Роль і значення християнської соціології у процесах глобалізації сучасного світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль і значення християнської соціології у процесах глобалізації сучасного світу

Мартишин Денис Сергійович доктор наук з державного управління, доктор теології, доцент, завідувач кафедри теології та християнської комунікації, Міжрегіональна Академія управління персоналом

Анотація

Духовні пошуки сенсу буття, теологічні метаморфози християнства з перших кроків соціального розвитку самої церкви, накладають значущий відбиток на всю історію існування суспільства аж до сьогодення. Історія християнської соціології засвідчує, що тема релігії, духовних цінностей починає особливо гостро відчуватися саме в ситуаціях радикальних соціально-політичних, культурних змін, коли суспільство потребує переосмислення уявлень і стереотипів про розвиток держави.

Ураховуючи уроки минулого, реалії сучасної України і світовий досвід, обґрунтовується значення вивчення християнської соціології у процесах українського державотворення. Автор доходить до висновку про те, що для вирішення багатьох проблем державно-церковних та міжконфесійних відносин необхідне встановити діалог християнської соціології та державного управління. Значення релігії, релігійної філософії та соціальної думки церкви процесі державотворення України невпинно зростає.

Соціальний вплив релігії обумовлюють загальноєвропейські тенденції розвитку християнства та історико-культурні особливості України. Актуальність запропонованої теми полягає також у нагальній необхідності вивчення християнської соціології у контексті історичної та державно-управлінської розвідки. Недостатня увага науковців до процесів державотворення у контексті християнських цінностей матиме вкрай негативні наслідки, зокрема, може спричинитися відчуження українського народу від власної культури, історії та релігійної традиції, а відтак й усього суспільства від загальнодержавних процесів.

Вивчення особливостей православної віри українського народу має сприяти пошукові ціннісних засад розвитку у здійсненні гуманітарної, національної і соціальної політики Української держави задля досягнення ефективності сучасних процесів державотворення.

Комплексне ґрунтовне наукове дослідження християнської соціології у контексті процесів глобалізації насамперед надасть можливості проаналізувати сучасний стан теорії та практики державного управління з питань церковно-державних відносин, узагальнити перелік малодосліджених проблемних питань соціальної доктрини православної церкви, що фактично не досліджувалися фахівцями інших наукових галузей.

Ключові слова: християнська соціологія, глобалізація, соціальна доктрина, таїнства, етика, мораль, криза, політика, економіка, теологія, місія.

Abstract

The role and significance of Christian sociology in the processes of globalization of the modern world

Martyshyn Denys Serhiiovych Doctor of Sciences in Public Administration, Doctor of Theology, Associate Professor, head of the Department of Theology and Christian Communication, Interregional Academy of Personnel Management

The spiritual search for the meaning of life, the theological metamorphoses of Christianity from the first steps of the social development of the church itself, leave a significant imprint on the entire history of society up to the present day. The history of Christian sociology shows that the theme of religion, spiritual values is beginning to be felt especially in situations of radical sociopolitical, cultural changes, when society needs to rethink ideas and stereotypes about the development of the state.

Taking into account the lessons of the past, the realities of modern Ukraine and world experience, the importance of studying Christian sociology in the processes of Ukrainian statehood is substantiated. The author concludes that in order to solve many problems of state-church and inter-confessional relations, it is necessary to establish a dialogue between Christian sociology and public administration. The importance of religion, religious philosophy and social thought of the church in the process of state formation of Ukraine is constantly growing.

The social influence of religion is determined by the European trends in the development of Christianity and the historical and cultural features of Ukraine. The relevance of the proposed topic is also the urgent need to study Christian sociology in the context of historical and government intelligence. Insufficient attention of scholars to the processes of state formation in the context of Christian values will have extremely negative consequences, in particular, may lead to the alienation of the Ukrainian people from their own culture, history and religious tradition, and thus society from national processes.

The study of the peculiarities of the Orthodox faith of the Ukrainian people should contribute to the search for the values of development in the implementation of humanitarian, national and social policy of the Ukrainian state in order to achieve the effectiveness of modern state-building processes.

Comprehensive thorough scientific study of Christian sociology in the context of globalization will provide an opportunity to analyze the current state of theory and practice of public administration on church-state relations, to summarize a list of little-studied issues of social doctrine of the Orthodox Church.

Keywords: Christian sociology, globalization, social doctrine, sacraments, ethics, morality, crisis, politics, economics, theology, mission.

Постановка проблеми

Процеси глобалізації, кризові явища в світовій політиці, економіці, культурі та прискорений розвиток інформаційних технологій стали для науковців та практиків державного управління своєрідним поштовхом до усвідомлення необхідності здійснення якісних перетворень не лише у галузі матеріального виробництва, а й у сфері державно-церковних відносин, які виступають важливою передумовою трансформації й усіх інших сфер життєдіяльності українського суспільства.

Останнім часом у центрі уваги теоретиків та практиків державного управління знаходяться питання християнської соціології, соціальної доктрини церкви, геополітики, національної безпеки та інформаційних технологій [1]. Адже не лише світські науковці, але й богослови різних конфесій, священнослужителі зайняті осмисленням багатогранних процесів глобалізації. І, як правило, не завжди дослідники звертають увагу на культурно-історичні особливості тих або інших релігій, специфіку еволюції всебічного життя релігійних інститутів. Між тим, ми глибоко переконані, що саме християни усього світу мають мати спільну духовну і теологічну відповідь на виклики та суперечності сучасного світу.

У християнському теологічному розумінні політика включає в себе актуальні питання демократії, закони, релігійну та національну самосвідомість народу, культуру, літературу, владу, економіку, бізнес, міжнародні взаємостосунки, проблематику війни та національних конфліктів. Священик, богослов може по-різному ставитися до питань теорії державного управління, політології, ігнорувати книги зі світової політики та теорії економічного розвитку, але він має реально розуміти, що людство стоїть перед загрозою втрати єдиної загальнолюдської перспективи стабільного розвитку та стійкого майбутнього. Пандемія, війна, екологічна та продовольча кризи тільки посилюють реальний розкол світу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемам конструктивного діалогу християнської соціології та державного управління протягом тривалого часу приділяють значну увагу українські та зарубіжні науковці. Серед вітчизняних вчених, які вивчають ці питання, доречно зазначити таких: В. Бондаренка, С. Бортника, В. Вороніна, С. Говоруна, Я. Грицака, В. Єленського, С. Здіорука, Ю. Кальниша, Г. Коваленка, І. Козловського, А. Колодного, М. Мариновича, Р. Небожука, Є. Романенка, Ю. Решетнікова, О. Сагана, Г. Сагач, Л. Филипович, Г. Христокіна, В. Хромця, Ю. Чорноморця, Г. Щокіна. Незважаючи на різноплановість наукових підходів до дослідження цієї теми, поглиблення потребують теоретико-методологічні положення християнської соціології, що стосуються питань діалогу церкви та держави.

На нашу думку, існує потреба в новому богословському осмисленні парадигми стосунків між релігією та наукою, теологією та філософією, церквою та державою. У сучасній богословській науці поняття «церква», «суспільство», «комунікація», «місія» є ключовими. Це пов'язано з величезною роллю, яку відіграють православні церкви України (УПЦ і ПЦУ) в усіх сферах життя сучасного суспільства [2-4]. Державне управління, філософія, соціологія, економіка, політологія та право дають власне бачення функціонування та розвитку суспільства, але водночас через широку наукову дискусію немає єдності думок з приводу суті, змісту та особливостей християнської соціології.

Більшість фахівців з державного управління, богословів зазначає важливість вивчення актуальних проблем соціології, визнає регулятивний та організаційний принцип соціології релігії для будь-якої діяльності людини. На нашу думку, вивчення основ становлення та розвитку суспільства з погляду релігійної традиції християнства є однією з основних проблем усього віровчення православної церкви, визначає ідентичність і специфіку християнського знання порівняно з іншими громадськими дисциплінами.

Зауважимо, що в науково-богословській літературі не вистачає фундаментальних досліджень з політичної теології, державного управління, соціальної доктрини церкви та публічної теології. Ці питання можуть бути інтегровані в спеціальну галузь суспільствознавства «християнська соціологія» та заслуговують на те, щоб їх вивчали не лише світські науковці, але і вихованці, студенти учбових духовних закладів багатьох релігійних інституцій України, Білорусі, США, Канади та інших країн, де активно розвиваються православні парафії.

Мета статті - дослідження особливостей християнської соціології в умовах процесів глобалізації.

Виклад основного матеріалу

Відомо, що деякі православні християни заперечують свою причетність до політики та не цікавляться поточними моментами сучасної політичної ситуації. Ми не пропагуємо відкриту політичну боротьбу духовенства. Не йдеться і про вступ священиків до лав тієї чи іншої партії або про активну участь релігійних громад, церковних парафій у чергових дострокових парламентських або президентських виборах. Питання полягає у формуванні відповідального та морального ставлення християнина до життя суспільства, виробленню науково-богословського та критичного мислення християнства, яке ґрунтується на власному теологічному віровченні.

Священик, богослов, економіст, один з найбільш визначних представників релігійної філософії XX століття, який сприяв розвитку соціальної думки православної церкви, протоієрей Сергій Булгаков (1871-1944) свого часу говорив про важливість вивчення основ суспільства. Філософ і богослов писав: «Не можна не визнати, що в богословському вченні є певна абстрактність. Але вона не така, щоб їй відповідала повна байдужість до життєвих запитів. Зокрема, запити пастирські все в себе включають. І взагалі, життя практичне та громадське має значення, яким не можна нехтувати. До ухиляння від неї видимими взагалі є дві причини: 1) перебільшення поставлення вищих благодатних цінностей, ідеалів, аж до відмови від «єдиного що потрібно» звертатися до решти; 2) звичка нашого брехливого розуму -- ґрунтуватися на рішеннях, підказаних від минулого, іноді тенденційних, зовсім не духовних, а суто людських. Ця звичка не знаходить свого виправдання, бо все змінюється, і нам доводиться багато що переставляти по-новому. Отже, необхідно дещо загострити почуття сучасності, роботу й турботу про неї в правильному напрямку. Бо Господь спитає на Страшному Суді, що було зроблено нами саме в нашому часі, в наших обставинах. Вселенське передання православної церкви саме полягає в збереженні форм, що виникли зовні. Соціологічна просвіта буда відсутня в сучасних духовних семінаріях. Але це не було на користь. І недостатність ця ясно усвідомлювалася останнім часом» [5, с. 528]. Протоієрей Сергій Булгаков, говорячи про важливість вивчення християнської соціології майбутніми пастирями православної церкви, був глибоко переконаний у тому, що священик має мати «чесне ставлення» до громадських проблем, політики і науки, вивчаючи основи суспільства у світлі християнського віровчення.

Дана проблематика, навіть не будучи поки сформульованою в належних богословських та політологічних категоріях, вимагає адекватної та солідарної відповіді християнської церкви (протестантизм, православ'я та католицизм). На наш погляд, неявне для багатьох, але через те не менш реальне підґрунтя культурних, релігійних, національних та інших протистоянь, свідком яких є сучасна людина, полягає саме в антиномічності християнської та секулярної етики. В цьому полягає внутрішній сюжет духовної драми протистояння релігії та науки.

Необхідно зазначити, що віруючі люди ще не усвідомили та не осмислили довгострокових наслідків цих трансформацій. Саме тому в православному середовищі існує думка, що православна церква живе в особливий період людської історії, в «останні часи», коли людина стоїть перед дилемою: або воно відкриє двері свого серця антихристу вже сьогодні, або християнське суспільство продовжить духовну боротьбу за історичне поле діяльності свого християнського свідчення [3, с. 5].

Ми глибоко переконані в тому, що саме в духовному пошуку, в полеміці різноманітних позицій та думок виробляються нові соціальні моделі комунікації православної церкви, богословські теорії, підходи до аналізу соціальних явищ, виявляють себе маловивчені аспекти політичних, економічних та соціальних проблем, відбувається розвиток наукового знання. Саме сьогодні в сучасному світському науковому середовищі пробуджується цікавість до християнського вчення про суспільство, і в свою чергу, відбувається становлення та розвиток богословської рефлексії на соціальні та політологічні теми. Як ніколи фундаментальне богословське пророблення основ соціальної філософії уможливлює об'єднання богословської та світської науки.

Більш за те, поставлення в центр уваги та обговорення актуальності й неминущої значущості соціальної думки християнства дають можливість сучасним ученим, державним управлінцям, політикам, лідерам громадських організацій визначити роль та значення релігії в сфері державного управління, політики, історії та культури. Виявити прямий зв'язок розвитку економіки, політики та філософії державного управління з релігійними цінностями, поглядами, переконаннями для розуміння того, що в кінцевому підсумку фундаментальні знання про релігію є такими ж важливими для формування наукових уявлень про суспільство, як у медицині елементарні знання з біології та анатомії людини.

Цілком закономірним є те, що в умовах глобальної кризи економіки, політики, фінансів, корозії моралі, втрати моральних ідеалів, у контексті пошуку нових шляхів модернізації сучасного суспільства християнське вчення про суспільство (християнська соціальна доктрина, християнська соціологія) привертає до себе увагу представників світської науки (державне управління) [6-8]. Сучасний християнин, знаходячись на перетині глобальних суперечностей, обираючи шлях свого розвитку, має, в першу чергу, враховувати динаміку взаємовідносин традиціоналізму та лібералізму, релігії та секуляризму.

На нашу думку, в антагонізмі релігії та безбожництва, віри та невіри виявляють себе реальні суперечності процесу глобалізації, асиметричні за своєю сутністю. На наших очах відбувається руйнування держав, крах релігійних інститутів та релігійних організацій, що зазнають негативного впливу різних політичних та комерційних еліт, ЗМІ, ТНК, МВФ. Сучасна людина є свідком народження нової картини світу. Інформаційні та політичні маніпуляції, обмежувальні заходи медицини в період пандемії, афери з придбанням продовольства, падіння банків з короткостроковим спекулятивним капіталом, гарячі та холодні фази гібридної війни є найбільш яскравими прикладами переформатування життя сучасного суспільства. Менш вивченими є технології прийняття рішень, вживані у сфері політичного впливу на поведінку місцевих владних та інтелектуальних еліт, етнічних груп, лідерів, що приймають рішення.

Сучасна богословська наука, політологія та релігієзнавство пояснюють глобально-інтеграційні соціальні трансформації та інші громадські катаклізми, в першу чергу, через аналіз релігійно-філософського, історико-політичного та морального контексту. Немає сумніву в тому, що будь-яке історичне потрясіння має свої об'єктивні причини, вкорінені в релігійних, економічних, соціальних, культурних та інших обставинах життя. Тому православна церква та сучасне богослов'я не можуть залишатись обік таких насущних, складних, суперечливих питань розвитку глобального світу і актуальних теоретичних питань державного управління.

Духовне життя православної церкви та процеси реальної політики, здавалося б, знаходяться в різних вимірах, але в житті людей та суспільства вони неминуче перетинаються та взаємодіють. Людина живе не лише інтересами політики, економіки, але й релігійними ідеями, і в чималому ступні саме релігія виховує характер, мотивує спосіб життя та формує світогляд цілих народів.

На нашу думку, політика, економіка, культура та суспільство, віддаляючись від християнських цінностей, втрачають свої моральні та гуманістичні орієнтири. В кінцевому підсумку, це призводить до негативних соціальних наслідків глобального світу. Християнин є свідком нового процесу формування життя на планеті, що кардинально відрізняється від релігійного сприйняття світобудови.

Духовне життя людства та релігійна проблематика буття є тривалою в часі метафізичною та екзистенціальною драмою, в якій на кожен день виклику самого життя людина відповідає не з позицій тваринного інстинкту, а на основі певної парадигми релігійної ідентичності. Нерідко саме православна церква в епоху глобальної смути виступала духовним локомотивом усього людства, оскільки для православного християнина історія є певним задумом Бога про людство.

Неважко помітити, що православне духовенство, яке пережило атеїстичні часи існування Радянського Союзу, є менш податливим на політичну маніпуляцію та відверту брехню, які сьогодні домінують у сучасному політичному житті пострадянського простору. Духовно-ідейні, історичні, політичні, економічні та культурні орієнтири православного християнина, який живе в умовах війни і постійних політичних криз, формуються на непорушному фундаменті догматичного та канонічного віровчення православної церкви.

Церковні розколи в Україні, «канонічні війни» в усьому православному світі не мають ставати векторами спотворення теологічних основ православного світосприйняття і теоретичних питань державного управління. Маємо підкреслити, що деякі православні богослови, священнослужителі своїми власними руками «винищують» релігію, займаючись відвертою політичною пропагандою, брехнею. Священики з екранів «патріотичних» телеканалів «вбивають» Бога, «нівечать» церкву, перетворюючи важливі питання християнської богословської думки на мертві спекулятивні ідеологічні поняття, які можна збагнути винятково розумом.

Зауважимо, що Бог та християнська етика не є тільки інтелектуальною науково-теоретичною проблематикою й підґрунтям абстрактних богословських міркувань та раціональної аргументації. Бог являє Себе в реальності церковного досвіду богослужіння і таїнств. Величезною помилкою, з точки зору самої християнської теології, є застосування світського «закону та порядку» в осягненні духовного життя християнства.

Загальна тональність християнської критики викликів сучасного світу зовсім не заперечує хоч якусь перспективу глобалізації, чи повне її заперечення. Оскільки глобалізація людського суспільства не тільки має місце, а й, як зазначалося, посилюється, її ознаками є глобальний розподіл праці, фінансів, розвиток транснаціональних корпорацій, формування так званої нової світової гуманістичної свідомості, інформаційна інтеграція, вестернізація тощо. Усі ці ознаки не обходять стороною жодну релігію. Це є природним і об'єктивним. Сценаріїв, прогнозів щодо моделей глобалізації справді багато.

Отже, на нашу думку, жити реальними викликами сучасного світу, борючись із наслідками гріхопадіння, стало ознакою тверезості та мужності справді християнського світу. Жити лише оманою ідеології, політики, економіки, технологій, медицини стає ознакою наркотичної залежності людини від казкової ілюзії цифрової реальності та політичної міфології. А звідси, хвороблива екзальтованість, ейфорія та різні патології сучасного суспільства.

Трагічним поворотом християнської історії стало оманливе переміщення есхатологічного почуття світосприйняття з християнського богослов'я у сферу політики та націоналізму. Сучасна людина відкинула християнське есхатологічне майбутнє світу та замінила його світською парадигмою іншого прочитання історії, де немає місця Богу, історії церкви та духовному руху людства до Царства Божого [6]. В цьому певний парадокс: журналісти, політологи та політики зберегли віру в «світле майбутнє» та щасливий фінал світової історії, але замінили Бога політикою та інформаційними технологіями.

Таким чином, наука, відкидаючи християнство, пов'язує сенс історії не з існуванням Бога, а з біологією, раціоналізацією, економічним детермінізмом, історичним та науково-технічним прогресом, ринком, економічною конкуренцією та ідеологічною боротьбою. «Стопроцентні гарантії» щастя, успіху, розквіту та стабільності людство здобуває ціною відмови від власної свободи творчості, преображення світу та життя з Богом.

Богослови, священики та світські дослідники спостерігають ту ж саму діалектику гарантії «умовної свободи», яку комуністична держава надавала людям, але позбавляла їх свободи та вибору. Сьогодні люди отримують умовну свободу детермінованого вибору, але ціною втрати справжньої духовної свободи, в тому числі навіть віровизнання.

Сучасний християнин стоїть на роздоріжжі. Перший шлях широкий та зручний: світова фінансова, політична еліта «подарує» людині гарантовану історію «успіху», але ціною виключення релігії, духовних альтернатив, антропологічної свободи та історичного вибору. Другий шлях вузький та незручний: християнин сам, з можливими помилками, труднощами, потрясіннями та падіннями відкриє наявні альтернативи історії, сформує майбутнє та трансформує життя суспільства.

Саме цим переходом від «концтабору» щастя до справжньої свободи та духовної боротьби характеризується сучасний історичний період нової християнської історії. Християнська соціологія неухильно рухається до нових відкриттів складності науки, нелінійності історії, багатовекторності розвитку суспільства, непевності політики, багатоваріантності релігійного мислення. Складність, нелінійність, непевність, альтернативність у громадській сфері буття реалізуються через людську свободу. Християнське богослов'я нагадує, що людина, створена Богом та наділена свободою, конструює реальність і майбутнє історії, будучи суб'єктом, а не пасивним продуктом природно-соціального середовища, обставин та політики. Людина робить історичний процес багатоваріантним та нелінійним.

Історія демонструє чимало прикладів того, як ідеологія войовничого націоналізму занапастила цілі народи. Коли християни починають відчувати себе не «дітьми Божими», а передусім греками, росіянами, українцями, сербами, вірменами, румунами, угорцями, відмовляючись від християнських універсальних принципів облаштування буття, націоналістична лихоманка заражає церковний організм та занурює його в тривалу хворобу.

На противагу дикості, варварству, язичництву християнська соціологія говорить про науку, мистецтво, свободу, мораль та духовну культуру. Численні політичні теорії та культурні тренди, що заявили про себе в якості нових всепереможних «релігій», «вчень», перед якими мають стушуватися християни, наполягають на неприйнятності розуміння християнської соціології як просвіти, духовного вдосконалення, визволення людського духу від зовнішніх обставин дикої природи та обумовленої політики.

Право церкви говорити про цінності, мораль, політику, економіку та культуру знову заперечується сучасним світом, ставиться світськими вченими під підозру, і християнину приписується один обов'язок -- пристосуватися до вимог сучасності та моди -- «духу віку цього». Ці вимоги нібито втілюють цивілізацію, просвіту, освіченість і тому пристосування до відносної моралі та безбожної культури стає найвищим ба навіть єдиним імперативом цивілізованої людини. В свою чергу, апостол Павло закликає християнське суспільство не жити «за звичаєм віку цього» (Еф. 2:1-2).

Словом, «нові великі вчення» глобального світу, як і личить такого роду доктринам, знову «виганяють» церкву з життя суспільства, обмежують людську свободу, зменшують християнське суспільство перед лицем нового язичницького світу та безособових законів соціального середовища інтернет-простору. Проте справжня та вільна наука, як і християнська соціологія, не знають одноваріантної перспективи, а відтак, і одноваріантного кодексу духовної, соціальної та моральної поведінки людини.

Йдеться про найбільш яскравих представників безбожництва та атеїзму, які, в захваті від свого «домінування» в культурній війні, відкидають будь-яку критичну рефлексію, будь-яку самокритику, обмежуються зарозумілою критикою християнства. Саме таким «мислителям» необхідно почути голос іншого -- навіть якщо вони сповнені рішучості «глушити» «ворожі голоси» християнської проповіді.

З нашої точки зору, найкращі прогресивні досягнення вчених, політиків, поетів та письменників без віри в Бога та поваги до свободи творчості дуже швидко закінчувалися побудовою авторитарних суспільств. Аби зрозуміти складні процеси історії, слід зрозуміти її рушійні духовні сили. Це, в свою чергу, вимагає вловити логіку розвитку релігії та культури, а також проаналізувати на підставі цього сучасні глобальні проблеми людства. При вивченні проблем сучасного суспільства не можна випускати з уваги неминуще значення та роль релігії. Вкрай багата історія людства в чомусь подібна до ринкової економіки. Вона являє собою конкуренцію релігій, культур, ідей, літератури, моди, мови, різних стратегій політики та різних типів поведінки людини. Ніхто не має монопольного права висловлюватися з питань релігії, політики, економіки та культури.

Висновки

Християнська соціологія об'єднує два шляхи пізнання світу, один з яких пов'язаний з відкриттям нових можливостей, нових шансів людини в історії, інший -- з відкриттям нових небезпек, пов'язаних або з суперечностями глобалізації, або -- з помилковими виборами та стратегіями сучасної науки. Богослов'я та універсалізм богослужіння допомагають православному християнину подолати язичницькі основи націоналізму, самоізоляції та гордовитого самозвеличення над іншими народами.

З цих позицій необхідно оцінити стратегічні перспективи сучасної реальності. Замість ізольованих національних громад, які ризикують заблукати й загубитися в сучасному складному світі, богослов'я православної церкви на перший план висуває грандіозні універсальні духовні конструкції, спаяні єдиною нормативною системою та єдиною православною вірою. Одиницею виміру тут від самого початку виступають не політичні та фінансові зацікавлення окремих народів та держав, а великі загальнолюдські релігійні світові сенси та духовні цінності.

Політики, що присвоюють право визначати «істинну» церкву, «правильну» релігію або ідеологію, є, на наш погляд, не більш ніж реальними провокаторами, шкідниками та ворогами єдності України. І якщо економісти визнають, що ринковий монополізм небезпечний для економічного розвитку суспільства та реальної конкуренції, то в культурному контексті -- релігійний та духовно-ідейний монополізм небезпечний двічі. Він не тільки позбавляє суспільство свободи, він обкрадає саму історію, звужуючи багатство її духовних, культурних та релігійних альтернатив. Долаючи такий монополізм та відстоюючи розмаїття культури, мови, політики та різних традицій соціального облаштування життя, християнська соціологія не лише захищає релігійний плюралізм, свободу та гідність людської особистості, але й відстоює творче багатство самої історії людства.

На нашу думку, тільки відкрита історія народжує справжнє натхнення, творчість, мистецтво, літературу, живопис, архітектуру, культуру та формує історичний та аскетичний характер людини, не дає йому «прогнутися» під тягарем обставин та викликів свого часу.

Таким чином, сучасна методологія християнської соціології, пов'язана з різними моделями сприйняття української політики, історії та географії, допомагає осягнути в усій красі та в усьому розмаїтті саму українську культуру. Настала пора визнати, що головні доленосні події в історії України, які зачіпають її реальне майбутнє, відбуваються в релігійній сфері, в системі її духовних цінностей, мотивації, пріоритетів та розуміння універсальних особливостей власної історії.

християнський соціологія політика управління

1. Мартишин Д.С. Соціальна доктрина православної церкви в державотворчих процесах України: теоретико-методологічні засади : монографія. Київ : ДІЇ «Вид. дім «Персонал», 2019. 514 с.

2. Мартишин Д.С., Бочков П.В. Місія Православної Церкви в умовах викликів сучасного світу: монографія. Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 172 с.

3. Мартишин Д.С., Богданенко А.І., Романенко Є.О. Місія Українського Православ'я в сучасному світі. Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 130 с.

4. Мартишин Д.С., Романенко Є.О., Богданенко А.І. Українське Православ'я на зламі століть. Київ: Видавництво Ліра-К, 2021. 96 с.

5. Булгаков С.Н. Христианская социология // Булгаков С. Н. Труды по социологии и теологии: в 2-х тт. Т. 2: Статьи и работы разных лет. 1902 -- 1942 / Ин-т социологии. М.: Наука, 1997.

6. Мартишин Д.С. Есхатологія свободи і творчості. Київ: Видавництво Ліра-К, 2022. 68 с.

7. Мартишин Д.С., Кашлюк В.С. Російська релігійна філософія XX століття: досвід богословської рефлексії: монографія / Д.С. Мартишин, В.С. Кашлюк. Київ: Видавництво Ліра-К, 2021. 342 с/

8. Мартышин Д.С. Вклад русской религиозной философии в развитие социальной мысли христианства: монография. К.: Издательство Лира-Киев, 2016. 124 с.

9. Мартышин Д.С. Основы христианской эсхатологии: учеб. пособие. Киев.: Издательство Лира-К, 2015. 124 с.

References

1. Martishin D.S. Sotial'na doktrina pravoslavnoi cerkvi v derzhavotvorchih procesah Ukrami: їеогеїіко-шеїсоісіскт zasadi: monografija. Ki'iv: DP «Vid. dm «Personal», 2019. 514 s.

2. Martishin D.S., Bochkov P.V. Mipa Pravoslavnof Cerkvi v umovah viklikrv suchasnogo svfiu: monografija. Ki'iv: Vidavnictvo Lfia-K, 2022. 172 s.

3. Martishin D.S., Bogdanenko A.І., Romanenko Є.O. Mipa Ukrarns'kogo Pravoslav'ja v suchasnomu svW. Kirv: Vidavnictvo Lira-K, 2022. 130 s.

4. Martishin D.S., Romanenko Є.O., Bogdanenko A.І. Ukrams'ke Pravoslav'ja na zlam! stofit'. Ki'tv: Vidavnictvo Lfia-K, 2021. 96 s.

5. Bulgakov S.N. Hristianskaja sociologija // Bulgakov S.N. Trudy po sociologii i teologii: v 2-h tt. T. 2: Stat'i i raboty raznyh let. 1902 -- 1942 / In-t sociologii. M.: Nauka, 1997.

6. Martishin D.S. Eshatologpa svobodi і tvorchostk Ki'tv : Vidavnictvo Lfia-K, 2022. 68 s.

7. Martishin D.S., Kashljuk V.S. Rosps'ka refigpna filosofja XX stoHttja: dosvid bogoslovs'kof refleksn: monografija / D.S. Martishin, V.S. Kashljuk. Kirv: Vidavnictvo Lfia-K, 2021. 342 s

8. Martyshin D.S. Vklad russkoj religioznoj filosofii v razvitie social'noj mysli hristianstva: monografija. K.: Izdatel'stvo Lira-Kiev, 2016. 124 s.

9. Martyshin D.S. Osnovy hristianskoj jeshatologii: ucheb. posobie. Kiev.: Izdatel'stvo Lira-K, 2015. 124 s.

Размещено на Allbest.ru