"Почаївські святині" як центральні об'єкти паломництва та релігійного туризму у північно-західному регіоні України

Аналіз феномену релігієзнавчого і духовного туризму, вивчення причин популярності туристичного маршруту "Почаївських святинь". Визначення ключових психологічних чинників у потребі паломницької та туристичної діяльності серед віруючих і невіруючих людей.

Рубрика Религия и мифология
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 01.06.2017
Размер файла 44,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Острозька академія»

«Почаївські святині» як центральні об'єкти паломництва та релігійного туризму у північно-західному регіоні України

Голодюк Н. В.,

аспірантка кафедри релігієзнавства та теології

Острог

Проаналізовано феномен релігієзнавчого і духовного туризму, вивчено причини популярності туристичного маршруту «Почаївських святинь». Визначено їхній історичний та туристичний потенціали для запровадження і формування маршрутів релігієзнавчого туризму Також стаття розкриває психологічні чинники у потребі паломницької та туристичної діяльності серед віруючих і невіруючих людей. В процесі дослідження було проаналізовано три основні святині: Почаївська лавра, Божа Гора, Джерело св. Анни. Подана інформація стосується самого феномену паломництва, його психологічного підґрунтя і структури теофанії, яка привертає увагу релігійних туристів та паломників. Окремо приділено увагу ролі акватичної символіки для впливу на загальнолюдські архетипи, що сприяють популярності святих місць. Як висновок статті подано, що комерціалізація та масове туристичне зацікавлення «Почаївськими святинями» пов'язане з феноменом компенсаторної функції релігії, тобто психологічним катарсисом через долучення до надприродного.

Ключові слова: релігієзнавчий туризм, православна сакральна архітектура, паломництво, монастир.

Релігійний туризм у сучасному світі - це багатогранне явище, що безпосередньо пов'язане з релігійною історією, географією, архітектурою конкретної території. Науковці розділяють два його види паломницький та релігієзнавчий. У загальному розумінні, що побутує серед простого населення, термін «туризм» пов'язаний із визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), а саме: це слово є похідним від французького іменника tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку [1, с. 8]. Актуальність теми статті зумовлена необхідністю вивчення потенціалу розвитку туризму в нашій державі. В Україні зосереджена досить велика кількість релігійних пам'яток, які мають потенціал викликати зацікавленість у мільйонів релігійних паломників і туристів, одним із таких центрів є Почаївська лавра та святині неподалік неї. паломницький релігієзнавчий почаївський святиня

Початку ХХІ ст. став для українського релігійного туризму знаковим, оскільки почалась активна реставрація релігійно-історичних центрів, що використовувалися в комерційних цілях. Україна здобула можливість реалізувати своє право на наявність у європейському релігійно-культурному просторі завдяки своїм оригінальним архітектурним та сакральним пам'яткам мистецтва. Значною мірою це досягається засобами релігійного туризму, що збільшив потік фінансування у майже неприбуткові сфери мандрівничої індустрії.

Внутрішній релігієзнавчий туризм в Україні ще не став галуззю національної економіки. На жаль, він лише починає розвиватися і на сьогодні ще не може забезпечити вагомих внесків у державний бюджет. Хоча прогноз на перспективу досить оптимістичний, як зазначає документ спільного польсько-українського проекту, пов'язаного із відновленням релігійних пам'яток на території прикордоння між Польщею та Україною: «Країна має всі необхідні умови і ресурси для розвитку внутрішнього туризму, серед яких історико-культурна спадщина. Значну її частину складають архітектурні пам'ятки, що збереглись до наших днів, більшість з яких є культовими спорудами» [5].

Релігієзнавчий туризм має особливе значення для розвитку внутрішнього туризму в Україні, оскільки

викликає значний інтерес з боку не лише віруючих людей, але й туристів загалом. До цього виду внутрішнього туризму залучаються туристичні фірми, що пропонують свої екскурсійні маршрути, і незалежні мандрівники, які розвивають і обговорюють свої маршрути в Інтернеті, зокрема у соціальних мережах. Однак, незважаючи на все це, релігієзнавчий туризм все ще залишається периферійним [8]. Це закономірно, оскільки логічним наслідком можна вважати панування в суспільстві атеїстичних ідей, щодо релігійної архітектури та історії зокрема.

Відповідно до таких умов, туристично-екскурсійна робота розвивається дуже повільно, хоча залишається одним із небагатьох джерел отримання знань про історію розвитку релігії в Україні. Найбільш важливими об'єктами для релігієзнавчого туризму при розробці екскурсійних маршрутів на території України є численні монастирі та храми, де зберігаються мощі святих, реліквії, чудотворні ікони. Цінність цих об'єктів визначається не їхнім місцезнаходженням (столичні чи провінційні), а значенням у релігійному житті [8]. Це стосується як архітектури, так і живописних та скульптурних робіт на біблійні сюжети, створених відомими художниками і невідомими народними майстрами. Важливими туристичними об'єктами можуть бути також поховання вищих ієрархів православної церкви.

Метою цієї статті є дослідити туристичний потенціал маршруту «Почаївських святинь» (Свято-Успенську Почаївську лавру, Божу гору, джерело св. Анни), що розташований на території Тернопільської та частково Рівненської областей. Основним завдання залишається продемонструвати потенціал релігійного туризму на території північно-західної України.

Методи дослідження зумовлені специфікою його мети. У процесі дослідження застосовувалися універсальні релігієзнавчі методи наукового пізнання, зокрема: феноменології та історії релігії, які уможливили узагальнення особливостей паломницької специфіки. Для вирішення окремих наукових завдань використовувалися загальні методи гуманітарних досліджень.

Новизна нашого дослідження полягає в тому, щоб продемонструвати процеси функціонування духовного і релігієзнавчого туризму в Україні, який виник у світі в період 70-80-х рр. минулого століття, а також охарактеризувати основні причини паломництва, які пов'язані з феноменами, представленими у святих місцях.

Зародження туристичного руху на території північно- західної України науковці датують початком 20-х рр. ХХ ст., коли при установі «Дирекція публічних робіт» у Луцьку була вперше введена посада референта з питань туризму [5, с. 24].

Сакрально-архітектурні пам'ятки північно- західної України можуть бути важливою складовою туристичної інфраструктури всієї України, адже вони є вагомою частиною історико-культурних ресурсів. Вивченням запропонованої тематики статті займалися такі дослідники: Н. Білоцерківець [2], В. Біркович [3], Є. Ковальчук [7], В. Патійчук [8], В. Рожко [9; 10].

Північно-західний регіон України багатий на сакральні пам'ятки. Деякі з них унікальні, вони охороняються державою як пам'ятки архітектури та містобудування [2]. На особливу увагу з туристичної точки зору заслуговує маршрут «Почаївських святинь» (сюди варто зарахувати Свято-Успенську Почаївську лавру, Божу гору, джерело св. Анни). Найбільшу цінність для іноземних туристів та науковців становить історія, сакральна архітектура та природні ресурси цих місць.

На нашу думку, дуже привабливою для паломників та туристів північно-західної України є північна частина Тернопільської області, оскільки там знаходиться найбільший паломницький центр України, а саме Свято- Успенська Почаївська лавра, яка належить УПЦ МП. За легендою монастир заснували ченці, що втікали від монголо-татар ще в ХІІІ ст., перша документальна згадка датується 1527 роком [10, с. 294]. Первісно монастир виступав проти об'єднання православної і католицької церков. Його фінансували місцеві магнати, такі як Анна Гойська, Федір і Єва Домашевські та граф Микола Потоцький.

Так, наприклад, Анна Гойська подарувала монастирю чудотворну ікону Божої Матері [10, с. 294]. Тепер ця ікона є одним із основних об'єктів, через які здійснюються паломництва до Свято-Успенської Почаївської лаври. Саме надзвичайні властивості ікони приваблюють паломників і туристів. Першим зафіксованим чудом біля цієї ікони було зцілення Пилипа Козинського, рідного брата Анни Гойської, в 1597 р. Будучи сліпим від народженням, чоловік проводив довготривалі молитви біля ікони Божої матері і прозрів, - оповідає церковна історія, яку зберігають в Почаївській лаврі [10, с. 294]. Скільки відбулося чудотворних зцілень біля цієї ікони, достеменно невідомо, але такий феномен приваблює досить велику кількість прочан. Незважаючи на те, що в наш час зцілення не відбуваються, з точки зору психології релігії молитва перед чудотворною іконою - це компенсаторна функція релігії, яка тим самим задовольняє особисті почуття віруючих і виконує роль психологічного стабілізатора для паломників, які намагаються знайти внутрішній спокій. Таким чином, відбулося зміщення чудотворного фізичного зцілення у психологічну сферу.

У психології релігії складна система катарсису, який приносить процес паломництва до чудотворних ікон, одночасно знаходиться у двох вимірах: матеріальному і духовному. Як релігійний феномен, психологічне очищення через молитву, роздуми перед чудотворною іконою, формує позитивне ставлення до релігії загалом, що також приваблює туристів, які дуже часто не ідентифікують себе як віруючих людей. На цьому ґрунті виникає духовний туризм, що виник в епоху «Нью Ейдж».

Другий природний феномен, який приваблює паломників і туристів до Свято-Успенської Почаївської лаври - це Стопа Божої Матері. У 1649 р. навколо цієї святині було збудовано церкву св. Трійці. Автор життєпису преподобного Іова ієромонах Досифей писав про Почаївську гору, що вона «здавна сяє сяйвом дуже багатьох чудес», а цим сяйвом була Пречиста Божа Мати, яка з'явилася на Почаївській горі приблизно 1261 р. і залишила по собі виразний слід - «цельбоносну стопу». Як зазначає В. Рожко: «Ця стопа Божої Матері, як слід її ноги, наповнилась чудотворною водою, яка текла звідти безперестанно. Цей феномен відразу викликає здивування, оскільки вода поступає звідти, звідки її не може бути, а саме зі шматку каменю на високій горі, де ґрунтових вод немає» [10, с. 291]. Це перший із трьох надприродних феноменів, що пов'язаний із водою в комплексі «Почаївських святинь».

Третьою святинею Почаївського монастиря є мощі преподобного Іоана (Залізо) Почаївського (1551-1651). Цей святий був анахоретом. Більшість свого часу проводив у печерах у процесі розумної молитви, яка супроводжувалась плачем [6]. Такі свідчення нам залишив учень Іова ієромонах Досифей. Чудо, пов'язане з монахом і яке приваблює паломників, відбулося в одній із печер, куди зараз і прямують паломники, щоб помолитися. Досифій описує його так: «Одного разу преподобний Іов молився у своїй печері. Аж раптом його осяяло світло Божої благодаті, яке сяяло дві години безперестанно. А я, побачивши це, у великім страху впав на землю, переможений таким чудесним видінням» [6]. Цей опис дає нам змогу стверджувати, що Досифей описує теофанію, яка супроводжується відчуттям страху та благодаті. На нашу думку, ця історія слугує однією із причин зацікавленого відвідування туристами і паломниками мощів і печери св. Іова Почаївського.

Ще одна історія, яка викликає зацікавлення серед людей, що відвідують м. Почаїв, також пов'язана із теофанією. Під час облоги міста татарами 1675 р. вони намагалися захопити святиню, але було явлене чудо у вигляді Божої Матері та Св. Іова, який просив її заступництва. У результаті татари втекли. Як стверджує В. Рожко, інформація про цю подію є не лише в українських джерелах, але також і в турецьких, що робить цю подію ближчою до історичної правди [10, с. 288]. На нашу думку, це також є однією із причин популярності серед туристичних турів «Почаївських святинь». Наприклад, ця історія публікується в багатьох брошурах туристичних агентств, які пропонують паломницькі тури.

Після переходу Почаївської святині до греко- католицької церкви інформація про надприродні явища зникає. Так, аналізуючи рукопис «Monastyr skit» і працю А. Ф. Хойнацького «Почаївська Успенська Лавра. Історичний опис», І. Огієнко вказує на те, що питання чудес та чудотворних зцілень в рукописах чи стародруках того періоду майже не згадується [7, с. 201]. Незважаючи на спротив унії, Почаївська лавра перейшла у підпорядкування греко-католицької церкви. Саме в цей період відбувається розбудова архітектурного ансамблю, який ми можемо спостерігати сьогодні. У 1831 р. Почаївську лавру було повернено для православної церкви [10, с. 297]. Період ХХ ст. для Почаєва було досить драматичне: Перша світова війна, національно-визвольні змагання, захоплення і грабунок лаври більшовиками. Не зважаючи на ці всі події, сакрально-архітектурний комплекс Свято-Успенської Почаївської лаври залишився неушкоджений. На сьогодні щодня Почаївська Лавра приймає тисячі паломників.

Наступним паломницьким і туристичним центром північно-західної України, де знаходяться православні святині, є місто Кременець за 10 км від Почаєва. Найдавніший сакральний об'єкт цього міста - печерний комплекс на території Дівочих скель, що є частиною Кременецького кряжу [9, с. 84]. Це також одне із місць, яке відвідують паломники і туристи. Ці печери пов'язують із першим анахоретним чернецтвом Мефодіївської доби.

Біля печерного монастирського комплексу виникає наземний спільножитній монастир Преображення Господнього, що належить до найдавніших святинь України. Він діяв із XIV ст. на г. Сичівка у Кременці. Також тут був заснований Богоявленський братський монастир XVII ст., який отримав грамоту від Петра Могили у 1637 р., за якою обитель мала бути ставропігіальною, а братство і школа при ній існувати за статутами великих братств [10, с. 290]. Окрім цього, окремим об'єктом для релігійного туризму може слугувати більш пізня споруда собору св. Миколая, що також розташована в м. Кременець. Насправді православні святині Кременця приваблюють туристів та паломників лише архітектурною цінністю та близькістю міста до Почаївської лаври.

Ще одним важливим місцем паломництва, що знаходиться неподалік Почаївської лаври - Божа гора і комплекс печерних скитів на ній. Божа гора - конусоподібна, покрита змішаним лісом. На вершині знаходиться джерело і скельно-печерний монастир. В. Рожко вважає, що цей печерний монастир був заснований в ІХ-Х ст. [10, с. 311]. Причиною паломництва стала легенда, що на цю гору ступила Богородиця і залишила відбиток своєї ступні, рухаючись на допомогу монахам до Почаївської лаври. На думку віруючих прихожан, вода на цій горі з відбитку ноги Божої Матері є цілительна. Це друга святиня, пов'язана із водною стихією, в «Почаївському комплексі». Саме це природне явище приваблює сюди туристів і паломників.

Окремо варто зазначити, що до комплексу паломницького і релігієзнавчого туризму, який базується навколо Почаївської лаври, входить гідрологічна природна пам'ятка сакрального характеру - джерело (купальня) святої праведної Анни в с. Онишківці Рівненської області. На його території знаходиться скит святої праведної Анни Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря УПЦ (МП) [10, с. 312]. Це третя святиня, пов'язана із водою.

На думку М. Еліаде, святині, що формуються навколо джерел, спрямовані на активацію релігійних патернів у віруючих [11, с. 184]. А саме занурення у водну стихію характеризує собою оновлення і наближення до першопочатку. Символізм води у православному християнстві досить вагомий. Для туристів та паломників відвідати і зануритися у джерельне озеро (купальню) св. Анни рівноцінно духовному оновленню.

Про символізм занурення у водну стихію, яка пов'язана із християнськими святинями, М. Еліаде каже так: «Занурення у воду символізується поверненням до стану неоформленості, повної регенерації, нового народження, оскільки занурення рівносильне розчиненню будь-яких форм людської свідомості, воно затягує людину у стан того часу, коли ще світ не було створено» [11, с. 183]. Фактично, думки М. Еліаде і практика самих туристів чи паломників підтверджують компенсаторну функцію релігійних святинь, які базуються на водних стихіях.

Контакт з водою завжди передбачає відродження, тому природні рекреаційні ресурси, такі як джерела, завжди викликали здивування і захоплення серед простих людей. Особливо ті джерела, яка за логікою природи не можуть виникнути на тих місцях, де вони існують. Саме такі природні феномени знаходяться на Почаївській та Божій горі.

Сакральні архітектурні пам'ятки північно-західної України розміщені доволі нерівномірно. Будівництво православних святинь розпочалося ще в Х ст. На жаль, формат статті не в змозі охопити весь масив інформації, тому ми вирішили акцентувати увагу на найбільш відомих пам'ятках сакрально-архітектурного мистецтва, які мають найбільшу цінність для релігієзнавчого туризму та паломництва.

Висновки. Отже, комерціалізація та масове туристичне зацікавлення «Почаївськими святинями» пов'язане з феноменом компенсаторної функції релігії, тобто психологічним катарсисом через долучення до надприродного, а саме до чудотворної ікони Божої Матері, мощей святого Іова Почаївського у його печері, де була явлена теофанія, та інших місцевостей, пов'язаних із сакралізацією природніх ресурсів, а саме джерел. Думка М. Еліаде підтверджує, що відвідування паломниками та туристами цих природних, зокрема водних, ресурсів також пов'язана із компенсаторною функцією психологічного катарсису.

Варто зазначити, що для проведення подальших досліджень потенціалу релігієзнавчого туризму в північно-західній України, необхідно провести поділ на чіткі туристичні регіони, які варто описувати окремо один від одного. Це плануємо зробити у наступних статтях.

Список використаних джерел

1. Биржаков М. Введение в туризм / М. Биржаков. СПб.: Издательский дом «Герда», 2003. 5-е изд. 320 с.

2. Білоцерківець Н. Україна туристична // Українська культура. 2006. №3-4. C. 8-10.

3. Біркович В. І. Модернізація туристичного та рекреаційного потенціалу регіонів України // Статистика України. 2006. №3. 83-86.

4. Дмитрук В. Зародження туристичного руху на Волині / В. Дмитрук // Минуле та сучасне Волині та Полісся: Ковель та ковельчани в історії України та Волині. Матеріали ХІІ Всеукраїнської науково-історичної конференції, присвяченої 12-й річниці Незалежності України та 485-й річниці надання Ковелю Магдебурзького права. Луцьк: [б.н.в.], 2003. С. 24-25.

5. Історико-культурні ресурси українсько-польського прикордоння та особливості їх використання для туристичних цілей [Електронний ресурс] / С. Кузик, Д. Литвин. Режим доступу: tourlib.net/statti_uk/Kuzyk2.htm.

6. Лозинський Н. Життя і труди преподобного Іова Почаївського [Електронний ресурс] / Назар Лозинський. 2011. Режим доступу: http://lpba.org.ua/zhyttya-i-trudy-prepodobnoho-iova-pochajivskoho/.

7. Огієнко І. Свята Почаївська лавра / Іван Огієнко. Київ: Наша культура і наука, 2004. 440 с.

8. Патійчук В. О. Волинська область як потенційний регіон релігійно-паломницького туризму / В. О. Патійчук, Ю. С. Ломізова // Індустрія гостинності у країнах Європи / Матеріали IV міжнародної науково-практичної конференції 29-31 березня 2012 р. Сімферополь: Кримський інститут бізнесу, 2012. С. 88-92.

9. Рожко В. Печерні монастирі Волині і Полісся / Володимир Рожко. Луцьк: Волинська книга, 2008. 253 с.

10. Рожко В. Православні святині історичної Волині / Володимир Рожко. Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. 558 с.

11. Элиаде М. Очерки сравнительного религиоведения / М. Элиаде. М.: Ладомир, 1999. 488 с.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.