Вплив релігійних конфесій на виправлення засуджених у кримінально-виконавчій установі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету

Вплив релігійних конфесій на виправлення засуджених у кримінально-виконавчій установі

Жолтані М.І., здобувач

кафедри кримінального права

Анотація

релігійний конфесія реабілітаційний соціальний

Статтю присвячено аналізу форм роботи різних релігійних конфесій із засудженими до позбавлення волі. Зроблено висновок, що найрізноманітніші соціальні заходи здійснюються представниками протестантських конфесій: надання гуманітарної допомоги, можливість пройти курс лікування від алкоголізму або наркоманії в реабілітаційному центрі.

Ключові слова: соціальна робота, релігійні конфесії, засуджені до позбавлення волі.

Аннотация

В статье анализируются формы социальной работы различных религиозных конфессий с осужденными к лишению свободы. Сделан вывод, что наиболее разнообразные социальные мероприятия проводятся представителями протестантских конфессий: предоставление гуманитарной помощи, возможность пройти курс лечения от алкоголизма и наркомании в реабилитационном центре.

Ключевые слова: социальная работа, религиозные конфессии, осужденные к лишению свободы.

Annotation

In clause the forms of social work various religious confessions with condemned to deprivation of freedom are analyzed. The conclusion is made, that the most various social measures will be carried out by the representative's Protestants confessions: granting of the humanitarian help, opportunity to pass a rate of treatment from alcoholism and drag in the centre of rehabilitation.

Key words: social work, religious confessions, condemned to deprivation of freedom.

Постановка проблеми. Статистичні дані Державного департаменту України з питань виконання покарань свідчать, що в установах Державної кримінально-виконавчої служби України духовно-просвітницьку роботу проводять 1516 представників практично всіх релігійних конфесій та організацій, офіційно зареєстрованих в Україні. Богослужіння та інші релігійні заходи регулярно відвідують віруючі засуджені. У кожній установі обладнано молитовні кімнати, функціонують храми і каплиці. Координація діяльності релігійних організацій здійснюється за участю Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі», засновниками якої є 12 християнських конфесій.

Ступінь розробленості проблеми. Питаннями дослідження впливу релігійних конфесій на виправлення засуджених у кримінально-виконавчих установах почали займатися достатньо давно, однак ця проблема є актуальною і в наш час. Цією проблематикою займалися такі сучасні науковці, як О.М. Бандурка, О.М. Джужа, І.М. Копотун, О.Г. Колб, О.М. Літвінов, С.Д. Максименко, Г.Д. Радов, А.В. Савчено, В.В. Чернєй.

Мета статті полягає в аналізі форм роботи різних релігійних конфесій із засудженими до позбавлення волі. Зроблено висновок, що найрізноманітніші соціальні заходи здійснюються представниками протестантських конфесій: надання гуманітарної допомоги, можливість пройти курс лікування від алкоголізму або наркоманії в реабілітаційному центрі.

Виклад основного матеріалу. Результатом цієї співпраці стало створення релігійних общин засуджених безпосередньо у місцях позбавлення волі, до складу яких входять тисячі засуджених. Кожна з цих общин має певні соціально-психологічні особливості, які повинні враховуватися адміністрацією кримінально-виконавчих установ під час проведення оперативної, режимної, соціально-виховної та психологічної роботи з їх членами.

Перехід до ринкової економіки зумовив в Україні глибокі кризові процеси, серед яких - зростання злочинності, а відповідно, і збільшення чисельності засуджених до позбавлення волі. Тому в 1990-х роках виникла необхідність створення в країні системи соціальної роботи із засудженими, основна мета якої - регулювання правових, економічних та соціальних відносин засуджених із суспільством, надання кожному з них допомоги і підтримки у вирішенні їх проблем, забезпечення ефективного соціального захисту цієї категорії осіб.

В усіх установах кримінально-виконавчої системи України функціонує соціально-психологічна служба, але її незначна чисельність не дозволяє ефективно виконувати покладені на неї вимоги щодо соціальної роботи із засудженими. Тому серед основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених у Кримінально-виконавчому кодексі України визначено громадський вплив (стаття 6), під яким розуміють залучення громадських та релігійних організацій до соціальної роботи із засудженими.

Соціальна робота християнської церкви із ув'язненими почалася ще з перших сторічь. Основи християнства, проникнуті духом милосердя і любові до ближнього, визначили зміст і характер відношення християн до тих, хто став на шлях злочину. Рятування їхніх душ, примирення з Богом і суспільством, приведення їх до каяття були покладені ними в основу соціальної роботи з в'язнями. Саме каяття визначило головну сутність і назву цієї ідеї (каяття латинською - роепііепііа).

Як свідчить Євангеліє: «Був нагий - і Мене зодягли ви, слабував - і Мене ви відвідали, у в'язниці був - і прийшли ви до мене» (Мф, 25:31), сам Христос закликав християн відвідувати в'язнів у тюрмах. Духовенство перших століть свято дотримувалося вчення Христа і постійно піклувалося про в'язнів. У IV ст. указом імператора Костянтина Великого духовенству ставилось в обов'язок двічі на тиждень відвідувати тюрми і піклуватися про в'язнів.

Питання про полегшення участі засуджених неодноразово розглядалися на Вселенських церковних соборах. Так, Нікейський собор (325 р.) вказав на необхідність створення спеціального інституту, члени якого були зобов'язані відвідувати тюрми, піклуватися про в'язнів. Це підтвердив і Шостий Вселенський собор (549 р.).

У Середньовіччі увага до проблем засуджених з боку католицького духовенства значно знизилася у зв'язку із введенням інквізиції. Лише у 1541 році у Мілані за ініціативою короля Карла V була створена «Колегія піклувальників про тюрми», в роботі якої брав активну участь міланський кардинал Карл Барромеус, що дало можливість поєднати зусилля громадськості та духовенства.

У 1535 році наказом короля Франції Франца І духовенство зобов'язувалося відвідувати в'язнів і надавати їм допомогу як духовну, так і матеріальну. У 1636 році ченець-бернардинець Мобільйон розробив проект влаштування тюрми, розрахованої на пробудження в душах злочинців каяття, який передбачав належні умови для життя, роботи, і навіть садок для прогулянок. Священик Клавдій Бернард, відомий як святий Вікентій, усе життя присвятив турботам про покращення матеріального та морального стану ув'язнених.

На базі ідей Мобільйона та Бернарда, за ініціативою папи Климента ІХ у 1725 році було відкрито виправний будинок Св. Михаїла для малолітніх злочинців, які вдень працювали мовчки, у повній тиші, а на ніч розводилися по окремим камерам. У 1766 році була побудована тюрма такого типу в Мілані, а в 1722 році за ініціативою графа Віконта Білена - в Генуї.

У 1776 році у Філадельфії було засноване перше тюремне товариство за ініціативою релігійної общини квакерів. Під їх впливом відбувався перегляд ставлення до засуджених, смертна кара застосовувалася лише як виключний засіб [3].

Православна Церква ще з часів Київської Русі була наймогутнішим соціальним інститутом, який опікувався засудженими. До 1917 року в кожній в'язниці України був штатний священик, який, крім іншого, займався і соціальною допомогою засудженим. Православне духовенство приймало активну участь у роботі «В'язничних комітетів», до складу яких входили також представники громадськості. Завдання цих неурядових організацій полягало в залученні благодійників до соціальної допомоги ув'язненим, перевірці та полегшенні умов їх утримання. На жаль, після 1917 року ця соціальна робота Церкви із засудженими була припинена і знов розпочалася лише з 1990-х років [5].

Аналіз нормативно-правових документів, які регламентують соціальну роботу релігійних конфесій із засудженими, дозволив поділити їх на три групи:

- міжнародні нормативно-правові акти ООН чи Ради Європи, ратифіковані Україною (Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями, Європейські пенітенціарні правила, Основні принципи поводження з в'язнями та інші);

- вітчизняні загальні нормативно-правові акти (Конституція, Закон «Про свободу совісти ті релігійні організації», Кримінально-виконавчий кодекс);

- відомчі нормативно-правові акти Державного департаменту України з питань виконання покарань (Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, рекомендації «Про заходи щодо взаємодії з релігійними організаціями з питань їх участі у духовному вихованні осі, які тримаються в установах кримінально-виконавчої системи», Програма диференційованого виховного впливу на засуджених «Духовне відродження»).

Згідно з цими документами, крім духовно-просвітницької роботи, релігійні конфесії мають право займатися і соціальною роботою із засудженими. її може здійснювати будь-яка релігійна організація, статут якої затверджений відділом у справах релігій облдержадміністрації, але за умови бажання самих засуджених і під контролем адміністрації. Водночас адміністрація установи виконання покарань не має права надавати перевагу жодній з релігійних організацій [1].

На даний час Державний департамент України з питань виконання покарань співпрацює більш ніж з 25 релігійними конфесіями, які, крім іншого, також займаються і наданням соціальної допомоги засудженим.

Серед них найактивнішими у цій справі є:

- Українська православна церква (УПЦ);

- Українська православна церква (Київський патріархат) (УПЦ-КП);

- Українська греко-католицька церква (УГКЦ);

- Українська римо-католицька церква (УРКЦ);

- Євангельські християни-баптисти;

- Адвентисти Сьомого Дня;

- Християни Віри Євангельської;

- Свідки Єгови;

- мусульмани.

Звітні дані Державного департаменту України з питань виконання покарань свідчать, що, як правило, кожну установу кримінально-виконавчої системи України (колонію, СІЗО, виправний центр, ЛТП) відвідує від двох до восьми релігійних конфесій. Як правило, це православний священик (майже скрізь - УПЦ, іноді - УПЦ-КП). Представники РКЦ або УГКЦ відвідують кілька установ Західної України до Донецької області. Мусульмани - кілька установ Криму та Донецької області. Майже всі установи відвідуються представниками протестантських конфесій, навіть кількох [6].

Висновки

Таким чином, робота релігійних конфесій з ув'язненими має багатовікову історію і починається з перших сторічь нашої ери. Найбільш значний внесок в цю справу зробили саме християнські конфесії, які постійно проводили і проводять не тільки душпастирську, але й соціальну роботу із засудженими. На території України це, насамперед, православні, римо- та греко-католики, а також протестанти.

Найбільш регулярно відвідують засуджених представники протестантських конфесій, які роблять це у зручний для засуджених час, охоплюючи своїми заходами більше засуджених, ніж інші конфесії. Соціальні заходи протестантів досить різноманітні: надання гуманітарної допомоги, можливість працевлаштування після звільнення, перспектива пройти курс лікування від алкоголізму або наркоманії в реабілітаційному центрі, чого не мають інші конфесії.

Література

1. Збірник нормативних документів і методичних рекомендацій з питань організації виховної та соціально-психологічної роботи серед осіб, засуджених до позбавлення волі / уклад.: С. Скоков, Ю. Олійник, О. Янчук. - К. : МП «Леся», 2002. - 312 с.

2. Пахомов І.В. Вплив релігійних організацій на процес ресоціалізації засуджених / І.В. Пахомов // Проблеми загальної та педагогічної психології : збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПИ України / за ред. С.Д. Максименка. - К., 2008. - Т X, част. 2. - С. 374-381.

3. Радов Г.Д. Пенітенціарна ідея: думки на тему / Г.Д. Радов. - К. : МП «Леся», 1997. - 288 с.

4. Соціальна адаптація осіб, звільнених від покарання / під ред. О.В. Беци. - Київ, 2008. - 118 с.

Особливості соціальної роботи релігійних конфесій із засудженими до позбавлення волі // Наукові студії із соціальної та політичної психології: збірник статей / за заг. ред. С.Д. Максименка. - Випуск 20(23). - К., 2008. - С. 198-206.

Размещено на Allbest.ru