Міжкультурні діалоги в дипломатії св. Папи Йоанна Павла II

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

МІЖКУЛЬТУРНІ ДІАЛОГИ В ДИПЛОМАТІЇ СВ. ПАПИ ЙОАННА ПАВЛА II

Шандор Фйольдварі

старший науковий співробітник

Стаття присвячена вивченню міжкультурної комунікації, котра у значній мірі завдячує своєму розвитку Інституту іноземної служби (ForeignServiceInstitute=0CI). Автор доводить, що Католицька Церква після ІІ Ватиканського собору також розгорнула свою діяльність, пов'язану з міжкультурною комунікацією. Угорський дослідник звертає особливу увагу на діяльність Іоанна Павла ІІ у цій сфері.

Ключові слова: міжкультурна комунікація, міжрелігійні діалоги, Іоанн Павло ІІ, ІІ Ватиканський собор, іслам.

Тема цієї статті стосується історії минулого ХХ ст., а також питання дипломатії, комунікації та герменевтики Ця стаття базується, з одного боку, на доповіді автора на VI «Міждисциплінарних гуманітарних читаннях», що мали місце у Києві 22 грудня 2017 р. (Фйольдварі Ш. Між- культурні діалоги в дипломатії Св. Папи Іоанна Павла ІІ // Тези доповідей, ред. Г. Боряк, А. Блануца, А. Гурбик, В. Кононенко, В. Сегеда. - Київ, 2017. - С. 84-86; [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://www.academia.edu/35519698/[дата доступу - 11.01.2018]. З іншого боку, дослідження грунтується на раніше опублікованих працях автора про цю тему: FoldvariS.TheBridgemakingActivityOfPopeJohnPaulII (Saint) AsCasesOfInterculturalDialogueInDiplomacy// Tekstoslepiniai - TextMysteries, Vol. 18. - Vilnius, 2016. - C. 57-75; [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://tekstoslepiniai.leu.lt/index.php/TS/article/view/34/33[дата доступу 11.06.2017]; FoldvariS.Intercultural Dialogues in Diplomacy by Pope John Paul II // Intercultural Education at the Crossroads: Conference Proceedings / Ред. L. Lendvai, О. Keresztes- Takacs. - Budapest, 2017. - C. 417-434, [Електронийресурс]. Режимдоступу: https:// www.academia.edu/34063259[доступ 11.06.2017]; FoldvariS. Vallaskozi dialogusok a nyugati sajto tukreben - Interreligious Dialogues As Reflected In The Western Press [угорськ. іангл.] // Macaristan va Azarbaycan: madaniyyatlarin dialoqu: 5. beynalxalqelmi konfrans 22-25 noyabr, 2010. - Hungary and Azarbaijan: Dialogues of Cultures: Papers Presented on The 5^th International Research Conference Held by The Ambassy of Azarbaijan Respublik in Budapest, November 22-25, 2010 / ред. V. Guliyev. -Budapest, 2011. - С. 221-235. [Електроний ресурс]. Режим доступу: http://real.mtak.hu/23721[дата доступу 11.06.2017]. Автор принагідно висловлює подяку усім, хто критикував або доповнював його ранні дослідження. Цей текст є суттєво доопра-цьованим автором.. Релігійність у сучасному ХХІ ст., з одного боку, пов'язана з приватною, особистою сферою життя людини; однак, з іншого боку, соціологія свідчить, що у теперішньому світі релігії стають все більш популярними серед жителів планети у цілому, а також зростає кількістьвіровизнань (Західна Європа є винятком). Це, між іншим, доводили представники угорської школи соціології релігій - покійний Міклош Томка та його учень Андраш Мате-Тот; важливо, що їхні праці були опубліковані в Західної Європі². Тема цього дослідження стосується передусім діяльності папи Іоанна Павла II (причисленого Католицькою Церквою до лику святих). Активність теперішнього папи Франциска також багато у чому нагадує діяльність Іоанна Павла II; однак сучасні дослідники ще не можуть її повністю оцінювати, оскільки вона ще не може бути осягнута з історичної перспективи. Тим не менше дозволимо собі процитувати одну фразу теперішнього папи: «Діалог - це школа людства та будівничий єдності, що допомагає облаштовувати суспільство, засноване на толерантності та взаємоповазі»³.

Щодо «міжкультурної комунікації», то ця дисципліна почала свій шлях як типово американська наука⁴. Варто зазначити, що вона поширилася і в Україні⁵. Заслуговує на увагу те, що навіть у Білорусі (яка найважче сприймає впливи західної культури) завдяки Любові Владиковській ця дисципліна набула поширення. Сама згадана дослідниця відома не лише на Новому континенті своїми дослідженнями у галузі міжкультурної комунікації (працює запрошеним професором в США)⁶, але й у Європі - вона організувала цікаві наукові заходи з міжкультурної комунікації⁷. Втім варто відзначити, що на сході Європи TomkaM.ExpandingReligion. Religious Revival in Post-Communist Central and Eastern Europe. - Berlin, Boston, 2011. - P. 258. Переважнодив. гл. 3: «Versions of religious change» (С. 61 ідалі), особливозаголовок«Ideological identity - Do people consider themselves to be religious?» (С. 69-82). Такождив. збірникстатей: Focus on Religion in Central and Eastern Europe. A Regional View, ред. А. Mate-Toth, G. Rosta. - Berlin, Boston, 2016. - 204 p. (серія«Religion and society», том68).³_ЦеказалосяримськимпапоюФранцискомуміжрелігійномусоборівм. Сараєво 6 червня 2015 р.: «Dialogue is a school of humanity and a builder of unity, which helps to build a society founded on tolerance and mutual respect». Див.: Pope Francis on Ecumenical and Interreligious Meeting in Sarajevo, 6 June 2015// АпостольськийшляхЙогоСвятішогоПапиФранцискавСараєво (БосніяіГерцеговина), 6 червня 2015. Електроннийресурс]. Режимдоступу: http://w2.vatican.va/content/francesco/en/speeches/2015/june/documents/papa-francesco_ 20150606_sarajevo-incontro-ecumenico.html[датадоступу 10.06.2015].Белая Е. Н.Теория и практика межкультурной коммуникации. - Москва, 2011. - С. 208; Тер-Минасова С. Язык и межкультурная коммуникация. - Москва, 2000. - 624 с.BarnettJ. H. Teaching Intercultural Communication in Ukraine: A Case Study // Capstone Collection,. 1653. - SIT Digital Collection, 2005. Електроннийресурс]. Режимдоступу: http:// digitalcollections.sit.edu/capstones/1653 [датадоступу 16.12.2017].Її дослідження присвячені рецепції американської культури у Білорусі (остання в бага-

тьох аспектах є державою антиамериканського характеру): УладыкоускаяЛ. Адкрыццё маёй Амерьікі, або Навошта беларусам ЗША? - Мінск, 2012. - 80 с.; УладыкоускаяЛ. Міжкультурньї дыялог: амерыканская парадыгма / InterculturalDialogue: AmericanParadigm. - Мінск, 2014 - С. 92. Особливо див. 2-гу главу: «Шматграннасць амерыканскай парадыгмы міжкультурнага дыялогу» з аналізом американських цінностей: «Сфера свабоды і поспеху» (С. 38-43), «Полікультурнасць у сісгаме адукацып ЗША» (С. 44-50), щодо нашої теми див.: «Культурная дыпламатыя» (С.51-53). [Електронний ресурс]. Режим доступу. http://idcbel.org/

images/liubou_uladykouskaja-intercultural_dialogue.pdf[дата доступу 16.12.2017].^{секцію з західноєвропейськими учасниками на V конгресі білорусистів у Каунасі 2016 р.:} Uladykouskaja L. What is New in Intercultural Dialogue? [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://idcbel.org/index.php/en/events/567-what-is-new-in-intercultural-dialogue[дата доступу 16.12.2017]. УладыкоускаяЛ. Што новага у міжкультурньїм дыялогу? [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://idcbel.org/index.php/by/padzei/568-shto-novaga-mizhkultumym-dyyalogu

[дата доступу 16.12.2017] Див. також програму цієї секції: [Електронний ресурс]. Режим дос-тупу:http://icbs.palityka.Org/wp-content/uploads/2016/09/5.3_mizhkulturnyi_dyiyalog_AMrev.pdf

[доступ 16-12-2017].

відсутня взаємозв'язок релігієзнавства з міжкультурною комунікацією. Навіть Л. Владиковська не звертала на це уваги, хоча вона займається викладацькою діяльністю як за океаном, так й у своїй рідній Білорусі. Також цікаво, що у Східній Європі у теології ще мало застосовуються нові сучасні методи і методики, котрі в Америці стали звичними. У посткомуністичних країнах релігієзнавство ще пов'язане з «наукою про релігію», тобто є продовженням колишнього «наукового атеїзму», втім замість «атеїзму» приймається засновок, що Бог існує. Втім, така штучна «методологічна процедура» є малоперспективною. Релігіє- знавсто у сучасному науковому житті є значно ширшим і більшим. Щодо теологічних та релігієзнавчих дисциплін, то в сучасній Америці є їх велика кількість: сама міжкультурна комунікація розглядається у ширших рамках релігійної комунікаціїНаведемоприкладизпротестантськоїтеології: Ayee E. Christian Perspective on Intercul-tural Communication // Pro Rege (Dordt College, USA:IA). - Т. 35 (2007). - № 4. - P. 1-9. [Елек-тронний ресурс]. Режим доступу: https://digitalcollections.dordt.edu/pro_rege/vol35/iss4/1[дата доступу 16.12.2017]. Veenstra Ch. Communication and Culture // Pro Rege (Dordt College, USA:IA). - Т. 15 (1986). - № 2. - Р. 18-24. [Електроннийресурс]. Режимдоступу: https:// digitalcollections.dordt.edu/pro_rege/vol15/iss2/4 [датадоступу16.12.2017].. Цікаво, що існує багато загальних та спеціальних курсів на теологічних факультетах, присвячених міжкультурному спілкуванню у світській діяльності християнЯкприклад, одинзподібнихкурсів: «Комунікаціяхристиянствачерезкультуру» вбогословськійсемінаріївм. Асбурі: Hunter G. G. Cross Cultural Communication of Christianity. - Asbury (USA). [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://place.asburyseminary.edu/syllabi/1418/ [дата доступу 16.12.2017].. Як розвивалася міжкультурна комунікація і як ця типово бізнес-наука стала богословською дисципліною? і яка роль у цьому папи Іоанна Павла II? Це проблемні питання нашого дослідження.

Останнім часом міжкультурна комунікація широко використовується як дисципліна у бізнес-школах з тією метою, щоб навчитися краще розуміти позицію свого партнера. Звичайно, що у бізнес-школах предметом розуміння є той чи інший партнер, товар чи продукт. Втім ця дисципліна починала свою історію з потреб міжнародної дипломатії. Після Другої світової війни, США пропонували свою фінансову та економічну допомогу країнам Третього Світу, котрі постраждали від мілітарних акцій. Американські дипломати та чиновники нерідко наштовхувалися на непорозуміння з тими партнерами, котрі володіли англійською мовою, або ж знання мов не допомагало працівникам зовнішньополітичних відомств США донести їхні умови співрозмовникам. Це засвідчило, що знання лише мови є далеко недостатнім для порозуміння і співпраці. Звичаї, способи вираження власних інтересів, методи звернення до іншого і багатоіншого теж є важливими чинниками успішної комунікації. За словами Е. Роджерса і Т. Стейнфатта, багато програм допомоги не вдалося реалізувати через «невмілих, нечутливих до культури працівників, задіяних у країнах «Третього світу», мову та культуру яких вони не розуміли»[many programs failed because of] «inept, culturally insensitive technicians, working in Third World Nations whose language and culture they did not understand». Див.: Rogers E. M, Steinfatt T. M Intercultural communication - Prospect Heights (USA: IL), 1999. - Р. 61.HallE.T. The silent language. - Garden City (USA: N.Y.), 1959 - 240 p.. Оскільки американці не розуміли як комунікувати з Третім світом, то й багато народів не вірило, що до них звертаються з добрими пропозиціями. Культура, в якій ми живемо, визначає наш сенс, нашу думку - отже, якщо говорити з іншими, то треба вивчити не лише мову, але й зрозуміти культуру. Культура та мова є одночасно важливими каналами спілкування - це було відкриттям, яке активно використовував «Інститут іноземної служби», досліджуючи проблеми «міжкультурної комунікації» (intercultural communication),як це тоді називалося. Цей інститут було створено з метою підготовки дипломатів та службовців для роботи за кордоном. Один з антропологів, котрий працював у цьому інституті - Едуард Холл - об'єднав свою практичну роботу (з людьми різних культур) з навчанням, щоб створити нову дисципліну міжкультурного спілкування (міжкультурну комунікацію). Після того, як він написав свій бестселер про невербальне спілкування, все більше і більше людей почали вивчати вплив невербальної комунікації¹¹. Перші університетські курси з міжкультурної комунікації були уведені в 1960-х рр. Основний підручник Р. Самоваром і Л. Портером під назвою «Міжкультурна комунікація: збірник» побачив світ у 1972 р.Porter, R. E, Samovar, L.A, Intercultural Communication: A Reader. - Belmont (USA:CA), 1972. - 343 p.. У результаті, до 1980-х рр. більше 60-ти американських університетів викладали курси «міжкультурної комунікації» для магістрів і близько 200-т для бакалаврівЩодорозвиткуймісцеміжкультурноїкомунікаціївосвіті, див. відповідніглавив: HicksonM., StacksW. D, Moore. N-J. Nonverbal communication: studies and applications. - Los Angeles (USA: CA), 2004, 4th ed. - 503 p. Такожєновевидання: Hickson M., Stacks W. D, Moore. N-J. Nonverbal communication: studies and applications. - New York (USA: N.Y.), 2014. - 544 p..

Католицька Церква теж почала використовувати теорію та практику міжкультурного спілкуванняЕнцикліка - дослівно «циркуляр» - це найвищий тип документа римських пп після «апостольської конституції». Оскільки українських та російських перекладів енциклік немає в Інтернеті, то ми посилаємося на офіційні ватиканські документи латиною, італійською та англійською мовами.. Для прикладу, в «Екклезіам Суам» («До своєї церкви», ES) папи Павла VI в 1964 р.Encyclical Of Pope Paul VI On The Church "Ecclesiam suam...", August 6, 1964. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://w2.vatican.va/content/paul-vi/en/encyclicals/documents/hf_p- vi_enc_06081964_ecclesiam.html[дата доступу 10.08.2016]. та «Дивес ін Місерікордія» («Багатий милосердям...», DM) в 1980 р.DM: Ioannes Paulus Pp. II "Dives In Misericordia..." 30 November 1980. [Електроннийресурс]. Режимдоступу: http://w2.vatican.va/content/john-paul-ii/en/encyclicals/documents/ hf_jp-ii_enc_30111980_dives-in-misericordia.html [датадоступу 10.08.2016]. та «Редемпторіс міссіо» («Місія Спасителя.», RMI)в 1990 р.RMI: On the permanent validity of the Church's missionary mandate "Redemptoris missio”... by Ioannes Paulus PP. II, 7 December 1990. [Електроннийресурс]. Режимдоступу: http:// w2 .vatican.va/content/john-paul-ii/en/encyclicals/documents/hfjp- ii_enc_07121990_redemptoris-missio.html [датадоступу02.03.2015]. папи Іоанна Павла II. Виходу цим енциклікам передував ІІ Ватикан- ський собор (1962-1965)Література про історію та значення II Ватиканського соборує є багатою. Тут цитують-ся тільки ті праці, які стосуються міжрелігійної комунікації. Тексти соборних рішень пере-кладено українською мовою фахівцями Українського католицького університету: Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. - Львів, 2014. - 608 с. [Електронний ресурс]. Режимдоступу: https://toloka.to/t71983[датадоступу 10.01.2018].. Міжкультурна комунікація набула рис дискусійної теми, оскільки II Ватиканський шбор став місцем суперечок між консервативними та ліберальними єпископами Католицької Церкви.Wilde M.J. Vatican II: a sociological analysis of religious change. - Princeton, Oxford, 2007 - 197 р. За інновації та реформування особливо боролося «німецьке лобі»Wiltgen R. The Rhine Flows Into The Tiber: A History Of Vatican II. - Devon, 1978 - 304 p.. Переміни почалися з вибором нового папи Павла VI, зокрема з його вступної промови, виголошеної 29 вересня 1963 р. у ході відкриття другої сесії ІІ Ватиканського шбору. Ця промова нового папи була скромною, але водночас однозначноюPaul VI, Pope, Discorso per l'apertura del secondo periodo del SS. Concilio, 1963. szeptember 29. [Електроннийресурс]. Режимдоступу: http://w2.vatican.va/content/paul-vi/it/speeches/ 1963/documents/hf_p-vi_spe_19630929_concilio-vaticano-ii.html [датадоступу 10.06.2015].. Колишній кардинал Монтіні (папа Павло VI) був прихильником прогресивного табору, хоч і не таким радикальним, як «німецьке лобі». Коли він став папою, він підтримав прогресивних кардиналів - це був важливий крок у розвитку міжкультурного спілкування Католицької Церкви. Заслуговує на увагу вже сама назва звернення - «DialogodellaChiesaconil mondocontemporaneo»(«Діалог Церкви з сучасним світом»; підкреслення наше - Ш. Ф.). Цитуємо італійською (другорядною офіційною мовою Ватикану), оскільки папа Павло VI (Giovanni Battista Enrico Antonio Maria Montini) розмовляв на соборних зібраннях італійською, а не офіційною латиною. Цікаво порівняти офіційний латинський і «папський» італійський текст: папа Павло VI зазначив у § 7.7 «Aetatem hanc nostram eiusque varias atpugnantes significationes summa benevolentia prosequimur...» (Allocutio, 7.7)Allocutio: Acta Pauli PP. VI: Die XXIX Septembris a. MCMLXIII Summi Pontificis Allocutio // Acta Apostolicae Sedis(далі- AAS). - Т. 55 (1963). - № 15 (November 15) - С. 856. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.vatican.va/archive/AAS/documents/AAS-55-1963-ocr.pdf[дата доступу 16.03.2013].. Віталійськомутекстібачимостилістичнурізницю: "Seguiamo con estrema simpa- tia questa nostra epoca e le sue varie e contraddittorie manifestazioni..."(Discorso, 7.)Paulo VI,Discorso, 1963. - § 7.7.З італійської майже дослівне: «Ми стежимо за всіма симпатіями нашої епохи за різними та неоднозначними проявами...». Варто звернути увагу на суттєві відмінності між опублікованим офіційним текстом латиною та вступним зверненням італійською мовою. Латинське atє досить гострим, що визначається для вираження заперечування: «навіть, навіть+хоча». Італійський же текстмістить е, що є нейтральним. Інша відмінність: італійське дієслово seguire - «слідувати, щоб супроводжувати» є далеко не сильним, як його етимологічний відносний латинський prosequor - «слідувати за ким-сь / по що-сь; займатися ким-сь, лікувати кого-сь», що передбачає більш активну дію (це спостерігається навіть в ідіоматичній фразі prosequor аіщиет benevolantia «бути добрим / доброзичливим до когось».

Це справляло вплив і на документи ІІ Ватиканського собору. У «Душпастир- ській конституції про Церкву в сучасному світі», яка називається за першими словами «Ґаудіум ет спес» («Радість і надія» - ГС - GS), людська гідність є осьовою цінністю світу; Церква існує у світі, Церква повинна вести діалог із світом. У главі IV («Роль Церкви у сучасному світі») мова йде про те, що «ми повинні зараз розглянути цю саму Церкву, оскільки вона існує у світі, живе і діє з ним» (GS, § 40.)«we must now consider this same Church inasmuch as she exists in the world, living and

acting with it». Див.: GS (English) - Pastoral Constitution On The Church In The Modern World Gaudium Et Spes Promulgated By His Holiness, Pope Paul VI On December 7, 1965. [Електронний ресурс]. Режим доступу:http://www.vatican.va/archive/hist_councils/ii_vatican_council/

documents/vat-ii_const_19651207_gaudium-et-spes_en.html [датадоступу 03.16.2013]. - GS (Latin)- Constitutio Pastoralis De Ecclesia in mundo huius temporis Gaudium et spes // AAS -Т. 58 (1966). - № 15. - С. 1025-1115.. Оскільки ГС було оголошено наприкінці 1965 р. (на IX сесії 7 грудня 1965 р.), звичайно, ця цитата пов'язана з першою енциклікою «Еклезіам Суам» папи Павла VI (1964 р.) Назва 7-го розділу енцикліки «Еклезіам Суам» була досить значущою: «Діалог Церкви з сучасним (підкреслення наше - Ш. Ф.) світом» - що посилається до ранішої промови на Соборі в 1963 р, чим тут вище займалося.

У чому полягали інновації папи Іоанна Павла ІІ? Він був першим, хто свідомо говорив про міжкультурну комунікацію. Він розрізняв діалоги різних культур та діалог Євангелія із світом. Діалог Церкви із світом був одним з головних ідей енциклік Павла VI - «Екклезіам Суам» та «Популорум прогрессіо» й інших його промов, як ми вже згадували вище. Втім Папа Павло VI ще не прийняв різниці між культурами й не дивився на культури як на рівні партнери Католицької Церкви! Таким чином, щодо діалогу різних культур, то Іоанн Павло ІІ був першим папою, який звернув увагу на спілкування між різними сферами сучасного світу. Таким чином, Іоанн Павло ІІ був першим, хто звернув увагу на комунікацію, спілкування між різними сферами сучасного світу, як на поточне завдання цілого людства. Мається на увазі комунікація не лише Церкви з елітою (політиками, бізнесменами, представниками мистецтва), але й особливе спілкування з метою поширення Євангелія. Перше - «міжкультурна комунікація» у текстах Іоанна Павла ІІ означає - «діалоги між культурами». Друге - «культурне спілкування» - означає «діалог між Євангелієм і культурами»Tцrцk Cs. Inkulturation: Mцglichkeiten und Grenzen eines Paradigmas I-II // Folia Theolo- gica. - Budapest. - Т. 21 (2010). - С. 125-147; Т. 22 (2011). - С. 129-152.. Так він уже бачив різницю між різними комунікаціями з метою євангелізації й комунікаціями з метою вирішення сучасних проблем людства. Він звертав увагуна завдання Церкви у світській, політичній й гуманітарній сферах сучасного світуСвітська. ПолітичнадіяльністьпапиІоаннаПавла II найкращепредставленаумонографії: WeigelG.WitnessoftheHope: TheBiographyofPopeJohnPaulII 1920-2005. - NewYork, 2005. - 1016 р. ВІнтернетієросійськийперекладцієїпраці, алеуросійськомовномувиданнінеподаноусюлітературу, котраєворигіналі. Див.: Вейгел Дж.Свидетель надежды Иоанн Павел II. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gumer.info/bogoslov_Buks/katholic/VeigeLpapa/Veig_index.php[дата доступу 02.012018]..

Для прикладу, розглянемо міграцію та міжкультурну комунікацію. Папа підкреслив, що міжконфесійні та міжкультурні діалоги мають важливе значення як інструменти та шляхи для мирного співіснування та вирішення таких глобальних проблем, як міграція. Церква повинна взяти активну і дієву роль у цьому оскільки «...світ іммігрантів може зробити вагомий внесок у консолідацію миру. Фактично міграція може полегшити діалог та порозуміння між цивілізаціями, а також між окремими особами та громадами. Це трапляється, коли іммігранти ставляться з належною повагою до гідності кожного...» (переклад наш - Ш. Ф.)«...the world of immigrants can make a valid contribution to the consolidation of peace. Migration can in fact facilitate encounter and understanding between civilizations as well as between individuals and communities». Див.: John Paul II, Pope. Migration with a view to peace: Message of the Holy Father John Paul II for the 90th World Day of Migrants and Refugees 2004. - Vatican, 15 December. - 2003. - № 3. [Електроннийресурс]. Режимдоступу: http://w2.vatican.va/ content/john-paul-ii/en/messages/migration/documents/hfjp-ii_mes_20031223_world- migration-day-2004.html [датадоступу 02.03.2015]. Такождив. Ibid. - № 5: «This happens when immigrants are treated with the proper respect for the dignity of each one.»..

Міжрелігійні діалоги - інший приклад. Іоанн Павло ІІ був тим папою, який вперше відвідав єврейську синагогу Риму. Це сталося 13 квітня 1986 р., на шостому році його понтифікату. Отже, можна сказати, що візит до єврейської синагоги був одним з перших серйозних планів Іоанна Павла ІІ - він планував покращити стосунки між євреями та християнамиWeigel G. Witness of the Hope: The Biography of Pope John Paul II 1920-2005. - New York, 2005. - 1016. - Part 14.. Також 27 жовтня 1986 р. на восьмому році свого понтифікату в Ассізі він запросив лідерів та представників «світових релігій», тобто організував міжрелігійну зустріч. Це була його ініціатива - зустріч і молитва за мир, остання пов'язувалася з активністю спільноти Св. Ежидіо (Saint Egidio). Іоанн Павло ІІ молився разом з представниками інших релігій, і поставив статую Будди у вівтарі християнської церкви. Це був справжній акт міжкультурної й міжрелігійної комунікації! Хоча це робилося у присутності невеликої кількості представників різних релігій - втім ця інформація передалася широкій «аудиторії», завдяки повідомленням у ЗМІ (на той час Інтернету ще не було, але традиційні канали інформації досить успішно поширили цю новину на весь світ). На загальній молитві було представлено майже кожну християнську церкву: були православні патріархи, лідери протестантів, а також лідери одинадцяти нехристиянських світових релігій (представники іудаїзму, індіанці Америки, анімісті з Африки, буддисти, індуїсти, джайністи, мусульмани, синтоїсти, сикхи та зороастрійці. Час першої зустрічів Ассізі був непростим: це було на початку війни у Перській затоці, і світ все ще розділився на соціалістичних і капіталістичних режимах, Радянський Союз все ще існував. Папа Римський був під прицілом критиків, але все-одно організував міжрелігійну зустріч. Як сказав його секретар, папське рішення «було виправдане Святим Духом» - тому того дня жодна людина не постраждала на війнах»Dziwisz S., Svidercoschi G. F. A life with Karol: my forty-year friendship with the man who became pope: Stanislaw Dziwisz in conversation with Gian Franco Svidercoschi. - New York, 2008. - 260 р.; Weigel G. Witness of the Hope: The Biography of Pope John Paul II 1920-2005. - New York, 2005. - 1016. - Part 14.. Звичайно, наслідки Ассізу були дуже значними у сфері міжрелігійної комунікації.

Буддистсько-християнський діалог як продовження ініціативи Іоанна Павла ІІ мав продовження у формі міжрелігійних діалогів у галузі миротворчості. Ось, наприклад, буддистсько-християнська зустріч як день молитви приурочена 1200-річчю будистського монастирського комплексу на горі Хіє, в Японії (3-4 серпня 1987 р.) - ледве через рік після Ассізу, коли статуетка Будди була поставлена на жертовнику Іоанном Павлом ІІ. Ця декларація нагадала безпосередньо про зустріч в Ассізі та, на нашу думку, підкреслює обов'язок віруючих активно вникати у поточні проблеми суспільства:«Наше існування тут разом, полягає у тому, щоб помолитися за мир, а це означає - продовження того ж відкритого духу, який було помічено у День Молитви в Ассізі у жовтні 1986 р. [...] Молитва за мир передбачає також прагнення до миру та навіть страждання за мир»«Our being together here to pray for peace signifies a continuation of the same open spirit in which the Day of Prayer was observed at Assisi in October 1986, when the leaders of different religious traditions came together to pray for peace. [...] Praying for peace involves also working for peace, and even suffering for peace». Див.: Three Dialogical Declarations from Asia Source // Buddhist-Christian Studies. T.8. (Honolulu: University of Hawai'i Press) 1988. - P. 188. [Електрон-нийресурс]. Режимдоступу: http://www.jstor.org/stable/1390121[датадоступу 10.06.2015].. Варто згадати й діалог між буддистами, християнами, мусульманами та індусами, який відбувся в Коломбо, Шрі-Ланка, з 23 по 29 серпня 1987 р., який проходив у дусі діяльності папи Іоанна Павла II (хоча він і не брав безпосередньої участі у заходах в Коломбо): У заключному документі підкреслюється важливість різних культур в контексті збагачення християнства шляхом набуття «інших» цінностей (підкреслення наше - Ш. Ф.) нехристиянських релігій: «Особливо в індуїстських та буддистських традиціях ми знайшли форми молитви, які були як складними, так і збагачувальними»«In the Hindu and Buddhist traditions especially, we have found forms of practice and prayer that have been both challenging and enriching. For some, it was reading a book such as the Tao Te Ching or experiencing the worship of Hindu friends that seized us and moved us to look more deeply». Див.: Ibid. - P. 189..

Важливим був вплив Іоанна Павла II на дипломатичне життя в Європі та формування Європейського Союзу. Європейське співтовариство (нині Європейський Союз), на думку папи, повинне встановлювати контакти між європейськими інституціями та релігійними організаціями. Як вже зазначалося у вступі нашої статті, більшість релігійних людей в ЄС є християнами, а сама Європа стаємісцем міжрелігійних діалогів. Папська дипломатія також відіграла активну роль у європейській політиці у ХХ ст.O'MahonyA. The Vatican and Europe: Political Theology and Ecclesiology in Papal Statements from Pius XII to Benedict XVI International // Journal for the Study of the Christian Church. T. 9. - № 3 - С. 177-194. Справа у тому, що європейська інтеграція - це своєрідна міжкультурна комунікація. Згадаємо випадок Греції - православна країна; Угорщина - держава з впливовими католицькою та кальвіністською церквами; роль церков у національній ідентичності Ірландії, Шотландії та Польщі. Іоанн Павло ІІ закликав до миротворчої діяльності у війні на Балканах ще в 1990-х рр.; також його роль відома у мирних переходах країн Центрально-Східної Європи від соціалізму до демократичного суспільстваДив.: Dziwisz S., Svidercoschi G. F. A life with Karol: my forty-year friendship with the man who became pope: Stanislaw Dziwisz in conversation with Gian Franco Svidercoschi. - New York, 2008, Weigel G. Witness of the Hope: The Biography of Pope John Paul II 1920-2005. - New York, 2005..

Іншим гарним прикладом міжкультурного спілкування став союз мусульманських політиків та римським папою на «Конференції з розвитку», проведеної Організацією Об'єднаних Націй в Каїрі у 1996 р. Папа Іоанн Павло ІІ тоді виступив абортів до тієї події - на попередній конференції ООН з питань народжуваності і розвитку в єгипетській столиці у 1994 р. За словами Раймонда Флінна, тодішнього посла США при Священному Престолі в Ватикані, тодішній американський президент та його ліберальні радники планували вирішити проблему перенаселення світу підтримуючи аборти та суворий контроль над народжуваністю. Папа Іоанн Павло II хотів зустрітися та проконсультуватися з президентом США з цих питань, але йому було відмовлено у зустрічі. У результаті дипломатія США не змінила свою позицію на Каїрській конференції Організації Об'єднаних Націй, але, з іншого боку, деякі мусульманські лідери помітили політичну концепцію папи римського. Беназір Бхутто (політична діячка Пакистану) та деякі інші лідери привітали ініціативи папи.Flynn, R. John Paul II: a personal portrait of the pope and the man. - New York, 2001. - 204 с.

Нарешті варто розглянути католицько-мусульманський діалог, зокрема, на прикладі промови папи у Дамаску. Іоанн Павло II був першим з лідерів Католицької Церкви, який виступив у мусульманській мечеті, у мечеті з настільки високим рейтингом. Він сказав: «Мої друзі!» («Ас-Саламу-'алайкум!» - «As-Sala- mu 'alaykum!»). «Друг» арабською - «Садік», «Sadiq» -») означає «той,

кому я довіряю», оскільки корінь «sadaqa»означає «розповідати правду». Тому Папа висловив довіру своїй мусульманській аудиторії. Привітання - це не лише ввічливі слова, але це означає: «Мир з тобою!» Це нагадує католицьке привітання на початку папської меси на латині: Paxvobiscum(«Мир з тобою»). У промові він нагадав про спільне в ісламі та в християнстві: Свята Земля, Марія, Ісус - хоча він більше говорив про Марію, ніж про Ісуса. Після цього він зазначив, що головним завданням є миротворчість, особливо нове покоління людей повинно бути пройнятедухом любові та поваги до іншихpaul-ii/en/speeches/2001/may/documents/hf_jp-ii_spe_20010506_omayyadi.html [доступ7-4-2015]; Giovanni Paulo II. Incontro con la Comunita Musulmana nel cortile della Grande Moschea Omayyдde di Damasco: Discorso del Santo Padre Giovanni Paolo II, Domenica, 6 maggio 2001. [Електронийресурс]. Режимдоступу]: http://w2.vatican.va/content/john-paul-ii/it/speeches/2001/ may/documents/hf_jp-ii_spe_20010506_omayyadi.html [датадоступу 07.04.2011].. Чому може навчити нас

міжкультурне спілкування Св. папи Іоанна Павла ІІ? По-перше, дипломатичні процеси для міжрелігійних діалогів можуть бути і повинні бути продовжені. Тоді церкви можуть бути і повинні грати більш активну та ефективну роль у вирішенні таких проблем, як питання мігрантів, перспектива розвитку молоді, спільне використання добра, запобігання голодуванню, покращення людського життя. Останні десятиліття демонструють час відродження релігії, таким чином, ми не можемо вирішувати поточні проблеми без розгляду релігій (як пише Алі А. Аллаві - колишній міністр перехідних урядів Іраку, нинішній професор в Джорджтауні та інших університетах в США)AllawiA.A. The Crisis of Islamic Civilization - New Haven, London, 2009. - 304 p.. Заслуговує більшої уваги й те, що міжрелігійні діалоги в папській дипломатії були оцінені, наприклад, ізраїльським політиком Шимон Перес. Маючи Нобелівська премію за мир, Ш. Перес запропонував теперешньому папі Франциску встановити Союз релігій за зразком Організації Об'єднаних НаційLyman, E. J. Peres proposes 'UN for religions' to pope at Vatican // The Jerusalem Post, 09 May, 2014, [Електронийресурс]. Режимдоступу: http://www.jpost.com/Israel-News/Politics- And-Diplomacy/Peres-proposes-UN-for-religions-to-pope-at-Vatican-374526[датадоступу 16.06.2016]..

Іоанн Павло II був канонізованим як «святий» у 2014 р. теперішнім папою Франциском. Це, на нашу думку, стало меседжем теперішнього очільника Католицької Церкви - однією з причин канонізації його попередника стало те, що він ставився до інших релігій як до партнерів. Варто зауважити, що теперішній глава Римського престолу свідомо та активно наслідує діяльність Іоанна Павла ІІ.

REFERENCES

1.Allawi, A.A. (2009). The Crisis of Islamic Civilization. New Haven, London. [in English].

2.Belaja, E. N. (2011). Teorija i praktika mezhkul'turnoj kommunikacii. Moskva. [in Russian].

3.Dziwisz, S., Svidercoschi, G. F. (2008). A life with Karol: my forty-year friendship with the man who became pope: Stanislaw Dziwisz in conversation with Gian Franco Svidercoschi. New York. [in English].

4.Fjol'dvari, S. (2017). Mizhkul'turni dialogy v dyplomatii' Sv. Papy Ioanna Pavla II Tezy dopovidej, red. G. Borjak, A. Blanuca, A. Gurbyk, V. Kononenko, V. Segeda. Kyi'v, 84-86 [in Ukrainian].

5.Flynn, R. (2001). John Paul II: a personal portrait of the pope and the man. New York. [in English].

6.Foldvari, S. (2016). The Bridgemaking Activity Of Pope John Paul II (Saint) As Cases Of Intercultural Dialogue In Diplomacy. Teksto slepiniai - Text Mysteries, t 18. Vilnius, 5775. [in English].

7.Foldvari, S. (2017). Intercultural Dialogues in Diplomacy by Pope John Paul II. Intercultural Education at the Crossroads: Conference Proceedings, ed. L. Lendvai, 0. Keresztes-Takacs. Budapest, 417-434. [in English].

8.Hall, E.T. (1959). The silent language. Garden City (USA: N.Y.). [in English].

9.Hickson, M., Stacks, W. D., Moore, N-J. (2004). Nonverbal communication: studies and applications. Los Angeles (USA: CA). [in English].

10.Porter, R. E, Samovar, L.A. (1972). Intercultural Communication: A Reader. Belmont (USA:CA). [in English].

11.Ter-Minasova, S. (2000). Jazyk i mezhkul'turnaja kommunikacija. Moskva. [in Russian].

12.Tomka, M. (2011). Expanding Religion. Religious Revival in Post-Communist Central and Eastern Europe. Berlin, Boston. [in English].

13.Uladykowskaja, L. (2012). AdkryccjomajojAmeryki, aboNavoshtabelarusamZShA? Minsk. [in Belarussian].

14.Weigel G. (2005). Witness of the Hope: The Biography of Pope John Paul II 1920-2005. New York. [in English].

15.Wilde, M.J. (1978). Vatican II: a sociological analysis of religious change. Princeton. [in English].

16.Wiltgen R. (1978). The Rhine Flows Into The Tiber: A History Of Vatican II. Devon. [in English].

Размещено на Allbest.ru