Історіографія церкви Адвентистів сьомого дня (1920-1939 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

ІСТОРІОГРАФІЯ ЦЕРКВИ АДВЕНТИСТІВ СЬОМОГО ДНЯ (1920-1939 РР)

Шевчук В.В.

аспірант кафедри Давньої історії

України та архівознавства

Анотація

церква адвентист сьомий день

Досліджено історіографію церкви Адвентистів сьомого дня в міжвоєнний період на Галичині та Волині. З'ясовано, що вперше історією адвентистської церкви займалися державні православні службовці з метою з'ясування політичного та теологічного напрямку нової конфесійної течії. Проаналізовано перелік внутрішньо-церковної літератури та з'ясовано основну тематику їх змісту.

Ключові слова: історіографія адвентистської церкви, міжвоєнний період, ІІ Річ Посполита.

Abstract

V. Shevchuk hostgraduate student of Ivan Franko

Lviv National University Ancient History of Ukraine and Archival Studies Department

HISTORIOGRAPHY OF THE CHURCH OF ADVISERS OF THE DAY (1920-1939)

The historiography of the Seventh-day Adventist Church in the interwar period in Galicia and Volhynia is researched. It was clarified that for the first time in the history of the Adventist Church government officials were engaged in Orthodox service in order to find out the political and theological direction of the new confessional flow. The list of internal church literature is analyzed and the main themes of their content are clarified.

Key words: historiography of the Adventist Church, interwar period, II Rzeczpospolita.

Постановка проблеми

Дослідження історії адвентистів у міжвоєнний період на Волині і Галичині з огляду на минулу їх приналежність до двох різних імперій - Російської і Австро-Угорської, в часи панування яких і виникає адвентизм на їх територіях, вимагає опису історичних джерел, які описують причини виникнення секти та аналізу її доктрин. Ця необхідність зумовлена тим, що вплив російської політики на протестантські конфесії був настільки великим, що навіть у міжвоєнний ІІ Річ Посполита продовжувала користуватися російсь- 30 кими шаблонами щодо ідентифікації статусу релігійних сект, які в минулому належали Росії. Зазначена ситуація щодо сект діяла на Галичині, територія якої належала Польщі у міжвоєнний період. Ідентифікувати особистості, які є важливими для церкви АСД та хронологічного розсортувати історичні події міжвоєнного періоду та факти пов'язані з розвитком та становленням адвентистської церкви неможливо без детального дослідження історіографії зазначеного періоду.

Виклад основного матеріалу

Історіографію з історії адвентизму в Україні, на нашу думку, слід ділити на три періоди:

I. Твори часу існування Російської і Авсро- Угорської імперії в період до Першої світової війни.

II. Праці радянських та польських істориків 6080 років ХІХ ст..

III. Сучасні історичні та релігієзнавчі дослідження.

Перші розробки по історії адвентизму в Росії припадають на початок 20-го століття і належить державним православним чиновникам, адже вони були зобов'язані дати свій політичний і теологічний аналіз новій секті з метою опрацювання методів боротьби з нею. У своїй праці такі дослідники як В. Терлецький, С. Маргарітова, В. Ясевич-Бородаєв- ська давали загальну характеристику історію появи адвентистів, описували особливості їх релігійного навчання.

Першим повним дослідженням адвентистської проблематики в Росії є праця С.Д. Бондара «Адвентизм сьомого дня», видана у 1911 році. Цей навчальний посібник для відповідних урядових структур був розробкою історії адвентистів на теренах Росії, в якому автор торкнувся питань опису зародження адвентизму в Америці, Європи, а потім і Росії. Досить систематично в книзі описується організаційна структура секти, функції посадових осіб організації та наводиться статистичний зріз за період 20 років.

Віровчення адвентистів С. Бондар описує детально з притаманною йому скрупульозністю, наводячи численні пророчі «ланцюги», віровчення та богослужебні практики. Порівнюючи працю С. Бондаря з книгами по історії АСД на початку 20-го століття, не важко зрозуміти, що автор майже дослівно переписував із них або консультувався з керівництвом АСД - І. Львовим. Взагалі праця написана загальнодоступним викладом, позбавлена критики і упередженості, незважаючи на посаду і релігійну приналежність автора С. Бондар фактично започаткував методологію вивчення цієї проблеми.

Ставлення російської влади до протестантів було представлено у працях В. Бонч-Бруєвича. У них здійснено огляд законодавства щодо баптистів і штундистів до 1904 року, а також наводяться численні приклади його застосування, факти утисків щодо «сектантів». Оскільки адвентизм на теренах Галичини, що входила у склад Австро-Угорщини на початку ХХ ст. не складав потужного релігійного руху, висвітлення його в офіційній історичній літературі було відсутнім.

ІІ. Серед історико-релігійних наукових робіт польських дослідників другої половини ХХ ст. варто зазначити Б. Турека, Б. Козірога, З. Лико, які займалися ґенезою та догматикою адвентиської течії. Наукові пошуки перших двох істориків висвітлюють досить вузьке коло церковних проблем, які не мають прямого відношення до адвентистських церков на Галичині і Волині.

Праця Захаріуша Лико «Бу1иас]а prawna kosciola adwentzstzcynego w Polsce miedzywojennej 1918-1939» («Правова ситуація адвентиської церкви в Польці у міжвоєнний період 1918-1939») більш широко описує правовий статус та міжконфесійні відносини адвентистської церкви у міжвоєнний період. Автор наводить багато архівних документів, в котрих показує проблематику стосунків церкви і державної влади, а також тривалу безуспішну боротьбу за здобуття статусу офіційної організації. Науковий доробок відкриває різноманітні сфери церковної діяльності, такі як освіта, благодійність, видавництво релігійної літератури та інше, проте його єдиний недолік в тому, що він аналізує релігійні процеси лише в центральних і керівних ланках адвентистської церкви, не зупиняючись на переферійних і віддалених від центру районів, куди, наприклад, входила поліська Волинь.

Радянська історіографія не висвітлювала діяльність адвентистів Західної України у міжвоєнний період, оскільки вони знаходилися на території ідеологічно ворожій їй Польщі. З цієї причини ми не будемо розглядати радянську історіографію адвентизму, оскільки вона не має прямого відношення до нашої теми.

ІІІ. З часу відновлення незалежності України у 1991 р. науковцями було опубліковано ряд важливих збірників документів, книг та статей про діяльність протестантських церков. У 1995 році з'явилася перша праця з історії протестантизму в Україні, автором якої була В. Любащенко. Дослідниця простежила еволюцію адвентистського віровчення, ввела в історичний обіг термінологію, що характеризують найважливіші періоди історії конфесії, визначила головні концептуальні напрямки вивчення адвентизму в Україні. У сучасній українській історіографії автор зробила спробу систематизувати весь фактичний матеріал про розвиток адвентистсь- кої конфесії в Україні від часу її появи і до кінця 90х років XX століття. І хоча інформації про розвиток адвентизму в досліджуваний нами період небагато, зроблені автором висновки є важливими.

Останнім часом вийшли праці присвячені вивченню пізніх протестантських конфесій в Україні, організовані колективом авторів Відділення: релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України (м. Київ), шоста книга якого присвячена адвентизму. У дослідженні більшість матеріалів присвячені історії церкви за період радянської доби і сьогодення. З вітчизняних релігійних дослідників особливу увагу привертає праця Миколи Жукалюка «Крізь бурі, шторми, лихоліття», де автор стисло описує діяльність адвентистської церкви у міжвоєнний період. Автор наголошує, що адвентизм на теренах Західної України має свої характерні відмінності, набуті за час існування на цій території польської влади.

Цікавою для вивчення документів міжвоєнного періода є книга польского автора Марека Вал- тера «Dzieje kosciola Adwentystow dnia siodmego na kresach wschodnich w latach 1888-1945», видана в 2015 році у Варшаві. У книзі зібрані різноманітні історичні документи і фотографії, отримані із церковних періодичних видань і архівів. Матеріал систематизований по списку існуючих в той час релігійних громад. Недолік видання в тому, що в книзі не здійснюється аналізу документів, не надаються висновки, тому книга є цікавою лише як джерельна база, а не як наукова робота. Серед зарубіжних авторів, які займаються історією адвентистської церкви, згадаємо німецького дослідника Д. Хейнца, який також збирає документи з історії адвентизму в Росії й безпосередньо в Україні. Відзначимо також працю О. Опаріна. Його перу належить багато монографій, в яких висвітлено історію громад адвентистів та життєві шляхи їх членів від початку XX і до початку XXI століть. Стисло О. Опарін торкається також опису історії нами досліджуваного періоду.

Крім того суттєву джерельну базу дослідження розвитку адвентизму у міжвоєнний період складають документи і матеріали, які в залежності від їх походження і призначення поділяються на декілька груп. До першої групи джерельних документів слід віднести архівні документи, використання яких сприяло всебічному розгляду досліджуваної проблеми - це опубліковані і неопубліковані документи державних архівів Івано-Франківської області (ДАІФО), Державного Архіву Волинської області (ДАВО), Державного Архіву Львівської області (ДАЛО), Державного Архіву Рівненської області (ДАРО) та Варшавського Архіву Актів Нових (ААЫ), основну частину яких склали: поліцейські звіти, обвинувачувальні доноси та судові вердикти.

Особливо серед архівних джерел велику цінність представляють матеріали архіву ААЫ, в яких надаються інформація офіційних державних органів влади: закони, циркуляри, звіти, огляди про релігійну ситуацію, листування між різними відомствами щодо діяльності протестантських релігійних течій в країні, доноси інформаторів про діяльність їх діячів. І хоча ці матеріали мають відбиток політичної та ідеологічної кон'юнктури часу написання, їх виклад подає дослідникові простір для аналізу.

Крім того, архівні справи є потужним джерелом різноманітного фактажу, особливо щодо персо- налій та регіонального розвитку громад. Тому основний зміст нашого дослідження написаний саме на основі архівних документів, переважна більшість яких уводиться в науковий обіг уперше.

Під постійним прискіпливим наглядом державних органів влади були видання та розповсюдження активістами різних протестантських релігійних течій друкованої продукції. Через архівні справи, на сторінках яких подано переліки книжкових друків, брошур та часописів, їх аналіз, ми маємо можливість ознайомитись зі значною частиною протестантських видань, з'ясувати їх приналежність тій чи іншій конфесії. Висновки після дослідження окремих протестантських друкованих праць - дозвіл чи заборона на їх розповсюдження, подані у відповідних справах, досить красномовно ілюструють ставлення урядовців не лише до безпосередніх предметів розгляду, а й до самих протестантів загалом. Однак, при роботі з архівними документами треба враховувати, що дані, які містяться у ряді спостережних справ, збиралися у різні роки і охоплюють різні хронологічні межі, а через те немає можливості їх систематизації з метою порівняльної характеристики. У багатьох документах присутня значна доля суб'єктивізму. Через брак обізнаності, як церковні, так і державні діячі досить часто подавали недостовірні, викривлені факти. Тому використання цих документів у ролі джерел вимагає додаткового аналізу на предмет їх об'єктивності.

До другої групи джерельних документів для дослідження проблематики міжвоєнного адвентизму на території Східної Галичини і Волині належать матеріали періодичної преси як світської, так і конфесійної. Необхідність залучення періодичних видань до даного дослідження зумовлюється наявністю в них різноманітних відомостей про конкретні події церковного життя, хоча оцінки та коментарі, що висловлюються з приводу цих подій, залежать, головним чином, від характеру видання та позиції авторів публікацій.

Початок і тривалість їх видання співпадає по часу з досліджуваним періодом і містить джерельну базу про початки формування різних церковних структур, утворення громад, протокольні записи звітно - виборних з'їздів, ординації церковних діячів. Інформація про приватне життя, така як оголошення щодо продажу речей, пошуку роботи, а також некрологи надають джерелам приземленого характеру, де можна побачити пересічного громадянина.

Загалом в дисертації використано матеріали восьми світських та п'ятнадцять конфесійних періодичних видань. Сюди можна віднести офіційні ухвали уряду («Інформатор Волинського воєводства»), програмні документи протестантських організацій, які виходили друком окремими виданнями. У цій групі можна згадати і тексти двох конституцій Другої Речі Посполитої, аналізуючи які можна зробити висновок про демократичність державного устрою.

Серед усіх періодичних видань важливо сказати про щомісячник «Sluga zboru». На території Західної Україні в міжвоєнний період церква Адвентистів сьомого дня стрімко зросла кількісно, незважаючи на те, що в часи правління ІІ Речі Посполитої не користувалися усіма правами офіційно визнаних конфесій. Відповідно з появою нових громад у середовищі адвентистів виникла потреба в друкованій періодичній літературі. Такою періодикою став часопис «Sluga Zboru».

Для дослідників історії церкви адвентистів в міжвоєнний період часопис «Sluga Zboru» є унікальним джерелом історичної інформації про становлення та розвиток церкви АСД на Галичині та Волині. Часопис друкувався польською мовою і регулярно виходив кожного місяця в період з 1928 до 1939 роки. Загалом на сьогоднішній день представлено 1601 сторінок друкованого тексту «Sluga Zboru».

Крім часопису адвентисти з 1921 року друкували квартальники, такі як: «Lekcje Biblijne». «Stroz Syonu», півторамісячник «Znaki Czasu», «Glos Prawdy», «Radosna wiesc» [1, с. 238], проте до 1928 року не мали власного періодичного щомісячника, у якому б могли висвітлюватися поточні події громад та плани церковної діяльності АСД. Причиною відсутності щомісячної періодичної літератури були: слабке функціонування церковної організації та невелика мережа розташування громад. Ситуація змінюється з 1928 року після третього з'їзду польського союзу громад, на якому були утворені нові об'єднання громад та відмічений факт збільшення членів церкви [2, с. 25-26]. Перший номер «Sluga Zboru» вийшов у січні 1928 року і містив 16 сторінок [3, с. 3]. Керівник польського об'єднання Теодор Вілл у зверненні до читачів зазначив, що часопис має служити: членам церкви, керівникам відділів, зовнішній місії, молоді та приятелям та має бути цікавим, повчальним і практичним з оглядом на різні точки зору [4, с. 1].

У перші три роки часопис «Sluga Zboru» виходив 4 рази на рік, як щоквартальник, а від липня 1931 року - щомісячно [3, с. 3]. Кожен номер в залежності від кількості матеріалу нараховував від 8 до 32 сторінок. Відповідальними за випуск часопису були: редактор Teodor Will, Ferdynand Dzik, Wilhelm Chembor та Stanislaw Kwiecinski. Вказані редактори змінювали один одного з 1929 по 1931 роки [1, с. 241]. Ціна одного екземпляра часопису була 50 грош. На початок 30 років керівництво Польського союзу планувало отримати 1200 абонементів на замовлення «Sluga Zboru».

Тематична структура часопису складалася з двох частин. Перша - це рубрики, статті та тексти, присвячені винятково релігійним роздумам, духовним інструкціям, закликам, а друга частина - це інформація, що стосується щоденного життя громад, їх діяльності і звітності. В першій частині редактори розташовували рубрики, такі як: «Служба і жертва», «Родина і дім», «Виховання і молодь», «Внутрішня місія», «Суботня школа» [5, с. 5]. Рубрика «Служба і жертва» в основному присвячена навчанню лідерів громад, таких, як: диякони і пресвітери і подає важливу інформацію щодо внутрішнього устрою громад, а також ступеню конфліктності в стосунках між прихожанами. Особливо цікавою є рубрика «Суботня школа». Досліджуючи її матеріали, ми можемо оцінити рівень викладання біблійних уроків у громадах, а також зрозуміти яким чином сприймали матеріал діти і дорослі. Рубрика «Внутрішня місія» в основному спрямовувала віруючих на різноманітні місіонерські ініціативи з метою розширення їх духовного впливу на оточуючих [6, с. 1-5].

Друга тематична частина часопису з історичної точки зору є особливо цінним джерелом з огляду на інформацію, яка тут подається. Назва рубрик цього розділу таких як «Теологічна школа», «Колполтерство», «Відомості з полів», «Інформація з'їздів», «Статистика», «Сторінки історії», «Оголошення», «Некрологи», «Різне» промовисто свідчать про історичний характер цього матеріалу, який був передруком церковних протоколів, рішень звітно-виборних з'їздів, офіційних звітів та свідчень очевидців живих подій [7, с. 5]. Насамперед, особливо цінним історичним матеріалом є статистичні та фінансової звіти різноманітних церковних відділів. Вказаною звітністю адвентисти відомі у протестантському світі, а саме за їх точність та регулярність. Зокрема ми маємо у «Sluga Zboru» повний секретарський статистичний звіт про кожну громаду Польського союзу за 1931 і 1932 роки, в яких міститься інформація про кількість членів церкви, кількість хрещених по кварталах, детальний звіт про місіонерську діяльність, куди входять такі пункти як кількість розповсюджених книг, надіслані місіонерські листівки, кількість гуманітарних контактів з приятелями [8, c. 7]. Окрім статистичних звітів в часописі «Sluga Zboru» подаються звіти суботньої школи, молодіжного відділу там відділу розповсюдження літератури. Подібні статистичні звіти надають можливість з точністю встановити число громад та їх чисельність, а також географію їх локалізації.

Наступною цінною інформацією по історії церкви є рубрики «Відомості з полів» та «Інформація з'їздів». Звітно-виборні з'їзди в об'єднаннях проходили регулярно кожного року. У часописі відображалася усі прийняті рішення, подавався перелік штату духовних кадрів, як пасторів так і колполте- рів, визначалися наступні кроки по стратегічному плануванню. Такі звіти є певною базою для відновлення історії кадрової політики та аналізу планування місіонерської діяльності [9, c. 16]. «Відомості з полів» містять детальну інформацію про життя кожної громади зокрема, або окремих її прихожан в розрізі політично релігійних стосунків.

Починаючи з 1937 року в часописі з'являється також рубрика, як: «Сторінки історії». На прохання керівників польського уніону, кожна громада повинна була зібрати інформацію про зародження і розвиток адвентизму на її території та подати зібрану інформацію для друку в часописі [10, c. 6]. Рубрика «Сторінки історії» є неймовірно цікавою з точки зору відтворення минулої історії, як побудована на свідченні живих очевидців.

З 1930 року в часописі з'являється рубрика «Некролог». Його поява на шпальтах часопису пояснюється фінансовою кризою видавничого відділу, який запропонував друк некрологів за незначну оплату в сумі 50 грош. Як правило, в цій рубриці подавалася коротка інформація про особу, духовний стаж, особливості християнського життя, а також описувалися обставини церемонії похорон та пастора, який звершував цей обряд [11, с. 12]. Подібно до вище вказаного була платна рубрика «Оголошеннях», в якій друкувалася інформація щодо продажу та придбання різних речей, заяви про пошук робочих місць із зазначенням заявника та місця проживання. Все це відтворює реальні потреби та побут адвентистських родин [12, с. 16].

Часопис «Sluga Zboru» в адвентистських колах користувався авторитетом і серед інших періодичних видань був одним із найавторитетніших. У свій ювілей десятиліття в 1937 році на сторінках часопису була розміщена спеціальна стаття, присвячена цій події [3, с. 3]. У післявоєнний період «Sluga Zboru» продовжував свою інформативну діяльність серед громад Польської народної республіки.

Отже, адвентиський щомісячник «Sluga Zboru» є культурною та історичною спадщиною церкви Адвентистів сьомого дня, котрий містить історичні та соціальні факти про життя та діяльність ад- вентиської церкви в міжвоєнний період на територіях Галичини та Волині в добу ІІ Речі Посполитої.

Іншим важливим документом для дослідження вказанного періоду є щомісячник «Organ Kolporterow spolecznosci polskiej ADS», який спеціально був створений для працівників колполтер- ського відділу в липні 1929 року. В даному щомісячному виданні друкувалася внутрішня інформація, яка містила фінансові звіти кожного діючого колпо- лтера поіменно, де вказувалася загальна кількість днів праці і годин, кількість реалізованих книг та брошур із зазначеною грошовою сумою.

Інші церковні видання німецькою мовою, як «Zions Wachter», «Der Adventbote» надзвичайно точно передають інформацію про церковне життя як громад, так і заходів духовного проводу релігійної організації. Видавалися вони у місті Фріденсау, в європейському духовному центрі адвентизму і призначалися для прихожан німецької національності. Характерною ознакою цих журналів була німецька точність і наявність в них щоквартальних статистичних звітів щодо кількості членів церкви в громадах в тому числі і на території Волині і Галичини.

Інформація у журналі «Stroz Syony» (19131923 роки видання) передає атмосферу внутрішнього життя християнської спільноти і допомагає відтворити дух того часу. Історична цінність цього журналу полягає тому, що на його шпальтах перераховуються основні пункти віровчення АСД, що в порівняні з іншими подібними джерелами пізнішого періоду, допомагає простежити еволюцію віровчення церкви.

Надзвичайно цікавим для дослідження релігійних обрядів в церкві адвентистів сього дня та розуміння філософії ритуалів послуговує журнал «Urzednik Zboru». який почав виходити у світ в 1936 році. Описи та порядок проведення різноманітних служб у громаді були передбачені для облег- шення і покращення служіння пресвітерів чи старших громади, а також для більш ефективного служіння дияконів.

Церква АСД у своїй релігійній діяльності практикує здоровий спосіб життя, що виражається у відмові від тютюнопаління, алкоголю та не вживання «нечистої їжі». В журналі «Zycie i zdrowie», який почав виходити з 1939 року можна простежити основні напрямки «санітарної реформи» церкви. Російсько мовний журнал «Церковный вестник», який друкувався з 1933 по 1938 роки у Варшаві для дослідника також є цінним джерелом, адже там окрім духовних роздумів наводилися матеріали звітно-виборних та статистичні дані про кількість членів церкви у громаді.

В числі історичних матеріалів у дослідженні використовуються і опозиційні до церкви друковані матеріали, такі як «Zwiastun Adwentowy», «L^cznik Zborowy». Розкольницький релігійний рух в АСД був спровокований Альфредом Кубою у 1934 році, що призвело до великої схизми в рядах адвентистів. Опозиція своїм духовним рупором обрала вище згадану друковану літературу, огляд якої допомагає подивитися на ситуацію чужими очима.

Цінну інформацію також містять поодинокі видання критично налаштованих авторів-сучасни- ків досліджуваних подій таких як ілюстрований церковно-народний календар «Добрий Сіяч» на 1928рік та інші. Особливістю більшості творів, присвячених критиці протестантського руху, є відмітки про дозвіл видання, зроблені проводом греко-като- ликої Церкви. Тим самим греко-католицька митрополія підтверджувала своє негативне ставлення до «єресі». Цінність даних публікацій для нашого дослідження полягає саме в ідейному навантаженні, яке допомагає досліднику краще з'ясувати характер та глибину релігійного протистояння.

У дослідженні використано також інформацію здобуту в довідкових джерелах, що утворюють третю групу. До них відносяться ряд релігієзнавчих словників серед яких «Adwentyzm» польського укладача, Анджея Токарчика, який детально вивчав минуле і сьогодення церкви АСД.

Особливе місце серед довідників у досліджені теми посідає «Yearbook», що почав щорічно виходити з 1883 року. Його укладач секретаріат Генеральної конференції церкви АСД щорічно збирає інформацію про всіх служителів всесвітньої церкви, про місце знаходження різних адміністративних центрів та управлінь. Подібна інформація надає досліднику можливість проаналізувати ріст церковних структур, їх склад, а також кількість членів церкви в різних куточках світу.

До четвертої групи дослідження джерел відносяться церковні книги громад, що звершували свою діяльність у міжвоєнний період. Сьогодні у автора в особистому архіві в наявності є три таких оригінальних книги, які належать трьом різним громадам Волині. У них записувалися протоколи рішень, що приймалися на членських зборах, а також список усіх членів церкви. У списку фіксувалися не лище прізвище та імя прихожанина, але і дата народження, дата хрещення, освіта та місце народження. У випадку смерті, переїзду чи вилучення із членів громади у книзі вносилилися відповідні записи, що давало можливість побачити усі зміни в житті членів.

У протокольній частині книги містилася інформація про внутрішнє життя громади, керівний склад, а також висвітлювалися ключеві питання місіонерської діяльності. Подібна інформація для дослідника надто важлива, адже допомагає зрозуміти внутрішні процеси розвитку релігійної спільноти.

Крім цього автором проведено десятки тематичних інтерв'ю з керівниками релігійних організацій та з людьми, які були свідками і учасниками подій міжвоєнного періоду. Вони мають характер спогадів очевидців подій і спрямовані на висвітлення маловідомих фактів історії адвентистського руху.

Розуміючи суб'єктивність думки респондента, упередженість та забудькуватість щодо історичних дат, автор намагався передати лише саму сутність історичної події, відсіюючи все зайве. Матеріали інтерв'ю перебувають в особистому архіві автора.

В архіві автора знаходиться більше 50-ти оригінальних фотографій з періоду що вивчається. На 80% вдалося ідентифікувати сфотографовані особистості і безперечно без проблем з'ясовано рід занять усіх хто зображений там. Фото інформація допомагає унаочнити церковну діяльність і наскільки це можливо наблизити фото картину для реального її сприйняття.

Отже, джерельну базу дослідження складають різноманітні, інформативно насичені, документи й матеріали, що відображають основні аспекти діяльності адвентистської церкви у даний історичний період і дають можливість досягти поставленої мети та розв'язання завдань дослідження, які ставлять перед істориками, що досліджують міжвоєнну історію адвентистської церкви.

Список використаних джерел

1. Lyko Z. Sytuacja prawna Kosciola Adwentystycznego w Polsce Miedzywojennej 19181939 / Lyko. Warszawa: Znaki Czasu, 1979. 380 s.

2. Will T. Sprawozdanie z trzeciego zgromadzenia zwi^zku Polskiego / T. Will // Sluga Zboru. 1928. №3. S. 32.

3. Kwiecinski S. Dziesi^ciolecie / S. Kwiecinski // Sluga Zboru. 1937. №1. S. 12.

4. Will T. Drodzy Czytelnicy- Pokoj Wam Bozy na powitanie! / T. Will // Sluga Zboru. 1928. №1. S. 16

5. Cunitz R. Szkola Sabatnia/ R. Cunitz // Sluga Zboru. 1928. №4. S. 20.

6. Will T. Urz^dy Zborowe/ T. Will // Sluga Zboru. 1929. №3. S. 20.

7. Caknit K. Kolportaz/ R. Caknit // Sluga Zboru. 1931. №3. S. 8.

8. Caknit K. Nasze sprawozdanie kwartalne/ R. Caknit // Sluga Zboru. 1932. №8. S. 16.

9. Niewiadomski A. Sprawozdanie/ A. Niewiadomski / Sluga Zboru. 1934. №7. S. 16.

10. Kwiecinski S. Historia ruchu adwentowego w Polsce / S. Kwiecinski // Sluga Zboru. 1938. №4. S. 12.

11. Kwiecinski S. Nekrologi / S. Kwiecinski // Sluga Zboru. 1938. №5. S. 12.

12. Kwiecinski S. Zgloszenia / S. Kwiecinski // Sluga Zboru. 1938. №8. S. 16.

Размещено на Allbest.ru