокрема понеділка, стала предметом спеціального вивчення Д.К. Зеленіним.

Фундаментальні дослідження в галузі народної календарної обрядовості проводилися як у російській дореволюційній, так і в радянській науці. Зокрема, весняному циклу календарної обрядовості присвячені монографії В.Ф. Міллера, В.К. Соколової. Купальська обрядовість стала предметом дослідження Ю.Д. Климця. Зимовий цикл свят розглянуто в роботах В.І. Чичерова, О.В. Курочкіна. Цим же проблемам присвячена монографія В.Я. Проппа. Ряд спеціальних досліджень присвячено трудовій обрядовості українців. Для вітчизняної етнології традиційним стало тлумачення природи календарної обрядовості з точки зору задоволення передусім господарських потреб. У названих дослідженнях детально розглядається система святкової обрядовості, аналізується величезний фактичний матеріал, визначено ареальну специфіку, показано зв'язок календарних обрядів із демонологічними уявленнями, культом померлих родичів тощо.

Суттєвим аспектом при характеристиці того чи іншого персонажу народної міфології виступає хронологічний, а саме - періоди найбільшої його активізації в межах року або доби. Таким чином піднімається питання неоднорідності часового виміру в народних уявленнях, його наповненості різним семантичним змістом. Український вчений М.В. Попович в даному контексті обґрунтовував феномен сакрального часу в міфологічній системі східних слов'ян - часу, коли контакт між представниками світу реального і потойбічного стає максимально можливими. Цю ж особливість народних уявлень, але під грифом “рубіжного часу” розглядає в уже названих роботах Н.А. Кринична.

У вітчизняній науці недостатньо уваги приділялося демонологічним персонажам, пов'язаним з часовими уявленнями, зокрема, образам, які являють собою уособлення різних часових відрізків - добових періодів, днів тижня тощо. Серйозні спроби розглянути персонажі названої групи були здійснені лише щодо популярного образу п'ятниці та полуденниці. Решта ж персонажів традиційно ігнорується

Різні аспекти проблеми якісного сприйняття часу знайшли відображення у працях видатного славіста Д.К. Зеленіна. Особливо ґрунтовно аналізується комплекс вірувань стосовно магії почину, або першого дня, а також сакральних моментів часу у зв'язку з вербальними та побутовими табу, що характерні для різних народів на етапі побутування міфологічної свідомості.

Необхідно зазначити, що усвідомлення часу тісно переплетене з основними блоками і мотивами народної духовної культури. Тому в багатьох дослідженнях різноманітних аспектів духовної культури дослідники принагідно торкались даної проблематики. Розуміння категорії часу як елементу ментальності представника конкретної культурно-історичної спільності, в історичну науку прийшло з поширенням методології структуралізму. Вперше спроби такого аналізу були здійснені в медієвістиці. Ще в дореволюційній науці незавершену спробу розглянути категорію часу як складову картини світу представника середньовічної цивілізації зробив П.М. Біциллі. В 70-х рр. ХХ ст. слідом за представниками французької “школи Аналів” (М. Блок, Ж. Ле-Гофф) радянський медієвіст А.Я. Гуревич детально аналізує особливості середньовічного хронотопу, в тому числі і до прийняття християнства “варварською” Європою. Історик використовує широке коло джерел, у тому числі і фольклорних, і на їх основі висуває тезу про множинність часів у народних уявленнях середньовіччя, які, в свою чергу, були тісно пов'язані з усіма блоками духовної культури. Як елемент середньовічної народної культури окремі аспекти проблеми часового виміру (як то святковий, або карнавальний час) піднімаються в роботах В.П. Даркевича і М.М. Бахтіна. Окремі аспекти сприйняття часу у побутовій та обрядовій народній культурі здійснені у роботі А.К.Байбуріна.

Проблема сприйняття часу в дохристиянській міфології перетинається з системою первісних форм релігійних вірувань, а значить - з історичною психологією. Сприйняття окремих часових відрізків, міфологічні уявлення в їх часовому вимірі не можливо охарактеризувати без врахування особливостей мислення й світосприйняття людини на ранньому етапі розвитку цивілізації. Тому при дослідженні даної проблеми дисертантом використані результати й праці в галузі релігієзнавства та історичної психології.

Другий підрозділ присвячено характеристиці джерельної бази дослідження, яка, загалом, досить різноманітна. Середньовічні свідчення представлені перш за все працями діячів християнської церкви, ідейних супротивників традиційних вірувань (проповідниками, полемістами, місіонерами). Виключну цінність становлять фольклорні твори - в яких чітко простежуються давні уявлення та вірування, що передавалися із покоління в покоління. Діалектологічні матеріали, які відбивають ареальні особливості східнослов'янських мов, також містять чимало стародавніх вербальних форм та виразів, які можуть бути використані при дослідженні ранніх шарів вірувань.

Для вивчення часових уявлень найбільший інтерес становлять розповідні жанри - міфологічні легенди, народні оповідання, меншою мірою - паремійні твори, обрядова поезія тощо.

Крім значного масиву опублікованих джерел, нами було опрацьовано і введено до наукового обігу окремі архівні матеріали фондів ІМФЕ, а також Державного архіву Кіровоградської області.

Наявний фольклорно-етнографічний матеріал, на нашу думку, доцільно класифікувати за ареальним принципом. Зокрема, цінна група джерел репрезентує Західноукраїнський регіон, на території яких збиранням пам'яток займалися члени і дописувачі Етнографічної комісії НТШ. Серед збірників фольклорно-етнографічного матеріалу особливу цінність становлять колекції В.М. Гнатюка, А. Онищука, В. Шухевича, І.Я. Франка та ін. У фондах Державного архіву Кіровоградської області нам вдалося віднайти подорожні записи П.З. Рябкова, який 1901-1902 рр. брав участь у етнографічних експедиціях по Західних регіонах України. Також серед архівних фондів ІМФЕ нами опрацьовано значну кількість матеріалів, що представляють даний регіон. В цих збірниках надзвичайно повно представлені фольклорні твори саме розмовних жанрів, у яких відображені міфологічні та демонологічні уявлення населення Галичини, Буковини, Закарпаття. Особливий інтерес викликають зафіксовані в даному регіоні демонологічні розповіді, в яких персоніфікуються часові відрізки (п'ятниця, субота), комплекс оповідок про “фатальну годину”, а також свідчення про народний календар. В західних областях, крім вже згадуваного НТШ, плідно працювали польські, австрійські дослідники. Так, цінний матеріал міститься в працях відомого польського вченого О. Кольберга, а також австрійського дослідника гуцульського побуту та народної культури Р.Ф. Кайндля, зокрема дані по гуцульському традиційному календарю та демонології.

Серед матеріалів, що надійшли з Українського Полісся, нами опрацьовано збірники В. Кравченка, Б.Д. Грінченка. Дисертантом були також використані архівні колекції фольклорно-етнографічних матеріалів, що репрезентують даний регіон [5; 16; 18; 19].

Білоруські матеріали вміщені в “Білоруських збірниках” за редакцією Є.Р. Романова, П.В. Шейна. Серед емпіричного матеріалу, вміщеного в даних збірниках, вагоме місце займають твори міфологічного фольклору, демонологічні розповіді, народний календар та календарна обрядовість. Також цінний емпіричний матеріал міститься в дослідженні польського збирача білоруського фольклору та старовини М. Федоровського, особливо слід відзначити унікальну підбірку матеріалів про віру в “лиху гадзину”.

Широким колом джерел представлені Наддніпрянська Україна та Поділлі. Так, нами використані матеріали з фундаментального семитомного видання “Трудов...” за редакцією П.П. Чубинського. Цінними є матеріали зі збірників І.М. Манжури, В.П. Милорадовича, М. Данильченка. Окремі томи “Трудов...” містять унікальні добірки демонологічного фольклору, в тому числі пов'язаного з народної концепцією часу. Окремо необхідно назвати збірку легенд про персонаж П'ятницю, укладену В.П. Мілорадовичем на основі матеріалів, зібраних на території Полтавщині.

Багато представлена Слобожанщина, на території якої в к. ХІХ - на поч. ХХ ст. діяло Харківське історико-філологічне товариство. Збірники фольклорно-етнографічних матеріалів П.В. Іванова презентують оригінальні матеріали в галузі української міфології, демонології та народних уявлень і є цінним джерелом дослідження народної темпоральності.

Логічним було залучення матеріалів, зібраних на території губерній, території яких входять до етнічних українських земель. Використано матеріали, що надійшли із інших російських губерній. Значна частина їх позначені міжетнічними впливами та взаємопроникненням сюжетів та мотивів. Зокрема, назвемо як уже опубліковані збірники фольклору Смоленської, Вологодської, Курської та ін. губерній, так і знайдених нами серед рукописних фондів ІМФЕ. Серед таких назвемо фольклорно-міфологічні матеріали, записані П.К. Тарасевським серед українського населення Курської області. Календарні уявлення українців Воронежчини зафіксовані у зібранні А. Суботи Виключну цінність становить “Описание рукописей учёного архива ИРГО”, видане Д.К. Зеленіним, яке являє собою важливе джерело для вивчення східнослов'янської етнографії загалом та міфології зокрема. Особливо важливим видається залучення матеріалів з Архангельської губернії у силу консервації на Російській Півночі архаїчних уявлень.

При всій своїй чисельності й різноманітності робота з наявною джерельною базою містить в собі достатньо труднощів. Матеріал чисельний, але в основі своїй ідентичний і дуже часто якісні його характеристики не відповідають кількісним. Хоча це, в свою чергу, дозволяє визначити типові й відмінні риси в уявленнях населення різних регіонів.

У другому розділі “Природно-циклічна модель часу” доводиться, що для всієї східнослов'янської традиційної культури загалом і для української зокрема домінантною була саме така концепція часу, дохристиянська за своїм походженням.

У першому підрозділі розкриваються “Господарська основа традиційних часових уявлень українців”. Час - це одна з об'єктивних форм існування матерії, в основі якої лежить закономірна координація явищ, що змінюють одне одного. Усвідомлення часу, уявлення про календар, його членування різниться у різних культурах та на різних етапах розвитку людства.

Якщо говорити про традиційну темпоральність в українській та східнослов'янській культурах, то в ній яскраво втілений суперечливий релігійно-ментальний синтез язичницько-християнських уявлень, який називають “двовір'ям”, або “народним християнством”.

Формування українського етносу відбувалося в умовах православної культури. Поширюючи серед населення християнське віровчення, церква обстоювала і християнську ідею часу. Основними характеристиками її були лінійний характер часу, наявність точки відліку “початку часу” (“від Різдва Христового”), прогнозування кінця часу (“кінець світу”), наявність літургійного календаря. Проте джерела свідчать, що і в ІІ пол. ХІХ - поч. ХХ ст. домінуючою залишалася народна концепція часу, визначена перш за все аграрним характером цивілізації. Селянський спосіб життя передбачав постійне повторення з року в рік одних і тих же господарських операцій відповідно таких же повторюваних природних циклів. Такий кругообіг не міг не стати в центрі духовного життя. Час, як і все інше - сонце, місяць господарське життя - рухається по колу. Життя є вічним повторенням вже відомого і звичного. Циклічна модель часу втілена в календарній обрядовості, у якій ідея кола є домінуючою (колесо, вінок, хороводи тощо). Ці уявлення також лягли в основу морально-етичної системи, яка визнавала лише відоме і звичне, а до нового ставилася з пересторогою, що зрештою визначило консерватизм всієї селянської культури.

У другому підрозділі характеризуються “Характерні риси календарної обрядовості”. Календарні уявлення східних слов'ян реалізувались у народних календарних святах, які були нерозривно пов'язані з міфологічними віруваннями. Більшість з них визначалися перш за все солярним культом і в кінцевому рахунку мали аграрну спрямованість. Не в змозі відмінити їх, церква прив'язала їх до християнських свят, щоб таким чином усунути хоча б найбільш одіозні їх компоненти. Але світоглядна й обрядова основа календарних свят залишалася язичницькою навіть під християнською оболонкою.

Характерними і повторюваними елементами структури народних календарних свят у слов'ян були: 1) ритуал жертвоприношення; 3) ритуальне знищення пори року через спалення, потоплення або розшматування ляльки або опудала, або ж фарсові поховання відповідно одягненого учасника святкового дійства; 4) жертовна тризна; 5) святкові ігри, що включали в себе перевдягання, танці, хороводи, ритуальний сміх і плач; 6) розведення багать, очищення вогнем і водою; 7) ворожіння; 8) в ряді випадків - оргіастичні культи тощо. Кожне з цих обрядових дійств мало глибоке семантичне призначення, покликане забезпечити врожай, здоров'я, достаток, відігнати злі сили.

У третьому підрозділі відзначається, що родові зв'язки впродовж століть залишалися єдиним, стійким і непорушним типом зв'язку між людьми. Тому логічно, що такий тип відносин набув священного характеру, став стрижнем суспільних стосунків. Родові зв'язки мають суттєве відношення до народної концепції часу. Важливою особливістю останньої була відсутність універсальної ідеї часу. Час характеризувався локальністю, тобто мав цінність для певного колективу людей - общини, або ж роду. У межах роду суттєвим хронологічним орієнтиром була послідовність поколінь - достатньо було встановити приналежність людини до того чи іншого покоління, щоб отримати уявлення про час і послідовність подій. Важливу роль також відігравало народне сприйняття смерті, яка не усвідомлювалася як фінал людського існування. Для народних часових уявлень характерний біологізм. В міфологічній свідомості фази природного розвитку переносяться на вікові періоди людини. Як природа щороку вмирає, щоб відродитися навесні, так і померла людина могла відвідувати живих у відведені для цього сакральні розриви часу або ж відродитися у наступних поколіннях родичів. Тому смерть людини була неостаточною, а народження ставало відродженням. Таким чином, вічний кругообіг природи і вічний кругообіг людських поколінь збігаються в єдиний вічний кругообіг єдиної природно-соціальної системи. У третьому розділі “Сакралізація часових уявлень у народній міфології” обґрунтовується загальна теза про те, що основною характерною рисою традиційної концепції часу є якісне його сприйняття.

У першому підрозділі розкривається природа уявлень про якісну неоднорідність часу. Визначене воно перш за все особливостями міфологічного мислення, яке розвивалося не в абстрактних, а конкретних формах. А так як будь-який проміжок часу (рік, місяць день) наповнений конкретним змістом, то він і визначав характер часу. Час міг бути злим і добрим, важким і легким. Це простежується в назвах місяців, кожен з яких наповнений або ж природним (листопад), або ж людським чи господарським (серпень) змістом. Час існує для людини і паралельно людині, а значить не може бути нейтральним по відношенню до неї. В межах року, тижня, доби існували свої легкі й важкі, сприятливі й несприятливі, буденні і сакральні часові періоди. Сакральність часу проявлялася у тім, що у визначені періоди часу кордони реального світу розкриваються, і стає можливим контакт зі світом надприродного. Характер часу в кінцевому рахунку визначався місячними та солярними культами та залежав від розташування світил на небі. У межах року такими визнавалися періоди зимового й літнього сонцеворотів, час на новому місяці тощо. У межах доби - захід сонця, час опівночі, світанок, полудень. У цілому особливою семантикою наділялися ті проміжки часу, які можна назвати рубіжним, які стоять на межі значних часових відрізків. Це відповідає народним уявленням про межу як особливе, “нечисте” місце. Таке ставлення до часу значною мірою впливало на життя і побут селянина, формувало специфічний кодекс поведінки, викликало до життя систему трудових та поведінкових заборон тощо.

У другому підпункті розглядається семантична наповненість обрядового часу. В усіх культурах час буденний і час святковий чітко розмежовувались. Дане розмежування проявляється перш за все в чергуванні часу робочого, профанного, буденного і часу святкового, сакрального. Основними характеристиками святкового часу є підкреслена, гіпертрофована бездіяльність (рос. “праздник” - “праздный”, “порожній” час) та сакральний характер (“святий” час). У святкові дні характер часу кардинально змінюється: посилюється сила слова, відкриваються межі між земним та небесним світами (звідси - молитви, заклинання, ворожіння). Основні святкові обрядові цикли завжди накладаються на важливі, визначні моменти в житті людини, суспільства, розвитку природи. На етапі панування міфологічної свідомості свята співпадали перш за все з періодами сезонних змін. Найважливіші святкові дійства супроводжували сезонні зміни. Особливість святкового часу полягає в тому, що обряд і ритуал розмивають часові межі. У ритуалі поєднуються всі часові виміри - минуле, оскільки сценарій свята розроблений колись давно предками, теперішнє, оскільки виконується він зараз, та майбутнє, оскільки результат виконання ритуалу очікується у майбутньому (врожай, достаток, щастя). Свято не лише змінює характер часу, порушуючи його монотонність та одноманітність. Воно в значній мірі протидіє його прагненню до прямолінійності. В історичному лінійному часі святкові відрізки являють собою немов розриви, в яких час рухається в зворотному напрямку.

У третьому, четвертому, п'ятому та шостому підрозділах розглядаються та конкретизуються уявлення та вірування про семантику різних часових відрізків у межах року, тижня та доби, а також часові межі активізації міфологічних персонажів. Про якісну концепцію часу свідчить поширені у різних регіонах вірування у “фатальну годину” - особливо небезпечні моменти часу, які до того ж неможливо передбачити.

Суттєвим є те, що саме уявлення про неоднорідність часу лежить в основі віри в надприродне - визнання окремих відрізків часу сакральними, відкритими для втручання надприродних сил зробило можливим уявлення про можливість контактів людини з ірраціональними. Для таких необхідним є співпадання двох факторів - сакрального часу і сакрального простору. Але саме сакральний час робить сакральним простір. Зворотного впливу простору на час зафіксувати не вдається.

У четвертому розділі аналізується феномен “Уособлення та персоніфікації часових уявлень”.

У першому підрозділі наголошується на тому, що уявлення про якісну неоднорідність часу ускладнюється його персоніфікацією. Конкретний та предметний характер мислення людини на етапі панування міфологічної свідомості, наділення об'єктів оточуючого світу людськими якостями, їх одухотворення стали основними факторами появи міфологічних персонажів. Услід за персоніфікацією об'єктів природного середовища (поява образів духів-господарів) конкретизуюче мислення персоніфікує й цілком абстрактні поняття - війна, смерть, хвороби. До характерних особливостей міфотворчого мислення відноситься також нездатність усвідомлювати закони природного розвитку, руху небесних тіл, зміни дня й ночі, пір року тощо. За всім цим повинні стояти надприродні сили. З часом ці поняття персоніфікуються, а з поширенням християнства демонізуються. З'являються образи, що являють собою уособлення самого часового відрізку, які до того ж усвідомлювалися як неподільні та протяжні. Таким чином у міфологічних легендах присутні уособлення пір року, місяців, днів тижня (Святий Понеділок, Матінка Середа, Параскева-П'ячтниця, Матінка Субота, Неділя), добових періодів (нічниці, полудениця).

Специфіка кожного з названих міфологічних персонажів аналізується у другому підрозділі. Персонажі даної групи являють собою уособлення часу як такого, або опредмечення його негативної семантики (полудень та сонячний удар в образі полудениці), зв'язок певного часового відрізку з елементами язичницьких культів (п'ятниця - Мокош, неділя - сонце, понеділок - місяць) тощо. До загальних рис персонажів даної групи можна віднести їх антропоморфізм, прояв активності у час, який вони уособлюють, демонізм по відношенні до необережних.

У висновках підсумовуються результати дисертаційного дослідження. Народна ідея часу, навіть в умовах фактичного існування християнського літочислення та літургійного календаря ще на кінець ХІХ - початок ХХ ст. за своїм характером залишалася дохристиянською, що було зумовлена перш за все утилітарним характером народного календаря, спрямованого на задоволення господарських потреб.

Внаслідок переважання в господарській культурі аграрної складової час розумівся як явище циклічне. Людина перебувала у тісному, майже симбіотичному союзі з природою, а вічний кругообіг природних сезонів був єдиним джерелом стабільності в буремному й небезпечному світі. Землеробський спосіб життя передбачав вічне повторення з року в рік одних і тих же циклів господарських робіт, які супроводжували такі ж вічні і незмінні для світосприйняття селянина зміни природних сезонів. Природно-господарський цикл не передбачав нічого нового, це було вічне повторення. Людина при такому тотальному кругообігу не отримувала нової інформації в силу вічного повторення вже знайомого й відомого. Цей кругообіг постав у центрі духовного життя людського колективу. Це також сформувало і народне уявлення про смерть, яка у жодному разі не розглядалася як фінал людського існування. Звідси - уявлення про періодичні відвідини мертвими цього світу, і про “вік” як сукупний зв'язок людських поколінь - тих, хто помер і живих.

Об'єктивно обмежений світогляд, селянства, переважання конкретних форм мислення над абстрактними, підміна причинно-наслідкових зв'язків магією наступного сформували віра в надприродне. Таке мислення одухотворювало й персоніфікувало об'єкти оточуючого середовища, а також цілком абстрактні поняття. Це спричинило виникнення уявлення про те, що і час може бути злим і добрим, сприятливим і не зовсім. Час конкретний, а тому множинний і багатоманітний, локальний і чуттєво осяжний. Фактор часу лежав в основі господарської діяльності й обрядової практики, сформував систему міфологічних (в тому числі й демонологічних) уявлень, заклав основи поведінкової культури.

Час, як і простір, міг бути злим і добрим, сприятливим для тих чи інших видів діяльності чи небезпечним для інших.

Можна виокремити мотиви, котрі лежали в основі визначення сакрального часу в міфологічних уявленнях:

– рух сонця по небу - в межах року (періоди сонцеворотів та сонцестояння), або ж в межах доби (ніч, полудень);

– місячні фази ( молодик, повний місяць, на ущербі);

– святкові дні, які визнавалися сакральними самі по собі;

– демонологічні уявлення, а саме віра в активізацію міфологічних персонажів у визначені періоди часу (період Русалій, Святки тощо);

– присвячення окремих днів тижня тим чи іншим міфологічним персонажам (понеділок, п'ятниця) тощо.

Така концепція часу, на наше переконання, є визначальною при формування особливостей міфологічної темпоральності. Сакралізація окремих часових відрізків проявлялася в обрядовій практиці, формувала основи буденної поведінкової культури, слугувала засобом впорядкування життя (визначала поділ часу на профанний і святковий), визначала ритм життя колективу.

Якісне сприйняття часу значною мірою пов'язане і з системою демонологічних уявлень. Віра в небезпечний характер контактів людини з різними міфологічними персонажами перш за все спричинена переконаністю в можливість активізації останніх у визначені періоди часу в межах доби, року.

Уявлення про особливу семантику часових відрізків різної протяжності ускладнювалися уособленням та персоніфікацією останніх. Дана риса міфологічних уявлень сформувалася на етапі побутування анімістичних уявлень, але її релікти можна спостерігати і в значно пізніші часи.

Міфологічне мислення розвивалося у конкретних, а не абстрактних формах. Це спричинило конкретизацію та матеріалізацію в народних уявлень таких, здавалося б абстрактних понять, як час та часові проміжки. В повідомленнях також часто фігурують міфологічні персонажі, що уособлюють собою відрізки часу різної протяжності.

При специфіці кожного з персонажів даної групи їх об'єднує ряд спільних рис:

– активізація їх припадає на ті періоди часу, які вони уособлюють;

– більшість з них тією чи іншою мірою пов'язані зі світом потойбічним;

– проявляють гіпертрофовану ворожість по відношенню до людей, що є ознакою їх демонізму.

Більшість розглянутих у дисертації уявлень продовжують існувати і у наш час. Тому подальше вивчення різних пластів народної культури залишається незмінно актуальним.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ковальков О.Л. Віра в “фатальну годину” в системі традиційних часових уявлень східних слов'ян (на матеріалах українського фольклору) // Духовність українства. - В. 7. - Житомир, 2004. - С. 44-48.

2. Ковальков О.Л. До проблеми сприйняття часу традиційним суспільством (ХІХ - поч. ХХ ст.): “магія першого дня” у слов'янських уявленнях // Наукові записки. Серія: Історичні науки. - В. 10. - Кіровоград, 2007. - С. 106-111.

3. Ковальков О.Л. Місячні фази в міфологічних уявленнях східних слов'ян Матеріали до української етнології. - Випуск 5 (8). - К., 2005. - С. 47-52.

4. Ковальков О.Л. Обрядовий час в системі міфологічних уявлень традиційного суспільства Український селянин. - В. 7 - Черкаси, 2004. - С. 28-30.

5. Ковальков О.Л. Світоглядні основи традиційної слов'янської темпоральності // Народна творчість та етнографія. - 2005. - № 3. - С. 85-90.

6. Ковальков О.Л. Семантика часових відрізків у східнослов'янській міфології // Духовність українства. - В. 4. - Житомир, 2002. - С. 81-86.

7. Ковальков О.Л. Система трудових заборон у традиційних часових уявленнях українців // Український селянин. - В. 8 - Черкаси, 2003. - С. 83-86.

8. Ковальков О.Л. Традиційна слов'янська темпоральність у контексті східнослов'янської міфології // Наукові записки. Серія: Історичні науки. - В. 9. - Кіровоград, 2005. - С. 98-105.

9. Ковальков О.Л. Уособлення добових періодів як персонажі східнослов'янської демонології (на матеріалах українського та російського фольклору) // Україна та Росія: досвід історичних зв'язків та перспективи співробітництва (збірник наукових праць).- Кривий Ріг, 2004. - С. 293-299.

10. Ковальков О.Л. Язичницьке усвідомлення часу і ментальність традиційного суспільства // Український селянин. - В. 6 - Черкаси, 2002. - С. 30-32.

11. Ковальков А.Л. Временные характеристики славянского язычества // Парсамов С.С., Ковальков А.Л. Проблемы изучения славянского язичества. - Кировоград, 2002. - 48 с. - С.31-45.

Анотації

Ковальков О.Л. Сприйняття часу в традиційній українській культурі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.05. - Етнологія.

Дисертація присвячена особливостям сприйняття часу в традиційній культурі українців у східнослов'янському контексті.

На основі широкого кола джерел досліджено систему часових уявлень українців. Обґрунтовано господарську основу календарних уявлень та циклічної моделі часу. Доведено, що основною характеристикою народної концепції часу було його якісне сприйняття. Розглянуто систему вірувань про сприятливий і несприятливий, буденний і сакральний час. Проаналізовано природу різної семантики часу. Досліджено систему трудових та поведінкових табу відповідно до часових уявлень, а також часові рамки активізації міфологічних персонажів у народних віруваннях. Проаналізовано комплекс вірувань стосовно специфічних міфологічних персонажів, які являють собою результат персоніфікації та уособлення часових відрізків різної протяжності.

Ключові слова: українці, східні слов'яни, час, календар, календарна обрядовість, сакральний час, профанний час, міфологічні персонажі.

Ковальков А.Л. Восприятие времени в традиционной украинской культуре. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.05. - Этнология.

В диссертации рассматриваются особенности восприятия времени в традиционной культуре украинцев в восточнославянском контексте.

На основании широкого круга фольклорно-этнографических источников исследовано систему традиционных временных представлений украинцев. Рассмотрена система календарных представлений, являющуюся непосредственным отображением народной концепции времени. Показано, что народные календарные представления были прежде всего обусловлены аграрной основой хозяйства. Обосновывается тезис о доминирующем характере природно-циклической модели времени в народных представлениях.

В диссертации также обосновано, что основной характеристикой традиционной модели времени было качественное его восприятие. В этой связи проанализирован комплекс поверий и верований касательно благополучного и неблагополучного, легкого и тяжелого, сакрального и профанного времени. Проведена попытка выяснения природы различной семантики временных отрезков разной протяженности. Исследовано систему трудовых и поведенческих запретов, вытекающих из временных представлений, а также временные рамки активизации мифологических персонажей в народных верованиях. В этой связи особенно показательным выступает комплекс поверий о “фатальном времени” (“фатальна година”) об особенно опасных моментах времени которые, к тому же, невозможно предвидеть. Обосновывается также идея о том, что качественное восприятие времени выступает системообразующей категорией по отношению к другим блокам народных верований (например, семантика пространства).

В диссертации также рассматривается проблема персонификации часовых представлений в народных верованиях, ставшая следствием специфичного характера мифологического мышления. Мифологическое мышление развивалось в конкретных, а не абстрактных формах. Следовательно, любой мысленный образ должен был иметь вполне материальное воплощение. Прослежен механизм, посредством которого абстрактные временные категории превращаются в целиком осязательные зрительные образы, персонажи фольклорных произведений. Большое внимание уделяется природе и функциональной направленности мифологических персонажей данной группы, которые являются результатом названой персонификации годовых сезонов, месяцев, дней недели, суточных периодов. Доказано. Что данные персонажи являются не только персонификацией самого времени, но и материализации его семантики, часто отрицательной.

Ключевые слова: украинцы, восточные славяне, время, календарь, календарная обрядность, сакральное время, профанное время, мифологические персонажи.

Kovalkov O.L. The perception of time in a traditional Ukrainian culture. - Manuscript.

Thesis for a Candidates degree in History by speciality 07.00.05. - Ethnology.

The dissertation is devoted to the peculiarities of the perception of time in a traditional culture of the Ukrainians in the east-Slavonic contest/

The system of the time notions of the Ukrainians is investigated on the grounds of the wide circle of the folk-lore - ethnographic sources. It is motivated the house-hold basis of the calendar ideas and the cyclic model of time. It is proved that the main characteristic of the national conception of time was its qualitative perception. The system of creeds about favourable and non- favourable, everyday and sacred time is examined. It is analyzed the character of different semantics of time. The system of labour and behaviour taboos according to the time notions, and the time limits of the activization of mythological characters in the peoples creeds is researched. It is analyzed the complex of creeds according to the specific mythological characters which are the result of personification and incarnation of time periods of different length.

Key words: Ukrainians, east Slavs, time, calendar, calendar rituality, sacred time, everyday time, mythological characters.

Размещено на Allbest.ru