Реконструкція біблійних образів як складників релігійної картини світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія

Реконструкція біблійних образів як складників релігійної картини світу

Гуменюк А.М.

Постановка проблеми. Феномен реконструкції став важливим теоретико-методологічним підґрунтям для сучасних досліджень (Г. А. Климов, G. Bonfante, J. Kurylowicz, K. Koerner, H. M. Hoenigswald), пов'язаних із проблемами оновленого вивчення зв'язків мови і свідомості (А. В. Корольова, Л. П. Дронова, М. О. Шутова), мови й культури (Ю. Д. Апресян, В. З. Дем'янков, В. В. Жайворонок, О. Д. Кривоносов, Ю. М. Лотман, Й. А. Стернін, A. Wierzbicka); відтворення картин світу (І. О. Голубовська, Г. В. Колшанський, Г. В. Межжеріна, Ж. П. Соколовська, О. Д. Шме- льов) та ін. Проте у сучасних наукових працях бракує досліджень, які б реконструювали інформаційний код біблійського образу як складника релігійної картини світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема дефініції терміна “реконструкція” залишається актуальною на сучасному етапі розвитку лінгвокомпаративістики, оскільки значних змін зазнає власне мета реконструкції. Реконструкцію визначають як сутність сучасного порівняльно-історичного мовознавства, що дозволяє виявити спільне та відмінне у мовах, в яких репрезентуються концепції носіїв різних картин світу [8; 12;15; 17].

Крізь призму текстолого-дискурсивного напряму термін “реконструкція” пояснюють через систему зв'язків з: аналізом усної народної творчості (фольклорних текстів) [15]; ретроспективною трансформацією, що відбувається як “будь- яка реконструкція процесу, який колись реально мав місце і завжди замінюється його моделлю, породженою свідомістю учасника мовленнєвого акту” [22]; контекстуальним відновленням у риториці, тобто реконструкції “загального контексту, яка дає змогу визначити референцію; як правило, реконструкції підлягають різні текстові мотиви [23]; етимологічним аналізом та самими прийомами реконструкції слів та їх значень як компонентів фраз, що відображають фрагменти тексту (зокрема і фразеологічних одиниць); смислопородженням та метатекстом що є “експліцитним називанням автором прийомів, що використовуються для формування змісту під час написання твору” [8, с. 6]; розумінням “тексту як простору” [8], що має різноманітні співвідношення, пов'язані із сферами (соціокультурною, науковою тощо) [8; 22; 23]; витлумачення тексту як дискурсу, “вербальної форми об'єктивації змісту свідомості, заданої в тій чи іншій соціокультурній традиції типом раціональності”, за таких умов структура стає “соціолінгвістичною, а не лінгвістичною” [5, с. 13]; методичним інструментарієм, що має поетапну структуру з метою “інтерпретації авторського задуму й інтен- цій, реконструкції відображення в текстовій моделі уявної дійсності авторського світогляду, структури свідомості, зокрема, й ментального лексикону мовної особистості” [8], яка уможливлює реконструкцію вбудованої у текст програми адресованості” [8]; поняттям “герменевтичного кола” (за Ф. Шле- йєрмахером) як “своєрідної метафори, покликаної описувати продуктивний рух думки герменевта в рамках техніки герменевтичної реконструкції [18], яка є механізмом людського розуміння ” [18, с. 150 - 165]; поняттям “генетичної текстології”, яка досліджує “продукти” письма, де залежно від реконструкції певної величини наші знання змінюються [18].

Під час здійснення семантичної реконструкції австрійській лінгвіст У Ройдер прийшла до слушного висновку, що робота по здійсненню реконструкції полегшується тим, що навіть тьмяні картини світу (“verblasste Weltbilder”) продовжують жити в мовних зворотах ще надзвичайно довго, інколи навіть тисячоліття [20].

Коментуючи важливість застосування реконструкції, О. М. Трубачов передбачив подальший розвиток цього явища та його вихід за межі класичного розуміння як процедурного прийому порівняльно-історичного методу. На думку вченого, реконструкція є феноменом для людства і виступає джерелом пізнання витоків давньої духовної та матеріальної культури [20, с. 197]. До таких витоків належать біблійні тексти, що містять згенерований код, зітканий з образів та символів, що консолідує в собі релігійну картину світу.

Об'єктом дослідження є реконструкція вербальної форми смислів біблійських притч; предметом - біблійські образи-символи.

Дослідження проведено на матеріалі біблій- ських притч.

Виклад основного матеріалу. Реконструкція біблійних образів дозволяє декодувати глибинні релігійні складники, які стали когнітивними стійкими утвореннями. Аналізуючи тексти Нового Завіту, умовно можна класифікувати біблійні образи таким чином: образи-числа, образи-події, образи- персонажі.

Образи-числа декодуються як певне послання, інформація необхідна для адресата. Число «вісім» зустрічається у притчі «Явлення апостолу Хомі» та символізує число воскресіння, новий початок та є числом безсмертя: За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома [Ів. 20:26-29]. Сакральним стає явлення Ісуса учням та Хомі, який на восьмий день увірував в його воскресіння.

Число «один» декодується як початок усього, точка відліку, точка смислопородження; число що безпосередньо стосується Бога. Число «один» зустрічається у притчі «Апостоли»: Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юде- їв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам! І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока [Ів. 20:19-23].

Число «три» реконструюємо як число звершення, ідеальне число, що символізує завершення, викінченість подій. Число «три» легко декодувати по притчі «Лука та Клеопа по дорозі в Еммаус»: І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... [Лк. 24:13-31].

Число «два» є числом протилежності, відмінностей: У купі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його [Ів. 21:1-8].

Число «одинадцять» трактується як число неповноти, безладу, невпорядкованості. Відтак, знаходимо підтвердження у біблійській притчі «З'явлення Ісуса десяти апостолам»: Не було з ними апостола Хоми, тому з одинадцяти апостолів, що залишилися після самогубства Юди Іска- ріотського, у будинку зібралися десять без Хоми [Мт. 28:16-17].

На противагу числу «одинадцять» число «десять» витлумачуємо як число повноти.

Таким чином, витлумачення образу-числа, дозволяє зробити висновок про додаткове інформаційне навантаження, закодоване у самому числі, що стає частиною інформаційного коду описаної у Біблії події.

Образи-події несуть глибинне смислове навантаження, оскільки містять той інформаційний код, що розгортаючись допомагає розкрити цілісний сценарій представленої події.

Одним з найяскравіших зразків, що містить об- рази-події є Біблійська притча «Поява на Тіверіяд- ським озері», в якій кожна подія представлена як безумовний інформаційний код, сплетений з безлічі інших. Так наприклад, в уривку «...В купі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його. Говорить їм Симон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили...» розкривається декілька образів-подій. Значення образу-події «ловити рибу» декодуємо як пошук сенсу життя. В об- разі-події «Та ночі тієї нічого вони не вловили...» представлений інформаційний код для адресата, в якому ніч є образом гріховності, темряви, відсутності світла, а відтак відсутності Бога; образ-подія, представлена семантичним зворотом «нічого вони не вловили» трактується як порожнеча, відсутність сенсу буття.

Безумовний інформаційний код представлений в уривку: А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус. Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Ні, вони відказали. А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби. Образи-події, які знаходимо в уривку тісно переплітаються між собою, так наприклад образ-подія «ранок настав» є частиною іншого образу-події «Ісус став над берегом», що дозволяє декодувати ці два образи-події цілісно, як завершення темряви та гріховності з приходом Бога.

Ще один інформаційний код відзначаємо у бі- блійській притчі «Апостоли»: «. Того ж дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам! І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока». В запропонованому уривку є декілька образів-подій, проте знаковим образом-подією є такий, що пов'язаний з появою Ісуса Христа. Цей інформаційний код декодуємо як складений з декількох: коли вечір настав - темрява асоціюється з відсутністю Бога; а двері, де учні зібрались були, були замкнені - відчуженість людини, що живе без віри; з'явився Ісус, і став посередині - Бог як центр життя людини. Підсилює інформаційний код образ-число «один» як начало [Ів. 20:19-23].

Образи-персонажі нерідко декодуємо як такі, що є носіями певних ментальних стійких характеристик, які розкриваючись, характеризують персонаж уніфіковано та комплексно: «За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам! Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись» [Ів. 20:26-29]. Образи-персонажі в уривку представлені конфронтовано: учні його та Хома. Хома представлений відособлено, його відокремлює від Учнів відсутність віри.

Нерідко персонажі протиставляються один одному: Укупі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейської, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його. У цьому уривку Хома протиставляється Петру, протиставлення є основаним на відсутності віри у Хоми. лінгвістика культурний біблійний смисловий

Висновки

Образ-символ є невід'ємною частиною релігійної картини світу, що становить собою глибинний інформаційний код. Декодування обра- зів-символів, використаних у біблійських притчах, дає змогу цілісно реконструювати релігійну картину світу.

Список використаних джерел

1. Біблія [переклад І. Огієнка]. К.: Українське біблійне товариство, 2002. 1165 с.

2. Вайнрих Х. Лингвистика лжи. Язык и моделирование социального взаимодействия. Переводы. М.: Прогресс, 1987. С. 44-87.

3. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков (грамматическая семантика, ключевые концепты культур, сценарии поведения). М., 1999. I - XII. 780 с.

4. Вежбицкая А. Язык, культура, познание. М.: Русские словари, 1996. 416с.

5. Воробйова О. П. Когнітологія як експерієн- ційний міф: методики концептуального аналізу тексту. Актуальні проблеми філологічної науки та педагогічної практики: Тези ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. Дніпропетровськ, ДНУ імені Олеся Гончара, 8-9 грудня 2011 р. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2011. С. 8-10.

6. Вундт В. Проблемы психологии народов. М.: Академический проект, 2010. 136 с.

7. Гумбольд В. фон. Язык и философия культуры. М.: Прогресс, 1985. 450 с.

8. Дельва О. В. Реконструкція модальних світів: когнітивно-комунікативний аспект. Нова філологія. 2014. № 64. С. 30-34.

9. Дридзе Т. М. Социально-психологические аспекты порождения и интерпретации текстов в деятельности речевого общения. Аспекты изучения текста: [сб. науч. тр.]. М., 1981. С. 129-136.

10. Жайворонок В. В. Проблема концептуальної картини світу та її мовного відображення. Культура народов Причерноморья: Науч. журнал. Симферополь: Межвузовский центр “Крым”, 2002. № 31. С. 51-53

11. Загнітко А. П. Основи дискурсології: науково- навчальне видання. Донецьк: ДонНУ, 2008. 194 с.

12. Корольова А. В. Когнітивна лінгвокомпара- тивістика: від реконструкції прамовних форм до реконструкції структур свідомості. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. К.: Вид. Центр КНЛУ, 2014. Т 17. № 2. С. 94-102.

13. Коропатніцька Т. Семантичне градуювання порівняння у дискурсі. Науковий вісник Чернівецького університету. Ч.: Вид. ЧНУ, 2015. Вип. 430-431. С. 88-93.

14. Костенко Н. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики: Монографія. К.: Центр вільної преси, 2003. 200 с.

15. Кубрякова Е. С. О ментальных репрезентациях. Проблемы представления (репрезентации) в языке. Типы и форматы знания: сб. науч. трудов. М.: ИЯ. ТГУ, 2007. С. 13-28.

16. Лотман Ю. М. Три функции текста. Внутри мыслящих миров. Человек - текст - семиосфера - история. М.: Языки русской культуры, 1996. С. 11-22.

17. Пальчевська О. С. Семіотична реконструкція образів у британських фольклорних текстах оказіональних примовок. Психолінгвістика. 2009. Вип. 3. C. 144-151.

18. Ракитов А. И. Опыт реконструкции концепции понимания Фридриха Шлейермахер. Историкофилософский ежегодник. Минск: Интерпрессервис, 1988. С. 150-165.

19. Седов К. Ф. Дискурс и личность: эволюция коммуникативной компетенции. М.: Лабиринт, 2004. 320 с.

20. Трубачев О. Н. Приемы семантической реконструкции / Олег Николаевич Трубачев. Сравнительноисторическое изучение языков разных семей. Теория лингвистической реконструкции. 1988. С. 197-222.

21. Ушкалов Л. Світ українського бароко: філологічні етюди. Харків, 1994. С. 65-66.

22. Черхава О. О. Феномен реконструкції у лінг- вокомпаративістиці доби структуралізму. Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. К.: Вид. Центр КНЛУ, 2015. ТЛ8. № 1. C. 157-164.

23. Шутова М. О. Реконструкція фактів етнокультури від архетипів до стереотипів. Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - Вип.25. К.: Логос, 2014. С. 508-522.

24. Эко У Отсутствующая структура. Введение в семиологию. Умберто Эко. ТОО ТК “Петрополис”, 1998. 432 с.

25. Юнг К. Г Душа и миф: шесть архетипов [пер. с англ]. К.: Государственная библиотека Украины для юношества, 1996. 384 с.

Анотація

У статті розглядаються нові методологічні можливості прийому реконструкції, який у лінгвістиці та семіотиці почали застосовувати для виконання інших -- ширших завдань, пов'язаних з необхідністю відновлення культурних кодів, які є складниками картини світу. Здійснено відтворення біблійних образів, їх смислів та смислового навантаження.

Ключові слова: реконструкція, образ, культурний код, релігійна картина світу.

The article considers new methodological possibilities of reconstruction method which in linguistics and semiotics began to be used to perform broader tasks related to the need of restoring cultural codes as a part of the world picture. The biblical images, their meanings and semantics are reproduced.

Keywords: reconstruction, image, cultural code, religious picture of the world.

Размещено на Allbest.ru