Господарська етика протестантизму: філософсько-релігієзнавчий аналіз вихідних ідей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Господарська етика протестантизму: філософсько-релігієзнавчий аналіз вихідних ідей

Т.І. Кадарія

Анотація

протестантизм праця духовний мирський

У статті автор прагне здійснити аналіз господарської етики протестантизму, дати об'єктивну оцінку і визначити роль цього напрямку у сучасному розвиток економіки країн Західної Європи. Протестантизм розглядається як течія християнства, але його розуміння людини, що виражається у концепції благодаті, спасіння і покликання значно відрізняється від традиційного. Стверджується, що оскільки спасіння не залежить від людини, а покладається цілком на Божу волю, то ніякі аскетичні подвиги, ніякі заслуги перед Церквою або обряди не мають значення, а отже і саме чернецтво не потрібне. Відкидається сама концепція поділу праці на «священну (духовну)» і «мирську». Це сприяє розквіту ідеї про те, що кожна робота священна і те, що є простою щоденною працею, насправді, перетворюється в засіб для прославлення і вираження своєї любові (через служіння) до ближнього. А основними ознаками того, що душа буде спасенна є сила віри, продуктивність праці та успіх. Автор статті також звертає увагу на те, що протестанти не відкидають поняття «аскези», а вводять її в повсякденне життя. Найбільше шануються ощадливість, охайність, сумлінність і працелюбність. Проте підкреслюється засудження перетворення праці на об'єкт поклоніння; в усьому потрібно дотримуватися міри.

Ключові слова: господарська етика протестантизму, спасіння, покликання, «духовна» і «мирська» праця, «мирська аскеза», Божа воля.

Аннотация

Кадария Т.И. Хозяйственная этика протестантизма: философско- религиоведческий анализ исходных идей. В статье автор стремится осуществить анализ хозяйственной этики протестантизма, определить ее роль и дать объективную оценку этого течения в современном развитии экономики стран Западной Европы. Утверждается, что поскольку спасение не зависит от человека, а целиком возлагается на Божественную волю, то никакие аскетические подвиги, никакие заслуги перед Церковью или обряды не имеют значения, а значит и само монашество, как часть христианской культуры, не нужно. Отбрасывается сама концепция разделения труда на «духовный» и «мирской». Это содействует развитию идеи о том, что каждая работа священна и то, что является будничным трудом, на самом деле превращается в средство для прославления и выражения своей любви к ближнему. А основными показателями того, что душа будет спасена, является сила веры, продуктивность труда и успех. Автор статьи также обращает внимание на то, что протестанты не отбрасывают понятие «аскезы», а вводят его в ежедневную жизнь. Самыми почитаемыми качествами являются бережливость, опрятность, честность и трудолюбие. Но подчеркивается осуждение превращения труда в объект поклонения; во всем нужно знать меру.

Ключевые слова: хозяйственная этика протестантизма, спасение, призвание, «духовный» и «мирской» труд, «мирская аскеза», Божья воля.

Summary

Kadariya T.I. The economic ethics of Protestantism: philosophical and religious analyses of basic ideas. The author aims to carry out the analysis of economic ethics ofprotestantism, define a role and give the objective estimation of this flow in modern development of economy of countries in Western Europe in this article. Protestantism is examined as a flow of Christianity, but its understanding o f humanity, conceptions of divine grace, salvation and mission, substantially differs from the traditi onal ones. Salvation is viewed as dependent not on a human will but only on Divine will, and in this case neither ascetic feats nor merits for the Church nor ceremonies matter. Then it follows that monkhood as part of Christian culture is not needed. Conception of labor division on so called spiritual and mundane is cast aside. It promotes the idea that every work is sacred and everyday work transforms into a mean of glorification and expression of love to a neighbor. The force offaith, labor productivity, and success are the main factors of soul salvation.

The article also highlights the fact that protestants do not cast aside a concept of asceticism but that they bring it to their daily life. It sees thrift, tidiness, honesty, and diligence as the most honored qualities . Nevertheless, it also expresses some disapproval of worshiping labor, while measure and poise are considered to be necessary in everything.

Keywords: protestant economic ethics, salvation, mission, spiritual and mundane labor, mundane asceticism, Divine will.

Постановка проблеми. Релігійні ідеї Реформації змінили історію Європи, поклавши початок новим поглядам. Прослідкувавши розвиток деяких ідей, що зародилися в цей час і розглянувши їх вплив на західну культуру, можна сказати, що Реформація надала історії творчий імпульс, що здійснив великий вплив на формування нашого світу [1].

Протестантизм зародився в той час, коли вже капіталізм був на початковій стадії формування. Традиційне християнство зародилося зовсім в інших соціально-економічних умовах, тому капіталізм був для нього чимось новим, з чим воно боролося. Для протестантизму ж капіталізм був природною сферою, і не обтяжений традиціями, він прийняв його.

Слід відзначити, що конкретна господарська етика досить складне явище і обумовлена багатьма факторами. Не існує господарської етики, яка б визначалася лише географічними та історичними особливостями. Цілком очевидно, що одним з основних детермінантів є релігія та релігійне відношення людини до світу і Бога. Саме з цього випливає різниця між поглядами на завдання земного життя і ролі праці у спасінні душі, оцінка земних благ і багатства.

М. Вебер підкреслює, що принципову і систематичну незаперечну єдність професійної етики і релігійної впевненості в спасінні створив в усьому світі лише протестантизм. Лише в протестантській господарській етиці світ, в його недосконалості, має особливе релігійне значення як суб'єкт виконання обов'язку шляхом раціональної діяльності у відповідності з волею Бога. Людина, що належить до тварного світу і несе в собі його недосконалість, в протестантизмі через свою діяльність стає знаряддям Божим, що виконує в миру його волю, його покликання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На значення протестантської трудової етики для економічного розвитку Європи вперше звернув увагу соціолог М. Вебер, який як і С. М. Булгаков відмітив важливість релігійного фактору, що формує ціннісно-мотиваційне відношення до праці, багатства і накопичення. На сучасному етапі дослідження означених вище проблем активно слід відзначити насамперед напрацювання Н.М. Зарубіної, Т.Б. Коваль, М.І. Лапицького, К.В. Феніна та ін.

Мета статті - розкрити сутність і специфіку господарської етики протестантизму. Проаналізувати значення праці у протестантській традиції, а також її вплив на сучасний соціокультурний розвиток.

Виклад основного матеріалу. Для того, щоб краще зрозуміти протестантську позицію по відношенню до праці, необхідно розглянути ті аспекти християнства, проти яких воно виступає.

Протягом століть праця традиційно розділялася на дві категорії: «духовну» і «мирську». Духовну працю виконували представники духовенства, а решта професій позначалися як мирські. Подібний розподіл праці на категорії духовної і мирської стало провідною рисою ще середньовічного католицизму.

Цю духовно-мирську роздвоєність протестанти відкинули в першу чергу, коли напрацювали свою концепцію господарської етики, адже оскільки спасіння не залежить від людини, а покладається цілком на Божу волю, то ніякі аскетичні подвиги, ніякі добрі справи і заслуги перед Церквою або обряди не мають значення. Чернець, чи мирянин - всі в рівному положенні. Тому чернецтво не потрібно. Спасіння - питання неосяжної волі Всевишнього. Але воно точно не відбудеться, якщо людина не вірить в те, що вже врятована. Це і є основна ідея М. Лютера - «Спасіння однією вірою» [5].

Мартін Лютер був тим, хто категорично відкидав уявлення про те, що духовенство і ченці виконують роботу, яка є духовною і священною більшою мірою, ніж робота домогосподарки чи чоботаря. Вільям Тіндал заявив, що якщо поглянути ззовні, «то помітна різниця між миттям посуду і проповідуванням Слова Божого; але відносно благочестивості - то різниці не існує взагалі».

Перш за все, протестантське сприйняття наділяє кожну справу його істинною цінністю і пов'язує кожну професію з християнським духовним життям. Воно робить будь-яке ремесло значимим, перетворюючи його в засіб для прославлення Бога і вираження своєї любові (через служіння) до ближнього.

Ще одним переконанням протестантів, на додаток до проголошеної святості будь-якого ремесла, було те, що Бог кожного закликає до власної професії. Ціллю протестантів є служіння Богові не просто в своїй праці, а через працю. Джон Коттон відмітив, що християнин, який дійсно щиро вірить, живе своїм покликанням. Не лише духовне, але і громадське у цьому житті, а також все життя відбувається по вірі в Сина Божого, адже Він не відокремлював життя від сили своєї віри. Християнину слід чітко усвідомлювати не лише те, що є його професією, але і те, чим він сам є в цій професії. Християнину не достатньо мати професію, він повинен потурбуватися про те, щоб ця професія стала християнською.

У кожного християнина, на думку протестантів, є своє покликання. І слідувати йому, означає слухати Бога. Важливий аспект такої позиції полягає в тому, що при цьому робота стає дією, яка відповідна Божій волі.

В своєму класичному «Трактаті про покликання, або призначення людини» Вільям Перкінс писав: «Покликання або призначення є певним типом життя, встановленим і направленим для людини Богом, для її загального блага... Кожна людина, не залежно від освіти, положення, статі і майнового стану повинна мати особисте і особливе покликання для втілення в життя» [6].

Доктрина про покликання найбільш помітна в американському пуританстві. Коттон Матер стверджував: «Кожен християнин зазвичай повинен мати покликання - це означає, що повинен існувати певний рід занять, якому християнин повинен віддавати більшу частину свого часу, щоб таким чином він міг прославляти Бога».

Один із результатів протестантського розуміння покликання полягає в тому, що працюючий стає служителем Бога. У випадку, коли людина правильно визначає своє покликання, вона отримує від Бога все необхідне для здійснення своєї праці: «Коли Бог покликав мене на посаду, Він дав мені для цього і таланти».

Протестанти вірять і в вірність покликанню. Покликання не можна ні відкидати, ні перетворювати його на об'єкт поклоніння.

Якщо людина займається працею, яка не відноситься до її покликання, то вона більше байдикує, ніж виконує свою місію. Цим протестанти заохочують спеціалізацію праці, професіоналізм. Лише в реформованому християнстві проводиться розрізнення між поняттями «професія» і «покликання». Покликання - це свідчення самопожертви людини в ім'я Бога.

Слід також зазначити, що ще однією специфічною рисою протестантського погляду на працю стала необхідність почуття міри в роботі. В теорії протестанти намагалися зберегти баланс між крайнім проявом ледарства, з одного боку, і рабської залежності від праці, з іншого. Але на практиці вони все ж схилялися в бік надмірної роботи.

Наступною відмінною рисою протестантизму є введення аскези в звичайне життя («мирська аскеза») [2]. Основою протестантської методики спасіння є аскеза, що базується на визнанні недосконалості й гріховності світу та його рішучому запереченні. Відкидання гріховного світу цілком природно передбачає відмову від його благ, свідоме обмеження своїх потреб, опанування емоціями і підкорення всього способу життя ідеї служіння Богу.

При відмові від мирських благ і принципів мирського існування взагалі, ідеалом аскета-християнина стає систематизована діяльність, направлена на подолання мирських бажань, що заважають зосередитися на служінні Богу. М. Вебер підкреслює, що така аскеза, яку можна назвати потойбічною, веде до «повного заперечення світу, до розриву соціальних і духовних зв'язків родини, відмови від майна, від політичних, економічних, художніх, еротичних, взагалі від всіх тварних інтересів» [7].

В якості прикладу потойбічної аскези можна розглядати християнське чернецтво, яке відходить від мирських справ, але не відмовляється від діяльності як такої. В рамках цієї форми аскези фізична праця, наприклад, у християнських ченців, набуває, за словами М. Вебера «гігієнічну» цінність [7], стає прийнятим релігією засобом відкидання мирських бажань. М. Вебер підкреслює, що західні аскети-ченці стояли на службі у церкви, виконуючи в її інтересах практичну роботу - чи то безпосереднє виготовлення матеріальних благ або охоронна, інквізиторська, чи політичну діяльність.

Проте важливо, що вищий сенс в даному випадку мала не діяльність сама по собі, а духовні цілі.

Унікальність та історична значимість протестантизму полягає в тому, що в процесі Реформації відбулася трансформація потойбічної аскези в мирську, в якій діяльність в миру розглядається як «обов'язок», що покладено на віруючого. При всій його недосконалості, світ є єдиним об'єктом діяльності, яка спрямована на прославлення Бога, тієї особливою діяльності, яка дає аскету можливість досягнути тих якостей, яких він прагне, а вони, в свою чергу, служать вираженням милості божої, в силу якої аскет набуває здатності до такої діяльності [7].

Протестант являє собою, якщо проводити аналогію з православ'ям і католицизмом, втіленням «ченця в миру». Оскільки протестантизм відрізняється різноманітністю і динамічністю богословської думки, із всіх трьох християнських віровчень найбільшою мірою зосереджений на мирській аскезі. Відкидаючи чернецтво, він не відкидає, разом з тим, аскетичне самообмеження, яке привело до повернення на новому щаблі історії до Старозавітних ідей.

Постійне, щоденне утримання від надмірностей, терплячість, працелюбність - ось основні характеристики протестанта. Все це сприяє накопиченню матеріальних благ і багатств, відношення до яких полягає не в тому, щоб забезпечити собі безбідне життя сповнене утіхами, а подальший розвиток і удосконалення трудової діяльності [3], ведення комерційної діяльності не лише заради збільшення власного споживання, а в якості доброчинного виду діяльності. При цьому М. Вебер особливо підкреслював аскетизм підприємців-протестантів, для більшості із яких не характерна показна розкіш та насолода владою, і які розглядають багатство лише як свідчення добре виконаного обов'язку перед Богом. Хоча практично всі протестантські напрями визнають спасіння як божий дар, який не може бути нічим заслужений, більшість протестантських підприємців розглядали діловий успіх як підтвердження наявності цього дару. Але з богословської точки зору така позиція є досить спірною.

Але в житті не можуть всі мати багатство або достатню кількість засобів для існування. Звідси виникає напруженість в суспільстві через нерівність. Протестантизм пропонує своє рішення даної проблеми через концепцію визначеності наперед. Суть полягає в тому, що не всі люди можуть бути спасенними, жити в Божій благодаті, а лише частина, обрана Богом для спасіння. Але знати людині, чи вона обрана чи ні не дано. Тому єдиним способом, що веде до спасіння - це віра і постійна трудова діяльність та її кінцевий результат. Якщо навіть успіх у праці не приходить і людина терпить поразку, то вона все рівно повинна працювати на благо Бога в рамках своєї професії, знаходячись на певній сходинці, що приготована їй вищою силою. Тут знову підкреслюється, що немає неугодних професій для Бога, а всі вони рівні перед ним.

Висновки. Поява протестантизму стала переломним моментом у всій європейській культурі. Підвищений інтерес протестантизму до внутрішнього, особистого світу людини пояснює його величезний вплив на європейську історико-культурну традицію.

Найважливішою особливістю протестантської релігійної етики Макс Вебер вважав абстрактний характер її цінностей і норм. Існують різні поняття, зокрема блага, добра, праведного образу життя, яким протиставляються уявлення про гріх, зло. Загальне підкорення віруючих, що рівні у своїх етичних якостях, трансцендентному Богу і абстрактним етичним нормам, створюють на думку М. Вебера, соціально-психологічні передумови для утвердження в суспільстві рівності людей перед законом і юридичні відносини, які позбавлені емоційної складової. Товарне господарство, а особливо капіталістичне підприємництво, так само як і політичний лад в суспільстві, засновані на формальній правовій регуляції, виходячи із безликих відносин між індивідами, що виступають в якості учасників товарообміну або юридичних осіб.

Основною базою протестантської етики праці є протестантське розуміння людини, що виражається у концепції благодаті, спасіння, покликання. Засновані на них принципи моралі значно відрізняються від звичних християнських.

Відкидаючи чернецтво, протестантизм, таким чином, позбувається поділу на ченців і мирян. Відповідно, немає протиставлення праці духовної праці мирській. Звичайна праця ставиться нарівно з молитовною.

Відповідно до протестантизму, основними ознаками того, що душа буде спасенною є сила віри, продуктивність праці та успіх [4]. Протестантська етика освятила працю і регламентувала все життя: її вимоги відносяться до виробничої і соціальної дисципліни та якості праці. Трактування професії як відповіді на Божий заклик зробило набуття спеціальності і постійне удосконалення в ній моральною необхідністю.

Слід також звернути увагу на соціальний зміст протестантської етики і на її роль у становленні капіталістичного суспільства. Кульмінацією такого підходу є дослідження Макса Вебера «Протестантська етика і дух капіталізму», в якому зроблена спроба довести, що протестантська етика була вирішальним фактором становлення капіталізму і швидкого економічного розвитку Західної Європи. І хоча такий підхід викликав чимало критики на свою адресу, все ж заперечувати значення впливу протестантської концепції господарської етики на сучасний світ неможливо.

Список використаної літератури

1. Вебер Макс. Избранное. Образ общества.: Пер. с нем. / Макс Вебер. - М.: Юрист, 1994. - 704 с.

2. Вебер Макс. Избранные произведения.: Пер. с нем. / Макс Вебер. - М.: Прогресс, 1990. - 808 с.

3. Зарубина Н.Н. Социально-культурные основы хозяйства и предпринимательства / Н.Н. Зарубина. - М.: Магистр, 1998. - 360 с.

4. Коваль Т.Б. Богатство и бедность в контексте религиозной этики / Т.Б. Коваль // Истоки: социокультурная среда экономической деятельности и экономического познания / Отв. ред.: Я.И. Кузьминов. - М.: Издательский дом НИУ ВШЭ, 2011. - С. 9-54.

5. Лютер М. Избранные произведения / Мартин Лютер; [Сост.-ред. А.П. Андрюшкин; Предисл. архиепископа Михаила (Мудьюгина); Коммент. К.С. Комарова и др.]. - СПб.: Андреев и согласие, 1994. - 427 с.

6. Пеггинс Рей. Кальвинистский пофессионализм / Рей Пеггинс // Евангелическо-Реформатская Церковь «Путь, Истина и Жизнь» Санкт-Петербург, 2008. [Электронный ресурс]. URL: http://www.refspb.ru/-2008.

7. Работы М. Вебера по социологии религии и идеологии. - М.: ИНИОН РАН, 1985. - 234 с.

Размещено на Allbest.ru