Питання про деякі неточності в Синодальному перекладі Біблії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Питання про деякі неточності в Синодальному перекладі Біблії

Андрій Хромяк

Дана стаття покликана вказати на помилки, які допустили перекладачі Синодального перекладу та виявити необхідність внесення цих правок у видання Біблії, яке перекладене українською мовою Святійшим Патріархом Філаретом.

Ключові слова: Біблія, Синодальний переклад, Старий Завіт, Новий Завіт, Септуагінта.

Традиція перекладу Священного Письма для інших народів різними мовами не є новою. Так, наприклад, у III столітті до Різдва Христового був зроблений переклад Біблії з єврейської мови на грецьку. Він отримав назву Септуагінта, або переклад сімдесяти тлумачів, оскільки велика юдейська діаспора в Єгипті та Олександрії в перші десятиліття III століття дуже швидко еллінізувалася, і тому існувала невідкладна потреба богослужбового характеру в перекладі Тори Мойсея на міжнародну-грецьку мову. І цар легітимував переклад у будь-якій формі, оскільки йому, першому дійсно «абсолютному» володарю в античному світі, не могло бути байдужим, яким законам слідує більша етнічно-релігійна меншість у його царстві.

У кожної християнської спільноти є свої авторитетні переклади священних текстів (Біблії). Як правило, вони час від часу редагуються і пристосовуються до мовних особливостей часу того чи іншого народу. Але так було не завжди. У перші століття християнства була така категорія християн, які вважали, що богослужіння взагалі не потребують перекладу. Священними мовами вважалися грецька, римська і єврейська. Це ті мови, якими над розп'ятим Христом була написана Його «провина». Але Церква засудила таку думку і на ранніх витоках свого існування зверталася до людей їхньою рідною мовою. Відомі ранні християнські переклади Біблії сирійською, вірменською, грузинською, готською, коптською та іншими мовами.

Для Російської Православної Церкви були й залишаються особливо авторитетними переклад святих Кирила і Мефодія (X ст.) і Синодальний переклад (XIX ст.). У цілому переклад Біблії російською мовою тривав понад півстоліття і призначався виключно для домашнього вжитку Смолич И. К. История русской церкви (1700-1917) // История русской церкви Кн. 8 (юбилейное издание). - М.,1997. -С 6-8..

Але, незважаючи на такий тривалий час перекладу, усе ж в Синодальній Біблії є неточності, які можна розділити на дві групи: 1) навмисні і 2) ненавмисні. Друга група помилок, як непередбачених, є найбільш небезпечною на шляху правильного розуміння Священного Писання.

Для прикладу, візьмемо спочатку Старий Завіт. Як викладач, часто розглядаємо із студентами на уроках Старого Завіту життя прабатьків у раю. У процесі дослідження дізнаємося і про дерево пізнання добра і зла Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. - М.: Издание Московской Патриархии. - С. 6., через яке вони спокусилися як ми читаємо в Синодальному, і, відповідно, в українському перекладі. Та Євгеній Авдєєнко Євгеній Андрійович Авдєєнко (21 листопада 1952 - 25 липень 2014) - російський православний мислитель, богослов, перекладач, педагог. Найбільшу популярність Авдєєнко отримав як богослов, який займався філософським осмисленням і філологічним тлумаченням Старого Завіту на основі паралельного аналізу текстів давньоєврейською та давньогрецькою мовами. Septuaginta.- Stuttgart.: Biblia-Druck. - P. 3. у своєму дослідженні стверджує, що не було ніякого дерева пізнання добра і зла, бо в Септуагінті ці слова перекладаються, як дерево, щоб відати те, що пізнається про добре й лукаве. Чому саме добре й лукаве? Ось як він (Авдєєнко) це пояснює:

«Перше, що потрібно зауважити, що предмет знання - це розрізнення, що є добрим і що є лукавим. Тобто, що від Бога, що від сатани. Добре - це те, що було добре в очах Божих, коли Бог творив світ (і побачив Бог, щоце добре). Отже, хороше те, що від Бога. Тому, що зла Бог не творив, проте зло вже є в світі. Звідки воно? Його джерело - упалий ангел. Ім'я його - лукавий. Тобто, мова йде не про розрізнення абстрактних начал добра і зла, а про розрізнення доброго, за яким стоїть особистісний Бог, і лукавого, за яким стоїть особистий противник Божий - сатана. Тобто, предмет відання в даному випадку не поняття, а особистості. І на цьому етапі творення світу джерело зла одне - це лукавий. Після гріхопадіння зло стане різноманітним: одне буде від людини, інше - від лукавого. І ми ці два джерела зла розрізняємо і Бога молимо: прости нам гріхи наші, - це одне, і інше: і визволи нас від лукавого. Два джерела зла після гріхопадіння. А до гріхопадіння було одне джерело зла, і в Раю стояв знак. Живий знак - дерево» Стенограммы радиопередач Е. А. Авдеенко. Чтение по книге Бытия. От сотворения мира до Вавилона. 1нтернет-посилання: http://avdeienko.ucoz.ru/Main.html.

Таким чином, за думкою Євгенія Авдєєнко, дерево відання доброго і лукавого краще передає думку в перекладі Сімдесяти, бо Синодальний текст говорить нам про загальне зло, а Септуагіна - про того, хто стоїть за ним.

Розглянемо інший приклад, а саме: 4 главу книги Буття, її 7 вірш, де Бог, після вбивства Каїном свого брата, закликає його до покаяння. У Синодальному і українському тексті, він звучить так:

«Якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? А якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним».

Масоретський вірш звучить так: Biblia HebraicaStuttgartensia.- Stuttgart. P. 6.».

«Хіба не можна це перенести, якщо ти робиш добро, а якщо не робиш благого - біля входу ліг гріх, і в нього потяг до тебе, але ти володієш ним».

Септуагінта подає нам такий вірш: «Якщо правильно приніс (дар, жертву), але неправильно розділив (можл. розсік), то чи не згрішив ти? Замовкни. До тебе звернення його, і ти будеш панувати над ним».

Євгеній Авдєєнко знову тут робить вибір на користь кращого перекладу цього вірша в Септуагінті, пояснюючи це так:

«Якщо ти жертву приніс правильно, приніс краще, добірне, у потрібний термін та інше, але правильно не розділив - то це гріх. Така жертва Богом не приймається. "Розділив" означає: Богу дав частину, собі дав частину. Ось цього Каїн правильно не зробив, говорить Господь. Ти не правильно розділив, ось чому Я не прийняв твою жертву, ось чому вона Мені не угодна, говорить Господь. Жертвопринесення - це спосіб спілкування з Богом після гріха. Каїн випав із богоспілкування. Через жертвопринесення людина перебуває в завіті з Богом. Завіту, як такого, щенемає, вінприйде. Але в цьому епізоді про жертвопринесення Каїна і Авеля, Завіт передчувається. Жертва завіту - це така жертва, яка приноситься повністю. І вона вказує на Христа, тому що він всього Себе приніс у жертву.

У Старому Завіті на жертву Нового Завіту вказував особливий рід жертвоприношень, який називається «всеприношення». Неправильний переклад "всеспалення". Можливо, Каїн розділив те, що не потрібно було ділити. "Ти не розділив правильно", може означати, що ти не приніс жертву завітну. Твоя жертва не в Завіті, вона не має ніяких прав до Завіту. Згадаймо, що жертвопринесення каїна і Авеля відбувалося в кінці днів. Тобто якийсь був особливий термін, можливо, для особливих приношень.

І Авель, можливо, приніс всеприношення, а Каїн - звичайну регулярну жертву, яка поділяється на те, що Богові, і те, що мені.

Отже, сини Адама - Каїн і Авель - розійшлися за вірою у своєму розумінні завітної жертви. Ап. Павло це тлумачить так:

"Жертва Авеля була великою, більш повною за вірою". Цитую послання до Євреїв: "Авель приніс повнішу вірою жертву Богові, ніж каїн". У якому сенсі велику? Відповідь у Євангелії: "Тіло більше за одяг, більше від їжі...", відповідно жертва Авеля більша за жертву Каїна. Тобто, вона відрізняється від жертви каїна, як тіло відрізняється від одягу, як душа відрізняється від їжі. Тобто жертва Авеля була іншого духу. Як і сказано в грецькому тексті: це був дар, який приносив Авель. А те, що приносив Каїн - була жертва. Сини Адама, Авель і Каїн розійшлися в розумінні завітної жертви. Авель приніс жертву велику, більш повну, іншого духу, ніж каїн. Каїн щось залишив собі. Грубо кажучи. Як розділив Каїн? Мені моє, а Богу - боже. Я готовий Богові віддати краще, але нехай моє буде моїм» Стенограммы радиопередач Е. А. Авдеенко. Чтение по книге Бытия. От сотворения мира до Вавилона. 1нтернет-посилання: http://avdeienko.ucoz.ru/Main.html Библия на церковно-славянском языке..

Якщо ми поглянемо на Новий Завіт, то й тут побачимо чимало неузгодженостей у перекладі. Зокрема, словосполучення, яке ми читаємо на початку Євангелій: «Євангеліє від Матфея» чи «Євангеліє від Марка». Складається враження, що Євангелій кілька і кожен з евангелістів є їхнім речником. Правильніше ж, на нашу думку, це має звучати: «Євангеліє за Матфеєм» або «Євангеліє згідно з Матфеєм». Бо Євангеліє одне, і сповіщено воно Самим Христом Спасителем. А вже апостоли є свідками цього.

Є ще одна з найбільш кричущих помилок, що стосується сотеріолії (вчення про спасіння людини). Про неї (помилку) говориться в посланні апостола Павла до Римлян: «Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом - смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, тому що в ньому всі згрішили» (Рим. 5:12). Остання частина цього вірша якраз і викликає занепокоєння. На жаль, у церковнослов'янському перекладі вона читається практично так само, а, отже, не прояснюється нам це місце. Виходить, що фраза «у ньому» відноситься до «однієї людини», тобто до Адама. Отже, Адам згрішив, і люди, що знаходилися в ньому, теж, хоча вони тоді ще й не існували. А тому і всі люди разом із Адамом несуть провину за вчинений гріх. Саме така богословська концепція поширена в Католицькій Церкві. Якщо ж ми уважно подивимося на текст Синодального перекладу, то побачимо, що слова «тому що» написані курсивом, а це, у свою чергу, означає, що в оригіналі цих слів немає. Вписали ж їх перекладачі для глибшого розуміння, хоча насправді вони все ще більше заплутали.

Не вдаючись у детальний розбір грецького тексту, варто зауважити, що правильний переклад цього місця повинен бути приблизно таким: «Тому, як через одну людину гріх увійшов у світ, і з гріхом смерть, так і смерть [якщо точніше, то смертність] у всіх людей, бо через неї всі згрішили». Таким чином, мова тут іде про те, що після гріхопадіння першої людини всі інші люди успадковували від нього стан смертності, який у святоотцівскій літературі називають схильністю до здійснення гріха. А це означає, що всі ми народжуємося у цей світ не з виною в гріхові Адама, а успадковуємо моральну хворобу (схильність до гріха).

У Синодальному перекладі про хрещення сказано, що воно є «обітницею Богові доброго сумління» (1 Пет. 3:21). У церковнослов'янському перекладі говориться, що хрещення - «совісті благи во прошеніе у Бога». Часто протестантські проповідники посилаються на це місце з Послання апостола Петра (цитують саме переклад Огієнка), для того щоб засудити практику Православної Церкви хрещення немовлят, які, на їхню думку, не можуть ще давати нікому ніякої обіцянки. Але от, якби вони звернулися до грецького тексту, то помітили б, що тут мова йде про прохання совісті в Бога. Прохання ким? Тими, що моляться - священиком і хрещеними батьками.

Архімандрит Іаннуарій (Івлієв) у своїй статті: «Деякі помилки Синодального перекладу Нового Завіту» на прикладі послань апостола Павла також вказує на граматичні, пунктуаційні та синтаксичні помилки, яких припустилися перекладачі Синодального перекладу.

На думку о. Іаннуарія, переглядаючи Синодальний переклад послань апостола Павла, можна помітити дуже велику кількість недоліків у перекладі. Зрозуміло, що значна частина цих недоліків не може бути віднесена до безумовно неправильних перекладів. Швидше, це переклади невиразні, які затемнюють значення, які не беруть до уваги стиль і риторичні особливості оригіналу. У таких випадках звинуватити переклади в абсолютному спотворенні змісту неможливо. Але іноді переклад настільки далекий від адекватності, що спотворення змісту все ж відбувається Ианнуарий (Ивлиев), архим.Некоторые ошибки Синодального перевода Нового Завета. Інтернет-посилання: https://azbyka.ru/ivliev/oshibki_sinodalnogo_perevoda_NZ-all.shtml. The Greek New Testament. - Stuttgart. - Р. 576..

Наведемо декілька із таких віршів.

Рим. 2: 22: «Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш, гидуючи ідолами, святотатствуєш?». Останнє риторичне питання незрозуміле через повну зміну змісту дієслова «святотатствувати» в сучасній українській мові в порівнянні з церковнослов'янською (у старослов'янському перекладі: святе крадеш).

Рим. 4: 4, 4: 16. Для Апостола Павла дуже важливе протиставлення «обов'язку» і «благодаті». У зазначених віршах з незрозумілої причини слово «нарід», яке традиційно перекладається як «благодать», перекладено як «милість» (в українському перекладі - ласка). Звичайно, цей переклад не можна назвати неправильним. Але зовсім не зрозуміло, навіщо саме тут треба було замінювати слово «благодать», яке завжди і традиційно використовується для характеристики богословської думки апостола.

1 Кор. 1: 18, 20-21, 23, 25. У своєму знаменитому «слові про Хрест» апостол Павло багаторазово протиставляє два поняття: аофа (мудрість) і yшpa (дурість). Незрозуміло, для чого перекладачеві знадобилося протягом декількох віршів слово шpa перекладати трьома різними словами: «юродство», «безумство», «немудре». Це збиває читача з пантелику.

1 Кор. 1: 28: «І нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще». Переклад повністю спотворює яскраве висловлювання апостола, яке змушує задуматися. В оригіналі ж тут висловлена важлива есхатологічна думка: «Не існуюче [обрав Бог], щоб знищити існуюче».

1 Кор. 4: 15 пор. з Гал. 3: 24-25: Одне і те ж слово паїЗаушуоьд12 («педагог») перекладається то словом «наставник», що є неправильним, то «дітоводитель», що є незрозумілим.

1 Кор. 8: 3: «Але хто любить Бога, тому дано знання від Нього». Тут уже йде повне спотворення змісту, оскільки в оригіналі: «Але хто любить Бога, того Він [Бог] знає». У деяких давніх рукописах ще краще і зрозуміліше: «Але хто любить, того знає Бог». Дієслово «знати» в Писанні має значення не стільки інтелектуального знання, скільки спілкування. Аналогічна помилка в Гал. 4: 9: «Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтеся знову до немічних та вбогих стихій?» Правильно було б: «Нині ж пізнали Бога, або, краще, пізнані Богом, для чого повертаєтеся знову...». Та ж помилка в перекладі 1 Кор. 14: 38. Тут вона особливо недоречна. Апостол Павло, нібито, пише своїм коринфським адресатам: «А хто не розуміє, нехай не розуміє». Насправді ж апостол застерігає: «А хто [цього] не визнає, того і [Бог] не визнає». Мова в уривку йде про порядок під час богослужіння. Хто не визнає встановленого Самим Богом порядку, нехтує ним, того й Бог не визнає.

1 Кор.13:12: Тут дуже прикро, що традиційний образ «дзеркала», що відображає реальність, замінений образом тьмяного скла, крізь яке ми дивимося на реальність. «Тепер ми бачимо ніби крізь тьмяне скло». В оригіналі: «Тепер ми [все] бачимо в дзеркалі, загадковим...».

Гал. 3: 1: «О, нерозумні галати! Хто спокусив вас не коритися істині...?». Це місце в оригіналі читається: «О, нерозумні галати! Хто зачарував (фаокалєм) вас...?».

1 Тим. 4:14: «Не занедбуй дарування, що перебуває в тобі і дане тобі за пророцтвом з покладанням рук священства».Тут ми маємо справу з анахронізмом. Ні про яке християнське«священство»у I столітті Р. Х. мови не могло бути. В оригіналі стоїть не «священство», а «пресвітерій», «рада пресвітерів». синодальний переклад біблія богословський

На жаль, обсяг статті не може вмістити всіх неточностей Синодального перекладу, які помітив автор. І, тому продовження цієї роботи покладається на майбутні покоління, які вже зараз мають можливість, вивчаючи грецьку мову, доторкатися до першоджерел та порівнювати оригінал із іншими перекладами. Тим більше, що в Російській Церкві вже піднімалося питання про підготовку відредагованого

Подібна думка міститься і в Толковій Біблії Лопухіна: «Відчуваючи роздратування проти читачів, ап. не називає їх «братами», як в I гл. 11 ст., а просто галатами, тобто мешканцями провінції, у якій жили різні народності: фрігійці, лікаонці, кельти, римські колоністи і євреї. Він називає їх «безумними» через їхню поведінку стосовно Євангелія. «Хто спокусив вас». Вчинок галатів так уразив апостола Павла, що він бачить у цьому щось таємниче (спокусив, а точніше: наврочив - фаскатет), як дія чаклунства або темної демонської сили (пор. 2 Кор. 11: 3,13-15 і 1 Сол 3 :5)».

Видання Синодального перекладу, зважаючи на те, що старозавітна і новозавітна текстологія зараз знаходиться на зовсім іншому рівні, ніж сто сорок років тому. Тому, на мою думку, нам не варто чекати на чийсь почин, а самому сформувати богословську комісію, яка враховуючи археологічні, текстологічні та екзегетичні здобутки і напрацювання, сама виявить такі помилки і запропонує їх Священному Синоду на внесення в майбутні видання Біблії українською мовою.

Список літератури

1. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту. - К.: Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. - 1407 с.

2. Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. - М.: Издание Московской Патриархии, 1990. - 1371 с.

3. Святое Евангелие на церковно-славянском и русском языках. - Краматорск.: Спасо-Преображенский Мгарский монастырь, 2005. - 831 с.

4. Biblia Hebraica Stuttgartensia.- Stuttgart, 1990. - 1574 p.

5. Septuaginta. - Stuttgart.: Biblia-Druck, 1979. - 941 p.

6. The Greek New Testament. - Stuttgart.: Biblia-Druck. - 918 p.

7. Введение в Ветхый Завет / Подред. Эрика Цегнера (Серия «Современная библеистика»). - М.: Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2008. - 802 с.

8. Смолич И. История русской церкви (1700-1917) История русской церкви Кн. 8 (юбилейное издание). - М.,1997. - 800 с.

9. Библия на церковно-славянском языке. Інтернет-посилання: http://www. my-bible.info/biblio/bib_tsek/

10. Ианнуарий (Ивлиев), архим. Некоторые ошибки Синодального перевода Нового Завета. Інтернет-посилання: https://azbyka.ru/ivliev/oshibki_sinodalnogo_perevoda_NZ-all.shtml

11. Стенограммы радиопередач Е. А. Авдеенко. Чтение по книге Бытия. От сотворения мира до Вавилона. Інтернет-посилання: http://avdejenko.ucoz.ru/Main.html

Размещено на Allbest.ru