Зміни національно-конфесійної орієнтації Почаївського монастиря кінця XVI – першої чверті ХХ ст.
Дослідження джерел з історії Почаївського Святоуспенського монастиря від часів його заснування до першої чверті ХХ ст., що зберігаються в архівах, бібліотеках, музеях. Важливість продукції монастирської друкарні, що характеризує Почаївську обитель.
Рубрика | Религия и мифология |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 27.05.2020 |
Размер файла | 39,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміни національно-конфесійної орієнтації Почаївського монастиря кінця XVI - першої чверті ХХ ст.
Олександр Булига
Анотації
Досліджено джерела з історії Почаївського Святоуспенського монастиря від часів його заснування до першої чверті ХХ ст., що зберігаються в архівах, бібліотеках, музеях. Розглянуто опубліковані в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. писемні пам'ятки монастирського походження. Представлено нещодавно введені до наукового обігу документи, які раніше вважалися втраченими. Наголошено на важливості продукції монастирської друкарні, що характеризує Почаївську обитель як видавничий та освітній осередок. Вивчено мемуарні, іконографічні, епістолярні джерела.
Ключові слова: джерело, Почаївський монастир, архів, зміни, Волинь
SUMMARY
Oleksandr Bulyha
Changes of the national-confessional orientation of the Pochaiv Monastery at the end of the 17th - the first quarter of the twentieth century. Analysis of sources монастирь друкарня обитель
Various sources that shed light on the transformational phenomena that took place in the Pochaiv Monastery, from the time of its foundation as an Orthodox monastery, which was in the jurisdiction of the Kyiv Metropolitanate of Constantinople Patriarchate until the first quarter of the twentieth century, when the Lavra returned to the subordination of the latter, are investigated. The works of researchers of separate parts of the source base, which are stored in archives, libraries, museums of Ukraine, Russia, Poland, Belarus, are noted.
The main attention is paid to the largest corpus of documentary materials that are the basis of the archives of the Pochaiv Lavra, and today they are in the State Archive of Ternopil region. It is emphasized the importance of the monastic printing production, which characterizes the cultural progress of the monastery in different periods of its jurisdiction and shows the importance of the publishing and educational center. It is indicated on the documents related to the change of the architectural face of the Pochaiv Lavra, which were a consequence of the then state policy. Published in the late 19th century and at the beginning of the 20th century written sources of monastic origin are considered. The movements of archival documents of the Pochaiv Monastery are noteworthy. The existing sources of source baseline losses that occurred with the Pochaiv Monastery during the different years are found. Introduction to the scientific circulation of a sources, which previously were considered as lost, is done. It is indicated for research, in which documents related to the activity of the monastery, in particular those, which are derived from the Vatican archives, have been used. The memoirs, iconographic, and epistolary sources are studied.
The results of the work make it possible, using all these sources, to trace the motives of the activity of the inhabitants of the Pochayiv Monastery, connected with the social and religious development of Vohlynia - an integral part of Ukraine. The scientific novelty of the work consists in a comprehensive analysis of the known sources that reflect the activity of the Pochaiv Monastery during the specified period. For the first time, they are being studied in this volume and against the backdrop of contemporary national-confessional changes.
Keywords: source, Pochaiv Monastery, archive, changes, Vohlynia
Трансформаційні явища в монастирському середовищі - як у минулому, так і сьогодні - багато в чому зумовлені розвитком державно-політичних відносин. Прикладом цього може слугувати історія Почаївського Святоуспенського монастиря, який змінював не лише юрисдикційну належність, але й національну орієнтацію. Відомості про це відображені в історичних джерелах, дослідження котрих дає змогу зрозуміти процеси, що відбувались у тогочасному суспільстві загалом та в чернечому середовищі зокрема. Аналіз наявних матеріалів, що походять із Почаївської обителі, представлений у цьому дослідженні.
Актуальність теми випливає із завдань комплексного вивчення минувшини українських монастирів - центрів духовності, освіти, культури та мистецтва. Вона обумовлена внеском Успенського монастиря в Почаєві у процес творення національної культурної спадщини. Звернення українського суспільства до сакральних надбань попередніх епох потребує об'єктивного ретроспективного погляду на діяльність чернечих осередків, які продовжують активно впливати на людську свідомість, залучаючись до процесів, що відбуваються в державному та церковному просторі. Осягнути ж минулі події та порівняти їх із сучасними можливо лише досліджуючи існуючі історичні джерела. Актуальність теми зумовлюється й ступенем її наукової розробки.
Стан дослідження проблем розвитку Почаївського монастиря вимагає поглиблених студій широкого кола питань, пов'язаних з різноманітними сторонами життя найбільшої християнської обителі Волині. Запропонована тема та її складові довгий час залишалися поза особливою увагою наукового світу, висвітлювалися лише окремі аспекти джерельної бази Святоуспенської лаври, та й то побіжно, здебільша в контексті загальних праць. Тому мета роботи полягає в аналізі відомих джерел, що стосуються діяльності Почаївського монастиря, та в осмисленні трансформаційних процесів, пов'язаних із суспільно-політичними та юрисдикційно-конфесійними змінами на теренах впливу цієї волинської обителі, яка перебувала у складі Київської митрополії Константинопольської патріархії з 1597 по 1686 рр. і 1924 р. повернулась у підпорядкування останньої.
Наукова новизна роботи визначається спробою комплексного представлення збережених джерел, що відображають історію одного з найвпливовіших українських монастирів у зазначений час. Уперше вони розглядаються на тлі тогочасних національно-конфесійних змін.
У різні періоди дослідники вивчали окремі джерела та їх комплекси, що походять з Почаївської обителі й нині зберігаються в архівах, бібліотеках, музеях. На початку ХХ ст. частина актів монастирського архіву досліджена та опублікована М. Трипольським, Т Теодоровичем, В. Левицьким. Опис рукописних книг з нього здійснений В. Березіним. У радянську добу, за словами довголітнього директора Державного архіву Тернопільської області (далі - ДАТО) Б. Хава- рівського, архівні документи Почаївської лаври коментувалися зазвичай тенденційно [1, с. 95]. Із здобуттям Україною незалежності монастирські джерела активно й об'єктивно вивчаються науковцями різних спеціальностей. Потрібно відзначити роботи тернопільського архівіста Л. Бойцун та її колег - згаданого щойно Б. Хаварівського і С. Коваль, котрі зосередилися на основній частині архіву Почаївського монастиря, що відклався у фонді 258 ДАТО. Нещодавно інші матеріали з архівної збірки цієї обителі, які перебувають в одному з краківських архівосховищ, почали опрацьовувати В. Лось і В. Бочковська. Продуктивно проаналізовано монастирські видання василіанської доби, виявлені в найбільших книгозбірнях України та Росії, в рамках "Почаївського проекту" дослідниками обох країн. Почаївські василіанські друки зацікавили й польських учених, серед котрих бібліограф М. Підлипчак-Маєрович, мовознавець Й. Ґетка, а також білоруського бібліографа Г Кирєєву. Інтенсивно досліджується монастирська друкована продукція ХVШ - першої чверті ХХ ст., яка ввійшла до колекцій українських музейних закладів.
Основний масив документів, що репрезентує діяльність Почаївської лаври починаючи від кінця XVI ст., був акумульований в архіві самої обителі. Окремі з цих пам'яток втрачені за різних історичних обставин. Перше повідомлення про це датується 1662 р., коли після смерті почаївського ченця Діонісія Рафальського, посланого в "Люблинский трибунал", пропали оригінали багатьох актів [2, с. 64]. У 1707 р. Антоній Максимович свідчив кременецькому ґродському уряду, що в час перебування в Почаєві шведських і саксонських військ багато документів було знищено, оскільки солдати їх використовували для набивання рушниць [3, с. IV]. Таким чином, частина архіву зазнала втрат уже в дні російсько-шведської війни на початку XVIII ст. [3, с. 66]. Серед дослідників також побутує думка, що деякі важливі архівні матеріали, вивезені в ті роки з Почаєва гетьманом Іваном Мазепою, можливо, згоріли в пожежі Батурина 1709 р. [4, с. 6, 14, 52].
Представники Православної церкви вважають, що в період юрисдикційної належності монастиря до Унійної церкви (тобто, за їхнім визначенням, у 1721-1831 рр.) чернечий архів міг зменшитися внаслідок нищення певних справ його тодішніми господарями. Зрештою, комісія, котра приймала монастир 1831 р. від василіан, зазначила, що архів невпорядкований, каталогів та описів справ немає. Також православні науковці стверджують, що почаївська архівна збірка могла поменшати й після того, як 1832 р. нею заопікувався чернець Павло. Він, колишній василіанин Ян Навродський, був прийнятий до православної братії Почаєва, де й залишався впродовж п'яти років. Після його втечі з обителі було виявлено недостачу документів, які, на переконання митрополита Іларіона (Івана Огієнка), "о. Павло повикрадав і понищив в Почаївськім архіві" [5, с. 208].
Згідно з указом Синоду Російської православної церкви за №2 3449 від 11 грудня 1874 р., чимало рукописів та книг з архіву Святоуспенського монастиря в 1875-1876 рр. передали до Київської духовної академії (КДА). Так була реалізована пропозиція архієпископа Макарія про поповнення цього навчального закладу матеріалами з православних обителей і храмів Волинської та Київської губерній. Проводячи ревізію КДА, цей владика виявив у складі її бібліотеки мізерну кількість стародавніх літературних пам'яток. Для розширення рукописного фонду архієрей запропонував передати цінні рукописи з Київської й Волинської єпархій, що серед іншого мало сприяти й кращому збереженню цієї культурної спадщини. Також уважалось, що саме в КДА буде найзручніше користуватися зібраними воєдино матеріалами [6, с. І].
Під час Першої світової війни були евакуйовані всі рухомі святині Святоус- пенської лаври. Обитель захопили австрійські війська, які вигнали з неї ченців, осквернили храми. Де перебував тоді монастирський архів - невідомо. Насельники повернулися в Почаїв лише в 1916 р., а їхні цінності - у 1918 р. [7, с. 142]. Оскільки далі влада на Волині часто змінювалася внаслідок збройних протистоянь, архівна збірка почаївських монахів, імовірно неодноразово, переміщалася. Достеменно знаємо, зокрема, що за перебування Почаєва в складі Польської держави (1921-1939 рр.) документи монастиря були перевезені до Варшави. Звідти, в роки Другої світової війни, потрапили в Литву. Є також свідчення, що частину цього архіву тоді евакуювали в східному напрямку, але під час її транспортування ешелон з документами був розбомблений на території Харківської області [8, с. 50].
До 1952 р. більшість матеріалів Почаївської лаври утримувалась у Віденському архівному відділі МВС Литовської РСР, який пізніше і передав їх ДАТО. Це 7 217 одиниць збереження та 75 кг розсипу [9, с. 4]. Хронологічно ці акти охоплюють 1712-1925 рр. Проте в повному обсязі вони не збереглися. За рішенням Центральної експертно-перевірної комісії 1955 р., із застосуванням принципу скорочення циклу наукової обробки документів, були знищені 3 332 од. зб., тобто загалом 2 916 справ архіву Почаївського монастиря. Сьогодні окремі покликання на втрачені матеріали можна віднайти у працях церковних дослідників кінця ХІХ - початку ХХ ст.
У 1959 р. ДАТО отримав одну лаврську справу з Державного архіву Львівської області. 1960 року надійшли 1 285 од. зб. та 8 кг розсипу з Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові, а в 1963 р. - ще 63 од. зб. з Центрального державного історичного архіву Литовської РСР [10, с. 115-116].
Нині в ДАТО сформувався цілий комплекс документів "Почаївська лавра" (ф. 258), що відображає події від 1557 по 1939 рр. Це понад вісім тисяч актів (три описи). Вони становлять найбільшу джерельну базу дослідження Святоуспенської обителі. Матеріали всіх трьох описів фонду характеризують монастир насамперед як визначну християнську чернечу спільноту, а також як економіко-господарську одиницю, видавничо-освітню установу та архітектурний ансамбль. Найдавніші справи фонду стосуються пожертв Анни Гойської цій обителі (оп. 3, спр. 1165, 1166). До них належать документи судових процесів монахів із нащадками Гойської Фірлеями і Тарнавськими щодо земельних угідь та майна. Ці справи датуються 1557-1752 рр. У них і деяких інших зі згаданих трьох описів містяться матеріали з кременецьких та луцьких ґродських актових книг ХVІІ ст. [11, с. 4].
Значна частина монастирської документації торкається розмаїтих аспектів чернечої діяльності. Великим за обсягом є листування обителі з представниками Церкви, громадськими організаціями, фізичними особами. В окремих справах ідеться про монастирські святині (зокрема ікону Почаївської Божої Матері), їх збереження та пошанування (оп. 1, спр. 3242; оп. 2, спр. 1175, 1747, 1847) [10, с. 116].
Святоуспенська чернеча спільнота була активно задіяна до економічного життя Волинського регіону. На це вказують достатньо інформативні інвентарі її рухомого та нерухомого майна (оп. 2, спр. 160-163, 238-240, 390-394). Вагомими свідченнями економічного зростання обителі стали різноманітні звіти, статистичні відомості, інструкції тощо, котрі представляють монастир як господарську одиницю - структуру, що розвивалася за рахунок оренди нерухомості, заснування з другої половини ХІХ ст. та подальшої розбудови власних підприємств [12, с. 5-6]. Відклалися й матеріали про ремонтно-будівельні роботи на монастирській території, як-от зведення й опорядження на початку ХХ ст. Святотроїцького собору (оп. 3, спр. 156, 157) [13, с. 184].
В описі №2 3 зібрані документи, що з'явилися в результаті пастирських візитацій обителі. Заслуговує на увагу перший візитаційний протокол із фіксацією братських пожитків, складений у 1714 р., на третьому році перебування монастиря в юрисдикції Унійної церкви, волинським єпископом Йосипом (Виговським) (спр. 1178) [14, с. 25-26]. Усі три описи цього фонду містять матеріали XVIII - першої чверті ХХ ст., що характеризують Почаївську лавру як освітній та культурний осередок [15]. Найповніше репрезентована робота монастирської друкарні у василіанський і православний періоди. Про видавничу справу обителі під дахом політичної партії й організацію відповідного спеціалізованого братства інформують архівні джерела початку ХХ ст. [16]. Трансформація національної орієнтації Лаври під впливом Української революції 1917-1921 рр. також відображена в документах монастирського архіву [17].
Необхідно наголосити, що окремі матеріали фонду "Почаївська лавра" ще донедавна не були введені до наукового обігу. За слушним ствердженням найактивнішої дослідниці почаївських рукописних джерел Л. Бойцун, комплекс документів василіанської доби, які наявні в усіх трьох описах фонду 258 ДАТО, ще очікує на своє ґрунтовне й об'єктивне дослідження [18, с. 9].
Про переміщення частини монастирської збірки дізнаємося із самих справ фонду. У них мовиться про передачу давніх пам'яток до університету Святого Володимира в Києві [19], а також до КДА для проведення науково-дослідницької роботи (за вже згаданим розпорядженням Синоду від 11 грудня 1874 р.) [20]. Щодо тих, котрі були надані Академії, то їх можна умовно поділити на дві групи: 1) рукописні книги та грамоти, які спершу потрапили до академічної бібліотеки, а вже звідти - до Церковно-археологічного музею при КДА; 2) т. зв. "старі справи", які спочатку зберігалися в архіві КДА, а потім, на думку Л. Шаріпової, також через академічну бібліотеку були передані до Музею [21, с. 125]. Кожна з цих груп має докладний перелік вмісту, укладений при переміщенні матеріалів з Почаївської лаври до Академії.
Ці документи монастирського архіву тепер входять до кількох фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Так, фонд 231 (257 од. зб.) акумулює матеріали історичного характеру, що дозволяють простежити розвиток Святоуспенської обителі. Окремі акти з архівної збірки монастиря відклались і в інших фондах, зокрема 1 та 255. Фонд 1 - це особистий архів відомого дослідника М. Петрова. З-поміж іншого в ньому є "Список рукописей, принадлежавших Церковно-археологическому музею при Императорской Киевской Духовной академии", перелік рукописних книг і грамот Почаївської обителі та "Реестр старых дел из архива Почаевской Лавры, переданных в Археологический музей Киевской Духовной академии по распоряжению высшего духовного начальства", який нараховує 211 позицій [21, с. 125]. Загалом з архіву Святоуспенського монастиря, як засвідчує справа 1900 р., на постійне зберігання в архів КДА та на виставку для Київського археологічного з'їзду передавалося 217 справ [22, арк. 5 зв.]. Найімовірніше, шість із них повернулися до Почаєва.
Літературні пам'ятки з цього монашого осередку в КДА (50 рукописних книг) проаналізовані студентом Академії В. Березіним. Його праця вийшла друком у "Трудах Киевской Духовной Академии" ще в 1881 р. під назвою "Описание рукописей Почаевской Лавры" [6]. Як було з'ясовано, більшість цих книг богословського змісту написані церковнослов'янською мовою й тільки дві - українською. Це "Поученія на недели и празники" ("полуустав XVIII в. на 382 листах без начала и конца на малорос. наречии") та "Оуваги или размьішленія христіянская на дни целаго мца расположенніи с польского на рускій діалекть переведень в обители св. Почаевской року... 1759" ("скоропис на малор. наречии 110 лист.") [6, с. 24, 46]. Проте, як зауважив дещо пізніше В. Левицький, "далеко не все рукописи были описань. Автор описывал только рукописные богослужебные книги и святоотеческие творения, остальные же памятники: различные документы, акты и т. п. им оставлены без внимания" [3 с. IX]. В. Левицький також акцентував, що архівні матеріали, передані в КДА за синодальною постановою від 11 грудня 1874 р., "представляют большой частью судебные дела, которые в разное время и по разным причинам вел Почаевский монастырь" [2, с. 24].
У Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського (НБУВ) зберігається бібліотека митрополита київського і галицького Антонія (Храповицького), де посеред іншого виявляємо й матеріали архіву Почаївської лаври, переписані студентом КДА С. Скибінським і перевірені Ф. Тітовим [23, неопублік. док., розд. 6. №2 1117]. У період, коли архієпископ Антоній (Храповицький) ще обіймав Волинську єпископську кафедру (1902-1914 рр.), до КДА надійшли нові справи зі Святоуспенського монастиря. 1 квітня 1908 р. Духовний собор Почаївської лаври підтримав пропозицію Антонія "об издании печатанием касающихся Лавры древних рукописей и документов" [24, арк. 14 зв.]. З метою підготовки їх до друку, "во временное пользование ординарнаго профессора прот. Ф.И. Титова из архива Почаевской Лавры" було надано 21 справу, 8 книг та 2 рукописи, а також: "а) в кожаном переплете на 123 л. л. с надписью "сия книга блаженна Иова Почаевскаго: власною рукою его писанна" и б) рукопись под заглавием: книга новособрана к ведению последних отступлений православной веры. 1751 г." [24, арк. 24].
Уже названі студенти КДА Стефаній Скибінський і Василій Левицький брали активну участь у перекладі та копіюванні документів архіву Почаївської обителі, які були в розпорядженні їхнього навчального закладу, та отримували за проведену роботу відповідну оплату [24, арк. 30, 46].
У Центральному державному історичному архіві України у м. Києві (далі - ТТДТАУ, м. Київ) у фонді 2098 ("Почаївський чоловічий монастир") є один опис, що складається із двадцять справ (перших сім увійшло до нього 17 липня 1961 р., ще сім - 31 травня 1982 р., а останні шість - 29 березня 1983 р.). Справа 19 містить "Сборник документов по истории Почаевской Лавры за 1631-1756 г.г. подготовленный студентом Киевской Духовной Академии В. Левицким, сверенный проф. Ф. Титовым" [25]. Тут бачимо витяги з кременецьких і луцьких ґродських книг, бібліотеки Академії та архіву Почаївської лаври. Автор поділив рукопис на п'ять частин. В окремих його місцях зазначається: "Переписовал и переводил студент В. Левицкий. Проверял пр. Ф. Титов", а також вказуються дати, зокрема "1908 ІХ.30" та "1908 Х.2" [25, арк. 59, 72]. На одній зі сторінок є помітка, найвірогідніше Ф. Тітова, де підкреслюється: "Для нас важно то, что составитель наряду с описанием документов делает свои замечания по поводу различных предметов касательно монастыря. Эти невольные замечания проливают много света для понимания некоторых вопросов истории Лавры" [25, с. 93].
У Центральному державному історичному архіві у м. Львові теж нагромадилися окремі документи, які походять з почаївської джерельної збірки. Так, у фонді 684 ("Протоігуменат монастирів Чину св. Василія Великого, м. Львів") налічуємо десять справ, датованих 1695-1832 рр. Цими крайніми датами позначені дві справи першого та другого православних періодів у минулому Святоуспенської обителі. Матеріали фонду передано в 1951 р. з ПДТАУ, м. Київ. Також у цьому львівському архіві джерела з історії Почаївського монастиря можемо знайти у фонді 201 ("Греко- католицька митрополича консисторія у Львові"). Згідно з висновком Н. Шестакової, 35 справ з 1755 по 1928 рр. походять з монастирської архівної збірки Почаєва [26, с. 63]. Кількість справ фонду, що так чи інакше стосуються цього чернечого архіву, становить понад сотню. Вони представляють як василіанську добу в житті монастиря, так і наступну після неї православну. Серед тих документів варто виділити "Пом'яник" 1775 р., основою котрого був його попередник з першого православного періоду в історії цієї монашої спільноти, та заповіт фундатора обителі М. Потоцько- го. Із джерел часу православної юрисдикції виокремлюються рукописи "Описание Почаевской Успенской Лавры" 1859 р., "Сказание о Почаевской Успенской Лавре, на основании документов хранящихся в Лаврском Архиве, бывшим Наместником Лавры Архимандритом Амвросием, в 1865 году", "Летопись Почаево-Успенской Лавры - продолжение - 1874 года, Книга Ш-я... веденная Настоятелем Лавры Иоанном с начала 1861 года", доведена до 1883 р. Дві останні пам'ятки раніше зберігалися в монастирській бібліотеці.
Документами з львівських архівів, пов'язаними з минулим Почаївської лаври, ще в ХТХ ст. цікавився Духовний собор, який планував видати історію обителі. З цією метою в 1896 р. передбачалося ''послать в Львов на полгодичный срок делопроизводителя Духовнаго Собора Хомицкого для осмотра Львовских архивов и извлечения оттуда нужных сведений о Почаевской Лавре" [27, арк. 1].
Матеріали, що висвітлюють минувшину Святоуспенського монастиря часів його перебування в складі Унійної церкви, відклалися також у зібраннях Ватикану, зокрема Архіву Конгрегації пропаганди віри. Вони розкривають різні сторони життя цієї чернечої громади, коли та належала до Чину св. Василія Великого. На деякі з них спираються греко-католицькі дослідники [28-32].
Важливим джерелом до вивчення історії Почаївської обителі є епістолярна спадщина. Йдеться, зокрема, про листування фундатора цього монастиря Ми- колая Потоцького з протоархімандритом Іпатієм (Білинським), де зафіксовані певні епізоди з життя обителі. Короткий зміст цього епістолярію з частковим цитуванням, як і інші листи, наводить у своїй розвідці архімандрит Амвросій [33, с. 87-100].
Окремі сторінки минулого Почаївської лаври змальовані й у спогадах її насельників, одну з яких аналізує інший православний дослідник А. Хойнацький [34]. Діяльність волинського архієпископа (1902-1914 рр.) Антонія (Храповиць- кого) - ініціатора зведення лаврського Святотроїцького собору розглядає єпископ Никон [35]. Митрополит Євлогій (Георгієвський), котрий у 1914-1919 рр. обіймав Волинську кафедру, у своїх мемуарах згадує про Першу світову війну та повоєнні роки в історії монастиря і своє перебування в ньому [36]. Занотували власні спомини про Лавру і світські особи, які побували там як паломники [37-38].
Спогади про Почаївський чернечий осередок, відвідуваний у часи викладацької роботи в Рівненській гімназії (1844-1845 рр.), залишив історик М. Костомаров [39]. Свої враження про обитель він висловив і в епістолярії, опублікованому В. Міяковським у 1925 р. [40].
За завданням київської Археографічної комісії як художник восени 1846 р. відвідав Почаїв і Т Шевченко. Замальовуючи пам'ятки архітектури Волині, він створив роботи, що стали іконографічними джерелами до історії Святоуспенського монастиря [41]. Документальні ж матеріали про перебування цього українського генія в обителі (як-от дозвіл художникові Т. Шевченку малювати види Лаври та її околиць) збереглися в монастирському архіві [42].
Публікування письмових джерел для дослідження минувшини Успенської лаври здійснював часопис "Волынские епархиальные ведомости". Наприкінці ХІХ ст. ознайомлювати ширший загал з документальною спадщиною найбільшого на волинських теренах монашого осередку на шпальтах цього видання розпочав М. Трипольський [43-44]. Та як констатувалося згодом, ці публікації могли би "мати історичну вартість при умові, коли б автор, що наводить [...] документи, зазначив джерела, з яких він їх узяв. На жаль, прот. М. Триполь- ський цього не зробив і тому до наведених документів, керуючись вимогами безсторонньої критичної аналізи, треба поставитись із певним застереженням" [45, с. 7].
Такий ненауковий підхід цього церковного дослідника спонукав його сучасників більш фахово представити архівні матеріали про минуле Почаївської обителі. 1908 року Т Теодорович зібрав та видав документи цієї тематики у книзі "Дарственая запись Анны Гойской на устройство Почаевского монастыря от 14 ноября 1597 года" [46]. Назва збірника запозичена з акта, яким, по суті, й було започатковано організовану діяльність цієї чернечої спільноти. У виданні також уміщено інші письмові пам'ятки, що доносять до наших днів цінну інформацію про Святоуспенський та інші монастирі.
З 1909 р. активно оприлюднював архівні матеріали Лаври вже неодноразово згадуваний студент КДА В. Левицький [47]. У 1912 р. у Почаєві побачив світ підготовлений ним до друку збірник документів зі вступною статтею упорядника, написаною 1 листопада в Дермані [3]. Саме там тоді мешкав В. Левицький. Вказівка на те, що це перший том, наштовхує нас на думку, що до нього ввійшло далеко не все опрацьоване упорядником. Реалізації задуму видати другий том, мабуть, перешкодили подальші історичні події (Перша світова війна, входження Волині до складу Польської держави), а можливо, це було пов'язано з браком фінансування [48].
Потужний джерельний потенціал має видавнича продукція монастирської друкарні. У наш час на ці едиції можна натрапити переважно в бібліотеках та музеях. Найбільша у світі збірка кириличних друків, що походять з Почаївського монастиря оо. василіан, акумульована в фондах Відділу стародруків та рідкісних видань НБУВ (понад 1 370 примірників - 162 назви). Значно скромнішими є інші колекції. Скажімо, Музей книги Державного історико-культурного заповідника м. Острога володіє 102 почаївськими стародруками, Музей книги і друкарства України - 61, Національна історична бібліотека України - 47, Рівненський обласний краєзнавчий музей - 45. Окремі екземпляри монастирських видань, що з'являлися від першої третини XVIII ст., а також у православний період 30-х рр. ХІХ ст. - першої чверті XX ст., стали надбанням інших музейних та бібліотечних зібрань [49-53].
Увага вчених до різноманітних аспектів діяльності Почаївської лаври постійно зростає. У грудні 2004 р. на спільний конкурс наукових проектів Національної академії наук України та Російського гуманітарного наукового фонду було подано проект "Кириличні видання друкарні Почаївського монастиря XVIII - першої третини XIX ст. Історико-книгознавче дослідження. Каталог. Збереження". Із квітня 2005 р. його виконували спеціалісти НБУВ та Бібліотеки Російської академії наук (БРАН). Підсумком реалізації проекту став вихід двох наукових збірників. Помітним є доробок російських науковців, які проаналізували книговидавничу діяльність Святоуспенського чернечого осередку впродовж 1732-1830 рр., підготували описи видань із фондів БРАН. Українські вчені, своєю чергою, представили інші важливі матеріали, в т. ч. з візитаційних описів обителі, огляди почаївських збірок двох академічних бібліотек - України та Росії. Було розглянуто питання редакційної підготовки книг у XVIII ст., художнього оформлення стародруків, тематичного й жанрового репертуару та мови едицій монастирської друкарні. Український збірник доповнюється бібліографічним покажчиком почаївських видань [54].
Нещодавно історики отримали змогу вивчати ще одну частина архіву Святоус- пенського монастиря, яка віднайдена в Архіві польської провінції оо. домініканців у Кракові. Як повідомляє В. Лось, "ця частина в кількісному складі є невеликою, вона містить всього 23 рукописні документи, але цінність їх є безперечною. У своїх більшості це рукописні документи монастирів Святопокровської провінції Чину св. Василія Великого. Хронологічні межі документів охоплюють першу половину XVIII - другу половину ХІХ ст." [55, с. 284]. Дослідниця наголошує, що найбільш цінною в цій колекції є рукописна "Хі^а cud6w ОЬ^и Poczajowskiego N Магуі Раппу у Stopki", що слугувала підставою для серії виданих ще у ХУШ-ХІХ ст. книжок "Гора Почаївська" та "Ргее^^а G6ra Poczajowska" [56, с. 193]. Цю тезу підтвердила В. Бочковська, здійснивши текстологічний аналіз польськомовної "Книги чудес Почаївської Богородиці..." з краківського архіву та першої едиції україномовної "Гори Почаївської" 1742 р. і довівши, що саме цей манускрипт став основою друкованої книжки. Авторка говорить про "перспективу подальшого вивчення цього рукопису поруч з виданнями "Гори Почаївської"" [57, с. 205, 207]. У планах Українського католицького університету (І. Скочиляс) опублікувати пам'ятку "Хі^а cud6w Оbrazu Poczajowskiego N Магуі Раппу у Stopki".
На жаль, сьогодні в Почаївській лаврі вже відсутні письмові джерела про її діяльність від часу створення до першої чверті ХХ ст. Тепер у монастирській бібліотеці є лише збірники опублікованих документів та окремі історичні дослідження. Проте монастир зберігає такі важливі джерела, як архітектурні й мистецькі пам'ятки [8].
Ще на початках своїх студій драматичної минувшини Почаївської обителі, тоді ще студент КДА, Василій Левицький у курсовій роботі 1909 р. висновував: "Исследование документов дало бы богатый материал как для самой истории Лавры, так и вообще для истории юго-западного края в религиозном, правовом и бытовом отношении". Для повного викладу історії цієї чернечої спільноти, продовжував автор, необхідні не лише її архівні матеріали, але й вивчення "общей истории тогдашнего общества и Православной Церкви" [2, с. 7, 62]. Важко не погодитися з думкою одного з найавторитетніших дослідників джерельної спадщини Святоуспенського монастиря в Почаєві. Доповнимо, однак, що для об'єктивного висвітлення минулого обителі прислужаться не тільки рукописні пам'ятки, а й увесь комплекс почаївських джерел. Вони розмаїті за своїм походженням та суттю. Більшість з них відображає національно-конфесійне спрямування монастиря. Як справедливо стверджує сучасна дослідниця монастирського архіву Л. Бойцун, ці "архівні джерела засвідчують, що попри всі спроби полонізації та русифікації, Почаївська Святоуспенська Лавра, її багатовікова історія все-таки є феноменом української культури. Тому документи Почаївського монастиря та лаври, цей надзвичайно цікавий та малодосліджений пласт з історії нашої культури та духовності заслуговують на об'єктивне і глибоке висвітлення в українській історіографії" [10, с. 119].
Представлені в цій статті джерела розглянуто в площині суспільно-політичних і церковно-конфесійних впливів, що охоплювали ареал діяльності Почаївської обителі. Їх осмислення допоможе оцінити відповідні процеси у Волинському регіоні - місці розташування монастиря та проживання українського етносу, який формувався в досліджуваний період як державотворча одиниця. Вважаємо, що комплексний аналіз відомих та нововиявлених пам'яток, котрі походять із середовища Почаївського монастиря, стане в пригоді всім, хто вивчає різноманітні трансформаційні явища, які відбувалися в обителі від початків її заснування до першої чверті ХХ ст.
Література
1. Хаварівський Б. Архів Почаївського монастиря як джерело історичної правди // По- чаївський монастир в контексті історії та духовності українського народу: тези наук. конф. Тернопіль, 1995. С. 94-97.
2. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського. Ф. 304. № 2049. 640 арк.; Почаевская Успенская Лавра в XVI-XVIII веках (1597-1833): дис. студента 4 курса КДА В. Левицкого, 1909. 320 с.
3. Материалы по Истории Почаевской Лавры, изданные Василием Левицким. Почаев, 1912. 184 с.
4. Сементовский А. Почаевская Лавра: сб. в память первого русского статистическаго съезда 1870 г. Санкт-Петербург, 1872. С. 1-45; Дамаскин А. Почаево-Успенская Лавра // Воскресное чтение. Варшава, 1930. № 4. С. 51-52; Дубилко І. Почаївський Монастир в історії нашого народу / Інститут Дослідів Волині. Вінніпег, 1986. Ч. 56. 115 с.
5. Іларіон Митрополит. Фортеця Православія на Волині Свята Почаївська Лавра. Вінніпег, 1961. 398 с.
6. Описание рукописей Почаевской Лавры в библиотеке музея при Киевской Духовной Академии / сост. студент ІІ курса церковно-практического отделения Василий Березин (на Євгениево-Румянцевскую премию). Киев, 1881. 81 с.
7. Объятия Отча...: очерки по истории Почаевской Лавры / [авт. текста священник Владимир Зеленский]. Свято-Успенская Почаевская Лавра, 2000. 192 с.
8. Ричков П.А., Луц В.Д. Почаївська Свято-Успенська лавра. Київ, 2000. 136 с.
9. Коваль С. Про наявність документів з історії Почаївської Свято-Успенської Лаври // Архіваріус: інформ. вип. Державного архіву Тернопільської області. 2010. № 14. С. 4.
10. Бойцун Л. Духовний Собор Почаївської Лаври (ф. 258, оп. 1-3, спр. 8213) // Студії з архівної справи та документознавства. Київ, 1998. Т. 3. С. 115-119.
11. Бойцун Л. Почаївський монастир в історії української культури (До питання джерельної бази та її вивчення) // Почаївський монастир в контексті. С. 1-6.
12. Бойцун Л.С. Огляд документів архівного фонду "Духовний собор Почаївської лаври" Ф-258. Рукопис. 24.11. 1998. (Зберігається в Державному архіві Тернопільської області (далі - ДАТО). Копія - в ГАУ). 11 с.
13. Булига О. Архітектурно-мистецькі трансформації Почаївського монастиря (30-ті рр. ХІХ ст. - поч. XX ст.): участь жертводавців // Архітектурна спадщина Волині: зб. наук. пр. Рівне: Дятлик М.С., 2016. Вип. 5 / за ред. П.А. Ричкова. С. 183-188.
14. Бочковська В.Г. Історія Почаївського монастиря у візитаціях XVIII - першої чверті XIX ст. // Рукописна та книжкова спадщина України. Київ, 2009. Вип. 13. С. 22-35.
15. Собчук В. Почаївський монастир і народна освіта (кінець XVI - перша чверть ХХ ст.) // Історична Волинь: Північний Захід України в регіональному та локальному вимірах минулого. Кременець: Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник, 2017. С. 143-184.
16. Булига О. Поєднання діяльності чернечої друкарні, політичної партії та спеціалізованого братства під дахом Почаївської лаври // Острозький краєзнавчий збірник. Острог: Вид-во Національного університету "Острозька академія", 2017. Вип. 9. С. 287-303.
17. Булига О. Трансформації національної орієнтації Почаївської лаври (1917-1922 рр.) // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею (далі - НЗ РОКМ): зб. наук. пр. Рівне: ПП Дятлик М., 2017. Вип. XV: Матеріали наук. конф. "Волинь в Українській революції 1917-1921 рр.". С. 68-73.
18. Бойцун Л. Берестейське порозуміння в історичній долі України та відгомін у документах Почаївської лаври. Берестя - 1596 р. // Матеріали Всеукр. наук. богослов. конф. Тернопіль, 1996. С. 4-9.
19. ДАТО. Ф. 258. Оп. 3. Спр. 76. 4 арк. Справа про надання Київському університету експонатів для музею.
20. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 3198. 30 арк. Справа про передачу в КДА рукописів для науково-дослідної роботи.
21. Шаріпова Л.В. З історії рукописного зібрання Церковно-археологічного музею при Київській духовній академії // Рукописна та книжкова спадщина України. Київ, 1993. Вип. 1. С. 123-133.
22. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 4302. 34 арк. Справа про подання у волинський губернський статистичний комітет відомостей про лаврський архів.
23. Архив Почаевской лавры / [переписано студентом Академии о. Стефаном Скибинским, проверял проф. Ф. Титов, вступ. ст. епископа Антония]. Б. м.: Б. и., 1908. 8 с. 6 2/46 // Каталог бібліотеки митрополита Київського і Г алицького Антонія (Храповицького) / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Від. бібл. зібр. та іст. колекцій; упоряд.: н. с., канд. іст. наук Заєць О. В., гол. б-кар Рубльова М.С. Київ, 2013. 146, [1] с.
24. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1 Спр. 4918. 80 арк. Справа про святкування 75-літнього ювілею визволення Лаври від впливу Унії та підготовку історичної довідки.
25. Центральний державний історичний архів України, м. Києві. Ф. 2098. Оп. 1. Спр. 19. 369 арк. Сборник документов по истории Почаевской Лавры за 1631-1756 гг., подготовленный студентом В. Левицким и сверенный профессором Ф. Титовым.
26. Шестакова Н. Колекція архіву історії Унії у фонді "Греко-католицька митрополича консисторія у Львові" в ЦДІАЛ України // Студії з архівної справи та документознавства. Київ, 2001. С. 61-65.
27. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 4006. 9 арк. Справа про відправлення в м. Львів діловода Я. Хоміцького для роботи над архівними матеріалами з історії Лаври.
28. Tylawskyi I. Monastero di Pocav - la sua tipografia e le sue edizoni // Analecta Ordinis S. Basilii Magni. Romae, 1963. Ser. II. Sec. II. Vol. IV(10). P. 230-292.
29. Ще раз про Зорю над Почаєвом // Великий А.Г. Світла й тіні української історії. Рим, 1969. С. 82-87.
30. Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіанського Чина XVII-XX ст.: топогр.-статист. розвід. Рим, 1979. Додаток: ч. 5. С. 102-124, ч. 7. С. 154-176.
31. Підручний П. Василіянський Чин від Берестейського з'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йософата. Рим, 1992. С. 96-182.
32. Тилявський І. Літургійні напрямки Почаївського монастиря під час унії (1712-1831). Рим-Львів, 1997. 376 с.
33. Амвросий Архимандрит. Сказание о Почаевской Успенской Лавре на основании документов, хранящихся в Лаврском Архиве // Приложение к Волынским Епархиальным Ведомостям (далі ВЕВ). Почаев, 1870. Ч.Н. № 13-24; 1871. № 1-6. 282 с.
34. Хойнацкий А. Из воспоминаний и заметок бывшего послушника Почаевской Лавры при Базилианах // ВЕВ. 1879. Ч.Н. № 17. С. 642-669.
35. Никон Єпископ. Жизнеописание Митрополита Антония (Храповицкого). Нью-Йорк, 1957. Т ІІ. С. 257-294.
36. Євлогий Митрополит. Путь моей жизни. Париж, 1947. С. 242-283.
37. Блудова А. Воспоминание о Почаевской Лавре // Виленский вестник, 1868. № 114. С. 43-49.
38. Муравьев А.Н. Почаевская Лавра и Острожское братство. Киев, 1871. 74 с.
39. Костомаров Н. Из прожитых на Волыни дней // Киевская старина (далі -КС). 1884. Кн. 2. С. 325-332; Автобиография // Костомаров Н.И. Автобиография. Бунт Стеньки Разина. Киев, 1992. С. 77-328.
40. Міяковський В. Костомаров у Рівному // Україна. 1925. Т. 19. С. 161-177.
41. Вид Почаевской Лавры: акварель Т Г. Шевченка (1846 г.) // КС. 1897. Т 61. C. 347-350.
42. ДАТО. Ф. 258. Оп. 1. Спр. 1312. 3 арк. Розпорядження Волинської Духовної Консисторії про дозвіл художнику Т Г Шевченку на малювання видів Лаври та її околиць. 30 листопада 1846 - 2 грудня 1846 рр.
43. К истории древнего православного Почаевского монастиря - на Волыни // ВЕВ. 1896. Ч.Н. № 15. С. 570-575; № 16. С. 607-617; № 18. С. 687-701.
44. Документы, относящиеся к древней истории православного Почаевскаго монастиря - на Волыни // ВЕВ. 1896. Ч.Н. № 18. С. 701-710; № 22. С. 836-840; № 24. С. 909-916; № 25. С. 939-950; № 26. С. 979-988; № 30. С. 1125-1133; № 31. С. 1155-1163.
45. Антонович С. Короткий історичний нарис Почаївської Успінської Лаври. Крем'янець на Волині, 1938. 70 с.
46. Дарственая запись Анны Гойской на устройство Почаевского монастыря от 14 ноября 1597 года. Почаев, 1908. 346 с.
47. Левицкий В. Выдержка из поземельного польского документа XVO века // ВЕВ. 1909. Ч.Н. № 45. С. 937-938.
48. Булига О. Василь Левицький - дослідник історії Свято-Успенської Почаївської лаври // Історія очима молодих дослідників. Рівне, 2007. Вип. ІІ. С. 229-233.
49. Почаївські стародруки в фондах НБУВ: електронний каталог / каталогізація та бібліографічний опис стародруків Н.В. Заболотна (к. філол. н.), підготовка онлайнової публікації електронного каталогу К.В. Лобузіна (к. техн. н.) // НБУВ. Київ, 2008. URL: www. nbuv.gov.ua/divisions/vsd/pochajiv/ec.html.
50. Позіховська С. Богословські видання Почаївського Успенського монастиря в колекції Музею книги та друкарства м. Острога // Волинська ікона: дослідження та реставрація: наук. зб. Луцьк, 2013. Вип. 20: Матеріали ХХ міжнар. наук. конф. С. 313-331.
51. Бочковська В.Г., Хауха Л.В., Адамович В.А. Каталог видань Почаївського та Унівського монастирів XVIII-ХХ ст. з колекції Музею книги і друкарства України. Київ, 2008. 360 с.
52. Завгородня Г А. Організація і огляд колекції слов'янських книг кириличного друку в Державній історичній бібліотеці України // Роль бібліотек монастирів, соборів та інших установ у розвитку культури України: тези наук. конф. Київ, 1993. С. 63-65.
53. Булига О. Огляд видань Почаївського монастиря у колекції Рівненського обласного краєзнавчого музею // НЗ РОКМ: зб. наук. пр. Рівне: Дятлик М., 2018. Вип. XVL Матеріали наук. конф. "Наша спадщина: де минуле зустрічається з майбутнім". С. 191-193.
54. Почаевский сборник / отв. ред. Н.В. Колпакова; сост. М.Ю. Гордеева, А.А. Романова и др. Санкт-Петебург, 2007. 216 с.; Друкарня Почаївського Успенського монастиря та її стародруки: зб. наук. пр. Київ: НБУВ, 2011. 263 с.
55. Лось В. Документи з Архіву Почаївської лаври у Кракові: повернення до історичного обігу та історична доля // Болховітіновський щорічник 2015/2016 / відп. ред. К. Крайній. Київ-Познань, 2017. С. 282-290.
56. Лось В. Книга чуд Почаївського монастиря: аналіз історичного джерела (кін. XVII- ХІХ ст.) // Архітектурна та культурна спадщина історичних міст країн Центрально-Східної Європи: кол. моногр. / за ред. Р. Демченка, І. Кривошеї, Н. Моровця. Умань-Познань-Ченстохова: ФОП Жовтий О.О., 2016. Вип. 3. С. 191-204. Сер. "Польсько-український науковий діалог в Умані".
57. Бочковська В. "Ksi^ga Cudow obrazu Poczaiowskiego N. Marij Panny y Stopki" та перше видання книги "Гора Почаївська": книгознавчі аспекти // Острозький краєзнавчий збірник / Державний історико-культурний заповідник м. Острога; Острозьке науково-краєзнавче товариство "Спадщина" імені князів Острозьких. Острог, 2018. Вип. 10. С. 202-207.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дослідженні напрямків управлінської та господарської роботи Дерманського монастиря на Волині у ХVІ–ХVІІ ст., через призму ідеологічного конфлікту у процесі міжконфесійної боротьби. Значення монастиря в історії Волині та українських земель в цілому.
реферат [20,7 K], добавлен 12.06.2010Історія заснування влітку 1917 року ігуменом Костянтином (Чопівським) Спасо-Преображенського (нині Казанського) чоловічого монастиря Київської єпархії. Становище монастиря в період колективізації 30-х років ХХ ст. Боротьба Й. Сталіна з релігією.
статья [17,7 K], добавлен 19.04.2012Заснування міста Харкова та будівництво Свято-Покровського монастиря. Харківський колегіум як осередок просвітницької діяльності у XVIII-XIX ст. Характеристика діяльності духовної семінарії та монастиря в часи антирелігійної боротьби 1917-1988 рр.
дипломная работа [11,0 M], добавлен 23.12.2011Дослідження біографічних відомостей намісників Свято-Михайлівського Видубицького монастиря та їхнього внеску у розбудову Видубицької обителі. Особливості проведення секуляризаційної реформи, за якою всі монастирі були позбавлені землеволодінь і селян.
статья [38,3 K], добавлен 19.09.2017Встановлення радянського уряду на Полтавщині. Пограбування Хрестовоздвиженського монастиря. Мученицький подвиг преподобного Ніла. Кампанія з вилучення церковних цінностей. Початок монашеського подвигу. Пастирська діяльність ієрея Василя Зеленцова.
реферат [72,7 K], добавлен 14.11.2013Феномен Берестейської унії 1596 р. та її місце у національно-культурній та релігійній історії українського народу. Проблема стосунків між церквою та державою в Україні: теоретичний метедологічний аналіз.
диссертация [205,5 K], добавлен 08.08.2007Закладення православної богословської академії на базі Київської Братської школи. Життя та церковна діяльність священика та ректора Братської школи Івана, ігумена Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря та митрополита Київського і всієї Руси Іова.
статья [27,9 K], добавлен 19.09.2017Вивчення релігійно-конфесійної ситуації Рівненщини протягом тривалого історичного та сучасного періоду. Дослідження в галузі поширення різних духовних течій по адміністративних районах. Конфесії України в контексті міжнародних релігійних реалій.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 14.11.2010История монастыря, начиная со второй половины XIV века и заканчивая нашим временем, перспективы его развития. Духовный подвиг его подвижников. Святыни и особенности архитектуры Николо-Пешношской обители. Историческая и культурная значимость монастыря.
презентация [5,3 M], добавлен 04.04.2014Дослідження поширення та сутності атеїзму в підтексті його залежності від релігії, світової культури та територіального значення ноосфери. Характеристика історії формування релігійних та атеїстичних переконань в межах різних регіонів та культур світу.
реферат [2,7 M], добавлен 06.06.2011Українські легенди про створення першої людини, як відлуння арійських легенд. Показ переваги Нового Заповіту над Старим. Сказання "Як створив Бог Адама". Уявлення про душу в різних місцевостях України. Звеличення Пресвятої Діви перед усіма земнородними.
реферат [24,7 K], добавлен 28.11.2010Становлення теїстичних поглядів давньоукраїнців. Пантеон князя Володимира та інші духи і боги часів Київської Русі. Релігійна реформа проти Перуна, Сварога, Дажбога, Стрибога, Симаргла, Мокоша, Лади, Рода, Білобога, берегинь та інших божеств.
реферат [15,9 K], добавлен 09.08.2008Сутність християнського місіонерства, його витоки та мета, етапи розвитку, видатні представники. Російські імператори та їхнє ставлення до місіонерської діяльності. Українські православні місіонери в Поволзькій місії. Заснування Іркутської єпархії.
диссертация [181,4 K], добавлен 01.04.2009Релігійні вчення і обряди як частини релігійних систем породжених виключно людською свідомістю, без втручання надприродних сил. Світогляд Тайлора. Дослідження первісної культури, проведені Джеймсом Джорджем Фрезером. Первісна свідомість та міфотворчість.
реферат [28,6 K], добавлен 12.01.2016Розуміння ролі релігії в житті українців на основі конкретно-історичного підходу. Передхристиянський період: опис, боги та ідоли. Прийняття християнства та боротьба, що його супроводжувала. Традиції та обряди язичництва, що збереглися до наших часів.
реферат [24,6 K], добавлен 22.01.2011Зміст молитви у контексті святоотцівської думки, її зв'язок з духовним життям. Погляди Макарія Єгипетського, Василя Великого, Єфрема Сіріна, Сімеона Богослова на процес молитви. Її види в залежності від конфесійної спрямованості. Сковорода про молитву.
контрольная работа [28,3 K], добавлен 28.09.2010Положення буддизму: народження Будди, історія його просвітлення. Складання канонічної книги буддистів Типітаки. Походження християнського та ісламського віровчень. Арістотелевський доказ буття бога. Бог як гарант духовності, моральний доказ його буття.
контрольная работа [17,6 K], добавлен 20.06.2010Релігія як суспільне явище. Підходи до з’ясування феномену релігії в науковому релігієзнавстві, його предмет та об'єкт. Теологічні та наукові теорії походження релігії. Сутність теологічного та наукового підходів до релігії. Релігійне життя України.
реферат [21,8 K], добавлен 20.11.2009Дослідження історії походження буддизму – найдавнішої з трьох світових релігій. Характеристика основ віровчення. Відмінні риси двох гілок буддизму: хінаяну (мала колісниця, або вузький шлях до спасіння) і махаону. Культ у буддизму та сучасне мислення.
реферат [26,9 K], добавлен 07.12.2010Основні доктрини католицизму. Католицизм, як напрям в християнській релігії. Поширення католицизму у світі. Католицький культ. Історія розвитку католицької церкви, а також історії з її буття. Традиції папської області. Суверенна держава Ватикан.
реферат [27,1 K], добавлен 19.12.2007