Технологія вирощування капусти білоголової

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КАФЕДРА ОВОЧІВНИЦТВА І ЗАКРИТОГО ГРУНТУ

Курсова робота

на тему:

Технологія вирощування капусти білоголової

Київ 2017

План

1. Народногосподарське значення капусти білоголової, її роль у харчуванні людини, хімічний склад

2. Центри походження

3. Ботанічна характеристика

4. Відношення до умов навколишнього середовища

5. Технологія вирощування

5.1 Грунти і місце в сівозміні

5.2 Обробіток грунту і застосування добрив

5.3 Сортимент

5.4 Строки, способи і норми висіву насіння

5.5 Догляд за рослинами

5.6 Збирання врожаю

Висновки

Використана література

1. Народногосподарське значення капусти білокачанної і, її роль у харчуванні людини, хімічний склад

Білоголова капуста -- дворічна трав'яниста рослина. Батьківщиною білоголової капусти вважається область обмежена північними берегами Середземного моря. Хімічний склад капусти білокачанної поживні речовини, вітаміни, мікроелементи з розрахунку на 100 грамів продукту.

Харчова цінність капусти білоголової:

· Калорійність 25.7. кКал

· Вуглеводи 4.7 гр

· Жири 0.1 гр

· Білки 1.8 гр

· Вода 90.4 гр

Також капуста білоголова багата на вітаміни:

· Вітамін А 0.02 мг

· Вітамін B1 0.03 мг

· Вітамін В2 0.04 мг

· Вітамін В3 0.2 мг

Макроелементи / Мікроелементи:

· Залізо 0.6 мг

· Калій 300.0 мг

· Кальцій 48.0 мг

· Магній 16.0 мг

Свіжа капуста білоголова має протизапальну, протимікробну, противиразкову, жовчо-та сечогінну, відхаркувальну і легку проносну дію:

· Капусту здавна використовують для поліпшення апетиту і активізації травлення.

· Клітковина, що міститься в капусті є ліками при гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, захворюваннях печінки і жовчного міхура, дискінезії жовчовивідних шляхів, дисбактеріозі, спастичному коліті та геморої, а крім того попереджає захворювання атеросклерозом.

· Користь капусти також проявляється завдяки високому вмісту в ній сірки, хлору і йоду, які сприяють очищенню слизової оболонки шлунка кишечника. Хороший ефект дає вживання в їжу страв з капусти при нестачі і надлишку вітамінів, хворобливих бронхолегеневих процесах, серцево -судинних захворюваннях, жовчнокам'яної хвороби, а також стимулює функцію нирок, наднирників і щитоподібної залози.

· Білоголову капусту рекомендують людям, схильним до повноти і бажаючим знизити вагу.У 100 г капусти міститься приблизно 25, 7 кілокалорій, але страви з неї дають відчуття насичення. Секрет такого ефекту в тому, що в капусті присутня тертронова кислота, яка затримує процес перетворення цукру та інших вуглеводів на жир і оберігає організм від ожиріння. Ця кислота нестійка і руйнується при тепловій обробці, але вона прекрасно зберігається у квашеній капусті або в свіжій капусті.

· Відомо, що капуста стимулює процеси кровотворення, росту і загоєння тканин, сприяє виведенню з організму шлаків, чужорідних білків і «поганого » холестерину, а також використовується для профілактики онкологічних захворювань.

· Ефективний капустяний сік і в косметичних цілях: його використовують для приготування різних масок і в якості обполіскуючого бальзаму. Для шкіри, що має неглибокі зморшки, пігментні плями і ластовиння можна приготувати маску, що складається з соку капусти ( 50 мл) і вівсяної муки (до утворення кашки ).

Також має капуста властивості, що негативно впливають на організм людини. Так при підвищеній кислотності шлункового соку капусту зазвичай не рекомендують включати в меню, так як вона стимулює секрецію шлункових залоз. Не радять їсти її дієтологи і при ентериті, коліті, проносах та інфаркті міокарда, оскільки вона містить грубу рослинну клітковину, надлишок якої викликає здуття кишечника.

2. Центр походження

капуста білоголовий добриво насіння

Капуста білоголова - давній вид культурних овочевих рослин. Археологічні розкопки свідчать про те, що людина почала вирощувати капусту в кінці кам'яного віку.

Центр походження капусти білоголової - узбережжя Середземного моря і Атлантичного океану. Місце введення цієї рослини в культуру - Італія. Капуста білоголова утворилася з дикої листкової з гладким кучерявим листям, древні її форми були рихлими, з невисоким вмістом цукру і сухої речовини. Чисельні сучасні форми і сорти отримані від схрещування капусти листкової з іншими дикими видами капустяних рослин.

Цю рослину почали вирощувати більше ніж 4, 5 тисяч років тому у Середземномор'ї та Південній Європі. Відповідно до давньогрецького міфу, походження капусти пов'язане з богом Юпітером. Юпітер, намагався роз'яснити суперечливі показання двох оракулів, він змок від напруженості, і краплі його поту, що впали на землю, перетворилися в капустину. Основа сучасного слова "капуста", найбільш ймовірно походить від кельтського слова "кап" - голова.

В Греції капуста білоголова здавна була символом тверезості: не меншою повагою вона користувалася і у Древньому Римі, де її називали каулус. Крім стародавніх греків і римлян її вирощуванням займались і інші народи, що проживали в Середземноморському центрі (Древній Єгипет, Візантія). Є дані, що свідчать про вирощування капусти в Закавказзі, Малій Азії і інших регіонах.

Виробництво капусти білоголової в Західній Європі особливо зросло після хрестових походів, що підсилила зв'язки з середземноморськими країнами Малої Азії, звідки й завозилися її форми. На територію Київської Русі капусту завезли греки, римляни і росіяни. Деякі дослідники вважають, що росіяни й українці запозичили цю рослину від греко- римських колоністів Криму.

Сьогодні капуста білоголова поширилася повсюдно - від Крайньої Півночі до субтропіків. Особливо багато вирощують капусту білоголову в країнах з помірним і прохолодним кліматом. В Україні вона посідає перше місце по площі посіву серед овочевих рослин.

3. Ботанічна характеристика

Капуста білоголова - дворічна овочева рослина. В перший рік вирощування формується укорочене товсте стебло і головка (продуктовий орган), в якій накопичуються поживні речовини. На другий рік із верхівкової бруньки розвивається розгалужене тонке стебло, на якому формуються квіточки зібрані у суцвіття.

Стебло капусти першого року вирощування в діаметрі від 3, 5 см до 6 см, короткий (15-50 см), потовщено-циліндричної веретеноподібної і потовщено-веретеноподібної форми. Частина стебла нижче головки називається зовнішньою кочеригою. На другий рік рослина розвиває міцні квітучі кущі, з прямостоячим головним стеблом висотою до 1, 7 м.

Наприкінці першого року вирощування капуста білоголова формує велику головку (верхівкова брунька, яка розрослася до більших розмірів) діаметром у ранньостиглих сортів 10-20 см, у середньостиглих й пізньостиглих 25-45 см і більше, форма головки може бути: округла, плоска, опукло-плоска, конічна, овальна. По щільності головки діляться на пухкі, середньої щільності і дуже щільні. Вона пов'язана з формою головки і залежить від умов вирощування: підвищується від північних районів до південних, від вологих до більш сухих. Найбільшу щільність мають сорти округлої форми. По кольору качани бувають білі або зеленувато-білі.

Ріст головок відбувається за рахунок збільшення кількості листків. Верхівкова брунька-качан перешкоджає росту пазушних (бічних) бруньок на внутрішньому качані. Але якщо головку видаляють, то пазушні точки рушають у ріст і, в свою чергу, утворюють нові головки, особливо в ранньостиглих сортів. В залежності від сорту головка формується 1, 5 - 2 місяці.

Чим менше листків у розетці, тим більше скоростигла рослина. У капусти білоголової ранньостиглих сортів у розетці 10-15 листків, середньо стиглих - 20-25, пізньостиглих - 25-30, вона діаметром 40-60 см. У перший рік вирощування загальна кількість листів, включаючи головчасті, досягає 160-180, у другий рік стебло несе близько 35-50 листів.

Коренева система у капусти при розсадному способі вирощування потужна, мичкувата і добре розгалужена, розташована в основному в орному шарі. Проведені доктором сільськогосподарських наук О.С. Болотських досліди в Лісостепу України на зрошуваних потужних вилужених чорноземах показують, що при оптимальній вологості (80% найменшої вологоємності) ґрунту основні корені розташовуються в шарі 30-50 см, а діаметр їх розповсюдження становить 65-70 см. При розсадному способі вирощування капуста здатна відновлювати втрачені й утворювати додаткові корені, що спостерігається при пересадженні і підгортанні рослин вологим ґрунтом.

При безрозсадній культурі рослини формують глибоку (90-120 см) стрижневу кореневу систему, що підвищує їх стійкість до посухи в перший і другий роки життя.

Суцвіття - подовжена китиця (60-80 см і більше), з тонкими поникаючими квітконіжками і більш товстими непоникаючими, містять до 150 квіток у кожному.

Квітка - двостатева, середнього розміру. Пелюстки гофровані, жовтого забарвлення, зібрані в багатоквіткову китицю. Запилення перехресне, відбувається за допомогою комах.

Плід - двогніздий стручок довжиною 10-15 см, з коротким носиком, що легко розкривається при дозріванні насінин, яких містить від 25 до 35. Стручок циліндричної, плоско циліндричної і плоскої форми із гладкою поверхнею.

Насіння - округлої форми, зі слабо - дрібно - вічковою поверхнею, від коричневого до чорного забарвлення, блискучі, дрібні (діаметр 2-2, 5 мм). Маса 1000 насінин становить від 2, 5 до 5 г. В 1 г міститься 250-300 шт. насінин. Вони здатні зберігати схожість 4-5 років.

Насіння капусти білоголової вирощують практично на всій території СНД, але найкраще вони вдаються в зонах з підвищеною вологістю й невеликими перепадами температур. Середня врожайність насіння у помірно теплих регіонах 700-900 кг із 1 га, у сприятливі для насінництва - до 1200 кг і більше

4. Відношення до умов навколишнього середовища

Водний режим.

Вимогливість овочевих культур до води зумовлена біологічними особливостями і умовами навколишнього середовища. Для формування врожаю овочеві рослини забирають з грунту велику кількість води, оскільки вона в житті рослин відіграє важливу роль. В усіх тканинах овочевих рослин вода складає значну частину їх загальної маси, виконує транспортні функції по переміщенню поживних речовин з коренів до листя та в інші органи, бере участь у процесі фотосинтезу, регулює температуру листя при транспірації. Вуглекислий газ краще асимілює при достатньому насиченні листків водою, вона входить до складу кожної живої клітини рослин, з нею рослини всмоктують з грунту мінеральну поживу. Безперервне забезпечення рослин водою необхідне для доброго розвитку продуктивних органів.

Капуста дуже вимоглива до вологи. Добрий ріст та формування високого врожаю можливий тільки при зрошуванні. При урожайності 30 т з га капуста потребує 2 тис. м3, при 100 т - 5, 5 тис м3 води. Особливо чутлива капуста до дефіциту вологи після висадки розсади у відкритий ґрунт, а також у фазі активного росту і формування качана. Висока продуктивність капусти забезпечується при вологості ґрунту 80-75 % найменшої вологоємкості і відносної вологості повітря 75-90 %. Для підтримання оптимальної вологості ґрунту на рівні 80% найменшої вологоємкості в різних грунтово - кліматичних зонах необхідно проводити від 5 до 12 поливів нормою 300-350 л води на 10 мІ в період до початку формування качана та 450-500 л в період росту головки. Відхилення вологості ґрунту від оптимуму призводить до зниження продуктивності рослини. При зниженні вологості грунту до 60 % НВ листки покриваються сизим нальотом, краї листка підвертаються. Надмірна вологість грунту, особливо при понижених температурах, призупиняє ріст капусти.

При зниженні відносної вологості повітря до 40 % протягом 20 діб різко зменшується врожай капусти. А надмірна вологість повітря при вирощуванні розсади дає сприятливі умови для грибкових хвороб (чорна ніжка).

Для поліпшення водного режиму овочевих культур вживають такі заходи в різних комбінаціях:

· підбір ділянок, на яких природне забезпечення вологою відповідає вимогам рослин;

· снігозатримання, запобігання стоку води, система обробітку грунту з врахуванням місцевих умов;

· у зоні надмірного зволоження застосування грядок і гребенів;

· мульчування поверхні грунту запобігає випаровуванню води і утворенню ґрунтової кірки;

· зменшення кількості рослин на одиницю площі при недостатній вологозабезпеченості;

· лісонасадження і ущільнені кулісні посіви, які поліпшують мікро умови зволоженості повітря, зменшують витрати води рослинами на транспірацію;

· осушення ґрунтів у зоні постійного надмірного зволоження;

· штучне зрошення як основний захід створення оптимального водного режиму в Степу і Лісостепу України. (Лихацький)

Тепловий режим.

У житті рослин тепло відіграє важливу роль. Температура повітря і ґрунту впливає на випаровування води з поверхні ґрунту і транспірацію, всмоктування кореневою системою ґрунтового розчину, асиміляцію, дихання, відкладання поживних речовин у запасаючих органах і плодах та інші фізіологічні процеси, що відбуваються в рослині. Надмірно високі, як і надмірно низькі температури викликають у клітинах незворотні біохімічні зміни, що призводять до загибелі цілої рослини або окремих її органів.

Капуста - холодостійка рослина. Насіння починає проростати при +2…+3°С, оптимальна температура проростання +18...+20°С.

В першому випадку в сходи з'являються через 8-12 діб, у другому - на 3-4 добу. Капуста продовжує ріст при +5°С, але оптимальна для росту та розвитку являється температура +15…+18°С. Температура вище +25°С негативно впливає на формування врожаю, а при вирощуванні насіння пилок втрачає можливість до запліднення. Загартована горщечкова розсада капусти може витримувати короткострокові заморозки до -5°С, незагартована без горшечкова розсада пошкоджується при - -2…-3°С. Максимальну морозостійкість рослина має у фазу наростання листкової поверхні при формуванні розетки листя. В жаркі літні дні ріст рослин припиняється і іноді знижується маса сухої речовини.

У відкритому ґрунті можливість активно впливати на температурний режим обмежена, і головним є вибір календарних строків садіння і посіву відповідно до біологічних вимог культури.

Світловий режим.

Світло є джерелом енергії для фотосинтезу. Синтез хлорофілу, рух пластид у протоплазмі клітин листків, розкриття продихів, утворення і зміна положення окремих органів у просторі, перехід до плодоношення, синтез ферментів і вітамінів - усі ці процеси пов'язані з тривалістю дії світла.

Капуста білоголова дуже вимоглива до світла, особливо під час вирощування розсади. Недостатнє освітлення у цей період викликає її витягування, утворення невеликих листків і пухких головок. В умовах часткового затінення та короткого світлового дня ріст капусти білоголової уповільнюється, а при значному затіненні вона не зав'язує головки.

По своїй природі капуста білоголова - рослина довгого дня (сорти північного походження). Сорти середземноморських екотипів (Сірійський та ін.) - рослини короткого дня. У перший рік вирощування при довгому дні в капусти проходять специфічні біохімічні процеси, що забезпечують на другий рік утворення репродуктивних органів (квітконосних пагонів). Найбільш інтенсивний ріст і розвиток капусти білоголової спостерігається при довгому дні, з більшою силою світлового потоку, у якому поряд з довгохвильовими променями досить багато короткохвильових.

При довгому північному дні розсаду з 4-5 листами одержують на 30-35 добу, тоді як у середній смузі вона досягає цієї фази на 38-42 добу. В умовах Крайньої Півночі капуста при високій інтенсивності фотосинтезу й малих теплових ресурсів забезпечує нагромадження органічної речовини для одержання високого врожаю.

Можливість регулювання світлового режиму обмежується вибором строку вирощування, площею живлення рослин, експозицією схилу ділянки. У загущених посівах рослини затіняють одна одну, і для створення нормального світлового режиму потрібно своєчасно їх прорвати та сформувати оптимальну щільність насадження. Затінювати культурні рослини можуть бур'яни, і своєчасне їх знищення поліпшує освітленість. Надмірну освітленість у літню пору можна зменшити збільшенням густоти насадження або своєчасним посівом куліс з високо - стебельних рослин, які частково затінюють культуру. Так в умовах Степу у кулісах доцільно вирощувати капусту.

Відношення до ґрунтів та елементів живлення.

Потреба овочевих культур у мінеральному живленні значно змінюється залежно від біологічних особливостей виду, сорту, віку рослин, а також від властивостей грунту, погодно-кліматичних і агротехнічних умов. Взагалі овочеві культури порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами більш вимогливі до родючості грунту. Це зумовлене тим, що за порівняно короткий вегетаційний період вони формують велику надземну масу і високий врожай.

Капуста білоголова - є однією із найбільш вимогливою рослиною до родючості ґрунтів. Краще її вирощувати на легкосуглинкових та супіщаних ґрунтах з глибоким орним шаром і високим вмістом гумусу. Піщані ґрунти при внесенні в них гумусо- утворюючих речовин найбільше придатні для капусти ранньостиглих сортів. Ґрунти для вирощування капусти повинні бути добре окультурені, містити велику кількість поживних елементів, нейтральними або слабокислі. Оптимальна реакція ґрунту рН 6, 5-7, 5 на чорноземах на підзолистих ґрунтах, 5-5, 5 - на торф'яних. Капуста добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. На всіх ґрунтах, крім торфових, вона потребує насамперед азотних добрив, нестачу яких не можна компенсувати фосфатними або калійними. Добре використовує післядію органічних добрив. Органічні добрива треба вносити тільки під оранку або під переорювання зябу. Спочатку вносять мінеральні, а потім органічні добрива. На Лівобережжі Лісостепу без зрошення на чорноземах глибоких малогумусних вносять на 1га 30-40 т гною і N60-75 P45-60 K45-60, а при зрошенні - відповідно 30-50 т гною і N110-130 P60-90 K45-60. На чорноземних грунтах Лісостепу і Степу при нестачі гною капусту можна розміщувати після попередників, під які його вносили, а безпосередньо під капусту вносити лише мінеральні добрива. У цьому разі норми добрив потрібно підвищувати: азотних на 15-20, а фосфорних і калійних на 25-30 %. На початку утворення розетки рослини капусти підживлюють з розрахунку N15-20 P20 K20. Під час зав'язування головок підживлення повторюють тими самими дозами.

Капуста білоголова по виносу поживних речовин з грунту займає одне із перших місць серед овочевих рослин. При врожайності 80 кг з 10 м2 рослина виносить з грунту азоту 214 г, фосфору 79 г і калію 200 г. Висока вимогливість капусти до елементів живлення обумовлена невеликими розмірами кореневої системи та високим виносом елементів живлення на одиницю продукції. Вживання окремих елементів живлення під час росту рослини різне. На початку вегетаційного періоду капуста використовує багато азоту, а при формуванні головки - фосфору і калію. На вилугуваних чорноземах капуста потребує на 10 кг або т головок азоту - 44, фосфору - 10, калію 23 г на 10 м2 або кг на 1 га.

В овочівництві є ряд ефективних заходів поліпшення поживного режиму: як загальне поліпшення земель, підбір родючих ґрунтів під овочеві культури, науково обґрунтована система обробітку грунту, підбір кращих попередників, Вирощування на зрошуванні. Але прямим, безпосереднім і ефективним заходом оптимізації поживного режиму є внесення органічних і мінеральних добрив.

5. Технологія вирощування капусти білоголової

5.1 Грунти і місце в сівозміні

Капуста білоголова для формування врожаю потребує великої кількості води. Високі і сталі врожаї у Степу та Лісостепу України дає лише при зрошенні. У західних областях та на Поліссі пізньостиглу капусту, особливо на низинних землях, звичайно не поливають. Добрі врожаї в поліській зоні дає на осушених торфовищах та на заплавах.

Протягом вегетаційного періоду найкращі умови для росту її створюється при вологості грунту, не нижчій 80-75 % найменшої вологоємкості, та відносній вологості повітря 60-80 %.

Кращі для капусти родючі ґрунти з високим вмістом гумусу і рН 6, 2-7, 5. Непридатні для неї ґрунти кислі, на яких вона уражується килою. Щоб уникнути значного поширення хвороб, на попереднє місце її повертають не раніше як через 4 -5 років.

Кращими попередниками є багаторічні трави, огірок, горох, цибуля, томат, озимі зернові. Добре росте вона після кукурудзи на силос, картоплі, перцю, баклажана.

В крупних господарствах капусту розміщують в овочевих зрошувальних і овочево-кормових сівозмінах на рівних, добре спланованих ділянках з довжиною загінки не менше 400-600 м, з урахуванням механізованого збирання врожаю

5.2 Обробіток грунту і застосування добрив

Основний обробіток грунту.

Система обробітку грунту під овочеві, як і під інші сільськогосподарські культури, полягає в підтримуванні на належному рівні і підвищуванні родючості грунту, поліпшенні його фізичних властивостей, загортанні і змішуванні з ґрунтом органічних та мінеральних добрив, знищенні або погіршенні умов життєдіяльності бур'янів, шкідників та збудників хвороб, створенні сприятливих умов для проростання насіння культурних рослин, росту і розвитку рослин, розвитку і розмноження корисних ґрунтових мікроорганізмів, подрібненні решток попередньої культури.

Комплекс механічних операцій впливу на ґрунт включає: лущення поверхні поля, оранку, боронування, культивацію. Вибір прийомів обробітку, строки і послідовність операцій залежать від попередника та інших особливостей як попередника, так і біологічних і агротехнічних особливостей наступної культури та сорту, під які готується площа, від ботанічного складу бур'янів, способів і видів внесення добрив.

Обробіток ґрунту під капусту пізню розпочинають відразу після збирання попередника - площу лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см у два сліди. Після попередників, що порівняно рано звільняють поле, лущать через 10-15 днів лемішними лущильниками ППЛ-10-25, ППЛ-5-25 на глибину 14-16 см. При розміщенні капусти після люцерни поле лущать плугом ПЛН-4-35 без полиць на глибину 5-6 см.

Після внесення органічних та мінеральних добрив проводять зяблеву оранку на глибину 22-25 см на супіщаних дерново-підзолистих ґрунтах і 27-30 см на суглинкових чорноземах плугами з передплужниками ПЛН-4-35, ПЛН-6-35 в агрегаті з трактором Т-150К. На важких запливаючих ґрунтах західних областей та Полісся навесні зяб, як правило, треба переорати, що дає змогу приорювати гній, який вивозять на поле протягом зими.

Внесення добрив.

Пізня капуста добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. На всіх ґрунтах, крім торфових, вона потребує насамперед азотних добрив, нестачу яких не можна компенсувати фосфатними або калійними. Добре використовує післядію органічних добрив. Органічні добрива треба вносити тільки під оранку або під переорювання зябу. Спочатку вносять мінеральні, а потім органічні добрива.

Для одержання високого врожаю капусти велике значення мають органічні добрива, які сприяють відновленню структури грунту, поліпшують водно-фізичні властивості (водопроникність, вологоємкість). Вони є джерелом вуглекислоти, сприяють фотосинтезу. Значно підвищують врожай капусти мінеральні добрива при нормі 60-120 кг/га кожного елемента живлення залежно від попередника і грунту. Фосфорно-калійні добрива у центральних і південних районах вносять під зяблеву оранку, азотні - навесні під культивацію.

Технологія внесення органічних добрив передбачає рівномірний розподіл їх по поверхні поля, а також термінове (не більше як через 2год після внесення) загортання в ґрунт. Недотримання цієї вимоги призводить до висушування і вивітрювання гною, внаслідок чого втрачаються поживні речовини і знижується ефективність його внесення.

Після лущення вносять мінеральні й органічні добрива, використовуючи розкидачі для мінеральних добрив ІРМГ-4, РУМ-5, РУМ-8. Органічні добрива транспортують до поля і розкидають рівномірно розкидачами РОУ-5, РТО-4, КСО-9, ПРТ-10. Навантаження органічних добрив в гноєрозкидачі проводять ПБ-35 з ДТ-75, мінеральні добрива завантажують у розкидачі екскаватором ПЭ-0, 8Б з трактором ЮМЗ-6АЛ, а при необхідності їх попередньо подрібнюють стаціонарною установкою АИР-20.

Інститут овочівництва і баштанництва УААН рекомендує вносити під пізню капусту в Лісостепу України без зрошення на чорноземах глибоких малогумусних вносять на 1 га 30-40 т гною і N60-75 P45-60 K45-60, а при зрошенні - відповідно 30-50 т гною і N110-130 P60-90 K45-60. На темно-каштанових ґрунтах Степу при зрошенні ефективне внесення 40-50 т/га гною і N80-110 P40-70 K25-45.

Капуста позитивно реагує на вапнування кислих опідзолених ґрунтів. Дія вапна найповніше виявляється на другий - третій рік після внесення. На солонцюватих грунтах обов'язкове гіпсування (2-4 т/га гіпсу) восени після зяблевої оранки.

Під пізню капусту, призначену для зимового зберігання, Інститут овочівництва і баштанництва УААН рекомендує вносити мінеральні добрива з розрахунку N120-140P120-180 K60 або 40 т/га органічних добрив разом з N₁₂₀ і P₁₂₀ на 1га і підтримувати вологість грунту не нижче 80-75 % НВ.

Такі норми добрив у період вегетації сприяють нагромадженню підвищеної кількості сухих речовин, цукрів, тому вони краще зберігаються зимою.

Весняний обробіток грунту.

Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути спрямований на збільшення запасів вологи і поживних речовин у ґрунті та на сприяння проростання насіння бур'янів і знищення їх сходів.

Весняний обробіток починають з боронування зябу зубовими боронами у широкозахватних зчіпках С-11У чи С-18, СП-16. В агрегаті з зубовими боронами ЗБЗТС-1, 0 зчеплені легкі посівні борінки ЗБП-0, 6А, після них поверхня ґрунту стає рівнішою. Структурні ґрунти краще розробляє шлейф-борона ШБ-2, 5. Вирівнювання зябу боронами чи шлейф-боронами зменшує втрати вологи з поверхні. Для кращого вирівнювання ранньовесняне боронування (закриття вологи) проводять у два сліди під кутом до напрямку оранки.

Після закривання вологи і розпланування площі поле культивують на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням культиватором КПС-4 з трактором ДТ-75. Якщо восени з будь-яких причин не внесли мінеральні добрива, їх вносять перед першою культивацією. Після культивації поверхню грунту обов'язково коткують гладенькими котками СКГ-2, що прискорює з'явлення сходів бур'янів, які знищують при наступній культивації. За умов посушливої погоди навесні для прискорення з'явлення сходів бур'янів на зрошувальних землях доцільно провести дощування невеликими нормами (100-150 м³/га), щоб зволожити верхній шар грунту.

Другу культивацію проводять так само, як і першу. У період між другою культивацією і передсадивним глибоким розпушуванням грунту поле ще раз коткують.

Перед садінням розсади проводять глибоке (14-16 см) розпушування грунту культиватором КПС-4 з одночасним внесенням трефлану або рам роду.

Використання гербіцидів.

Капуста пізня досить чутлива до дії гербіцидів. Тому застосовувати їх потрібно обережно, суворо дотримуючись рекомендованих норм та строків внесення.

Слід мати на увазі, що підвищення доз та повторні обприскування можуть призвести до пригнічення рослин, нагромадження залишків гербіцидів у головках.

При вирощуванні капусти білоголової до висадки розсади або висіву насіння високоефективними гербіцидами є бутизан 400, нітран, пенітран, семерон, стомп, треф лан, а по вегетуючим рослинам капусти (після висадки розсади) - бутизан 400, лонтрел 300, набу, поаст, семерон, тарга, тарга супер, фуроре супер, фюзилад супер. Для знищення сходів бур'янів під передпосівну або передпосадкову культивацію вносять гербіциди на поверхню грунту штанговими обприскувачами ОПШ-3200 та ОПШ-15-01 або ОМП-1200. Обприскування ґрунту гербіцидами проводять вранці (7-10 год.) або увечері (16-20 год.), при швидкості вітру не більше 4 м в секунду, оптимальна температура грунту в шарі 0-10 см в межах +12…+25°С, повітря +18…+25°С.

Не можна вносити гербіцид з інсектицидами. Їх слід застосовувати не пізніше як за 7 днів до обробки посівів гербіцидом і не раніше як через 6-7 днів після неї.

5.3 Сортимент

Кожний різновид білокачанної капусти дозріває по-різному, тому за часом, витраченому на повне вирощування врожаю, вона класифікується на:

§ ранньостиглі;

§ середньостиглі;

§ середньопізні;

§ пізні.

Сорти раннього дозрівання

У ранньої капусти качани невеликого розміру, тип малоурожаен, плоди часто тріскаються, тому не рекомендується їх зберігати. На дозрівання культури йде 90-120 днів з моменту посіву. Використовують ранні сорти в свіжому вигляді. Існують наступні різновиди ранньостиглої капусти:

§ № 1 Грибовський 147 - круглі дрібнуваті плоди середньої щільності. Якщо весна випала довга, то більша частина культури утворює квітконоси. Вона нестійка до кілі і сильно їй уражається.

§ № 1 Полярний к-206 - качани щільні, округлої форми, потребують доброму грунті, вологолюбні, морозостійкі. Якщо тип вирощений на Півночі, то капусту можна зберігати і квасити, в інших регіонах вживається у свіжому вигляді.

§ Червнева - скоростигла, середні плоди мають відмінні смакові якості. Підходить для клімату Хабаровського краю і Уралу. Похолодання і заморозки до -5 градусів їй не страшні.

§ Скоростигла - дружно ростуть вилки круглої форми з дозрівають і смаковими якостями нагадують Червневу.

§ Трансфер F1 - високоврожайна, не розтріскується у період дозрівання, середньої щільності качани досягають у вазі 1, 5 кг. Рання капуста потребує родючих грунтах, вологолюбна.

§ Малахіт - дрібні, щільні плоди, сорт високоврожайний, ранній, плоди практично не розтріскуються.

§ Парел F1 - стабільна високоврожайна різновид овоча, качани стійкі до розтріскування, зберігається культура не довго, тому застосовується у свіжому вигляді. Плодам не страшно фузаріозне в'янення.

§ Атлета F1 - невеликі круглі плоди не піддаються розтріскування, застосовуються для приготування супів і салатів.

5.4 Строки, способи і норми висіву насіння

Підготовка насіння до сівби.

Отримання високого товарного врожаю капусти в більшому залежить від якості і фізіологічного стану насіння. Висів насіння крупніше 1, 5 мм, термічно та хімічно знезаражених, підвищує дружність сходів, стійкість рослин до хвороб і інших зовнішніх впливів. Перед висівом насіння перевіряють на схожість, вологість, сортову чистоту, енергію проростання. Крім цього їх калібрують, прогрівають, замочують, барботують, дражують, обробляють хімічними препаратами. Висівають свіже однорічне, підготовлене насіння, яке забезпечує інтенсивний ріст. За 2 доби до висіву насіння калібрують. Цей прийом гарантує дружні та рівномірні сходи при вирощуванні доброякісної розсади. Для цього насіння відбирають решетах (ситах) з діаметром отворів 1, 5-1, 7 мм. Таке калібрування по розміру дозволяє відібрати крупну (діаметром більше 2 мм), середню (1, 5-2 мм) фракцію, щоб маса 1000 насінин була не менше 4-5 г. Дрібну фракцію (діаметром менше 1, 5 мм) для висіву не застосовують, а крупну та середню висівають окремо.

Крім калібрування на решетах, використовують ефект закону Архімеда. В 3-5 % соляний розчин насипають насіння, їх витримують 7-10 хвилин з постійним перемішуванням. Для висіву використовують лише те насіння яке осіло на дно ємкості. Після цього осівше насіння промивають проточною водою.

Відкаліброване насіння з метою захисту від грибкових захворювань і кили прогрівають у воді (+48…+50°С) протягом 20 хвилин, з наступним швидким охолодженням протягом 2-3 хвилин. Після прогрівання насіння розстилають тонким шаром на фільтрувальному папері і підсушують на повітрі до сипучості.

Якщо насіння підготовлюють способом барботування, його після охолодження не підсушують, а поміщають в спеціальну ємкість з водою, поєднуючи цей спосіб з обробкою стимуляторами росту. Розчиняють 100 мг гумата натрію в 1 л води. Крім цього застосовують харчову соду - 5-10 г на 1 л води. Застосовують також передпосівне замочування насіння в розчині розаліну 10 мг/л або гібберсибу 50 мг/л з експозицією 12 г при розході розчину 2 л на 1 кг насіння. Барботування - збагачення насіння киснем за допомогою акваріумного компресора, відбувається 48 годин, частина насіння за цей час може прорости. Тому насіння зразу висівають.

Для прискорення з'явлення сходів насіння замочують до набухання на протязі 12-16 годин у воді при температурі +20…+25°С, після чого їх розстеляють тонким шаром і просушують на повітрі в тіні.

Хороші результати при вирощуванні розсади дає додавання мікроелементів під час дражування насіння, що збільшує стандартність розсади і зменшує ураження рослин чорною ніжкою. Дражування насіння капусти проводять заздалегідь (за 1, 5-2 місяці до висіву) з наступним їхнім підсушуванням при температурі +30°С і доведенням до вологості 9 %.

Важливу роль при вирощуванні всіх сільськогосподарських рослин, в тому числі капусти білоголової відіграють схеми сівби і густота рослин.

Оптимальна густота рослин капусти в різних грунтово - кліматичних умовах України складає: для ранньостиглих сортів 47 - 57 шт. на 10 м², середньоранніх - 42 - 55, середньоспілих - 35 - 40, середньопізніх - 28 - 32 і пізньостиглих - 24 - 28 шт. на 10 м².

Ефективність схем розміщення рослин капусти визначається двома параметрами - густотою і коефіцієнтом рівномірності їх розміщення на площі. Регулювання площі живлення за рахунок широких міжрядь не завжди вдається отримати вирівняні по біометричним показникам головки, але шляхом загущення посадки в рядках можна збільшити врожай капусти на 11-17 %.

Вирощування розсади.

Для сівби використовують свіже, однорічне насіння, яке надалі забезпечить інтенсивний ріст рослин. Перед сівбою відбирають велике насіння на решетах з діаметром отворів 1, 5-1, 7 мм, щоб маса 1000 шт. насінин становила не менше 4 г.

Для знезаражування проти фомозу, судинного бактеріозу та фузаріозного в'янення насіння капусти прогрівають 20-25 хв. у гарячій воді при температурі 50 °С, протруюють біопрепаратом фітолавін-100 - 5 г/кг. Ефективне намочування насіння капусти у розчинах мікроелементів: 0, 01 - 0, 03 % борної кислоти, 0, 02 % сірчанокислої міді, 0, 05- 0, 1 % сірчанокислого марганцю, 0, 03 % сірчанокислого цинку.

Насіння пізньостиглих сортів капусти білоголової висівають у парники або у відкриті розсадники в Поліссі 20-25 квітня, Лісостепу 25квітня - 5 травня, Степу - 30 квітня - 15 травня.

Норма висіву насіння на одну парникову раму 10-12 г, а на 1 м² 8-10 г визначена з таким розрахунком, щоб з парникової рами одержати 1500- 1800 шт., а з 1 м² теплиці - 1000-1200 шт. сіянців. Висівають насіння парниковими сівалками ПРСМ-7, СОП-43 або вручну на глибину 1- 1, 5 см.

Після сівби недостатньо зволожену грунтосуміш поливають, парники накривають рамами та матами, підтримуючи у цей період температуру 17-23°С. При такій температурі сходи з'являються через 3-4 доби і залишаються у фазі сім'ядолі більше декади.

У перші 3-4 доби після появи сходів температуру повітря підтримують у межах 6-8°С, а надалі до появи першого справжнього листка - в сонячні дні 12-13°С, похмурі - 9 -10°С, вночі - 6 -7°С. У цей час розпушують міжряддя, прополюють бур'яни, видаляють недорозвинені, відстаючі в рості рослини. З початком росту першого справжнього листка температуру в споруді підвищують на 3- 4°, провітрюють і при потребі поливають.

У віці 16-18 діб від сівби рослини пікірують у торфоперегнійні горщечки 8X8 або 10Х10 см. У більших горщечках розсада виростає міцніша, з товстим стеблом. Рослини, одержані з такої розсади, краще переносять несприятливі навколишні умови, швидше розвиваються і забезпечують більш ранній та високий врожай.

При пікіруванні сіянці у ґрунт заглиблюють до сім'ядольних листочків, що сприяє утворенню на під сім'ядольному коліні додаткових корінців. Після пікірування рослини поливають теплою (25-28°С) водою з розрахунку 10 л води на одну парникову раму чи 1 м² теплиць.

Зразу після пікірування сіянців парники на 2-3 доби притінюють матами і підтримують температуру повітря у межах 12-14°С в хмарні і 16-18°С в сонячні дні, вночі - 8°С. Коли рослини приживуться після пікірування, їх підживлюють, вносячи 20 г аміачної селітри, 30 г - суперфосфату та 10 г калійної солі, розчинених у 10 л води на одну парникову раму. Через декаду підживлення повторюють, збільшивши кількість добрив в 1, 5 рази.

За 8-10 діб до висаджування у відкритий ґрунт проводять третє підживлення розсади: вносять 50-70 г суперфосфату та 30-40 г калійної солі, розчинених у 5 л води на Одну парникову раму або 1 м² теплиці. Після кожного підживлення розчин солей слід змити з листків рослин, щоб запобігти опікам.

Виключення азотних добрив при останньому підживленні сприяє підвищенню вмісту цукрів у рослинах, а разом із загартуванням дає можливість підвищити морозостійкість рослин після висаджування їх в поле.

Інститут овочівництва і баштанництва розробив технологію вирощування розсади ранньої білоголової капусти у плівкових теплицях з обігріванням. У теплицях розсада розвивається швидше, ніж у парниках, і собівартість її набагато нижча. За 15-20 діб до висаджування розсадну відкритий ґрунт теплиці перестають обігрівати, а за 8-10 діб добре вентилюють для її загартування. При вирощуванні в теплицях розсада буває готова до висаджування через 55-60 діб після сівби.

Оптимальний вік розсади 60-65 днів при вирощуванні під рамою 300 -400 рослин та 70-75 діб при вирощуванні 150-200 шт. До часу висаджування рослини повинні мати в першому випадку 6-7, а в другому 8-9 справжніх листків.

Висадка розсади.

Строки висадки розсади капусти - важливий елемент технології вирощування. Вони впливають на якість продукції. При виборі строків висаджування розсади звертають увагу на фактичну температуру повітря і ґрунту, критичну для росту рослини. Для висаджування бажана похмура дощова погода. У жарку сонячну погоду розсаду висаджують під вечір. Запізнення з висаджуванням розсади на тиждень призводить до затримання росту і розвитку рослини та формування головок, що приведе до зміщення строків збору врожаю на два тижні і великим втратам врожаю. Дослідження проведені в Інституті овочівництва і баштанництва УААН, показують, що запізнення з висадкою розсади капусти білоголової пізньої на 6 діб знижує врожай на 5 %, на 12 діб - на 14 % і на 18 - на 20 %. При висаджуванні розсади капусти пізньої в дуже ранні строки також отримують продукцію на 20 % менше за рахунок зниження товарності головок.

Строки висаджування розсади ранньо стиглих сортів і гібридів капусти білоголової має дуже велике значення. При ранньому висаджуванні головки восени розтріскуються. При запізненні з висаджуванням розсади знижується урожайність. При цьому орієнтовними строками висаджування розсади цих сортів та гібридів з порівняно коротким вегетаційним періодом (Єлєновская, Подарок, Столична, Структа F1, Адаптор F1, Бузоні F1 та ін.) на поліссі і Прикарпатті 5-10 червня, лісостеп - 25 травня - 5 червня, степ і Закарпаття - 10 - 20 червня, а в Криму 1 - 10 червня. Сорти і гібриди з більш довшим вегетаційним періодом (Амагер 611, Белоснєжка, Ліка, Харківська зимова, Новатор F1) висаджують на 5-10 діб раніше.

Капусту висаджують широкорядним, квадратним і лєнточним двох- трирядним способами.

Механізоване або ручне висаджування розсади капусти проводять всіма трьома способами за схемами розміщення 60x30 - 40, 70x30 - 35, 90x25 і (50+90)x30 - 35 см; середньої - 60x50 - 60 і 70x35 - 40 см; пізньої - 60x60, 70x70, 70x40 - 50, 90x35 - 45 см.

Через 4-5днів після садіння проводять підсадку рослин в місцях, де вони з якихось причин не прижилися.

5.5 Догляд за рослинами

Важливою умовою росту й формування врожаю капусти є своєчасність проведення заходів з догляду за рослинами.

Після садіння розсади і після садивного поливу важливо своєчасно провести перше розпушування міжрядь, оскільки під час механізованого садіння ґрунт значно ущільнюється. Його проводять через 1, 5-2 доби після поливу культиваторами рослинопідживлювачами КОР-4, 2 з стрілчатими лапами посередині міжрядь і долотоподібними по боках. Глибина першого розпушування 6-8 см, а наступних - 8-10 см. Для наступних розпушувань замість стрілчатих можна встановлювати долотоподібні лапи. На культиватор монтують також робочі органи з комплекту ППР-5, 4.

На зрошувальних землях міжряддя розпушують після кожного поливу, після опадів більше 10 мм і у міру відростання бур'янів. За вегетаційний період до змикання рослин проводять 3-4 міжрядних обробітки та 1-2 ручних прополювання у рядках з розпушуванням грунту навколо рослин.

Непогані результати дає застосування на культиваторах спеціальних лап з полицями, які загортають землю сходи бур'янів у рядках, від того ті гинуть.

Капуста пізня, яка має слабку кореневу систему і велику листкову поверхню, потребує підвищеної вологості грунту. На зрошувальних землях її треба систематично поливати, особливо у період формування і росту головок, оскільки перерви у водопостачанні в цей час можуть викликати розтріскування їх після відновлення поливів.

Поливати капусту треба так, щоб вологість грунту не була нижчою 75-80 % найменшої вологоємкості. У Лісостепу її слід поливати 1-2 рази у період утворення розетки та 2-3рази у період утворення і росту головок; у північному Степу - 2-3 рази в період утворення розетки і 5-6 разів у період росту головок; у південному Степу - відповідно 3-4 і 6-7 разів.

Підживлюють рослини як звичайними культиваторами-рослинопідживлювачами КОР-4, 2, КРН-4, 2, так і гідро-підживлювачами одночасно з поливами. Обов'язковою умовою ефективного використання добрив при підживленні є загортання їх у вологий шар грунту ближче до коренів рослин або полив після підживлення.

Через 8-10 днів після садіння у відкритий ґрунт, коли утримуються низькі температури і поживні речовини з ґрунт засвоюються слабо, рослини підживлюють сумішшю мінеральних добрив - 1 ц/га аміачної селітри, 1 ц/га суперфосфату та 0, 3 ц/га калійної солі. Друге підживлення проводять через декаду - півтори після першого і третє - ще через 10-15 днів, тобто на початку формування головок.

Після приживлення розсади підживлення проводять азотними, а при формуванні головок - підживлюють фосфорними і калійними добривами.Пізнє підживлення азотними добривами, особливо у фазу масового дозрівання головок, викликає надмірне накопичення нітратів.

Важливим елементом інтенсивної технології вирощування капусти є боротьба з шкідниками та хворобами. Найбільшої шкоди завдають капусті хвороби (кила, фузаріозне в'янення, судинний та слизовий бактеріоз) і шкідники (капустяна муха, хрестоцвіті блішки, капустяна міль, білан та совка)

Для успішного захисту посівів від хвороб і шкідників треба застосовувати систему, яка включає агротехнічні, організаційно-господарські та хімічні заходи боротьби. Агротехнічні заходи передбачають правильне розміщення капусти після кращих попередників, висаджування її на одне й те ж саме місце або після інших хрестоцвітих не раніше як через 4-5 років. Важливо також не допускати забур'янення плантацій капусти і систематично видаляти з поля і знищувати післязбиральні рештки. Важливою умовою високої ефективності хімічних заходів боротьби є своєчасність їх проведення.

На великих територіях обприскування капусти пестицидами проводять машинами ОН-400-3, ОП-2000-2-01, ОПШ-15, ОВТ-1В, ПОУ, ПОМ-630-2, а опилювання - ОШУ-50А. При обробці кінець обприскувача встановлюють на відстані 50см від рослин, що забезпечує покриття рослин мілким розпилом робочої рідини.

Для обприскування рослин інсектицидами і фунгіцидами використовують дощувальні установки ДДН-45 і ДДН-70.

Застосовувати пестициди при обробці овочевих рослин слід обережно, дотримуючись рекомендацій, тому що вони впливають на процеси асиміляції, врожайність і значною мірою на якість продукції.

Хімічні обробки капусти припиняють в залежності від терміну дії препарату за 20-30 днів до початку збору.

Одним із важливих факторів росту і розвитку капусти білоголової, з яким зв'язана продуктивність рослин і якість врожаю, є площа живлення. Її розмір залежить від біологічних особливостей рослини, технологічних прийомів і елементів вирощування: способу вирощування розсади, схеми розміщення і густоти рослин та ін.

Важливе місце у питанні підвищення врожайності повинно бути відведене підвищенню коефіцієнта використання рослинами сонячної радіації завдяки правильному розміщенню їх у посівах, збільшенню площі листків, подовженню строку їх активного життя. Правильний вибір густоти стояння та способу розміщення забезпечує можливість уникнути перегрівання грунту, яке викликає порушення водообміну у рослин, а умови водообміну і транспірація дуже впливають на фотосинтез.

Кількість рослин, що розміщується на гектарі, залежить від сорту, ґрунтових умов та рівня агротехніки. Щодо цього особливості сорту капусти відіграють більшу роль, ніж в інших овочевих культур, оскільки рослини дуже різняться за величиною. Рівень родючості ґрунту та зрошення значно впливають на вибір площі живлення.

Найефективніша площа живлення така, що забезпечує максимальний і доброякісний урожай з одиниці площі. Оптимальною площею живлення для середньопізніх і пізніх сортів в умовах зрошення є 70х50-55 см, а при обмеженому зволоженні - 70х60 або 70х70 см. Висаджують капусту пізньостиглу також за стрічковою схемою 90+50 з такою ж відстанню між рослинами.

При зменшенні площі живлення спостерігається тенденція до послаблення стійкості рослин до хвороб та розтріскування головок, зниження середньої її маси і збільшення загального врожаю з одиниці площі. При цьому якість урожаю знижується. Для пізніх сортів краща площа живлення 0, 42-0, 49 м² з квадратним розміщенням рослин.

Хімічні обробки капусти припиняють в залежності від терміну дії препарату за 20-30 днів до початку збору.

5.6 Збирання та зберігання врожаю

Збирають пізню капусту за один раз, коли утворяться великі щільні головки, вручну або за допомогою платформ та капустозбиральних комбайнів. Головки капусти витримують короткочасні приморозки до мінус 5-7°С, але тоді вони погано зберігаються і краще використовувати їх для квашення. Збирання капусти в господарствах полягає поки що в підрубуванні головок гострими лопатами або великими ножами, складанні їх у купи і навантаженні на транспортні засоби вручну. На головках залишають 3 - 4 покривних листки для захисту їх від забруднення і механічних пошкоджень. Щоб частково механізувати збирання капусти пізньої, можна застосовувати транспортери-навантажувачі ТШН-25 та інші широкозахватні транспортери. Для повної механізації процесу збирання капусти використовують капустозбиральні комбайни МКС-1 (однорядний) та УКМ-2 (дворядний). Продуктивність праці при цьому підвищується в 3 - 4 рази, поліпшується організація праці при збиранні.

Збирають капусту пізню в суху погоду, коли температура повітря вдень опускається до +4…+7°С, а вночі вона тримається на рівні 0. Повітряні прошарки між листками головки надають капусті стійкості до короткострокових дій від'ємних температур. Висока температура призводить до розтріскування головок. Капусту збирають вручну і машинами. При ручному збиранні за допомогою спеціальних ножів зрубують качани з кількома щільно прилеглими до качана покривними зеленими листками, щоб зберегти продукцію від пошкодження і забруднення, укладають їх у купи, а потім вантажать у транспортні засоби.

Правильно підібрані терміни збирання врожаю капусти білоголової пізньостиглих сортів гарантують довготривале зберігання. Ранні терміни збирання підвищують уміст нітратів, головки стають в'ялими, непридатними для використання. Залежно від зони вирощування капусту збирають у жовтні (на Поліссі) або в листопаді (на Півдні) у фазі технічної стиглості, залишаючи на головці 3-4 покривні зелені листки з восковим нальотом, що мають високі фунгітоксичні властивості. Якщо головки зібрати пізно, вони почнуть швидко розтріскуватися і викидати стрілки.

Перед тим як збирати врожай, слід звернути увагу на явні ознаки дозрівання капусти. Зазвичай у капусти починають жовтіти покривні листки, що означає припинення росту рослини. Обов'язковою має бути дружність достигання головок, які повинні досягти характерних розмірів і щільності для сорту.

Зважаючи на високі літні температури й нестачу вологи, пізньостиглі сорти білоголової капусти інколи мають гіркуватий присмак, але в післязбиральний період гіркота зникає. Не слід боятися невеликих осінніх приморозків до -5 °С. Смакові якості продукції від цього лише покращуються.

Капусту в Україні збирають здебільшого вручну. Під час збирання дотримуються таких правил:

* на головці очищують пошкоджене листя, залишивши 2-3 покривні листки;

* одразу відсортовують дрібні головки;

* не допускають забруднення місця зрізу ґрунтом, оскільки головки будуть псуватися, ставатимуть непридатними для зберігання;

* ніж повинен бути достатньо гострим і великим, щоб можна було одним махом відрізати головку від зовнішнього качана;

* якщо головка має ознаки гниття або пошкодження шкідниками, її негайно видаляють;

* під час навантажування і розвантажування транспортних засобів не допускають поранення головок.

Капуста, зібрана механізовано, гірше зберігається, адже пошкоджується більше.

...