Обіжник протоігумена Йосафата Охоцького (30.11.1784)

Реформування унійного чернецтва у другій половині XVIII ст. було спрямоване на централізацію сис - теми управління монастирями, які вилучалися із юрисдикції місцевих єпископів, а натомість переходили у підпорядкування про - тоігуменів, яких тоді іменували провінціалами, оскільки вони керували окремою провінцією (чернечою адміністративно-територіальною одиницею) (Stetsyk & Kolpakov, 2019).

Внаслідок першого поділу Речі Посполитої (1772) василіанські монастирі потрапили до різних держав: Польського королівства, Пруссії, Австрійської та Російської імперій. Кожна із цих держав створювала пере - шкоди для централізованого управління розпорошеними обителями, забороняла ченцям мандрувати поза межі держав. Відповідно у 1780 р. на Тороканській генеральній капітулі проведено реорга - нізацію адміністративно-територіального поділу Василіанського Чину: із двох провінцій (Руська, Литовська) утворено чотири одиниці (Польська, Галицька, Литовська, Білоруська). Кожною провінцією управляв окремий протоігумен, який обирався кожних чотири роки на провінційній капітулі (зібранні делегованих пред - ставників від монастирських спільнот).

Упродовж 1780-1784 рр. польською провінцією керував протоігумен Інокентій Матковський, діяльність якого розглянута нами в окремих статтях (Стецик, 2018). У 1784 р. на Загорівській провінційній капітулі протоігу - меном обрано о. Йосафата Охоцького, який розпочав адміністративну працю із видання обіжника (окружного листа, що мав пересилатися із монастиря до монастиря, занотовуватися до книг «Актів» у кожній обителі, і вкінці оригінал листа із відповід - ними хронологічними відмітками своєї подорожі мав повернутися до резиденції протоігумена).

Обіжник був своєрідною формою офіційної актової документації, оскільки ознайомлював чернецтво провінції із декретами Апостольської Столиці, постановами про - вінційних капітул та розпорядженнями провінційної управи. Зо - крема, до складу останньої належали, окрім протоігумена, два консультори та секретар. Тож зміст цих обіжників дає змогу окреслити актуальні питання у розвитку василіанського чернецтва.

Аналіз останніх досліджень. Тривалий час (період входження України до складу Радянського Союзу) із ідеологічних мір - кувань вітчизняні монастирські архівні фонди були недоступними для дослідників. І тільки діаспорна українська церковна архео - графія розпочала цілу серію видань з історії Церкви та Василіанського Чину в Україні.

Однак із досить різноманітної епістолярної спадщини василіанського чернецтва римському науковому осередку вдалося опублікувати тільки два томи листування василіан із Ватиканом (Welykyj & Pidrutchnyj, 1979). У вітчизняній та зарубіжній монастирській історіографії основна увага зверталася на вивчення актової документації. Натомість поза увагою дослідників залишився цілий джерельний корпус офіційного листування, в якому знайшла відображення нормативно-регламентаційна документація (Ваврик, 1958; Lorens, 2014; Wojnar, 1954).

Та й загалом відсутність археографічної збірки із обіжниками спонукала нас до пошуку та систематизації офіційного листування протоігуменів польської провінції ЧСВВ, до якої входили монастирі Правобережної України. Започатковані нами археографічні публікації листів протоігуменів продовжуємо запровадженням до наукового обігу обіжника о. Йосафата Охоцького (Стецик, 2017).

Мета публікації - проаналізувати інформаційний зміст обіжника, виокремивши основні тематичні частини.

Виклад основного матеріалу

Автором розглядуваного обіжника був о. Йосафат (світське ім'я Ігнатій) Охоцький, який народився у 1745 р. в с. Молотків Волинського воєводства у сім'ї Матвія та Маріанни. По завершенні класу поетики 20.07.1761 р. вступив до чернецтва у Почаєві. Після року аскетичних випробовувань у школі новіціату 01.08.1762 р. склав чернечі обіти професа. Відправлений на студії з риторики до монастиря у Гощі, звідтіля на філософські студії до Теребовлі, а згодом на теологічні до Риму. Здобув ступінь доктора теології. У 1770 р. отримав ієрейські свячення.

Повернувся до Почаєва, де був проповідником по святах. 1771 р. відправлений до Любарського монастиря для виконання обов'язків професора риторики та поетики. 1772 р. був префектом школи при Гощанському монастирі. обіжник чернецтво монастир охотський

Викладав догматичну та моральну теологію у Лаврівському монастирі. 1776 р. був професором спекулятивної теології при Львівському монастирі св. Юра. Через два роки призначений ректором Любарської монастирської школи. У 1780 р. на Тороканській генеральній капітулі обраний консультором польської провінції. Згодом обраний Ов - руцьким архимандритом. Свячення на архимандрита отримав із рук київського митрополита Ясона Смогожевського. У 1784 р. на Загорівській провінційній капітулі обраний протоігуменом польської провінції (ЛННБ ім. В. Стефаника. ВР, с. 642).

Після обрання повернувся до Овруцької архимандрії, звід - кіля управляв монастирями всієї провінції. Саме тут 30 листопада 1784 р. було укладено обіжник, адресований до монастирських спільнот польської провінції. До написання обіжника залучено провінційного секретаря о. Юста Гусаковського, який народився 1746 р. та вступив у 1768 р. до василіанського чернецтва. Здобув теологічну освіту при Львівському монастирі св. Юра. Служив у Василіанському Чині впродовж тридцяти восьми років, викону - ючи різні адміністративні уряди: провінційного секретаря (17841788), протоігумена польської провінції (1792-1802) та протоархимандрита Чину (1802-1804) (Стецик, 2018, с. 302).

Укладення обіжника було зумовлено необхідністю довести до відома монастирських спільнот декрети Апостольської Сто - лиці, постанови Загорівської провінційної капітули та розпоряд - ження новообраної провінційної управи. За цими видами доку - ментації виокремлюємо три тематичні частини обіжника: декрети, постанови, розпорядження. В апостольських декретах прописувався механізм прийняття до Чину кандидатів, які не досягли відповідного віку (24 років) для складення чернечих обітів професа.

Рекомендувалося таких кандидатів по завершенні школи нові - ціату відправляти на послушання до інших монастирів, де після досягнення відповідного віку могли, із дозволу провінційної управи, скласти аскетичну присягу в місцевій обителі, а не в домі новіціату (пункт 1.1.).

Апостольська столиця видала привілей для василіанських місіонерів, які на теренах провінції мали відбувати інтелектуальну формацію у місійному домі, який розміщувався у Тригірському монастирі (пункт 1.2.). Також Папа Римський видав привілей про проведення відпустів для монахів та монашок Чину (11 січня та 4 листопада за старим стилем) (пункт 1.3.).

В обіжнику найбільш докладно представлено постанови Загорівської провінційної капітули (1784): про регулярні читання постанов і розпоряджень попередніх капітул (пункт 2.1.); про ретельне провадження парафіяльних метрик та книги «Актів» у кожній монастирській канцелярії (пункт 2.2.); про представлення під час візитації обителі професорами текстів лекцій, учнями кон - спектів цих лекцій, а місіонерами та проповідниками - змісту виголошених проповідей (пункт 2.3.); про відміну внесків на утримання уряду протоархимандрита, а натомість визначення плати для утримання провінційної управи (пункт 2.4.); про дотримання монахами (префектами, вчителями), що керують світськими школами, приписів Едукаційної Комісії та шкільних візитаторів (пункт 2.5.); про встановлення емеритів Чину та визначення кількості фундушових богослужінь (пункт 2.6.).

Заключний тематичний блок обіжника становлять розпо - рядження провінційної управи: про намір відкрити ще дві школи із моральної теології на території провінції, оскільки була тільки одна при Білилівському монастирі (пункт 3.1.); окреслено обов'язки вчителів монастирських шкіл (пункт 3.2.); про встановлення обов'язкових заупокійних служб за померлу матір протоар - химандрита Йосифа Моргульця (пункт 3.3.); про визначення розміру податків (пункт 3.4.); про відправлення щомісячних двох бого - служінь у намірах провінції (пункт 3.5.); про продаж речей померлих монахів та внесення отриманих коштів до спеціальної каси (пункт 3.6.); про виконання розпоряджень попередніх обіж - ників; про внесення копій обіжника до книги «Актів» у кожній монастирській канцелярії; про обов'язкове щомісячне перечитування обіжника для монастирської спільноти (ІР НБ ім. В. Вернадського).

Висновки

У запропонованому обіжнику відображена різ - норівнева система управління василіанськими монастирями: Апостольський Престол, провінційна капітула та управа. Адже у роз - глядуваний період Василіанський Чин уже посідав папське право. Римський Папа зберігав за собою право затверджувати постанови генеральних капітул, вносячи до них зміни та доповнення.

На провінційних капітулах розглядалися питання не тільки пов'язані із обранням провінційної управи, але й приймалися постанови щодо регулювання аскетичного укладу іноків, їх духовної й інте - лектуальної формації та фінансово-майнового становища монастирів.

Ці постанови опиралися на партикулярне право Василіан - ського Чину, відповідно до якого провінційна капітула наділялася не тільки елективними, але й законодавчими функціями, які об - межувалися територіальними межами. В умовах розпорошеності василіанських монастирів, зумовленої першим поділом Речі Посполитої, виникла політична трудність у скликанні генеральної капітули, адже світські самодержавці забороняли монахам переміщуватися за межі імперій. Світські правителі вимагали від василіанського чернецтва утворити самовладні органи управління для монастирів, які б функціонували у межах окремих держав. У таких суспільно-політичних умовах зростає значення провінційної капітули та управи.

Джерела та література

1. Ваврик, М. (1958). До історії василіянських капітул у Галичині в XVIII- XIX ст. Записки ЧСВВ (Сер. II, сек. II, т. III (IX), вип. 1-2) (c. 4668). Рим: В-во отців-василіян.

2. IP НБ ім. В. Вернадського - статут рукопису Національної бібліотеки імені В. Вернадського.

3. Кривошея, І., & Стецик, Ю. (2020). Обіжник протоігумена !нокенпя Матковського ЧСВВ (29.01.1781 р.). Емінак: науковий щоквартальник,, 2 (30), 21-29. doi: https://doi.org/10.33782/eminak2020.2(30).403.

4. ЛННБ ім. В. Стефаника. ВР - Львівська національна наукова бібліо - тека імені В. Стефаника. Відділ рукописів.

5. Стецик, Ю. (2017). Лист-обіжник протоігумена Йосифа Моргульця до монастирів Святопокровської провінції (07.02.1777 р.). Проблеми гуманітарних наук: збірник наукових праць Дрогобицького дер - жавного педагогічного університету імені Івана Франка. Серія Історія, 40, 131-144. doi: 10.24919/2312-2595.40.123244.

6. Стецик, Ю. (2018). Чернецтво Святопокровської провінції ЧСВВ (1739-- 1783 рр.): просопографічне дослідження: монографія. Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ.

7. Lorens, B. (2014). Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743-1780. Rze- szow: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego.

8. Stetsyk, Y., & Kolpakov, V. (2019). Administrative Authority of Protohe- gumens of Svyatopokrovska Province (1743-1780): Historical and Legal Aspects. Східноєвропейський історичний вісник, 11, 56-65. doi: 10.24919/2519-058x. 11.170700.

9. Welykyj, A., & Pidrutchnyj, P. (1979). Litterae Basilianorum in Terris Ucrainae et Bielarusjae (1601 -1760). Analecta OSBM (Ser. II, sec. III, vol. I-II). Romae: PP. Basiliani.

10. Wojnar, M. (1954). De capitulis Basilianorum. Analecta OSBM (Ser. II, sec. I, vol. III). Romae: PP. Basiliani.

References

1. Vavryk, M. (1958). Do istorii vasyliianskykh kapitul u Halychyni v XVIII - XIX stolitti [The history of the Basilian chapters in Galicia in the seventeenth and nineteenth centuries]. Zapysky ChSVV - Annals of OSBM (Ser. II, sec. II, vol. III (IX), iss. 1-2) (pp. 46-68). Romae: PP. Basiliani [in Ukrainian].

2. IR NB im. V. Vernadskoho - Instytut rnkopysu Natsrnnalnoi bfthoteky іт. V. Vernadskoho [Institute of Manuscripts of National Library of V. Vernadskiy] [in Polish].

3. Kryvosheia, I., & Stetsyk, Yu. (2020). Obizhnyk protoihumena Inokentiia Matkovskoho ChSVV (29.01.1781) [The district letter of the protohegumen Innocenti Matkovski OSBM (29.01.1781)]. Eminak: naukovyi shchokvartalnyk - Eminak: Scientific Quarterly Journal, 2 (30), 21-29. doi: https://doi.org/10.33782/eminak2020.2(30).403 [in Ukrainian].

4. LNNB im. V. Stefanyka. VR - Lvivska natsionalna naukova biblioteka imeni V. Stefanyka. Viddil rukopysiv [Scientific National Library of V. Stefanyk of Lviv. Sector of Manuscript] [in Latin].

5. Stetsyk, Ya. (2017). Lyst-obizhnyk protoihumena Yosyfa Morhultsia do mo- nastyriv Sviatopokrovskoi provintsii (07.02.1777) [The encyclical letter of Joseph Morhulets addressed to the monasteries of Svyatopokrovska

6. Province (07.02.1777)]. Problemy humanitarnykh nauk: zbirnyk nau- kovykh prats Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. Seriia Istoriia - Problems of Humanities. History Series: a collection of scientific articles of the Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, 40, 131-144. doi: 10.24919/23122595.40.123244 [in Ukrainian].

7. Stetsyk, Ya. (2018). Chernetstvo Sviatopokrovskoi provintsii ChSVV (17391783): prosopohrafichne doslidzhennia [The monkhood of the Saint Protectione province of OSBM (1739-1783): prosopographic research].

8. Drohobych: Redaktsiino-vydavnychyi viddil DDPU [in Ukrainian].

9. Lorens, B. (2014). Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743-1780 [Basilians in the Crown Province during the years 1743-1780]. Rze- szow: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego [in Polish].

10. Stetsyk, Ya., & Kolpakov, V. (2019). Administrative Authority of Proto- hegumens of Svyatopokrovska Province (1743-1780): Historical and Legal Aspects. Skhidnoievropeiskyi Istorychnyi Visnyk - East European Historical Bulletin, 11, 56-65. doi: 10.24919/2519-058x.11.170700.

11. Welykyj, A., & Pidrutchnyj, P. (1979). Litterae Basilianorum in Terris Ucrainae et Bielarusjae (1601-1760). Zapysky ChSVV - Annals of OSBM (Ser. II, sec. III, vol. I-II). Romae: PP. Basiliani [in Latin].

12. Wojnar, M. (1954). De capitulis Basilianorum. Zapysky ChSVV - Annals of OSBM (Ser. II, sec. I, vol. III). Romae: PP. Basiliani [in Latin].

Додаток

Jozafat Ochocki. Z. S. Bazylego W. S. T. D. Opat Koadjutor Owrucki, Prowincyi pod Tytulem Opieki Nayswiзtszey Maryi Panny Prowincyal

Przewielebnym monasterow prowincyi naszey przelozonym, iako tez wielebnym Oycom i Braci wladzy naszey poruczonym pokoy w Panu.

Rzdzenia Prowincyi zaszczycon Tytulem Opieki Nayswiзtszey Maryi Panny wlozony na nas obowizek wymaga po nas, abysmy powszechne jey dobro maic za cel troskliwych staran naszych, szczegolnieysz usilnosci przylozyli siз do wzrostu oney w doskonalosc zakonn; w ktorey postзpowac iest istotn powolania zakonnego powinnosci. Czego gdy inaczey dostpic nie mozna, ieno przez wierne zachowanie prawidel od S. Zakonodawcy Naszego podanych, i Ustaw od prawodawczey zakonney wladzy przepisa - nych; przeto, nim osobiste nasze monasterow odwiedzenie przyspieszemy, ninieyszym listem odwiedzaic przewielebnosci i wielebnosci wasze, do naywiernieyszego praw zakonnych postrzegania i zachowania nayscisley obowizuiemy.

Nie mamy tu potrzeby wyszczegolniac zakonnych prawidel S. Oyca Naszego wymagaicych po zakonniku koniecznego do siebe st osunku; bo tych wiadomosc kazdemu wraz z pierwiastkami zycia zakonnego iest udzie - lona: ani wymieniac ustaw dawnieyszych kapitul; bo o tych, czзsci same kapitularne dziela na iaw wydane, czзsci okolne naszych poprzednikow listy powszechnosc prowincyi dostatecznie zawiadomily. Zostale nam tylko obwiescic przewielebnosci i wielebnosci wasze o tem, co zebrani oycowie na swiezo odprawioney w Zahorowie Prowincyalney Kapitule postanowili, i do zachowania podali; z przydaniem tu i naszych urzзdowych niektorych zalecen: iako tez o tem, czem Zakonn Kongregacy nasz S. Stolica Apostolska laskawie zaszczycic raczyla.

A naprzod laski S. Stolicy Apostolskiey, iuz podobno poczзsci wiadome, uroczyscie teraz do wiadomosci wszystkich podaiemy w tym troiakim udziale:

1.1 Laskawie pozwolila S. Stolica Apostolska, aby kandydaci do Zakonu naszego, ktorzy przed dopelnieniem lat wieku przepisanych na czynienie wroczystych slubow, odprawiwszy nowicyat, do innych monas - terow posluszalnie wysylani bywai, za dopelnieniem lat, godziwie i waznie mogli uczynic professy w tym monasterze, w ktorym na ten czas miesz - kaia, za naszym urzзdowym i zgromadzenia tegoz zezwoleniem.

1.2 Ociec S. Pius VI laskawie uwiзczaic Apostolskie prace missio- narzow naszych, wieczyscie pozwolil wszystkim kaplanom naszym zakonnym teraznieyszym, i napotem bydz maicym oltarza uprzywileiowanego oso - bistego (Altare privilegiatum personale) a to archimandrytom na dni 4, innym zas kaplanom naszym na 3 dni w kazdym tygodniu. Moc ktorego przywileiu kazdy nasz kaplan w kazdey switnicy na ktorym kolwiek oltarzu maic Mszз S. w dniach wyz wyliczonych z laski do osoby przywizaney tyle zyskuie z skarbu zaslug Chrystusowych, ile zyskiwac zwykli maicy Mszз S. na uprzywileiowanym oltarzu. Laska ta od S. Stolicy Apostolskiey udzielona zapewnia kazdego, ze missionarskie prace wysoki mai w kosciele Bozym szacunek. A ten wzbudzic powinien zyw ochotз w braciach naszych naukami bawicych siз do wczesnego zasposobienia siз ku tey Apostolskiey usludze, a to przez gruntown umieiзtnosc teologii dogmatyczno -moralney, a wprawз w dobry sposob pisania i mowienia kazan, do czego iuz przez nas dla uczcych siз w monasterze Krzemienieckim teologii obmyslona iest latwosc. Na ten rodzay zakonney naszey w kosciele uslugi miala szczegul - nieysz bacznosc kapitula prowincialna swiezo w Zahorowie odprawiona, aby do zbawiennego Chrystusowego zniwa na rзczych u nas nie zbywalo robotnikach, ustanowila Dom Missyi w monasterze naszym Tryhorskim, i przepisala sposob, ktorym kandydaci do missionarskiey pracy porzdnie tam usposabiac siз тащ pod dozorem i przewodnictwem zakonnych naszych mзzow w tem zbawiennym rzemiosle chwalebnie doswiadczonych.

1.3 W dni swiзte S. Teodozego W., Cenobiarchi, to iest dnia 11 stycznia, i S. Hieroteusza Biskupa, to iest dnia 4 pazdziernika S. K. wszystkim zakonnikom i zakonnicom naszym, iako tez wszystkim wiernym Chrystusowym, przy szczerym zalu za grzechi, spowiedzi i kommunii w ktorey kolwiek cerkwi zakonnikow lub zakonnic naszych na intency kosciola S. naboznie modlcym siз, S. Stolica Apostolska na kazdy rok, wieczny, zupelny nadala odpust, nawet mogcy siз uzyczyc duszam w czyscowych mзkach zos - taicym na ratunek.

Powtore nayuroczysciey oglaszamy, co kapitula prowincyalna Zaho - rowska postanowila:

2.1 Aby dawnieysze postanowienia i zalecenia wglзdem rezolucyi kazusow teologicznych dwa razy na tydzien niezawodnie dopelnione byly we wszystkich monasterach naszych. Owszem gdy administrowanie sakramentow dokladney po kaplanie teologiczney wymaga umieiзtnosci, a dozor w tem iest ieden z celnieyszych obowizkow urzзdu naszego, tym gorliwiey zalecamy wszystkim zakonnym naszym kaplanom, i do kaplanstwa kandydatom czytanie teologow moralnych, im scisley od samych nawet diecezalnych pasterzow doswiadczania w tem dziele sposobnosci w naszych zakonnych kaplanach obowizani iestesmy. Czego w czasie kanoniczney wizyty wykonac nie zaniedbamy.

2.2 Aby metryki parochialne przez parochow naszych porzdnie zapi- sywane byly: a we wszystkich naszych monasterach Ksiзga Aktow pilnie byla pisana (Sess. 8-va). Taz pilnosc bydz powinna i wzglзdem innych zapisnych ksig rzdu mieyscowego do wszystkich naszych monasterow prawem i zwyczaiem wprowadzonych.

2.3 Professorowie lekcye swoie uczniom do piora podane; a misionarze i kaznodzieie kazania swoie czysto spisane obowizani s podawac nam do przeyrzenia w czasie kanoniczney wizyty. Podobnie uczniowie teologii moral- ney rзkodzela swoie nam okazac mai. A przelozeni mieysc, gdzie takowych rзkodziel iest cwiczenie, materyi do tych potrzebney, i narzзdzia dostarczac s obowizani. Wycwiczeni w iakimkolwiek rзkodziele OO. i BB. to i na potem sprawowac mai, nieszukaic z td wlasnego zysku, lecz cale to na pozytek mieysca, w ktorym mieszkai, obracaic. Za co przelozony tak pozytkuicemu dla mieysca, procz zwyklego habitowego, w osobnym iakowym datku zechce okazac wzglзdnosc (Sess. eadem 8-va).

2.4 Od skladki na utrzymanie urzзdu Protoarchimandryczego na przeszley kapitule prowincialney Torokanskiey uchwaloney ninieysza Zahorowska uwolnila monastery. A do placenia polowy tey skladkowey przeszley ilkosci na potrzebne opatrzenie kassy podrozney prowincyalney nieuchronnym wydatkom niedostarczaicey one obowizala w ten sposob: aby do zwyczayney z kazdego monasteru nalezney prowincialney skladki, takoweyze ilkosci czзsc trzecia przydana byla. Tak n. p. placi monaster Barski skladki zwyczayney prowincyalney Zll. Pol. 100. Ze stu czesc trzecia iest Zll. 33 gr. 10. Ktorз to ilkosc przydawszy do 100 Zll. zaplacic ma ten monaster Zll. 133 gr. 10 rocznie do kassy prowincyi; i tak proporcyonalnie o innych ma siз rozumiec (Sess. ult:). A tu scisle obowizuiemy przelozonych mieysc, aby takowe skladki czyli kontrybucye w nastзpuicym miesicu styczniu mieli w pogotowiu, a za nadgloszeniem siз naszym, lub kano - nicznym osobistym odwiedzeniem niezawodnie oddali do kassy naszey podrozney z ostatniego grosza wyproznioney przy tylu nieuchronnych ustawicznego wydatku potrzebach.

2.5 Zalecono iak naysciesley, aby osoby nasze zakonne szkolami swieckiemi zawiaduice, iako to: szkol prefekci i nauczyciele, ustawy ko - mmissyi edukacyiney, szkoly glowney rozrzdzenia, i szkolnych wizytatorow zalecenia iak naywierniey zachowac usilowali, pilnie a do przepisow stosownie swoie urzзdy sprawuic. Czego przelozeni mieyscowi dopilnowac mai, z moc urzзdow upomnienia i ukarania nieczynicych zadosyc przepisanym powinnosciom swoim. A wszczegulnosci urzзdownie upominamy prefektow i nauczycielow szkol swieckich, aby mlodez szkoln w karnosci utrzymac starali siз nie przez surowosc kar cielesnych, lecz przez skuteczne wmowienie maxym moralnosci, rzdzc siз w tem prawey edukacyi duchem, ktorym ichn wszystkie rozdzialy ustaw dla szkol przepisanych. A te iak nayczзsciey z uwag czytac zalecamy. Wizytatorow akademickich szkoly naszym poruczone odwiedzaicych przelozeni mieysc iednomyslnie z zgromadzeniem do szkol nalezcym ze wszelk uczciwosci i ludzkosci przyimowac mai.

2.6 Trudnosc wzglзdem ilkosci obligow wieczystych od tysica zlotych przyimowac siз maicych ulatwiona: gdzie uchwalono po Mszy Ss. 12. od tysica wieczystym obowizkiem przyimowac, iezli zapisuicy na mnieyszey liczbie obligow przestac zgola nie zechce; mniey ogldaic siз na to, ze procent teraz przez pol iest znizony

Nadto na tey kapitule przyiзci s ad suffragia emerita prowincyi naszey JJ. WW. Jozef i Tekla Sosnowscy woiewodztwo Poloccy przez wdziзcznosc za dobrodzieystwo od nich monasterowi naszemu Szaro - grodzkiemu swiadczone. A za emeritow uznani XX. Joachim Morgulec, Pankracy Dziubinski, Teofilakt Wasilkowski, Ambrozy Dolinski i W. B. Pat- rycy Kociubinski.

Potrzecie z urzзdu naszego: 3.1 gdy czзsto rzeczona kapitula chce, aby procz Bilolowskiey moralney szkoly, w innych d woch, a przynaymniey iednym klasztorze tegoz gatunku cwiczenia umieszczone zostaly; a tego natychmiast wykonac nie mozemy, chociaz usilnie pragniemy, dla niepoz - naney ieszcze przed wizyt mieysc sposobnosci; przeto, 1. ile bydz moze tey zaradzaic potrzebie, postanowilismy, aby w kazdym monasterze znayduicy siз oycowie i bracia do nauk szkolnych niezdali, uczyli siз teologii moralney, uzywaic ksizki przez X. Kulczyckiego wydaney, przy posluszalnych uslugach: w ktorey lekcyi takowych uczniow XX. Kaznodzieie, gdzie siз znaydui, dopilnowac mai, gdzie zas zbywa na tych, kto inny z oycow w teologii doswiadczony takowy dozor i nauczycielstwo nie wiele zatrudniaice w pewnych godzinach zastpi. A w szczegulnosci w monasterze Poczaiowskim, gdzie przy licznosci osob moralney teologii potrzebuicych nayporz dniey takowe cwiczenie utrzymane bydz moze, z mocy od Glowy Zakonu nam udzieloney, scislo zalecamy, aby wszyscy Oycowie i Bracia Professi, ktorzy w naukach szkolnych nie s wydoskonaleni, ani napotem do nauk w lacinskim iзzyku uzyci bydz mog, przy sprawowaniu swych posluszalnych uslug pod nauczycielstwem X. Kulczyckiego, ktoremu to urzзdownie wruczamy, w pewnych wyznaczonych godzinach uczyli siз teologii moralney z ksizki przez tegoz po rusku i po polsku wydaney, pilnuic w tem czasie, ktory na ulatwienie trudnosci, i oddanie sprawy z lekcyi bзdzie wyznaczony N. B.

3.2 Dostatecznie zawiadomieni od Oycow na kapitule czзstorzeczoney zebranych, zalosnie utyskuicych, ze wiзksza czзsc mlodziezy naszey zakonney biorзcey nauki az nadto w karnosci rozwolniona zbyt opieszaly w doskonalosci wszelkiego gatunku czyni postзpek, mal czynic nadzieiз uzytecznosci Matce Prowincyi w rozlicznych potrzebach uslug publicznych zostaicey, zdiзci gorliwosci ocalenia powszechnego prowincyi dobra, ktorego gruntem i zasad iest dobre a uzyteczne zakonnikow wychowanie, gdy mniey bacznych na powolanie swoie do poprawy grozno upominamy, wszystkich nauczycielow iakiegokolwiek stopnia lekcyз daicych zakonni - kom naszym sciesle i w mocy posluszenstwa S. obowizuiemy, aby uczniow swoich w nalezytey karnosci zwyczaiem dawniey w prowincyi naszey uzywanym utrzymuic, w doskonalosci zakonney, szkolnych naukach i cywilney obyczaynosci iak naypilniey cwiczyli. Do poprawy stanu nauk zakonnych i przelozeni mieysc przez milosc dobra powszechnego z urzзdowego swego obowizku srzodkami nayskutecznieyszemi przylozyc siз nie zaniedbai.

3.3 Nieporownane w prowincyi nas zey zaslugi W. N. J. X. Jozefa Morgulca, opata Mielec: powszechnego oyca Zakonu wymagai po niey uprzeymey wdziзcznosci tak czynney, izby ta nie stawala na samey jego powazney osobie, ale dosigala przezacnych rodzicow, ktorzy wydali syna wlasnie na zaszczyt i uszczзsliwienie Zakonu urodzonego. A ten dlug wdziзcznosci iesli tu zyicym, tym bardziey do wiecznosci przeniesionym z naszego powolania iest nalezny. Przeto oddaic sprawiedliwosc takowym prawem winn S. P. W. J. Pani Marianny Morgulcowy matce W. J. X. Ge- nerala Oyca naszego niedawno zmarley, postanowilismy, aby kazdy kaplan prowincyi naszey po dwie mszy SS. za jey duszз odprawil, a kazdy Brat

Zakonny tylez Mszy SS. sluchal. Doczego za ogloszeniem tego listu, wszystkich OO. i Braci urzзdownie obowizuiemy.

3.4 Podatek Subsidii Charitativi, nim na przyszle lata inaczey umiarkuiemy, szukaic w tym iakieykolwiek uslugi nadto obcizonym monas- terom, teraz ieszcze w dawnieyszym stanie zostawuiemy; i aby ten wymiarem i sposoben przeszlego roku uzywanym do rзk tychze kollektorow, bdz ich na mieysca nastзpcow teraz zostaicych wczesnie i bez zawodu byl oddawany, a do skarbu J. K. Mci wyplacany, uroczyscie zalecamy.

3.5 Obowizek odprawienia dwoch mszy SS. co miesic przez kazdego kaplana na intency prowincyi w sposobie ogloszonym przez list okolny przeszlego turnu odnawiamy.

3.6 Rzeczy po zmarlych zakonnikach pozostawac zwykle, poniewaz zadnego prawie dla mieysc nieczyni pozytku, iako o tem kazdego dos - wiadczenie przekonac powinno: a tych cena w iedno zebrana niemalby okazala ilkosc wczasie wesprzec mogc klasztorki nasze w przypadku ostateczney potrzeby; przeto my z winney troskliwosci o powszechne prowincyi dobro z rad nasz postanawiamy na zawsze, i ninieyszym listem zalecamy, aby przelozony mieysca, gdzie siз zdarzy smierc zakonnika, wszystkich rzeczy po nim pozostalych (procz ksizek, ktore do mieyscowey biblioteki nalezec mai) w przytomnosci dwoch przednieyszych swego zgromadzenia osob porzdny regestr wiernie spisal, i te sprawiedliw cen sprzedac postaral siз; a pienidze za to zebrane za kwitem oddal do kassy od nas wyznaczyc siз maicey. Ktora nieporuszona do przyszley kapituly zachowana bзdzie.

Na ostatek listy okolne przeszlych turnow, a mianowicie w roku 1777 dnia 7 lutego s. k. z Poczajowa dany, i w nim zalecenia przewielebnosciom i wielebnosciom waszym przypominamy, wszystkie w nich ostrzezenia niniey- szym postanowieniom i zaleceniom nieprzeciwne pilnemu wykonaniu poruczamy, i tey mocy i waznosci miec chcemy, iakoby przez nas pisane i uroczyscie ogloszone byly. A to wszystko naygorliwey zaleczaic. Ninieyszy list nasz, (ktory w ksiзdze «Dzieiow» kazdego monasteru ma bydz umie - szczony, i co miesic w refektarzu uroczyscie czytany) dla wiзkszey wagi rзk wlasn podpisuiemy. Dan w monasterze naszym opackim Owruckim dnia 30 listopada s. k. 1784 Roku.

Jozafat Ochocki; Z. S. B. W. Opat Ktr: Ow: Prowincyal

Just Husakowski Z. S. B. W. Sekretarz Prowincyi

Історичне джерело: Інститут рукопису Національної бібліотеки імені В. Вернадського, ф. 1, спр. 1104, арк. 66-67

Размещено на Allbest.ru