Міфологія кельтів у фольклорі та середньовічній літературі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка

Реферат

З предмету: «Історія міфології»

На тему: «Міфологія кельтів у фольклорі та середньовічній літературі»

Виконала: студентка 1 курсу, 1 групи

Черкасова Анастасія

Перевірила: д-р філософських наук,

професор Кривда Н.Ю.

Київ 2013

Зміст

Вступ

1. Роль і значення кельтській міфології

2. Джерело відомостей про кельтську міфологію

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Кожна культура стародавнього світу , будь то єгиптяни , шумери , кельти , або греки створила по-своєму унікальний міфологічний корпус, що дозволяє нам зануритися в минуле на кілька тисяч років тому , побачити культуру народів , давно зниклих з лиця землі , зрозуміти , як людина бачив цей світ , що він думав.

Однією з найяскравіших міфологій давнину , що зробила величезний вплив на культурний розвиток європейської цивілізації , є сказання древніх кельтів , народу , « життя та історія якого і сьогодні значною мірою оповиті покровом таємниці» . Щонайменше двічі кельтські оповіді залишили слід в європейській літературі . У перший раз це сталося в XII столітті завдяки оповіданням про короля Артура і лицарів Круглого Столу , в сюжетах та поетиці яких багато чого запозичено з кельтських сказань . Образи Мерліна , Трістана , короля Артура мають прообрази в сагах Ірландії. Вдруге це відбулося в XVIII столітті , коли вся європейська поезія , не виключаючи і російської (Н. М. Карамзін , А.С. Пушкін , В. А. Жуковський), була захоплена " Оссіаном" Макферсона , який сам надихався шотландськими баладами.

Існує кілька версій походження кельтів. Згідно з більш ранньою точкою зору , предки цього народу прийшли до Центральної Європи з Причорномор'я . Можливий і інший варіант : первісною батьківщиною кельтів були землі на схід від Рейну , території сучасних Баварії та Чехії , а також землі на захід від них до самого Рейну. Наприкінці 2 тис. до н.е. вони облюбували схід Франції , північ Швейцарії , південний схід Німеччини , а пізніше стали освоювати Британію та Ірландію . Слід зазначити , що кельти ніколи не були політичним утворенням ; це група племен , об'єднаних однією мовою і культурою. « Кельти говорили по- кельтски , але у них ніколи не було об'єднаної кельтської імперії» .

У V столітті до н.е. кельти міцно окупували територію Франції , Британії , потім дісталися до Балканського півострова і , нарешті , до півдня Італії . У 385 році до н. е. . вони оволоділи Римом і нещадно пограбували місто . Це не було забуто ні Юлієм Цезарем , ні його легіонерами , які захопили між 59 і 49 рр. . до н. е. . кельтські землі в Галлії ( Франції ) , які увійшли до складу Римської імперії. Кельти центральної Європи були завойовані германськими племенами , а більша частина британських островів перейшла під панування Римської імперії. Так само , як і на інших завойованих римлянами територіях , тут швидко почалася романізація місцевого населення. І хоча завойовники не надто прагнули нав'язати свій спосіб життя , їх вторгнення все ж не минуло безслідно для кельтського світу.

Однак не вся територія Британії була підкорена Римською імперією. Були завойовані землі рівнинної Англії 3 від річки Северн на заході до річки Хамбер на півночі , але до Ірландії римляни не дійшли.] Тому саме ця країна з'явилася « мікрокосмом стародавньої кельтської раси» , зберігши і продовживши економічне , політичне і культурне життя стародавніх кельтів.

1. Роль і значення кельтській міфології

Найдавніші легенди і поетичні пам'ятки будь-якої країни і будь-якого народу являють собою величезний інтерес і цінність не тільки для нащадків, а й для всього людства. Як приклад достатньо назвати класичні міфи Стародавнбої Греції. В часи, коли ці перекази були ще свіжі в пам'яті, віра в їх справжність та гордість за своїх предків стали силою, здатною об'єднати розрізнені племена еллінів в єдину конфедерацію. До того ж навіть в епоху, коли "слава Греції" майже зникла і пішла в минуле, а її жителі під натиском все нових і нових загарбників майже втратили право іменуватися еллінами, ці міфи міцно увійшли в літературунового часу і оточили Грецію тим поетичним ореолом, завдяки якому ця невелика країна виглядає в очах решти світу куди більш величною ніж інші держави, які перевершують її і за площею, і за наявністю ресурсів.

Постійний вплив класичної міфології стародавніх греків відчутний у всіх цивілізованих країнах, особливо на Британських островах. Практично з моменту зародження англійської літератури створені греками перекази про богів і героїв служили невичерпним джерелом натхнення для більшості британських поетів. Мешканці Олімпу, блаженної обителі давньогрецьких богів, прийнявши більш звичні латинські імена, зайняли в англійській поезії майже таке ж місце, що і в поезії самої Еллади. Починаючи з Чосера вони назавжди оволоділи натхненням поетів і читачів Британських островів. Магічна чарівність класичних міфів, подібно кельтському Граалю, щедро живить всіх, хто хоча б paз доторкнувся до нього.

Проте з часом і це джерело стало «висихати». Будучи на англійському грунті явищем чужоземним і екзотичним, грецькі міфи деградували, ставши пересічної банальністю. Під пером другорядних піїтів XVIII століття персонажі міфів перетворилися на розфарбованих ляльок. Проте коли афектація нарешті вбила образно-поетичну манеру, скомпрометована вбогим лексиконом безталанних письменників, класична міфологія швидко стала сферою, доторкнутися до якої наважувалися тільки по-справжньому великі літератори.

Однак міфологія виявилася для літератури настільки необхідною, що

письменники-романтики, відвернувшись від легенд, батьківщиною яких була Південна Європа, взялися шукати новий творчий імпульс. Дуже скоро вони звернули погляд на північ. І тепер натхнення шукали вже не в тіні Олімпу, а в Асгарді, блаженнії обителі скандинавських богів. Більш того, запанувала думка, що прабатьківщиною і витоком архаїчної поезії, втіленням якої стали скандинавська і давньогерманская міфологія, були саме Британські острови. Меттью Арнольд, мабуть, був правий, стверджуючи у своїй книзі "Дослідження кельтської літератури ", що поряд з тим, що англійці своєю практичністю і діловими якостями, що найбільш повно проявилися у створенні Британської імперії, зобов'язані спадщині англосаксів, від кельтів вони успадкували дар поетичного сприйняття світу, який зробив англійську літературу найблискучішою з всіх, що з'явилися після давньогрецької.

Кельтська міфологія майже не знає тих жорстокостей, що зустрічаються в легендах германців і скандинавів. Вона настільки ж чарівна й мальовнича, як і грецька, і водночас зовсім несхожа на міфологію еллінів, що є своєрідним відображенням м'якого клімату Середземномор'я, настільки далекого від британської помірної кліматичної зони. Це і зрозуміло. Боги неминуче є породженням тієї країни, де вони з'явилися. Як дивно виглядав би оголений Аполлон, що розгулює серед айсбергів, або Тор в звіриному вигляді, котрий засідає під покровом пальм. А кельтські боги і герої - це споконвічні мешканці британського ландшафту, і вони не здаються чужинцями на історичній сцені, де немає ні виноградних лоз, ні оливкових гаїв, проте шелестять свої, домашні, дуби і папороті, ліщина і верес.

"Є всі підстави вважати, - писав Е.В. Ніколсон у передмові до своєї книги "Вивчення кельтської культури", - що Ланкашир, Вест-Йоркшир,

Стаффордшир, Уорчестершір, Ворвікшир, Лейчестершір, Ратленд, Кембріджшир, Уїлтшир, Сомерсет і частина Суссексу є такими ж кельтськими землями, як і Пертшир і Норт Манстер; що Чешир, Шропшир, Херефордшир, Монмутшір, Гючестершір. Лівою, Дорсет, Нортгемптоншир, Хантінгданшір і Бедфордшир цілком порівнянні з Північним Уельсом і Леінстером, а Букингемшир і Хертфордшир навіть перевершують їх у цьому відношенні, так що їх можна зіставити з Південним Уельсом і Ольстером. Корнуолл, зрозуміло, є більш кельтським, ніж будь-яке інше графство Англії, тобто настільки ж кельтським, як Аргіл, Інвертнессшір або Коннот ".

Отже, британці повноправно можуть милуватися мальовничими картинами власних островів, особливо їх дикими і гористими західними районами, де здавна оселилися найдавніші мешканці Британських островів. Вторгненнясаксів торкнулося в основному лише схід Британії, тоді як у Західній Англії, в Уельсі, Шотландії і особливо в овіяній легендами Ірландії пагорби і долини якої і понині зберігають пам'ять про давніх богів цих країв. У Південному Уельсі і Західної Англії буквально на кожному кроці зустрічаються таємничі і дивно романтичні місця, які британські кельти вважали оселями богів або аванпостами потойбічного світу. В Ірландії важко знайти місце, не пов'язане так чи інакше з легендарними подвигами героїв Червоної Гілки або Фінна і його богатирів. Старожитні божества вціліли в народній пам'яті, перетворившись в фей і зберігши при цьому всі свої атрибути, а нерідко й імена. Вордсворт в одному з сонетів, створених у 1801 році, нарікає, що, тоді як "в безсмертних книгах" постійно згадуються Пеліон і Осса, Олімп і Парнас, жодна англійська гора, "хоча вони і натовпами стоять вздовж кромки моря », не удостоїлася" почестей від муз небесних ", і в його час так воно, безумовно, і було.

Можна засумніватися в тому, що сучасники Вордсворта із захопленням прийняли б міфологію, яка, будучи рідною їм, замінила б міфи стародавніх греків і римлян. Магія класичної античної культури, у боротьбу з якої Вордсворт вступив одним з перших, ще зберігала всю свою чарівність.

Кельтська міфологія вже здавна впливала на англійські ідеї та ідеали, причому не в останню чергу - завдяки тому, що часом маскувалася під образи, звичні для широкої публіки. Популярні в народі казки якби реабілітували - щоправда, під різними масками - старих богів, з якими здавна боролися дзвоном, Святим Письмом і свічкою. Давні боги жили в легендах, перетворившись на давньобританських королів, що правили країною в казковому минулому, задовго до Юлія Цезаря. Наприклад, король Луд, легендарний засновник Лондона, король Лір, легенда про якого знайшла безсмертя під пером Шекспіра, король Брено, який захопив

Рим, і багато інших, які теж грали свою роль в стародавніх п'єсах і, зокрема, в містеріальних дійствах. Деякі з них повернулися до людей, ставши святими ранньохристиянської церкви в Ірландії і Британії. Їх священні титули, діяння і подвиги найчастіше являють собою свого роду церковний переказ пригод їх «відповідників», давніх язичницьких богів.

Міфи про Артура і богів його кола, потрапивши в руки норманів - авторів хронік, повернулися до читачів у вигляді циклу романів про подвиги короля Артура і лицарів Круглого столу. Коли ці сюжети поширилися по всій середньовічній Європі, їх вплив став воістину всеосяжним, так що поетичний імпульс, що йде від них, зустрів широкий відгук у британській літературі, зігравши особливо помітну роль у творчості таких поетів XIX століття, як Теннісон і Суінберн. кельський міфологія белетристика поетичний

Різноманітний вплив кельтської міфології на англійську поезію і белетристику простежив у своїй книзі "Витоки англійської історії" Чарльз

Елтон. "Релігійні уявлення племен бриттів, - пише він, - надали досить помітний вплив на літературу. Середньовічні романи та легенди, в яких так чи інакше відображено історичне минуле, повні всілякими "Доблесними героями" та іншими персонажами суто міфологічного плану. Первозданні сили землі і вогню, а також духи, що населяють струмені річок, постають як королі на сторінках ірландських хронік або в «Житія святих і відлюдників Уельсу». Лицарі Круглого столу, сер Кай і Трістан, а також благородний сер Бедівера, відреклися від свого могутнього походження заради нових атрибутів, які вони здобули, ставши героями романів. Короля Артура в тихій і мирній долині народила богиня. "Туди, під покров лісів, на береги струмків, рідко проникав промінь сонця, а ночі були темними і похмурими, бо на небі не було видно ні місяця, ні зірок ". Саме таким був край Оберона. Такий і дрімучий Арденский ліс. У давній міфології були відомі володіння короля Тіней, країна Гвін-ап-Нудд, куди відправляється сер Гаон в "Королеві фей":

І лицарство його очолив сер Гаон,

Коли в Державу Фей помчав Оберон ".

Мета цієї книги - спробувати простежити в зворотній послідовності

шлях від ірландських королів, святих і відлюдників до стихійних сил вогню і землі і всіляких духів, які населяли ліси і потоки кельтських переказів, і вивести на світ божий примітивні язичницькі божества, що стоять за середньовічними язичницькими переказами про "Лицарів короля Артура".

2. Джерело відомостей про кельтську міфологію

Чарльз Елтон торкнувся лише невеликої частини матеріалу, яким 7 ми маємо право скористатися, щоб спробувати реконструювати стародавні міфологічні уявлення жителів Британських островів.

Корпус текстів, на які можна посилатися, дійшов до нас у складі пергаментних манускриптів, які протягом багатьох століть зберігалися в монастирських бібліотеках Ірландії, Шотландії та Уельсу і лише в XIX столітті постали перед широкою публікою. Старанні вчені, знавці давно зниклих діалектів, на яких вони були написані, дбайливо зняли з них копії і перевели на сучасну мову.

Багато з цих томів представляють собою суміш дуже різних текстів. Зазвичай у монастирській громаді був величезний том, куди «складалося»все, що вчені вважали гідним уваги та збереження. То ж й завдяки таким книгам зібрані різні матеріали. Тут можна зустріти і переклади фрагментів біблійних текстів , і твори античних класиків , і такі популярні книги , як праці з історії Британії Гольфріда Монмутского і Ненния ; зустрічаються в них і житія найбільш шанованих святих , і творіння , приписувані їм , а також поеми і романи , що під тонкою ковдрою християнських повчань розповідають про стародавніх гельських богів і героїв . Є в них ітрактати на тему граматики, просодії , юриспруденції , географії , хронології та генеалогії знатних родів .

Більшість цих документів було зібрано в період , що тривав приблизно від початку XII до кінця XVI століття. Цей час був для Ірландії , Уельсу і Шотландії епохою справжнього розквіту літератури в порівнянні з попереднім періодом бурхливих воєн і чвар . В Ірландії норвежці нарешті зайнялися сільським господарством , а в Уельсі хвилі набігів норманів пішли в минуле , і в країні запанував мир . Книгарі приступили до порятунку вцілілих творів історії , юриспруденції , історії церкви , а також наукових праць і переказів.

Серед ірландських рукописів найбільш ранній манускрипт представляє особливий інтерес з точки зору реконструкції давньої кельтської міфології , що збереглася в них незважаючи на всі пізніші переробки. Манускрипт знаходиться сьогодні в архіві Ірландської академії. На жаль , він дійшов до нас у вигляді фрагмента об'ємом сто тридцять вісім сторінок , але зате цей фрагмент містить чимало переказів про давньоірландскіх богів і героїв . Крім інших архаїчних текстів , зберігся повний варіант знаменитої епічної саги " Викрадення бика з

Куальгне ", в якій легендарний епічний герой Кухулін здійснює свої славні подвиги. Цей манускрипт отримав назву "Книга Бурої Корови" , оскільки він, як свідчить переказ , написаний на пергаменті зі шкури улюбленої корови св. Кіарана , який жив у VII столітті. На одній зі сторінок на 8 початку книги збереглося ім'я її писаря , якогось Маеал Муйра , про якого відомо лише те, що в 1106 році він був убитий розбійниками в церкві в Клонмакноїмі .

Набагато об'ємніший манускрипт - Лейнстерська книга , найбільш ранні частини якої , за переказами , являють собою компіляцію XII століття , створену Фіном Мак- Горманом , єпископом Кілдейрскім . У ній також містяться розповіді про славні подвиги Кухуліна. Дещо меншу цінність з точки зору вивчення кельтської міфології мають Белллімотська і Жовта книги з Лекана , створені наприкінці XIV століття , а також Леканська і Лісморская книги , датовані XV століттям.

Крім цих шести найцінніших рукописів , до нас дійшло безліч менших манускриптів , що містять тексти давньої міфології. В одному з них , що відноситься до XV в . , розповідається про битву при Маг Туіред , або Мойтурі, в якій боги Ірландії билися проти своїх ворогів , фомор , або демонів морських глибин.

Окремі фрагменги старовинного шотландського манускрипту , що зберігається в Адвокатській бібліотеці в Единбурзі , датуються приблизно XIV століттям , тоді як основний корпус його текстів відноситься до XV- XVI століть. У ньому представлені документи з історії Ірландії, а також сага про Кухуліне і фрагменти іншого героїчного циклу , який розповідає про дивовижні подвиги Фінна , Осика і Фіани . Зустрічаються в книзі і перекази про більш ранніх персонажів , ніж Фінн або Кухулін . Це - Туатха де Данаан, давньогельскій клан богів.

Уельські рукописи відносяться до того ж періоду , що й ірландські та шотландські . Серед них особливо виділяються чотири найбільш ранні - Чорна Гермартенська книга , що датується третьою чвертю XII століття ; Книга Аневріна , написана в кінці XIII століття ; Книга Талесіна (XIV століття ) і Червона Гергестська книга, складена кількома писарями приблизно півтора століття по тому.

Перші три томи з цих " Чотирьох давніх валлійських книг" досить невеликі за обсягом і містять поетичні твори найбільших легендарних бардів VI століття - Мирдиіна , Талесіна і Аневріна . Червона Гергестська книга - набагато ширший за обсягом твір. У ній є -- в перекладі на староваллійскій - фрагменти британських хронік ; часто цитовані тріади - вірші на честь відомих особистостей чи подій ; старовинні поеми , приписувані Лліварч Хенові ; і що є для нас справді безцінним -- так званий Мабіногіон , в якому в романізованій формі викладено ключові 9 моменти давньокельтскогї міфології.

Таким чином , ми маємо в своєму розпорядженні великий корпус літературних пам'яток , присвячених міфології Британських островів і записаних в період приблизно з початку XII до кінця XVI століття. Але навіть початок цього періоду , поза всяких сумнівів , стоїть дуже і дуже далеко від епохи подій , описуваних в них. Дата створення манускриптів відобразила лише останню редакцію змісту рукописів в тому вигляді , в якому вони дійшли до нас , і не має ніякого відношення до їх первозданної версії. Оскільки ці книги є збірками давніх поем і творів , зробленими з куди більш ранніх рукописів , це датування ніяк не відображає часу створення самих текстів , подібно того , як наявність фрагмента " Кентерберійських оповідань" в сучасній антології англійської поезії не дає підстав вважати Чосера поетом нашого часу.

Висновок

Отже , міфи кельтських народів складаються в міфологічну традицію , що являє собою одне з яскравих виявлень кельтської культури. У ній знайшли відображення самобутність і оригінальність кельтського сприйняття світу. У кельтських міфах різні сакральні мотиви, символи, образи змішуються, створюючи загадкових персонажів , над тлумаченням яких б'ються сучасні вчені. Той давній символ оленячих рогів, що зустрічається ще в мезолітітичних похованнях Західної Європи, розростається в кельтській міфології до образу могутнього бога з оленячими рогами - Цернунна, якого деякі дослідники вважають великим , всеоб'ємлючим богом галльської релігії. То в образі Махи, дружини селянина Крунху , раптом проступають риси однієї з грізних богинь війни. То галло-римский Юпітер , милосердний і доброчесний бог, виявляється іпостассю кривавого бога Тараніса. Це характерне для кельтських богів змішання функцій , ця хиткість граней, що відокремлюють їх образи один від одного, дуже ускладнюють тлумачення релігійно-міфологічної традиції.

Тому сучасні дослідники ніяк не можуть дійти до єдиної думки, поклонялися кельти безлічі дрібних місцевих божеств або, навпаки, тільки одному, єдиному великому богу, що з'являється під різними іменами і в різних образах. Додаткові труднощі у вивченні міфології кельтів створює та обставина, що усна традиція великих кельтських жерців - друїдів була навіки втрачена.

У зв'язку з цим , реконструюючи образ кельтської міфології, вчені використовують безліч джерел: археологічні матеріали , виявлені на територіях континентальної Європи та Британських островів , в 10 давнину населених кельтами, написи і пам'ятки образотворчого мистецтва , що походять з римської Галлії, ірландські саги, валлійські легенди та бретонський фольклор.

Список використаної літератури

1. Мифология древнего мира, -М.:Белфакс, 2002

2. Мифы, легенды и предания кельтов, -М.:Центрполиграф, 2004

3. Широкова Н.С. Мифы кельтских народов. АСТ, Астрель, Транзиткнига; Москва; 2005

4. Энциклопедия: Кельтская мифология, Эскмо, 2002

Размещено на Allbest.ru