Особливості релігійного світогляду населення античного Херсонеса

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ»

УДК 903:2 (477.75) «652»

ОСОБЛИВОСТІ РЕЛІГІЙНОГО СВІТОГЛЯДУ НАСЕЛЕННЯ АНТИЧНОГО ХЕРСОНЕСА

Спеціальність - 07.00.04 - археологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

ШЕВЧЕНКО Тетяна Миколаївна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

Науковий керівник доктор історичних наук Зубар Віталій Михайлович, Інститут археології НАН України провідний науковий співробітник Відділу античної археології

Офіційні опоненти доктор історичних наук Зінько Віктор Миколайович, Кримський відділ Інституту сходознавства НАН України ім. А.Кримського, провідний науковий співробітник

кандидат історичних наук Буйських Алла Валеріївна Інституту археології НАН України, старший науковий співробітник Відділу античної археології

Захист відбудеться „18” лютого 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.234.01 для захисту докторських дисертацій при Інституті археології Національної Академії Наук України за адресою: 04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту археології НАН України (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграда, 12).

Автореферат розісланий „12” січня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук О.Є. Фіалко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Робота присвячена дослідженню релігійного світогляду населення античного Херсонеса і виявленню характерних рис у ньому на підставі аналізу археологічних, епіграфічних, літературних і нумізматичних джерел. Релігійний світогляд населення зумовлювався розвитком полісної ідеології та уявлень про вплив божеств на життя як усієї громадянської общини, так і окремих мешканців цього центру, а також культових дій як способу їх спілкування з цими божествами.

Актуальність теми. Херсонес Таврійський є одним із основних античних центрів Північного Причорномор'я. Це єдиний дорійський центр в регіоні, що відобразилося в багатьох фактах і проявах його історії та культури, особливо у релігії, яка торкалася усіх сторін приватного та суспільного життя населення. Зважаючи на це виняткове значення Херсонеса, всебічне вивчення релігійного світогляду його населення, зокрема специфічних рис у ньому, дає змогу зрозуміти обставини низки історичних подій як у самому полісі, так і в Північному Причорномор'ї загалом. В науковій літературі увага приділялася переважно характеристиці системи культів Херсонеса, тоді як особливості релігійного світогляду спеціально не досліджувалися. Тому на сьогодні назріла необхідність розробки такого підходу до виділення і розгляду свідчень релігійного життя цього поліса, в якому враховуються як характерні, так і специфічні риси в релігійних уявленнях населення в контексті розвитку поліса як частини античного світу. Цим зумовлюється актуальність дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Роботу виконано в рамках аспірантської програми на кафедрі історії НаУКМА секції «Археологія», в межах планової теми кафедри «Стародавнє населення України за даними археології», державний реєстраційний № 0108U009372.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у визначенні деяких головних особливостей і характеристиці релігійного світогляду населення античного Херсонеса Таврійського за археологічними, епіграфічними, нумізматичними і літературними джерелами. Її досягненню було підпорядковано наступні завдання:

- на основі теоретичних засад визначити сучасний підхід до вивчення релігійного світогляду населення поліса;

- обґрунтувати критерії визначення свідчень полісних і сімейних культів і на основі цього дослідити характер прояву цих культів;

- за археологічними, епіграфічними, нумізматичними та літературними джерелами розглянути характер відправлення культів божеств полісного пантеону;

- охарактеризувати відправлення релігійних культів у родинах, локалізувавши різні групи культових пам'яток з житлових кварталів;

- визначити хронологічні і соціальні відмінності в динаміці розвитку уявлень про потойбічне життя, зокрема в межах містеріальних культів.

Об'єктом дослідження є релігія населення Херсонеса Таврійського за античної доби. культ божество полісний пантеон

Предметом дослідження виступають особливості релігійного світогляду населення античного Херсонеса.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань застосовувався комплекс методів історичної науки. Хронологічний, типологічний, кореляційний і сутнісно-описовий методи застосовувалися у розгляді окремих полісних культів, а також груп пам'яток, що можуть свідчити про сімейне вшанування божеств, які відповідали за певні аспекти життя родини. Метод порівняльного аналізу використовувався при виділенні рис, властивих лише херсонеським культовим пам'яткам. У розгляді кожного аспекту релігійного світогляду виділено основні етапи розвитку, в межах яких виділено властиві Херсонесові особливості релігії на основі комплексного аналізу джерел.

Наукова новизна. В роботі вперше визначено особливості світогляду населення поліса в контексті тенденції розвитку античної релігії і встановлено можливі причини їх походження. Виходячи з того, що до цього часу релігія Херсонеса вивчалася за окремими культами, спроба характеристики дохристиянського релігійного світогляду, що включав полісну ідеологію і вірування населення, здійснюється вперше. Релігія античного Херсонеса розглядається в соціальному вимірі, тобто першочергове значення надається питанню, хто був адептом того чи іншого культу, які релігійні групи проводили відповідні ритуали і наскільки широким було коло шанувальників того чи іншого божества. Для аналізу сакральних пам'яток розробляється підхід, в якому поєднуються археологічні, культурологічні і релігієзнавчі засади. Встановлюються критерії віднесення пам'яток до свідчень полісного або родинного культу. З'ясовуються тенденції розвитку культів, що відправлялися усією общиною. За комплексом свідчень виділяються нові домашні святилища і окреслюється коло богів, яких в них вшановували. Розглядаються причини консервативності релігійного життя родини. Вперше ставиться питання про відправлення містеріальних культів у Херсонесі. З аналізу уявлень, властивих містеріальним вченням і пов'язаних з надіями на краще життя після смерті, виділено джерела, що підтверджують наявність серед населення за елліністичного періоду і перших століть н.е. окремих учасників містерій, переважно, високого соціального походження. Значна увага приділяється даним некрополя, які дозволяють по-новому розглядати варіативність родинної релігії в межах кожного часового відрізка.

Географічні межі. В роботі аналізуються пам'ятки, знайдені на херсонеському городищі і некрополі. Матеріали Гераклейського півострова, Північно-Західного Криму і інших античних центрів Північного Причорномор'я розглядаються для порівняння релігійної ситуації, виявлення характерних рис світогляду херсонеситів.

Хронологічні межі дослідження охоплюють історію Херсонеса з часу появи тут у другій половині V ст. до н.е. найбільш ранніх пам'яток, які свідчать про релігійні уявлення, до прийняття християнства як офіційної релігії наприкінці ІV ст. н.е.

Джерельну базу дослідження складають видрукувані та неопубліковані матеріали, що зберігаються в архівах ІА НАНУ і Національного заповідника «Херсонес Таврійський». Свідченнями релігійних уявлень і культових дій в античному Херсонесі є археологічні, епіграфічні, літературні та нумізматичні джерела.

Практичне значення. Результати дослідження можуть бути використані у написанні узагальнювальних робіт з античної історії та археології Північного Причорномор'я, і Херсонеса зокрема, а також з історії античної релігії. Запропонований у дисертації підхід до вивчення релігійного життя Херсонеса Таврійського може бути застосований істориками релігії в розробці питань, що стосуються особливостей розвитку античних причорноморських полісів, і археологами у трактуванні нових знахідок сакрального характеру, виявлених на пам'ятці. Цей підхід, як і атрибуція деяких херсонеських пам'яток, можуть бути використані в експозиції музеїв, у створенні тематичних виставок в Національному заповіднику «Херсонес Таврійський», для написання науково-популярних робіт, посібників та читання курсів лекцій для студентів, що вивчають археологію, релігієзнавство та давню історію України.

Апробація результатів дослідження відбувалася у вигляді доповідей на засіданнях Відділу античної археології ІА НАНУ, університетських конференціях «Дні науки НаУКМА» (Київ, 2004, 2006, 2007 рр.), на міжнародних конференціях «Боспорские чтения» (Керч, 2005, 2006, 2007 рр.), «Актуальні проблеми історії стародавнього світу» (Київ, 2007р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 14 наукових роботах. З них - 7 статей, зокрема, 4 видрукувані у фахових виданнях, і 7 доповідей у збірках матеріалів і тез конференцій.

Структура роботи відповідає її завданням. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, чотирьох додатків (134 с.) і списку використаних джерел (810 позицій). Загальний обсяг роботи 391 сторінка.

ЗМІСТ РОБОТИ

ВСТУП

У вступі подано загальну характеристику теми дослідження, визначено її актуальність і новизну. Поставлені мета і завдання, висвітлено методи дослідження.

РОЗДІЛ 1 ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА, МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

З'ясовується історіографічне, джерелознавче та методологічне підґрунтя дослідження.

Значна література, присвячена вивченню окремих питань релігійного життя населення Херсонеса, розглядається за послідовними етапами (кінець XIX - початок XX ст.; 40 - 70-і рр. XX ст.; кінець 70-х рр. XX ст. - початок XXI ст.), відповідно до появи нових пам'яток і підходів до їх трактування. На початковому етапі в працях А.А. Сибірського, Е.Міннза, Дж.М. Гірст, О.О.Бобринського, В.В. Латишева, М.І. Ростовцева, І.І. Толстого, О.М. Зографа з'явилися перші узагальнення щодо характеру верховної богині Херсонеса Партенос. Наступний етап пов'язаний із розширенням розкопок у повоєнні роки і надходженням нових джерел. Завдяки цьому ширше характеризуються культи Партенос і Геракла (Г.Д. Бєлов, Ю.О. Бабінов, В.Д. Блаватський, Н.В. П'ятишева, С.Ф. Стржелецький, О.М. Щеглов, ін.). Панівною стає теорія таврського походження Партенос і скіфського - Геракла. Переглядається вона лише на сучасному етапі дослідження херсонеських культів, коли більшої уваги надається узагальненням і порівнянню з іншими античними центрами (В.Ф. Мещеряков, Л.О. Пальцева С.Ю. Саприкін, А.С. Русяєва, В.М. Зубар, П.Г. Аграфонов, В.Ф. Столба). Культам решти пантеону приділялося значно менше уваги. Спеціальні праці, присвячені їх дослідженню, з'являються лише в останні десятиліття (Н.В. П'ятишева, Е.І, Соломонік, А.В. Шевченко, С.Ю. Саприкін, О.М. Щеглов, І.О. Макаров). Комплексне вивчення культів Херсонеса на основі нових даних представлено в працях А.С. Русяєвої, В.М. Зубаря і М.Є. Бондаренка.

Однак, не надавалося уваги вивченню релігійних особливостей Херсонеса, тоді як кожен давньогрецький поліс у своєму розвитку набував властивих, своєрідних рис. Малодослідженими є питання полісних культів на початковому етапі існування Херсонеса, що потребує відтворення динаміки розвитку полісних культів на підставі розгляду пам'яток культового значення в межах кожного часового відрізка. Недостатньо вивчено культи, які проводилися в сім'ях, релігійних об'єднаннях і питання повсякденної діяльності релігійного характеру. Вирішальними при їхньому розгляді є теоретичні засади, на яких базується дослідження релігії.

Херсонес має розглядатися в контексті античного світу, як один із традиційних полісів, що не міг бути сприйнятним до впливів довколишніх варварів. Зважаючи на тенденції розвитку античної релігії, традиції відносин дорійців із варварами, події від часу заснування Херсонеса і рівень розвитку таврів та скіфів, а відповідно, - їхнього релігійного життя, а також, згадуваного Плінієм Старшим, консерватизму херсонеситів (NH, IV, 85), слід відкинути етнографічний підхід у вивченні світогляду населення Херсонеса.

Виділено й охарактеризовано основні групи джерел, що відображають уявлення про богів-покровителів общини. Це літературні, епіграфічні пам'ятки, що містять згадки про храми, олтарі і жерців Херсонеса, зображення богів та їхніх атрибутів на монетах, у великих за розмірами (придатних для одночасного споглядання значної кількості осіб) статуях і рельєфах, а також архітектурні деталі і археологічні залишки храмів.

Обґрунтовується використання термінів «полісні культи», як спільне проведення обрядів на честь богів громадянами поліса і членами їхніх родин, і «родинні культи» як ті, що проводилися біля домашнього вогнища і на могилах, в колі сім'ї. Полісні і родинні культи взаємодоповнювали один одного у релігійному світогляді населення поліса.

Запропоновано критерії визначення свідчень родинних культів, оскільки ця сфера херсонеської релігії - одна з найменш вивчених. Досліджувалися лише окремі джерела (теракоти, знайдені в житлах і могилах, олтарі та графіті) і деякі домашні святилища. Потребує розробки питання вірувань, на яких базувався поховальний культ, підняте в працях В.Ф. Мещерякова і В.М. Зубаря. Висунуто припущення, що на сьогодні є підстави розглядати деякі з пам'яток некрополя як свідчення уявлень про потойбічне життя, властивих містеріальним вченням. Для аналізу джерел полісних, родинних і містеріальних культів археологічний підхід до вивчення поєднується з культурологічним і релігієзнавчим.

РОЗДІЛ 2 СПЕЦИФІКА ХЕРСОНЕСЬКОГО ПАНТЕОНУ

Розглядаються питання полісної ідеології, яку визначав розвиток культів, що відправлялись від імені общини. Характерною особливістю полісної релігії Херсонеса є вшанування протягом усієї античності поліфункціональної войовничої богині Партенос. Визначається період (IV-ІІІ ст. до н.е.), коли в уявленні херсонеситів захисником на рівні з Партенос був Геракл, як покровитель широкого засвоєння земель хори. Поряд із ними на полісному рівні вшановували Аполлона, Діоніса, Афіну, інших богів. В перших століттях нашої ери більшої ваги набули культи Зевса, Афродіти, Асклепія і епонімної богині Херсонас.

У підрозділі 2.1 визначається динаміка розвитку полісних культів. Перший етап (з часу появи перших свідчень полісних культів на початку IV ст. до н.е. до початку храмового будівництва на початку останньої чверті IV ст. до н.е.) характеризують рідкісні джерела. Це присвяти Партенос на вотивній колоні, на фрагменті олтаря, частина статуї богині і знайдені на тій же ділянці графіті з її іменем. Значно доповнюють відомості про характер культу в цей час образи богині на монетах. Зображення самого Геракла за класичного періоду відсутні, лише сучкувата палиця на монеті врівноважує значення його культу. З аналізу монетних типів, що карбувалися на звороті монет із зображенням бика, порівняних з аверсами монет з аналогічним зображенням бика в Гераклеї, Фанагорії, Феодосії, Тірі, Фурії, Гели, Сіракуз, Кізіка, Еретрії та Лугдунума висунуто припущення, що бик був символом не подвигу Геракла, а багатих жертвоприношень від імені общини. У сценах подвигів на монеті багатьох полісів, зазвичай, присутній був сам Геракл. На монеті Гераклеї Понтійської є зображення, власне, подвигу Геракла, в якому бог-герой бере участь, а поза поборюваного Критського бика не нагадує «колінопреклонний» тип, запозичений Херсонесом. Якщо зважати на те, що зображення букраніїв і бика символізували не Геракла, то атрибути Аполлона, близького до Артеміди Партенос і покровителя колонізації, з'являються на монеті частіше, ніж палиця Геракла. До елліністичного періоду Партенос була верховною богинею, тоді як культ Геракла мав менше значення, ніж культ Аполона.

Наступний етап розвитку культів позначається будівництвом храму Партенос на Північно-Східному теменосі. Про краще влаштоване служіння богині повідомляє декрет IOSPE IІ, 343 другої половини ІІІ ст. до н.е. Жертвоприношення від общини здійснювалися на олтарі кінця IV - початку ІІІ ст. до н.е., який присвятив богині басилевс Пасіад, а у другій половині ІІІ ст. до н.е., можливо, на олтарі з протезисом і бар'єрами у формі волют, який зображено на монеті. Поки невідомо, який з олтарів використовувався до кінця ІІ ст. до н.е. і чи може ототожнюватися з олтарем, згаданим в декреті на честь Діофанта, чи було кілька місць для жертвоприношень богині.

Міфологічна роль Геракла пов'язана з захопленням земель, і в Херсонесі він вшановувався як покровитель хори. Це відповідає зростанню значення культу героя з засвоєнням хори і його послабленню після втрати великих сільськогосподарських угідь. Яскраві свідчення культу Геракла походять з хори, зокрема зі святилищ, розташованих у баштах. З хори і з городища походять олтарі у формі палиці Геракла, яка зображалася в цей час на монеті. Їхні розміри і локалізація свідчать, що використовувались вони якщо не в полісних культах, то в культах філи або релігійного об'єднання.

З кінця ІІ ст. до н.е. Партенос на монеті і в скульптурі зображається в баштовій короні і постає покровителькою поліса. Культ Геракла переходить до рівня родинних культів. Лише в нетривалих монетних випусках карбують зображення голови Геракла як відзначення військових перемог. Надалі у воєнних справах надію покладали лише на Партенос. Окремі епіграфічні пам'ятки свідчать про проведення військової мантики із зверненнями по знамення до верховної богині.

Заключний етап розвитку верховних культів у перші ст. н.е. характеризують рельєфні зображення Партенос, що метає спис, з городища та хори, які копіювали монетний тип, відомий з 60 р. до н.е. до кінця античності. З'являються свідчення вшанування верховної богині в родинних культах. До кінця античності в релігійному світогляді Партенос залишається тим, що консолідує громадянську общину. Важливим для об'єднання общини і обґрунтування автономного походження поліса стає в перших ст. н.е. культ пов'язаного з Партенос божества Херсонас.

Поліси, що вели своє коріння від Мегар, рано чи пізно впроваджували культ епонімного божества, яке зображали на монетах. Назви фактично усіх мегарських колоній пов'язували з іменем історичного або легендарного засновника. Аналіз ідеологічного підґрунтя заснування Гераклеї, Месембрії, Каллатіса, Візантія, Астака, Калхедона, Мегар Гіблейських і Селінунта дозволяє приєднатись до визначення характеру культу Херсонас як епонімного божества. З цим культом слід пов'язувати зображення жіночої голови з лірою, що поєднувалося з Партенос на аверсі. Те ж поєднання з Партенос і її атрибутами ланню, вінком або Нікою, а також змія як атрибут героя, дозволяють припускати, що в зображенні безбородої чоловічої голови зі змією слід вбачати героїзованого або ж вигаданого засновника Херсонеса. На відміну від «політично зумовлених» культів, Партенос вшановували до кінця античності. Її храм існував ще в кінці ІV ст.

У підрозділі 2.2 пам'ятки, які характеризують полісні культи розглядаються в межах класичного, елліністичного періодів і перших ст. н.е.

На першому етапі розвитку пантеону припускають існування двох теменосів. Про архітектурний вигляд навіть одного з них відомо лише з елліністичного періоду. Та, очевидно, кам'яним храмам і брукованому підходу до них передували простіші конструкції, адже місце для священної ділянки було виділено при розширенні території міста і впровадженні системи міського планування з другої чверті - середини третьої чверті IV ст. до н.е. Рідкісні свідчення цього часу значно доповнюють нумізматичні дані. Долучитись до трактування диморфної голови на монеті як Діоніса спонукає таке саме зображення цього бога в фігурному посуді з некрополя. Цьому ж слугують паралелі з вазопису, де зображається вшанування Діоніса у вигляді колони з масками по боках, як бога, що тимчасово, до свого переродження, перебуває в потойбічному світі. Важливість в ранній період історії культу Аполлона слід пов'язувати не лише з участю делосців у заснуванні Херсонеса, а й з його покровительством у колонізації.

З елліністичного періоду походить найбільша кількість архітектурних деталей храмів і олтарів. Однак для висунутих дослідниками висновків про їх належність до храмів Афіни, Діоніса і Аполлона аргументів недостатньо. Згрупувавши за місцем знахідки посвяти богам і фрагменти статуй, можна припускати розташування якихось культових споруд, крім Північно-Східного і Центрального теменоса, на ділянках, незайнятих житловою забудовою, в районі театру і на Північному березі. До громадського культу Аполлона віднесено фрагмент плити з рельєфом у вигляді лева оберненого до канфара. Функціональне призначення плити визначає розташування рельєфу на бічній грані. За херсонеським аналогом її можна визначити як деталь столу для приношень.

Про зміни в релігійному житті на наступному етапі розвитку релігії свідчить урізноманітнення монетних типів приблизно з ІІ ст. до н.е. З'являються зображення Афіни, Діоскурів, Геліоса, Гермеса, Аполлона з лірою та гілкою, Зевса і його атрибутів. Можна припустити, що ці культи існували в херсонеському пантеоні і до цього часу, однак значно поступалися верховним божествам, а тому не мали свого відображення в пам'ятках аж до періоду втрати автономії Херсонеса.

У перших ст. н.е. в епіграфічних джерелах згадуються храми Афродіти і Асклепія. Локалізація жодного з них поки не є достатньо обґрунтованою. Пам'ятки, що можуть свідчити про громадське вшанування Асклепія походять і з Північного берега, і з району театру. З розкопок біля театру походять яскраві знахідки, що свідчать про культи Матері богів і Діоніса у цей час, але невідомо, чи належали вони їхнім окремим святилищам.

Носіями різних світоглядних систем у Херсонесі були іноземці. Найчисленнішою групою були розквартировані солдати римської армії та їхнє оточення. З аналізу та локалізації пам'яток, пов'язаних з їхнім релігійним життям, випливає, що воно не виходило за межі відділеної від основної території міста цитаделі, ділянки біля Західної оборонної стіни, де були адміністративні будівлі вексиляції, і театру, який перебудовувався силами військових для потреб і міста, і залоги. Виготовлення рельєфних зображень Партенос на зразок фракійських вотивних плиток, на нашу думку, свідчить не про релігійні впливи, а про суто конструктивні особливості, зумовлені орієнтованістю майстрів на потреби залоги, що була основним замовником робіт у цей час. Офіційним культом Риму і провінцій, який міг відправлятися населенням Херсонеса, був культ римських імператорів. Припускається, що опосередковано цей культ відображають написи офіційного характеру кінця ІІ ст. н.е., де Августа і Тита Елія Адріана Антоніна названо богами. Саме зображення імператорів і членів їхніх родин на монетах можна пов'язувати з героїзацією правителів, оскільки до цього античні монети містили лише зображення богів і героїв, зокрема й обожнених монархів. На херсонеських монетах імператорів зображали на аверсі з 212 р. Реверсом завжди слугувало зображення Партенос, на рівень з якою ніколи не ставились смертні. Культ імператорів, якщо існував у Херсонесі, то мав суто офіційний характер. Отже, на релігійну свідомість більшості населення провінційно-римські культи суттєвого впливу не мали.

РОЗДІЛ 3 РОДИННА РЕЛІГІЯ І ПОХОВАЛЬНИЙ КУЛЬТ

Розглядається система релігійних уявлень і культів, що відправлялися не общиною, а в релігійних об'єднаннях і родинах.

У підрозділі 3.1 характеризуються культи землеробських богів і героїзованих предків, які вшановували в колі сім'ї біля домашнього вогнища. Жерцем цих культів був голова родини. Херсонеські посвяти «за дружину» і «за дітей» свідчать, що він був представником членів своєї сім'ї перед богами поліса. Можна припустити, що теофорні імена батьки давали своїм дітям на честь богів, яких вважали найбільш прихильними, надійними у захисті окремої людини. Такими покровителями в елліністичний період були божества, яких вшановували в колі родини (імена на честь Геракла, Гери, Деметри). А в перші ст. н.е., в часи релігійних пошуків, ономастика стає різноманітнішою. Дітей називали і на честь римських божеств, богів східного походження. Батько, на час жрецтва в полісному культі міг назвати новонародженого на честь божества, яке на той час було прихильним до нього, а тому і його сім'ї. Про це свідчать рідкісні імена на честь Партенос.

Місце проведення родинних культів слід визначати за комплексом знахідок в будинку. Використовували олтарі-вогнища, з ІІІ ст. до н.е. вапнякові й теракотові арули, яким в перших ст. н.е. надавали форми чаш на високій ніжці. Земляні олтарі були в будинках у І, ІІ і ХVІІ кварталах. Про культи Зевса Геркея і Зевса Ктесія свідчать рідкісні олтарі у дворах будинків, а також теофорні імена окремих видатних осіб. Часто у випадку, коли вапнякові олтарі зафіксовані in situ, їх розташування пов'язане з підвалами. Хоча підвальні приміщення могли використовувати як житлові.

З наявних інтерпретацій олтарів з рельєфними зображеннями змій (як присвячених Асклепію, Діонісу-Сабазію або Зевсу) найбільш вірогідним є трактування їх як олтарів героїзованих предків. Оскільки вони не вирізнялись за формою і розташуванням в будинку, можна робити висновок про сутнісно однакові релігійні уявлення в основі культів, пов'язаних із кам'яними олтарями. Поява зображень змій на них в перших ст. н.е., імовірно, відповідає загостренню уваги на окремих аспектах культу. Приручена змія в будинку була втіленням духа-охоронця дому, яким ставав померлий предок. Про зв'язок змій з культом предків свідчать синхронні зображення змій на херсонеських саркофагах і в рельєфі на олтарі з Лесбосу з присвятою герою. Олтарі зі зміями виготовлені з привізного мармуру і знайдені у великих будинках, а на плиті аналогічній до саркофагів зі зміями - посвята архонту і першому агораному. Отже культи героїзованих були особливо важливими для заможних мешканців Херсонеса.

Культові зображення з жител свідчать про вшанування в родинному колі Деметри, Геракла, Діоніса, Афродіти, а в перших ст. н.е. - Матері богів, ін. За рідкісних випадків, коли відомий спосіб розташування теракот, їх локалізують біля домашнього вогнища або біля стіни. Покладання теракот в могили є продовженням традиції розміщувати їх навколо олтарів і вогнищ, або ж свідченням здійснення поминальних обрядів у домашніх святилищах і вшанування померлих як героїв. Виділено групу теракот, які передбачалося підвішувати (фігурки голубів, мініатюрні маски, іноді з плющовими вінками, деякі протоми, фігурки крилатого юнака, фігурки з рухомими кінцівками). Вірогідно, деякі з них навішували на себе або чіпляли на одяг під час культових дій. Тому вони трапляються і в могилах, куди могли потрапити з одягом померлого. В такий стрій одягали, очевидно, посвячених, аби приготувати їх до продовження таїнств на тому світі. В Геродота Анахарсіс влаштував свято на честь Матері богів «тримаючи в руках тімпан і навісивши на себе священні зображення» (Herod., ІV, 76). Підвішені глиняні фігурки або їх кінцівки брязкали при рухах одягненого в культовий стрій, що могло створювати додатковий ефект урочистості ритуалів. В образотворчому мистецтві це може втілюватись у представленнях божеств серед адорантів, або їхніх символів, що літають навколо.

В житлах і похованнях знаходять однотипні графіті на присвячених цим же божествам посудинах. За наявністю олтарів, культових зображень і графіті-посвят, або хоча б двох із цих джерел, зроблено спробу локалізувати невідомі досі домашні святилища в приміщеннях і дворах будинків у ІІ, V, XIV, XV, XVII, XVIII, XIX, XXV, XXVIII, LV і Портового кварталів.

У підрозділі 3.2 питання наявності містерій в Херсонесі розглядається в контексті родинної релігії, оскільки найпоширенішою організацією містеріального культу були фіаси, членами яких ставали родичі і клієнти фіасарха.

З уявленнями про елевсинські містерії можна пов'язувати знайдені в похованнях теракотові зображення, що ілюструють події з «Гімну Деметрі». Такі могили становили 10 % синхронних поховань і належали заможним особам, що могли відвідати Елевсин для безпосередньої участі в містеріях.

В самому Херсонесі є підстави припускати наявність вакхічних містерій з ІІІ ст. до н.е. Про це свідчать знахідки з поховань, що відображають посмертні надії містів і відомості про поховальні звичаї орфіків і вакхістів (Herod., 2.81). Зокрема, зображення масок, за допомогою яких учасники містерій вподоблялися божеству, учасників вакхічних процесій, сцен ритуальних танців і пиття вина. Наявних свідчень недостатньо, аби припускати наявність орфічного культу в полісі. Його не стосувалися вінки в похованнях, як припускалося раніше. Золоті вінки могли покладати тим покійним, яких нагородили ними за життя. Свинцеві трилисники у вигляді червоних квітів у жіночих похованнях могли бути показником статусу неодружених, або якщо такі поховання належали старшим жінкам, то аналогом плющових вінків, адже учасницями вакхічних містерій були лише жінки одружені.

У перших ст. н.е. відомі свідчення містеріального культу Діоніса-Сабазія. За фракійськими аналогами визначається кістяне навершя у вигляді руки з характерним жестом benedictio Latina і стержні з закінченнями у вигляді руки з шишкою пінії. Навершя було атрибутом жерця містеріального культу, який в Херсонесі відправляли вихідці з Подунав'я у першій половині ІІІ ст. н.е.

У перші ст. н.е. відбувалися процеси взаємопроникнення окремих культових практик як результат синкретизації богів, яким присвячувалися містерії. Це відображають пам'ятки з поховань, такі як кубки з діпінті-посвятами і плющовим орнаментом, скляні кубки з рельєфними зображеннями квіток лотоса і вакхічних масок, написи «пий, радіючи» і т.п. Універсальними були уявлення про краще життя після смерті, на яких будувалися ритуали посвяти. Тому культові предмети і спосіб їх використання в Херсонесі римського періоду ставали багато в чому спільними для містерій, наприклад, на честь Діоніса і Ісіди.

Поодинокі пам'ятки свідчать про участь окремих мешканців Херсонеса, чи то громадян, чи іноземців, у містеріальних культах Матері богів. Проте ці культи не проводилися у самому полісі. Також небагато було адептів містерій на честь Ісіди, які могли проводитися і в Херсонесі, але вказують на це лише опосередковані свідчення.

Cеред солдатів римської залоги проводилися містерії на честь Мітри. Слід не погодитись, що цей культ відправляли також в родинному колі, зважаючи на значну роль воєнних символів у ньому і участь виключно дорослих чоловіків. Войовничий характер ритуалів був несумісний із релігійними практиками біля родинного вогнища.

Загалом, містерії не могли бути масовими, їх рідкісні свідчення походять з окремих багатих поховань. Це підводить до висновку, що учасниками містеріальних культів у Херсонесі були представники верхівки суспільства, якій близькі були релігійні пошуки і нові вчення.

Підрозділ 3.3 присвячено поховальному культу. Поховання належало до родинних культів. Про це свідчать побутування окремих рис поховання протягом тривалого часу, неоднорідність поховального обряду в межах одного періоду, влаштування родинних усипальниць, зображення членів сім'ї на надгробках і наявність амулетів і інших атрибутів вірувань вузького кола осіб. В Херсонесі довше, ніж в античних центрах Греції і Причорномор'я, переважають ґрунтові могили, довше фіксуються орієнтовані на схід та скорчені поховання і використання черепиці в будові могил. Пізніше урізноманітнюється інвентар, лише з межі ер з'являються склепи з нішами-лежанками і підбійні могили. Поховання дітей в амфорах зникають у V ст. н.е. Традиції поховання в Херсонесі мали давнє коріння і зберігалися у порівняно вузькому колі шанувальників.

На кожному часовому відрізку поховальний культ не був однорідним. Серед населення побутували різні уявлення про життя після смерті. Це відображає, особливо у пізньоелліністичний період, варіативність у будові могил, складі інвентарю, формі надгробків. Причиною, на наш погляд, є відмінності між соціальними групами і окремими родинами, що передавали традиції з покоління в покоління. Поширення у перші ст. н.е. амулетів у могилах відповідає посиленню занепокоєння незахищеністю через зростання недовіри традиційним богам та індивідуалізацію їх вшанування.

Влаштування сімейних усипальниць слід пов'язувати з уявленнями про «возз'єднання» родини в потойбічному світі. Цілісність родини, померлих і живих, забезпечувалася щорічними поминальними святами і зверненням до померлих по допомогу. Ці ж уявлення втілювалися у зображеннях на надгробках померлих в час потойбічної трапези в колі сім'ї. Ці пам'ятники встановлювали переважно на могилах чоловіків, яких зображено у вигляді героя. Традиційно для херсонеських надгробків зображали дружину померлого сидячи поряд. Дрібні фігурки біля звеличеної пари - з дарунками в руках або з жестом, властивим для поховальних обрядів. Характер цих зображень змушує піддати сумніву трактування їх як слуг чи рабів. Різні рівні у зображенні учасників трапези дають змогу припустити, що на надгробках зображали героїзованих померлих і у зменшеному вигляді - їхніх живих родичів, що приносять пожертви. Випадки, коли особа сама виготовляла пам'ятник на свою могилу, в Херсонесі рідкісні і стосуються іноземців. Здебільшого про поховання дбали спадкоємці померлого. Тенденція до покращення якості надгробків свідчить про прагнення нащадків показати і увічнити свій внесок. Особливо цей внесок підкреслювався зображеннями родичів, очевидно, дітей, на надгробку біля звеличеного померлого. Ці фігурки близькі до зображень удвічі менших, ніж божество, дедикантів на вотивних рельєфах.

Від родичів померлого залежав і вибір способу поховання. За класичного періоду в Херсонесі поховання представників еліти здійснювалися з такою ж простотою церемонії, що й кожного громадянина. До цього висновку підводить мізерна кількість кремацій у пізньокласичний час. Інгумації відповідали обставинам, коли поховання можливо або необхідно було здійснити одразу після фізичної смерті, тобто коли була невелика кількість родичів-задіяних в церемоніях прощання з небіжчиком, або коли ситуація змушувала скоротити розмах поховальних ритуалів, що могло стосуватись загиблих в бою. Тоді в поховання могли навіть не класти супровідних речей, що відповідало суворим умовам життя дорійського поселення. Вибір інгумації міг бути зумовлений стислими строками, в які здійснювали поховання. Якщо ж церемонії прощання неможливо було завершити на другий день після фізичної смерті через надто велику кількість учасників, то виникала потреба призупинити розклад тіла, зблизити смерть фізичну з духовною. За елліністичного періоду, часу розквіту Херсонеса, поховання представників суспільної верхівки відбувалося з дотриманням усіх деталей церемонії, пов'язаної з культом предків. Адже походження часто слугувало обґрунтуванням соціального статусу окремих громадян. Зменшення відсотка кремацій у перші ст. н.е. відповідає поширенню нових світоглядних уявлень, в яких значну роль надавали уявленням про душу і збереженню тіла.

Аналіз будови могил, форми надгробків і написів на них показує, що перехід від уявлень про перебування померлого в могилі до уявлень про відокремлене життя душі в Херсонесі відбувся дещо пізніше, ніж в інших центрах, що пов'язано з релігійною консервативністю. Уявлення про надмогильний маркер як втілення померлого могли бути причиною покладання стел в мурування оборонних споруд ІІІ ст. до н.е. Стели ототожнювалися з героями поліса. Відголоском цих уявлень можна вважати християнську традицію покладання мощів або закладання каменів у фундаменти храмів і мурування башти, відому в середньовічному Херсоні.

ВИСНОВКИ

У висновках окреслено загальну картину і відзначено особливості світогляду населення античного Херсонеса в динаміці його розвитку, що і передбачала мета роботи. З'ясовано, що особливості в релігійному світогляді не є іншоетнічними впливами, а наслідками індивідуального історичного розвитку цього дорійського центру.

Проаналізовано наявні точки зору на актуальні аспекти теми та виділено три періоди в історії дослідження античної релігії Херсонеса. Джерелами вивчення полісних культів є письмові, нумізматичні джерела, археологічні рештки та згадки про храми і олтарі в написах. Родинні відображають культові зображення, олтарі і присвяти, знайдені в житлах і похованнях. Про містеріальні культи свідчать пам'ятки з некрополя, що дають відомості про таємні посвяти і надії на краще життя в потойбічному світі. Релігійний світогляд населення утворювали полісна ідеологія і вірування. Їхнім підґрунтям були культи громадянської общини, родинного кола і релігійних об'єднань.

Головною особливістю полісної релігії Херсонеса було зосередження протягом усієї античності навколо культу Партенос із функціями покровительки поліса, заступниці і захисниці в бойових діях. Поряд із нею деякий час вшановували Аполлона як покровителя колонізації. Культ Геракла був верховним у той період, коли Херсонес займав значні території у Північно-Західній Тавриці. З втратою земель культ охоронця хори зводиться до родинного. Виключно в Херсонесі вшановували, пов'язану з Партенос, Херсонас. Потреба в ній була особливо гострою в часи втрати автономії, коли за допомогою епонімного божества наголошувалося на автономному походженні поліса.

Через багатофункціональність верховної богині полісний пантеон Херсонеса не був дуже різноманітним. Тут вшановували Аполлона, Діоніса, Афіну, Зевса і Гермеса. З елліністичного періоду ведеться будівництво культових споруд. З ІІ ст. до н.е. вдосконалюється презентація пантеону на монетах. Однак ці зображення, як і з перших ст. н.е. поширення культів Афродіти, Діоскурів і Асклепія, були типовим явищем для багатьох міст. Вони відображають, радше, впливи Понтійської держави і Риму, ніж особливості власного розвитку Херсонеса. Відзначити можна лише обмеженість цих впливів у місті, адже культи, зумовлені залежним становищем Херсонеса, залишалися суто офіційними і не відображалися у релігійній свідомості населення. Це стосується і культів, що відправлялися римською залогою в місті.

Традиційними були культи, що відправлялися в родинах. Майже незмінним було коло землеробських богів і покровителів у родинних справах. Століттями не змінювалися їх зображення, форма олтарів і присвят. Лапідарні, ономастичні й археологічні пам'ятки свідчать, що голова родини був представником сім'ї перед богами поліса і предками-героями родини. Домашні святилища в тій чи іншій формі існували майже в кожному домі.

З аналізу свідчень наявності прихильників містеріальних вчень та учасників містерій, окреслюються нові особливості релігійного світогляду населення Херсонеса. За класичного та елліністичного періоду були особи або й цілі родини посвячені в елевсинські містерії. В той же час в полісі проводились вакхічні містерії, особливо поширені у ІІІ-ІІ ст. до н.е. У перші ст. н.е. вони не зменшують значення, на відміну від містеріальних уявлень, пов'язаних з Деметрою, однак набувають нових рис. Небагато було адептів містерій на честь Ісіди чи Матері богів. Солдати римської залоги відправляли містеріальний культ Мітри.

За розвитком у влаштуванні могил прослідковуються поступові та неодночасові зміни в уявленнях про життя після смерті. Особливістю поховального культу в Херсонесі є довше, ніж в інших центрах, побутування серед більшості населення давніх уявлень про потойбічне життя, на що вказує тривале збереження окремих рис обряду. Існував невеликий відсоток мешканців, належних до вищого прошарку, який був відкритий до нових світоглядних вчень. Це особливо проявилося в перші ст. н.е., коли в херсонеському некрополі з'являються своєрідні типи зображення потойбічної трапези, поховальних вінків у деяких жіночих могилах і кубків з діпінті-посвятами. Поховання залишалося справою родини і саме заможні родини надавали особливої уваги культу предків, надіям на краще життя після смерті.

Загальна традиційність у розвитку релігійної свідомості була зумовлена своєрідністю розвитку Херсонеса як дорійської колонії, виведеної за участі делосців, на території з навколишнім ворожим варварським оточенням, а з втратою автономії - прагненням зберегти свою самобутність.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. До питання про варварські релігійні впливи у Херсонесі Таврійському // Археологія. 2005. № 2. С. 28-34.

2. Поховання в контексті родинної релігії Херсонеса Таврійського // Археологія. 2006. № 3. С. 44-53.

3. Містерії в античному Херсонесі // Боспорские исследования. 2007. Вып. XVI. С. 129-158.

4. Щодо терміну «популяризація» у вивченні античних культів // Старожитності Степового Причорномор'я і Криму. Т. ХІV. Запоріжжя, 2007. С. 148-154.

Збірки наукових праць та матеріалів конференцій

5. Культ Геракла в Херсонесі Таврійському (історіографічний аспект) // Причерноморье, Крым, Русь в истории и культуре: Материалы II Судакской междунар. научной конф. Ч. I. К.; Судак, 2004. С. 124-127.

6. Питання виділення культів родинного характеру в античному Херсонесі // Проблемы истории и археологии Украины: Материалы V Междунар. научной конф. Харьков, 2004. С. 53-54.

7. До історії вивчення херсонеського пантеону // Маґістеріум. 2005. Вип. 20. С. 72-76.

8. Захоронение умершего как составная часть семейных культов в Херсонесе Таврическом // Боспорский феномен: Материалы междунар. научной конф. СПб., 2005. С. 221-225.

9. Эволюция представлений о загробном мире в античном Херсонесе // Боспорские чтения: Сборник материалов конф. Вып. VI. Керчь, 2005. С. 362-366.

10. До інтерпретації сюжету елліністичної мозаїки в Херсонесі Таврійському // Боспорские чтения: Сборник материалов конф. Вып. VІI. Керчь, 2006. С. 332-337.

11. Алтари в семейной религии античного Херсонеса // Боспорский феномен. Сакральный смысл региона, памятников, находок: Материалы междунар. научной конф. Ч. 2. СПб., 2007. С. 162-168.

12. Про роль голови сім'ї в родинних культах елліністичного Херсонеса // Маґістеріум. 2007. Вип. 27. С. 64-69.

13. Про характер культу Діоніса-Сабазія в Херсонесі // Боспорские чтения: Сборник материалов конф. Вып. VIІІ. Керчь, 2007. С. 346-352.

14. Культовий або жанровий характер деяких зображень з античного Херсонеса // Археологічні студії. Вип. 3. К.; Чернівці, 2008. С. 36-46.

АНОТАЦІЯ

Шевченко Т.М. Особливості релігійного світогляду населення античного Херсонеса. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04 - археологія. Інститут археології Національної академії наук України, Київ, 2008.

Наявність характерних рис в релігійному світогляді населення античного Херсонеса є наслідком своєрідного історичного розвитку дорійського античного центра. Ці особливості полягають у переважанні протягом усієї античності культу верховної богині Партенос з войовничими і заступницькими рисами. Лише тут вшановували епонімне божество Херсонас, важливе для обстоювання автономного походження поліса. Партенос була покровителькою общини, а в перших ст. н.е. її культ відправляли і в деяких домашніх святилищах. Усі інші полісні культи мали другорядне значення в релігійній свідомості населення. Виділено пам'ятки, які свідчать про вшанування Геракла, Діоніса в релігійних об'єднаннях, менших, ніж члени громадянської общини з сім'ями. Значно ширшим було коло богів, яких вшановували в родинах. Окремі найбільш властиві для Херсонеса типи олтарів, теракотових зображень з поховань і жител, що тиражувалися протягом століть, позначають традиційність релігійних уявлень, пов'язаних з уявленнями про предків-покровителів і про потойбічне життя. Існував незначний, вищий соціальний прошарок, готових до сприйняття нових культів i містерій. Містеріальні і традиційні уявлення про потойбічне життя виявилися у різноманітності поховального культу.

Ключові слова: релігійний світогляд, античний Херсонес, пантеон, поховальний культ.

АННОТАЦИЯ

Шевченко Т.Н. Особенности религиозного мировоззрения населения античного Херсонеса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. Институт археологии Национальной академии наук Украины, Киев, 2008.

Полисная религия Херсонеса, или принятые гражданами и членами их семей идеология и общие культовые действия, отличалась от полисной религии других античных центров некоторыми особенностями. Они не являются иноэтническими влияниями, а следствием индивидуального исторического развития этого дорического центра. Изучение отдельных херсонесских культов проводится с кон. ХІХ в. Существенный вклад в их систематизацию сделан в работах последних десятилетий В.Ф. Мещерякова, В.М. Зубаря и А.С. Русяевой. Религиозное мировоззрение населения античного полиса составляли полисная идеология и верования. Их основой были культы гражданской общины, семейного круга и религиозных союзов. Источниками полисных культов являются письменные, нумизматические памятники, археологические следы и упоминания о храмах и алтарях в надписях. О семейных культах свидетельствуют изображения богов и их атрибутов, алтари и посвящения, найденные в жилищах и захоронениях. Мистериальные культы отображают памятники из некрополя, иллюстрирующие тайные ритуалы посвящения и надежды на лучшую жизнь в потустороннем мире.

Наиболее характерной особенностью полисной религии Херсонеса было сосредоточивание на протяжении всей античности вокруг культа женского, греческого по происхождению и сути, божества Партенос, наделенного функциями покровительницы полиса и защитницы в военных действиях. Наряду с ней некоторое время после основания полиса почитали Аполлона как покровителя колонизации. Культ Геракла был верховным в тот период, когда Херсонес занимал сельскохозяйственные территории в Северо-Западной Таврике. С утратой земель культ хранителя хоры исчезает из пантеона и нисходит к семейному. Исключительно в Херсонесе почитали, связанное с Партенос, божество Херсонас. Особенно остро ощущалась надобность в нем во времена утраты автономии, когда с помощью эпонимного божества подчеркивалось автономное происхождение полиса.

Из-за многофункциональности верховной богини полисный пантеон Херсонеса не был очень разнообразным. Почитали Аполлона, Диониса, Афину, Зевса и Гермеса. С эллинистического периода проводится строительство культовых сооружений. Со ІІ в. до н.э. намного больше богов представлено на монетах. Однако эти изображения типичны для многих городов, как и с первых вв. н.э. распространения культов Афродиты, Диоскуров и Асклепия, отображают скорее влияния Понтийской державы и Рима, чем особенности собственного развития Херсонеса. Отметить можно лишь ограниченность этих влияний в городе. Ведь культы обусловленные зависимым положением Херсонеса оставались сугубо официальными и не влияли на религиозное мировоззрение населения. Это относится, в частности, к культам, которые отправлялись размещенным в городе римским гарнизоном.

Глубоко традиционными были культы, отправляемые в семьях. Почти неизменным был круг земледельческих богов и покровителей при основных событиях в семье: рождении, бракосочетании и смерти. Им соответствовали божества с хтоническими и сотерическими функциями. На протяжении веков не изменялись их изображения в пластике, форма алтарей и посвящения. Лапидарные, ономастические и археологические херсонесские памятники свидетельствуют, что глава семьи был ее представителем перед богами полиса и предками-героями рода. Рассмотрение этих памятников приводит к выводу, что домашние святилища в той или иной форме существовали в Херсонесе почти в каждом доме. Уточнены сведения об уже известных святилищах и охарактеризованы новые в домах ІІ, V, XIV, XV, XVII, XVIII, XIX, XXV, XXVIII, LV и Портового кварталов.

Инвентарь некоторых богатых захоронений свидетельствует о наличии в полисе приверженцев мистериальных учений и участников мистерий. Среди адептов мистерий в классический и эллинистический периоды были лица или же целые семьи посвященные в мистерии. В то же время в полисе проводились вакхические мистерии, особенно яркие и распространенные среди жителей полиса в ІІІ-ІІ вв. до н.э. В первые века н.э. они не уменьшают своего значения, в отличии от мистериальных представлений, связанных с Деметрой, однако приобретают новые черты в практической сфере. С намного меньшей уверенностью можно предполагать существование мистерий в честь Матери богов. Также немного было адептов мистерий в честь Исиды, которые могли проводиться и в самом Херсонесе, на что указывают, однако, лишь косвенные свидетельства. Более чем вероятно, что солдаты римского гарнизона, размещенного в Херсонесе, устраивали мистерии в честь Митры.

По отличиям в устройстве могил в разные периоды прослеживаются постепенные и неодновременные изменения в представлении о жизни после смерти, которыми руководились родственники умершего при погребении. Особенностью погребального культа в Херсонесе является более длительное, чем в других античных центрах, наличие среди большинства населения древних представлений о жизни после смерти. Это проявляется в длительном сохранении отдельных черт погребального обряда. Вместе с тем существовал небольшой процент жителей, принадлежащих к высшей прослойке, который был открыт к новым мировоззренческим учениям. Это особенно проявилось в первые века н.э., когда в херсонесском некрополе появляются уникальные для Причерноморья типы изображения потусторонней трапезы, погребальных венков в некоторых женских могилах и кубков с дипинти-посвящениями. Погребения оставалось делом семьи, и именно зажиточные семьи придавали особенное внимание культу предков, надеждам на лучшую, чем у непосвященных, жизнь после смерти. Общая же традиционность в развитии религиозного мировоззрения была обусловлена уникальностью развития Херсонеса как дорической колонии, выведенной при участии делосцев, на территории враждебных варваров, а с утратой автономии - стремлением сохранить самобытность.