Тенденції релігійної мережі України (2014-2016 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка аспірантка

Тенденції релігійної мережі України (2014-2016 рр.)

Ірина Мякінченко

Україна

Анотація

У статті досліджуються основні тенденції релігійної мережі України упродовж 2014-2016 рр.; визначено динаміку релігійної мережі, зокрема, її кількісні зміни через анексію Криму та окупацію частин Донецької і Луганської областей; охарактеризовано чисельний склад громад релігійної мережі країни; вказано, що релігійні організації як духовний посередник у розв'язанні конфлікту брали участь у подіях Революції гідності та що релігійні інституції нині перетворилися на важливий соціальний інститут, а також окреслено перспективи подальшого дослідження проблеми.

Ключові слова: релігійна мережа, релігійна організація, релігійна громада, християнство, етно-конфесійні релігійні організації, нові релігійні організації.

В статье исследуются основные тенденции религиозной сети Украины на протяжении 2014-2016 гг.; определена динамика религиозной сети, в частности ее количественные изменения в связи с аннексией Крыма и оккупацией частей Донецкой и Луганской областей; охарактеризован численный состав общин религиозной сети страны; указано, что религиозные организации как духовный посредник в разрешении конфликта участвовали в событиях Революции достоинства и что религиозные институты сейчас превратились в важный социальный институт, также намечены перспективы дальнейшего исследования проблемы.

Ключевые слова: религиозная сеть, религиозная организация, религиозная община, христианство, этно-конфессиональные религиозные организации, новые религиозные организации.

In the article the basic tendencies of religious network of Ukraine (during 2014-2016) are examined. It is indicated that the complex comprehension of this theme absents in historiography. Separate scientists appealed to this problem contextually and episodically. It's determined, that on the whole the religious network of Ukraine actively developed to beginning 2000th The rates of its growth were slowed afterwards. In 2014 because of annexation of Crimea, occupation of parts of the Donetsk and Lugansk areas, diminishing of quantity of religious societies took place. Their diminishing took place not because of fixing of liquidation of religious societies, but becauseof the unaccount of the proper realities statistical organs in the annexed and occupied parts of Ukraine. However, since 2015 gradual quantitative growth of religious societies recommenced. It is also indicated that religious organizations as a spiritual mediator in the solving of conflict took part in the events of Revolution of dignity of end 2013 - to beginning 2014 Religious confessions also play an important role in state creative processes in Ukraine. It is set that religious institutions presently grew into an important social institute to which Ukrainians trust not most. About it certifies information of different sociological public opinion polls. It is marked that the outlined theme has prospects of subsequent researches. The dynamics of quantitative changes of religious societies must be studied in the It is described, that the most of religious organizations are presented in the western region of Ukraine, less number is presented in a north-central region and in a south-east region. Most religious confessions are presented in all regions of Ukraine. At the same time some religious societies, except orthodox, have the expressed territorial belonging. The most of religious societies in Ukraine belongs to christianity (orthodoxy, catholicism, protestantizm). Less in the country are widespread etno-confessional religious organizations and new religious organizations. It will become possible after a publication Department in matters of religions and nationalities of Ministry of culture of Ukraine of statistical information about the network of churches and religious organizations in Ukraine after 2017.

Key words: religious network, religious organization, religious society, christianity, etno- confessional religious organizations, new religious organizations.

Із проголошенням державної незалежності в Україні розпочалося відновлення та подальше формування релігійної мережі. Її активний розвиток в основному завершився до початку 2000-х рр. Однак із 2014 р., після анексії Криму та окупації частин Донецької і Луганської областей, релігійна мережа зазнала певних трансформацій. Окрім іншого, де-факто, до неї не відносяться релігійні громади анексованої та окупованої частин України. Актуальність дослідження посилюється тим фактом, що релігійні інституції беруть активну участь у процесах державотворення в Україні.

Нині в історіографії комплексне осмислення тенденцій релігійної мережі України 2014-2016 рр. відсутнє. Окремі аспекти аналізу релігійної мережі цього періоду передусім проводяться у рамках релігієзнавчих, соціологічних, філософських, меншою мірою - історичних досліджень. Переважно увага фахівців звернена на міжконфесійні та державно-конфесійні відносини періоду Євромайдану (О. Горкуша, В. Гриневич, Л. Филипович, І. Чернушко, В. Чубарко та ін. [3; 4; 6; 17; 18]); деякі ж автори частково аналізують тенденції релігійної мережі останніх років (Л. Владиченко, Д. Горєвой, М. Лешанич, М. Палінчак [1; 2; 8]).

Метою пропонованої статті є вивчення основних напрямків розвитку релігійної мережі України у 2014-2016 рр.

Дослідники відзначають, що у 2000-х рр. в Україні відбулося завершення екстенсивного розвитку релігійної мережі, уповільнилися темпи її розширення [9, с. 3] (від початку проголошення незалежності в Україні діяло 12 962 релігійні громади [5, с. 18]). Остання тенденція проявилася і на початку 2010-х рр., хоча значні зміни спостерігалися уже в 2014 р. Так, у 2011 р. в Україні була 32 521 релігійна громада [10], станом на 1 січня 2013 р., тобто за р., їх кількість зросла на 1 060 до 33 581 одиниць [11], а на 1 січня 2014 р., упродовж р., - на 2 065 до 35 646 одиниці [12]. У цілому, за період 2011-2013 рр. чисельність релігійних громад в Україні зросла на 3 125 одиниць, або на майже 9 %.

У 2014 р. (статистичні відомості станом на 1 січня 2015 р.) вперше в новітній історії України відбулося масштабне зменшення чисельності релігійних громад. Через анексію Криму та окупацію частин Донецької і Луганської областей їх кількість скоротилася на 1 865 (або на 5 %) до 33 781 одиниць [13]. Указане статистичне зменшення відбулося не через фіксацію ліквідації релігійних громад, а через неврахування статистичними органами (Департаментом у справах релігій та національностей Міністерства культури України) відповідних реалій в анексованій та окупованій частинах України. Адже, як зазначає начальник відділу релігієзнавчо- аналітичної роботи Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України Л. Владиченко: «Наразі, ані місцеві, ані центральні органи державної виконавчої влади не володіють офіційною, повною та об'єктивною статистичною інформацією щодо фактичного припинення чи продовження діяльності релігійних організацій на зазначених територіях» [1].

Деяке зростання (на 402 одиниці) релігійних громад, порівняно із 2014 р., відбулося уже впродовж 2015 р., адже станом на 1 січня 2016 р. в Україні їх було вже 34 183 [14]. Незначне зростання (на 202 одиниці) релігійних громад відбулося і впродовж 2016 р., коли їх кількість у порівнянні з попереднім роком, відповідно до офіційних статистичних відомостей від 1 січня 2017 р., сягнула 34 385 одиниць. При цьому, 854 з них були відзначені як недіючі, а 1063 - як незареєстровані. Загальна ж кількість релігійних організацій станом на 1 січня 2017 р., тобто релігійних громад разом із релігійними центрами, управліннями, монастирями, братствами, місіями, духовними навчальними закладами становила 35 919 одиниць [7].

У цілому, за період 2014-2016 рр. чисельність релігійних громад в Україні зменшилася на 1 261 одиницю (34 385 одиниць у 2016 р. проти 35 646 одиниць у 2013 р.), хоча їх фактичне скорочення, як зазначалося, відбулося лише упродовж 2014 р. У цей час найбільші кількісні зміни відбулися, зокрема, у становищі релігійних громад Української православної церкви Московського патріархату (зменшення на 386 одиниць); Української православної церкви Київського патріархату (зростання на 450 одиниць); Української автокефальної православної церкви (зменшення на 371 одиницю); Духовного управління мусульман Криму (зменшення на 924 одиниці) тощо [7; 12].

Указані цифри свідчать про кілька фактів. По-перше, деяке статистичне скорочення релігійних громад Української православної церкви Московського патріархату відбулося через їх неврахування на анексованих і окупованих територіях. По-друге, втрати Української православної церкви Московського патріархату також частково відбулися у зв'язку з переходом окремих релігійних громад до складу Української православної церкви Київського патріархату (відповідні факти були зафіксовані у 2014 р.), що призвело до зростання останньої. І, по-третє, чи не найбільше постраждали релігійні громади Духовного управління мусульман Криму, які перебували на території Кримського півострова.

Наприкінці 2013 - на початку 2014 рр. релігійні інституції взяли активну участь у подіях Революції гідності [3; 6], виступивши духовним посередником у розв'язанні конфлікту між протестуючими та владою. Окрім іншого, їх участь у революційних подіях стала важливим етапом у розвитку міжконфесійних відносин. Щоправда, від міжконфесійного діалогу цього часу відмежувалася Українська православна церква Московського патріархату, а також, через власні богословські положення, зокрема, й адвентисти та Свідки Єгови [3, с. 49]. Зросла роль релігійних інституцій і в постреволюційний період, які активно включилися у державотворчі процеси.

Найбільша кількість релігійних організацій представлена у західному регіоні України. Так, у 2015 р. тут зосереджувалося 42,3 % релігійної мережі. У північно-центральному регіоні було представлено 33,7 %, а в південно-східному - 25,5 % релігійної мережі країни [1]. На рівні областей на сьогодні найбільше релігійних громад зосереджено у Львівській (2 982), Вінницькій (2 119), Хмельницькій (1 890), Закарпатській (1 851), Донецькій (1 809), Київській (1 794, окремо у місті Києві - 960 релігійних громад), Тернопільській (1 755), а найменше - у Сумській (585), Миколаївській (743), Кіровоградській (755), Луганській (814) областях. Більшість релігійних організацій розміщена фактично в усіх областях України. Водночас окремі релігійні організації, за винятком православних, мають виражену територіальну приналежність. Зокрема, Мукачівська єпархія греко-католицької церкви поширена лише у Закарпатській області; Вірменська католицька церква в Україні - у Харківській та Хмельницькій областях. У межах однієї або кількох областей також представлені деякі протестантські, етно-конфесійні та нові релігійні організації [7].

Як зазначалося, у 2016 р. в Україні нараховувалося 34 385 релігійних громад. Найбільша їх кількість відносилася до християнства - 33 389, або 97,1 % від загальної релігійної мережі: православних - 18 879 одиниць, або 56,5 % від загальної кількості християнських конфесій; католицьких - 4 768 одиниць, або 14,3 % від загальної кількості християнських конфесій; протестантських - 9 742 одиниці, або 29,2 % від загальної кількості християнських конфесій (2 803 релігійні громади баптистів; 350 - євангельських християн; 2 599 - християн віри євангельської; 1 062 - адвентистів; 79 - лютеран; 128 - реформатів; 1 367 - релігійних громад організацій харизматичного типу - 1 367; 1 354 - громад інших релігійних організацій протестантів (протестантського походження) [7]. Етно-конфесійні релігійні організації в Україні нараховували 617 громад, або 1,8 % від чисельності усіх релігійних громад країни: іслам - 242 одиниці; іудаїзм - 276 одиниць; буддизм - 59 одиниць; релігійні організації караїмів - 4 одиниці; вірменські релігійні громади - 26 одиниць; інші етно-конфесійні релігійні організації - 10 релігійних громад [7]. Чисельність нових релігійних громад в Україні станом на 1 січня 2017 р. сягнула 379 одиниць, що складає 1,1 % від загальної релігійної мережі країни. Серед них: нові релігійні організації православного походження - 6 одиниць; нові релігійні організації іудейського походження - 44 одиниці; нові релігійні організації язичницького спрямування - 138 одиниць; нові релігійні організації орієнталістського походження - 84 одиниці; інші нові релігійні організації 107 громад [7].

У 2016 р. в Україні нараховувалися 31 451 священнослужитель [7] (проти 32 456 у 2013 р. [12]), частина яких іноземці. Для прикладу, станом на 1 січня 2016 р., тобто у 2015 р., в Україні діяло 764 іноземних священнослужителі, найбільша кількість яких прибула зі США, Польщі, Німеччини, Канади, Туреччини, Російської Федерації, країн Азії, Африки, Латинської Америки. Здебільшого вони забезпечували службу Римо-католицької церкви в Україні, Церкви Ісуса Христа святих останніх днів (мормони), релігійних організацій євангельських християн - баптистів [1]. Упродовж 2016 р. в Україні діяло 515 монастирів (у 2013 р. - 519, скорочення за 2014-2016 р. - на 4 одиниці), 72 братства (у 2013 р. - 83, скорочення за 2014-2016 р. - на 11 одиниць), 365 місій (у 2013 р. - 369, скорочення за 2014-2016 р. - на 4 одиниці), 202 духовні навчальні заклади (у 2013 р. - 206, скорочення за 2014-2016 р. - на 4 одиниці) [7; 12]. Для задоволення власних потреб у 2016 р. релігійні організації в Україні мали 509 періодичних видань (у 2013 р. їх нараховувалося 380 [12]), із яких 336 - друковані, 23 - аудіовізуальні та 150 електронні [7].

В останні роки релігійні структури почали виступати у ролі важливої соціальної інституції, рівень довіри до якої українців суттєво зріс. Відповідно до опитування громадської думки, проведеного наприкінці 2015 р. Київським міжнародним інститутом соціології, найвищий рівень довіри серед українців спостерігався до церкви - 58,8 % опитаних (недовіру церкві висловили лише 18,4 % респондентів). Водночас статистичні відомості засвідчують, що церкві більше довіряють особи, яким 50 і більше років (68,5 % проти 51 % віком від 18 до 49 років). Для порівняння: рівень довіри громадян України до владних інституцій наприкінці 2015 р. був відносно невисоким. Відповідно до вказаного опитування, Президенту України довіряли 16,8 %, Уряду - 8,7 %, Верховній Раді України - 6,2 % опитаних [16]. Високий рівень довіри громадян України до церкви спостерігався і в наступні роки [15].

Отже, у 2014 р. через анексію Криму та окупацію частин Донецької і Луганської областей релігійна мережа України значно скоротилася, хоча уже впродовж 2015-2016 рр. її зростання відновилося. Релігійні інституції як духовний посередник у розв'язанні конфлікту взяли участь у подіях Революції гідності та відіграють важливу роль у державотворчих процесах. Провідними конфесіями в Україні залишаються християнські, серед яких православні, католицькі й протестантські, однак їх організаційна структура, як і деяких інших релігійних громад, за період 2014-2016 рр. зазнала певних зміни. Більше за всіх зменшилася кількість релігійних громад Духовного управління мусульман Криму. Нині релігійні інституції перетворилися на важливий соціальний інститут, якому чи не найбільше довіряють українці. Водночас зазначимо, що окреслена тема має перспективи подальших досліджень (динаміка кількісних змін релігійних громад), зокрема, після оприлюднення Департаментом у справах релігій та національностей Міністерства культури України статистичних відомостей про мережу церков і релігійних організацій в Україні за 2017 р.

релігійний духовний посередник конфлікт

Джерела та література

1. Владиченко Л. Релігійна мережа України : аналіз динаміки станом на початок 2016 року // Релігійно-інформаційна служба України.

2. Горкуша О., Филипович Л. Революція Гідності як об'єднуючий чинник українських конфесій і специфічний вияв екуменізму // Україна - Ватикан : християнство в контексті його включення в різноманітні сфери суспільного буття. Наук. зб. / За ред. Л. Филипович, П. Яроцького. Київ : УАР, 2015. С. 43-51.

3. Гриневич В. Майдан і Церква : досвід духовної взаємодії // Україна модерна.

4. Історія релігії в Україні. Т. 10 : Релігія і Церква років незалежності України / За ред. А. Колодного. Дрогобич : Коло, 2003. 616 с.

5. Майдан і Церква. Хроніка подій та експертна оцінка / Ред. і упор. Л.О. Филипович, О.В. Горкуша. Київ : Самміт-Книга, 2014. 656 с.

6. Наказ Міністерства культури України від 29.03.2017 р. №260 «Про річну статистичну звітність з питань державно-конфесійних відносин в Україні за 2016 рік

7. Палінчак М.М., Лешанич М.М. Мережа релігійних організацій в Україні : стан та перспективи розвитку // Актуальні проблеми політики. 2015. Вип. 55. С. 205-214.

8. Релігійна ситуація в Україні : підсумки десятиліття, тенденції і проблеми // Релігія і влада в Україні : проблеми взаємовідносин. Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу на тему : «Державно-конфесійні відносини в Україні, їх особливості і тенденції розвитку», (8 лютого 2011 р.). Київ, 2011. С. 3-62.

9. Дані Державного департаменту у справах національностей та релігій. Форма 1. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2014 р. // Релігійно-інформаційна служба України.

10. Релігійні організації в Україні (станом на 1 січня 2015 р.). Дані Державного департаменту у справах національностей та релігій. Форма 1. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2015 р. // Релігійно-інформаційна служба України.

11. Релігійні організації в Україні (станом на 1 січня 2016 р.). Дані Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України. Форма 1. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 01.01.2016 р. // Релігійно-інформаційна служба України.

12. Церква залишається лідером суспільної довіри українців - опитування // Інститут релігійної свободи.

13. Чернушко І. Пріоритетні напрями державно-конфесійних відносин в Україні у постреволюційний період // Релігія та Соціум. 2014. №1-2. С. 277-282.

14. Чубарко В.В. Роль церкви в подіях Майдану : на матеріалах інтерв'ю // Грані. 2015. Т. 18, №5. С. 6-11. Ирина Мякинченко

References

15. Ghorkusha O., Fylypovych L. Revoljucija Ghidnosti jak ob'jednujuchyj chynnyk ukrajinsjkykh konfesij i specyfichnyj vyjav ekumenizmu // Ukrajina - Vatykan : khrystyjanstvo v konteksti jogho vkljuchennja v riznomanitni sfery suspiljnogho buttja. Nauk. zb. / Za red. L. Fylypovych, P. Jarocjkogho. Kyjiv : UAR, 2015. S. 43-51.

16. Ghrynevych V. Majdan i Cerkva : dosvid dukhovnoji vzajemodiji // Ukrajina moderna.

17. Istorija relighiji v Ukrajini. T. 10 : Relighija i Cerkva rokiv nezalezhnosti Ukrajiny / Za red. A. Kolodnogho. Droghobych : Kolo, 2003. 616 s.

18. Majdan i Cerkva. Khronika podij ta ekspertna ocinka / Red. i upor. L.O. Fylypovych, O.V. Ghorkusha. Kyjiv : Sammit-Knygha, 2014. 656 s.

19. Nakaz Ministerstva kuljtury Ukrajiny vid 29.03.2017 r. №260 «Pro richnu statystychnu zvitnistj z pytanj derzhavno-konfesijnykh vidnosyn v Ukrajini za 2016 rik (relighijni orghanizaciji) // Ministerstvo kuljtury Ukrajiny.

20. Palinchak M.M., Leshanych M.M. Merezha relighijnykh orghanizacij v Ukrajini : stan ta perspektyvy rozvytku // Aktualjni problemy polityky. 2015. Vyp. 55. S. 205-214.

21. Relighijna sytuacija v Ukrajini : pidsumky desjatylittja, tendenciji i problemy // Relighija i vlada v Ukrajini : problemy vzajemovidnosyn. Informacijno-analitychni materialy do Krughlogho stolu na temu : «Derzhavno-konfesijni vidnosyny v Ukrajini, jikh osoblyvosti i tendenciji rozvytku», (8 ljutogho 2011 r.). Kyjiv, 2011. S. 3-62.

22. Relighijni orghanizaciji v Ukrajini (stanom na 1 sichnja 2012 r.). Dani Derzhavnogho departamentu u spravakh nacionaljnostej ta relighij (formy 1 i 2). Forma 1. Zvit pro merezhu cerkov i relighijnykh orghanizacij v Ukrajini stanom na 01.01.2012 r. // Relighijno-informacijna sluzhba Ukrajiny.

23. Relighijni orghanizaciji v Ukrajini (stanom na 1 sichnja 2013 r.). Dani Derzhavnogho departamentu u spravakh nacionaljnostej ta relighij (formy 1 i 2). Forma 1. Zvit pro merezhu cerkov i relighijnykh orghanizacij v Ukrajini stanom na 01.01.2013 r. // Relighijno-informacijna sluzhba Ukrajiny.

24. Relighijni orghanizaciji v Ukrajini (stanom na 1 sichnja 2014 r.). Dani Derzhavnogho departamentu u spravakh nacionaljnostej ta relighij. Forma 1. Zvit pro merezhu cerkov i relighijnykh orghanizacij v Ukrajini stanom na 01.01.2014 r. // Relighijno-informacijna sluzhba Ukrajiny.

25. Relighijni orghanizaciji v Ukrajini (stanom na 1 sichnja 2015 r.). Dani Derzhavnogho departamentu u spravakh nacionaljnostej ta relighij. Forma 1. Zvit pro merezhu cerkov i relighijnykh orghanizacij v Ukrajini stanom na 01.01.2015 r. // Relighijno-informacijna sluzhba Ukrajiny.

26. Relighijni orghanizaciji v Ukrajini (stanom na 1 sichnja 2016 r.). Dani Departamentu u spravakh relighij ta nacionaljnostej Ministerstva kuljtury Ukrajiny. Forma 1. Zvit pro merezhu cerkov i relighijnykh orghanizacij v Ukrajini stanom na 01.01.2016 r. // Relighijno-informacijna sluzhba Ukrajiny.

27. Cerkva zalyshajetjsja liderom suspiljnoji doviry ukrajinciv - opytuvannja // Instytut relighijnoji svobody.

28. Chernushko I. Priorytetni naprjamy derzhavno-konfesijnykh vidnosyn v Ukrajini u postrevoljucijnyj period // Relighija ta Socium. 2014. №1-2. S. 277-282.

29. Chubarko V.V. Rolj cerkvy v podijakh Majdanu : na materialakh interv'ju // Ghrani. 2015. T. 18, № 5. S. 6-11.

Размещено на Allbest.ru