Стан і перспективи розвитку білокриницької ієрархії старообрядців в умовах незалежної України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Варто сказати, що сучасна епоха ознаменувалася посиленням процесів взаємопроникнення етносів і національностей. Тому досить вагомо звучить питання про збереження власної ідентичності, коли у світі практично не лишилося розвинутих і водночас закритих суспільств. Для України цікавим прикладом винятку є відособлена етноконфесійна група росіян- старообрядців. Вони, незалежно від співжиття з різними національностями України, проносять крізь віки своє генетичне коріння і традиції, що жевріють багатством старовини.

Унікальність старообрядництва полягає не лише в захисті давньоруської православної традиції, а й в еволюційному поступі, вияві нових тенденцій розвитку про, що свідчить стан сучасних старообрядницьких громад в Україні. Глобальні трансформаційні процеси в сучасному релігійному житті вимагають не лише цілісного дослідження релігійного феномену, а й переосмислення домінуючих концептуальних підходів у вивченні феномену старообрядництва в Україні. У таких умовах стає актуальним цілісне дослідження специфіки старообрядництва як самодостатнього структурного елемента релігійної культури України

Постановка проблеми і завдання дослідження. Мета роботи зумовлена актуальністю обраної теми і полягає у комплексному філософсько-релігієзнавчому аналізі становища громад Білокриницької єпархії старообрядців в Україні.

Реалізація мети передбачає вирішення наступних завдань:

- визначити місце і роль, динаміку розвитку Руської Православної Старообрядницької Церкви у суспільному, духовному і міжконфесійному житті України;

- спрогнозувати тенденції і перспективи розвитку Старообрядницької церкви в Україні

Рівень розробки проблеми. Як об'єкт вивчення гуманітарних наук старообрядництво має істотні досягнення проблемного та методико-теоретичного плану, чому в чималому ступені сприяла публікація на рубежі XX - XXI ст. заборонених у минулому праць богословів, філософів, істориків культури, а також використання нових підходів, представлених в зарубіжних роботах з історичної та соціальної антропології. Однак, як предмет дослідження соціально-етичний ідеал українського старообрядництва не був у центрі вітчизняних наукових розвідок з філософії, релігієзнавства, соціології, історіографії.

У вітчизняній релігієзнавчій літературі відсутні спеціальні праці, присвячені комплексному дослідженню особливостей сучасного українського старообрядництва, релігієзнавчого аналізу його проявів та трансформації на території України. Фактично рівень наукової розробки обраної проблеми визначається лише розрізненими розвідками різної наукової цінності.

Не зважаючи на толерантність до старообрядництва з боку державних органів, ми вважаємо, що офіційна влада без належної уваги ставиться до старообрядців. На нашу думку, це виражається навіть у тому, що кількість старообрядницьких християн у нашій країні є невідомою, статистичний облік їх офіційно не ведеться. Статистика лише повідомляє, що церковні громади старовірів є в 13 областях Криму, у Києві та Севастополі. Найбільше в Одеській, Вінницькій, Чернівецькій, Чернігівській областях [3].

Доцільно констатувати, що в останні роки починається процес відродження старообрядницьких громад на території України. На нашу думку, він міг би бути значно динамічнішим, але цьому заважає низка проблем, котрі потребують негайного вирішення. На основних з них ми акцентуємо свою увагу. Зокрема найактуальнішою проблемою є кадрова: недостатня кількість священиків та служителів культу - на 62 громади є лише 34 священики. Це можна пояснити тим, що у роки радянської влади серйозної руйнації зазнали всі релігійні інституції, в тому числі і Старообрядницька церква. Варто зауважити, що до революції 1917 року в Україні було три старообрядницьких єпископи та близько 100 священиків.

Ще однією важливою проблемою є збереження існуючих храмів та побудова нових. Згідно з офіційними даними в Україні є 56 старообрядницьких храмів Білокриницької згоди Руської Православної Старообрядницької Церкви. Однак стан споруд є дуже поганим. Старообрядницька церква в Харкові розташована в підвалі храму Російської Православної Церкви [1, c.24].

Більш актуальною проблемою залишається необхідність упорядкувати іншу унікальну старообрядницьку пам'ятку - Свято-Успенський старообрядницький собор у селі Біла Криниця (Чернівецька область - духовний центр старообрядництва). Цей собор перебуває в аварійному стані - сильно пошкодженою є дзвіниця, стіни покриваються цвіллю.

Через об'єктивні причини, дуже актуальною залишається проблема збереження культурних цінностей старообрядців: висока вартість, існування попиту, антикваріатна цінність. Старообрядницькі церковні предмети та книги є дуже популярним у середовищі "чорних антикварів", саме тому, на старообрядницькі цінності ще з 70-их років ХХ століття почалося справжнє "полювання" [6, с.3].

Бездіяльність держави в справі захисту історичних та культурних пам'яток, а також зниження життєвого рівня населення призвели до того, що в Україні сформувалася мережа злочинних організацій, котрі безпринципно почали грабувати старообрядницькі храми та організовувати канали збуту церковної старовини. Із розмов з священиком Свято-Успенського собору та прихожанами храму нам стало відомо, що впродовж останніх років у всесвітньо відомому духовному центрі старообрядництва - селі Білій Криниці Глибочицького району Чернівецької області - викрадено 30 старовинних ікон ХІУ-ХУІІІ століття, коване сріблом Євангеліє, чашу причастя, інші церковні атрибути. Подібною є ситуація у більшості храмів Білокриницької старообрядницької єпархії.

Ми розуміємо, що це не всі проблеми, котрі уповільнюють розвиток старообрядництва, але все-таки воно поступово хоча і повільно, відроджується. Зокрема в окремих містах відновлюють свою діяльність існуючі храми старообрядців та будуються нові. Активно розвиваються старообрядницькі поселення в Чернігівській, Вінницькій, Чернівецькій, Одеській та Хмельницькій областях.

Впродовж останніх двох років побудовано храм у місті Балта Одеської області, у Кам'янці-Подільському Хмельницької області, Хмельницькому, заплановано будівництво нового кафедрального собору Російської Православної Старообрядницької Церкви в Києві на Подолі, відновлено діяльність Чорнобильського Пустинно-Миколаївського старообрядницького монастиря. Наведені факти свідчать про те, що старообрядництво в Україні нікуди не зникало, а має досить потужний потенціал для відродження і зростання [5].

Ми вважаємо, що відродження старообрядництва не відбувалося б такими темпами без нормалізації стосунків із владою. Враховуючи характер стосунків церкви і держави в сучасній Україні і зважаючи на історичний досвід співіснування церкви і держави в часи Російської імперії, зауважимо, що позиція Старообрядницької церкви у сфері відносин держави й Церкви логічна й послідовна. Незважаючи на те, що Україна й українське суспільство за останні кілька років доволі суттєво змінилися, сама ця позиція не зазнала кардинальних змін.

Старообрядницька церква, розуміючи, що ефективність її соціального служіння значною мірою залежить від соціально-політичних умов, прагне сама впливати на обставини, змінюючи їх таким чином, щоб вони стали якомога сприятливішими для виконання земної місії. При цьому церква намагається тісно контактувати з державними чиновниками, усвідомлюючи, що саме від них значною мірою залежить зміна несприятливих для старообрядців умов діяльності [4, c.136 n].

Ми мали можливість розмовляти зі священиком Успенського собору РПСЦ Сергієм у селі Біла Криниця. На наше запитання про стосунки між церквою та державою він відповів, що Старообрядницька церква є відбудувати закриті за радянських часів культові споруди, вільно відправляти та відвідувати богослужіння, відкривати недільні школи, відроджувати національні традиції тощо.

Таким чином стає зрозумілим, що процес еволюції старообрядництва в Україні характеризувався постійними утисками та переслідуваннями. Навіть така ситуація не призвела до деградації старообрядництва, навпаки на початку ХХІ століття воно не лише залишається динамічною християнською конфесією, але й зміцнює власні позиції в Україні. Розвиток старообрядницьких громад суттєво змінився з часу незалежності Україні - старообрядці отримали реальне право на свободу віросповідання, змогли відбудувати закриті за радянських часів культові споруди, вільно відправляти та відвідувати богослужіння, відкривати недільні школи, відроджувати національні традиції тощо.

Підсумовуючи, вважаємо за необхідне сказати, що старообрядництво як явище, народжене спротивом насильницьким змінам у релігійному житті народу, пройшло тернистий шлях і стало релігійним феноменом, який активно проявився у соціокультурній сфері українського суспільства.

Старообрядцям вдалося створити своєрідний архетип укладу і поведінки, що визначило наступність їхнього прагнення до продовження консервативності древлеправославної традиції в гармонії з процесом буття. На території України, незважаючи на проблеми, старообрядництво має значний потенціал для подальшого розвитку. Виходячи із характеру стосунків церкви і держави в сучасній Україні і зважаючи на історичний досвід співіснування церкви і держави в часи Російської імперії, зауважимо, що позиція Старообрядницької церкви у сфері відносин держави й Церкви логічна й послідовна.

Література

1. Доля старообрядства в ХХ-на початку ХХІ ст.:історія і сучасність. - К., 2011. - 560 с.

2. Иванова Т.А. Из истории Белокриницкой иерархии: сборник / Т.А. Иванова. - М., 2007. - 200 с.

3. Офіційний сайт Чернівецької обласної державної адміністрації - пресс-служба [Елетронний ресурс]. -- Режим доступу: http://oda.cv.ua. Дата доступу: 21.08.2014.

4. Петров С.П. Киевская Русь и староверы. Проблемы приемственности православия в условиях независимого государства Украины / С.П. Петров // Старообрядчество: история и современность, местные традиции, русские и зарубежные связи: сборник докл. и выступ. 3-й Междунар. научно- практ. конф. / Ин-т монголоведения, буддологии и тебетологии СО РАН. - Улан-Удэ, 2001. - Вып 1. - С. 132-139.

5. Постановления Освященного Собора Русской Православной Старообрядческой Церкви, состоявшегося в г. Москве 21-23 октября 2014 г. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.portal-credo.ru. Дата доступу: 25.10.2014

6. Рябоклач Т.І. Монастир... у зоні відчуження / Т.І. Рябоклач // Сільські вісті. - 2009.- 6 лют.(№14).

7. Сичевський А.О. Історичний поступ православного старообрядництва Волині-Житомирщини [Електронний ресурс]. - Режим доступа: old.pinchukfund.org/Дата доступа: 20.11.2009.