Церковна біографістика в працях Миколи Чубатого

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Церковна біографістика в працях миколи чубатого

Григорук Н.А., кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії та релігієзнавства

Україна, Тернопіль

Анотація

Досліджено церковну біографістику крізь низку праць Миколи Чубатого. Метою статті є на основі комплексного і об'єктивного аналізу висвітлити основні праці Миколи Чубатого щодо питань історії церковної біографістики. З'ясовується, внесок вченого у процес відновлення просопографічних досліджень. У підсумку автор робить висновок, що М. Чубатий мав надзвичайно багату творчу спадщину, присвячену історії церкви в різних аспектах, зокрема у церковній біографістиці. Їй він присвятив чималу уваги впродовж довгого і дуже плідного життя. Варто зауважити, що переосмислення праць М. Чубатого з історії церковної біографістики сьогодні має свої проблемно-теоретичні та на- уковознавчі завдання. Дослідження ґрунтується на використанні комплексу загальнонаукових, структурно-функціональних та історичних методів.

Ключові слова: церква, М. Чубатий, праця, постать, історія.

CHURCH BIOGRAPHY IN THE WORKS OF MYKOLA CHUBATY

Hryhoruk N. A., Ph.D., associate professor of world history and religious studies, Ternopil National Pedagogical University Volodymyr Hnatyuk (Ukraine, Ternopil)

Church biography has been studied through a number of works by Mykola Chubaty. The aim of the article is to cover the main works of Mykola Chubaty on the history of church biography on the basis of a comprehensive and objective analysis. It turns out that the scientist's contribution to the process of resumption of prosopographic research. As a result, the author concludes that M. Chubaty had an extremely rich creative heritage dedicated to the history of the church in various aspects, including church biography. He paid a lot of attention to it during his long and very fruitful life. It is worth noting that the rethinking of the works of M. Chubaty on the history of church biography today has its own problem-theoretical and scientific tasks. The study is based on the use of a set of general scientific, structural-functional and historical methods.

Keywords: church, M. Chubaty, work, figure, history.

Сучасний стан релігійного життя, гострота міжконфесійної ситуації вимагають ретельного вивчення ролі церкви в житті народу. Без врахування уроків минулого важко вирішувати релігійні проблеми і сьогодні, й завтра, а отже, і питання національно-духовного відродження.

Проблема історії церкви завжди викликала підвищений інтерес, проте в українській історіографії історія церкви представлена здебільшого вузько спеціальними працями.

Історії церкви професор М. Чубатий присвятив найбільше уваги і в цій ділянці науки залишив найпомітніший слід. Серед його численних праць з історії церкви, особливе місце займає галузь наукової біографістики, зокрема, постаті А. Шептицького, И. Сліпого та ін. Насамперед, слід згадати роботи: “Митрополит задивлений у століття минулого та майбутнього України” [7], “Митрополит Андрей та його ідея католицької України” [5], “Митрополит Андрей та православний світ” [6] та англомовну “Metropolitan Joseph Slipy (In the Fifth anniversary of His Arrest, 1945-1950)” (“Митрополит Иосип Сліпий (В п'яту річницю його арешту, 1945-1950)”) [11].

У 1940 р. з нагоди 75-річчя А. Шептиць- кого М. Чубатий виступив з доповіддю “Митрополит задивлений у століття минулого та майбутнього України”, яку видав окремою брошурою [7]. Історик виголосив її для американських українців, охарактеризувавши визначну постать митрополита А. Шептицького та його невмирущі ідеї. Професор М. Чубатий писав, що через ювілейні святкування з нагоди 75-річчя митрополита А. Шептицького, які відзначає українсько-американська спільнота, всі відчуваємо серед піднесеного настрою неначе подих історії. Всі свідомі, що це є особливе свято на честь найвищого церковного діяча, який ще за життя увійшов в історію українського народу поруч з такими видатними культурними та державними діячами, як Ярослав Мудрий, Володимир^ Мономах, Іван Мазепа, митрополит Іларіон, Иосиф Рут- ський, Маркіян Шашкевич й Тарас Шевченко. Таку високу оцінку дав історик ювіляру [7, с. 1]. М. Чубатий в невеличкій брошурі висвітлив ідеї А. Шептицького, який поставив собі ціль вивести Україну зі стану провінціональ- ного животіння на широкі шляхи всесвітнього значення, вказати доцільність існування українців як окремої нації на сході Європи. Адже призначення України - нести західну, католицьку цивілізацію на схід Європи. “Україна - по думці Митрополита Андрея - ту місію все сповняла, починаючи від світлих Київських часів упродовж цілої нашої історії”, - відзначав М. Чубатий [7, с. 2].

Також, окремою розвідкою вийшла його доповідь, яку він виголосив на святі в честь митрополита А. Шептицького 14 грудня 1952 р. на тему: “Митрополит Андрей та його ідея католицької України” [9]. Значну увагу у вступі учений приділив життєвому шляху

А. Шептицького і показав, що митрополит “був справді гарячим українським патріотом та постійно ставав речником українського народу в його критичних хвилинах” [9, с. 8-9]. Даючи оцінку широкій й багатогранній діяльності митрополита, М. Чубатий розкрив його провідну ідею: відродити по всій Україні духовно здорову українську церкву, яка б спиралася на традиції християнства, зокрема, старого християнського Києва з часів Володимира та Ярослава Мудрого [9, с. 9]. Ця головна життєва ідея А. Шептицького регулювала всі інші кроки його плідного життя. М. Чубатий зазначав, що митрополит любив українську старовину, українське мистецтво, тому хотів з допомогою цих студій відтворити правдиву християнську давню історію України та на ній виховувати молоде покоління українців, виховувати насамперед духовно [9, с. 13].

У “Логосі” (1955 р.) теж з'явилася стаття про А. Шептицького “Митрополит Андрей та православний світ” [6, с. 123-136]. Це була доповідь, яку професор М. Чубатий виголосив на сесії Канадського НТШ в Торонто 5 грудня 1954 р., як дослідження життя і діяльності А. Шептицького. Стаття М. Чубатого є надзвичайно цікавою і цінною, оскільки відомості, які він подає про митрополита Андрея, є інформацією “з першоджерела”, оскільки учений знав його близько і мав нагоду зблизька спостерігати за його діяльністю. Червоною ниткою статті, як і попередніх брошур, є думка автора, що “головною життєвою ідеєю Великого Митрополита Андрея було об`єднання Церков, засипання того провалля, що постало 900 літ тому назад 1054 року поміж Сходом і Заходом, поміж католицьким та православним світом” [6, с. 123]. Історик показав підхід А. Шептицького до об'єднання церков та його широке, відкрите серце для всіх православних [6, с. 125].

Окремі аспекти діяльності митрополита А. Шептицького М. Чубатий висвітлив у статті “Звернення до отця Майєра”, що надрукована в журналі “Діяконія” (1968 р.) [10].

Заслуговує на увагу також стаття історика “Metropolitan Joseph Slipy” (“Митрополит Йосип Сліпий”), що опублікована в англомовному “Українському квартальнику” (1950 р.) [11]. Вона присвячена п`ятиліттю арешту визначного церковного лідера. Автор статті скористався привілейованим правом тому, що він роками був другом митрополита та його близьким співробітником, й прагнув показати роль Й. Сліпого у становленні української католицької церкви. М. Чубатий охарактеризував митрополита в образі класичного мученика і першої жертви радянського насилля над католицькою церквою [11, с. 146-149].

З інших праць, що відносяться до історії церкви, потрібно згадати статтю М. Чубатого “Князь Константин Острозький та його роля в історії України” [4], яка була надрукована в “Америці” у 1958 р. з нагоди 350-річчя смерті князя. У цій статті професор М. Чубатий подав широку картину діяльності князя Константина Острозького, який був, на думку історика, “немов дві епохи тисячолітньої історії українського народу - кінець старої традиції Київської Руси-України та початок нової епохи, шукання синтезу національної духовности українського народу та його призначення на сході Європи в нових часах” [4, с. 143]. Розглядаючи історичні обставини, М. Чубатий зробив висновок, що князь Острозький пішов проти традицій старого Києва і навіть проти антимосковської традиції свого роду та своєю боротьбою проти Берестецької унії підштовхнув українську націю на шлях духовного хаосу, що завів Україну під крила Москви та ще й досі не дає українській нації сили відшукати свою правдиву національну душу та свою роль на сході Європи [4, с. 143].

Як відомо, князь Острозький був спочатку прихильником об`єднання української церкви з Римом і в тому напрямі він вів переговори, але згодом став її найбільшим противником. На нашу думку, можна погодитися з М. Чубатим, який, пишучи про життя К. Острозького, вказував на те, що той мав підстави в справі церковної унії бути обережним тому, що його попередня публічна діяльність принесла йому на старість повне розчарування через його легковажний підхід до політичних справ українського народу. Князь Острозький, довіряючи королеві та польським партнерам, сподівався, що українські землі розвинуться в третю складову частину Речі Посполитої, як Князівство Руське. Але цього не сталося внаслідок упадку української нації. Церковну Берестейську унію він ототожнював з політичною Люблінською унією і “тому хотів, щоб той акт був доконаний на національному соборі, при ясно, чітко й твердо забезпечених гарантіях старих прав Української Церкви”, - писав історик [4, с. 154].

І далі М. Чубатий доводить помилковість поглядів князя щодо Берестейської унії. Адже була основна різниця між Уніями - політичною Люблінською та церковною Берестейською. Учений обґрунтував, що в одній партнером був історичний противник українського народу - Польща, в іншій - Рим, який щиро був зацікавлений не тільки у піднесенні української церкви, але навіть у можливості поширення її на Сході, отримуючи при цьому могутнього союзника - Ватикан [4, с. 154].

Іншою причиною неприхильності К. Острозького до унії було, на думку вченого, трагічне спольщення його власної родини. Цілий рід спольщився ще за життя князя: одинокий син, що залишився при православію, Олександр - помер ще за життя старого князя, а дочка по Олександрові Анна Альйоза вславилася ненавистю до віри батьків, сама перейшла на латинство, Острозьку Академію вона передала єзуїтам. Тому слушно цитує професор М. Чубатий із книжки про князя Острозького митрополита Іларіона, який каже: “Історія роду князів Острозьких - це найтрагічніша історія. Це й символічна історія - це вся історія України” [1, с. 153].

Закінчуючи цікаву та цінну статтю про князя Острозького, історик відзначав, що, коли б князь Острозький та його противники шукали і знайшли спільну мову та компроміс для об`єднання народу з Римом, то повернули б колесо історії України, створивши чітке анти- московське обличчя України в дусі традицій нації Острозьких [4, с. 154].

З нагоди ювілею коронації Данила в 1253 р. М. Чубатий написав працю “700-ліття Коронації Данила та Українське Громадянство” [8] та опублікував її в часописі “Америка” (1954 р.) Ця стаття ґрунтується на його дослідженні “Західна Україна і Рим у ХІІІ віці у своїх змаганнях до церковної унії” [2], про яку мова йшла вище. Це часописна стаття, проте в ній використовуються джерельні матеріали (Галицько- Волинський Літопис) і солідна наукова література. Ця розвідка не ввійшла в бібліографію праць М. Чубатого, яку підготували Я. Падох і Д. Штогрин, як і стаття написана в тому ж стилі “Тисяча Літ Християнства в Україні” [9] і опублікована в часописі “Америка” (1955 р.). У її першому реченні М. Чубатий спирався на основне джерело: “Повість Временних Літ”. Професор виправив помилку літописця, який у своєму літописі описує дві події: саме хрещення Ольги та дипломатичну подорож, що мала місце 957 року, а записане в Літописі хрещення Ольги справді відбулося в 955 році. У цій статті, крім характеристики історичних фактів, пов`язаних із хрещенням Ольги, професор М. Чубатий підкреслив, що ювілей хрещення Ольги - це ювілей Тисячоліття християнської України, це спільний ювілей українців католиків і православних. Він писав, що під таким кутом українцям-католикам та православним необхідно дивитися на наш спільний ювілей Тисячоліття християнської України. Це тисячолітній ювілей правдивого українського духу. Історик закликав українців, як католиків так і православних, які знаходяться за межами батьківщини, віру, мораль, християнську щоденну практику поставити на чолі визвольної боротьби. “Тільки завдяки цьому, - відзначив автор, - Україна може стати вільною та потужною нацією” [9, с. 84]. Праця й нині є актуальною, написана живим стилем, не позбавлена історичного підґрунтя.

У 1950 р. у “Свободі” М. Чубатий опублікував статтю “Кардинал Євген Тіссеран та Український Нарід” [3]. Кардинал Тіссеран визначний вчений, візантолог, член Французької академії наук, почесний доктор Прін- стонського університету в Америці зустрівся у 1950 р. під час візиту в Америку з єрархі- єю Української католицької церкви та духовенством і представником НТШ професором М. Чубатим. Він широко цікавився долею всіх українських інтелектуалів, католиків і православних.

Професор М. Чубатий писав про існування двох течій серед ватиканських кіл, а саме: одні думають про ставку на Росію, а інші - на народи і церкви православні інших народів Сходу. Далі історик довів, що виразником зростаючого значення українських католиків серед високих кіл католицької церкви стало теж живе зацікавлення кардинала Тіссерана українцями, адже йому досить часто доводилося зустрічатися з українською церквою й національною дійсністю. За останні роки кардинал Тіссеран дав багато доказів глибокої прихильності і поваги до українського народу [3, с. 248].

Кардинал Тіссеран прихильно ставився до української науки, яка була представлена НТШ. Бачучи скрутне становище українських вчених у Німеччині, завдяки сприянню кардинала Тіссерана, Ватикан призначив суму на купівлю більшого будинку в місті Сарсель під Парижем у Франції, де саме тоді “відкрито готовий приют для української науки та для тих українських вчених, що не бажають покидати Європу”, - відзначав М. Чубатий [3, с. 248]. Кардинал Тіссеран співчував Кардиналу И. Сліпому в його намаганні об`єднати Українську католицьку церкву.

На заклик И. Сліпого створити для українців Київський патріархат, М. Чубатий присвятив тій справі чимало публікацій. Вони розкидані по різних часописах та журналах, однак окремі з них заслуговують на наш детальний аналіз.

Отже, М. Чубатий мав надзвичайно багату творчу спадщину, присвячену історії церкви в різних аспектах, зокрема у церковній біогра- фістиці. Їй він присвятив чималу уваги впродовж довгого і дуже плідного життя. Варто зауважити, що переосмислення праць М. Чубатого з історії церковної біографістики сьогодні має свої проблемно-теоретичні та науко- вознавчі завдання. церковний біографістика католицький

Список використаних джерел

1. Ленцик В. Проф. доктор Микола Чубатий. Спогади про професора і виховника. Богословія. Рим, 1976. С. 155-163.

2. Чубатий М. Західна Україна і Рим у XIII віці у своїх змаганнях до церковної унії. Записки НТШ. Т. 123-124. Львів, 1917. 140 с.

3. Чубатий М. Кардинал Євген Тіссеран та Український нарід. Свобода. 1950. Ч.248.

4. Чубатий М. Князь Константин Острожський та його роля в історії України. Америка. 1958. Ч. 143-154.

5. Чубатий М. Митрополит Андрей та його ідея католицької України. Філадельфія, 1953. 16 с.

6. Чубатий М. Митрополит Андрей та православний світ. Логос. Т. 6. 1955. С. 123-126.

7. Чубатий М. Митрополит задивлений у століття минулого та майбутнього України. (З приводу

8. ювілейних торжеств 75 - ліття життя Митрополита А. Шептицького). 1940. 8 с.

9. Чубатий М. 700-ліття Коронації Данила та Українське Громадянство. Америка. 1954. Ч. 69-71.

10. Чубатий М. Тисяча Літ Християнства в Україні. Америка. 1955. Ч.84.

11. Chubaty M. A replay to Father Meijer. Diako- nia. 1968. Vol. 3. P. 351-359.

12. Chubaty M. Metropolitan Joseph Slipy (In the Fifth anniversary of His Arrest, 1945-1950). The Ukrainian Quarterly. 1950. Vol. 6. No. 2. P. 144-150.

References

13. Lency'k V. Prof. doktor My'kola Chubaty'j.

14. Spogady' pro profesora i vy'xovny'ka. Bogosloviya. Ry'm, 1976. S. 155-163.

15. Chubaty'j M. Zaxidna Ukrayina i Ry'm u XIII vici u svoyix zmagannyax do cerkovnoyi uniyi. Zapy'sky' NTSh. T. 123-124. L'viv, 1917. 140 s.

16. Chubaty'j M. Kardy'nal Yevgen Tisseran ta Ukrayins'ky'j narid. Svoboda. 1950. Ch.248.

17. Chubaty'j M. Knyaz' Konstanty'n Ostrozhs'ky'j ta jogo rolya v istoriyi Ukrayiny'. Amery'ka. 1958. Ch. 143-154.

18. Chubaty'j M. My'tropoly't Andrej ta jogo ideya katoly'cz'koyi Ukrayiny'. Filyadel'fiya, 1953. 16 s.

19. Chubaty'j M. My'tropoly't Andrej ta pravoslavny'j svit. Logos. T. 6. 1955. S. 123-126.

20. Chubaty'j M. My'tropoly't zady'vleny'j u stolittya my'nulogo ta majbutn'ogo Ukrayiny'. (Z pry'vodu yuvilejny'x torzhestv 75 - littya zhy'ttya My'tropoly'ta A. Shepty'cz'kogo). 1940. 8 s.

21. Chubaty'j M. 700-littya Koronaciyi Dany'la ta Ukrayins'ke Gromadyanstvo. Amery'ka. 1954. Ch. 69-71.

22. Chubaty'j M. Ty'syacha Lit Xry'sty'yanstva v Ukrayini. Amery'ka. 1955. Ch.84.

23. Chubaty M. A replay to Father Meijer. Diako- nia. 1968. Vol. 3. P. 351-359.

24. Chubaty M. Metropolitan Joseph Slipy (In the Fifth anniversary of His Arrest, 1945-1950). The Ukrainian Quarterly. 1950. Vol. 6. No. 2. P. 144-150.

Размещено на Allbest.ru