12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України

Дг'яна: трансформація розуміння медитації від "Ріґведи" до Упанішад

Д.А. Данилов, здобувач ступеня к. н.

Анотації

У статті здійснюється аналіз терміна "дґ'яна". Висвітлюються зміни, як зазнавало дане поняття в період "Ріґведи" та упанішад. Проаналізовано п'ятнадцять уривків з різних текстів, де названий термін вживається. У висновках показано відмінність в розумінні цього терміна і його трансформацію від зверненої назовні думки, що об'єднує людину з метафізичним світом в "Ріґведі", до конкретної практики в упанішадах, необхідної для внутрішньопсихічної трансформації і досягнення езотеричного розуміння.

Ключові слова: дґ'яна, Ріґведа, упанішади, філософія, медитація, йога.

В статье проводится анализ термина дхьяна. Освещаются изменения, которые претерпевало данное понятие в период Ригведы и упанишад. Проанализированы пятнадцать отрывков из разных текстов, где этот термин употребляется. В выводах показано различие в понимании этого термина и его трансформация от обращенной во вне мысли, объединяющей человека с метафизическим миром в Ригведе, до конкретной практики в упанишадах, необходимой для внутрипсихической трансформации и достижения эзотерического понимания.

Ключевые слова: дхьяна, Ригведа, упанишады, философия, медитация, йога.

In this article, the analyze of the term dhyana is conducted. The changes that the concept underwent during the Rgveda and Upanisad periods are analyzed. Fifteen excerpts from different texts have been analyzed, where this term is used. The conclusions show its transformation from the outwardly thought that unites a human with the metaphysical world in the Rgveda to the concrete practice in the Upanisad necessary for intrapsychic transformation and achievement of esoteric understanding.

Key words: dhyana, Rgveda, Upanisad, philosophy, meditation, yoga.

Основний зміст дослідження

Етимологія. Слово "дг'яна" утворене від санскритського кореня dhya [13, 85], що означає "думати" (в індійській граматичній традиції за основу взято корінь dhyai [11, 20]). Суфікс ana, доданий до нього, вказує на те, що це іменник середнього роду, і визначає характер - акт творіння, процес. Отже, значення давнього слова "дг'яна" можна передати українським "думання", російським "думание" та англійським "thinking".

"Ріґведа". Як ми зазначили, гімни "Ріґведи" є найдавнішими індійськими текстами, що збереглися до наших днів. За оцінками деяких індійських учених, їх вік сягає близько 10 000 років [15]. У РГ термін "дг'яна" не трапляється, однак, попри це, наводяться спільно - кореневі слова, такі як dhih'і похідне dhitih. Ян Ґонда [8, 63] доводить, що цей термін означає "візіонерський інсайт", "мислетворне бачення/ видіння". Т.Я. Єлізаренкова погоджується з такими висновками і вживає переклад Рену - "роздивлятися внутрішнім поглядом" [2, 7].

У четвертій мандалі "Ріґведи" в гімні IV.36.2 [16] описується те, за допомогою чого "прозорливі" божества Рибху матеріалізували колісницю [3]. Далі подаємо переклад Т.Я. Єлізаренкової, де термін "дг'яна" вживається у значенні "бачення, що дозволило богам роздивитися технологію творіння чудо-колісниці":

" (Те) прозорливцы, что создали легкоходную. Неопрокидывающуюся колесницу с помощью видения (слово виділено мною. - Д. Д.), (исходящего) из сердца, - Их (мы) сейчас (зовем) на питье этого выжатого сока.

О, Ваджи, Рибху, мы приглашаем вас" [17].

У перекладі Ральфа Гріффіта [10, 225] йдеться про те, що вони створили її "з розуму, думкою" [18]. Відповідно похідний термін перекладено як "думка".

Крім того, в VIII.12.10 [19] зустрічається термін dhltir (дгі - тир). Єлізаренкова перекладає його так:

"Это своевременное произведение, Совсем новое движется к тебе. Почтительное, очень приятное, оно измеряется только (подвигами Индры)" [3, II, 305].

Гріффіт перекладає той самий термін як "наша нова думка" [20], що відповідає історичному періоду та має спрямування до божества [10, 402]. В обох перекладах dhltir вказує на рух у напрямі до божества. В цьому гімні Звернення оформлено як прославляння бога Індри. Перекладач називає цю думку новою, вагомою та приємною.

У гімні X.11.1 [21] вживається однокореневе слово dhiya у родовому відмінку.

"Бык для быка надоил доением неба Струи молока, юный (сын) Адити, безобманный. Он знает все, подобно Варуне, благодаря поэтическому озарению.

Этот достойный жертв пусть принесет жертвы временам жертвоприношений!" [3].

Отже, dhiya - це "джерело знань". У перекладі російською dhiya - "поетичне прозріння", англійською [10, 536] - "всеосяжне знання Варуни" [22].

Нарешті, приклад із третьої мандали "Ріґведи". В гімні Ш.62.10 є рядок, де вживається корінь dhп (у відомій ведичній "мантрі Са - вітрі" [23]). Єлізаренкова наводить такий переклад:

"Мы хотим встретить этот желанный Блеск бога Савитара, Который должен поощрять наши поэтические мысли!" [3]. Очевидно, що в "Рігведі" корінь dhп сповнений містично-поетичних образів. Тут ще немає точного опису практик, особливо утилітарності, лише змальовано світ, у якому діяльність людини, пов'язана з dhi, відбувається зсередини назовні. Вона зазвичай стосується вищих, більш складних явищ. Цей корінь характерний для слів, які означають розширення бачення, пізнання, вивчення космосу.

"Упанішади". В період ранніх упанішад (800-300 рр. до н. е.) [6, 7] термін вживається в інших значеннях.

"Упанішади" є езотеричними і їх ідеї, через специфіку тексту, не завжди очевидні. Жанр апелює також до містичного досвіду, який має бути у слухача. В названий період змінюється і характер передавання знання. Як підкреслює С.В. Лобанов [6, 15], "езотеричний характер передавання "вищого знання" від учителя до учня відображено у назві цих текстів - "сидіння біля [вчителя] "". Зміна жанру та характеру в цей період позначилася і на наповненні терміна "дг'яна".

В "Каушитакі упанішаді" (3.3 [24], 3.4 [25], 3.5 [26]) (~ 800 р. до н. е.)"дг'яна" розглядається як один із інструментів п'яти "життєвих сил", окрім слуху, зору, мовлення та дихання [27]:

". ибо [иначе] никто не смог бы одновременно дать знать об имени речью, об образе - глазом, о звуке - ухом, а мысли - разумом" (3.2) [7, 2, 58].

У вірші 3.4 [28] є цікаве визначення, яке дає нам нове розуміння терміна. В перекладі А.Я. Сиркіна [7, 2, 60] це виглядає так:

"Овладев разумом с помощью познания, он достигает разумом всех мыслей (виділені слова додано. - Д. Д.)" (3.6) [7, 2, 61].

У цьому тексті двічі вживається термін "дг 'яна" в різних значеннях. Наведу переклад А.Г. Сафронова:

"Овладев разумом с помощью познания, он желающий (катап) получает то, что должно познать".

Увагу в цьому тексті привертає те, що "дхіям" зі спільним коренем dhп дає підказку для тлумачення терміна "дг'яна". Тут "думання" подається не лише як самовільний процес, а й як активна дія суб'єкта, спрямована на пізнання об'єкта, і процес пізнання описується через "думання".П. Дойссен зауважує, що через нього в цьому тексті змальовано образ людини, здатної зрозуміти все, що вона забажає.

В "Чхандоґ'я упанішаді", одній з найбільш давніх упанішад (700800 рр. до н. е.), цей термін також пояснюється. В 7.6.1 [29] сказано: "Поистине, дхьяна - большее, чем читта" [7, 3, 122].

Серед категорій, які пов'язані з процесами пізнання, існує ієрархія, і "дг'яна" - це більше, ніж чітта. Відповідно до неї, чітта - це субстанція інтелекту, яка охоплює складові розуму (мовлення і називання) [7, 3, 120].А.Г. Сафронов подає схоже тлумачення: "внутреннее субстанциональное самоощущение человека" [5]. Згідно з текстом "Чхандоґ'ї", поняття "чітта" (інтелект) важливіше, ніж "санкальпа" (воля), оскільки інтелект людини визначає її волю і бажання. "Дг'яна" (думання) важливіше, ніж "чітта", оскільки інтелект розширюється в процесі думання. Нарешті, "віджняна" (розуміння) важливіше, ніж "дг'яна", оскільки є результатом думання. В сьомій главі йдеться про те, що, завдяки пізнаванню та розумінню, людина знає "Ріґведу" та "Яджурведу", а далі перелічуються різноманітні знання, які допомагають оцінити своє ставлення до всього, що відбувається, визначити емоційний потяг та інше. Логіка розміщення кожного явища в цій ієрархії спирається на функцію попереднього. Звідси випливає, що "віджняна" потрібна для здійснення "дг'яни", оскільки думання не має сенсу без розуміння. "Дг'яна" обов'язково спричинює когнітивні процеси.

У 7.26.1 [30] читаємо розмову Санаткумари, який повчає іншого героя "Чхандоґ'я упанішади" - Нараду. Він пояснює концепцію Я-центрованого джерела "дг'яна" (з Атмана) та інших важливих аспектів шанування і каже Нараді, що, якщо людина має певне знання, то "дг 'яна" народжується з її самовідчуття. Наводимо переклад А.Я. Сиркіна:

"Поистине, для того, кто видит так, мыслит так, познает так, из Атмана происходит жизненное дыхание, из Атмана - надежда,. из Атмана - сила, из Атмана - познание, из Атмана - dhyanam (оригінал вставлений і виділений мною. - Д. Д.), из Атмана - мысль, из Атмана - воля, из Атмана - разум." [7, 3, 130]. У "Шветашватара упанішаді" (~ 300 р. до н. е.), у віршах 1.13-1.14 [31], суть "дг'яни" визначається як прямий метод пізнання того, що приховано від ока. Зазначається також, що таке пізнання можливе тільки шляхом наполегливої практики, як і процес добування вогню древнім способом - тертям двох дощечок. Метафорично одну з дощечок автор називає тілом, а іншу - пранавою (звук АУМ). "Дг'яна" позначає вогонь, що криється в дереві. Отже, "дг'яна" є тим, що проявляє приховане від погляду. Процес розпалювання вогню дуже складний і потребує докладання зусиль. На це натякає і автор "Шветашватари", користуючись терміном "нірматхана", який можна перекласти як "тертя дощечок" або "ретельність" практики. Він говорить і про те, що завдяки "дг'яні" можна пізнати також Атман, а саме - якщо практикувати її на процеси в тілі і промовляти звуки АУМ:

"Как не виден облик огня, скрытого [в своем] источнике, [но] основа [его] не гибнет

И он снова добывается в [своем] источнике [с помощью] дерева, - так, поистине, в обоих случаях [постигается Атман] в теле с помощью пранавы.

Сделав свое тело [верхним] арани и пранаву - нижним арани, Усердным трением размышления [человек] увидит бога, подобного скрытому [огню].

Как сезамовое масло в зернах сезама, масло - в сливках, вода - в русле реки и огонь - в кусках дерева,

Так постигает в самом себе Атмана тот, кто взирает на него в правде и подвижничестве" [7, 2, 117].

"Майтрі упанішада" (~ II ст. до н. е.) відома описанням йоґи як "тієї, що складається з шести частин", і пояснює термін, який досліджується в цій статті: пранаяма, пратьяхара, дг'яна, дгарана, тарка, самадгі (6.18) [32].

"Вот правило для достижения этого [единства]: сдерживание дыхания, прекращение деятельности чувств, размышление, сосредоточенность, созерцательное исследование и полное слияние - это называется шестичастной йогой" [7, 2, 150].

В розділі 6.9 [33] йдеться про те, що Атман є і в диханні, і в сонці - один і той самий. Тут "дг 'яною" називається процес роздумів тільки про Атман, його пошук у стані абсолютної концентрації: "Поистине, поэтому знающий, что это - Атман обоих [дыхания и солнца], размышляет лишь об Атмане, совершает жертвоприношение лишь Атману. [Подобное] размышление ^уапаф - додано мною. - Д. Д.) с сосредоточенным разумом восхваляется знающими" [7, 2, 145].

Філософська енциклопедія РАН термін "атман" з упанішад визначає як внутрішню суть, "духовну серцевину" [4, 116] людини, з одного боку, з іншого - як "буття як воно є, тобто вищий Брахман". По-перше, згідно з ученням "Майтрі упанішади", "дг'яна" може бути спрямованою на щось усередині людині. Ця ідея суттєво відрізняється від тієї, що міститься в "Ріґведі". Подруге, це твердження коннотує з процесом, описаним у більш пізньому варіанті Патанджалі, - "дгараною". По-третє, в цьому рядку закладено ідею про суб'єкт психіки, який роздумує і приносить жертви собі, внутрішньому Атману, а не зовнішньому богові. Ця думка є і в більш ранньому рядку 6.1.:

"Поистине, этот [Атман] поддерживает себя в двух [состояниях]: в том, которое - дыхание, и в том, которое - солнце. Далее, поистине, у него два пути - внутрь и вовне, оба они возвращаются и днем, и ночью. Поистине, то солнце - внешний Атман, дыхание - внутренний Атман. Поэтому путь внутреннего Атмана измеряется вслед за путем внешнего Атмана. Ибо сказано так: [Есть] некто, который просвещен, свободен от зла, надзирает над чувствами, чист разумом, стоек, обращает взор внутрь [себя]. Он - [Атман]. - Путь внутреннего Атмана измеряется вслед за путем внешнего Атмана. Ибо сказано так: Далее золотой пуруша, который в солнце, который из [своей] золотой обители взирает на эту [землю], он - тот, [который], обитая в лотосе сердца, поедает пищу" [7, 2, 142].

Далі - вірш 6.24 [34] (Перекладений мною. Я спирався на переклад А.Я. Сиркіна. Всі авторські виправлення підкреслено).

И также сказано в другом месте: "Тело - лук, Аум - стрела, разум - ее острие, тьма - цель. Поразив мрак, [человек] идет к тому, что не объято мраком. Далее, проникнув через объятое,

он видит Брахмана, что сверкает, словно пылающее колесо, наделен цветом солнца, полон могущества, [находится] за пределами мрака; что светит в том солнце, а также - в луне, огне, молнии. И, поистине, видя его, он идет к бессмертию. - Ибо сказано так:

Размышление (dhyanam) направлено вовнутрь (погружено) в сущность (tattve) и также на цель (laksh'eshu).

дґ'яна ріґведа термін

Благодаря этому, неразличающее распознавание достигает различения.

Когда же разум растворен, то счастье, свидетель которому - Атман,

И есть Брахман, бессмертный, сияющий. Это [высший] путь, [высший] мир" [7, 2, 153].

У цьому вірші повторюється ідея спрямованості "дг 'яни" всередину. Наявність мети вказує також на спрямованість "дг 'яни" і її визначеність у виборі об'єкта. Пояснюється результат практики - цілісне знання (vijnana), яке, як сказано в "Чхандоґ'я упанішаді" (7.7.1.), більше, ніж "дг'яна".

Проаналізувавши сказане в упанішадах, слід зазначити, що саме в цих текстах термін "дг'яна" вживається вперше. В них подається також сформований опис перших технік, метафори, які роз'яснюють сам процес. У поясненнях містяться значущі філософські ідеї, які згодом виявилися в більш систематизованому вигляді у Патанджалі. Автори упанішад описують процес набування метафізичного досвіду як пізнання невідомого, тобто "дг'яна". Мета мудреців того періоду - контролювати мислення шляхом підпорядкування думок. З одного боку, мислення необхідно опанувати для пізнання, з іншого - пізнання є головним помічником у процесі опанування мислення. Автори упанішад вирізняють структури свідомості і вибудовують їх ієрархію. У підсумку ми дізнаємося, що "дг 'яна" більше, ніж "чітта" й "манас", і менше, ніж "ві - джняна". Пізнання, приховане від погляду, потребує завзятості. Саме в упанішадах йдеться про те, що сила "дг'яни" спрямована всередину психіки. Предметом когнітивної функції "дг'яна", роздумів, стає "таттва (таковість) атмана (self, selbest, самость)".

Висновки. Проаналізувавши сказане, можна дійти висновку, що корінь "дхі" і похідне поняття "дг 'яна" в ході історії змінювали своє значення. В "Ріґведі" корінь слова вживається як: візіонерський інсайт, думка, що викликає загальне бачення, процес внутрішнього розгляду, прозорливість, бачення зсередини, як нова своєчасна думка в діалозі з богами, всеосяжне знання, поетична думка та широке бачення.

Дг 'яна в період ранніх упанішад вже не є виключно тим, чим володіють лише ріші, а також їхні учні. В упанішадах ідеться про "дг 'яну" як інструмент пізнання того, що лежить за межами. Його ще потрібно відкрити, пізнати, а це потребує завзяття. Предметом пізнання, на думку авторів упанішад, є "атман". На відміну від "Ріґведи", "таттва атмана" пізнається не тільки в зовнішньому, великому світі й навколишніх предметах; другим вектором роздумів стає внутрішня самість, тобто єство або таковість (таттва)"атма - на" всередині практика.

В упанішадах "дг 'яна" вперше постає як одна з шести складових йоґи і вчення набирає форми складної і кропіткої практики пізнання та об'єднання знання в більш складну ідею. В них "дг'яна" вперше займає місце в ієрархії функцій свідомості між "манасом" і "чіттою", а "віджняна" вінчає її. Сакральність "дг 'яна" визначає її джерело - "атман".

З усього сказаного випливає, що значення терміна "дг 'яна" в період від самгіт і упанішад суттєво різняться. Застосовуючи цей термін, треба пояснювати, якого значення йому надається.

Література

Размещено на Allbest.ru

1. Дюмулен Г. История дзэн-буддизма. - М. - 317 с.

2. Елизаренкова Т.Я. Язык и стиль ведийских риши. - М., 1993. - 320 с.

3. Елизаренкова Т.Я. Ригведа. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://scriptures.ru/vedas/rigveda. htm

4. Индийская философия: Энциклопедия. - М., 2009. - 950 с.

5. Сафронов А.Г. Сутра 1.2 Читта вритти ниродха. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.yoga-sutra.org/2012/12/blog-post_19.html#more

6. Упанишады веданты, шиваизма и шактизма. Антология избранных упанишад. - М., 2009. - 223 с.

7. Упанишады: В 3 т. - М., 1991. - 832 с.

8. Gonda Jan. The Vision of the Vedic Poets. - The Hague: Mouton, 1963. - 376 p.

9. Olivette Patrick. The Early Upanisads. - Ox: Oxford University Press, 1998. - 677 p.

10. Rig Veda, tr. by Ralph T. H. Griffith. - Delhi: Motilal Banarsidass, 2004. - 707 p.

11. The Dhatupathah by J. L. Shastri.3rd reprint. - Delhi: Motilal Banarsidass, 2011. - 52 p.

12. The Rig Veda in Sanskrit. [Digital resource]. - Access mode: http://www.sacred-texts.com/hin/rvsan/index. htm

13. The Roots, Verb-forms and Primary Derivatives of the Sanskrit Language. A supplement to his Sanskrit grammar. Whilliam Dwight Whitney. 1963. Motilal Banarsidass, Delhi. - 250 p.

14. Whicher, Ian. The Integrity of the Yoga Darsana: A Reconsideration of Classical Yoga. - New Delhi: St. University of New York Press, 2000. - 426 p.

15. Зі слов директора та професора дослідного інституту в Сампурнанд Санскріт университет D. Litt. Бхаґиратха Прасада Тріпатхі "Вагіш Шастрі" у приватній беседі (м. Варанасі, 2015 р.).