Одне коріння, дві релігійних культури? Київські та почаївські місяцеслови кінця XVIII ст.

Київський місяцеслов позначав пригадування Йоана Золотоуста (13 листопада) та преп. Сави Освященного (5 грудня), як великі свята, а в унійному варіанті вони трактувалися середнім і рядовим, відповідно. Натомість рядові для Києва кінця XVIII ст. Зачаття св. Анни (9 грудня), Собор Пресвятої Богородиці (26 грудня), Собор Йоана Хрестителя (7 січня) в унійній церкві декларувалися серед найбільших. Утім щодо Зачатського свята у православному календарі міг бути одрук, адже в московських святцях кінця ХУШ ст. та ще, приміром, лаврських соборниках 1765 і 1775 рр. воно теж було найурочистішим, а в Києві наприкінці ХУП ст. маркувалося як середнє. Так само помилково, можна припустити, у лаврському варіанті позначено Собор Йоана Хрестителя як ординарну пам'ять, адже в 1681 р. свято трактувалося як середнє, до речі, як і в московському календарі кінця ХУШ ст. та лаврських місяцесловах 1760-1770-х рр.

Празники Трьох святителів (30 січня) і св. пророка Іллі (20 липня) унійний календар маркував за найбільші, тоді як православні київські мі- сяцеслови й наприкінці XVII, і в кінці XVIII ст. -- за середні. Мінливим залишався статус Перенесення Нерукотворного образу Спаса з Едеси до Константинополя (16 серпня): лаврський соборник 1681 р. трактував його як рядове, 1741 р. - як середнє, 1798 р. - як найбільше (у московському календарі 1795 р. воно залишалося середнім). У почаївських місяцесло- вах статус згаданої пам'яті, навпаки, знижувався: від середнього в 1777 р. до ординарного в 1783 р. Цікаво, що Винесення древ Хреста Господнього (1 серпня) і лаврський календар 1798 р., і почаївський 1783 р. трактували однаково -- як звичайний празник. Проте київські календарі 1681 та 1741 рр. подавали його як середній, як, зрештою, і унійний місяцеслов 1777 та московський 1795 рр.

Загалом, не виключено, що орієнтиром для маркування найурочистіших празників у почаївському місяцеслові 1783 р. був перелік 29 нерухомих пам'ятей, прописаних у замойських соборних постановах, - окрім них і неділь, парохам заборонялося «оголошувати народови инших праздников» Додаток до чинностей и рішень Руского Провинціяльного Собора в Галичині отбувшого ся во Львові в р. 1891. -- Л., 1897. -- С.260--261.. І хоча постанова не торкалася питання більшої чи меншої врочистості свят, проте в місяцеслові 1783 р. лише 4 з 29 згаданих празників (Василія Великого, архідиякона Стефана, перенесення мощей св. Миколая та Собор архістратига Михаїла) вказано ординарними, 1 (св. Йосифа Обручника) взагалі немає, решту ж позначено найбільшими. Проте в почаївському місяцеслові 1777 р. різниця суттєво менша: усі вказані на соборі празники, окрім свв Василія та Йосифа Обручника, рівень урочистості яких окремо не позначено, - найбільші. При цьому, не слід забувати, що пам'ять обох цих подвижників збігається з пригадуванням Обрізання Господнього (Василія) та Собором Пресвятої Богородиці (Йосифа) - великих пам'ятей, що, вочевидь, визначали в першу чергу святковість дня.

Пропаґована почаївським календарем урочистість тих чи інших святих не завжди збігалася з реальних поширенням їх культу. Так, ординарне календарне позначення празника влкмц Варвари дисонує з її пошануванням уніатами Правобережжя. А от Антонія Падуанського, що його культ поширювався серед «з'єднаних», не було в календарі Лось В.Е. Уніатська церква на Правобережній Україні наприкінці XVIII -- першій половині XIX ст.... - С.167--171..

Як засвідчує порівняння складу київського та почаївського календарів, вони мали помітні відмінності. Синодальна уніфікація не зробила лаврський місяцеслов менш «прокиївським». Якраз святці унійної церкви, що претендувала на київське коріння, ледь-ледь свідчили про ці претензії. За складом київські соборники стояли значно ближче до московських, по суті були майже тотожними -- різниця між ними становила лише 16 празників (це якщо до різниць зараховувати відсутність у російському календарі імені прав. Єлизавети поряд зі згадкою св. пророка Захарії (5 вересня); якщо ні -- то 15 празників). Проте радикальна відмінність між лаврськими й московськими місяцесловами полягала у трактуванні врочистості тих чи інших свят. Вони, згідно з цими джерелами, спільно визначали як найбільше лише одну, а як середню -- тільки 43 пам'яті. Натомість різниця в маркуванні найурочистіших празників становила 38, а із середнім рівнем урочистості -- 63 позиції Про найурочистіші свята київського та московського календарів див. докл.: Yaremenko M. Religious Identification through the Calendar: Kyivan and Moscow Great Feasts in the Late 18^th Century // Studi Slavistici. - 2019. - Vol.XVI. - №1. - P.23-34.. Під цим кутом зору печерські календарі значно ближче стояли до унійних, ніж до російських православних.

Отож така конфесійна декларація, як місяцеслов, засвідчує, що віряни східного обряду українських теренів на кінець XVIII ст. справді мали відмінні релігійні культури, проте й київська та московська культури також не стали цілком тотожними навіть на рівні приписуваних релігійних норм. Якщо ж опуститися з висоти інтелектуальних декларацій на рівень практикованої побожності, то, слід гадати, побачимо посутніші спільні й відмінні риси.

References

1. Almes, I.I. (2018). Knyhozbirni u sotsiokulturnomu prostori chernechykh spilnot Lvivskoi yeparkhii XVII-XVIII st. (Candidate's thesis). Lviv. [in Ukrainian].

2. Bugaevskij, A.V., Nikiforova, A.Yu., & E.A.L. (2000). Aleksandra tsaritsa. Pravoslavnaya entsiklopediya, I, 558--559). Moskva. [in Russian].

3. Golubinskij, E. (1998). Istoriya kanonizatsii svyatykh v Russkoj tserkvi (reprint 1903). Moskva. [in Russian].

4. Isaievych, Ya. (2011). Knyhovydannia i drukarstvo v Pochaievi: initsiatory ta vy- konavtsi. Drukarnia Pochaivskoho Uspenskoho monastyria ta yii starodruky: Zbirnyk naukovykhprac, 7--22. Kyiv. [in Ukrainian].

5. Khojnatskij, A.F. (1871). Zapadnorusskaya tserkovnaya uniya v ee bogosluzhenii i obryadakh. Kiev. [in Russian].

6. Krasovskij, A. (1874). Ustanovlenie v Russkoj tserkvi prazdnika 9-go maya v pamyat pereneseniya moshchej svyatitelya Nikolaya iz Mir Likijskikh v g. Bar. Trudy KDA, 12, 521--585. [in Russian].

7. Los, V.E. (2013). Uniatska tserkva na Pravoberezhnii Ukraini naprykintsi XVIII - pershii polovyni XIX st.: orhanizatsiina struktura ta kulturno-relihiinyi aspekt. Kyiv. [in Ukrainian].

8. Orlovskij, P., prot. (1892). Izvlechenie iz zapisok mestechka Granova Brat- slavskogo voevodstva protopopa Ioanna Strotskogo, sostavlennykh im dlya prochteniya na Varshavskom sejme 1779 goda v zashchitu ugnetennogo pravoslaviya. Kholmsko- Varshavskij eparkhialnyj vestnik, 2, 27--31. [in Russian].

9. Petrovych, M.Yo. (2011). Slovianski sviati v reviziiakh liturhiinykh knyh Uniinoi Tserkvy u XVIII st. Gileia: Naukovyi visnyk, 54 (11), 54--59. [in Ukrainian].

10. Petrowycz, M. (2012). The Addition of Slavic Saints to Seventeenth-Century Liturgical Calendars of the Kyivan Metropolitanate. Bert Groen, Steven Hawkes-Teeples, & Stefanos Alexoppoulos (Eds.). Inquiries into Eastern Christian Worship: Selected Papers of the Second International Congress of the Society of Oriental Liturgy, Rome, 17-21 September 2008 (pp.331-343). Leuven; Paris; Walpole, MA.

11. Podskalski, G. (1996). Khristianstvo i bogoslovskaya literatura v Kievskoj Rusi (988- 1237gg.) (2nd ed.). Sankt-Peterburg. [in Russian].

12. Rafail (Turkoniak), arkhym., dr. (Comp.). (2006). Ostrozka Bibliia. Lviv. [in Church Slavonic and Ukrainian].

13. Sergij, arkhim. (1876). Polnyj mesyatseslov Vostoka (Vol. II: Svyatoj Vostok). Moskva. [in Russian].

14. Skinner, B. (2009). The Western Front of the Eastern Church: Uniate and Orthodox Conflict in 18th-century Poland, Ukraine, Belarus, and Russia. DeKalb: Northern Illinois University Press.

15. Skochylias, I. (1998). Tytulatura ukrainskykh tserkov Halychyny na pochatku 30-kh rokiv XVIII st. Istoriia relihii v Ukraini, 232--235. Lviv. [in Ukrainian].

16. Skochylias, I. (2010). Halytska (Lvivska) yeparkhiia XII-XVIII st.: Orhanizatsiina struktura i pravovyi status. Lviv. [in Ukrainian].

17. Starinnyj shtraf za poseshchenie Kieva (1891). Kholmsko-Varshavskij eparkhialnyj vestnik, 21, 356. [in Russian].

a. Szmanko, T. (1998) Zmiany liturgiczne w Kosciele unickim po Synodzie Zamojskim: Studium na podstawie okolnika Mytropolity Atanazjego Szeptyckiego od dnia 3 maja 1738 roku: Praca magisterska napisana na seminarium z teologii fun- damentalnej pod kierunkiem ks. dr. Zbigniewa Krzyszowskiego (MA thesis). Lublin. [in Polish].

18. Turilov, A.A. (2008). Evfrosiniya. Pochitanie. Pravoslavnaya entsiklopediya, XVII, 510--511. Moskva. [in Russian].

19. Turilov, A.A., & Temelski, Kh. (2006). Georgij Novyj Kratovskij. Pravoslavnaya entsiklopediya, XI, 69--71. Moskva. [in Russian].

20. Tvorogov, O.V. (1987). Nifont. D.S.Likhachev (Ed.). Slovar knizhnikov i knizh- nosti Drevnej Rusi (Issue 1 (XI -- pervaya polovina XIV v.), pp.281--282). Leningrad. [in Russian].

21. Yaremenko, M. (2019). Religious Identification through the Calendar: Kyivan and Moscow Great Feasts in the Late 18th Century. Studi Slavistici, XVI (1), 23--34.

22. Zabolotna, N. (2011). Pochaivski kyrylychni starodruky z fondiv Natsionalnoi bibli- oteky Ukrainy imeni V.I.Vernadskoho yak dzherelo z istorii redaktsiino-vydavnychoi ta drukarskoi diialnosti. Drukarnia Pochaivskoho Uspenskoho monastyria tayii starodruky: Zbirnyk naukovykh prac, 33--55. Kyiv. [in Ukrainian].

23. Zheltov, M., diak. (2006). Grigorij Palama: Gimnografiya. Pravoslavnaya entsiklopediya, XIII, 37--40. Moskva. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru