Неоорієнталістські релігії і культи: традиції і сучасність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Неоорієнталістські релігії і культи: традиції і сучасність

Богдановський І. В.

Метою статті є розгляд специфіки неоорієнталізму як одного з найпоширеніших різновидів нетрадиційних релігій. Зазначається, що не всі східні релігії є новими. Деякі організаційні відгалуження давніх східних релігій (індуїзму, буддизму та ін.), поширюючись в нові регіони, певний час сприймаються населенням цих регіонів як нетрадиційні. У той же час, більшість нових східних культів виникли і організаційно оформилися в середовищі містиків--богошукачів. Лідери--гуру цих культів декларують свою здатність пробуджувати в своїх послідовників надприродні можливості. Відповідно, їх адепти прагнуть досягти в цих організаціях високого ступеня духовного зростання. Відзначається, що найбільш поширеним видом організаційного оформлення цих релігійних громад є ашрами і культи їх харизматичних лідерів. Оскільки переважна більшість прихильників діючих в Україні неорелігій утримуються від проявів екстремізму, не існує необхідності впровадження суворих обмежень на діяльність цих неокультів.

Ключові слова: нетрадиційна релігія, ашрам, віровчення, культ.

Процес демократизації суспільно-політичної системи, що розпочався в Україні на рубежі 80-90-х рр. ХХ ст., повною мірою захопив і сферу релігійного життя, привівши до утворення принципово нової релігійної ситуації. Після розпаду СРСР прийшло усвідомлення необхідності вільного і демократичного вирішення релігійного питання, що відкрило українцям можливість самостійно робити власний світоглядний вибір. На початку ХХІ ст. в Україні нараховується багато десятків різноманітних конфесій, деномінацій і релігійних напрямів. Така конфесійна строкатість багато в чому сформувалася за рахунок поширення нетрадиційних релігійних громад, більшість яких проникли на наші землі завдяки місіонерській активності закордонних проповідників.

У вітчизняному науковому релігієзнавстві, щодо вивчення феномену релігійного нетрадиціоналізму в останні роки можна побачити суттєвий прогрес. Значний внесок у вивчення розвитку нової і нетрадиційної релігійності в нашій країні зробили В. Гринько, В. Єленський, А. Колодний, Є. Ліхтенштейн, В. Лубський, В. Остроухов, В. Петрик, с. Сьомін, Л. Филипович та ін. вчені. Зокрема, опублікована значна за обсягом і повнотою охоплення предмету дослідження наукова робота «Нові релігії України. Кн. 8. Історія релігії в Україні» [1] та ін. навчальні і наукові праці.

Але, оскільки масштаби діяльності нетрадиційних для нашого суспільства релігій збільшуються і, відповідно, їх вплив на наше суспільство зростає, існує потреба у їх подальшому вивченні. Метою пропонованої до уваги статті є розгляд специфіки одного з найпоширеніших різновидів нетрадиційних релігій - неоорієнталізму, тобто релігійних новоутворень східного походження. У зв'язку з обмеженим обсягом статті, ми обмежимося характеристикою лише найбільш поширених в сучасну епоху неоорієнталістських релігій і культів.

Перша хвиля виникнення таких релігійних громад прокотилась азійськими країнами (Індією, Японією, Китаєм, Кореєю, В'єтнамом та ін.) ще в середині ХІХ ст., а друга хвиля їх утворення і поширення мала місце в першій половині-середині ХХ ст. (найбільше їх тоді утворилось в Японії та В'єтнамі). І нині в азійських країнах активно діють десятки мільйонів адепти неоорієнтаційних релігій. Серед них в Японії найбільш відомими є «Тенрі», «РЬ-кедан», «Секай-кюсей» та «Сейте-но іе» та ін. У В'єтнамі найбільш поширені дві неорелігії: «Каодай» та «Хоахао». Зазначимо, що майже всі нові японські релігійні культи є різними варіаціями релігійного синкретизму на буддійській та синтоїстській основі, а догматичні положення «Каодай» і «Хоахао» є результатом синтезу буддизму, конфуціанства і даосизму з католицизмом.

На територію західних країн орієнталістські неокульти почали проникати лише в 60-ті рр. ХХ ст. Найвідомішою в країнах Європи й США із неоорієнталістських релігійних організацій є «Міжнародне Товариство Свідомості Крішни» (МТСК, яке також відоме як «Рух Харе Крішна», або як релігійна організація вайшнавів). На прикладі цього релігійного руху ми більш детально розглянемо віровчення і культову практику східних культів. Крішнаїти вважають свою віру органічним продовженням давньої ведичної традиції. Засновником МТСК був індійський емігрант в США Абгай Чаран Де (1896-1977 рр.), який взяв ритуальне ім'я Абгай Чаранаравінда Бхактіведанта Свамі Прабгупада. На п'ятдесят восьмому році свого життя (у 1965 р.) він покинув сім'ю і власний фармацевтичний бізнес та прийняв сан'ясу (зобов'язання вести чернечий спосіб життя). Прибувши до Нью-Йорка, А. Ч. Б. С. Прабгупада заснував крішнаїстську релігійну громаду і багато зробив для її популяризації як письменник і перекладач.

Основна праця, в якій А. Ч. Б. С. Прабгупада виклав своє вчення, називається «Бгатавад-Ґіта, як вона є». За формою вона являє собою переклад «Бгагават-Ґіти», з авторськими коментарями і доповненнями. Зазначимо, що крішнаїзм, як і багато інших віросповідань, що сформувались в XX ст., прагне стати релігією об'єднання (уніфікації). Тому він включає у свій пантеон багатьох богів і пророків традиційних релігій (Вішну, Будду, Ісуса Христа та ін.), які проголошуються аватарами (тілесними проявами) єдиного абсолютного Бога - Крішни. Адепти цього руху переконані в тому, що людина являє собою істоту, яка складається з духу (атману) і матерії (пракриті). Духовне начало є основою людини; тіло ж є лише матеріальною оболонкою душі, яку та постійно змінює. Крішнаїти стверджують, що душа здатна перевтілюватися у 8 400 000 форм життя. В матеріальних світах ці перевтілення відбуваються за законами карми і можуть тривати до нескінченності. Тварини не здатні усвідомити істинну сутність світу. Тільки прийнявши людський вигляд, душа (атман- джива) дістає можливість розірвати ланцюг перероджень, розвинувши свою початкову духовну свідомість. Для цього вона має присвятити себе відданому служінню Богові. Релігійне служіння лежить в основі бхакті-йоги (йоги любові), яка становить сенс життя, основу культової і позакультової діяльності крішнаїтів.

Ось, що засновник крішнаїзму говорив про своє розуміння смислу життя: «Шріла Прабгупада: Рух Свідомості Крішни призначений насамперед на те, щоб дати людині можливість досягти справжньої мети життя... - Боб: Вона в тому, щоб пізнати Бога? - Шріла Прабгупада: Так. Повернутися додому, до Бога - ось яка справжня мета життя... Нам усім теж є початок - Бог, але нині ми заплутались у тенетах матеріального життя. Тому наша мета - вивільнитися з цих ланцюгів і повернутися додому, до Бога... Вам, можливо, здається, що народитися в Америці - то велике щастя. Але ви будете американцем недовго. Вас обов'язково викинуть звідси. А яке буде ваше наступне життя, ви не знаєте. Тому цей світ. злиденний та тимчасовий. Така наша філософія. - Боб: Але коли знати про Бога принаймні щось, життя ж не таке мізерне? - Шріла Прабгупада: Ні! Знати щось - цього замало. Слід володіти досконалим знанням. Досконале знання викладає «Бгаґавад-ґіта». Ми даємо кожній людині можливість її вивчати і так прийти до досконалого життя» [2, с. 2526].

Значне місце в культі крішнаїтів посідають ритуальні богослужіння в храмі, які проводяться декілька разів на день, починаючи з 4.00 й до 21.00. Особливого значення крішнаїти надають медитації і читанню мантр. Під час медитації людина цілком відчужується від цього світу і концентрується на любові до Бога. Крішнаїти вважають, що в справжніх мантрах оспівуються святі імена Бога. Виняткова роль під час медитації надається Маха-мантрі: «Харе Крішна; Харе Крішна; Крішна, Крішна; Харе, Харе; Харе Рама; Харе Рама; Рама, Рама; Харе, Харе». Протягом дня крішнаїти повинні промовляти цю мантру 1728 разів. Медитації можуть бути як індивідуальними (джапи), так і колективними (кіртани). Колективні медитації

здійснюються під час служби в храмі. Важливим принципом, на якому базується культова практика крішнаїтів, є самообмеження людини (аскеза). Зокрема, «відданим» заборонено вживати в їжу м'ясо, рибу, яйця. Їм також забороняють уживання одурманюючих та збуджуючих засобів: наркотиків, алкоголю, кави, чаю, тютюну тощо. Звернення до віроповчальної літератури МТСК доводить, що приготування їжі для вайшнавів носить ритуальний характер і слугує для задоволення Бога (прасадам). Адже у книзі А. Ч. Б. С. Прабгупади «Бгагавад-Гіта як вона є» чітко зазначається, що «будь- яке жертвопринесення, здійснюване. без роздачі прасаду (духовної їжі). належить до гуни пітьми» Ш3, 17.13, с. 707]. Прасад («милість Господа») - це вегетаріанська їжа, яка отримує освячення і вважається насиченою божественною енергію Крішни.

МТСК є релігійною організацією типу деномінації. Основними осередками релігійного життя крішнаїтів є ашрами. За смисловим значенням це слово є аналогом християнського поняття «церква», і, так само, одночасно позначає як общину віруючих, так і культову споруду. При ашрамах, як правило, створюються проповідницькі (місіонерські) центри - гурункули, де одержують систематичну релігійну освіту й виховання учні (шиш'ї). Після проходження навчання їх посвячують у вайшнави. Хоча усі ашрами з адміністративного погляду є автономними, їх діяльність чітко координується на трьох рівнях: регіональному, зональному й національному. На зональному рівні координація проходить через регіональні ради, що складаються з представників храмів регіону; на національному рівні - через раду президентів найбільших ашрамів певної країни. Світовий центр МТСК знаходиться в Індії - у місті Маяпур, яке розташоване у Західній Бенгалії. В Індії нараховується не менш як 100 тис. активних крішнаїтів, серед яких можна зустріти багатьох поважних політиків, бізнесменів і вчених. Іншим центром розвитку крішнаїзму є США, в яких нараховується понад 50 тис. адептів цієї релігії, абсолютна більшість із яких - молодь віком до 25 років. Приблизно стільки ж «відданих» мешкають в Англії, регулярно відвідуючи крішнаїстські релігійні заходи.

МТСК є найбільшою за кількістю адептів неоорієнталістською громадою і в Україні. На нашій території перші крішнаїти з'явилися ще 1981 року (після Московської олімпіади, на яку приїздив засновник цього руху). Проте, внаслідок переслідування радянською владою, крішнаїзм широкої популярності тоді не набув. Найбільша хвиля його поширення в Україні мала місце в 1990-ті рр. У 1993 році було створено Центр громад свідомості Крішни в Україні, який був зареєстрований державою лише через рік. У 1996 р. Державним комітетом України у справах релігій було зареєстровано також Духовну академію свідомості Крішни в Україні. Ця академія готує священнослужителів для громад МТСК, випускає відповідну літературу і надає загальну вайшнавську освіту. Протягом першого десятиліття ХХІ ст. релігійна мережа крішнаїтів стабілізувалась і зараз майже не збільшується. Станом на 2014 р. в Україні існувало 42 громади крішнаїтів, з яких зареєстровано 37 [4]. Крішнаїстські групи, діють майже в усіх обласних центрах України. Вони мають у своєму розпорядженні більше десятка культових споруд, власні навчальні заклади, 2 періодичні видання. В Україні нараховується нині понад 300 крішнаїстських священнослужителів, 120 учнів-брагмачар'їв і близько 5 тис. активних парафіян.

Окрім МТСК в Україні діють й інші орієнталістські неокульти. Проте, оскільки їхня діяльність є менш помітною, ми обмежимося лише короткою характеристикою їхнього віровчення і культу. Вчення «Трансцендентальної медитації» (скорочено ТМ) розробив індійський гуру (так в індуїзмі називають вчителів, що ведуть учнів від темряви (гу) до світла (ру)) Махаріши Махеш Йоги (1914-2008 рр.). Махаріши в 70-ті рр. ХХ ст. переїхав до США, де набув із своєю ТМ великої популярності (насамперед серед представників творчої еліти). Метод медитації, який розробив Махаріши, є досить легким у порівнянні з методами медитації традиціоналістьських індуїстських учителів-гуру. Рекламуючи своє учення, Махаріши основний наголос зробив на те, що ця медитація розширює свідомість, дає насолоду, забезпечує глибокий відпочинок і розслаблення, поліпшує ясність сприйняття й активізує творчий розум. Переважна більшість адептів ТМ присвячують медитації протягом доби лише два відрізки часу по двадцять хвилин кожний. Махаріши обіцяв, що покращення світової цивілізації, її порятунок від голоду, хвороб і т.п. відбудеться після того, як не менше 10% населення нашої планети приєднаються до їхньої медитативної практики. Якщо ж всі люди почнуть разом медитувати, то спочатку знизиться злочинність, а потім встановиться мир у всьому світі. Проте, на наш погляд, культові медитативні практики здатні приносити лише суб'єктивно-психологічну користь (і то лише в тому випадку, якщо їх робити правильно). Вони спроможні знімати негативні емоції, витісняти із свідомості думки про проблеми і негаразди, «відключаючи» адептів не деякий час від реальних проблем дійсності.

Популярність ТМ в світі тримається на досить високому рівні. Згідно даним, які наводить офіційний сайт цієї організації (www.tm.org.ua), в середині минулого десятиліття, тільки у США у понад 400 центрах базовий курс ТМ практикували більше 1 млн. осіб, а всього в світі нараховується близько 5 млн. прихильників цього неокульту.

Сат'ї Саї Баба (справжнє ім'я - Сат'я Наран'яна Раджу) (1926-2011 рр.) створив один з найвідоміших гуруїстських неокультів. Цей гуру проповідував необхідність відродження в людині прагнення до духовності і до Бога. Практична діяльність Ш. С. С. Баби включала в себе поряд із релігійно-культовим аспектом й інші, наприклад, освітній, а також аспект соціального служіння (допомоги всім нужденним). Віровчення, яке проповідував цей гуру, в цілому відповідає індуїстським канонам школи Адвайта- веданти. В основі буття є вічний духовний абсолют (Брахман), частиною якого є індивідуальний дух (атман). Ціллю атмана є усвідомлення своєї тотожності Брахману, тоді він подолає ілюзію матеріальності буття (майї) і зможе більше не народжуватися. Послідовники Ш. С. С. Баба вірять, що той був аватаром (втіленням божества). Сам Ш. С. С. Баба проголошував себе реінкарнацією Крішни, Будди, Ісуса Христа і т. ін. Для підтвердження своєї божественності він постійно творив дива, наприклад, «матеріалізував» певні предмети. Але більшість дослідників вважають, що ці «матеріалізації» є лише майстерно виконаними фокусами. В світі послідовників цього гуру нараховується більш ніж 6 млн. (самі адепти цього гуру наводять вражаючу цифру прихильників - понад 100 млн.). Точну цифру вказати досить складно, оскільки чітких організаційних форм цей неокульт не утворив. Центром культу є ашрам Прашанті Нілаям, який розташований поблизу міста Путтапарті (Індія). Саме в цьому ашрамі прожив більшу частину свого життя Ш. С. С. Баба. Іншим великим ашрамом є Бріндаван.

Бхагван Шрі Раджніш (в останній рік свого життя він назвав себе Ошо, а його ім'я від народження - Чандра Мохан Джейн) (1931-1990 рр.) теж наголошував на тому, що людину треба сприймати як цілісність її тіла та душі. Тільки така повнота сприйняття здатна вивести людську свідомість за звичні для неї межі, спрямувати її до Божественного, і, як наслідок цього, допомогти увійти до стану цілковитого спокою та задоволення, який здавна слугував ідеалом для різних містичних течій усіх часів і релігій. Вважав, що лише це містично ядро релігій має цінність, а все інше є зайвим. Рішуче заперечував цінність традиційних релігій, які вважав застарілими і неефективними, оскільки вони не орієнтують людину на отримання власного містичного досвіду і реалізації своєї божественної сутності. Ось, наприклад, що писав він про медитацію у своїй праці «Алмазні розсипи»: «Сутність медитації полягає в тому, щоб бути... мовчазним, щоб у вас не виникало ніякого хвилювання думок, щоб слова не ставали між вами і дійсністю... Ця самотність, ця чистота, це безхмарне небо вашого буття і є медитацією. Медитація - це золотий ключик до всіх таємниць життя... Відкиньте предмети й просто залишайтеся поглиненими чистою свідомістю, мовчанням, спокоєм... Будьте вдячні існуванню, насолоджуйтеся прекрасним життям, що оточує вас. Любіть, оскільки невідомо, чи наступить завтра. Ви були народжені ніким, ніким ви і помрете. І між цими двома хвилинами порожнечі ви залишаєтеся ніким, тільки обманюючи себе самого тим, що ви є «цим», або, що ви є «тим». Моя робота полягає в тому, щоб робити вас все більш і більш усвідомленими. Але коли ви стаєте такими, ви починаєте усвідомлювати все більше і більше проблем. Ці проблеми були і раніше. Я не створював всіх ваших проблем. Оскільки раніше ви були несвідомими, ви нічого не помічали... Це. як будинок, занурений у пітьму, і безліч павуків плетуть там свої мережі, і скорпіони, живуть там, і змії користуються ним, але раптово ви вносите туди світло. Світло не створює павуків або скорпіонів чи змій, але воно дає вам можливість усвідомити їхню присутність. І це добре бути свідомим, тому що тоді будинок може бути очищений; тоді ви зможете знищити змій» [5]. Раджніш рішуче заперечував цінність всіх етичних систем, які обмежують природні інстинкти людини. Варто зазначити, що життєдіяльність цього гуру супроводжували численні суспільні скандали, судові позови і т. ін. Зокрема, Раджніша примусили покинути територію США внаслідок протестів громадськості проти асоціальної поведінки його адептів. На теперішній час в світі існують сотні автономних центрів послідовників Ошо, кількість адептів в яких є, як правило, незначною. Проте ці адепти активно видають і пропагують твори свого кумира.

Розгляд релігій східного походження дозволяє зробити певні висновки. Зазначимо, що більша частина нетрадиційних для західних держав та етносів орієнталістських релігій є дійсно новими і, відповідно, їх можна називати «неокультами». Проте інші релігійні рухи є організаційними відгалуженнями давніх східних релігій (індуїзму, буддизму та ін.), які, поширюючись в нові регіони, певний час сприймаються населенням цих регіонів (зокрема, українцями) як нетрадиційні. Зокрема, розглянуті нами вище крішнаїти є саме відгалуженням багатовікової індуїстської ведичної традиції. У той же час найбільша частина неоорієнтаційних культів виникли й організаційно оформилися в середовищі позаконфесійних містиків- богошукачів. Лідери-гуру цих східних неокультів декларують свою спроможність пробуджувати у своїх послідовників надприродні можливості. Відповідно, їх адепти прагнуть досягти в цих організаціях високого ступеня духовного зростання. У віровченні синкретичних релігій і неокультів переосмислюються різні елементи, узяті з декількох традиційних релігійно- духовних вчень. Беруться до уваги лише ті моменти, які здаються їх засновникам істинними саме нині, а потім ці частини еклектично з'єднуються в одне ціле, «збагачуючись» містичним досвідом нових пророків. Вступ багатьох індивідів до неорелігійних груп часто зумовлюється їх прагненням покращити своє місце в соціумі і брати більш активну участь у соціально- корисній діяльності. У цьому контексті активність адептів неокультів можна інтерпретувати як альтернативну форму їх соціалізації. Лідери неорелігійних громад обіцяють своїм прихильникам відкрити перспективи отримання смислу життя, допомогти пізнати істину, позбавити самотності і т. ін. Багатьох індивідів в неорелігійних групах тримає можливість засвоїти ефективні методики досягнення змінених станів свідомості. Ці трансово-медитативні ефекти адептами неокультів суб'єктивно сприймаються як отримання особистого містичного досвіду та переживання причетності до надприродного світу.

Певна частина українського соціуму насторожено сприймає неоорієнтаційні релігії. Часто нерозуміння і несприйняття з боку суспільної більшості викликає екзотичний одяг, незвична манера поведінки і спілкування адептів цих неокультів. Деякі представники традиційних конфесій виступають із застереженнями про наростаючу небезпеку з боку «сект», яка несе загрозу розколу українського суспільства і загострення міжрелігійних зіткнень. Проте ця «загроза з боку деструктивних культів» багато в чому є надуманою або перебільшеною. За незначним винятком більшість прихильників діючих в Україні неорелігій утримуються від проявів екстремізму. На наше переконання, не існує необхідності державного втручання в діяльність більшості східних неокультів та/або впровадження суворих обмежень на неї. Водночас, існує необхідність в моніторингу розвитку нових релігійних рухів й організацій, а також в їхньому дослідженні з боку спеціалістів-релігієзнавців.

Поширеним видом організаційного оформлення неоорієнталістських релігійних громад є ашрами та культи їхніх харизматичних лідерів, які відзначаються чітко встановленими правилами обрядової практики. Більш організаційно розвиненими є релігійні рухи, які складаються із сукупності автономних груп, що, маючи певні спільні положення віри, одночасно володіють власними сакральними орієнтирами та культовими особливостями. З первинних об' єднань цього типу зазвичай складаються регіональні системи, а вони, у свою чергу, утворюють єдину централізовану релігійну організацію.

неоорієнталізм релігія культ містик

Список використаних джерел

1. Нові релігії України / [редкол.: А. М. Колодний (голова) та ін.]. - К. : УАР. - (Серія «Історія релігії в Україні: у 10-ти т.»). - 2010. - Т.8. - 828 с.

2. Досконалі запитання. Досконалі відповіді / Бесіди А. Ч. Бгактіведанти Свамі Прабгупади з Бобом Кохеном, працівником Корпусу Миру в Індії. - Бгактіведанта Бук Траст, 1993. - 95 с.

3. Прабгупада А. Ч. Б. С. Бгагавад-Гіта як вона є / А. Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупада. - Бгактіведанта Бук Траст, 1990. - 913 с.

4. Релігійні організації в Україні [Електронний ресурс] / Дані Державного департаменту у справах національностей та релігій. Форма 1. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2014 р. - Режим доступу до звіту: http://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr2014/55893.

5. Раджниш (Ошо) Бхагаван Ш. Алмазные россыпи [Электронный ресурс] / Бхагаван Шри Раджниш (Ошо). - Режим доступа к тексту: http://www.gramotey.com/books/1269068281.htm.

Размещено на Allbest.ru