Чудо як символічний образ божественного буття
Дослідження вчення про чудо як образу божественного буття. Вивчення питань безпосередньої надприродної каузальності в релігійній свідомості. Виявлення складових християнського вчення про чудо, де теологи торкаються проблеми способів його здійснення.
| Рубрика | Религия и мифология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.06.2017 |
| Размер файла | 20,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Чудо як символічний образ божественного буття
Гудима І.П.,
кандидат філософських наук, професор кафедри філософії, Черкаський державний технологічний університет (Україна, Черкаси)
Анотація
чудо божественний буття християнський
Дослідженню піддасться ортодоксальне християнське вчення про чудо як символічний образ божественного буття. Метою даної статті є вивчення питань безпосередньої надприродної каузальності в релігійній свідомості (на прикладі християнства), а також виявлення тих складових християнського вчення про чудо, де теологи торкаються проблеми способів здійснення чуда, з'ясовують питання фокусу зосередження зусиль Бога під час здійснення трансцендентних творчих актів. Використання теоретико--методологічних підходів статті зумовлювалося самим предметом думки та характером поставлених завдань. В статті використовувались різноманітні загально- філософські, спеціальні загальнонаукові і окремо-наукові теоретичні методи. Автор додержувався принципу об'єктивності, широко застосовував каузальний аналіз і типологічний метод дослідження. Основним результатом опрацювання проблеми став висновок про те, що проблема способів здійснення чуда та питання «вузла причинності», як простору, де зустрічається об'єктивована божественна воля і елементи світу або вектор людської свободи, є надто складними для усвідомлення насамперед тому, що це справа віри, а не розуму. Звідси безпосередній понятійно-розчленований доступ до них пізнання слід визнати малоефективним і обмеженим.
Ключові слова: Бог, теологія, наука, чудо.
Розкриваючи гносеологічні корені віри в чудо, складно не погодись із тим, що воно в релігії у всі часи відображувало повну або часткову неможливість пізнання світу людиною. В релігійній свідомості взагалі все ще не пізнане на певний час пов'язувалося богословами із творчістю Бога, здатного творити неможливе. Однак теологічна думка завжди сильно тяжіла до того, щоб оголошувати дещо до цього часу ще не пізнане принципово незбагненним, втіленням неосяжної таємниці Бога. З цього приводу сучасний християнський теолог Річард Вурмбранд в своїй праці з красномовною назвою - «Чи є атеїзм шляхом? 35 доказів існування Бога» зазначає наступне: «Християнство перебуває під постійною напругою, джерелом якої є нерозв'язані проблеми. Кожен християнин є носієм хреста. Якщо у нього немає ніякого іншого хреста, він несе хрест болісних питань, котрі супроводжують його до останнього подиху. На найбільш складні питання він навіть і не шукає відповіді, знаючи, що вони за межами цього світу» [1, с. 64].
Актуальність обраної теми, відтак, полягає в тому, що саме віра в чудо, а особливо окремі обновленські тенденції, покликані оновити таку віру, не стали об'єктом спеціальної уваги науковців. І за всього того, що для нинішньої стану культурної ситуації характерна велика зацікавленість дослідників релігійною проблематикою, складовими і проявами релігії. На жаль, у сучасній релігієзнавчій та колишній атеїстичній літературі практично повністю відсутні як фундаментальні, так і окремі вузькоспеціалізовані дослідження присвячені цьому важливому, для розуміння специфічної природи релігії, питанню. Звідси метою даної статті є аналіз ортодоксального християнського вчення про чудо, сучасних спроб модернізації та оновлення традиційних релігійних уявлень чудо, як спосіб самовиявлення Божественного; поставлені ж задачі зводяться до конкретизації мети в окремих завданнях по виявленню специфіки сучасних прийомів та операцій, зв'язаних із обґрунтуванням доктрини чуда, вивчення специфіки теологічних ресурсів та границь раціональних можливостей теологів в справі теоретичного виправдання основних положень релігійної віри.
Загалом же, слід визнати, що теологія ніколи навіть і не претендувала на вичерпне й повне осягнення чуда; будь-яка спроба збагнути його розцінювався ними як неповна та обмежена, бо наші знання про справи Божі, перековували богослови, є лише точкою в безмежному континуумі божественних істин. Ірраціональне витлумачення дійсності в релігійній картині світу давало теологам підстави для повчань про окремі втручання Бога в світ природи і життєдіяльність людини та об'єднувалося в містифікуючій функції поняття «чудо». Однак, ще у середньовічній теології та філософії обговорювалося важливе релігійно-філософське питання - чи виражає Бог себе насамперед через вольові атрибути так, що його розумові акти розкривають його волю, чи, натомість, воля Бога підпорядкована його божественному розуму? Пошуки істини в цьому питанні інколи виражалися шляхом гіперболізації містифікуючої сторони Бога, коли на домінантні позиції богословських вчень виходили вольові якості божественної істоти, а власне розумові відтіснялися на узбіччя. І в іудео-християнському, і в мусульманському монотеїстичному креаціонізмі воля Бога, як його головна ірраціональна властивість, тривалий час висувалася на перший план та протиставлялася божественному розуму, в результаті чого діяння Бога оголошувалися теологами цілковито незбагненними для людини [2, с. 24].
Але в історії релігійно-філософської думки владно торувала собі шлях інша тенденція, яка була покликана, наскільки це можливо, раціоналізувати поняття Бога, показати розум дійсним проявом його божественної сутності. Так, всебічна інтелектуалізація Бога, богословські посилання на мудрість, як на визначальну характеристику божественної діяльності, сприяли зміцненню впевненості людини на шляху пізнання творчих проявів Бога, втілених у світі природи та подіях людської історії [3, с. 31-43]. Разом із наданням божественній мудрості статусу визначаючої ознаки та, відповідно, внесенням нових відтінків в розуміння його світоправління, неодмінно пом'якшувався теологічний радикалізм тверджень про неможливість проникнення в дійсну сутність чуда. Повчання богословів про чудо, як мірило тих меж, за які розуму не вільно здійснити переступ, через саму природу розуму, поступово поступалися місцем зусиллям, спрямованим на викладення вчення про чудо в зрозумілих і доступних термінах.
Інтелектуалізація Бога, а разом із ним й чуда, як прояву творчої природи Бога, неминуче шкодила судженням про чудо, як щось винятково неосяжне й утаємничене (особливо в тій його частині, яка пов'язана із причинами та способами здійснення чуда), таким чином зумовила теологічну ситуацію, коли повчання про особливий промисел Бога всіляко обґрунтовувалися та виправдовувалися перед потребами усвідомленого прийняття віри; тобто в питанні чуда мова знову заходила про «fides guaerens іПеИесґит», тобто віру, котра шукає розуміння (Ансельм Кентерберійський). Тим більш, що сам символічний образ божественного буття, за переконанням богословів, має значущість для створеного Богом світу в тому смислі, що дозволяє кінець-кінцем збагнути це Вище Буття. Дослідник Є. Пилипенко, вивчаючи богословський зміст символу, відтворює сучасну богословську позицію в цьому питанні: «Символ, що являє сутність, долає (остаточно не долаючи) закритість та неприступність Бога та створює для творіння умови богоспілкування і надприродну можливість богопізнання» [4, с. 342].
Стан сучасної теології характеризується тим, що низка її представників в пошуках нових підходів до осмислення Бога, як активно діючої у світі сили, котрий створив цей світ, наділив його буттям та неодмінно присутній у ньому як особистість, демонструє готовність зробити крок уперед порівняно із традиційним ортодоксальним трактуванням процесу та знарядь Божого світоправління. Вбачаючи в існуванні Бога-Творця найкраще пояснення буттєвості світу і його розумного облаштування, теологи фокус раціональних зусиль намагаються перенести на окремі аспекти вчення про чудо. Так, хоча й теологія в цілому вважає за краще додержуватися помірного агностицизму відносно методів, за допомогою яких Бог запроваджує зміни у світі, все ж окремі елементи аксіоматичного базису, закладеного у доктрину чуда, відкривають можливості для теоретичного маневрування.
Мова йде про ті основоположення теології чуда, що виражають вікопомне прагнення людини вийти за межі даного у досвіді та спробувати збагнути неосяжне. В її (теології чуда) вихідних теоретичних посилках йдеться про онтологічну категорію нематеріального Духу, котрий, користуючись сучасною християнською термінологією, має канали зв'язку, через які божественні впливи здатні змінювати речовину, енергії та людські вчинки [5, с. 110]. Однак, оскільки Бог, за визначенням, гранично позамежний і його буття несхоже з усім тим, з чим ми маємо справу у повсякденному досвіді, то у всіх теоретичних побудовах, пов'язаних з поясненням дієвості Бога, теологам доводиться стикатися з проблемою, яка отримала назву «онтологічного розриву причинного ланцюга» [5, с. 111].
В річищі названої тенденції, в зміст відповідних традиційних суджень щодо зв'язку Бога зі світом теологами вносяться пояснення, котрі покликані теоретично виповнити існуючу «онтологічну прогалину» (термін теолога Артура Пікока) між божественним та природним. Використовуючи раціональні засоби доведення та пов'язуючи свої студії з окремими науковими даними, теологи намагаються відхилити завісу таємниці, яка закриває серцевину вчення про чудо - питання про спосіб здійснення чуда. В цілому їх зусилля в цьому напрямі об'єднуються навколо проблеми «вузла причинності» (термін Пікока); Бог, про якого веде мову низка сучасних богословів, активно взаємодіє з оточуючим світом на різних рівнях його (світу) складності, а тому завдання теології тут полягає у тому, щоб виявити причинний стик або місце зосередження зусиль Бога у світі під час здійснення трансцендентних творчих актів. Богословське обговорення того, як саме діє Бог у світі передбачає з'ясування низки супутніх питань: якими засобами, яким чином, на що саме здійснюється вплив, з якої причини або задля якої мети, якою мірою, по аналогії до чого? [6, с. 190-191].
Однак, перебільшувати когнітивні можливості принципу аналогії та надто покладатися на пізнавальний потенціал людського розуму взагалі, богословам в цьому питанні все ж не варто, попереджає відомий сучасний католицький теолог, професор Ганс Кюнг [7, с. 191]. Адже справжнє чудо, переконані його однодумці, непізнаване, а людині не варто й сподіватися відшукати для нього раціональне витлумачення, а тим більш зухвало мріяти підняти завісу утаємниченості над «святая святих» чуда - питанням як, чому та в який спосіб здійснюється воно. Тобто проблема способів здійснення чуда та питання «вузла причинності», як простору, де зустрічається об'єктивована божественна воля і елементи світу або вектор людської свободи, є надто складними для усвідомлення насамперед тому, що це справа віри, а не розуму. Звідси безпосередній понятійно-розчленований доступ до них пізнання слід визнати малоефективним і обмеженим. Годі й говорити, що це питання тим більш недоступне для науки, переконаний англіканський священик і теолог, професор математичної фізики Джон Полкінхорн: «Неможливо розірвати сітку причинно- наслідкових (каузальних) зв'язків так, аби стверджувати - Бог зробив ось це, людина - наступне, а природа - інше. Можливо віра була б здатна розпізнавати це більш-менш ясно, однак наукове дослідження не спроможне виявити божественні діяння такого характеру» [8, с. 100].
В ірраціональній картині світу на перший план, як правило, виносяться вольові сторони божественної сутності, однак представники сучасної теології вважають за необхідне, все ж, внести в таку систему суджень певні уточнення: «Опісля того, коли Бог вирішив створити світ, можливість не створити світ була відхилена. Це означає, що існують справи, котрі Бог колись був здатен творити, однак нині Він їх чинити не може... Це заперечення означає, що позначена можливість є вже нездійсненною. Бог свідомо обмежив свої можливості. Чи є це суперечністю? Ні. Якщо Бог дійсно здатен робити все, тоді Він може вибрати, що саме здійснити та залишитися вірним своєму вибору» [9, с. 235].
Наведені теоретичні набутки християнського богослов'я мають декілька важливих богословських наслідків. Годі й говорити, що частина з них неодмінно використовується богословами в процесі розгортання положень доктрини чуда та торкається уявлень про ті аспекти божественної всемогутності, коли Бог не може чинити того, що не відповідає його природі або ж раніше прийнятим принципам. Так, Бог не вільний здійснити таке «чудо», яке приводило б до логічної суперечності: створити «квадратне коло» або камінь, який самому неможливо було б підняти, зробити минуле - не бувшим, помістити святого у пекло або ж вчинити не так, як він про це знає заздалегідь тощо.
Проаналізований матеріал дає підстави твердити про те, що саме відсутність належної концептуальної бази чуда й зумовлює ситуацію, коли містифікуюча функція поняття чуда, як втілення незбагненних Божих намірів, бере верх над апологетичною. Апологетична функція чуда відкривала певний простір для раціонального осягнення чуда та була, в широкому смислі, покликана пом'якшити релігійні тенденції до агностицизму. Натомість містифікуюча функція цього поняття, неодмінно вказує на Бога, котрий мислиться як такий, що діє на основі своєї нічим не обмеженої волі, тобто вона пов'язує чудо з
Істотою, чия сутність принципово непізнавана. Оскільки ж чудо є видимою ознакою буття Божого та безпомилковим індикатором істинності теїзму, то «рятівним колом» для богослов'я за всіх культурних змін все ж було і залишатиметься власне релігійне поняття чуда, котре, для богослов'я перевершує відповідне апологетичне поняття в тому відношенні, що воно закрите, а, відтак, неприступне для раціональної критики; окрім того, воно виникає в лоні віри, нею живиться та її, зрештою, засвідчує і підкріплює.
Список використаних джерел
1. Вурмбранд Р Атеизм ли путь? 35 доказательств существования Бога. - Kreuzlingen, Издательство «Стефанус», б/г. - 237 с.
2. Соколов В. В. Средневековая философия: Учебн. пособие для филос. фак. и отделений ун-тов. - М.: Высш. Школа, 1979. - 448 с., ил.
3. Див.: Соколов В. В. Философский синтез Готфрида Лейбница // Лейбниц Г.-В. Сочинения в четырех томах / Ред. и сост., авт. вступит. статьи и примеч. В. В. Соколов; перевод Я. М. Боровского и др. - М.: Мысль, 1982. - С.31-43.
4. Пилипенко Е. Святоотеческое богословие символа // Альфа и Омега. - М., 2001. - №1 (27). - С.328-349.
5. Пикок А. От науки к Богу: Новые грани восприятия религии. - Пер. с англ. К. Савельева. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. - 304 с.
6. Пикок А. Богословие в век науки: Модели бытия и становления в богословии и науке / Пер. с англ. - М.: Библейскобогословский институт св. апостола Андрея, 2004. - 416 с.
7. Кюнг Г. Начало всех вещей: Естествознание и религия / Пер. с нем. - М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2007. - 250 с.
8. Полкинхорн Джон. Богословие и наука. Введение / Пер. с англ. - М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2004. - 160 с.
9. Мак-Грат Алистер. Введение в христианское богословие / Пер. с англ. - Одесса: «Богомыслие», 1998. - 341 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Положення буддизму: народження Будди, історія його просвітлення. Складання канонічної книги буддистів Типітаки. Походження християнського та ісламського віровчень. Арістотелевський доказ буття бога. Бог як гарант духовності, моральний доказ його буття.
контрольная работа [17,6 K], добавлен 20.06.2010Проблема визначення природи Бога, концепції щодо способів його неперевершеності. Онтологічне, телеологічне та космологічне доведення буття Бога. Cпроби аналізу класичного онтологічного аргументу за допомогою логічних методів Джордана Ховарда Собела.
реферат [16,4 K], добавлен 07.02.2011Ознайомлення зі змістом сімнадцятого розділу Буття. Розгляд прикладу того, як Господь благословив Аврама. Вивчення змісту Божого заповіту з Аврамом. Зміна імені, благословіння, обіцянки і випробування. Образ Сари як безпосередного учасника обітування.
эссе [12,6 K], добавлен 14.01.2015Определение понятий Бог и Божий промысел, чудо и откровение в христианстве. Религиозно-философские учения - пантеизм, деизм, теизм. Многополярность религиозных убеждений, наука как противовес религии. Противоборство сторонников религиозных представлений.
контрольная работа [22,0 K], добавлен 01.10.2009Изучение основ изготовления и применения вина. Ознакомление с христианской позицией умеренности в употреблении. Вино в стихах Ветхого Завета и в тексте оригинала Нового Завета. Канское чудо, вечеря Господня. Влияние виноградного сока на работу желудка.
контрольная работа [27,0 K], добавлен 07.11.2014Визначення слова благодать. Біблійні основи вчення про благодать. Вчення Тома Аквінського. Благодать як доброзичливість, як дар, як вдячність. Благодать, що розглядається як незалежна від заслуг Христа, що вливається в дух людський, діючи на його совість.
реферат [24,5 K], добавлен 24.11.2015Онтологічна концепція буддизму: земне життя за вченням, його течії, особливості китайської традиції. Китайські "патріархи" та школи, церемонії та вірування. Вчення Типитаки, поняття про карму та Абсолют як форму буття, механізм життя в моделі універсуму.
реферат [30,9 K], добавлен 08.10.2012Історія поглядів, релігійні та наукові пояснення на походження і сутність людини. Значення тілесного існування, людина як вінець Божого творіння, його образ і подоба. Християнське вчення про людину в православній, католицькій і протестантській церквах.
дипломная работа [106,0 K], добавлен 14.11.2010Три основних напрямки дзен у сучасній Японії - Сотий, Ріндзай, Обаку. Основа доктрини школи Рінзай - ідея раптового осяяння або саторі. Значення та місце коанів – питань-загадок. Походження слова "дзен". Логіка Дзен-буддійського вчення та його принципи.
реферат [37,2 K], добавлен 14.04.2009Тлумачення соціального вчення католицької Церкви після ІІ Ватиканського собору. Аналіз основних принципів католицького соціального вчення та їх систематизація. Тлумачення спадщини католицької соціальної доктрини папою Іоанном Павлом ІІ та його енцикліки.
статья [31,9 K], добавлен 17.08.2017Анализ присутствия идеи Божественного провидения в богословии Луки. Изучение основных положений замысла Божьего, его функционального характера в повествовании. Объяснение "неизбежного" исполнения замысла Божьего и роли в этом процессе человеческой воли.
дипломная работа [147,3 K], добавлен 18.09.2010Проведен сравнительный анализ общего для ряда мифологий образа: воздействующего на эмоциональное состояние человека напитка, получаемого из некоего растения. Присутствие темы "божественного питья" в сказаниях множества народов.
доклад [29,6 K], добавлен 16.07.2007Голівуд та його місце у світі целулоїдних мрій. Союз зірок і культів. Сайєнтологія - релігія, створена Роном Хаббардом та відомі послідовники вчення. Давньоєврейське містичне вчення каббала. Містичні культи Голлівуду. Школи тибетського буддизму.
реферат [33,5 K], добавлен 10.11.2010Восприимчивость к Божией воле как основа времени. Модусы временности в теологии. Чудо прообразующего богочеловеческого послушания. Аналогия между божественным, богочеловеческим и чисто человеческим внутренним состоянием. Вера в целостность Божьего дела.
реферат [53,5 K], добавлен 26.08.2013Характеристика святості з погляду православної теології. Символічне пояснення Святої Трійці, божественної краси - джерела гарного, прекрасного у світі й людині. Трактування чуда, благодаті, світла - онтологічної категорії, видимого прояву, явища святості.
реферат [25,0 K], добавлен 20.01.2010Свідомість і підсвідомість з позиції християнської антропології. Архетипи православної свідомості. Об'єктивне розуміння релігійного досвіду в психіатрії. Ставлення психіатра до релігійних переживань хворого, священика - до патологічних проявів у психіці.
дипломная работа [202,6 K], добавлен 27.06.2012Творення світу не од вічності, а в часі, разом із часом. Спосіб Божественного творення світу, його спонука і ціль. Участь осіб Святої Тройці. Порядок творення світу, головні види створенного. Мойсеєва розповідь про творення світу і її історичний характер.
курсовая работа [62,7 K], добавлен 02.04.2009Життєвий шлях апостола Павла: духовне переродження і апостольське служіння. Діалектика богослов’я і філософія, духовний шлях від людини до Бога, давньогрецький скептицизм та історичний погляд на зв’язок між Божим Словом і філософією. Вчення про спасіння.
дипломная работа [641,7 K], добавлен 18.03.2012Основні доктрини католицизму. Католицизм, як напрям в християнській релігії. Поширення католицизму у світі. Католицький культ. Історія розвитку католицької церкви, а також історії з її буття. Традиції папської області. Суверенна держава Ватикан.
реферат [27,1 K], добавлен 19.12.2007Характеристика историографии, посвященной Зиновию Отенскому. "Истины показание" как источник по православной традиции иконопочитания середины XVI века. Формирование византийской христианской догматики в вопросах познаваемости Бога и божественного.
реферат [37,7 K], добавлен 06.10.2016
