Митрополит Андрей Шептицький

Размещено на http://www.allbest.ru/

Митрополит Андрей Шептицький

Єрей Дмитро Белей

Якщо ми уважно подивимося на наших політиків, на різних очільників політичних партій тощо, то побачимо, що одні з них змальовують майбутнє нашої країни виключно з Євросоюзом. Інші говорять про те, що нам буде добре житися з Росією. Ще інші твердять про розділення нашої країни на частини, як запорука історичної справедливості та добробуту українців. Є й такі, які припускають, що ми можемо рухатися своїм вектором розвитку, хоча це й непросто та вимагає неабияких зусиль.

Однак, говорити про майбутнє без минулого, без його спадщини, без істинного розуміння хто ми і чого хочемо насправді просто неможливо. Можу припустити, що в декого з читачів (слухачів) виникне запитання: а до чого тут священик і Церква загалом. Одразу хочу відповісти, що українську національно-культурну ідентичність не можна розглядати без Церкви (зокрема Української Греко-Католицької Церкви - далі УГКЦ) чи її представників. Оскільки саме завдяки діяльності УГКЦ, її єпископів та священиків, цю ідентичність вдалося не просто зберегти, але й донести до сердець багатьох.

Прагнучи якомога доступніше висвітлити поняття української національно-культурної ідентичності я вирішив представити її на прикладі однієї церковної постаті, яка вміла по-справжньому цінувати свій народ, вірити в нього, берегти його, підкреслювати його самоідентичність, незалежність та жагу до свободи й розвитку. Ця постать - це славетний муж, Мойсей українського народу, геніальний керівник, вдалий політик, милосердний самарянин і просто Людина - митрополит Андрей Шептицький. шептицький митрополит культурний церква

Майбутній митрополит народився у відомій українсько-польській родині, яка бере свій початок ще з ХІІІ століття, а його предками були галицькі бояри, відомі з часів Лева Даниловича. Попри те, що народився й зростав у римо-католицькому обряді, а також отримав належне аристократичне виховання, його серце тяжіло до монашого життя і східного священства, що суперечило родинній традиції. Але поклик серця переміг і у віці 24 років майбутній митрополит постригається в ченці Чину Святого Василія Великого (василіани) та приймає чернече ім'я Андрей.

У 1892 році 27-річний монах був рукоположений на священика. В 1899 - на єпископа Станіславова. А в 1901 році призначений митрополитом Галицьким і Архиєпископом Львівським УГКЦ.

Закінчивши докторські студії в університетах Кракова, Вроцлава, Мюнхена та Відня високоосвічений представник монашого середовища добре розумів надзвичайну вагу вищої освіти та мріяв про те, щоб у Львові створити Український Католицький Університет. Коли польська влада не дозволила йому цього зробити, він не склав рук, а як перший крок до майбутнього університету, заснував Львівську греко-католицьку богословську академію на чолі з отцем доктором Йосифом Сліпим (майбутнім наступником митрополита).

Як добрий пастир свого стада, усі свої зусилля й багатолітню працю, власні графські маєтки (а це кілька мільйонів доларів за сучасними обрахунками) митрополит Андрей використовував для того, аби допомогти українському народові пережити лихоліття та піднятися на вищий духовний, соціальний та державний рівень. Двічі був арештований за свої переконання та євангельську ревність: спершу царською Росією у 1914-1917 роках, а потім і владою Польщі у 1923 році. Проте, такі випробування не зламали його непохитної волі бути вірним пастирем Божого українського народу. І свідченням цього є його рішучі кроки по захисту знедолених при тогочасних окупаційних режимах.

Коли на Холмщині та Підляшші нищили православні церкви, митрополит Андрей, будучи греко-католицьким єпископом, єдиний виступив на захист наших православних братів, кажучи, що «таке варварство жодним чином не можна оправдати». Усе своє життя митрополит працював над відновленням єдності між православним Сходом і католицьким Заходом. Він вірив, що Господь дав українському народові особливе посланництво в цій справі. Завдяки своїм унійним зусиллям владика Андрей був справжнім предтечею сучасного екуменічного руху, особливо в царині православно-католицьких відносин. І за це слушно вважається великим екуменістом Європи свого часу.

Митрополит Шептицький відомий в історії і як великий поборник прав людини. Він ніколи не мовчав, бачачи страждання ближнього. Коли на Великій Україні панував голодомор, спричинений сталінським режимом, очільник УГКЦ, чи не єдиний в Європі, виступив на захист приречених на голодну смерть українських селян. А разом зі своїм єпископатом видає відоме послання «Україна в передсмертних судорогах». Відтак організовує масовий рух допомоги голодуючим братам і сестрам в часі більшовицької окупації.

Під час Другої Світової Війни, коли, здавалося, шаленіло пекло на землі, душпастирський талант владики Андрея проявився з особливою силою. Він був єдиним, хто, в окупованій нацистами Європі, виступив на захист євреїв, пишучи листа до Гітлера і Послання до свого народу «Не вбий». А разом зі своїм братом Климентієм врятував не одну сотню єврейських дітей.

В часи війни та окупацій владика Андрей скликав низку Архиєпархіальних соборів, головною темою яких був теоцентризм - шанування Бога, Йому служіння, наслідування й уподібнення, як найвища мета людського життя. Тобто в момент найбільшої загрози для Церкви та народу митрополит Андрей шукав відповіді не в людській, а в Божій мудрості. І це взірець до наслідування для нашого сучасного духовенства й монашества, дипломатії й державних мужів, працівників медицини, освіти й культури, меценатів і доброчинців.

Час-від-часу можна почути, що митрополита Андрея називають церковним олігархом, оскільки його тогочасні матеріальні статки були дуже великими. В такому випадку слід зауважити, що поняття заможної людини сьогодні є суттєво дискредитоване. Адже в сучасному розумінні багач, олігарх - це той, хто живе лише для себе, думає лише про себе і про своє задоволення та лише себе любить. Натомість постать митрополита є цілковито протилежною. Так, він не був бідною людиною. Але завдяки своїм можливостям він створив українську національну економіку в стані бездержавності українського народу. На початку ХХ ст. саме він, через мережу греко-католицьких парохій, заснував десятки різних кооперативів, а також український земельний банк. Самі греко-католицькі священики навчали селян як ефективно управляти землею, як розвивати кооперативи тощо. Тобто митрополит Андрей Шептицький навчав розвивати власну мережу економічних стосунків, щоб отримувати здорові легальні прибутки та розвиватися як суспільству, як народові. І при цьому в нього й думки не було зробити Церкву монополістом у цій сфері діяльності. Іншими словами владика Андрей був великим державотворцем.

Поряд з цим митрополита Шептицького вважають великим меценатом. Не було б цілої плеяди митців, художників, науковців, якби не стипендії, що їх надавав владика Андрей на навчання. Наприклад: сьогодні не було б сучасного українського монументального мистецтва. Загально відомо, що 100 років тому митрополит подарував українському народові, зневаженому і позбавленому своєї державності, величезну колекцію сакрального мистецтва, колекцію культури українського народу, яку він сам збирав багато років. І таким чином започаткував Український Національний Музей у Львові. Це в той час, коли ніхто не говорив про існування українського народу як такого.

Особливою рисою митрополита Андрея була опіка сиротами, вбогими і найбільш відкинутими суспільством людьми. Для багатьох галичан відомий той факт, що прості львівські сироти називали митрополита «татусю». По сьогодні у Львові існує лікарня митрополита Шептицького, що він заснував її для вбогих і немічних, які не могли собі дозволити лікування. Засновував читальні, школи, дитячі садки. Іншими словами, Божий слуга, митрополит Андрей, все, що мав і чим володів, намагався поставити на служіння не собі, а народові. І саме це є тою відмінною рисою від того служіння чи радше способу життя, яке сьогодні провадять наші олігархи. Тобто митрополит був заможнім, але не був багачем, у тому сьогоднішньому розумінні.

На святковій академії в Києві, яка відбулася 1 листопада цього року з нагоди 150-ліття від дня народження митрополита Андрея Шептицького, головний раввин України, Яків Довбляйх, сказав: «Добрим керівником / адміністратором є той, хто добре керує, але геніальним керівником є той, хто виховує керівників, які би могли на його прикладі самостійно діяти». Саме такою була риса митрополита Андрея Шептицького. І саме цієї риси так бракує в сьогоднішньому суспільстві, яке сміливо можемо назвати егоїстичним.

У нашому народі лунає чимало думок про оправдане відділення Церкви від держави, аргументоване тими чи іншими негативними фактами співпраці. Натомість соціальне вчення владики Андрея зводиться до кількох фундаментальних думок: митрополит вчив любити, любити найперше Господа Бога і любити ближнього. Тобто все його соціальне вчення випливало з любові до ближнього. І тут лунають думки: але ж і Христос вчив любити ближнього!

Приклад: За часів митрополита у Львові 8 разів змінювалася влада. Були одні окупанти, їх змінювали інші. Тоді на короткий час воскресла Українська національна держава, потім вона знову впала. І вочевидь, що багатьох тогочасних людей турбувало питання: А яка влада легітимна? Яка влада походить від Бога? Бо знаємо слова ап. Павла, що всяка влада є від Бога (пор. Римлян 13:1). І ось митрополит Андрей дає геніальну відповідь. Він каже: «Всяка влада дана для того, щоби служити людині. І тільки така влада, яка служить в любові своїм підлеглим, [тобто своєму народові], може називатися владою від Бога». Якщо хтось приходить до влади чи захоплює її для того, щоби служити лише собі і пригноблювати людей, то він дискредитує цю владу. І тоді її легітимність падає на очах.

Митрополит Андрей написав безліч пастирських повчань, якими охоплював усі сфери й верстви галицького суспільства, надихаючи духом любові та батьківськими настановами, задля духовного росту як цілої спільноти, так і кожного зокрема.

«Я завжди чинив так, як мені веліли мої переконання, засновані на вірі й любові до Бога та ближнього. Мій мотив - служити Богові та ближньому. Ніколи я не зробив того, що б не випливало з тієї любові. Ціла моя національна діяльність була завжди логічною християнській послідовності засад, яку століттями визнавали мої предки» - (з листа митрополита до своєї племінниці в 1908 році).

Ще один важливий момент соціального вчення митрополита - це його бачення патріотизму. На його глибоке переконання ми, українці, мусимо бути патріотами. Ось що він казав: «Християнин може і повинен бути патріотом. Але його патріотизм не може бути ненавистю і не сміє накладати обов'язків противних вірі. Те, що видавалося б патріотизмом, а було би ненавистю чи було би протилежним до християнської віри - не є правдивим патріотизмом».

«Любіть усі своє, свого тримайтеся і про своє дбайте. Але стережіться ненависті, бо ненависть - це почуття не християнське. Стережіться між собою ненависті і роздору, злишньої партійності, об'єднуйте свої сили, бо сили розділені завжди є слабкими». Слова дуже прості, але в той же час говорять про дуже глибокі речі. І ці елементи соціального вчення митрополита в сучасних обставинах є просто життєдайними для нас.

За незбагненним Божим Провидінням Україна знову стала об'єктом нападу з боку темного варварства, яке претендує стати «новим» словом у світовій політиці. У наше життя повернулися давні теми: історична кривда з боку Росії, псевдо справедливі війни, потреба національної консолідації та оборони.

Будучи прикутим до інвалідного крісла, владика Андрей серцем відчував особливості воєнного лихоліття. Спотворення війною людських стосунків і Божого ладу в суспільстві владика описав у посланні вже 1 вересні 1939 року:

«Час воєнний утруднює людині кермуватися вказівками тверезого, ясного розуму, освіченого вірою. Верх беруть почування, вразливість, пристрасть, а з того нерозважні кроки, шкідливі не тільки для одиниці, але і для загалу, для цілої родини, громади й народу. Ця небезпека в положенню особливо труднім, в якім находиться наш народ стається прямо грізна» - (Пастирське послання до духовенства про обов'язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та агітаторів).

Мине ще кілька років, але війна не змінить свого нелюдського обличчя:

«В часі війни навіть між тими, що не воюють, або й тими, що їх ніщо не ділить, нагромаджуються такі небувалі кількості непорозумінь, спорів, ворожнечі, часом навіть і ненависти, що не пізнається цього світу і людей, яких зналося добре ще кілька літ тому. Люди діляться, всюди собою зайняті, не мають часу для ближнього, не мають з чого дати йому хоч добре слово, усі стали нервові, роздражнення нервів прибирає форми неврастенії, істерії і суспільне, чи може радше товариське життя, стає подібне до того принципіяльного «bellum omnium contra omnes» [війна всіх проти всіх (з лат.)], наслідком чого проста зичливість і християнська любов ближнього стає товаром дуже рідкісним, дорожчим від масла чи сала» - (Пастирське послання на Великдень для читачів часописів «Краківські Вісті», «Львівські вісті» та «Рідна Земля»).

Здавалося б, у воєнний час перестають діяти євангельські принципи, радше вони заміщаються одвічним законом помсти: око за око і зуб за зуб. Добрий пастир знає, що в таку пору в серцях людей може наступити велике духовне затемнення. І вони, шукаючи порятунку, здатні завдати одне одному невиліковних ран. Тоді й ворогові зручно поміняти тактику, легше підбурити до насильства, дезорієнтувати й дезорганізувати суспільство, чинити всякі диверсії тощо. І все це публічно мотивується патріотичними гаслами або воєнними обставинами. Для митрополита Андрея це час цілковитої руйнації того, що він плекав усе своє життя. І цієї руїни слід остерігатися й тепер:

«Не давайте наклонюватися до яких-небудь актів насильства або непослуху, заховуйте розвагу й спокій, єдність і згоду, керуйтеся в усім розумом, просвіченим вірою. Божий Закон хай буде правилом Вашого поступовання й Вашою ціллю. Ідучи дорогою цією без ніякого сумніву найлучше послужите Батьківщині й будучности нашого народу» - (Пастирське послання до духовенства про обов'язок перестерігати вірних перед намовами провокаторів та агітаторів).

«Ніякі людські згляди і ніякі дані приречення не оправдовують гріха проти Божої заповіди… Можуть прийти хвилі, в яких будуть вам радити поступування противне вашій совісти і Божому законові. В таких хвилях поступайте завсігди як християни, вірні й послушні Божому законові» - (Про організацію парохій і громади).

Бачачи схильність рідного народу до частої взаємної ворожнечі, владика Андрей невтомно боровся за національну єдність, до якої кличе й нас сьогодні:

«До осягнення наших національних ідеалів треба нам єдности… Треба нам, оскільки це тільки можливе, усунути всякі роздори і все, що ділить, і всіма силами змагати до осягнення, по змозі, якнайбільшої єдности» - (Лист до православних архиєреїв в Україні).

«Як довго не буде між нами християнської єдности, так довго й найслабший противник буде від нас сильніший» - (З послання «Не убий»).

«Найбільшою небезпекою є внутрішні роздори, поборювання себе взаїмно і випливаюча з роздорів атаманщина, котра вже так дуже много причинилася до руїни і упадку усіх наших подій при першій нашій пробі побудувати Укр[аїнську] Державу» - (Про організацію парохій і громади).

Учасникам ненасильницького протесту на Майдані не раз здавалося, що митрополит Андрей є поміж ними. Чому? Та тому, що Майдан молився. Українська Революція гідності не була б такою успішною, якби не молитва. Про це значення молитви нам треба пам'ятати і сьогодні, коли на Сході України точиться війна з російськими військовими угрупованнями. Ось чому ті з нас, хто самовіддано формував молитовний Майдан, напевно, відчують свою душевну суголосність з такими висновками митрополита Андрея:

«Ми є свідками історичних подій, які на всі часи стануть ясним доказом, чим є молитва для людства» - (Пастирське послання до духовенства про церковне правило та розпорядження для духовенства про обов'язок священика відмовлювати церковне правило).

Все те, - що видавалося неможливе і нездійсниме, виявилось можливе, бо й найбільші перешкоди усуваються тоді, коли Бог якесь діло благословить і хоче його довести до кінця - (Звернення владики Андрея з приводу завершення ІV Архиєпархіяльного Собору).

Відчуваючи свій відхід до вічності митрополит Андрей висловив два важливі пророцтва для українського народу. Одне з них вже здійснилося і стосувалося воно Української Греко-Католицької Церкви:

«Наша Церква буде знищена, розгромлена большевиками. Але держіться, не відступайте від віри… . Тяжкий досвід, який впаде на нашу Церкву, є хвилевий. Я виджу відродження нашої Церкви. Вона буде гарніша, величавіша від давньої та буде обнімати цілий наш народ…».

Втім, попереду здійснення ще одного пророцтва митрополита Андрея, даного ним у той же смертний час, - пророцтва про Україну:

«Україна увільниться зі свого упадку та стане державою могутньою, з'єднаною, величавою, яка буде дорівнювати другим високо розвинутим і цивілізованим державам світу. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панувати в ній. Все те буде, як я кажу, тільки треба молитися, щоби Господь Бог і Мати Божа опікувалися все нашим народом, який стільки витерпів, і щоби ця опіка тривала вічно».

Мабуть у кожного виникло запитання: А як наблизити той час розвиненої України? І відповідь знову дає митрополит Андрей Шептицький:

«Не зривами одної хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крови і смерти многих поколінь двигається народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіязму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов'язки і двигати спекоту дня і жар сонця, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довір'я своїх і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати свої завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані винагороди перед заслугою!» - (Слово митрополита Андрея до української молоді).

Список використаних джерел

1. Пастирське послання Глави УГКЦ з нагоди Року митрополита Андрея Шептицького (27.12.2014 року Божого) [Електронний ресурс] -Режим доступу:

http://news.ugcc.ua/documents/nehay_bozha_mudr%D1%96st_povede_naspastirske_poslannya_blazhenn%D1%96shogo_svyatoslavaz_nagodi_roku_pamyat%D1%96_mitropolita_andreya_sheptitskogo_72534.html

2. Блаженніший Святослав: «Від сьогодні вся Вселенська Церква називає митрополита Андрея Шептицького праведним» (19.07.2015 року Божого) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://news.ugcc.ua/audio/glava_ugkts_v%D1%96d_sogodn%D1%96_vsya_vselenska_tserkva_nazivaie_mitropolita_andreya_sheptitskogo_pravednim_74330.html

3. У двобої з системою: Митрополит Андрей і більшовицька влада (27.10.2015 року Божого) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ugcc.kiev.ua/blog/u-dvoboji-z-systemoyu-mytropolyt-andrej-sheptytskyj-i-bilshovytska-vlada

4. Слово Глави УГКЦ на відкритті міжнародної наукової конференції до 150-річчя митрополита Андрея Шептицького «Як будувати Рідну хату» (30.10.2015 рокуБожого) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://news.ugcc.ua/news/glava_ugkts_v%D1%96dkriv_u_kiiev%D1%96_naukovu_konferents%D1%96yu_do_150r%D1%96chchya_mitropolita_andreya_sheptitskogo_75181.html

5. Виступ Глави і Отця УГКЦ на святковій академії присвяченій 150-літтю від дня народження митрополита Андрея Шептицького (1.11.2015 року Божого) [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://news.ugcc.ua/photo/glava_ugkts_sluhayuchi_proroch%D1%96_slova_vladiki_andreya_mi_povinn%D1%96_v%D1%96dkriti_dlya_sebe_yogo_mudr%D1%96st_yakoyu_v%D1%96n_vede_nas_u_maybutnie_75219.html

6. Блаженніший Святослав у програмі «Добра розмова» на радіо Воскресіння (3.11.2015 року Божого) [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=-m-53y5cccA

Размещено на Allbest.ru