Причини появи неоязичництва у світі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Причини появи неоязичництва у світі

Характерною особливістю сучасної релігійної ситуації світу є поява значної кількості нових релігійних течій та рухів, які перебувають поза межами усталених традицій. Сучасні соціокультурні тенденції характеризуються потягом до відродження історичного минулого, що сьогодні постає у формі неоязичництва. Актуальність питання пов'язана з суспільною значущістю даного явища, проблемою відносин з державними інститутами. Важливість поглиблення досліджень в даній області визначається зростанням соціокультурної та політико-ідеологічної напруженості глобалізаційного світу. Адекватне розуміння досліджуваного феномена є найважливішим чинником прогнозування динаміки розвитку подій. Специфіка об'єкта аналізу зумовлена наявністю неоднозначних оцінок, поглядів до вивчення, акцентування уваги на певних аспектах проблеми. Погоджуючись з думкою про те, що неоязичництво являє собою релігійну новацію, що пропонує нове розуміння навколишньої дійсності та шляхи вирішення соціальних проблем, важливим є розуміння причин виникнення і особливостей його поширення у світі. Отже, метою даної статті є аналіз причин появи неоязичництва на світовій арені.

Сучасне суспільство переживає інтенсивну трансформацію. Це стосується не лише виробничих та інформаційних технологій, а й внутрішніх основ соціального життя та ціннісних аспектів, які виражаються в моралі і релігії. Чинниками духовного життя суспільства стають не лише традиційні релігії, а й нові релігійні вчення. Характеризуючи релігійні тенденції, радянський і російський релігієзнавець, зокрема, дослідник нетрадиційних релігій і культів Є. Балагушкін наголошував: "Американському футурологу А. Тоффлеру належить дуже точна метафора для характеристики розглянутої тенденції: "ринок спірітуальних товарів". Фактично він описав стихійне формування релігійного плюралізму з усіма його позитивними і негативними рисами. Мова йде про необмежену кількість віровчень і релігійно-містичних практик для задоволення широкого спектру індивідуальних і суспільних потреб: від екстатичних переживань до найхимерніших світоглядів. Цей дивовижний феномен називали також "релігійним калейдоскопом" за властиву новим релігіям надзвичайну різноманітність віровчень, обрядів і форм організації" [1, с. 98].

Ми ще далекі від повного розуміння специфіки функціонування сучасних релігійних новотворів і знаходимось у пошуку правильних форм взаємовідносин суспільства з новими релігійними новаціями. Тому важливо розібратися в особливостях нових релігій, зрозуміти ступінь і характер їх впливу на особистість і суспільство. "Ми стоїмо на порозі нової ери, коли старий світ іде і на зміну йде Новий. Цей період справляє враження хаосу і загального падіння цінностей, які тисячоліттями плекали людство, але це закономірний історичний процес. Цінності, які руйнуються на наших очах, були створені своєю епохою і призначалися для неї - вони не в змозі вічно керувати еволюцією. Думаючий спостерігач над руїнами старого світу бачить нові народжені ідеали, нове Духовне Світло, що освячує нашу планету" [2, с. 129].

В умовах проблем сучасності, постаючи альтернативою існуючим традиційним релігіям, новотвори "пропонують своїм прихильникам нову сакральну інтерпретацію навколишньої дійсності, вирішення глобальних проблем сучасної людини, суспільства і світу в цілому" [1, с. 94]. До таких проблем належать економічні кризи, природні катаклізми, соціальні конфлікти. Врешті-решт саме ці явища є причиною негативних суспільних настроїв і стимулюють пошук нових орієнтирів. Не останню роль у цьому процесі відіграє криза ідей гуманізму і цінностей духовної культури, яка істотно зачепила більшість населення. Тому нові релігії постають як результат духовних пошуків, протест проти існуючих порядків. "Зміни, що відбулися в останні десятиліття, створили духовно-соціальне поле глобальної напруги: почали закладатися духовні, морально-етичні основи нового етапу цивілізаційного розвитку, що відкривається третьою або постіндустріальною революцією" [5, с.19].

На думку П. Тілліха, науково-технічні революції сприяли впливу секуляризму та готували грунт для формування нових форм квазірелігій. Перший етап "технологічного вторгнення" несе з собою релігійний індиферентизм. "Однак індиферентність по відношенню до питання сенсу свого власного існування є минаючою стадією. Цей момент нетривалий тому, що в глибині технологічної креативності, так само як і в структурі секулярної свідомості, є релігійні елементи, які висуваються на перший план, коли традиційні релігії втрачають свою силу. Такими релігійними елементами є бажання визволення від авторитарної залежності, тяга до справедливості, наукова чесність, прагнення до більшої повноти розвитку людства, надія на прогресивну трансформацію суспільства. З цих елементів, яким не чужі стародавні традиції, виникають нові квазірелігійні системи, що пропонують нові відповіді на питання про сенс життя" [12, р. 13].

Зміні світоглядних орієнтацій та релігійної картини світу також сприяло підвищення загального рівня освіченості. Трансформація поглядів на давню історію відбувався під впливом нових археологічних відкриттів. Не останньою причиною була відкритість "нових релігій" для послідовників будь-яких вчень, методики та форми роботи, які вони пропонують - медитації, сеанси йоги, фізичне та психічне оздоровлення. Висловлюючи негативне ставлення до появи неорелігій, С. Філатов бачив причину їх появи в "відсутності релігійної культури, низькому рівні релігійної освіти" [8, с. 208]. Сучасні соціокультурні тенденції характеризуються потягом до відродження історичного минулого, що сьогодні постає у формі неоязичництва. Внаслідок того, що сучасність є періодом морального падіння, а героїка асоціюється з історією, відбувається апеляція до минулого [10].

Виникненню неоязичництва сприяв соціально-культурний фактор, який виражається в руйнуванні традиційної системи цінностей і утворенню нових ідеологій. В період "розпаду сформованих стереотипів, архаїчний компонент суспільного інтелекту як би виконує терапевтичну функцію, являє собою мобілізацію "стародавніх форм" освоєння різноманіття буття людиною через асоціативно-аналогові механізми, метафоризацію і міфологізацію інтелекту" [7, с. 31].

В пострадянських країнах зміна парадигми мислення відбувалася після розпаду СРСР. Кризові умови сприяли пошуку нової релігійної та етнічної ідентичності: "В умовах кризи ідентичності найбільш значимим і масовим перемиканням стає перемикання на рівень, близький до головного зруйнованого рівня ідентифікації. Найбільш близьким до цього зруйнованого жорсткого рівня ідентифікації є рівень етнічної ідентичності, який єдино здатний компенсувати зруйновані рівні ідентифікації, вселити людині гордість і гідність, відродити зруйновані емпатичні зв'язки" [4, с. 36].

Розпад СРСР, а з ним і глобальні трансформації стали сприятливим середовищем для активізації архаїчних складових в людині. Стали популярними ідеї приналежності до "свого" народу, так як "радянська влада десятиліттями вселяла людям ідеї колективізму і непорушної спільності. Ці ідеї сприймалися людьми на двох рівнях: на одному - як спільність "радянського народу", або громадянська спільність, на іншому - як етнічна чи етнокультурна спільність" [9, с. 17]. Завершення "епохи комунізму" було поштовхом звернення до минулого, що сприяло розвитку, зокрема, і неоязичницьких ідей. При розпаді державної системи цінностей, їй починає протиставлятись етнічна культура у вигляді фольклору, релігії, мови. Соціально-культурні перетворення сприяли інтересу до нового язичництва "щоб знайти сенс світопорядку, зниклий з розпадом колишніх переконань" [3, с. 39].

Однією з складових масової культури як засобу компенсації світоглядної кризи виявляється література в жанрі "фентезі", що формує міфологічне мислення і провокує подальшу міфотворчість. Як зауважує А. Прокоф'єв: "В більшості своїй книги в цьому стилі побудовані на описі подвигів героїв у реаліях дохристиянської Русі. Головне в них - це проголошення язичницьких ідеалів, як максимально відповідаючих образу "справжнього чоловіка". Християнство часто викладається з негативної точки зору, мета якої - поневолювати народи. Дохристиянський період проголошується свого роду "золотим століттям" Русі. За своєю суттю ці книги відображають певне масове співчуття язичництву, так як виходять великими тиражами і насправді залучають до язичництва все нових і нових співчуваючих" [6, с. 288].

Важливим фактором стають демографічні процеси, що притаманні західному суспільству, які виражаються міграцією великої кількості етнічного складу представників Близького Сходу, Китаю та країн "третього світу". Дані зміни призводять до приходу етнічних релігій вищеперахованих держав та ослаблення християнської традиції.

Поширенню неоязичництва сприяли часом нові, тепер загальнодоступні засоби інформації, такі як інтернет, де кількість неоязичницьких сайтів постійно зростає. Розвиток комп'ютерних технологій відбувається на ряду з кризою традиційних релігій та можливістю широкого розповсюдження неоязичництва. Інтернет стає потужним комунікаційним каналом, що дає можливість отримувати інформацію, яка може бути представлена як в науково-описовій так і в місіонерській формі. А. Карафлоджка зауважує: "Вже кілька років інституціоналізовані релігії, церкви, храми і нові релігійні рухи прагнуть якомога швидше розмістити свої сторінки на веб-сайтах. Великі області оперативних інформаційних служб - таких як AOL і Yahoo - присвячені релігії, починаючи від груп, що вивчають Біблію в лоні традиційного християнства, і до неоязичницьких ритуалів, що проводяться у віртуальних чат-форумах" [11, p. 280].

Великий вплив справила криза гуманізму, де має місце теоретичний антигуманізм, основним гаслом якого було проголошення остаточної смерті Бога. Нові критерії оцінки дійсності, які поставили під сумнів базисні принципи діючих форм моралі, релігії та культури постали у концепції Ф. Ніцше.

Соціально-економічний чинник виявляється в економічних кризах, змінах у структурі суспільства, що призвело до відчуття загальної нестабільності і напруженості. В таких умовах люди починають звертатися до досвіду минулого, пошуку національних коренів. Зубожіння і депривація населення, що виражається в неможливості для індивіда або соціальної групи задовольняти свої базові потреби через відсутність доступу до основних матеріальних благ і соціальних ресурсів: продуктів харчування, житла, медицини, освіти або розбіжність "ціннісних очікувань" (блага і умови життя, які, як вважають люди, вони заслуговують по справедливості) і "ціннісних можливостей" (блага і умови життя, які люди, як знову ж їм представляється, можуть отримати в реальності) призводять до психологічного дискомфорту. Це провокує пошук чогось світлого в минулому, що має відображення в дохристиянському.

Соціолог А. Гайдуков у своєму аналітичному матеріалі "Молодіжна Субкультура слов'янського неоязичництва в Петербурзі" бачить економічну кризу під час переходу до ринкової економіки. Зубожіння населення, неможливість забезпечення елементарних потреб призвели до формування неоязичницької культури. А. Гайдуков вважає, що розвиток неоязичництва в умовах кризи національної ідеології є природнім процесом в епоху постмодерну. Соціально-політичний фактор зумовлюється зміною політичної ідеології, що також сприяло формуванню неоязичництва. Проведення громадських зборів, богослужінь, акцій соціального протесту, давали можливість формуванню рухів неоязичництва.

Поширення нового язичництва пов'язане і з екологічними проблемами. Наступ технічної цивілізації призвів до зміни стосунків між людиною і природою. Діяльність людини призвела до змін у біосфері, ерозій і виснаження родючих грунтів, зникненню біологічних видів, утворенню пустель на місці водойм. Тому XXI ст. починається з перебудови планетарної свідомості: по-перше, ні про яке підкорення Природи не може бути й мови. По-друге, планетарна цивілізація XXI ст. починається з усвідомлення, що таке "стратегія Природи" і "стратегія Людини", бо Людина взаємодіє з Природою як єдиний вид.

Отже, соціокультурні перетворення початку XXI ст. формують нові світоглядні орієнтири для індивіда і суспільства. Традиційним системам цінностей протистоять новітні духовні базиси. Одним з таких феноменів є неоязичництво. В цілому феномен нового язичництва маловивчений. Сьогодні не існує цілісного уявлення про витоки, особливості детермінації, чинники його зростання та популярності. Аналіз вищеперерахованих факторів, що сприяли появі та розвитку неоязичницької тенденції дозволяють сформувати власне розуміння причин появи досліджуваного феномену.

Список використаних джерел

плюралізм світ релігійний

1. Балагушкин Е. Новые религии как социокультурный и идеологический феномен / Е. Балагушкин // Общественные науки и современность.

2. Гиренок Ф. Новое язычество / Ф. Гиренок // Общественные науки и современность. - 1994. - № 4. - С. 125-134.

3. Гудрик-Кларк Н. Оккультные корни нацизма. Тайные арийские культы и их влияние на нацистскую ідеологію / Н. Гудрик-Кларк; [пер. с англ.].

4. Мосейко А. Кризис идентичности: ми-фологизация процесса (Россия и Африка - сравнительный анализ) / А. Мосейко // Человек, этнос, культура в ситуациях общественных переломов. Материалы докладов секции VIII международной конференции африканистов. - М.: [б. в.], 2001. - С. 32-38.

5. Мунтян М. Россия в третьей цивилизационной революции / М. Мунтян. - М.: Феникс, 1993. - 81 с.

6. Прокофьев А. Современное славянское неоязычество. [Електр. ресурс] - Режим доступу: http://www.paganism.ru/neo-pag.htm.

7. Субетто А. Введение в неклассическое человековедение / А. Субет- то. - Кострома: [б. в.], 2000. - 458с. 8. Філатов С. Сучасна Росія і секти / С. Філатов // Іноземна література.

Размещено на Allbest.ru