Щодо деяких особливостей релігійної складової крос-культурних комунікацій в сучасному українському соціумі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо деяких особливостей релігійної складової крос-культурних комунікацій в сучасному українському соціумі

Підставою для аналізу відповідного напрямку досліджень є актуальність постійного розширення мультикультурного простору нашої країни і необхідність вдосконалення відповідних крос-культурних комунікацій. Але якого роду «зацікавленість» нас хвилює? Різноманітність усіх аспектів, дійсно, в межах однієї публікації висвітлити не представляється можливим. Тому зупинимось тільки на деяких з них.

Отже, своєрідним «поштовхом» до написання публікації була Міжнародна наукова конференція «Реформація і сучасний світ (Філософія. Богослов'я. Наука)», присвячена 500-річчю Реформації і організована на базі філософського факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова 28-29 вересня 2017 року, у якій автор приймав участь. В матеріалах конференції, зокрема, відмічалося, що обговорювалося широке коло публічних дискусій про міжконфесійний діалог, толерантність та екуменізм, суперечливий і нерозривний зв'язок науки та релігії, діяльнісну участь релігійних організацій у драматичних суспільно-політичних перетвореннях в сучасній Україні на переламному етапі її розвитку - можливо, не менш визначальному, ніж у часи Мартіна Лютера [1]. Серед усіх цих напрямків роботи конференції хотілося б, в першу чергу, розвинути такий, як «Вплив філософських і богословських ідей Реформації на економічні і політичні процеси сучасного суспільства». І це цілком обгрунтовано, оскільки, як відомо, саме «економіка визначає можливості та міць держави» [2, с. 93].

Аналіз можливо розпочати з такого відомого факту, як те, що релігія впливає на економічну успішність соціуму. У християнському світі протестанти фінансово найуспішніші, католики - десь посередині, а православні країни - в основному відсталі і приречені на бідність. Феномен помітив і спробував пояснити ще Маке Вебер у праці «Протестантська етика і дух капіталізму». Пізніше вченого багато критикували, однак основа теорії жива й досі: «релігія визначає економічну ідеологію суспільства» [3]. У праці Вебера, в свою чергу, відмічається, що для протестантів спасіння душі виражається у тому, наскільки ти успішний у мирському житті, найвище завдання якого - виконання професійного обов'язку, а соціальна й економічна успішність показує, що людина робить все правильно, Бог з нею і всіляко їй сприяє. Для православ'я ж (особливо українського та російського, куди православ'я прийшло у варіанті аскетичного візантійського монашества) характерна «негативна» господарська етика, через неявну зневагу до матеріального, і тенденцію ставлення до праці, як до необхідного зла з обов'язковою акцентуацію на її «тяжкості»: «Ліпше жменя спокою, ніж дві жмені тяжкої праці й гонитви за вітром» (Екклезіаста 4:6); «Немає нічого ліпшого для людини, ніж їсти та пити і тішитися своєю тяжкою працею» (Екклезіаста 2:24). Та й, взагалі, православ'я від самого «початку» наголошує, що через гріх ми приречені на тяжку роботу, оскільки Бог сказав Адамові: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя... У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий» (Бут.3:17-19). Відмічається, таким чином, що православ'я більш тяжіє до «духовного», «піднесеного», аніж до «мирського», «приземленого». Зазначимо, між тим, таку думку, що, як також відомо, у будь-якої справи є й інший бік. Як щодо протестантизму, то вважається, що це - споживацьке ставлення до інших людей, світу й природи.

Проводяться, відповідно, паралелі матеріального «процвітання» протестантів з волелюбною вдачею американських колоністів, які хлинули завойовувати відкриті нові землі, сподіваючись лише на свої власні сили і розсуд. Це знаходить своє підтвердження зокрема у тому факті, що одне з питань у брошурці для тих, хто готується до іспиту для отримання громадянства США є «Чому пілігрими вирушили до Америки?». Тут таки правильна відповідь, вичерпна у своїй лаконічності: «За релігійною свободою». Релігійну свободу американці вважають стовпом власної ідентичності; вони були ладні «долати заради неї океан, вставати до зброї і терпіти поневіряння» [4]. Зазначене підкреслює й американський політолог Семюел Хантінгтон, який вважав, що саме протестантське походження надає американській нації унікальність і допомагає зрозуміти, чому навіть у XXI столітті релігія лишалася ключовим елементом американської ідентичності. «Америка народилася протестантською; буржуазний же, ліберальний дух сформувався пізніше, причому він не стільки був «імпортований» з Європи, скільки розвинувся самостійно, виріс з протестантської культури перших громад» [4]. Також відмітимо, Хантінгтон писав, що «Україна може розділитись по культурній лінії між більш католицькою Західною Україною і православною Східною Україною: хоча цей підхід висуває на перший план можливість російсько-української війни, цивілізаційний підхід зводить його до мінімуму» [5].

Відома така максима, що «кожний бачить [у чомусь] те, що хоче бачити». Також відомо, що Біблія - досить суперечливий витвір. Відтак, виходячи з цього, кожна релігійна течія акцентує увагу саме на якомусь одному з аспектів Біблії. Навіть виникло таке поняття як «Біблійна герменевтика» - мистецтво тлумачення та інтерпретації Біблії. Якраз щодо цього однією з характерних рис, притаманних протестантизму, є дозвіл на вільне самостійне трактування Біблії, на відміну від православ'я, де право інтерпретації належить церкві. В контексті зазначеного можливо у якості своєрідного «виправдання» розповсюдження саме православ'я в Україні звернутися до т.зв. «етногеографічних» засад. А саме, це той факт, що максима «Бог терпел и нам велел» (рос.) можлива бути зрозумілою з огляду на те, що українські родючі землі завжди були дуже «ласим шматочком» для усіх народів, що проживали поруч. І відповідно фактично уся історія України - це історія боротьби за свою землю, своє «коріння», своє «місце під сонцем». Відтак і сформувалась відповідна вдача, ментальність українського народу, у фольклорі якого домінують протяжні тужні пісні про «щастя, волю, лихо й долю». До речі, щодо музичних «уподобань» протестантів, то можливо зазначити, що у передмові до «Збірки пісень до поховання спочилих» сам Лютер написав: «Ми заради доброго прикладу відібрали красиві мелодії і пісні, що використовувалися при папстві для всеношних, заупокійних мес і поховань... і надрукували деякі з них в цій книжечці... але забезпечили їх іншими текстами, щоб оспівувати артикул про воскресіння, а не чистилище з його муками і задоволенням за гріхи, в якому померлі не можуть спочивати і знайти заспокоєння» [6]. Відповідно, на сьогоднішній час на протестантських богослужіннях можна почути музику найрізноманітніших напрямків: це і твори, які вже давно стали класикою - фрагменти католицької меси або православної літургії, протестантські хорали Баха, Генделя, духовні твори Моцарта та інших композиторів; і негритянські спірічуелси, і музичні твори сучасних жанрів і стилів - від популярної музики до важкого року.

Безумовно, у всіх народів є те, що їх споріднює - це потяг до свободи. Відтак, американський протестантизм, на відміну від України, «отримав у розпорядження» т.зв. «вільні від цивілізації землі».

Якраз щодо останнього, то хотілося б звернути увагу ще на один аспект, зокрема ставлення до праці прибічників в сучасній Україні такої релігійної течії, як т.зв. «Рідна Віра». Так, зокрема, у їх основоположеннях наголошується наступне. «Культ Сонця прийшов на Україну в кінці бронзової епохи, і завдяки сему культові українці, як осілий народ, сотворили обрядові пісні на соняшні свята з приспівкою «Даждь-Боже!». Нашу увагу привертає також поема «Князь Лаборець. Міт Срібної Землі», написана в 1923 році. Поему надрукував Володимир Шаян частинами у своєму квартальнику «Світання» [15. №№ 6-10], у повному обсязі я опублікувала її в часописі «Сварог» [14. № 4]. Головна ідея твору - відданість Рідній предківській вірі, яка завжди рятує народ від занепаду. Головний герой поеми, князь Ляборець з Ужгороду, отримав від Дажбога «ясний перстень з огнецвітом», який давав народові незліченні скарби, а князеві розкривав таємниці буття і природи. Спокусившись на проповіді улесливих греків, князь зраджує Віру предків і хреститься водою. Відтоді марніє сам князь і занепадає дух держави. Нарешті, зустріч зі сліпим дажбожичем і його молитва до Дажбога розкриває князеві смисл нав'язаної греками аскези, спрямованої на самознищення народів:

Якби смерть було стремліннє,

В. Пачовський стверджує, що «на цілій Україні християнський культ єднається з культом Сонця. <...> Завдяки тому релігійному культові наші селяни мають в собі той аристократизм духу, оснований на старовинній культурі, якого не має ніякий народ в Європі» [19. 138] [7].

Як бачимо, «артикул про воскресіння» у протестантизмі досить корелює з «радощами життя» у рідновірів. То може не будемо «далеко ходити» у пошуках?

Тож, виходячи з вищевикладеного, що можливо запропонувати.

Певний варіант можемо навести, спираючись на наступне. Існує відома філософська істина про т.зв. «золоту середину» Арістотеля. Вона може бути застосована, в тому числі, і до сфери науки, мистецтва, освіти, і. врешті-решт, до такої частини людської культури, як релігія. Що мається на увазі?

Наприклад, якщо розглядати систему освіти, то щодо України існують такі думки. «Що привело Україну до такого занедбаного стану, у якому вона перебуває сьогодні? Спробуємо відповісти на це питання, зазирнувши у глибинно-психічні чинники українського характеру. У глибинній психології персонального і колективного життя нашого народу, несвідомо проявляється так званий «комплекс меншовартості», притаманний психіці пригнобленого, поневоленого народу. В характері українців відсутні вольові засади, і наявний «комплекс кривди», відчуття «даремності» національних зусиль. Адже українському народові доводилося виживати в умовах соціопсихологічного і політичного конформізму, який передбачав «задоволення у рабстві»» [8, с. 53]. І далі напряму зазначається, що такий стан можливо подолати, за словами О. Кульчицького «в активній соціально- політичній поведінці громади, в пошуках шляхів розбудови державності, в переборенні «малоросійського» комплексу меншовартості, в посиленні раціонально- вольової поведінки особистості, в таких могутніх внутрішніх потягах, що глибоко вкорінені в душі українців» [там же]. Так, сьогодні Україна впевненою ходою крокує у Європу. Цей курс визначено у багатьох законодавчо-нормативних документах нашої держави. Проте зазначається, що і у цьому випадку звичайно, для України важливо побудувати нові відносини зі світовим співтовариством, зокрема з Європою, але не потрібно здійснювати цей процес саме з позиції власної «меншовартості», «головою занурюватися у чуже, багато в чому для нас неприйнятне. Особливо важливо нам, українцям, зі світового культурного надбання увібрати усе найкраще, а також нагадати про своє, національне (часто-густо безцеремонно кимсь привласнене) і показати усьому світові, що й у нас є чому повчитися, а не байдуже дарувати свої досягнення у вигляді еміграції нашого інтелекту та культурних діячів. Сьогодні, як ніколи, Україна не може собі цього дозволити. Інакше, у прагненні комусь догодити, ми можемо просто розчинитися у новому світовому соціокультурному просторі, творити нову державу, але розгубити українську націю» [8, с. 56]. Таким чином, можливо побачити, що робиться висновок про сучасну систему національної освіти як своєрідну «золоту середину» між крайнощами західного раціоналізму, де центральним є поняття «Я» і російським суспільним «Ми». До речі, якщо вже остаточно завершити проведення паралелей із системою освіти, то той-таки М. Вебер звертав увагу на те, що серед протестантів, з їхньою схильністю до «буржуазного» способу життя, більше людей з технічною освітою. Вебер намагався пояснити цей феномен особливим складом психіки, який складається ще на стадії раннього виховання, проте не тільки цим. Так, зокрема, він також зазначав, що «далі, і це найголовніше: якщо навіть, як уже зазначалось, чисельну перевагу протестантів серед власників капіталу і провідних діячів сучасної промисловості ще можна частково пояснити їх здавна існуючим кращим майновим станом, то ряд інших явищ свідчить про існування причиново- наслідкових зв'язків зовсім іншого роду. Насамперед згадаймо хоча б таке повсюдно поширене (хай то буде Баден, Баварія чи Угорщина) явище, як відмінності у характері тієї середньої освіти, яку дають своїм дітям батьки-католики на відміну від батьків-протестантів.. серед католиків-абітурієнтів процент тих, хто закінчив реальні гімназії, реальні училища, цивільні школи підвищеного типу та інші подібні заклади, котрі готують до технічної і торгово-промислової діяльності і взагалі до буржуазного підприємництва, також значно нижчий, ніж серед протестантів. Католики надають явну перевагу гуманітарній підготовці» [9, с. 33]. Тож чи не піти нам і в галузі релігійній шляхом цієї «золотої середини», «гармоніюючи» з викликами сучасної дійсності?

Насамкінець, хотілося б відмітити ще й таке.

Поруч із релігійною свободою «американська релігія» - це колосальне релігійне різноманіття; дивовижна вітальність релігії, особливо вражаюча у порівнянні із занепадом традиційних релігійних практик у західноєвропейських суспільствах та активне, навіть торжествуюче-агресивне вторгнення релігії у політичне життя. «Релігія в США - це і занурена у Кабалу Мадонна, і палкий саентолог Джон Траволта, і чорні мусульмани, і біляві мормони, буддисти й хасиди і мільйони сімей, які не сідають за стіл, не поблагословивши їжу й вішають над своїми дверима прохання, більше схоже на вимогу: «Боже, Поблагослови Америку!» Релігійний плюралізм Сполучених Штатів не просто величезний, він - як наполягає знаменитий «колекціонер» релігій в Америці Джон Гордон Мелтон, - найбільший на землі. Ще на початку 17 ст. спостерігачів вражала релігійна пістрява; вони знаходили гугенотів в Чарлстоні, англікан у Вірджинії, католиків у Сант-Мері Сіті, шведських лютеран у Делавері, ще далі - квакерів, голандських реформатів на Манхеттені, пуритан у Новій Англії, баптистів і «Один-Бог-знає-кого-ще» у Род Айленді» [4].

Колоністи не зупинилися на «ввезених» релігіях, вони продовжували їх творити. У XIX столітті тут з'явилися свідки Єгови, адвентисти сьомого дня і найбільш, мабуть, американська релігія - мормонізм. У XX ст. - п'ятидесятництво, величезна множинність афро-американських релігійних рухів, нові редакції іудаїзму, афро-карібські рухи, ціла низка новітніх релігій - неоорієнталістських, неязичницьких, сцієнтистських, екологічних, спірітуалістичних тощо. Порахувати кількість релігійних напрямків в США навряд чи можливо - якщо ми братимемо до уваги маленькі групи (скажімо, язичницькі) з двома-трьома десятками послідовників, то йтиметься про десятки тисяч. «В останніх виданнях «Енциклопедії американських релігій» Гордона Мелтона перелічується понад 2300 церков, деномінацій, релігійних спільнот, які мають принаймні 2000 вірних» [4]. Надзвичайне релігійне «різнобарв'я» Америки є яскравим прикладом того факту, що благополуччя економічного базису дозволяє спокійне співіснування прихильників різних релігійних течій, себто «благополуччя» сфери духовної.

Тож зазначене явище можливо пояснити як своєрідне герменевтичне коло, коли ціле обумовлює частини, але в свою чергу, частини пояснюють ціле, на відміну, втім, від такої відомої точки зору, що «економічний базис зумовлює культурну надбудову» (Маркс).

Можливо також назвати це і як своєрідне «вміння гармоніювати». Останнє має підгрунтя для пояснення в контексті таких явищ в сучасній дійсності, як релігійний синкретизм та релігійний плюралізм. Як відомо, синкретизм - загальнокультурне явище, означувальне як зовнішнє, неорганічне, штучне з'єднання фрагментів або елементів різнорідних навчань релігійного, антропологічного або космологічного характеру. Його слід відрізняти від релігійного плюралізму, який передбачає мирне співіснування і/або поділ сфер впливу між кількома конфесіями або релігіями без їхнього злиття.

Маємо гарний приклад останнього якраз на теренах Сполучених Штатів, який «добре ілюструють всього лише десять миль авеню Нью-Хемпшир у графстві Монтгомері в околицях столиці США. На цій смузі розташувалися синагога, мечеть, камбоджійський буддійський храм, індуїстський храм та 59 християнських церков й деномінацій, включно з Українською Католицькою і Українською православною парафіями, а також адвентистами, свідками Єгови, лютеранами, унітаріанами, пресвітеріанами, методистами тощо» [4].

Іще декілька слів про роль філософії як щодо питань, які тут розглядалися [економіка і релігія], так і взагалі.

Точка зору «природничника-раціоналіста»: «Математик - це той, хто вміє знаходити аналогії між судженнями, кращий математик - той, хто встановлює аналогії доказів, більш сильний математик - той, хто помічає аналогії теорій; але можливо уявити собі й такого, хто між аналогіями бачить аналогії» (Стефан Банах).

Точка зору «гуманітарія-ірраціоналіста»: «Посередній учитель викладає. Хороший вчитель пояснює. Видатний вчитель показує. Великий учитель надихає» (Вільям Уорд).

Точка зору філософа: «Перш за все я хотів би з'ясувати, що таке філософія... слово «філософія» означає заняття мудрістю і що під мудрістю розуміється не тільки здоровий глузд у справах, але також і досконале знання усього того, що може пізнати людина; це саме знання, яке направляє саме життя, [...] а також відкриття у всіх [виділено автором] науках» (Рене Декарт).

Якраз цю точку зору на роль і місце філософії цілком поділяє автор.

Відтак, закінчити можливо немеркнучими словами Тараса Шевченка: «Учитесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Таким чином, у наведеній роботі зроблено аналіз деякий релігійних течій, які отримали найбільший розвиток у Сполучених Штатах - це, зокрема, протестантизм та інші конфесії християнства - у порівнянні з таким древньослов'янським віруванням, як рідновір'я; їх вплив на формування духовної сфери українського суспільства в контексті становлення крос- культурних комунікацій в Україні як правової соціальної держави. Зроблено висновок про певну їх спорідненість, зокрема, щодо відношення до праці і відповідного матеріального стану релігійної спільноти прихильників. Також відмічається, що однією з складових основ толерантності сучасного синкретизму і екуменізму взагалі - є економічний рівень добробуту членів відповідного соціуму

Список використаних джерел

1. Конференция «Реформация и современный мир» [Электронный документ]. - Режим доступа: http://www.e-aaa.org/ index.php/news/184-konferentsiya-reformatsiya-i-sovremennyj-mir-2

2. Старостенко Г. Г, Онишко С. В., Поснова Т. В. Національна економіка: навч. посібник. -К.: Ліра-К, 2011. -432 с.

3. Економіка і релігія [Електронний документ]. - Режим доступу: http://ahamot.org/economica-i-religiya/

4. «Американська релігія» та її кредо [Електронний документ].Режим доступу: https://www.religion.in.ua/main/analitica/4719- amerikanska-religiya-ta-yiyi-kredo.html

5. Самуель Гантінгтон [Електронний документ]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/CaMyeHb_ramiHTTOH

6. Протестантська сакральна музика: духовні основи і витоки формування традиції [Електронний документ]. - Режим доступу: https://r500.ua/protestantska-sakralna-muzika-duhovni-osnovi-i- vitoki-formuvannya-traditsiyi/

7. Рідна віра в літературному процесі XX - початку XXI століть [Електронний документ]. - Режим доступу: http://www.oru.org. ua/index.php/bogoznavstvo/statti/324-ridna-vara-v-literaturnomu- protsesi.html

8. Базалук О. О., Юхименко Н. Ф. Філософія освіти: Навчально- методичний посібник. - Київ, 2010. - 164 с.

9. Протестантська етика і дух капіталізму: пер. с нем. / Макс Вебер. - Київ: Основи, 1994. - 261 с.

References

1. Konferencija «Reformacija і sovremennyj mir» [Jelektronnyj dokument]. - Rezhim dostupa: http://www.e-aaa.org/index.php/ news/184-konferentsiya-reformatsiya-i-sovremennyj-mir-2

2. Starostenko G. G, Onyshko S. V., Posnova T. V. Nacional'na ekonomika: navch. posibnyk. -K.: Lira-K, 2011. - 432 s.

3. Ekonomika ireligija [Elektronnyj dokument]. -Rezhym dostupu: http://ahamot.org/economica-i-religiya/

4. «Amerykans'ka religija» ta i'i' kredo [Elektronnyj dokument].Rezhym dostupu: https://www.religion.in.ua/main/analitica/4719- amerikanska-religiya-ta-yiyi-kredo.html

5. Samuel' Gantington [Elektronnyj dokument]. - Rezhym dostupu: https://uk.wikipedia.org/wiki/Samuer_Gantington

6. Protestants'ka sakral'na muzyka: duhovni osnovy і vytoky formuvannja tradycii' [Elektronnyj dokument]. - Rezhym dostupu: https://r500.ua/protestantska-sakralna-muzika-duhovni-osnovi-i- vitoki-formuvannya-traditsiyi/

7. Ridna vira v literaturnomu procesi XX - pochatku XXI stolit' [Elektronnyj dokument]. - Rezhym dostupu: http://www.oru.org. ua/index.php/bogoznavstvo/statti/324-ridna-vara-v-literaturnomu- protsesi.html

8. Bazaluk О. O., Juhymenko N. F. Filosofija osvity: Navchal'no- metodychnyj posibnyk. - Kyi'v, 2010. - 164 s.

9. Protestants'ka etyka і duh kapitalizmu: per. s nem. / Maks Veber.Kyi'v: Osnovy, 1994. -261s.

Размещено на Allbest.ru