Бібліинии дискурс у поемі "світло і сповідь" Григорія Чубая

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бібліинии дискурс у поемі "світло і сповідь" Григорія Чубая

А.С. Алексеева

У статті розглянуто концептуальність та функціональність біблійного дискурсу поеми «Світло і сповідь» в контексті збірки «П'ятикнижжя» Г. Чубая. Досліджено репрезентацію образу Бога, втіленого в символі світла, трансформацію мотиву любові та жанрову спорідненість поеми Г. Чубая зі старозавітною «Піснею над піснями». Висвітлено специфічні прийоми композиції поеми «Світло і сповідь»: кінематографічний прийом «відмотування плівки» та іконописний - «зворотня перспектива». Висловлено думку, що поети- сімдесятники уникали використання канонічного релігійного біблійного матеріалу і працювали переважно з його естетичними конотаціями. чубай п'ятикнижжя біблійниця поема

Ключові слова: «П'ятикнижжя», «Пісня над піснями», біблійний дискурс, сакральне, мотив любові, зворотня перспектива.

В статье рассматривается концептуальность и функциональность библийного дискурса поэмы «Свет и исповедь» в контексте сборника «Пятикнижие» Г. Чубая. Исследуется репрезентация образа Бога, воплощенного в символе света, трансформация мотива любви, жанровое соотношение с старозаветной «Песнью Песней». Осмысливаются приемы композиции поэмы «Свет и исповедь»: кинематографиеский прием «отматывания пленки» и иконописный - «обратная перспектива», которые подчеркивают сакральность художественной реальности текста. Утверждается, что поэты - семидесятники избегали использования канонически-религиозного библийного материала и работали, в основном, с его эстетическим уровнем.

Ключевые слова: «Пятикнижие», «Песнь Песней», библийный дискурс, сакральное, мотив любви, обратная перспектива.

Key words: «Pentateuch», «Song of Songs», biblical discourse, sacred, motive of love, reverse perspective.

Рецепція біблійної культури в національній літературі відбувається переважно в межах презентації ідеї необхідності національної ідентифікації та потреби здійснення державницького проекту країни. Вважається, що «біблійні сюжети і образи свідчать про відчуття революційного апокаліпсису, оновлення світу» [6, 85]. Н. Анісімова серед причин звернення українських митців до Святого Письма називає розчарування від «державницької нереалізованості

України» та «прагнення відродження національної ідентичності» [2, 94]. Безумовно, поезія 70-х років ХХ ст. перебувала в тісному зв'язку із суперечливими суспільними процесами тих часів. Специфіка контекстуального тла брежнєвських «застійних» 70-х зумовили створення в Україні особливого контркультурного ареалу, тож не дивно, що на противагу «радянському атеїстичному офіціозу» (С. Аверинцев), митці зверталися до універсальних загальнолюдських тем, артикульованих, зокрема, у Біблії. Біблійний дискурс у ліриці 70-х років виражений здебільшого імпліцитно та не зосереджений виключно на етичних або національно-ідентичних конотаціях (що можуть постати внаслідок суто релігійного прочитання Святого Письма). Метою цієї статті є дослідження специфіки переосмислення біблійного тексту в поемі Г. Чубая «Світло і Сповідь», що функціонує в п'ятій, завершальній частині його «П'ятикнижжя». Актуальність цього завдання підтверджується браком студій, присвячених аналізу твору Г. Чубая в обраному нами аспекті.

Життєва драма Григорія Чубая, одного з найвідоміших представників так званої генерації сімдесятників, демонструє катастрофічність існування митця в умовах радянських реалій, під пильним наглядом «таємної совєтської інквізиції» (К. Москалець) - КДБ. Єдина в його творчій біографії збірка «П'ятикнижжя», упорядкована самим поетом, багата на біблійний інтертекст. Автор використав в ній прозорі алюзії на Святе Письмо. Уже сама назва виконує важливу композиційну й смислову функцію. Згадаймо:біблійне Мойсеєве

«П'ятикнижжя» - це перша та центральна частина канону Старого Завіту, Тори, що «має форму так званої світової хроніки» [1, 90]. Його складено з книг «Буття», «Вихід», «Левит», «Числа» та «Повторення закону». Мойсеєвим воно названо, як відомо, умовно, адже виключне авторство старозавітного пророка дослідниками спростовано. А. Мень уважає «П'ятикнижжя» «міфологемою, у якій дано прототип усієї боголюдської драми» [3]. Архітектоніка Чубаєвого «П'ятикнижжя» наслідує Мойсеєве та об'єднує такі книги:

1. «Постать голосу», 1968 рік;

2. «Вертеп» (поема), 1968 рік;

3. «Відшукування причетного» (поема), 1969 рік;

4. «Плач Єремії», 1969 рік;

5. «Світло і сповідь», 1970 рік (складається з 6 віршів, поем «Світло і сповідь» та «Марія»). К. Москалець наголошує на концептуальності задуму Г. Чубая при впорядкуванні «П'ятикнижжя», що «не є зібранням принагідно написаних творів, а твором самим по собі, з власною динамікою та сюжетом» [4, 15]. Одним з найголовніших принципів структурування матеріалу для автора став хронологічний, за яким зріліші тексти винесено в кінець. «Світло і сповідь», поема «Марія» емоційно врівноважують, підсумовують поетичні шукання автора, повертають тематичний вектор від соціального («Вертеп», «Відшукування причетного», «Хроніка») до інтимного. Безперечно, схожість «П'ятикнижжя» Г. Чубая зі Святим Письмом не вичерпується лише композиційним рішенням, а лежить і в ідейній площині.

Н. Фрай, критично осмислюючи біблійний матеріал у своїй роботі «Великий код», доходить висновку, що ідейним центром старозавітного «П'ятикнижжя» є філософсько-етична категорія гріха, яка породжує метафору, що проходить через усю Біблію, - «людське життя як предмет слідства й суду» [8, 173]. Ця думка експлікує кореляцію центрального тексту Старого Завіту як з особистим досвідом Г. Чубая (який пережив масовий погром опозиційної інтелігенції 1972 року органами КДБ), так і з радянськими державними практиками «обробки людського матеріалу» задля втілення утопічного суспільно - історичного проекту безкласового суспільства - «одноманітної людської маси». Вірш Г. Чубая «Хроніка», який завершено сюрреалістичним біблійним образом «божевільної церкви що збожеволіла од самоти й порожнечі» ¹ відбиває проблему масовості в радянському суспільстві так:

«а якщо ви так і помрете не завершивши нічого геройського, то ж хіба не геройством було ваше доброчесне стояння в черзі на героїзм» [9, 120].

Г. Чубай, як бачимо, переосмислює традиційне тлумачення «П'ятикнижжя» з центральною фігурою Мойсея як утілення ідеї одержавлення. У збірці Г. Чубая через апеляцію до біблійного першоджерела озвучено мотив тотальної несвободи, трагедії неможливості самовираження, а отже, втрати сенсу існування, особистої деградації.

Цікавим з погляду трансформації біблійного тексту в структурі «П'ятикнижжя» є текст «Світло і сповідь», який створено 1970 року та присвячено дружині митця - Галині, зі складною гетерогенною композицією, жанрово близький до модерністичної любовної поеми. К. Москалець звертає увагу на прихильність поета «до об'ємніших жанрових форм, зокрема, до надзвичайно складної за вирішенням модерної поеми, де з'являється достатній простір для поліфонії, для оперування місткими смисловими блоками і цікавих експериментів з монтажу» [4, 14]. Знаючи, що поезія модернізму взагалі складно надається до жанрово-тематичної диференціації, важаємо, що «Світло і сповідь» Г. Чубая має беззаперечні ознаки любовної лірики: по-перше, наявна присвята дружині, по-друге, використано відповідний тип нарації - інтимне звертання до «Ти» (любовний пафос підкреслено вживанням великої літери - як ідеалізація об'єкта кохання), по-третє, пряма вербалізація почуття ліричного суб'єкта в останній строфі 10-го вірша «затихло ім 'яріллі /хочу Тебе любити» [9, 159].

У назві поеми, що зорієнтовує на біблійний мотив, застосовано стилістичний прийом алітерації. Семантика звукових повторів с, ві, вірогідно, покликана активізувати рецептивну роботу над творенням художньої образності, звукових асоціацій. Лексема «світ», що логічно вибудовується із застосованої звукосимволіки, підкреслює значущість постаті коханої жінки, якій присвячено цю поезію (кохана людина як цілий світ). Синтез символів світла та сповіді в назві твору асоціативно візуалізує образи запаленої свічки та молитви, що мають оприявнюватися. Отже, назва поеми актуалізує відповідний контекст Тут і далі збережено правопис першоджерела сакральності. Зауважимо, що світло є головним символом Бога в християнському каноні, «воно символізує безмежний спокій духу, що усвідомив самого себе» [10]. Тож сакральність цього символу зумовлено його трансцендентною основою. Момент об'явлення Бога зафіксовано в другому вірші поеми: «крізь прочинену браму з подвір 'я / ступить світло босоніж на стежку / щоб назавжди відійти від нас» [9, 151]. У наведених рядках прочитується образ Господа як невловної вищої субстанції, натяк на легкість та чистоту існування супроти старозавітного образу суворого Бога, який наглядає та карає. У поемі Г. Чубая «Світло і сповідь» образ Бога є таким недосяжним через його високу естетизацію, без прямої дидактики з указанням на моральну недосконалість «грішників».

Текст поеми «змонтовано» як цикл із 13 монологів, що разом із наведеними вище ознаками відсилає до специфічного старозавітного тексту «Пісні над піснями» У статті використано переклад І. Огієнка [5]. По-єврейському Sirhassirim, по-грецькому Аюца aopmrov, по-лат. CanticumCanticorum, по-церк.-слов. Песнь песней.. Твір Г. Чубая та «Пісня над піснями» мають схожу ритмомелодійну структуру. У «Пісні над піснями» мотив еротичного кохання презентовано як «земна» метафора любові релігійної: «Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє уродливе!» (ПП 2:14) [5, 834]. У поемі Г. Чубая знаки еротичного кохання відсутні, вони трансформовані до трансцендентального рівня: «а Ти на високій горі / звідки сонце видно опівночі / оглядаєш себе у тоненькій крижинці» [9, 161]. У цитаті йдеться про пізнання Бога через самопізнання, цей момент кореляції зі сферою недосяжного втілюється за допомогою іконописного прийому зворотної перспективи, який, як уважає дослідник В. Токман, «дає іншу точку відліку, виносить Центр за людські межі: не щось значиме тому, що включене в мій горизонт, у мій світ, у моє поле зору; навпаки, я можу значити дещо тільки тому, що «включений у щось значно більше, ніж моя самість» [10]. У малярстві зворотня перспектива - «індукована зміна сприйняття простору» [11, 90], «інверсія ознак віддаленості: дальші частини предметів зображуються більшими за ближчі частини» [11, 87]. Мета цього прийому - скоротити відстань, спростувати недосяжність сакрального для людського сприймання: «Завдяки зворотній перспективі свідомість починає смутно вловлювати за допомогою символів те, що неможливо чітко уявити за допомогою категорій логіки» [10]. На нашу думку, застосування прийому зворотньої перспективи в поезії допомагає розширити виражальну здатність слова, яке прагне вловити те, що не надається до вербалізації. Наприклад, намагання дати відповідь на споконвічне риторичне питання про власну ідентифікацію (та взагалі про систему координат, де це самовизначення має відбутись) через інверсію ролей: я є інший (чужий / чужа), інший - в мені, зрозумівши іншого - віднайдеш себе: «Ти не маєш довкола / свіча донька жодного / де б не мала себе / чужої // пошукай собі інших плес / щоб надивитись на себе...» [9, 152]. Через прийом зворотньої перспективи автор майстерно «перетинає» біблійний дискурс не просто у вузлових точках тематично -образних збігів, а застосовуючи інструментарій, звичний для іншого, невербального виду релігійного мистецтва - іконопису. Крім того, на нашу думку, жанрово -тематична спорідненість модерного та старозаповітного текстів підтверджує потребу представників «витісненого покоління» продемонструвати свою причетність до давнього культурного ареалу, тим самим «знімаючи» свій комплекс «безґрунтянства», доводить уміння оперувати універсальною тематикою.

Як і в біблійній поемі, між частинами «Світла і сповіді» немає сюжетного зв'язку, але цілісність твору досягається завдяки кінематографічній техніці монтажу прийому «відмотування плівки назад», що зумовлює концептуальну та інтерпретаційну складність тексту. Останній застосовано на початку поеми:

«дерев'яна зозуля в старому годиннику відкує усамітнення час

Ти од криниці вертатимеш із порожніми відрами» [9, 150].

Тут важливо, на нашу думку, не вдатись до хибного потрактування образу «порожніх відер» (голод, безплідна земля тощо). «Ти од криниці вертатимеш / із порожніми відрами» - це і є «зворотня прокрутка»: вода з криниці ЩЕ НЕ набрана. Прийом використано задля деталізації попереднього моменту, що відкрито не заявлений. Такий кінематографічний трюк репрезентує кожну частину поеми як кадр із фільму, у якому зафіксовано «на плівку» внутрішню метаморфозу, кульмінацією якої є епізод воскресіння в заключній частині поеми: «гляди згори в порожні гнізда / повернися раніше світла / раніше вирію і раніше свого голосу / увійди до хати мовчки» [9, 162]. Ортодоксальна релігійність біблійного дискурсу ніби нарочито підважується сюрреалістичною образністю поеми: «пречисті голоси / у довгих коридорах / молитви із чисел / проказують // то мадонни годин одягаються в біле / то мадонни годин поспішають / до свого годинникового почаєва...» [9, 156], «вже і сніг засвітили / мадонни годин / і слід залишили / один»[9, 157], «дзвонять дзвони в мурашиних / порожніх церковцях / до найчистішої сповіді» [9, 160]. Будь-які етичні чи логічні конотації тут віднайти неможливо, рецепція відбувається лише довкола естетичного рівня ідеалу чистого кохання та віри. Прийом «перемотування плівки» разом із відповідною образністю створює ефект застиглої або зворотньої темпоральності в оніричній реальності: годинник - старий, солом'яний («годинник солом 'яний / вітер стрілки поломив» [9, 159]), зозуля - дерев'яна, німа («сяде навпроти зозуля німа» [9, 155]). Це не звичайний годинник, що розбиває лінійний час на часопроміжки - зозуля замикає сакральний час. Н. Фрай, услід за відомими антропологами та структуралістами ХХ ст., стверджував, що «поезія відтворює щось вельми первісне й архаїчне у суспільстві» [8, 73]. Розділяючи цю думку, припускаємо, що привабливість поеми криється в трансцендентному, сакральному та любовно - еротичному началах, що покладені в її основу, а залучення тексту до біблійного дискурсу допомагає їх вповні проявити.

Розглянувши поему «Світло і сповідь» у контексті «П'ятикнижжя» Григорія Чубая, можна стверджувати, що біблійний матеріал, залучений автором, переосмислюється в напрямі зміщення семантичних акцентів з етичного в естетичний бік. Причини цього криються, зокрема, у потребі відкидання меж, встановлених радянською імперією, намагання позбутися колоніального способу мислення. Апелювання до Біблії свідчить про вихід письменника на універсальний рівень, гарантує комунікацію з ширшою аудиторією. Автор, наслідуючи структуру та запозичивши назву центрального старозавітного тексту, уникає його традиційної інтерпретації, що полягає в ідеї одержавлення нації. В тексті Г. Чубая домінантним є трагічний мотив знецінення людського існування, проблема «сірої маси» та втраченої особистої свободи. У межах біблійного дискурсу в статті також розглянуто жанрову специфіку поеми «Світло і сповідь». Аргументується її дефініціювання як любовної модерністичної поеми, що дає підстави припустити її зв'язок зі старозавітною «Піснею над піснями», звідки продовжено тему кохання в Чубаєвому творі. Автор відстронюється від еротичного аспекту і розробляє цю тему на рівні трансцендентному. Новизни біблійній образності поеми додає її сюрреалістичне перепрочитання, яке підважує сухе релігійне трактування Святого Письма. Важлимим у поемі є образ Бога, який передано через символ світла. Цей образ позбавлено дидактизму й наділено значенням недосяжності абсолюту. Сакральність контексту та проблема передачі його читачеві втілюється завдяки прийому зворотної перспективи, запозиченому з техніки іконопису. Вирішення завдання композиційної цілісності поеми, сюжетно не пов'язаної, як і біблійна «Пісня над піснями», відбувається за допомогою техніки монтажу. Наведені аргументи свідчать про інтермедіальний рівень функціонування тексту й створення інтертекстуального поля Святого Письма в поемі «Світло і сповідь» засобами взаємодії різних видів мистецтва в цьому тексті.

Список використаних джерел

1. Аверинцев С. Библия // Аверинцев С. София-Логос. Словарь. - К. : Дух і Літера, 2000. - С. 90 - 108.

2. Анісімова Н. «...немов крізь пальці, витекли віки...» : есхатологічна модель світу в «бермудському трикутнику» Ігоря Римарука // Слово і Час. - 2010. - № 8 (596). - С. 94 - 109.

3. Мень А. Пятикнижие : Словарь по библиологии [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: //www.agape-biblia.org/books/Book04/.

4. Москалець К. Поезія Григорія Чубая :[передмова] // Г. Чубай.

П'ятикнижжя. - Л. : ВСЛ, 2013. - С. 5 - 34.

5. Пісня над піснями / Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. Із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Переклад Івана Огієнка. - М., 1988. - С. 832 - 840.

6. Сулима В. Біблія і українська література : [навч. посібник]. - К. : Освіта, 1998. - 400 с.

7. Токман В. Феномен священного: його сутність і світоглядна природа : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. філос. наук: 09.00.11 / В. В. Токман ; Ін-т філос. ім. Г. С. Сковороди НАН України. - К., 2001. - 16 с. -у^кр.

8. Фрай Н. Великий код: Біблія і література / Н. Фрай ; [перекл. з англ. Ірина Старовойт]. - Л. : Літопис, 2010. - 362 с.

9. Чубай Г. П'ятикнижжя / Г. Чубай. - Л. : ВСЛ, 2013. - 256 с.

10. Шелюто В. Вплив релігійного канону на християнське сакральне мистецтво: Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського [Електронний ресурс] / В. Шелюто. - Режим доступу : http: //www. nbuv. gov.ua/ old_jm/ Soc_Gum/Niz/2011_12/cheluto.htm

11. Яновский М. О средствах психологического воздействия искусства на человека / М. Яновский // Вопросы психологии. - 2002. - № 6 . - С. 84 - 92.

Размещено на Allbest.ru