Римо-католицькі чернечі ордени: їх сутність і діяльність в українській історії та культурі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

РИМО-КАТОЛИЦЬКІ ЧЕРНЕЧІ ОРДЕНИ: ЇХ СУТНІСТЬ І ДІЯЛЬНІСТЬ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРІ

Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

ДАНИЛЮК ОЛЕНА ЯРОСЛАВІВНА

Житомир 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Саух Петро Юрійович, Житомирський державний університет імені Івана Франка, ректор.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Яроцький Петро Лаврентійович, Відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, провідний науковий співробітник відділу історії релігії та практичного релігієзнавства, м. Київ;

кандидат філософських наук, доцент Здіорук Сергій Іванович, Національний інститут стратегічних досліджень, завідувач відділу гуманітарної політики, м. Київ.

Захист відбудеться " 24 " вересня 2014 року об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.053.02 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, Україна, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 40, конференц-зала.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка за адресою: 10008, Україна, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 40.

Автореферат розісланий " 22 " серпня 2014 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. В. Горохова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена особливостями діяльності інституту римо-католицьких чернечих орденів, що впливає практично на всі сфери буття українців. У різні періоди державотворення суспільної значущості набула освітньо-виховна, культурна, благодійна, душпастирська діяльність, яка задовольняє пізнавальні та моральні потреби певної частини українського суспільства, позначається на формуванні його ставлення до східної і західної культур, сприяє розвитку самодостатнього соціокультурного простору.

Поширення римо-католицьких чернечих орденів на вітчизняних теренах свідчить про відповідність пропонованих ними традицій духовним потребам України. Водночас в умовах поляризованих позицій, зумовлених політизацією релігійного життя, маргіналізацією духовних цінностей, ситуацією релігійного багатоманіття, сучаснику важко розібратись у духовній складовій здавна утаємниченого інституту чернечих орденів Римо-католицької церкви. Неадекватне розуміння їх місця і значення спонукає до виникнення негативних стереотипів та упереджень чи перебільшення позитивних оцінок діяльності.

За цих умов дослідження римо-католицьких чернечих орденів в Україні, органічно причетних до багатьох визначальних подій і процесів національної історії, розвитку культури, освіти і науки, філософсько-богословської думки, стає надзвичайно актуальним. Окреслені питання потребують неупередженого аналізу у галузі культури, набувають особливого значення для розв'язання культурних, національних та міжконфесійних проблем. Таке дослідження сприятиме кращому розумінню нинішніх явищ і процесів у релігійній сфері, формуванню щодо них аргументованих оцінок та адекватного ставлення.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідження інституту римо-католицьких чернечих орденів є предметом зацікавленості як науковців, так і богословів. Різні періоди буття і функціонування римо-католицьких чернечих орденів знаходимо у працях вітчизняних учених: О. Горбик, Л. Войтовича, О. Недавньої, А. Папазової, Н. Сінкевич, Т. Шевченко, Н. Урсу, П. Яроцького; зарубіжних - І. Вичавського, М. Данилюка, Р. Дзвонковського, Є. Зелінського, М. Інглота, Р. Рашкової, В. Рожкова, Г. Хоффмана, Р. Швентоховського. Значний внесок у загальний стан розробки теми вносять праці І. Богачевської, В. Вандишева, Л. Виговського, А. Войтенка, А. Герасимчука, А. Доброєра, В. Єленського, О. Жерноклєєва, С. Здіорука, С. Кияка, М. Козловця, В. Климова, А. Колодного, І. Огородника, М. Поповича, О. Сагана, П. Сауха, М. Степика, Л. Филипович, Л. Шугаєвої, Н. Яковенко та інших.

Історію появи римо-католицьких чернечих орденів в Україні розглядають у своїх напрацюваннях як науковці - Е. Бистрицька, Б. Білоусов, О. Браславець, О. Буравський, Є. Кабанець, В. Осадчий, М. Чорний, так і церковні діячі - А. Борисов, М. Етерович, І. Ісіченко. Значний внесок в осмислення актуальних аспектів сучасної католицької духовності, проблем літургійної інкультурації римо-католицького обряду в Україні здійснили П. Вишковський, Ю. Зелінський, О. Кривобочок, В. Кушнір, В. Скоморовський, С. Широкорадюк. У своїх працях вони не лише розглядають окремі аспекти діяльності Римо-католицької церкви та проблеми державно-конфесійних відносин, а й підкреслюють її роль у процесах українського націє- й державотворення.

Віддаючи належне теоретичній і практичній значущості попереднього наукового доробку слід визнати, що багатогранність життя римо-католицьких чернечих орденів в Україні залишається на сьогодні малодослідженою. Відсутні узагальнюючі, синтезуючі праці з окресленої проблематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане у межах наукової програми кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка "Випробування людського буття: класичний і посткласичний дискурс", НДР № 0111U000154.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у здійсненні комплексного філософсько-релігієзнавчого аналізу діяльності римо-католицьких чернечих орденів на українських землях.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність постановки і вирішення таких дослідницьких завдань:

– охарактеризувати духовні витоки та ідейні основи римо-католицьких чернечих орденів;

– обґрунтувати основні чинники становлення і поширення римо-католицьких чернечих орденів на українських теренах;

– дослідити вплив римо-католицьких чернечих орденів на розвиток української духовності та культури;

– розкрити позицію основних компонентів духовного виховання чернечих орденів в умовах конфесійного багатоманіття в Україні;

– визначити специфіку діяльності інституту чернечих орденів Римо-католицької церкви на українських землях;

– з'ясувати особливості актуалізації містичної тематики римо-католицьких чернечих орденів.

Об'єктом дослідження є інститут римо-католицьких чернечих орденів як усталена сакральна структура.

Предмет дослідження - діяльність інституту римо-католицьких чернечих орденів в Україні, яка конкретизована в ідейно-концептуальних виявах та практичних діях у церковно-релігійній і світській сферах життєдіяльності. католицький чернечий орден церква

Методи дослідження зумовлені специфікою об'єкта й потребами комплексного міждисциплінарного аналізу діяльності інституту римо-католицьких чернечих орденів, що пов'язані з теоретико-методологічними напрацюваннями філософії, релігієзнавства, соціології, історії та інших наук.

За допомогою діалектичного методу чернечі ордени проаналізовано в динаміці їх становлення як інституту Римо-католицької церкви. Проблемно-хронологічний метод сприяв дослідженню діяльності римо-католицьких чернечих орденів, які по-своєму реагують на зміни в церкві й суспільстві. Складовою такого підходу став компаративний аналіз багатьох ключових характеристик у часовому й регіональному аспектах, за обставинами становлення і поширення, суспільно значущої діяльності, впливу на розвиток української духовності та культури. Феноменологічний метод використано для вивчення основних шкіл духовності та визначення тенденцій актуалізації містичної тематики у контексті аскетично-концептуальних орієнтацій римо-католицьких чернечих орденів. Герменевтичний метод застосовано для інтерпретації текстів Біблії, які стосуються джерел утворення чернечих спільнот. Методологічний принцип конфесійної неупередженості дав змогу об'єктивно проаналізувати низку монастирських джерел та літератури, дослідити, як римо-католицькі чернечі ордени сприяють збагаченню культури і духовності українського суспільства.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у здійсненні комплексного філософсько-релігієзнавчого аналізу діяльності римо-католицьких чернечих орденів в національній історії, вивченні їх впливу на розвиток української духовності та культури.

У дисертації формулюється низка положень і висновків, які містять наукову новизну й виносяться на захист:

- охарактеризовано витоки зародження римо-католицьких чернечих орденів в їхній практиці внутрішнього діяння як прагнення вийти із системи традиційних соціальних зв'язків заради зв'язку (religio) із сакральним (часте позначення ченців як religiosi) та впорядкованого життя спеціальними чернечими правилами - статутами; вперше в українській історіографії здійснено комплексний аналіз діяльності римо-католицьких чернечих орденів на основі існуючих церковно-монастирських джерел та літератури, що дало змогу об'єктивно й системно відтворити їх вплив на різні сфери життєдіяльності українців у конкретні періоди національної історії;

- отримало подальший розвиток положення про те, що становлення римо-католицьких чернечих орденів на українських етнічних землях засвідчує природний напрям геополітичної європейської орієнтації, а діяльність сприяє культурно-цивілізаційному поступу України; з'ясовано, що в сучасних умовах секуляризації та індиферентизму основними чинниками поширення римо-католицьких чернечих орденів стали: 1) тенденція до зближення та взаємозбагачення східнослов'янської та західноєвропейської культур; 2) вірність християнській традиції у поєднанні з модернізацією; 3) соціально орієнтована діяльність; 4) відкритість до міжконфесійного та міжрелігійного діалогу;

- обґрунтовано вплив римо-католицьких чернечих орденів на розвиток української духовності та культури, що знаходить свій вияв у поширенні освітньої діяльності, розробці моделей аскетичного життя, творенні в межах теології моралі програм удосконалення людини, вирішенні проблем суспільної нерівності через посилення ролі мирян у житті церкви в умовах синтезу східного і західного християнського вчення; констатовано, що становлення інституту римо-католицьких чернечих орденів в Україні засвідчує про відповідність католицької духовності духовним потребам суспільства;

- поглиблено уявлення про основні компоненти духовного виховання згідно августинської, бенедиктинської, домініканської, францисканської, кармелітської, ігнатіанської шкіл духовності; з'ясовано, що римо-католицькі чернечі ордени спонукають до релігійної практики, яка носить позаособистісний характер та сприяє вдосконаленню структур соціуму;

- встановлено, що специфікою діяльності римо-католицьких чернечих орденів в українському суспільстві є соціально-практична орієнтованість, євангелізація у її соціальних виявах; визначено, що процес інкультурації римо-католицьких чернечих орденів в Україні означає входження у східну традицію як основу національної культури та їх українізацію; констатовано, що українізація римо-католицьких чернечих орденів виявляється у проведенні літургійних обрядів, культурно-просвітницькій діяльності, книгодрукуванні українською мовою, збільшенні кількісного складу римо-католицького духовенства та віруючих римо-католиків-українців;

- охарактеризовано тенденції актуалізації містичної тематики у контексті аскетично-концептуальних орієнтацій римо-католицьких чернечих орденів з огляду на різні напрямки духовного сприйняття через поширення духовних практик християнської медитації згідно бенедиктинської, кармелітської, єзуїтської шкіл та Міжнародного Товариства Християнської Медитації.

Теоретичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається сукупністю положень, які дають підстави скоригувати існуючі уявлення про діяльність інституту римо-католицьких чернечих орденів в українському соціокультурному просторі. Основні положення дисертації можуть бути джерелом подальшого вивчення католицького чернецтва, стану міжрелігійних та міжконфесійних відносин в Україні. Вони сприятимуть кращому розумінню нинішніх явищ і процесів у релігійній сфері, формуванню щодо них аргументованих оцінок та адекватного ставлення.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що окремі його положення можуть бути використані у процесі викладання курсів філософії, релігієзнавства, культурології, історії України, підготовці підручників та навчальних посібників, а також знайти застосування під час розробки спеціальних курсів для студентів гуманітарних вузів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою роботою автора. Висновки та положення новизни сформульовані автором самостійно.

Апробація роботи. Основні ідеї, положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на науково-теоретичних семінарах і засіданнях кафедри філософії Житомирського державного університету імені Івана Франка. Проблематика роботи загалом, а також окремі її аспекти були апробовані на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових конференціях і семінарах: Всеукраїнській науковій конференції "Регіональний вимір міжконфесійних і державно-церковних відносин" (Хмельницький, 2010), ХХVІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості" (Донецьк, 2010), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Актуальні проблеми сучасної філософії та науки: виклики сьогодення" (Житомир, 2010), Міжнародній науковій конференції "Споглядальна традиція церкви вчора і сьогодні" (Київ, 2010), Міжнародній науковій конференції "Шлях церкви у пустелі сучасності" (Київ, 2011), Міжнародній науковій конференції "Дні науки філософського факультету - 2011" (Київ, 2011), ХV Всеукраїнській науково-практичній конференції "Людина в силовому полі влади та ідеологій" (Львів, 2012), Всеукраїнській науково-історичній конференції "Радомишль в історії Української церкви 1682 - 1840 рр." (Радомишль, 2012), І Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Придніпровські соціально-гуманітарні читання" (Бердянськ, 2012), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Філософія в умовах сучасних соціокультурних викликів" (Черкаси, 2012), Всеукраїнській науковій конференції "Національна пам'ять: соціокультурний та духовний вимір" (Київ, 2012), VI Міжнародній науково-практичній конференції "Україна і Ватикан: до і після Другого Ватиканського собору" (Житомир, 2012), ІV Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Актуальні проблеми сучасної філософії та науки у глобалізованому світі" (Житомир, 2012), Міжнародній науково-практичній конференції "Соціокультурні виміри релігійних процесів в українському суспільстві" (Чернівці, 2013), Міжнародній науковій конференції "Готське хрещення України" (Київ, 2013).

На базі Житомирського державного університету імені Івана Франка ініційовано та проведено практичний семінар "Толерантизація міжконфесійних відносин у культурно-освітньому просторі (на прикладі Житомирщини)" (Житомир, 2011), Міжрегіональну науково-практичну конференцію "Християнство у контексті формування української культури та духовності" (Житомир, 2012).

Публікації. Основні положення та результати дисертації висвітлено у 13 публікаціях: 6 статтях, 4 з яких надруковано у фахових виданнях України, 2 - у наукових періодичних виданнях Польщі та Росії; 7 тезах доповідей, опублікованих у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації зумовлені специфікою предмета й логікою розкриття теми, метою та основними завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, який містить 263 найменування. Основний зміст дисертаційного дослідження викладений на 172 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено ступінь її наукової розробки, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження; охарактеризовано методологічну основу, сформульовано наукову новизну дисертаційної роботи; визначено теоретичну та практичну цінність отриманих результатів, особистий внесок автора; наведено дані про апробацію отриманих результатів і структуру дисертації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади дослідження римо-католицьких чернечих орденів" охарактеризовано ідеї та підходи, що розкривають сутнісні риси римо-католицьких чернечих орденів й визначено методологічні координати їх дослідження.

У підрозділі 1.1. "Інститут римо-католицьких чернечих орденів як об'єкт наукового дослідження" проаналізовано ступінь дослідження проблеми у працях вітчизняних та зарубіжних релігієзнавців, теологів, філософів, істориків, на основі яких сформульовано засадничі методологічні принципи, здійснено аналіз джерельної бази і літератури.

Зазначено, що окремі питання діяльності римо-католицьких чернечих орденів на теренах Російської імперії згадуються в загальних фундаментальних працях з історії християнства. Ця проблема стала предметом досліджень П. Біциллі, Г. Бьомера, А. Волконського, Є. Голубинського, К. Іванова, А. Ільїна, А. Карташова, М. Морошкіна. Найбільше уваги міжконфесійним стосункам присвятив М. Булгаков. Класичним виявом російської офіційної антикатолицької пропаганди є дослідження Д. Толстого. Історик-медієвіст Л. Карсавін розглядав Римо-католицьку церкву як рушійну силу європейської та світової культури.

Радянська наукова думка зводиться переважно до аналізу діяльності римо-католицьких чернечих орденів з класових чи класово-економічних позицій, що знайшло відображення у працях Л. Великовича, Б. Пєчнікова, Е. Черняка. Основні періоди історії становлення римо-католицьких чернечих орденів розглянуто у працях І. Кривельова, М. Мчедлова. Загальна лібералізація суспільно-політичного життя у 1980-х рр. у Союзі РСР зумовили появу низки наукових праць, серед яких зберігають свою актуальність дослідження А. Андрєєва, Н. Щавелєвої.

Історію виникнення римо-католицьких чернечих орденів та біографічні дані їх засновників знаходимо у працях зарубіжних науковців і теологів: Х. Бальтазара, Д. Бовуа, К. Вааймана, Т. Грізінгера, О. Клемана, В. Конраді, Ж. Круа, І. Лакордера, О. Ліценбергера, Ш. Лом'є, А. Любака, Л. Мулєна, Т. Рауша, В. Роода, Д. Тевіса, А. Фроссара, Г. Честертона. Основним елементам духовного виховання присвятили праці Й. Августин, Б. Гріффітс, Р. Дерієва, Є. Коморнік, Т. Мертон, Д. Моліньє, Й. Рацінґер, Т. Редкліф, Е. Северус, Ж. Фонтен, Л. Фрімен та інші.

Встановлено, що проблема діяльності римо-католицьких чернечих орденів цікавила багатьох представників української філософії. Значний внесок у дослідження розвитку римо-католицької богословської думки в Україні зробили: М. Грушевський, Д. Донцов, М. Драгоманов, В. Липинський, П. Могила, Г. Сковорода, І. Франко, М. Чубатий. Основні засади церковної унії розроблялися у творах видатних релігійних і освітніх діячів: С. Гозія, Б. Гербеста, Ю. Дрогобича, С. Оріховського, А. Поссевіно, П. Русина, П. Скарги.

У доробку вітчизняних дослідників вагоме місце займають праці, присвячені історії появи римо-католицьких чернечих орденів на українських землях та соціологічному аналізу їх діяльності в Україні. Серед сучасних авторів це О. Буравський, Л. Войтович, М. Ждан, О. Козубська, Ю. Крамар, В. Кустов, А. Мащакевич, В. Навольська, О. Недавня, О. Поліщук, Н. Сінкевич, П. Яроцький. Суттєве значення мають дослідження, в яких розроблено методологічні принципи релігієзнавчого вивчення загальних релігійно-культурних, релігійно-політичних, державно-церковних процесів в Україні, що дозволяють адекватніше підійти до вивчення діяльності римо-католицьких чернечих орденів. Це, зокрема, праці С. Здіорука, В. Климова, М. Козловця, А. Колодного, М. Мариновича, П. Павленка, О. Пивоварського, М. Поповича, П. Сауха, Л. Филипович та інших.

У підрозділі 1.2. "Методологічні засади дисертаційного дослідження" розглянуто основні методологічні принципи та соціально-філософські підходи до вивчення римо-католицьких чернечих орденів на українських землях. Зазначено, що найбільший досвід реального співробітництва вони накопичили у соціальній практичній діяльності, що призвело до "рівноцінності" чернечого і світського життя. Тому проблеми, які розглядаються у межах становлення римо-католицьких чернечих орденів, потребують вивчення у міждисциплінарній площині, з урахуванням моральних аспектів окресленої проблематики.

Для досягнення мети дисертаційного дослідження та реалізації поставлених завдань використано такі методи: діалектичний - для осмислення становлення інституту чернечих орденів Римо-католицької церкви; проблемно-хронологічний - для послідовного вивчення феномену чернечих орденів; компаративний - для порівняння поглядів науковців і богословів, а також представників різних християнських конфесій на окреслені проблеми; феноменологічний - для вивчення основних шкіл духовності та розроблених у межах католицької традиції духовних практик; герменевтичний - для тлумачення текстів Біблії, які стосуються джерел утворення чернечих спільнот; конфесійної неупередженості - для об'єктивного аналізу римо-католицьких чернечих орденів в ідеологічно напруженому просторі між культурами католицького Заходу та православного Сходу.

Дисертаційна робота ґрунтується на принципах об'єктивності, історизму, дуалізму, світоглядного плюралізму, позаконфесійності, цілісності, системності, які були використані з метою неупередженого наукового висвітлення окресленої проблематики.

У другому розділі "Роль римо-католицьких чернечих орденів в утвердженні християнства на українських землях" охарактеризовано духовні витоки та ідейні основи римо-католицьких чернечих орденів; розкрито основні чинники їх становлення і поширення на українських землях; досліджено особливості впливу римо-католицьких чернечих орденів на розвиток української духовності та культури.

У підрозділі 2.1. "Формування і розвиток інституту чернечих орденів Римо-католицької церкви", виходячи із способу життя та діяльності адептів аскетизму, охарактеризовано етапи шляху подвижництва: 1) з ІІІ ст. у чернечому житті надається перевага стану споглядання або добровільного мучеництва шляхом внутрішнього діяння; 2) бенедиктинський етап розвитку західного чернецтва у VІ ст. ознаменувався регламентацією внутрішнього і зовнішнього чернечого життя та виникненням першого чернечого ордену; 3) реформування кліру в ХІ ст. призвело до появи ордену регулярних каноніків, які взяли за основу Статут святого Августина та поєднали чернече життя з пастирським служінням; 4) в ХІІ ст. з'являються військово-чернечі організації рицарів для збройного захисту християнської віри; 5) в ХІІІ ст. утворюються жебракуючі чернечі ордени, коли ченці змушені ділити своє життя між світським та згідно статуту в монастирі; заборонено створення нових чернечих орденів без особливого дозволу Папи Римського; визнано "великими" ордени францисканців, домініканців, кармелітів, августинців; 6) у ХVІ - ХVІІ ст. з метою поширення апостольської діяльності виникає група чернечих орденів регулярних кліриків; у ХVІ ст. члени ордену єзуїтів зреклися усталеного монастирського побуту і традиційних обітниць заради повної дієвої самовіддачі, що сприяло становленню структур ордену як важливих освітньо-культурних осередків; 7) з ХХ ст. загальне поняття чернечого інституту окреслюється концепцією єдиного чернецтва та припускає різні форми служіння; чернечі ордени, поряд з утвореними на основі вироблених ними шкіл духовності чернечими згромадженнями, входять до складу інституту посвяченого життя Римо-католицької церкви.

Встановлено, що чернечий інститут Римо-католицької церкви традиційно включає ордени з давніми чернечими статутами (бенедиктинці та їх відгалуження, василіани, ієроніміти та інші), регулярних каноніків (премонстранти, з 1929 р. Тевтонський орден та інші), жебракуючі ордени (домініканці, кармеліти, францисканці та інші), регулярних кліриків (єзуїти, піаристи, театинці та інші). Особливий вид чернечих інститутів становлять військово-чернечі (духовно-рицарські) ордени, які поєднують у своїх статутах чернечі та військові прагнення і передбачають збройний захист християнської віри (іоанніти, тамплієри та інші). У сучасний період Святий Престол визнає легітимність рицарських орденів: Суверенного військового Ордену Госпітальєрів Святого Іоанна Єрусалимського, рицарів Родосу і Мальти; Рицарського Ордену Святого Гробу Господнього в Єрусалимі.

Аргументовано, що римо-католицькі чернечі ордени є інституйованими церквою постійними чернечими об'єднаннями, спосіб внутрішньої організації яких регламентується статутами та конституціями. Члени римо-католицьких чернечих орденів дотримуються обітниць бідності, цнотливості, послуху. До трьох загальноприйнятих обітниць може додаватися четверта, яка зобов'язує слідувати особливим цілям чернечого ордену.

У підрозділі 2.2. "Становлення і поширення римо-католицьких чернечих орденів в Україні" виділено й охарактеризовано основні періоди та особливості діяльності римо-католицьких чернечих орденів на українських теренах: 1) в умовах княжої України-Русі діяльність римо-католицьких чернечих орденів носила місіонерський характер, засновувалися монастирі бенедиктинців, домініканців, францисканців, які приділяли увагу питанню оборони руських земель проти монгольської експансії; 2) протягом ХІІІ - ХІV ст. Галицько-Волинське князівство перебувало у тісному політичному, торгово-економічному, військовому союзі з Тевтонським орденом; у ХІІІ ст. на боці галицько-волинських князів воювали рицарі ордену тамплієрів; 3) на українських землях у складі Литовсько-Польської держави розгорнули свою діяльність августинці, бенедиктинці, домініканці, єзуїти, кармеліти, францисканці, що створили організовану церковну структуру Римо-католицької церкви, спонукали піднесенню рівня освіти, науки, культури, сприяючи при цьому латинізації та полонізації української шляхти; 4) в період підготовки Берестейської унії вагомий внесок у теоретичне опрацювання цієї ідеї здійснив орден єзуїтів, пропонуючі конкретні методи її проведення в процесі інкультурації; 5) у Речі Посполитій до її поділів (1722 - 1795 рр.) на основі докорінної перебудови системи виховання, що базувалася на єзуїтській освіті, виникли августинські, домініканські, кармелітські, паулінські, францисканські школи та колегіуми; 6) встановлення цілковитої залежності Римо-католицької церкви від держави, стримування владними структурами національно-політичного та національно-культурного розвитку на українських землях під владою Австро-Угорської та Російської імперій, а також русифікаційні тенденції призвели до примусової ліквідації римо-католицьких монастирів; 7) під час тоталітарної влади у Радянській Україні негативне ставлення до римо-католицьких чернечих орденів, обумовлене політикою владного режиму щодо релігії загалом, призвело до переходу їхньої діяльності у підпілля; 8) у міжвоєнній Польщі (1918 - 1939 рр.) на західноукраїнських землях римо-католицькі чернечі ордени набули широкої автономії, затвердженої конкордатом між Польською державою та Ватиканом у 1925 р.; закріплення у воєнних протистояннях статусу Римо-католицької церкви, як "церкви для поляків", загострювало конфлікти між українським та польським народами; 9) відновлення дипломатичних відносин між Радянським Союзом та Ватиканом у 1989 р. сприяло динамічному розвитку діяльності римо-католицьких чернечих орденів на українських землях в умовах зростання ролі релігійних інституцій у розвитку громадянського суспільства; відновлення їх структур в Україні здійснювалося силами представників національних меншин, насамперед польської, угорської, словацької та німецької національностей, для яких римо-католицизм є традиційною релігією; 10) після проголошення незалежності України у 1991 р. діяльність римо-католицьких чернечих орденів характеризується процесом їх українізації. З'ясовано, що на українських теренах виникли римо-католицькі чернечі згромадження бенедиктинок (Біла Церква, 1917), мізерікордіанців (Ківерці, 2008).

У підрозділі 2.3. "Вплив римо-католицьких чернечих орденів на розвиток української духовності та культури" аргументовано, що римо-католицькі чернечі ордени відіграли важливу роль у збагаченні і збереженні культурної та мистецької спадщини, розвитку освіти та науки, поширенні релігійно-просвітницької літератури, друкарства.

Зазначено, що культурно-просвітницька діяльність римо-католицьких чернечих орденів в Україні вплинула на формування української барокової свідомості, сприяла підвищенню рівня освіти і науки, а шкільна модель ордену єзуїтів стала зразком для створення православної школи нового типу. Мережа монастирських комплексів принесла на українські землі нові архітектонічні форми готичного стилю, культових споруд доби Ренесансу, архітектури бароко та виражала національні особливості, що вказує на самобутній шлях розвитку католицького культового зодчества в Україні. Важливою є діяльність римо-католицьких чернечих орденів у сфері збереження культурної спадщини Римо-католицької церкви, яка одночасно є частиною спадщини держави.

Встановлено, що римо-католицькі чернечі ордени реалізують свої завдання згідно шкіл духовності, істотною умовою виникнення яких є свідома приналежність до спадщини вчителя - засновника ордену. У підрозділі розкрито сутність духовного виховання у межах августинської, бенедиктинської, домініканської, франциськанської, кармелітської, ігнатіанської шкіл духовності. Дисертантом констатовано, що проблема значущості впливу західних духовних традицій на розвиток соціально-культурного середовища особливої актуальності набуває в сучасних умовах. Доведено, що римо-католицькі чернечі ордени сприяють формуванню національної самосвідомості українців, підтримують самобутність української культури, адаптуючи християнську віру до духовної спадщини, культурних традицій та громадських звичаїв українського народу.

У третьому розділі "Діяльність римо-католицьких чернечих орденів в українських умовах конфесійного багатоманіття" визначено специфіку діяльності римо-католицьких чернечих орденів в Україні; розкрито особливості актуалізації містичної тематики.

У підрозділі 3.1. "Римо-католицькі чернечі ордени в Україні: між православною (східнохристиянською) та католицькою (західнохристинською) традиціями" здійснено аналіз проблеми православно-католицьких відносин; виявлено ставлення чернечих орденів до унійного шляху розв'язання внутрішньоцерковних проблем в Україні; визначено особливості актуалізації містичної тематики в умовах синтезу східного і західного християнського вчення.

Зазначено, що відкритість до західної культури сприяла унії українського християнства з Римом, як першого етапу політики Римської курії в Східній Європі. Наголошено, що на формування суто національних католицько-православних традицій особливого значення набуває вплив римо-католицьких чернечих орденів, зокрема домініканців, францисканців та єзуїтів. З'ясовано, що вибір на користь католицизму чи православ'я відбувався під впливом моральної теології, сутність якої полягає в наведенні близьких до проблем сумління прикладів морального життя з подальшим дискутуванням у контексті етичної проблематики. У міжвоєнний період (1918 - 1939 рр.) спробою навернення до католицизму стало творення польським римо-католицьким єпископатом на українських і білоруських землях нової унійної церкви. Творення неоунії або біритуалістичної (двообрядової) унії призвело до формування східних відгалужень римо-католицьких чернечих орденів бенедиктинців, домініканців, єзуїтів, капуцинів, францисканців з метою поширення католицизму східнослов'янського обряду.

Доведено, що особливу увагу римо-католицькі чернечі ордени приділяють містичній традиції, поєднуючи чернечу споглядальну містику та містику дії у світі. Чернечу духовність характеризують такі основні ознаки, як аскетизм і споглядальна духовна практика. Визначено, що усвідомлення кризи можливостей раціонального світогляду спонукає до актуалізації містичної тематики у контексті аскетично-концептуальних орієнтацій римо-католицьких чернечих орденів з огляду на різні напрямки духовного сприйняття через поширення духовної практики християнської медитації згідно бенедиктинської, кармелітської, єзуїтської шкіл та Міжнародного Товариства Християнської Медитації. В умовах переосмислення ролі релігійних цінностей практика християнської медитації постає як фундаментально простий спосіб молитви, що поєднує надбання християнського Сходу і Заходу. Такий підхід є швидше інклюзивним, ніж ексклюзивним і сприяє міжконфесійному та міжрелігійному діалогу.

У підрозділі 3.2. "Суспільно значуща діяльність римо-католицьких чернечих орденів в Україні (кінець ХХ - початок ХХІ ст.)" розглянуто процес формування особливостей діяльності римо-католицьких чернечих орденів у сучасних умовах.

Визначено, що римо-католицькі чернечі ордени відрізняються сутнісними елементами харизми, які містять задум та особливе призначення ордену, а також пов'язаний з його створенням духовний досвід. Харизма первісного ордену знаходиться у постійному розвитку, вона відкрита до нововведень під впливом історичних і культурних обставин, але лише в тому випадку, коли ці обставини відповідають основоположним ідеалам. Кожен чернечий орден має свою місію, що відповідає його харизмі і духовності, в межах якої спонукає до активізації парафіяльного життя.

Доведено, що римо-католицькі чернечі ордени є носіями давньої духовної християнської традиції та розроблених на її основі духовних практик, дотримання яких в сучасних умовах "інформаційного вибуху" допомагає подолати нестачу інтегральності, сприяє духовно-моральному становленню людини. З'ясовано, що римо-католицьким чернечим орденам характерна особлива структура та власна ієрархія, підпорядкованість безпосередньо Апостольській столиці та незалежність від місцевої церковної влади.

Зазначено, що в нинішніх умовах значну увагу римо-католицькі чернечі ордени приділяють євангелізаційній, душпастирській, доброчинній, екуменічній, освітній, науковій та виховній діяльності. Встановлено, що в сучасній Україні особливу активність розвивають: Орден Босих Кармелітів (OCD, кармеліти босі), Орден Менших Братів (OFM, францисканці), Орден Менших Братів Капуцинів (OFM Cap, капуцини), Орден Менших Братів Конвентуальних (OFM Conv, францисканці конвентуальні), Орден Проповідників (ОР, домініканці), Орден Святого Бенедикта (OSB, бенедиктинці), Орден Святого Павла Першого Пустельника (OSPPE, пауліни), Товариство Ісуса (SJ, єзуїти). Модернізм інституту римо-католицьких чернечих орденів, їх відкритість до екуменічної співпраці у соціальному служінні, міжрелігійного та міжконфесійного діалогу приваблюють українців на шляху пошуку власної ідентичності.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено філософсько-релігієзнавчий аналіз діяльності римо-католицьких чернечих орденів на українських теренах, обґрунтовано їх вплив на розвиток духовності та культури, виявлено місце та роль у сучасних умовах націє- та державотворення.

Відповідно до мети і завдань дослідження отримані результати узагальнено у таких висновках:

1. Римо-католицькі чернечі ордени є релігійними і культурними феноменами як носії безперервної аскетичної традиції церкви, в центрі філософсько-богословської інтерпретації якої стоять не лише чернечі обітниці, а й кардинальна духовна перебудова ченцем самого себе за релігійно й морально вмотивованими взірцями. Чернечі ордени Римо-католицької церкви привнесли на українські землі новий тип міжособистісних і суспільних стосунків, де внутрішній порядок ґрунтується не на силі авторитарної влади і взаємного підпорядкування на зразок "сильний - слабкий", "вищий - нижчий", а на силі любові, в такій спільноті, де всі рівні між собою. Доктринально-інституційні характеристики римо-католицьких чернечих орденів відтворюють засади споріднених організацій в Україні.

2. Становлення і поширення римо-католицьких чернечих орденів в Україні є наслідком історичних, географічних, етнокультурних, соціополітичних і демографічних чинників. Історичний факт їх офіційної присутності свідчить про глибоке автохтонне укорінення католицизму, а діяльність є важливим складовим елементом історичних процесів, що сприяє взаємозбагаченню східнослов'янської та західноєвропейської культур. З кінця ХVІ ст. на українських землях діяльність римо-католицьких чернечих орденів тісно пов'язана з політичною реальністю різних держав і режимів влади, що в певні періоди державотворення сприяло кризі громадянського миру. Все це знайшло відображення у соціальних, культурних, релігійних процесах сучасності.

3. На різних етапах українського націє- та державотворення римо-католицькі чернечі ордени демонструють відповідні до суспільних потреб варіанти реалізації культурних можливостей. Західне християнство, спираючись на однорідні вселенські структури, не має соціально-культурних обмежень. У контексті загальної католицької культури, з притаманними їй рисами особливого бачення людини, світу та історії, римо-католицькі чернечі ордени пропонують загальні та християнські цінності з метою інтегрального розвитку людини згідно принципу глобалізації без маргіналізації: римо-католицькі чернечі ордени, як носії особливого виду культури, ведуть живий діалог з усіма іншими локальними культурами.

4. Пропонуючи певний процес удосконалення особистості, римо-католицькі чернечі ордени наголошують на окремих компонентах духовного виховання, які входять до складу кожного типу християнської духовності: августинська та домініканська школи акцентують увагу на інтелектуальному розвитку та проповідництві; бенедиктинська - на розвитку культури та екуменічній діяльності, дотримуючись бідності за прикладом працюючого Христа (назаретський тип), на відміну від францисканської, що практикує бідність за прикладом мандрівного Христа; основою вчення ігнатіанської школи стала впорядкована система молитовних роздумів і споглядальних практик; кармелітська школа наголошує на внутрішній молитовній практиці і проблемі містичного поєднання з Богом.

5. Діяльність римо-католицьких чернечих орденів відзначається динамізмом, широтою охоплення різних сфер життя, модернізацією та інкультурацією, що уможливлює активні, актуальні відповіді на виклики духовного розвитку України. Євангелізація культури за своїми позитивними, конструктивними впливами та наслідками відповідає інтересам і потребам українського суспільства, а не лише корпоративним цілям церкви або чернечих орденів. Інкультурована євангелізація полягає у синтезі ідей та цінностей, включенні їх у життя суспільства, що постійно оновлюється. Розширюючи межі діяльності, римо-католицькі чернечі ордени ведуть постійний діалог з державою, конфесіями та релігійними спільнотами.

6. Римо-католицькі чернечі ордени є носіями традиції християнської медитації як різновиду споглядальної молитви, що має за мету прийняття конкретного вольового рішення. Практика медитації у межах католицької традиції розроблялася з огляду на різні методи духовного сприйняття та виокремилася в школи: бенедиктинську (поглиблене розмірковування над Святим Письмом), кармелітську (наполегливе зусилля для досягнення "дружби з Богом"), єзуїтську (осмислення змісту віри за допомогою уяви), Міжнародне Товариство Християнської Медитації (досягнення "здійсненої трансцендентності" шляхом використання молитовної формули (мантри). Метою діяльності римо-католицьких чернечих орденів є відновлення первинної гармонії між активною дією людини у світі та молитовним спогляданням.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

І. Статті у наукових фахових виданнях:

1. Данилюк О. Я. Вплив ціннісної системи Римо-католицької церкви на формування соціальної ідентичності в контексті трансформації українського суспільства / О. Я. Данилюк // Наука. Релігія. Суспільство / Гол. ред. Шевченко А. І. Донецьк: ІПШІ МОНУ і НАНУ "Наука і освіта", 2011. № 1. С. 141 - 146.

2. Данилюк О. Філософсько-богословська проблема безмовності (мовчання) в аскетичній традиції латинського чернецтва / Олена Данилюк // Релігія та Соціум: Міжнародний часопис. Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2013. № 1 (9). С. 139 - 143.

3. Данилюк О. Латинські чернечі ордени та згромадження в Україні: реалії і проект нової стадії їх взаємин / Олена Данилюк // Україна і Ватикан: до і після Другого Ватиканського Собору: Науковий збірник / Українське релігієзнавство. К.: УАР, 2013. № 66. С. 347 - 354. (Серія наукових збірників. Зб. № 5. За загальною редакцією д. філос. н. П. Яроцького, д. філос. н. Л. Филипович, д. філос. н. С. Кияка. К, 2009 - 2013).

4. Данилюк О. Я. Поняття медитації в західній християнській традиції / О. Я. Данилюк // Мультиверсум: Філософський альманах / Гол. ред. Лях В. В. Випуск 2 (120). К., 2013. С. 170 - 178.

5. Данилюк Е. Я. Роль латинских монашеских орденов в процессе формирования украинской духовности и культуры / Е. Я. Данилюк // Nomos: Czasopismo religioznawcze. Krakуw: Instytut Religioznawstwa Uniwersytetu Jagielloсskiego, 2014. № 81. С. 5 - 18.

6. Данилюк Е. Я. Проблема духовного самоопределения украинцев в условиях множественности альтернатив / Е. Я. Данилюк // Гуманитарные научные исследования. М., 2014. № 4 [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://human.snauka.ru/2014/04/6399

ІІ. Публікації в інших виданнях:

7. Данилюк О. Я. Вплив діяльності католицьких чернечих орденів на формування релігійної ідентичності в контексті трансформації українського суспільства / О. Я. Данилюк // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: матеріали ХХVІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. Донецьк: ІПШІ "Наука і освіта", 2010. С. 101 - 102.

8. Данилюк О. Я. Соціальне значення інституту чернецтва Римо-католицької церкви в Україні / О. Я. Данилюк // Актуальні проблеми сучасної філософії та науки: виклики сьогодення: зб. наукових праць / за заг. ред. проф. Сауха П. Ю - Житомир: Видавничий центр ЖДУ імені Івана Франка, 2010. С. 91 - 92.

9. Данилюк О. Я. Проблема співвідношення між Римо-католицькою церквою та державою на сучасному етапі розвитку українського суспільства / О. Я. Данилюк // Регіональний вимір міжконфесійних і державно-церковних відносин: Збірник наукових праць Всеукраїнської наукової конференції (м. Хмельницький, 25 листопада 2010 року) / За наук. ред. проф. Л. Виговського, А. Колодного та Л. Филипович. Хмельницький: Хмельницький університет управління та права, 2011. С. 77 - 79.

10. Данилюк О. Я. Соціально-етична діяльність Римо-католицької церкви в Україні / О. Я. Данилюк // Міжнародна наукова конференція "Дні науки філософського факультету - 2011", 20 - 21 квіт. 2011 р.: (матеріали доповідей та виступів) / редкол.: А. Є. Конверський (та ін.). К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2011. Ч. 6. С. 75 - 76.

11. Данилюк О. Я. Просвітительська діяльність Товариства Ісуса в Україні / О. Я. Данилюк // Придніпровські соціально-гуманітарні читання: Матеріали Бердянської сесії І Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю (м. Бердянськ, 22 вересня 2012 р.): у 5-ти частинах. Д.: ТОВ "Інновація", 2012. ч. 5. С. 27 - 28.

12. Данилюк О. Я. Латинські чернечі ордени та згромадження в Україні: минуле і сьогодення / О. Я. Данилюк // Філософія в умовах сучасних соціокультурних викликів: Всеукраїнська науково-теоретична конференція (11 - 12 жовтня 2012 року): Матеріали доповідей та виступів. Черкаси: "Інтерліга ТОР", 2012. С. 219 - 222.

13. Данилюк О. Чернеча духовність у повсякденному житті / Олена Данилюк // Актуальні проблеми сучасної філософії та науки у глобалізованому світі: зб. наукових праць / за заг. ред. проф. П. Ю. Сауха - Житомир: Видавничий центр ЖДУ імені Івана Франка, 2013. С. 90 - 92.

АНОТАЦІЯ

Данилюк О. Я. Римо-католицькі чернечі ордени: їх сутність і діяльність в українській історії та культурі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 - релігієзнавство. - Житомирський державний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України. - Житомир, 2014.

Дисертація є філософсько-релігієзнавчим дослідженням формування інституту чернечих орденів Римо-католицької церкви, їх становлення і поширення на українських землях. Розглянуто вплив римо-католицьких чернечих орденів на розвиток духовності та культури, місце та роль в сучасних умовах українського націє- й державотворення.

Обґрунтовано, що становлення інституту римо-католицьких чернечих орденів на вітчизняних теренах засвідчує відповідність католицької духовності духовним потребам українського суспільства. Визначено основні чинники поширення римо-католицьких чернечих орденів в Україні: тенденція до зближення та взаємозбагачення східнослов'янської та західноєвропейської культур, вірність християнській традиції у поєднанні з модернізацією, соціально орієнтована діяльність, відкритість до міжконфесійного та міжрелігійного діалогу.

З'ясовано вектори духовного виховання римо-католицьких чернечих орденів згідно августинської, бенедиктинської, домініканської, франциськанської, кармелітської, ігнатіанської шкіл духовності. Охарактеризовано особливості актуалізації містичної тематики з огляду на різні напрямки духовного сприйняття через поширення духовної практики християнської медитації згідно бенедиктинської, кармелітської, єзуїтської шкіл та Міжнародного Товариства Християнської Медитації.

Ключові слова: Римо-католицька церква, чернецтво, чернечі ордени, інкультурація, міжрелігійний діалог, міжконфесійний діалог, духовність, медитація, християнська медитація.

АННОТАЦИЯ

Данилюк Е. Я. Римско-католические монашеские ордена: их сущность и деятельность в украинской истории и культуре. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.11 - религиоведение. - Житомирский государственный университет имени Ивана Франко Министерства науки и образования Украины. - Житомир, 2014.

Диссертация является философско-религиоведческим исследованием формирования института монашеских орденов Римско-католической церкви, их становления и распространения на украинских землях. Рассмотрено влияние римско-католических монашеских орденов на развитие духовности и культуры, место и роль в современных условиях формирования нации и государственности.

Обоснованно, что становление института римско-католических монашеских орденов на отечественных землях подтверждает соответствие католической духовности духовным потребностям украинского общества. Определены факторы распространения римско-католических монашеских орденов в Украине: тенденция к сближению и взаимообогащению восточнославянской и западноевропейской культур, верность христианской традиции в сочетании с модернизацией, социально ориентированная деятельность, открытость к межконфессиональному и межрелигиозному диалогу.

Определены векторы духовного воспитания римско-католических монашеских орденов согласно августинской, бенедиктинской, доминиканской, францисканской, кармелитской, игнатианськой школ духовности. Охарактеризованы особенности актуализации мистической тематики, учитывая различные направления духовного восприятия через распространение духовной практики христианской медитации согласно бенедиктинской, кармелитской, иезуитской школ и Международного Общества Христианской Медитации.

Ключевые слова: Римско-католическая церковь, монашество, монашеские ордена, инкультурация, межрелигиозный диалог, межконфессиональный диалог, духовность, медитация, христианская медитация.

SUMMARY

Danyliuk O. J. Roman Catholic Religious Orders: Their Nature and Activities in Ukrainian History and Culture. - Manuscript.

Thesis for Candidate Degree of Philosophy in specialty 09.00.11 - Study of Religion. - Zhytomir Ivan Franko State University Ministry of Education and Science of Ukraine, Zhytomir, 2014.

The paper in a complete philosophic and religious research of activity of Roman Catholic religious orders in Ukraine. The paper research includes a complex analysis of formation and development of institute of religious orders of Roman Catholic church and its spread in Ukraine. It justified the influence of Roman Catholic religious orders on formation of Ukrainian spirituality and culture, their role and place on contemporary conditions of Ukrainian state.

The paper researches the influence of Roman Catholic orders on various spheres of vital activity and in specific periods of Ukrainian national history through sources and references created by church and monastic activists. A further resolution that the formation of Roman Catholic religious orders in Ukrainian ethnical lands points out to a natural geopolitical direction of Ukrainians, and their activity assists to cultural and civilizational development of Ukrainian people.