Київські та Подільські духовні школи напередодні революції (1906-1917 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київські та Подільські духовні школи напередодні революції (1906-1917 рр.)

У 1906-1913 рр. духовні школи Київського навчального округу були значно оновлені Державний архів Хмельницької області (далі -- ДАХмО). Ф. Р-6. Відділ Народної Освіти Кам'янецького Повітового Виконавчого Комітету Рад робітничих, селянських і червоно-армійських депутатів. Оп. 14. Спр. 57. Підвідділ соціального виховання. Декрети, постанови, циркуляри та інструкції Наркомісаріату Освіти УРСР, історична справка про духовну семінарію в Кам'янець-Подільському. 12 грудня 1920-28 грудня 1921 рр. С. 136.. На перший погляд, попри революційні настрої, здавалося, нічого не передвіщало трагічного розвитку історії однієї з наймогутніших на той час держави у світі. А проте серце видатного ієрарха митрополита Київського і Галицького Флавіана (Городецького; 1903-1915) було занепокоєним. Будучи членом Святішого Синоду, він опікувався духовним життям країни. Його труди, спрямовані на згуртування духовенства, були особливо актуальними, адже ще напередодні революції 1905-1907 рр. у ватажка російського пролетаріату В. І. Леніна-Уьянова визрів проект відокремлення Церкви від держави і школи від Церкви, запозичений у паризьких комунарів. Більше того, майбутній «кривавий геній» в економічній частині програми РСДРП вже тоді виклав проєкт конфіскації монастирського й церковного майна, який не оминав і духовні школи. Що було й ухвалено на ІІ з'їзді РСДРП у 1903 р. Сухоплюєв І. Ленін і релігія; По смерті Леніна, як заповіт -- боротьба із релігією.

К., 1931. С. 4, 5. Ця програма радикальної фракції РСДРП, члени якої отримали відтоді назву «більшовиків», передбачала здійснення кривавого перевороту, побудову безбожного суспільства й викоренення з життя цілих поколінь духовної освіти. Як ієрарх Церкви і державник-патріот, владика Флавіан передбачав такий розвиток подій, і це викликало в нього тривогу. Тому у дні революції 1905-1907 рр. митрополит увесь свій духовний і моральний авторитет спрямував на боротьбу з руйнуванням державності та правопорядку. Він був свідком революційного безладдя, що творилося тоді в країні. Владика був уражений тим, що ліберальні погляди захопили й багатьох служителів Церкви, що виявилося на жовтневому з'їзді духовенства 1905 р.

Революційні настрої охопили також студентів духовних академій, зокрема й Київської; у різких формах виражали такі самі настрої і семінаристи. Щоб застерегти духовенство, яке співчувало бунтівникам, митрополит Флавіан видав своє відоме послання «Пастирям Київської єпархії», де наголошував: «Нужно и даже должно сказать, что для нашей нелицемерной преданности Церкви православной предстоит теперь испытание, равно как предстоит испытание и для всех православных в крепости их веры. Теперь нет преград, удерживающих немощных верою в ограде церковной, и нам, пастырям, нельзя закрывать глаз своих от напряженной деятельности врагов Церкви православной. По местам они ведут уже против неё усиленную и открытую борьбу, стараясь путем воззваний, подговоров, угроз и даже насилий отторгнуть от нее возможно большее число ее чад... Пастыри Киевской Церкви! Исполняйтесь духом святой Христовой веры! Никогда не забывайте того, что внутренняя сила нашего православия велика и неисчерпаема. Этой силы достанет на все времена. Исполнившись сами духом и силою православия, вносите теплоту и свет его и в среду вверенной вам от Бога паствы. Больше теплоты, больше сердечности, больше убежденности в вере, пастыри!» См.: Епархиальная хроника // Киевские епархиальные ведомости. Часть неофициальная. (далее -- КЕВ. Ч Н.). 1905. № 43. С. 1109.

Отже, щиро бажаючи позитивних змін у вітчизняній духовній школі, митрополит Флавіан активно сприяв проекту реформування середніх духовних навчальних закладів 1906 р. Цей проект передбачав створення принципово нової семінарії з програмою, що наближалася до курсу світських гімназій Міністерства народної освіти та реальних училищ. Оновлена духовна школа мала надавати учням протягом перших 4-х класів середню освіту з обов'язковим викладанням Св. Письма й однієї із сучасних іноземних мов на вибір вихованців. Наступні класи семінарії -- 5-й і 6-й -- мали бути суто богословськими. Причому в двох останніх класах семінарії деякі предмети передбачалося скоротити, а саме: у викладанні історії -- викриття розколу і сект а також теорії гомілетики, з посиленням, навпаки, практичних вправ у проповідництві. Деякі дисципліни передбачалося зовсім скасувати, наприклад: біблійну історію, викривальне богослов'я, читання отців Церкви давніми мовами. Окрім того, проєкт реформи передбачав приймати до старших класів семінарії осіб, які закінчили загальноосвітній курс інших духовних шкіл або середніх навчальних закладів Міністерства народної освіти й виявили бажання присвятити себе служінню Церкві Евгений (Решетников), еп. Доклад исполняющего обязанности председателя Учебного Комитета при Священном Синоде. Духовное образование с 1917 по 1989 гг. // Архиерейский Собор РПЦ 20 ноября -- 2 декабря 1994 г. Документы и доклады. М., 1995. С. 102..

Слід зазначити, що до жовтневого перевороту 1917 р. чотири духовні академії в Росії -- Київська, Санкт-Петербурзька, Московська й Казанська -- готували (причому на досить високому науковому рівні, що не поступався богословським факультетам тогочасних європейських університетів) кваліфікованих викладачів духовних шкіл, церковних учених, кандидатів на вищі церковні посади, у тому числі й на архієрейські кафедри. Водночас 57 духовних семінарій Шкаровский М. В. Русская Православная Церковь при Сталине и Хрущове. М., 2005. С. 67., що були в кожному єпархіальному центрі, випускали кандидатів на священство, а 185 духовних училищ готували церковнослужителів і абітурієнтів семінарій. Духовні ж семінарії надавали своїм вихованцям, окрім спеціальної богословської, повноцінну загальну (середню) освіту. За оцінками сучасників, вона була кращою, ніж світська гімназична Евгений (Решетников), еп. Указ. соч. С. 102..

Звісно, що до такої докорінної перебудови освітнього процесу потрібні були нові кадри, які були би спроможні стати на чолі духовних шкіл. Тому після звільнення архімандрита Кирила (Якубовського) та недовгого правління тимчасово виконуючого обов'язки ректора Київської духовної семінарії (далі КДС) о. Митрофана Григоревського Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі -- ЦДІАУК). Ф. 712. Оп. 4. Спр. 368. Правление. О реформе духовных учебных заведений; там само. Журн. № 21 Педагогического Собрания Правления КДС за 13.12.1906. Арк. 175-177. за клопотанням митрополита Флавіана, згідно з п. 2 Указу Святішого Правлячого Синоду від 2 вересня 1906 р. за № 9435, ректором КДС було призначено викладача гомілетики, літургіки та практичних настанов для пастирів КДС соборного ієромонаха Амвросія (Полянського) -- майбутнього єпископа і священномученика. На підставі § 24 Статуту духовних семінарій 8 вересня того ж року митрополит Флавіан підвищив о. Амвросія до сану архімандрита ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 368. Журн. № 16 Педагогического Собрания Правления КДС за 12.09.1906. Резолюция Высокопреосв. митроп. Флавиана от 6.09.1906: п. 1; п. 2. Арк. 129-129 зв..

Одразу ж розпочавши виконувати свої обов'язки, архімандрит Амвросій почав посилювати загальну дисципліну в КДС. Це посилення виявилось, зокрема, у протидії спробам семінаристів підняти заколот з приводу законної вимоги викладачів написати і здати письмові роботи у відповідний термін. Причому одними із заходів нового ректора були запровадження суворих дисциплінарних стягнень з вихованців і, що викликало в них найбільший подив і виявилось дуже дієвим, повідомлення батьків про порушення правил поведінки у семінарії.

Отже, активне спілкування з батьками вихованців Київської семінарії стало надійною профілактикою нових можливих правопорушень з боку учнів Причишин С., прот. Педагогіка святителя Амвросія (Полянського) під час його ректорства в Київській духовній семінарії у світлі проєкту реформ духовних навчальних закладів 1906 р. // Труди КДА. № 21. К., 2014. С. 134.. З цього часу навіть про пропущений без поважної причини урок семінарське начальство письмово сповіщало батьків вихованця. У разі особливо грубого і зухвалого сперечання або непокори викладачу скликали надзвичайні педагогічні збори Правління КДС, уповноважені на підставі § 148 Статуту духовних семінарій при скоєнні учнями особливо тяжких і нестерпних вчинків застосувати виняткову міру покарання -- негайне звільнення із семінарії у будь-який час навчального року. Відрахування вихованця із семінарії доводилося керівництвом до відома всіх вихованців духовної школи, з попередженням про те, що, якщо вони не змінять своєї поведінки, до них будуть застосовані такі самі рішучі заходи ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 412. Правление. Рапорт ректора семинарии Митрополиту Киевскому и Галицкому Флавиану о поведении учеников и состоянии семинарии за 1907 г.; Журн. № 2 Педагогического Собрания Правления КДС (экстренное). Справка 3 за 13.12.1907. Арк. 1, 11-16.. Тільки завдяки неймовірній витримці та непохитності ректора незаконні вимоги «бунтівних семінаристів» були рішуче відхилені Дамаскин (Орловский), игум Мученики, исповедники и подвижники благочестия Русской Православной Церкви ХХ столетия. Кн. 5. Тверь, 2001. С. 442.. Вже 30 березня 1907 р. відбулося екстрене засідання Педагогічних зборів семінарії, на якому було ухвалено тимчасово припинити заняття й розпустити учнів по домівках ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 412. Правление. Рапорт ректора семинарии Митрополиту Киевскому и Галицкому Флавиану о поведении учеников и состоянии семинарии за 1907 г.; Рапорт № 447 от 6.04.1907. Арк. 16..

Невдовзі революційні заворушення, подібні до київських, стались і в Подільській духовній семінарії (далі -- ПДС). З матеріалів педагогічних зборів Подільської семінарії 1907-1908 навчальних років, за її ректора архімандрита Севастіана (Вєсті), видно, що заворушення тут відбулися через відновлення переводних іспитів ДАХмО. Ф. 64. Подольская духовная семинария. Оп. 1. Спр. 42. Правление. Журнал педагогических собраний Подольской Духовной Семинарии за 1908 г. Арк. 9, 83, 91..

Цікавим є той факт, що в те саме «бурхливе» навчальне півріччя у рапорті архімандрита Амвросія на ім'я високопреосвященного Флавіана згадується про хворобу й очікувану хірургічну операцію відомого викладача Київської семінарії священника М. Єдлінського ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 412. Правление. Рапорт № 2514 Ректора КДС архим. Амвросия Митрополиту Киевскому и Галицкому Флавиану о поведении учеников и состоянии семинарии за 9.10.1907. Арк. 23., церковного історика та публіциста Едлинский М., свящ. Подвижники и страдальцы за веру Православную и землю Святорусскую; Вступление. Краматорск, 2007. С. 2., внаслідок чого його уроки з церковної історії було доручено проводити помічникові інспектора Л. Козловському ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 412. Правление. Рапорт № 2514 Ректора КДС архим. Амвросия Митрополиту Киевскому и Галицкому Флавиану о поведении учеников и состоянии семинарии за 9.10.1907. Арк. 23.. Ймовірніше за все, саме з причини хвороби ім'я о. Михаїла Єдлінського більше не зустрічається в документах КДС.

Завдяки узгодженим діям державних органів і адміністрації духовних шкіл наприкінці 1907 р. вдалося взяти під контроль правопорядок у семінаріях. Так, у Києві генерал-губернатором В. А. Сухомліновим були перехоплені нові листівки екстремістського змісту одного з «епіцентрів» революційних заворушень -- Тульської духовної семінарії. З метою недопущення поширення нових заколотів серед семінаристів у Київському навчальному округу він розіслав копії листівок ректорам духовно-начальних закладів ДАХмО. Ф. 64. Подольская духовная семинария. Оп. 1. Спр. 42. Правление. Журнал педагогических собраний Подольской Духовной Семинарии за 1908 г. Арк. 9, 83, 91..

Водночас із метою посилення режиму виховання й покращення підготовки до майбутнього служіння вихованців духовних навчальних закладів Святіший Синод рекомендував низку правил, якими належало керуватися у виховній роботі ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 450. Правление. Циркуляры Обер-Прокурора Свят. Синода. 1908. Арк. 4.. Як правління Київської семінарії Там же., так Правління ПДС на педагогічних зборах 12-16 жовтня 1908 р. взяло їх до уваги та запровадило заходи зі зміцнення навчально-виховної роботи в семінарії. Так, позакласне читання вихованців доручалося особливому нагляду й керівництву викладачів, аби кожен викладач рекомендував учням для прочитання книги, які безпосередньо стосувалися предмета, що їм викладався. Для вихованців 5-го і 6-го класів семінарії запроваджувалося навчальне богослужіння щосереди, щоп'ятниці та щосуботи, а також увечері напередодні, причому заняття в ці дні розпочиналися на одну годину пізніше звичайного часу, щоби вихованці могли відвідувати ранішні богослужіння ДАХмО. Ф. 64. Подольская духовная семинария. Оп. 1. Спр. 42. Правление. Журнал педагогических собраний Подольской Духовной Семинарии за 1908 г. Арк. 45, 46..

Таким чином, послане з Тули одне з революційних звернень до учнів КДС, завдяки мудрій виховній роботі ректора архімандрита Амвросія, не отримало підтримки в більшості вихованців семінарії. На цей час серед семінаристів створилося міцне ядро з тих, що не просто бажали вчитися, а й усім серцем відчували своє духовну спорідненість із викладачами і ректором. Тому так зване «тульське послання», яке було оголошене в «товариський читальні» Київської семінарії, знайшло відгук у душах лише декількох семінаристів. Найактивніших з них незабаром було вигнано із семінарії. У цілому «тульське послання» не досягло своєї мети -- зірвати навчальний рік у Київській семінарії. А отже, його бунтівні автори не мали часу для скликання нового «всеросійського з'їзду семінаристів » Причишин С., прот. Педагогіка святителя Амвросія (Полянського). С. 135..

Проаналізувавши ситуацію, що склалася, ректор о. Амвросій зрозумів, що місця для сходок були обрані не випадково, тому встановлені в читальні порядки потребують значних змін, на що він й раніше звертав увагу. Вже в грудні 1908 р. ректор на педагогічних зборах Правління КДС вніс пропозицію переглянути каталог читальні й обговорити її розташування з метою посилити контроль. Після перегляду каталогу деякі книги, хоча й дозволені правилами, але не зовсім годящі для семінаристів, чий світогляд ще не сформувався, були вилучені й розміщені у фундаментальній бібліотеці. Саму ж «товариську читальню» було перейменовано на «учнівську».

Педагогічні збори Правління КДС приписували призначати до учнівської читальні чергових, що підпорядковувались помічникові інспектора, який відповідав за виписування й отримання книг і періодики. Список чергових і правила користування учнівською читальнею були вивішені на видному місці в семінарії та в самій читальні ЦДІАУК. Ф. 712. КДС. Оп. 4. С. 492. Правление. Журнал Педагогических Собраний Правления КДС за 1909 г.; Журнал Педагогических Собраний Правления КДС № 141 от 27 марта 1909 г. Арк. 93, 101..

Згодом, коли врешті-решт відновився спокій у країні, налагодився і повноцінний навчальний процес у Київський семінарії. Тоді стало можливим зайнятися організацією позакласної навчально-виховної роботи. Навесні 1911 р. за особистим клопотанням архімандрита Амвросія і з благословення митрополита Флавіана як позакласний навчально-виховний захід почала активно запроваджуватися практика паломництв під час канікул до святинь християнського Кавказу та Криму. Більшість учнів готувалися до них серйозно та свідомо: вони обдумували й готували твори до майбутньої мандрівки. Багато хто з них вирушав у дорогу зі щоденниками та записничками. Під час таких мандрівок учні знайомилися не тільки з давніми святинями Колхіди й Тавриди, але й відвідували культурні заклади, музеї, маєтки видатних людей. Зокрема, учні-мандрівники гостювали в маєтках грузинських князів Абашидзе. Під час мандрівок до Криму вихованці семінарії здійснювали екскурсії на військові кораблі, спілкувалися з офіцерами Чорноморського флоту. Такі мандрівки сприяли розширенню кругозору вихованців Київської семінарії та духовно-патріотичному вихованню, були додатковим стимулом для успішного навчання ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 591. Правление. Черновой вариант. Ответ о состоянии КДС и духовных училищ Киевской епархии по учебной и воспитательным частям за 1910/1911 учебный год. Арк. 58-62.. Як ректор, о. Амвросій активно впроваджував нові методи виховання в освітній процес Київської семінарії, передбачені проєктом реформ 1906 р. Про успішність педагогічної діяльності архімандрита Амвросія свідчить і той факт, що після 1908 р. в матеріалах КДС вже не відзначається жодних виступів або проявів незадоволення з боку її вихованців.

Зміцненню авторитету отця ректора сприяло також і те, що він надавав дієву допомогу малозабезпеченим учням київських духовних шкіл Отчет о деятельности Общества вспомоществования нуждающимся воспитанникам Киево-Подольского духовного училища за 1906-1907 гг. // КЕВ. 1908. № 25 С. 302, 303.. Так, згідно із записами вцілілого екземпляру «Пам'ятної книжки Київської єпархії», він протягом багатьох років був членом «Общества вспомоществования нуждающимся воспитанникам Киево-Подольского духовного училища», а також головою ради «Петропавловского попечительства о недостаточных воспитанниках Киевской семинарии», заснованого ще 26 вересня 1884 р. Ці товариства, які існували за рахунок внесків і пожертвувань викладачів київських духовних шкіл і духовенства Київської єпархії ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 316. Правление. Дело о предоставлении срочных сведений о личном составе и составе учащихся для составления отчета на 1904 г. Арк. 17, 18-23 зв., за традицією очолювали ректори КДС От Совета Петропавловского Попечительства при Киевской Духовной Семинарии духовенству Киевской епархии // КЕВ. 1910. № 41. С. 995..

За часів ректорства архімандрита Амвросія при Київській семінарії, як і при інших семінаріях Російської імперії, згідно зі статутом духовних семінарій, з метою народної просвіти діяла так звана «зразкова школа», законовчителем якої був священник В. Кулинський, а вчителем -- диякон І. Проценко. Такі школи запроваджувалися для щоденних практичних занять вихованців старших класів семінарій з педагогіки й дидактики. У них майбутні пастирі оволодівали навичками, необхідними для викладання в народних школах. Подібні практичні заняття були дуже важливими, оскільки до революції 1917 р. в народних школах переважно викладали парафіяльні священники. Учні семінарії, окрім предметів курсу класичної гімназії, вивчали й основи медицини, оскільки на той час священник часто був єдиною на декілька сіл в окрузі людиною, яка могла надати медичну допомогу. Крім того, в семінарії викладали іконопис та музику Список состава преподавателей Киевской Духовной Семинарии // Памятная книжка Киевской епархии на 1910 г. / под ред. прот. С. Трегубова. К., 1910. С. 14, 15..

Слід зазначити, що така зразкова школа діяла і при Подільській духовній семінарії. Особливо відзначився піклуванням про початкову зразкову школу при Подільській семінарії її духівник, законовчитель священник Григорій Кондрацький. Будучи випускником цієї ж семінарії, він діяльно піклувався і про викладання Закону Божого, і про моральний стан вихованців. До того ж о. Григорій читав лекції на короткострокових курсах підготовки вчителів парафіяльних шкіл при ПДС ДАХмО. Ф. 64. Подольская духовная семинария. Оп. 1. Спр. 151. Послужной список учителей Подольской духовной семинарии за 1897 г. Арк. 90-90 зв., 96-96 зв., 105..

З другої половини ХІХ ст. КДС займалася видавничою діяльністю з метою просвітництва. Свої статті викладачі Київської семінарії розміщували в різноманітних духовних виданнях, у тому числі в щотижневику «Руководство для сельских пастырей» «Руководство для сельских пастырей» (журнал) // Энциклопедический словарь / изд. Ф. А. Брокгауз, И. А. Эфрон. Т. XXVII (Розавен -- Репа). СПб., 1899. С. 254., який виходив з 1 березня 1860 р. при КДС. У цьому виданні викладачі КДС, найчастіше протоієрей М. Гроссу, священники М. Поройков, П. Петрушевський, В. Сокольський, М. Пальмов, М. Гумілевський, К. Бєлінський, друкували свої статті, настанови та рецензії на книги ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 591. КДС. Правление. Черновой вариант. Ответ о состоянии КДС и духовных училищ Киевской епархии по учебной и воспитательным частям; Сведения об ученых трудах преподавателей за 1910-1911 учебный год. Арк. 43, 44.. До видання, редакторами якого традиційно були ректори Київської семінарії, також входили повчальні звернення до народу, статті духовно-морального змісту, матеріали з руської церковної історії, поради й настанови для сільських пастирів «Руководство для сельских пастырей» (журнал). С. 254..

КДС і ПДС були не тільки тісно пов'язані в плані побудови навчального процесу, їх поєднували також їхні історичні долі -- однаково трагічні в роки І Світової війни і повоєнних революційних лихоліть. Південь Подолії з 1914 р. став полем бою на довгих шість років. Подільській семінарії недовго судилося користуватися оновленими в 1913 р. навчальними корпусами: внаслідок наближення фронту на початку осені 1914 р. вона була евакуйована до м. Вінниці. Нагляд за її майном було доручено члену правління семінарії протоієрею К. Стирнакевичу.

Тоді ж, 17 вересня 1914 р., будівлі КДС були переобладнані під лазарет, а сама семінарія була переведена з її будинку на Воскресенському узвозі Яковчук В., свящ. Київська духовна семінарія у 1918-1919 рр. // Труди КДА. № 21. К., 2014. С. 142. до 1-го жіночого училища Духовного Відомства ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 876. КДС. Правление. Отчет по учебно-воспитательной части за 1916-1917 учебный год. Арк. 5, 6.. У семінарський будівлі КДС був розгорнутий лазарет для воїнів російської армії, а після зайняття Києва німецькою армією тут розмістився німецький лазарет Яковчук В., свящ. Київська духовна семінарія у 1918-1919 рр. С. 142..

І хоча перша евакуація Подільської семінарії була нетривалою: вже на зламі 1914-1915 рр. вона знову повернулася до Кам'янця-

Подільського. Проте саме відтоді для південно-західних духовних шкіл почалося тривожне життя. Як зазначалося в історичній довідці про духовну семінарію в Кам'янець-Подільському, «велика війна стала катастрофою і початком кінця Подільської семінарії» ДАХмО. Ф. Р-6. Відділ Народної Освіти Кам'янецького Повітового Виконавчого Комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Оп. 14. Спр. 57. Підвідділ соціального виховання. Декрети, постанови, циркуляри та інструкції Наркомісаріату Освіти УРСР, історична справка про духовну семінарію в Кам'янець-Подільському. 12 грудня 1920-28 грудня 1921 рр. Арк. 136-138..

Близькість фронту не могла не позначитися також на житті викладачів і семінаристів у Києві. Саме архімандриту Амвросію довелося керувати семінарією у ці скрутні часи Яковчук В., свящ. Київська духовна семінарія у 1918-1919 рр. С. 142.: 1914/1915 навчальний рік у КДС розпочався, вже у стінах жіночого училища. Якщо в першому півріччі заняття в 6-му класі тривали, як звичайно, до Різдва, то в 1-5-му класах -- лише до 12 листопада. Друге півріччя навесні 1915 р. і в КДС і в ПДС закінчилося раніше звичайного.

Через обставини воєнного часу і спричиненої ними дорожнечі продуктів харчування, матеріалів і робочої сили заняття в КДС тривали до другої седмиці Великого посту, після чого почалися іспити. В 1-5-му класах заняття тривали до 1 квітня. Майно ж КДС, бібліотека, наочні посібники й обладнання кабінету фізики були евакуйовані до м. Тамбов. ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 876. КДС. Правление. Отчет по учебно-воспитательной части за 1916-1917 учебный год. Арк. 5, 27, 32._.

У квітні 1915 р. економічний корпус Подільської семінарії був переданий у відання польового шпиталю № 177. Вже в серпні того року Подільська семінарія була знову евакуйована, цього разу до м. Костянтинограда Полтавської губернії, і перебувала там цілий рік. Нагляд за її будівлями було доручено ієромонаху Кам'янецького монастиря. Олексію. Перед евакуацією більша частина майна Подільської семінарії була запакована в ящики й відправлена за описом на артилерійський склад до м. Курська. На час перебування семінарії у Костянтинограді економічний корпус та інші приміщення семінарської садиби були зайняті шпиталями -- вже згаданим польовим № 177, потім пересувним шпиталем № 258 і знову польовим № 177. У серпні 1916 р. Подільська семінарія повернулася з Костянтинограда ДАХмО. Ф. Р-6. Відділ Народної Освіти Кам'янецького Повітового Виконавчого Комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Оп. 14. Спр. 57. Підвідділ соціального виховання. Декрети, постанови, циркуляри та інструкції Наркомісаріату Освіти УРСР, історична справка про духовну семінарію в Кам'янець-Подільському. 12 грудня 1920-28 грудня 1921 рр. Арк. 136-138..

Того ж року до Києва повернулося майно КДС, проте будівлі семінарії повертати не поспішали. Майно Київської семінарії зберігалося, звалене в тісних приміщеннях 1-го жіночого духовного училища ЦДІАУК. Ф. 712. Оп. 4. Спр. 876. КДС. Правление. Отчет по учебно-воспитательной части за 1916-1917 учебный год. Арк. 32, 40.. Як наслідок, 100-річний ювілей КДС у цих скрутних обставинах не був відсвяткований належним чином.

1 грудня 1917 р. Правління КДС на своєму засіданні по закінченні першого семестру навчання констатувало, що для 4-го та 6-го курсів семінарії навчальний рік уже завершився, а для студентів 1-го, 2-го, 3-го та 5-го курсів початок другого семестру призначався на 1 березня наступного 1918 р. Яковчук В., свящ. Київська духовна семінарія у 1918-1919 рр. С. 142.

Після перебування військових шпиталів, будівлі ПДС потребували серйозного ремонту. Але тільки-но розпочалися заняття, як корпуси семінарії знову були зайняті -- цього разу главкомом Південно-Західного фронту генералом О. О. Брусіловим під інтендантське відділення. У зв'язку з ускладненням ситуації на Південно-Західному фронті в середині літа 1917 р. семінарія змушена була знову евакуйовуватися -- вже втретє! -- тепер до м. Лубни Полтавської губернії, залишивши приміщення під наглядом члена правління семінарії протоієрея П. Польового. Цінне майно та наочні посібники було вирішено замурувати в льосі семінарії. У семінарських корпусах знову були розгорнуті шпиталі. Спочатку тут розташувався 82-й передовий загін Червоного Хреста ім. Чи- черіна, а восени 1917 р. її будівлі по черзі займали різні військові частини -- більшовиків та армії УНР.

У той самий час у Києві ректор КДС архімандрит Амвросій (Полянський) часто відвідував уроки, слухав пояснення вчителів і відповіді учнів, сприяв належному виконанню ними своїх обов'язків. Він також слідкував за тим, щоб успішно та своєчасно виконувалися програми ДАХмО. Ф. Р-6 Відділ Народної Освіти Кам'янецького Повітового Виконавчого Комітету Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Оп. 14. Спр. 57. Підвідділ соціального виховання. Декрети, постанови, циркуляри та інструкції Наркомісаріату Освіти УРСР, історична справка про духовну семінарію в Кам'янець-Подільському. 12 грудня 1920-28 грудня 1921 рр. Арк. 136-138.. Окрім роботи в семінарії о. Амвросій виконував обов'язки члена Київської єпархіальної навчальної ради, а з початком війни -- і члена Ради шпиталю № 4 Всеросійського союзу міст при КДС.

В умовах світової війни, незважаючи на те, що деякі викладачі й семінаристи були забрані в армію, попри виселення з рідних семінарських стін, коли доводилося пристосовувати для навчання тісні й малопридатні приміщення, попри шалену інфляцію у країні та дорожнечу, завдяки титанічним зусиллям ректора Київської семінарії архімандрита Амвросія, а також злагодженій роботі педагогічного колективу, суворій дисципліні, навчальний процес у КДС не припинився. Звідси стає очевидним, що архімандрит Амвросій, який обіймав посаду ректора дванадцять років (1906-1918) -- довше за всіх попередніх ректорів КДС, у нелегкий передреволюційний час ніс дієво і терпеливо хрест свого служіння Київським духовним школам. духовний освіта семінарія педагогіка

Таким чином, архівні документи наочно засвідчують, що історичні долі Київської і Подільської семінарій були тісно пов'язані. Так, із шістнадцяти ректорів Подільської семінарії п'ятеро були випускниками КДА. Більшість педагогічних інновацій, запроваджених у Київських духовних школах згідно з проектом реформ духовно-навчальних закладів 1906 р., були апробовані та запроваджені в ПДС. Наприклад, коли о. Амвросій був ректором у КДС, у Подільській семінарії посаду ректора по черзі обіймали архімандрит Севастіан (Вєсті; 1906-1909) і прот. Олександр (Замятін; 1909-1919) -- обидва колишні випускники КДА. Така співпраця випускників КДА забезпечувала наступність, єдність і ефективність методів викладання й засобів виховної роботи в семінаріях Київського навчального округу.

Відданість своїй справі, мужність і непохитність стояння у вірі ректорів і викладачів духовних шкіл, з яких багато хто святим і подвижницьким життям засвідчили свою вірність Святій Церкві й були прославлені у сонмі новомучеників і сповідників XX ст., не дали знищити вітчизняну духовну школу в часи гонінь. їхні наукові праці, педагогічні методи і навіть підручники не втратили своєї актуальності й у наш час. І сьогодні, у 30-річний ювілей відновлення КДС, варто ще раз наголосити, наскільки важливо вивчати історичну спадщину нашої рідної alma mater, навчатися у викладачів минулого, шукати й знаходити в їхніх працях і житіях відповіді на нагальні пастирські запитання сьогодення.

Размещено на Allbest.ru