Церковно-парафіяльне літописання на Поділлі у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЦЕРКОВНО-ПАРАФІЯЛЬНЕ ЛІТОПИСАННЯ НА ПОДІЛЛІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ

Г.В. ЛЯХ

Церковно-парафіяльне (церковне) літописання започаткувалося у другій половині ХІХ ст. згідно з указом Синоду № 1881 від 12 квітня 1866 р., в якому давалися вказівки єпархіальному керівництву вести церковні літописи у ввірених єпархіях1.

До кінця ХІХ ст. це унікальне явище історіографії стало масовим та набуло статусу культурного феномену, коли протягом декількох десятиліть у тисячах православних парафій велися літописи, в яких фіксувалися як місцеві історичні відомості, так і події повсякденного життя населених пунктів на тлі історії країни і церкви, і тому це вартує їх детального вивчення.

Авторами літописів виступали місцеві парафіяльні священики, а самі літописи являли собою канцелярську книгу у твердій обкладинці, куди заносилися записи про важливі факти в житті церковної парафії та причту, будівництво та ремонт храмових споруд, внутрішній інтер'єр і матеріальне забезпечення церков та священнослужителів, записи про їхню поведінку, заслуги та винагороди, відомості про зразкових прихожан і меценатів, чудотворні ікони і хресні ходи, а також повсякденне життя парафіян, погодні умови тощо.

Церковно-парафіяльні (церковні) літописи є маловивченими та ма- лочисельними історичними джерелами, які збереглися у фондах архівних установ, і тому є рідкісними та цінними для сучасної історичної науки як ті, що укладалися представниками низового парафіяльного кліру.

Дослідженням церковного літописання на теренах України почали займатися лише в останні роки, хоча й існують окремі розвідки часів СРСР. Історіографія проблеми представлена окремими аспектами у працях Е. З. Штехман2, О. Задніпровського3, І. В. Рибака4, С. В. Мі- рошніченко5, А. В. Морозової і О. Ф. Тарасенка6 та ін.

За межами України цю тематику вивчали В. С. Іконніков7, С. О. Шмідт8, Е. А. Агеєва9, С. І. Добренький10 та ін.

Мета статті полягає в з'ясуванні історії створення, структури, змісту та особливостей ведення церковних літописів на теренах регіону.

На Поділлі церковне літописання розпочалося у 1860-х роках, про що свідчать початкові дати річних записів досліджуваних літописів. Так, хронологія літопису Свято-Дмитрівської церкви с. Колибабинці Вінницького повіту розпочинається з 1867 р. і триває до 1897 р.11 Це говорить про те, що літопис було заведено одразу наступного року після згаданого вище Указу № 1881, хоча він мав рекомендаційний характер.

До літопису Свято-Різдво-Богородичної церкви с. Козачки Лети- чівського повіту внесені записи за 1870-1920 рр.12, а переукладений літопис Свято-Георгіївської церкви м. Кам'янця-Подільського розпочинається 1898 р. і закінчується 1914 р.13, хоча містить і більш пізні записи радянського періоду - 1935р., коли 10 серпня було укладено договір між дирекцією Довжоць- кого спиртзаводу і релігійною громадою Польсько-Фільварець- кої (Свято-Георгіївської) церкви, за яким центральна частина храму передавалася під зерносховище, а зачинений і опечатаний вівтар із церковним начинням та лівий боковий вівтар залишалися у користуванні парафіян14.

Разом із тим, у багатьох церквах літописи взагалі не велися.

Так, у 1869 р. благочинний Кам'я- нецького повіту Тит Місюра звітував консисторії про те, що місцеві священики не ведуть літописів “через сором у виборі тем” (так у документі - Г. Л.), які можуть бути в них озвучені15. Проблема також зводилася до того, що для багатьох священиків написання літописів було додатковим наван-таженням поміж богослужіннями,

здійсненням церковних треб, веденням іншої першочергової храмової документації з реєстрації обрядів хрещення, вінчання, відспівування тощо.

Як уже зазначалося, вести літописи зобов'язали парафіяльних священиків, про що свідчать їхні підписи, які повторюються в кінці кожного річного розділу. Літопис Свято-Георгіївської церкви до останніх річних записів складений священиком Йосипом Сулковським, який залишався настоятелем парафії до самої смерті 20 лютого 1916 р., перебуваючи у священстві 37 років. Вже пізніше у документах після 1917 р. зустрічається підпис протоієрея Симіона Марунчака, який був призначений настоятелем церкви 10 липня 1929 р.16 Зустрічаються у літописах і підписи благочинних, які були зобов' язані перечитувати записи, зроблені священиками. До прикладу, у літописі Свято-Різдво-Богородичної церкви с. Козачки Летичівського повіту часто зустрічається підпис благочинного протоієрея Петра Сімашкевича17.

Створювалися літописи за встановленою формою і складалися з двох частин - історичної та поточної. Мету, план змісту та склад літописів описав та надрукував у статті за вказівкою Синоду оренбурзький єпископ Варлаам у додатку до журналу “Духовна бесіда”18.

Розроблений план церковно-парафіяльного літопису був прийнятий єпархіальними духовними консисторіями як зразок для програм церковного літописання, які згодом були опубліковані в місцевих “Єпархіальних відомостях” другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Згідно із запропонованим у статті планом перша частина літопису містила історичні відомості про храм та парафію. Історичний розділ літопису складався, як правило, один раз під час заведення літопису церкви і розміщувався на його початку. У ньому також подавалися загальногеографічні відомості про населений пункт, зокрема його географічне положення, рельєф, ґрунти, надра, клімат, річки й озера, розташування хат і вулиць, а також містилися місцеві перекази про назву та виникнення парафії, її попередній та поточний склад, відомості про національну та станову приналежність прихожан. До прикладу, у розділі І літопису Свято-Георгіївської церкви м. Кам'янця-Подільського зафіксовано, що парафія Польські Фільварки, до якої належали передмістя Беланівка і містечко Зіньківці, знаходиться біля річки Смотрич у північно-західному напрямку від м. Кам' янця-Подільського. Польські Фільварки і Беланівка розташовані по ліву сторону р. Смотрич переважно в скелястій місцевості із пологим схилом із півночі на південь на вузькому продовгуватому півострові, який омивається плинною водою р. Смотрич із заходу, півдня і сходу, а з північного боку прилягає до міського пасовиська і т. д.19

Далі у розділі описано склад парафії, до якої належали передмістя м. Кам' янця-Подільського - Польські фільварки та Біланівка, містечко

Зіньківці та село Єленівка, а також хутори, які знаходяться на півночі Польських фільварків та Нового плану з описанням переказів виникнення зазначених вище місцевостей. А саме те, що назва Польські фільварки походить від місця складів польового хліба та інших господарських споруд у м. Кам'янці-Подільському, які належали громадянам польської національності - такому поясненню відповідає саме слово Ммагк.

Припускається, що назва “Біланівка” походить від прізвища першого мешканця Белана чи Білана, а містечко Зіньківці було засновано трьома переселенцями з містечка Зінькова Летичівського повіту, які у часи татарських нападів шукали прихистку в одній з найбільш захищених у той час фортець. Містечко до 1840 р. було селом. Що стосується села Єленівки, то у літописі вказано, що свою назву воно отримало від слова Єлена, польською Гелена - так назвав це поселення його першо- засновник Каспар Богуш. У 1750 р. він отримав землю під забудову нової церкви та утримання священика20.

Також у розділі було зафіксовано, що станом на 1893 р. кількість парафіян церкви сягала 3 тис. осіб. Майже всі прихожани (за винятком декількох російських родин) були українцями. За становою приналежністю серед парафіян були дворяни, громадяни, міщани та селяни і у їх числі - відставні військові та губернські чиновники21.

Окрім зазначеного вище, перший розділ містить відомості про місцеві кліматичні умови як сприятливі для здоров'я населення. Далі описуються ґрунти - частково кам'янисті і глинисті з поверхневими шарами чорнозему, що сприяє масовому розведенню фруктових садів та інших дерев на території парафії22.

Друга частини літопису (поточна) складалася з таких розділів:

1. Про церкву чи храм.

2. Про священно- та церковнослужителів.

3. Про парафію та парафіян.

4. Явища і “надзвичайні” події в парафії та за її межами (як природні, так і суспільні).

5. Річні статистичні зведення (про народження, смерть, шлюб та приєднаних до православ'я іновірців; кількість парафіян, які були на сповіді і причастилися та відсутніх; кількість учнів у школі; церковні суми).

До прикладу, у літописі Свято-Різдво-Богородичної церкви с. Козачки Летичівського повіту зафіксовано, що церква, освячена в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, була побудована у 1788 р. коштом прихожан і знаходилася посеред села на старовинному кладовищі, яке мало назву “Цвинтарисько”. Вона крита жерстю та розписана всередині. Поряд існувала дерев'яна дзвіниця, яка, як і церква, мала залізний дах. Більш ранні відомості про існуючий храм відсутні. Приписним він не був. Іконостас - Православний одноярусний дерев'яний. Ікона Матері Божої - звичайного грецького живопису. Капіталу та прибутків на утримання храму не існує. В 1894 р. храм відвідав Єпископ Балтський та Вікарій Подільської єпархії Микола. У 1891 р. з ініціативи місцевого священика Миколи Шаравського парафіяни зібрали 450 крб. на розпис церкви, відновлення іконостасу та написання п яти ікон23.

Разом із тим, поточні розділи літописів значною мірою містили клірові відомості. До них записувалися відомості про склад церковного причту - імена священо- та церковнослужителів, їхні біографічні дані та побутові умови. Так, у літописі Свято-Дмитрівської церкви с. Коли- бабинці Вінницького повіту зафіксовано список священиків храму, у якому сказано: Іван Литвиновський прослужив на парафії близько 8-ми років, Олексій Яновський - близько 10-ти, Олександр Кульчиць- кий - 48 років. Далі парафіяльним священиком близько 4-х років був Аверкій Олевницький та І. Бабицький, який прослужив у парафії 2 тижні. З 1894 р. парафіяльним священиком був Антоній Шостаковський, а псаломником - Юхим Калинович. Священик Антоній вивчив повний курс Богословських наук у Подільській духовній семінарії; до приходу у парафію служив у с. Телелинці Ямпільського повіту. Псаломник Ю. Калинович із Міського училища призначений на посаду в травні 1894 р. Усі священики в різний час переміщалися в інші парафії24.

Містять літописи і більш розширені автобіографічні відомості. До прикладу, у літописі церкви с. Колибабинці наведена біографія Олександра Яковича Кульчицького. Син священика, народився 23 листопада 1818 р. у с. Сорокотяжинці Брацлавського повіту. В 1839 р. закінчив Подільську духовну семінарію і в 1841 р. Преосвященнійшим Арсенієм був призначений на посаду священика в с. Колибабинці. У 1843 р. затверджений депутатом у 5-й округ Вінницького повіту, а в 1845 р. став благочинним того самого округу. 1864 р. призначений помічником благочинного в 2-му окрузі Вінницького повіту, а в 1865 р. обійняв посаду благочинного 4-го округу. Після звільнення з цієї посади за проханням призначався опікуном сільських шкіл та депутатом училищних з' їздів. З 1875 р. - член благочинної ради. З 1883 р. став духівником. З 1884 р. і до кінця життя (12 жовтня 1889 р.) працював в Окружному попечительства За сумлінне служіння був нагороджений у 1853 р. набедреником. В пам'ять війни 1853 р. та 1856 р. мав наперсний хрест і бронзову медаль. У 1860 р. нагороджений скуфією, а в 1868 р. - камилавкою. Похований на церковному цвинтарі з південної сторони храму25.

Поточний розділ частіш за все наповнювався інформацією про релігійно-моральне життя парафіян - ступінь релігійності та дотримання церковних обрядів, випадки розколу, пороки і чесноти, стан грамотності. Як приклад, можна навести записи 1867 р. літопису Свято-Дмитрівської церкви с. Колибабинці Вінницького повіту: протягом року нічого особливого не сталося, окрім поширення у парафіян різного роду забобонів. Хоча церкву вони відвідують, але без особливої старанності, часто відволікаючись у недільні дні на ярмарки. До школи дітей посилають неохоче і тому частіш за все доводиться впливати на них через сільську владу26.

Разом із тим, у літописах фіксувалися відомості про заняття місцевих жителів. В 1911 р. у літописі церкви с. Козачки Летичівського повіту записано, що щороку молоді мешканці села у віці від 18 до 40 років від'їжджають у Північну Америку на заробітки, де влаштовуються на фабрики і заводи та працюють протягом 2-3 років, заробляючи сотні карбованців. Після повернення до села купують 3-5 десятин землі за допомогою Селянського банка. Окрім цього, деякі привезені кошти витрачають на погашення боргів та оновлення сільськогосподарського реманенту. Деякі парафіяни побували в Америці двічі. Річна кількість заробітчан коливається від 30 до 70 осіб. Перед від'їздом і після повернення додому всі говіють. Засмучені, що в Америці приходиться працювати у великі церковні свята. Праця за кордоном не впливає на релігійність та православний уклад життя.

У тому ж році 8 парафіянок віком від 15 до 26 років пішли до монастиря - Олена Ставинога поступила у Головчинецький монастир, а інші - у монастир у Майдан Літенський, де на той час ще не було ані церкви, ані забезпечення землею та коштами27.

У церковно-парафіяльних літописах священиками фіксувалися випадки незвичайних явищ природи, стан урожаїв, епідемії та епізоотії. Так, у 1891 р. у церковному літописі с. Козачки є записи про вкрай важкі погодні умови - паводки, град, посуху, зокрема, що дощу у селі не було з 14 серпня і до випадіння першого снігу. В грудні снігу було дуже мало. Лише одного дня був мороз 22°. У день Св. Трійці пішов град, який знищив усі ярові посіви28. 1896 р. відмічено про великі врожаї хліба29. Далі у записах 1915 р. подається інформація про спалахи у серпні місяці епідемій скарлатини, дифтериту та горячки, які забрали життя 32 осіб30.

Разом із тим, до літописів вносилися відомості про події загальнодержавного масштабу - війни, революції, коронації. Як приклад, події Першої світової війни описані в річному (1914) записі літопису Свя- то-Різдво-Богородичної церкви с. Козачки. Вказується, що у 2-й половині року розпочалася війна з сусідніми державами Австрією і Германією, і населення було занепокоєне через можливий напад австрійських солдат. У селі поширювалися чутки про напад на прикордонний Кам'я- нецький повіт і м. Кам'янець.

Над селом пролітали літаки в сторону міст Вінниці і Волочиська. Полегшення настало в вересні після новини про відбиття нападу австрійців біля м. Городок, перетинанні військом кордону та захоплені галіційських сіл і міст31. Аналогічно у записах 1914 р. літопису Свято-Георгіївської церкви м. Кам'янець-Подільський описується поява австрійців 4 серпня об 11.30, коли на шляху з Оринина вони розташувалися біля хутора “Козак”. У цей час за довжоцьким лісом у розвідці знаходилися 50 прикордонних вартових, які відкрили вогонь по австрійцях. У відповідь цілий піхотний полк розпочав обстріл міста з 18 гармат тощо32.У прикінцевій частині літописів містилися статистичні таблиці з даними про кількість народжень, шлюбів, смертей, церковні суми. церковний парафіяльний літопис релігійний

ОТДЕЛЪ Х. Статистическиея сведения.

Як зразок, наводяться статистичні зведення за 1870-1916 рр. із літопису Свято-Різдво-Богородичної церкви с. Козачки Летичівського повіту, у яких прослідковується демографія за наведений період, статистика відвідування прихожанами сповіді та причастя, рух церковних та попечительських коштів, відомості про кількість народжених позашлюбних дітей та інформація про померлих від віспи.

Однак, як окрему особливість у веденні літописів можна відзначити занесення до поточного розділу літопису Свято-Георгіївської церкви м. Кам'янця-Подільського річного Звіту про стан та діяльність Георгіївсько-Серафимівського при Польсько-Фільварецькій церкві братства. Утворене 1 травня 1905 р. під головуванням владики Парфе- нія, братство мало за мету благодійницьку діяльність як у парафії, так і поза її межами. Займалося збором коштів, які згодом витрачалися на друкування необхідних книжок і бланків, наданням грошової допомоги дітям на навчання та малозабезпеченим громадянам на обігрів кімнати та як додаткові кошти до зарплатні хоровим співакам, на оновлення ікон тощо33.

Таким чином, проведене дослідження уможливлює зробити висновок, що специфіка церковно-парафіяльного літописання хоча і не відрізнялася від загальноприйнятої у інших регіонах, але при цьому мала свої особливості. До окремих літописів включені звіти благодійницьких товариств, а також трапляються господарські документи радянського періоду. Разом із тим, сукупність досліджених літописів подільських храмів можна назвати самостійним відокремленим джерелом церковної та соціальної історії населених пунктів, а, відтак, цінним історичним джерелом.

Література

1. Російський державний історичний архів. Ф. 797. Оп. 97. Спр. 264б. Л. 283.

2. Шехтман Е. З. Церковно-приходские летописи ХІХ ст. - начала ХХ ст.- важный источник для изучения местной истории (по материалам Житомирского областного государственного архива) // Друга республіканська наукова конференція з архівознавства та інших спеціальних історичних дисциплін: матеріали. Київ: АУ УРСР, 1965. Т. 2. С. 94-109.

3. Задніпровський О., Задніпровська Л. Церковно-парафіяльний літопис Богородицької церкви (1897-1926 рр. // Студії з архівної справи та докумен- тознавства. 1996. Т. 1. С. 102-106.

4. Рибак І. В. Літописи церковних парафій Подільської губернії як джерело з історії краю // Краєзнавство. 2005. № 1. С. 129-131.

5. Мірошніченко С. В. Літописи церковних парафій як історичне джерело (на прикладі Літопису Георгіївської церкви Новоград-Волинського повіту Волинської губернії) // Гуржіївські історичні читання. 2014-2015. Вип. 8-9. С.

6. Парафіяльний літопис церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Ксьонзівки Чернігівської єпархії (1867-1915) / упоряд.: А. В. Морозова, О. Ф. Тарасенко; відп. ред. О. Б. Коваленко. Чернігів: ПАТ “ПВК “Десна”, 2017. 160 с.

7. Иконников В. С. Опыт русской историографии. Т. 2. Кн. 1. Киев, 1908. 1116 с.

8. Шмидт С. О. Сельские церковноприходские летописи как историко-краеведческий материал // Историческое краеведение. По материалам II Всесоюзной конференции по историческому краеведению (г. Пенза, 4-6 апреля 1989 г.) / отв. ред.: С. О. Шмидт. Пенза, 1993. С. 201-224.

9. Агеева Е. А. Приходская жизнь и история староверия по церковным летописям второй половины XIX в. // Уральский сборник. История. Культура. Религия. Екатеринбург: Изд-во Уральского гос. ун-та, 1999. Вып. III. С. 3-16.

10. Добренький С. И. Церковно-приходские летописи как исторический источник (середина XIX - начало XX в.): дисс. ... канд. ист. наук.: 07.00.09 // Добренький Сергей Иванович; Российский государственный гуманитарный университет. Москва, 2006. 230 с.

11. Держархів Хмельницької обл. (Державний архів Хмельницької області). Ф. 315. Оп. 2. Спр. 51. 20 арк.

12. О заведении при церквах Оренбургской епархии приходских летописей // Церковная летопись к № 47 “Духовной Беседы” за 1866 г. С. 705-712.

13. Держархів Хмельницької обл. Ф. 315. Оп. 4. Спр. 69. Арк. 3.

Анотація

Проаналізовано передумови створення, структуру, зміст та інформаційне наповнення церковно-парафіяльних літописів Свято-Георгіївської церкви м. Кам'янець-Подільський Кам'янецького повіту, Свято-Різдво-Богородичної церкви с. Козачки Летичівського повіту та Свято-Дмитрівської церкви с. Коли- бабинці Вінницького повіту Подільської губернії, що відклалися у Ф. 315 “Подільська духовна консисторія” Державного архіву Хмельницької області.

Ключові слова: церковний літопис; парафія; церква; храм; єпархія.

There are analyzed preconditions of the creation, structure, content and information content of church parish chronicles of St. George's Church in Kamyanets-Podilskyi City of Kamianetsky District, Holy Nativity Virgin Church in Cosachky village of Letychiv district and the St. Dmytro's Church in Kolybabyntsy of Vinnytsia district of Podolsk province, deposited in F. 315 “The Podillya Ecclesiastical Consistory” of the State Archives of Khmelnytsky Region.

Key words: the church chronicles; Parish; church; temple; eparchy.

Размещено на Allbest.ru