Християнське паломництво та сучасний туризм в Україні: філософський підхід до визначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Християнське паломництво та сучасний туризм в Україні: філософський підхід до визначення

Зацепіна Н.О.

У статті розкривається сутність понять паломництва та релігійного туризму, а також особливості цього процесу, які пов'язані з православною традицією паломництва. Визначено, що християнське паломництво значною мірою визначається рисами релігійної свідомості віруючих. Визначені різні типи поїздок та надано характеристику кожному з видів паломницького туризму. Надано характеристику православного паломницького руху та його ролі у суспільному житті. Також проаналізовано діяльність відділу закордонних відносин (зараз Паломницький відділ) Свято-УспенськоїКиєво-Печерськоїлав- ри, який займається організацією паломницьких подорожей в Україні та закордоном. паломницький туризм релігійний

Ключові слова: Християнство, Православна Церква, паломництво, паломник, паломницька екскурсія, релігійний туризм, монастир.

The article reveals the essence of the concepts of pilgrimage and religious tourism, as well as the features of this process, which are associated with the Orthodox tradition of pilgrimage. It is determined that Christian pilgrimage is largely determined by the features of the religious consciousness of believers. Different types of trips are identified and characteristics of each type of pilgrimage tourism are given. The characteristics of the Orthodox pilgrimage movement and its role in public life are given. The activity of the Department of Foreign Relations (now the Pilgrimage Department) of the Holy Dormition Kyiv-Pechersk Lavra, which organizes pilgrim - age trips in Ukraine and abroad, is also analyzed.

Keywords: Christianity, Orthodox Church, pilgrimage, pilgrim, pilgrimage tour, religious tourism, monastery.

Актуальність. Християнство - найбільша релігія у світі, яка нараховує близько 2 мільярдів прихильників (майже третина населення світу - християни) та складається з двох основних напрямків: Православна Церква (Східна Церква) та Католицька Церква (Західна Церква). Багато вчених також визначають протестантизм, монофізитизм та не- сторіанство, а також численні релігійні рухи, напрями та секти як сфери, які також мають відношення до християнства. Насправді протестантизм був лише напрямком західної церкви, тобто виділився з католицизму, а монофізитизм та несторіан- ство - єресі, засуджені як східною, так і західною церквами.

У різних релігіях світу присутнє явище, яке часто визначається українською мовою як «паломництво». Незважаючи на загальну назву, паломницькі традиції та критерії їх оцінки в різних релігіях суттєво відмінні, тому буквально цей термін вживається відповідно лише стосовно християнського паломництва. Поняття «паломник» походить від тоді, коли називали паломниками учасників хресного ходу на Святу Землю на свято входу Господа в Єрусалим (інакше це свято також називається тижнем Вая або Вербною неділею в давньослов'янській православній традиції). Пізніше паломниками стали називати молитвословів, які подорожували не лише до Єрусалиму, але й до інших християнських святинь. Так, християнина, який відвідує святі місця за межами свого постійного проживання, щоб поклонятися святині, називають паломником [8].

На VII Вселенському соборі, який відзначив перемогу над викривленням іконоборства, було прийнято визначення, що служіння відповідає Богу, а іконам слід поклонятися. Це визначення, яке має характер церковної догми, також пов'язане з православною традицією паломництва. Паломників у візантійській церковній традиції також називають поклонниками - це люди, які подорожують з метою поклоніння святиням, тобто богослужіння. Оскільки визначення VII Вселенського Собору на католицькому Заході не було прийнято, з'явилася відмінність у розумінні паломництва всередині християнства. У багатьох європейських мовах паломництво визначається словом «пілігрим», що означає «мандрівник» в перекладі на українську мову. Паломники в католицькій церкві моляться у святих місцях, медитують. Однак шанування святинь у православній церкві не є католицькою традицією. Протестанти, які взагалі не приймають святих, ікон чи мощів, рушили зовсім далі від православ'я. Таким чином, через таку різницю в розумінні саме православне паломництво можна вважати окремою паломницькою традицією в християнстві.

Сьогодні часто використовуються терміни «паломницький туризм», «паломницький тур», «паломницька екскурсія» тощо, але усі ці твердження виникають із нерозуміння суті паломництва та його близькості до туризму з цілковитою зовнішньою схожістю. І паломництво, і туризм пов'язані з темою подорожей, однак, незважаючи на подібність, вони мають різний характер. Навіть якщо вони відвідують одні і ті ж священні місця, паломники та туристи роблять це по-різному.

Тому метою дослідження є визначення суті понять паломництва та релігійного туризму та особливостей розвитку цього процесу в Україні.

У науковому співтоваристві існують різні підходи до визначення та змісту релігійного туризму. Деякі зарубіжні та вітчизняні вчені (А. Бабкін [1], Т. Христов [9]) вважають, що релігійний туризм можна розділити на два напрями: паломництво та освітня подорож. Таке визначення базується на економічних показниках, оскільки як релігійні, так й паломницькі туристи витрачають гроші на перевезення, проживання та харчування, але цей критерій не надає можливості їх поєднувати. Однак існує інша думка, що релігійний туризм є невід'ємною частиною паломництва. Науковці, якінаполягають на цьому визначенні, стверджують, що паломництво зародилося набагато раніше від туризму в сучасному вигляді. Таку думку поділяють деякі європейські дослідники.

Однак у країнах з важливими релігійними святинями та великим потоком паломництва є чітка відмінність між паломниками та туристами. Собори, мечеті, музеї релігії та духовні туристичні пам'ятки все більш стають частиною сучасної індустрії туризму. Релігійні пам'ятки історії та культури відіграють важливу роль у мотивації відвідувань певних регіонів чи міст. Так Т Христов у підручнику «Релігійний туризм» [9] описує святі місця та релігійні центри, наводить короткий опис існуючих релігій, а теоретичний матеріал поєднаний з організацією туристичних подорожей. Для аналізу організації релігійного туризму автор враховує характеристику роботи ряду турфірм. Питання релігійного туризму та паломництва розглядаються у статтях Патріарха Кирила [5], в яких він розглядає правові норми, аналізує поточний стан, стратегії розвитку та інше. Багато релігійних пам'яток, які є об'єктами туристичних показів, перебувають під охороною держав.

Визначення туризму як діяльності ні в якому разі не поступається концепції паломництва. Виходячи з наукового визначення паломницьких та релігійних турів, ми можемо сказати, що діяльність, про яку можна сміливо говорити як про поїздку з паломницькою метою, не менш стосується туризму, ніж духовної діяльності (див. табл.1).

Туризм - це подорож з пізнавальними чи будь- якими іншими цілями, окрім заробляння грошей в місці відвідування. Одним з найпопулярніших видів туризму є релігійний туризм. Головний пізнавальний об'єкт в цьому виді туризму - це історія священних місць, побут святих, архітектура, знайомство з мистецтвом церкви. Все це визначено в екскурсійній поїздці, яка є найважливішим елементом подорожі для туриста. Екскурсійна поїздка може бути частиною й паломництва, але вона не є головним чи обов'язковим елементом, а може бути допоміжною. Найголовніше в паломництві - це богослужіння, молитви і релігійне поклоніння святиням. Православне паломництво - частина релігійного життя кожного віруючого. У процесі паломництва головне під час молитви - це не зовнішнє виконання ритуалів, а духовне оновлення, яке відбувається у православного християнина, переваживання певного духовного настрою у серці. Характеристика християнських паломників значною мірою визначається рисами релігійної свідомості віруючих. Тому не менш важливим є розуміння відмінностей між визначеннями різних напрямів релігійного туризму (див. табл.2).

Якщо враховувати, що паломницькі тури - це довгі подорожі, куди їздять лише віруючі, а пізнавальні поїздки не пропонуються, тоді екскурсійні тури призначені лише для туристів, тур повинен бути частиною як тривалої подорожі, так і короткого перебування у подорожі. У таблиці 3 визначені різні типи поїздок та надано характеристику кожному з видів паломницького туризму.

Виходячи з усього вищенаведеного, можна зробити висновок, що сучасні подорожі (релігійні, не виняток) безпосередньо пов'язані з необхідністю надання туристам різноманітних життєво важливих послуг: харчування, транспортування, оформлення документів. Організація релігійних турів та їх характеристика, хоча і дуже специфічна, полягає в тому, що туристам необхідно належним чином надати повний спектр туристських послуг. Це говорить про те, що при чітко дозованому насиченні релігійного туру класичним набором послуг розміщення, харчування, транспортування, оформлення документів, тощо, його зміст зовсім не страждає [6].

Початок православного паломництва датується першими століттями поширення християнства на території Стародавньої Русі, тобто з IX по X століття. Таким чином, руське православне паломництво налічує понад 1000 років, тому що руський народ завжди сприймав паломництво як необхідну священну справу для кожного віруючого. Спочатку паломництво на Русі сприймалося як поклоніння та молитви до священних місць Вселенського православ'я - на Святій землі, у Єгипті, на Афоні тощо. Поступово паломницькі центри з'явилися й на Русі, а подорож до них завжди сприймалася як духовний та фізичний успіх. З цієї ж причини шлях до паломницьких богослужінь, як правило, відбувався пішки, а благословення на здійснення подорожі до святих місць та наставлення, які повинні бути виконані, православні християни отримують від єпархіального архієрея чи духовного наставника.

Деякі вчені вважають, що одним з перших прикладів паломництва руських православних була подорож княгині Ольги до Константинополя, щоб здійснити обряд хрещення. Під керівництвом князя Володимира паломництво на Афон здійснив майбутній засновник Києво-Печерської лаври, преподобний Антоній. У 1062 р. ігумен Варлаам здійснив своє перше паломництво до Святої Землі, а на початку XII ст. отець настоятель Данило двічі відвідував і описав Святу Землю. У 1389-1391 рр. диякон Ігнатій здійснив паломництво до Єрусалиму та описав храми, монастирі та інші святині, а у 1418-1421 роках ієродиякон Зосим розповів про Святу гору Афон. Пік паломництва прийшовся на ХІХ ст., коли у 1857 р. поромні рейси здійснювали з Одеси до Яффи. У 1882 р. великий князь Володимир Олександрович заснував Імператорську православну палестинську громаду для допомоги паломникам, які подорожують до Святої Землі, а з 1893 року в Росії на залізницях продаються «книжки паломника» зі знижкою 35% на подорож, тоді ж паломницькі тури по Росії набувають популярності. Так, наприклад, на початку ХХ ст. 3 тис. паломників прибули до Дівеєво, де знаходяться мощі Серафима Саровського, також одним з головних центрів паломництва була Троїцька Сергієва Лавра, до якої стикалися до 5 тис. паломників на день, щоб поклонитися мощам Сергія Радонежського. Цей паломницький шлях й тоді грав і досі відіграє у суспільстві важливу роль.

Православні паломники відвідують храми, монастирі, нетлінні мощі, священні джерела, а рішення про здійснення паломництва приймається самостійно і з благословення духовного батька. Основними об'єктами паломництва є монастирі. У Росії знаходиться 313 монастирі та 26 пустелі, а у країнах СНД є ще 183 православні монастирі, які належать РПЦ.

Християнський паломницький туризм має особливе значення та грає певні важливі ролі у суспільному житті: духовно-просвітницька роль (під час подорожі паломники дізнаються про історію місць, які вони відвідали, їх роль у духовному житті людей; про особливості проведення служби, про спадщину святих та старців); загальноосвітня роль (монастирі були та залишаються культурно-історичними центрами, мають музеї, які відображають життя та традиції різних історичних періодів на території багатьох регіонів); місіонерська роль (поїздки по святих місцях сприяють воцерковлен- ню багатьох нерелігійних людей); благодійницька роль (під час паломницьких турів паломники здійснюють благодійну фінансову допомогу та пожертви).

У застосуванні паломницького туризму було прийнято класифікацію монастирів за наступними ознаками: за країною, за місцем розташування з точки зору транспортної доступності, за складом носіїв чернецьких обітниць та відповідно до віку монастиря.

Слід також підкреслити деякі особливості прийому паломників у різних монастирях. Так, є монастирі, які приймають паломників лише за попередньою домовленістю чи благословенням настоятеля. Є монастирі, які приймають паломників обмежений або необмежений час. Є монастирі, які надають можливість проживання з харчуванням або не надають таких послуг, а також монастирі, які приймають лише чоловіків або паломників обох статей. Також є монастирі, які стягують або не стягують плату за проживання та харчування. Ще є монастирі на землях, які функціонують музеї, бібліотеки або такі, що не володіють такими об'єктами, а також монастирі, де функціонують православні недільні школи, єпископські школи, дитячі притулки, благодійні організації або ті, що не мають таких соціальних об'єктів.

В Україні є три монастирі, які мають велике значення для православного паломницького руху: у Києві знаходяться Свято-Успенська Києво-Печерська лавра, ставропігійний монастир, в Почає- ві знаходиться Свято-Успенська Почаївська Лавра та на Донеччині - Свято-Успенська Святогорська Лавра.

Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра - перший і найдавніший монастир на території сучасної України. Зараз лише три монастирські обителі в Україні мають лавровий статус та освячені на честь Успіння Пресвятої Богородиці - Києво-Печерський, Почаївський та Святогорський. Це свідчить про зв'язок між чернецтвом на Русі та стародавнім монастирем Успіння Богородиці на Афоні, а також про шану Пресвятої Богородиці з боку православного народу.

Монастир був заснований у середині ХІ століття ченцями Антонієм та Феодосієм Печерськими. Зараз нетлінні мощі понад 120 святих покояться у печерах монастиря,. деякі із них відомі всьому світу: Преподобний Нестор Літописець, Преподобний Ілля Муромець (його зброя описана в билинах, але це не вигаданий казковий персонаж, а реально існуючий богатир-воїн, який згодом прийняв чернечий постриг), а також преподобний Агапіт Печерський, який згодом став безцінним лікарем. При молитвах до всіх преподобних отців Києво- Печерських, вже тисячу років відбуваються чудеса і зцілення. За Божим Провидінням, засновники монастирської колиски Стародавньої Русі - монахи Печерські Антоній та Феодосій, також почивають своїми мощами у священних печерах, але вони скриті, заховані від людського ока. Але усі святі, які сяяли духовними діяннями у Києво-Печерській лаврі, дивляться та піклуються про тих, що йдуть зі своїми скорботами та клопотами перед Престолом Божим у своїх молитвах про допомогу.

Територія Києво-Печерського монастиря займає понад двадцять гектарів, розташований у центрі Києва - столиці України - як зазначається у «Повісті минулих років» (ченця Києво-Печерського літописця) з ІХ століття, має понад сто будівель, у тому числі багато храмів, в яких в неділю проводяться до десяти Божественних Літургій, але й у будні дні в різних церквах Лаври постійно надаються богослужіння. Шість стародавніх підземних храмів монастиря розташовані в Дальній і Близькій печерах. На жаль, в цей час найдавнішій монастир Русі поділений на дві частини - Нижню, де розташований діючий монастир та монастирські печери, та Верхню Лавру, яка знаходиться під владою Міністерства культури України та є Національним історико-культурним заповідником. Братство монастиря регулярно здійснює свої богослужіння у Трапезному храмі Преподобних Антонія і Феодосія Печерських та головному храмі обителі - Успенському соборі.

Відроджений у 1989 році київський богословський факультет зараз діє в стінах Києво-Печерської лаври, а з 1992 року - Київська духовна академія, будівля якої раніше розташовувалася в одному з районів столиці - Подолі, де знаходиться відомий світський вищий навчальний заклад - Ки- єво-Могилянська академія. Резиденцією Предстоятеля і Синодальної кафедри Української Православної Церкви є нинішній Печерський монастир, Блаженніший митрополит Київський і всієї України є Святим архімандритом Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

У вересні 1996 року розпочав свою діяльність відділ закордонних відносин Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Відділ був створений за клопотанням Лаврського Духовного Собору, за клопотанням архімандрита (нині Вишгородсько- го та Чорнобильського) Павла, з благословення Предстоятеля УПЦ, священного архімандрита Києво-Печерської Лаври (нині покійного) Блаженного митрополита Володимира. Відділ закордонних відносин став основою для прийняття паломників та створення туристичної служби в монастирі. У 1998 році, окрім екскурсій по Лаврі, співробітники відділу почали організовувати паломництво Україною, до Росію, Білорусі, храмів Святої Землі та Синаю. У 2002 році відділ закордонних відносин змінює свою назву на більш прийнятну щодо своєї діяльності - Паломницький відділ. У 2003 році перша група паломників вирушає до православних грецьких святинь, а також до коптських монастирів Санкт-Петербурга, преподобного Антонія Великого і Павла Фівейського у грецькому монастирі св. Георгія та інших християнських храмів Єгипту. Паломницькі подорожі розширили свої напрями у 2005 році, коли паломники відвідують м. Стамбул (Константинополь), острови Принца та їх визначні святині, а також були вперше організовані поїздки до православної Грузії та Румунії. З того ж року працівники відділу паломництва регулярно організовують поїздки до київських храмів та пустель.

17 травня 2005 року відділ провів першу в Україні конференцію «Православне паломництво на Україні: проблеми та перспективи», в роботі якої взяли участь представники понад двадцяти паломницьких центрів та служб України і Росії, а 1819 травня співробітники відділу провели перший семінар на тему: «Паломницькі поїздки по Києву та Україні». Влітку 2005 року група паломників зусиллями співробітників відділу відвідала найбільшу святиню у православному світі - мощі свят. Миколая в м Барі (Італія). У 2006 році паломники з відділу вперше відвідали святині та православні монастирі Сербії та Чорногорії. Мандрівники відвідав церемонію святкування дня пам'яті Усікновення глави св. Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна в м. Цетіньє, а після закінчення служби духовенство групи було люб'язно прийнято митрополитом Цетінським і Чорногірським Амфілохієм. 2007 рік відкрив ще одну сторінку паломництва - відвідування храмів Німеччини, Франції та Італії.

В 2010 р. паломники побували біля мощів св. ап. Якова Зеведеєвого в м Сантьяго де Компостела (Іспанія). У 2009-2010 рр. паломники відвідали країни Балтії та Фінляндії. Особливо цікавим і духовно корисним стало відкриття монастиря НовогоВалааму у Фінляндії, де зберіглося багато церковного начиння, ікон тощо з монастиря Валаама в Росії. У 2011-2013 рр. паломницькі групи мали можливість зустрітися з грузинськими святинями та взяти участь у богослужіннях, побувати на церковно-державному святі в день пам'яті св. вмч. Георгія Переможця. 2015 рік був відкриттям християнської Вірменії, коли паломники відвідали найважливіші святині цієї країни, включаючи музей у місті Ечміадзін, де вони зберігаються - коп'є св. мч. Лонгіна сотника та частина Ноєвого Ковчега, а в м. Єреван у кафедральному соборі відвідали мощі Просвітителя Великої Вірменії, св. свмч. Григорія. У листопаді 2016 року паломницький відділ Києво-Печерської Лаври відсвяткував своє двадцятиріччя, на честь якого більшість співробітників було нагороджено високими церковними нагородами.

Працівники паломницького відділу Лаври здійснили понад мільйон паломницьких та туристичних екскурсій, десятки тисяч православних християн змогли прийняти участь у паломницьких подорожах Україною, Росією, Білоруссю та іншими країнами та отримати користь щодо формування свого духовного досвіду. Так, протягом цих років лише у найпопулярнішому маршруті на Святу Землю взяло участь понад п'ять тисяч людей. В даний час у відділі працює понад 30 працівників, багато з них мають багаторічний досвід роботи з паломниками, включаючи катехизацію, крім того, деякі працівники набули достатнього досвіду поїздок англійською та іншими європейськими мовами. Сьогодні паломницький відділ запрошує всіх охочих навчитися благословенному шляху православного паломництва та приєднатися до релігійних подорожей (див табл.4).

Православна церква закликає своїх вірян до скоєння паломництва але також поважає туристів, які відвідують християнські храми. Так церква розглядає релігійний туризм як важливий засіб духовного просвітлення громадян.

Висновки. Хоча паломництво насправді є релігійною діяльністю, але воно регулюється законодавством про туризм. Плануючи паломництво, треба пам'ятати, що головна мета православного паломництва - це не тільки прохання в молитві перед чудотворними іконами, мощами та іншими святинями на святій землі, але й поклоніння святим місцям, пов'язаним із земним життям Спасителя, Богородиці, апостолів та інших святих Православної Церкви. Паломницькі подорожі можуть відрізнятися різним наповненням безпосередньо паломництвом та релігійним туризмом. Вивчаючи зміст будь-якої паломницької подорожі, можна зробити висновок, що вона, хоча і має свої особливості, але однаково стосується надання традиційних туристських послуг, як і інші тури.

Таблиця 4.

Розклад паломництва українськими святинями на 2020 р. (пожертвування і дати поїздок вказані орієнтовно)

Список використаних джерел

1. Бабкин А. В. Специальные виды туризма Ростов- на-Дону: Феникс, 2008. - 252 с.

2. Биржаков М. Б. Введение в туризм: Учебное пособие. СПб.: Издательский дом «Герда», 2000. - 192 с.

3. Житенев С. Ю. Религиозное паломничество в христианстве, буддизме и мусульманстве: социокультурные, коммуникационные и цивилизационные аспекты. - М.:

Индрик, 2012. - 263 с.

4. Матеріали міжнародної паломницької конференції. - Київ. 22 жовтня 2010 р.

5. Митрополит Кирилл. Проблемы развития современного православного паломничества [Текст] // Туристские Фирмы. Выпуск 36(4).

6. Печерица Е. В., Шарафанова Е. Е. Паломнический туризм: сущностные аспекты // Современные проблемы науки и образования. - 2014. - № 6; URL: http://science- education.ru/ru/article/view?id=16486(дата обращения:

10.02.2020)

7. Сенин В. С. Организация международного туризма [Текст]: учебник / Сенин В. С. М.: Финансы и статистика, 2009. - 400 с.

8. Словарь православного паломника. - М.: 2007. - 250 с.

9. Христов Т. Религиозный туризм. Учебное пособие, Издательство: Academia, 2009. - 288 с.

References

1. Babkin A. V Special types of tourism Rostov-on-Don:

Phoenix, 2008. - 252 p.

2. Birzhakov MB Introduction to tourism: Textbook.

SPb.: Publishing House «Gerda», 2000. - 192 p.

3. Zhitenev S. Yu. Religious pilgrimage in Christianity,

Buddhism and Islam: socio-cultural, communicative and civilizational aspects. - M.: Indrik, 2012. - 263 p.

4. Proceedings of the international pilgrimage conference. - Kyiv. October 22, 2010

5. Metropolitan Kyril. Problems of development of modern Orthodox pilgrimage [Text] // Tourist Firms. Issue 36 (4).

6. Pecheritsa E. V, Sharafanova E. E. Pilgrimage tourism: essential aspects // Modern problems of science and education. - 2014. - № 6;

URL:http://science-education.ru/ru/article/

view?id=16486 (access date: 10.02.2020)

7. Senin V. S. Organization of international tourism [Text]: textbook / Senin V S. - M.: Finance and Statistics,

2009. - 400 p.

8. Dictionary of the Orthodox pilgrim. - М.: 2007. - 250 с.

9. Hristov T. Religious tourism. Textbook, Publisher:

Academia, 2009. - 288 p.

Размещено на Allbest.ru