Щодо сучасних тенденцій розвитку позакультової практики новітніх релігійних рухів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Щодо сучасних тенденцій розвитку позакультової практики новітніх релігійних рухів в Україні

Як свідчить сучасна практика релігійного життя в Україні, одним із наслідків об'єктивних труднощів демократичної розбудови суспільства та руйнації старої системи духовних цінностей стала активізація новітніх релігійних рухів (НРР), які зосередили свої зусилля на формуванні механізмів впливу на духовно-культурну, політичну та економічну сфери життя нашої держави.

При цьому, об'єктами свого проповідництва вони акцентовано роблять молодь (насамперед студентство), науково-технічну і творчу інтелігенцію, а також представників бізнес-структур.

Існують специфічні закономірності в географії поширення НРР в Україні, які проявляються в регіоналізації тих чи інших релігій, їх локалізації у певних регіонах держави. Зруйнована внаслідок урбанізації традиційна релігійність, як і взагалі традиційний уклад життя, виявилися найкращим підґрунтям для поширення нових релігій. Саме тому неорелігії переважно набули поширення серед міського населення південно-східних та центральних областей.

РівеньтахарактервпливуНРРнафункціонування сучасного українського суспільства досліджено досить ґрунтовно. Проте останнім часом потенціал неорелігійних угруповань, на тлі акцентування уваги на проблемах традиційних церков, був недооцінений.

Зазвичай, більшість вітчизняних релігієзнавців визначали впливовість того чи іншого релігійного об'єднання, дотримуються думки про локальність поширення впливу неорелігій та гранично максимальну частку (декілька відсотків) адептів НРР від загальної чисельності віруючих [6; 14; 16].

При цьому, робляться посилання на офіційну статистику та соціологічні опитування, згідно з якими на території нашої держави нараховується біля 500 тисяч прихильників тих чи інших неорелігійних рухів [9; 11; 13].

Така оцінка проблеми НРР є дещо спрощеною, враховує переважно кількісні, а не якісні характеристики діяльності тих чи інших релігійних груп.

Практика ж релігійного життя на території України вказує на суттєві успіхи окремих НРР у поширенні своїх віровчень та створенні чіткої організаційної мережі. Впродовж останніх років серед вітчизняних нерелігійних структур відбувся своєрідний переділ сфер впливу, внаслідок чого його переможці отримали левову частку впливу у даному сегменті [4, с. 267].

У зв'язку з цим розгляд перспектив розвитку та діяльності НРР в Україні пропонуємо здійснити на прикладі діяльності структур саєнтологів та харизматів.

Не вдаючись до детального розгляду особливостей їхніх віровчень, варто проаналізувати ті елементи культової та позакультової практик, які сприяють популярності цих, ще донедавна екзотичних для нашої країни, релігій.

Зокрема, Церква саєнтології (ЦС) має яскраво виражені риси релігійного руху харизматичного типу. Її засновник, письменник-фантаст Л. Рон Хаббард, постає в іпостасі Спасителя, який «показав іншим та пройшов сам шлях духовної самореалізації» [12, с. 1010-1011].

На відміну від багатьох неорелігійних вчень, які зосереджуються на залученні суспільних аутсайдерів, сайєнтологія акцентує свою увагу на успішних громадянах, які прагнуть стать ще більш успішними. Відповідно, соціальна практика ЦС є стратегією корпорації, аніж релігійної спільноти у традиційному сприйнятті [2].

Приваблює адептів ЦС «науковоподібность» віровчення Хаббарда, адже його догмати орієнтуються на науково-технічні досягнення у поєднанні з практикою вульгаризованого психоаналізу. В ньому також присутні елементи буддизму, наукової фантастики та окультизму [15].

Особлива роль серед організаційних структур Міжнародної Сайєнтологічної Церкви («материнська Церква», яка координує діяльність сайєнтологічних структур у всьому світі), відведена Офісу особливих справ (ООС), який відповідає за вирішення юридичних проблем церкви, а також готує інформацію для урядових організацій, засобів масової інформації, опонентів у релігійному середовищі.

Впродовж свого існування ЦС неодноразово звинувачувалася у порушенні прав людини, релігійних свобод, шахрайстві, фінансових махінаціях. Проте останнім часом відбулися певні зміни у ставленні до саєнтології у США, а у ряді європейських кран структури церкви виграли низку судів і домоглися поновлення своєї реєстрації.

Імідж саєнтології працює на її популярність серед певної частини інтелектуальної еліти, представників шоу-бізнесу, підприємців та політиків. Адже входження до лав саєнтологів сприяє інкорпоруванню у надзвичайно потужну та впливову спільноту, завдяки якій неофіт отримує реальний шанс просунутися на вищий щабель у шоу-бізнесі, в економічній та суспільно-політичній сферах. Загальновідомою є інформація щодо належності у США багатьох зірок Голівуду до складу кліру ЦС.

Популяризація сайєнтології здійснюється у кілька етапів: рекламна кампанія в засобах масової інформації та показові безкоштовні курси з лікування та підвищення інтелектуального рівня, що дозволяє отримати покровителів у вищих ешелонах влади. Наступний етап - створення розгалуженої організаційної мережі, страхові компанії, комерційні фірм та банки, клуби з вивчення «Діанетики». Сайєнтологи успішно співробітничають з туристичними фірмами, здійснюючи курси хаббард- колледжів під час морських круїзів, які пропонуються для бізнес-еліти та політиків [1, с. 79-80].

У пострадянських країнах ЦС робить ставку на залучення до своїх лав політиків та державних службовців. Також до церкви належить низка керівників місцевих бізнес-структур.

Для прихильників вчення Хаббарда не існує специфіки предмету управління, національних чи місцевих культурних особливостей. Вважається, що структура будь-якої організації (підприємства, мерії, церкви) чи спільноти може бути збудована за єдиною універсальною схемою. Зокрема, в Росії певний час функціонував постійно діючий семінар з вивчення сайєнтологічних методик управління для мерів міст центральних регіонів.

Ефективним інструментом впливу на окремі суспільні прошарки слід визнати намагання представників ЦС популяризувати саєнтологічну програму «Нарконон», яка була розроблена засновником саєнтології Р. Хаббартом для реабілітації наркозалежних. Дана програма є прихованим механізмом вербування нових адептів, насамперед з числа представників органів влади та громадсько- політичних структур. При цьому, процес вербовки тотожний методам залучення до негласного співробітництва, характерним для спецслужб (детальна перевірка, збір повної інформації щодо певної особи, включаючи й дані компрометуючого характеру, налагодження довірчих стосунків, вербовочний процес). Про деталі вербовки функціонер ЦС інформує своє керівництво.

Також характерною особливістю діяльності структур саєнтологів є пропагування свого вчення шляхом розміщення соціальної реклами в ЗМІ, зокрема на каналах місцевого телебачення [5, с. 290].

На території нашої держави потужні саєнтологічні організації (Гуманітарні центри Хаббарда) діють у Харкові та Києві, де вони мають статус громадських об'єднань. Значну роль у їх створенні та функціонуванні відіграють закордонні представники ЦС.

На хвилі богошукацького буму пострадянської епохи мало хто звертав увагу на появу організацій харизматів (неопротестантської течії християнства). А згодом дані офіційної статистики засвідчили входження Об'єднання незалежних християнських харизматичних церков України (ОНХХЦУ) в десятку найбільш впливових конфесій України: на сьогодні налічується понад 600 громад харизматів та споріднених їм структур (для порівняння: у 1992 р. їх було всього 27).

На сьогодні харизматичні церкви функціонують практично у всіх регіонах України і нараховують понад 1500 організацій, що становить 14% від загальної кількості протестантських громад України або 4% загальнодержавної мережі релігійних організацій. Структури харизматів представлені в Україні згромадженнями:церкви Повного

Євангелія, Української християнської євангельської церкви, релігійними організаціями Церкви Живого Бога тощо.

Для розуміння причин такого успіху варто ознайомитися з історією харизматичного руху та характерними рисами його віровчення. Зокрема, останнє акцентується на харизмі - особистій благодаті, якою Бог наділяє «обраних»: дари одкровення (мудрість, знання), дари сили (чудотворення, зцілення) та дари мови (пророцтва, іномовство та його тлумачення). До того ж, простота віровчення та культової практики, обіцянки дати прості шляхи вирішення життєвих проблем стали причиною стрімкого успіху цього релігійного новоутворення.

Початково харизматичний рух виник у США. Після створення в 1976 році всесвітньої організації «Духовне оновлення громад в євангеличній церкві» (ДОГ) його лідери зуміли залучити до своїх лав представників багатьох християнських конфесій, у першу чергу молодих католиків та п'ятидесятників, яким є близькими ідеї харизми. Важливим аспектом діяльності ДОГ стало проведення вступних семінарів для початківців, нарад зі створення громад, регіональних зустрічей та конгресів. На відміну від церков п'ятидесятників, яких у багатьох країнах, зокрема у Німеччині, критикують за надзвичайну екзальтованості богослужінь, харизматичний рух уникнув цих звинувачень та отримав підтримку від керівних кіл низки протестантських церков.

На сьогодні у світі нараховується понад 140 млн. адептів харизматичних церков, що складає 8% всіх християн. Якщо долучити до цієї цифри «споріднених» християн віри євангельської (190 млн.), то отримаємо вже 20%. І це не прихильники традиційних церков, більшість яких чистоту віри відстоюють переважно під час великих релігійних свят.

В Україні найбільшого поширення цей рух набув у Києві та південно-східних регіонах, де діє понад 60% його громад. Що характерно: лави місцевих харизматів зростають значною мірою за рахунок вірних інших церков (так звана політика прозелітизму) [4, с. 267].

Потребуючи захисту власних фінансових, економічних і комерційних інтересів, харизмати надають важливого значення політичній складовій діяльності. Зокрема, наприкінці 90-х рр. низки харизматичних лідерів «помазали на царство» екс- премєр-міністра України Павла Лазаренка. Відомий адепт Сандея Аделаджі - Леонід Черновецький - протягом двох термінів обирався київським мером. Також слід відзначити Володимира Стретовича - лідера партії «Християнсько-демократичний союз» - однієї з шести партій, які свого часу складали у Верховній Раді президентський блок «Наша Україна». Саме у той час за квотою ХДС в органи влади пройшли пастори, адепти харизматичних церков та їх покровителі.

В окремих регіонах функціонери харизматичних церков («Блага вість» (м. Черкаси), «Ісуса Христа» (м. Житомир), «Двері в небо» (м. Дніпропетровськ) висували своїх представників до депутатського корпусу місцевих рад.

Водночас харизмати використовують потужне політичне лобі для організації пропагандистських «правозахисних» акцій для відстоювання власних інтересів.

Найбільш потужною харизматичною структурою досить тривалий час був конгломерат релігійних, громадських та бізнес-структур церкви «Посольства благословенного Царства Божого» (понад 50 тис. прибічників, керівник - громадянин Нігерії Сандей Аделаджа).

Проте, на сьогодні на лідерство у вітчизняному харизматичному русі претендує «Духовний центр «Відродження», очолюваний пастором Володимиром Мунтяном. Останній є засновником низки підлеглих Духовному центру «Відродження» структур: християнського коледжу «Гора Мойсея», телеканалу «Відродження ТБ» тощо. Наразі «Відродження» має 320 філій організації в Україні, Росії та Білорусі.

Мунтян, який проголосив себе «апостолом», стверджує, що лише силою своєї молитви може вилікувати всі види онкологічних захворювань, інвалідність, алкоголізм, наркоманію тощо. Сеанси зцілення проходять на молитовних зібраннях для чого орендуються палаци спорту та великі конференц-зали. За наявність в «служінні» Мунтяна ознак деструктивного маніпулювання у 2012 році «Відродження» було виключене з Української міжцерковної ради - об'єднання деномінацій Християн віри євангельської.

Спираючись на розгалужену мережу підконтрольних структур в окремих регіонах України, функціонери харизматичних церков намагаються перенести міжцерковне суперництво в площину змагань за лобістські позиції в органах влади і управління.

Зокрема, у 2014 році адепти Мунтяна провели акцію біля приміщення київської мерії під гаслами: «Боже, благослови Віталія Кличка та всіх депутатів київської ради!». Згодом Мунтян, на якого було заведено кримінальну справу за шахрайство, заявив про своє бажання балотуватися в мери Києва. Крім того, віце-спікер Верховної Ради України О. Сироїд та лідер фракції ПП «Самопоміч» в Київраді Сергій Гусовський не тільки відвідували зібрання Центру «Відродження», але й разом з «апостолом» проповідували зі сцени [10].

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку, що на відміну від пасивних (споглядальних) прихильників традиційних віровчень, саєнтологи та харизмати мають менш чисельних, проте активних та послідовних адептів, готових йти за своїми лідерами «до кінця».

Водночас НРР, порівняно з іншими релігійними групами, відзначаються низьким рівнем конфліктності. Зокрема, протягом минулого року в Україні було зафіксовано лише кілька випадків порушення чинного законодавства в галузі свободи совісті та діяльності релігійних організацій представниками неорелігійних структур.

Динамічне та послідовне нарощування в Україні потенціалу НРР, насамперед харизматичних та саєнтологічних структур, свідчить про те, що їхні зусилля і в подальшому будуть спрямовуватись на формування лобістських позицій у всіх сферах життєдіяльності нашої країни шляхом налагодження тісних контактів з представниками владних структур, бізнесових кіл, громадськими діячами, журналістами тощо.

Слід відзначити низку чинників, які і в подальшому сприятимуть зростанню впливу провідних НРР у релігійному житті України. Зокрема, духовних шукачів у віровченні, культовій та позакультовій практиці діяльності саєнтологів і харизматів приваблює наступне:

- врахування вимог сьогодення, осучаснення релігійних уявлень, що є характерною властивістю позакультової практики релігій «Нового віку», пояснення ірраціональних засад релігійних догматів раціональними аргументами, намагання дати прості відповіді та вказати шляхи вирішення ключових проблем буття [7, с. 35].

- пріоритет залучення до своїх лав молоді та представників так званого «середньому класу».

- надання особливого значення економічній складовій функціонування, що дає підставу окремим релігієзнавцям називати ЦС та об'єднання харизматів «комерційними культами».

- популяризація та поширення ідей глобалізму, що полягає насамперед у створенні єдиної світової спільноти, в якій формуються єдині норми, інститути і культурні цінності, а також у вестернізації (екстраполяції західних цінностей) [3; 8].

- значна роль в їх функціонуванні громадських організацій та фондів, спроба отримати підтримку політичних сил і, як наслідок, політизація діяльності цих неорелігійних структур.

Список використаних джерел

саєнтологія харизмат релігійний рух

1. Богословский, ММ., 2009. `Саентологическая религия', Свобода совести в России: исторический и современный аспекты. Сборник статей, Вып.7, c.65-81.

2. Гордиенко, НС., 2009. `Религиоведческая характеристика Саентологической церкви', Свобода совести в России: исторический и современный аспектыг. Сборник статей, Вып.7, c.33-36.

3. Гринько, ОА., 2013. `Глобалізація: проблема взаємовідносин цивілізацій та культур', Гілея. Науковий вісник, Вип.71, c.416-420.

4. Гринько, ОА., 2017. `Релігія та сучасне українське суспільство', Гілея. Науковий вісник, Вип.127, c.266-269.

5. Гринько, ОА., 2014. `Шляхи соціальної адаптації новітніх релігійних рухів (на прикладі Церкви Сайєнтології)', Гілея. Науковий вісник, Вип.83, c.288-292.

6. Кантеров, ИЯ., 2006. `Новые религиозные движения в России. Религиоведческий анализ', М., 472 с.

7. Карагодіна, О., 1996. `«Новий вік»: ознака занепаду чи початок сходження?', Людина і світ, N8, с.35-38 .

8. Кулиджанишвили, АЭ., 2004. `Человек: соотношение национального и общечеловеческого', Сборник материалов международного симпозиума (Зугдиди, Грузия, 19-20 мая 2004 г.), Под ред. В. В. Парцвания, СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, с.142-154.

9. `Нові релігійні течії та організації в Україні: Довідник', 1997. Підг. Л. О. Филипович, К.: УАР, 24 с.

10. `Пастор Владимир Мунтян «Возрождение»'. [online] Доступно: https://comments.ua/society/582605-pastor-vladimir- muntyan-vozrozhdenie.html

11. `Релігійна карта України. Офіційна статистика Міністерства культури України за 2017 рік'. [online] Доступно: https:// voice.org.ua/menyu/puЫіkaczії/puЫіczistika/relіgіjna-karta- ukrarni.html

12. `Саентологическая религия: истоки, церемонии, проповеди и службы', 1999. Копенгаген: New Era Publications International ApS, c.1010-1011.

13. `Соціологічні дані Центру Разумкова (релігійне життя)'. [online] Доступно: http://razumkov.org.ua/ukr/socpolls.php?cat_ id=93

14. Филиппович, Л., 1996. `Неорелігії в Україні у контексті свободи віровизнання', Свобода віровизнання: церква і держава в Україні. Матеріали міжнар. наук. конференції, К., с.60-64.

15. Хаббард, ЛР, 2007. `Дианетика: современная наука о разуме', Копенгаген: New Era Publications International ApS, 704 c.

16. Eileen Barker, 1997. `But Who's Going to Win ? National and Minority Religions in Post Communist Society', New Religious Phenomena in Central and Eastern Europe, Krakow: Nomos.

Размещено на Allbest.ru