Вербалізація категорії "покликання" на основі художнього твору C. McCullough "The thorn birds"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет імені Василя Стуса

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КАТЕГОРІЇ «ПОКЛИКАННЯ» НА ОСНОВІ художнього твору с. McCullough “the thorn birds”

Бойван Олеся Степанівна кандидат педагогічних наук,

старший викладач кафедри теорії і практики перекладу,

факультету філології, психології та іноземних мов

м. Вінниця

Анотація

Дана наукова розвідка розкриває проблематику вербалізації категорії «Покликання» на основі художнього твору К. Маккалоу «Ті, що співають у терні». Схарактеризовано поняття «Покликання» з теологічної точки зору, провівши паралелі з іншими науками й світоглядами: психологією, педагогікою, філософією.

Доведено, що категорія «Покликання» є багатозначна й широкоаспектна, бо базується на різноманітних цілях й визначеннях тієї чи іншої науки. У ході нашого дослідження були проаналізовані різноманітні джерела, де ключовою складовою є саме вищезгадана категорія, були вибрані найвдаліші визначення для подальшої практичної роботи над поданою тематикою.

Зокрема, з опертям на дослідження науковця й мислителя Г.К. Тіссена вказали на те, що широке поле теології ділиться на чотири частини: екзегетичну, історичну, систематичну та практичну. Екзегетична теологія сконцентровується на вивченні біблійних текстів, їх інтерпретації. Історична теологія охоплює біблійну історію, історію Церкви, історію місій, історію догматів та віровчень. Систематична теологія впорядковує матеріали екзегетичної теології та історичної логічно й послідовно під великими заголовками теологічних студій. Практична теологія розглядає застосування цієї науки в духовному відродженні, освяченні, повчанні, навчанні й служінні людям.

Підкреслено, що кожен представник людства має власне покликання до різних станів та самореалізацій, тобто до подружнього, самотнього, Богопосвяченого або (у випадку чоловіків) священичого життя, щоб зростати духовно й фізично на Землі, прагнути до осмислення сенсу буття, людського щастя, осягати мудрість буття. Священнослужителі підкреслюють, що саме Богопосвячений різновид покликання - це більше, ніж робота, кар'єра, навчання - це покликання живе, від Бога, але воно часто піддається випробуванням, хоча людям із атеїстичним світоглядом це може викликати несприйняття й гостру критику вищесказаного. Покликання будь-якої людини заслуговує того, щоб багато обдумувати, зважувати, турбуватись та звертати на нього увагу.

Дійшли висновку, що покликання кожного май важливе значення, але саме покликання до священства вважається контроверсійно-глибоким, оскільки його важко сприйняти й пояснити звичайній людині, яка керується прагненням мати багато звичайних земних благ. Протагоніст художнього твору К. Маккалоу «Ті, що співають у терні» є надзвичайно вдалим прикладом безкінечної внутрішньої боротьби становлення й розвитку власного покликання. Йому було суджено пройти тернистий шлях сум'ять, слабкостей, спокус і залишитися вірним своєму вибору.

Ключові слова. Покликання, визначення, теологія, категорія, віра, мотивація, екзистенція.

Annotation

Boivan Olesia Stepanivna Cand. Sc. (Pedagogical) Ph. D., Senior Lecturer of the Department of the Theory and Practice of Translation, Faculty of Foreign Languages, Vasyl Stus Donetsk National University, Vinnytsia

THE VERBALIZATION OF THE CATEGORY "VOCATION" ON THE BASIS OF A LITERARY WORK BY C. McCULLOUGH “THE THORN BIRDS”

This scientific investigation highlights the problem of verbalization of the category "Vocation" based on the literary work of K. McCullough "The thornbirds". The concept of "Vocation" is characterized from a theological point of view, drawing the parallels with some other sciences and worldviews: psychology, pedagogy, philosophy.

It is proved that the category "Vocation" is multi-meaningful and broad, because it is based on various goals and definitions of different sciences. In the process of our research, various sources were analyzed, where the above-mentioned category is the key component. The most successful definitions were selected for our further practical work on the given topic.

In particular, based on the research of the scientist H. Tissen it was pointed out that the theology is divided into four parts: exegetical, historical, systematic and practical. Exegetical theology focuses on the study of Bible texts and their interpretation. Historical theology covers the history of the Bible, the history of the Church, the history of missions, the history of dogmas and creeds. Systematic theology arranges the materials of exegetical theology and historical theology logically and consistently under the broad headings of the theological studies.

Practical theology considers the application of this science in spiritual revival, sanctification, teaching people and serving them.

It was emphasized that each representative of humanity has its own vocation to different states and self-realizations, i.e. to married, single, consecrated or (in the case of men) priestly life, in order to grow spiritually and physically on Earth, to strive for an understanding of the meaning of being, human happiness, to understand the wisdom of being. Clergymen emphasize that the God-sanctified type of vocation is more than work, career, study - it is a living vocation, from God, but it is often challenged, although people with an atheist worldview may not accept the mentioned above and criticize it. Any person's vocation deserves much thoughtfulness, consideration, concern, and attention.

It was concluded that everyone's vocation is important, but the one to the priesthood is considered to be the most controversial and deep, because it is not easy to perceive and explain it to an ordinary person, who is driven by the desire to have many ordinary pleasures. The protagonist of K. McCullough's work "The Thornbirds" is an extremely successful example of the endless internal struggle of the formation and development of one's vocation. He was destined to go through the thorny path of sorrows, weaknesses, temptations and remain devoted to his choice.

Keywords. Vocation, identification, theology, category, faith, motivation, existence.

Постановка проблеми

Категорія «Покликання» є досить таки суперечливою й багатоаспектною, оскільки може розглядитися під призмами психології, філософії, релігієзнавства. соціології тощо. У цій науковій розвідці прагнемо вивчити й проаналізувати достеменно категорію «Покликання» з точки зору теології. Художній твір К. Маккалоу «Ті, що співають у терні», який свого часу став бестселером, є вдалим прикладом для дослідження категорії «Покликання» саме під такою призмою вивчення, тому що аж два протагоніста мали такий досвід, відчувши прагнення до священства.

Кожна людина має покликання до подружнього, самотнього, Богопосвяченого або (у випадку чоловіків) священичого життя, щоб зростати у своєму напрямку тут, на Землі, і йти до щастя, осягаючи мудрість життя. Священнослужителі підкреслюють, що саме Богопосвячений тип покликання - це більше, ніж робота, кар'єра, навчання - це покликання живе, від Бога, хоча людям із атеїстичним світоглядом це може викликати несприйняття суджень й гостру критику вищесказаного. Покликання кожного заслуговує того, щоб багато обдумувати, турбуватись та звертати на нього увагу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження категорії покликання ми знаходимо в працях соціологів, філософів (М. Гайдегер, Г.С. Сковорода, М. Вебер, М. Лютер, К'єркегор, Ю.В. Глазков), психологів (К.К. Платонов, Г. Крайг, Т.О. Ковеліна, Л.Г. Перетятько,), педагогів (Л.О. Грібова, Н.К. Степаненков та ін.), теологів (А. Хопкінса, Р. Бернарда, Г. Тіссена).

У тлумачному словнику В.І. Даля наводяться приклади вживання слова «Покликання», показані його стилістичні особливості [2]. У психологічних словниках згадується також цей термін, але визначення занадто вузькі й не деталізовані. У психологічному словнику під загальною редакцією А. В. Петровського, М.Г. Ярошевського [3] покликання визначається як схильність або потяг до якоїсь професії, які супроводжує переконання в тому, що необхідні природні дані для неї є.

В українському педагогічному словнику С. Гончаренка поняття «Покликання» - це життєве призначення й спрямування людини, що надає доцільності, осмисленості й перспективності її діяльності. Усвідомлення покликання передбачає розвинену самосвідомість і культуру самоаналізу; осмислення своїх потреб, формування соціально значущих цілей, визначення конкретних шляхів її реалізації [1, с. 263].

Г. Тіссен - відомий теолог дослідник у своїх лекціях із систематичної теології також дав визначення терміну «Покликання»: він наголошує, що це акт благодаті, за допомогою якого Бог запрошує людей приймати вірою спасіння, приготоване Христом [7, 266]. Засобами для покликання, як стверджує теолог, є Слово Боже та дія Святого Духа. У Біблії є такі свідчення: [6] (Рим. 10: 16.; 1 Сол. 2: 13; Ів. 16: 8; Євр. 3: 7) [7, 267].

Данський філософ С. К'єркегор також цікавився проблемами екзистенції, зокрема покликанням людини й підкреслював, що питання належить до суб'єктивного чуття поклику, що йде від Бога й далеко не кожен представник людства здатен чути й відповідати на нього. Що є цікавим, то для того, щоб чітко почути Боже послання, то є необхідність у стражданнях або розпачі пошуку власних скінченності та нескінченності [9, с.13-112 ].

За твердженням Є. Мулярчука «Без поняття покликання іноді важко пояснити мотивацію людей до діяльності, яка спрямована в першу чергу на досягнення нематеріальних благ, здійснюється особистістю заради інших людей. Сам феномен покликання, хоч він видається загальнозрозумілим, важко визначити. Однак можливо принаймні описати, як виявляється покликання у «живому» досвіді людей, зокрема у ситуаціях вибору та прийняття рішень щодо професії»[5].

Мета статті - схарактеризувати визначення категорії «Покликання» з теологічної призми сприйняття, підтвердити теоретичні ідеї прикладами з художнього твору К. Маккалоу «Ті, що співають у терні».

Виклад основного матеріалу

Відомо, що покликані до Богопосвяченого життя складають обітницю присвятити своє життя служінню Богу, а це автоматично означає служити людям. Більшість покликаних до посвяченого життя дають клятви цнотливості, бідності та послуху, а в нашому матеріалізованому світі такі випробування бех духовної твердині покликання витримати просто неможливо. Існує багато різних чернечих спільнот - від тих, які проводять час у молитві, до тих, що проводять час знужденними, хворими, потребуючими допомоги. Такі спільноти характеризуються різнонаправленістю, бо й темпераменти, потреби, характери покликаних людей також різняться. У житті, посвяченому Христові, вірні його заповідям та під проводом Святого Духа приймають рішення в більш досконалий спосіб іти за Богом, прямуючи до досконалої любові, яка також розуміється по різному, по земному, «дай за дай» або ще більш егоїстичними варіантами. Тим самим покликані стають ознакою Божою і часто густо можуть бути неприйнятими чи відкинутими людьми.

Кожна людина має покликання, яке Бог дарує перед народженням, це думка духівництва та людей віруючих. Кожне покликання завжди є даром самого Бога. Такі свідчення легко знайти в найсвятішій книзі мудрості - Біблії. Дуже гарно говорить про покликання як Божий дар пророк Єремія: «І надійшло до мене таке слово Господнє: «Перш, ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я тебе: пророком для народів я тебе призначив» [6] (Єр. 1, 5). Про це говорить також сам Христос, який каже до своїх учнів: «Не ви мене вибрали, але Я вас вибрав» [6] (Ів. 15. 16). Ця цитата Святого Письма відкриває правду про те, що кожне покликання - це особистий дар, що нам надається просто так, із ласки Небесного Отця.

У Святому Письмі є багато інших фрагментів, де представлено, як людина, яку Христос кличе піти за Ним, вільно й без примусу відповідає на Його проханя. Євангелист Іван у першій главі пише так: «Коли Іван Хреститель, побачивши ж... Ісуса, який надходив, - мовив: Ось Агнець Божий. Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом. Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: Чого шукаєте! Ті ж Йому: Равві, - що означає: Учителю, - де перебуваєш! Відрік Він їм: Ходіть та подивіться. Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в Нього» [6] (Їв 1. 36-39).

З точки зору теології, покликання є даром самого Бога, однак сам Христос закликає просити у Господа за ревні покликання на Господній ниві, «... Жнива великі та робітників мало, просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива» [6] (Мт. 9,36,38).

Теологія - це наука про Бога й Його вчинки, ставлення до всесвіту, тобто доктрина про Бога [7]. Чи є різниця між теологією й релігією? Г.К. Тіссен чітко зазначає, що «. факти щодо Бога, Його ставлення до всесвіту приводять до теології; у сфері індивідуального й колективного життя вони приводять до релігії. Інакше кажучи, в теології людина міркує про Бога й всесвіт, у релігії вона висловлює себе в відношеннях і діях тих наслідків, які викликають у ній ці думки» [7]. Опираючись на дослідження цього ж науковця, хочемо вказати на те, що широке поле теології ділиться на чотири частини: екзегетичну, історичну, систематичну та практичну.

Екзегетична теологія сконцентровується на вивченні біблійних текстів, їх інтерпретації. Також вона охоплює вивчення біблійних мов, біблійної археології, вступу до Біблії, біблійної герменевтики, біблійної теології.

Історична теологія охоплює біблійну історію, історію Церкви, історію місій, історію догматів та віровчень.

Систематична теологія впорядковує матеріали екзегетичної теології та історичної логічно й послідовно під великими заголовками теологічних студій. Цей вид теології охоплює апологетику, полеміку й біблійну етику.

Практична теологія розглядає застосування цієї науки в духовному відродженні, освяченні, повчанні, навчанні й служінні людям [7, с.20].

Саме з опертям на призначення практичної теології ми маємо за мету провести наше дослідження категорії «покликання», беручи за основу матеріали художнього твору «Ті, що співають у терні».

Якщо слідувати саме теологічній манері трактування покликання, то синонімом до цього слова можна обрати вибрання, тому що саме Бог обирає тих, хто будуть «робітниками на жнивах». Отже, вибрання - це суверенний акт Бога, не зумовлений жодним примусом, іншими словами, - це акт благодаті, бо вибрав тих, кого Він передбачив. Вибрання тісно поєднане з призначенням чи визначенням. Це грецьке дієслово трапляється декілька разів у Новому Завіті [6] (Дії Ап. 4:28; Рим. 8: 29наст.; 1 Кор.2: 7; Еф. 1: 5, 11). Воно містить думку відокремлення та завчасного визначення, хоча ці дві категорії подібні, але їх можна розрізнити в такий спосіб: у вибранні Бог вирішив спасти тих, хто прийняв Його Сина й пропоноване спасіння, А в визначенні Ві н вирішив дієво завершити ту мету. Тому ап. Павло пише: «бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб були подібні до образу Сина Його» [6] (Рим.8: 29), і «призначив наперед, щоб нас всиновити для себе Ісусом Христом» [6] (Еф.1:5; пор.в.11) [7, с.259].

Проти такого погляду вибрання існують заперечення, про які варто згадати.

а) Христос сказав: «Ніхто бо не може прийти, як Отець не притягне його» [6] (Ів. 6: 44). Від хреста Христового витікає сила, яка досягає всіх людей, хоч багато з них продовжують протиставлятися тій силі.

б) Апостол Павло пише, що Бог викликає в нас бажання і чин за доброю волею своєю [6] (Фил.2:13).Отже, робиться припущення, що грішник не може нічого чинити доти, доки Бог не викличе в нього таке бажання. Це текст спрямовується саме на віруючих.

в) В посланні до Рим. 9: 10-16 сказано, що Бог вибрав Якова, замість Ісава, навіть ще до їхнього народження і до того, поки вони не вчинили нічого ані доброго, ані злого. Вибрання Якова замість Ісава було для зовнішніх і національних привілеїв, а не вибрання для спасіння. Святе Писання говорить, що не всі потомки Ізраїля (Якова) - Ізраїльтяни, і не всі діти Авраамові - діти обітниці. Потомок Ісава також може мати спасіння, як і потомок Якова [7, с.261 ].

Існують ще заперечення стосовно вибрання, але нами були обрані ключові. На цьому етапі теоретичної розвідки наближаємося до категорії «покликання», яка визначається дослідниками як той акт благодаті, за допомогою якого Бог запрошує людей приймати вірою спасіння, приготоване Христом [7, с.261].

Святе Писання говорить, що Бог працює в людині, щоб вона чинила Його волю [6] (Фил. 2: 13). Бог здатний працювати суверенно в серцях людей, щоб спонукати їх дати відповідь особисто за власним бажанням - на поклик Божий до спасіння. Поєднання суверенності й вибору та як вони характеризують покликання Боже, показане ап. Іваном: «До своїх Він прийшов, та свої відцурались Його. А всім, що його прийняли, їм владу дав дітьми Божими стати, тим, що вірять у ім'я Його, що не з крові, ані з пожадливого тіла, ані з пожадливості мужа, але народились від Бога» [6] (Ів. 1: 11-13). релігійний покликання теологічний маккалоу

Як бачимо, у нашому дослідженні концентруємося на релігійному покликанні, оскільки червоною рискою через увесь твір автор проводить спостереження й опис переживань, внутрішніх сум'ять протагоніста, який, обравши священство, все-таки має час від часу сумніви, коли людськість і звичайні потреби в його почуттях переважають, стосовно свого свідомого рішення.

Є.Мулярчук описує категорію «Покликання» як спосіб переживати нескінченність як таку, що її стосується. Ми відкриваємо її зі свого місцезнаходження, розуміючи себе, коли й не в центрі, то все ж таки на перетині спрямувань і прагнень багатьох людей. Ми задіяні в співіснуванні з ними, маємо чути та розрізняти в багатоголоссі той поклик, відповідь якому спрямує наше життя до сповнення сенсу. Буття є нескінченним, а скінечність виявлена на тлі нескінченності....[5, с.101]

Таких викликів долі зазнали головні герої художнього твору «Ті, що співають у терні» - отець Ральф де Брикасар і Дейн.

Наведемо приклад одного з діалогів героїв цієї історії, в результаті якого можна зробити висновок, що на рішення прийняття власного поклику серйозний вплив на свідомість і підсвідомість мають думки й враження оточуючих, які мають власні розуміння та сприйняття й сміливо транслюють їх навколо. Ральф відчув покликання до священства й все робив для того, щоб вірно служити Богу та своїм завданням, але, споглядаючи його зовнішню красу деякі не могли прийняти й зрозуміти цей вибір, тому сумніви такого роду сіялися навколо священника безліч разів. Треба мати неабияку силу волі, непохитну віру, щоб вистояти в сум'яттях та спокусах. Для пересічної людини важко зрозуміти глибини покликання саме до священства, в цьому випадку мова ведеться саме про католицизм, оскільки саме католиками були головні герої цієї історії і це обмеження в багатьох людських речах, потребах, зокрема мову ведемо про тілесну чистоту. Для героїні даної розмови це дивно й неприйнятно, коли чоловік із красою Аполлона є недосяжним і байдужим. Це обурює й викликає хвилі негативних емоцій, оскільки в розумінні звичайної людини життя земне має відповідати в більшій мірі земним потребам, а високе й духовне не вписується, не поміщається в рамки простого людського щастя. Цей діалог ще раз свідчить про те, що до кінця зрозуміти покликання до священства не є можливим людям, які мають інше призначення в житті, що є не менш значущим та цінним.

- “How old are you?” she asked without further preamble.

-“Twenty-eight, ” he replied.

-“Younger than I thought. Even so, they don't send priests like you to places like Gilly. What did you do, to make them send someone like you out here into the back of beyond?”

- “I insulted the bishop, ” he said calmly, smiling.

-“You must have! But I can't think a priest of your peculiar talents can be happy in a place like Gillanbone. ”

-“It is God's will. ”

- “Stuff and nonsense! You're here because of human failings - your own and the bishop's. Only the Pope is infallible. You're utterly out of your natural element in Gilly, we all know that, not that we 're not grateful to have someone like you for a change, instead of the ordained remittance men they send us usually. But your natural element lies in some corridor of ecclesiastical power, not here among horses and sheep. You'd look magnificent in cardinal's red. ”

-“No chance of that, I'm afraid. I fancy Gillanbone is not exactly the epicenter of the Archbishop Papal Legate's map. And it could be worse. I have you, and I have Drogheda. ”

She accepted the deliberately blatant flattery in the spirit in which it was intended, enjoying his beauty, his attentiveness, his barbed and subtle mind; truly he would make a magnificent cardinal. In all her life she could not remember seeing a better-looking man, nor one who used his beauty in quite the same way. He had to be aware of how he looked: the height and the perfect proportions of his body, the fine aristocratic features, the way every physical element had been put together with a degree of care about the appearance of the finished product God lavished on few of His creations. From the loose black curls of his head and the startling blue of his eyes to the small, slender hands and feet, he was perfect. Yes, he had to be conscious of what he was. And yet there was an aloofness about him, a way he had of making her feel he had never been enslaved by his beauty, nor ever would be. He would use it to get what he wanted without compunction if it would help, but not as though he was enamored of it; rather as if he deemed people beneath contempt for being influenced by it. And she would have given much to know what in his past life had made him so.

Curious, how many priests were handsome as Adonis, had the sexual magnetism of Don Juan. Did they espouse celibacy as a refuge from the consequences?

-“Why do you put up with Gillanbone?” she asked. “Why not leave the priesthood rather than put up with it? You could be rich and powerful in any one of a number offields with your talents, and you can't tell me the thought ofpower at least doesn't appeal to you. ”

His left eyebrow flew up. “My dear Mrs. Carson, you're a Catholic. You know my vows are sacred. Until my death I remain a priest. I cannot deny it. ”

She snorted with laughter [10].

- Скільки вам років? -- спитала вона без подальших преамбул.

- Двадцять вісім, -- відповів він.

- Молодший, ніж мені здавалося. Та навіть якщо зважити на вашу молодість таких священиків, як ви, не посилають до місць на кшталт Джилі. Що ж ви скоїли, що ваше начальство послало такого священика, як ви, до нашого провінційного закапелку?

- Я образив єпископа, -- з легкою усмішкою відповів Ральф.

- Не сумніваюся, що ви на таке здатні! Але я не уявляю, як священик із вашими непересічними здібностями може вдовольнятися життям в такій глушині, як Джилленбоун?

- Така воля Божа.

- Дурниці! Ви опинилися тут через людські вади -- ваші та єпископа. Непогрішимий лише папа римський. У Джилі ви перебуваєте поза межами вашої природної стихії, всі ми це знаємо, хоча всі ми не проти, для розради, мати такого священика, як ви, а не отих висвячених невдах, що не змогли знайти собі достойного місця в Англії, бо саме таких сюди зазвичай і виряджають. Ваша ж природна стихія перебуває в коридорах церковної влади, а не поміж коней та овець. У червоній мантії кардинала ви мали б божественний вигляд.

- На це, боюся, я не маю жодного шансу. Звісно, я здогадуюся, що Джилленбоун розташований не в самісінькому центрі мапи архієпископа, який є посланцем папи. А могло бути й гірше. Бо в мене є ви, і в мене є Дрогеда.

Вона сприйняла ці навмисно відверті лестощі так, як він і сподівався; Мері Карсон тішилася його вродою, його увагою, його гострим уїдливим розумом із нього й справді може вийти чудовий кардинал. Вона не пригадувала, щоб впродовж всього життя їй хоч раз трапився такий красень, та ще й із таким ставленням до власної вроди. Він не міг не усвідомлювати, наскільки гарним він є: високий, із бездоганно-пропорційною фігурою, з витончено-аристократичними рисами обличчя; усі складові його тіла зліплені докупи з такою ретельністю і довершеністю, на яку Господь Бог рідко коли розщедрювався для своїх творінь. Отець Ральф був сама довершеність -- від чорних кучерів на голові та дивовижно блакитних очей і до тендітних елегантних рук та невеликих ступнів. Так, цей молодик неодмінно усвідомлює, яку чудову зовнішність він має. Але була в ньому і якась байдужість, і це збурювало в неї відчуття, що священик не є рабом своєї краси і ніколи ним не буде. Звісно, для досягнення бажаного він без докорів сумління скористається власного красою, якщо вона стане в пригоді, але навряд чи зробить це із задоволенням: скоріш за все матиме невисоку думку про людей, здатних піддаватися її впливу. Мері Карсон багато віддала б, аби дізнатися, яка ж подія в попередньому житті отця Ральфа зробила його таким, яким він є.

«Цікаво, - подумалося їй, а чи багато було священиків вродливих, як Адоніс, і з сексуальним магнетизмом, як у Дон Жуана? Вони що, навмисне брали обітницю безшлюбності, щоб уникнути небажаних наслідків?»

А чому ви погодилися поїхати до Джилленбоуна? -- спитала вона. -- Чи не краще було б відмовитися від священицького сану, аніж миритися з таким приниженням? З вашими талантами ви могли б стати багатим та впливовим у будь-якій галузі, тільки не кажіть, що вас анітрохи не приваблює сама думка про владу.

Він різко вигнув ліву брову.

-Шановна пані Карсон, ви -- католичка. І ви знаєте, що обітниці, які я дав, є священними. Я до скону залишуся священиком. Інакше бути не може.

Вона пирхнула і розсміялася [4].

Особливо сильною є остання фраза - реакція пані на рішучість й непохитність у покликанні священника. Жінка не вірить і не повірить, що молодий чоловік із такими зовнішніми характеристиками залишиться вірним своїм обітницям, власному покликанню. Далі по розвитку подій у цьому художньому творі її передчуття й знання справдяться, оскільки Ральф проявить слабкість по відношенню до головної героїні, але потім це хвилі докорів, страждань і розуміння того, що він не оступиться з обраної дороги.

Не варто засуджувати головного героя, бо шлях від мислення й до серця - це найдовший й найбуремніший відрізок життя, що сповнений викликів, сум'ять і випробувань. Саме таку тернисту дорогу становлення покликання Ральфа нам прагнув показати автор.

His lips parted, he looked toward the ceiling and sighed.

- “I was brought up from my cradle to be a priest, but it's far more than that. How can I explain it to a woman? I am a vessel, Mrs. Carson, and at times I'm filled with God. If I were a better priest, there would be no periods of emptiness at all. And that filling, that oneness with God, isn't a function of place. Whether I'm in Gillanbone or a bishop's palace, it occurs. But to define it is difficult, because even to priests it's a great mystery. A divine possession, which other men can never know. That's it, perhaps. Abandon it? I couldn't. ”

-“So it's a power, is it? Why should it be given to priests, then? What makes you think the mere smearing of chrism during an exhaustingly long ceremony is able to endow any man with it?”

He shook his head. “Look, it's years of life, even before getting to the point of ordination. The careful development of a state of mind which opens the vessel to God. It's earned! Every day it's earned. Which is the purpose of the vows, don't you see? That no earthly things come between the priest and his state of mind--not love of a woman, nor love of money, nor unwillingness to obey the dictates of other men. Poverty is nothing new to me; I don't come from a rich family. Chastity I accept without finding it difficult to maintain. And obedience? For me, it's the hardest of the three. But I obey, because if I hold myself more important than my function as a receptacle for God, I'm lost. I obey. And if necessary, I'm willing to endure Gillanbone as a life sentence. ”

-“Then you're a fool, ” she said. “I, too, think that there are more important things than lovers, but being a receptacle for God isn't one of them. Odd. I never realized you believed in God so ardently. I thought you were perhaps a man who doubted. ”

- “I do doubt. What thinking man doesn't? That's why at times I'm empty. ” He looked beyond her, at something she couldn't see. “Do you know, I think I'd give up every ambition, every desire in me, for the chance to be a perfect priest?”

- “Perfection in anything, ” she said, “is unbearably dull. Myself, I prefer a touch of imperfection. ”

He laughed, looking at her in admiration tinged with envy. She was a remarkable woman [10].

Злегка розтуливши рота, отець Ральф поглянув на стелю і зітхнув:

- Мене змалечку виховували на священика, але це ще не все. Як же ж це пояснити жінці... Я немов та посудина, пані Карсон, і час від часу я наповнююсь Богом. Був би я кращим священиком, то цих періодів порожнечі не було б взагалі. А це наповнення, це єднання з Богом не залежить від конкретного місця -- чи буду я в Джилленбоуні, чи, скажімо, в палаці єпископа. Цей стан важко визначити, бо навіть для священиків він є великою таємницею. То є божественна одержимість, яку звичайні чоловіки можуть так ніколи і не пізнати. Саме так -- божественна одержимість. То як мені відмовитися від неї? Це неможливо.

- То це енергія, чи не так? Чому ж тоді вона дається саме священикам? Чому ви гадаєте, що помазання єлеєм під час виснажливо довгої церемонії здатне наділити цією енергією будь-якого чоловіка?

Він похитав головою.

- Розумієте, на це йдуть роки життя ще задовго до висвячування. Це старанний і наполегливий розвиток такого стану душі й розуму, який розкриє Господу твою посудину. Його треба заслужити!

Зо дня в день. Невже ви не розумієте, що є метою обітниць? Їхня мета полягає в тім, щоб ніщо земне не втрутилося між священиком та тим станом духу, якого він досягнув -- ні любов до жінки, ні любов до грошей, ні небажання коритися диктату інших людей. Для мене злидні не є чимось незвіданим, бо я походжу з небагатої родини. Дотримуватися благочестя мені неважко. Найважчим є для мене третє -- це покора. Але я корюся, бо знаю, що коли визнаю своє «я» важливішим за моє призначення бути божою посудиною -- я пропав. Тому й корюся. І, коли треба, буду готовий терпіти Джилленбоун як довічне ув 'язнення.

- Тоді ви дурень, - відказала Мері Карсон. Я теж вважаю, що в житті є важливіші речі, ніж коханці, але вмістилище для Бога не є однією з них. Дивно. Я ніколи не думала, що ви так палко вірите в Бога. Мені здавалося, що ви -- людина, сповнена сумнівів.

- Так я маю сумніви. Хіба ж мисляча людина може не сумніватися? Саме тому інколи я відчуваю внутрішню порожнечу. З цими словами отець Ральф поглянув повз неї, на щось для неї невидиме. Знаєте, мені здається, що я пожертвував би всіма амбіціями, всіма своїми пристрастями заради можливості стати довершеним священиком!

- Довершеність у будь-чому є нестерпно нудною. Особисто я віддаю перевагу тому, що має в собі незначну недовершеність.

Він розсміявся, поглянувши на неї з захватом і заздрістю. Мері Карсон і справді була дивовижною жінкою [4].

У цих діалогах помічаємо надзвичайно хвилююче пояснення категорії «Покликання». Із вуст священника прозвучала фраза «Божественна одержимість», яку непросто зрозуміти й сприйняти, оскільки маємо випадок із контроверсією, де Бог - це любов і добро, а одержимість - це в певній мірі зло, радикалізм, сумнів... Ральф робить неодноразові спроби достукатися до людського розуміння його покликання, але земне й духовне - це категоріально різні поняття, що вимагають кардинально різних векторів розуміння. Це як антоніми, що мають протилежне значення, тому порівнювати їх не є доречним. Ще раз процитуємо мудрі слова протагоніста: «...на це йдуть роки життя ще задовго до висвячування. Це старанний і наполегливий розвиток такого стану душі й розуму, який розкриє Господу твою посудину. Його треба заслужити!», що засвідчують тернистих шлях становлення власного покликання, його правильне трактування й слідування. Впевнені, що Ральфу довелося пройти через безліч вагань і сум'ять доки до нього прийшло остаточне визначення його подальшого життя, хоча, як було ним зазначено, близькі люди, тобто його оточення, покроково, роками готувало його до священства. Але цей чинник є недостатнім. Нас можуть переконувати з дитинства, готуючи певний шлях розвитку - чи то династійний, чи то абсолютно новий, але в певні періоди зрілості людина сама через питання й пошуки знаходить щось своє, якщо володіє природньою цікавістю та прагненням знайти власний поклик. Так сталося з Ральфом, коли всі фактори зійшлися в єдиній симфонії й він відчув, що має прагнення служити людям, а в цьому служінні бути відданим Богу.

Висновки

Схарактеризувавши категорію «Покликання» через призму теології, на основі художнього твору «Ті, що співають у терні» мовою оригіналу й перекладу, можемо зробити чіткі висновки, що визначення в теологічних джерелах повністю відповідають розумінню цієї категорії головними героями твору, де центровими ідеями є визначеність, відданість, благодать, віра. Розуміємо, що покликання вимагає копіткої праці й свідомого сприйняття дійсності та реалій буття. Цитуючи Йоана Павла ІІ, «Не зраджуйте своє покликання, адже тільки тоді можна бути в гармонії з собою, коли ти займаєшся улюбленою справою» [8], наголошуємо на важливості ключового вибору в житті, на тому, щоб бути вірним своїм уподобанням і не боятися змін, якщо такі необхідні.

Література

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: «Либідь». 1997. 376 с.

2. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. Москва: Госиздат, 1956. Т. 3.

3. Краткий психологический словарь / Сост. Л.А. Карпенко; [под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского]. Москва: Политиздат, 1985.

4. Маккалоу К. Ті, що співають у терні. Переклад: Горбатько В. Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2011, 688 с.

5. Мулярчук Є. Покликання як мотивуючий чинник розвитку освіти в Україні. Філософія освіти: наук. Часоп. Ін-т вищ. Освіти Нац. акад. пед. наук України, Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, Укр.акад.політ. наук. Київ: Медиа-клас, 2005. Режим доступу. rbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis.

6. Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Переклад: Хоменко І. Львів: «Свічадо» - 2007. 1460 с.

7. Тіссен Г.К. Лекції з систематичної теології. Київ: Видавництво «Фарес», 2001. 439 с.

8. Як стати щасливим: 10 мотиваційних порад від Івана Павла ІІ. Режим доступу - https://www.0342.ua/helper/1184.

9. Kierkegaard, S. Fear and trembling. tr. from Danish. Moscow: Respulika. 1993.

10. McCullough C. The Thornbirds. The edition published by Virago Press. 2007. 573 p.

References

1. Goncharenko S. (1997). Ukrainsii Pedahohichnyi slovnyk [Ukrainian Pedagogical Dictionary]. Kyiv: [in Ukrainian].

2. Dal V.I. (1956). Tolkovii slovar' zhivogo velikorusskogo yazika. [An explanatory dictionary of the living Great Russian language]. Moscow: [in Russian].

3. Karpenko L.A. (1985). under the municipality ed. A.V. Petrovsky, M.G. Yaroshevsky. Kratkiy pedagogicheskiy slovar [Short psychological dictionary]. Moscow: [in Russian].

4. McCullough K. (2011). Ti, shcho spivayut u terni. [Those Who Sing in Thorns]. Translation: Horbatko V. Book Club "Family Leisure Club" Kharkiv: [in Ukrainian].

5. Mulyarchuk E. (2005). Poklykannia yak motyvuyuchyi chynnyk rozvytku osvity v Ukraini. [Vocation as a motivating factor in the development of education in Ukraine]. Philosophy of education: science. Magazine Institute of higher education Education of the National Acad. ped. of Sciences of Ukraine, M.P. Drahomanova National ped. University, Ukr. academician of polit. science. Retrieved from rbisnbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis Kyiv: [in Ukrainian].

6. Sviate pysmo staroho ta novoho zavitu. (2007). [The Holy Scripture of the Old and New Testament]. Translation: Khomenko I. Lviv: "Svichado"

7. Tissen H.K. (2001). Lektsii z systematychnoi teolohii. [Lectures on systematic theology]. Kyiv: [in Ukrainian].

8. Yak staty shchaslyvym. [How to become happy: 10 motivational tips from Ivan Paul II]. Retrieved from https://www.0342.ua/helper/1184 [in Ukrainian].

9. Kierkegaard, S. (1993). Fear and trembling and Repetition. Retrieved from library.mibckerala.org/lms_frame/eBook/ [in English].

10. McCullough C. (2007). [The Thornbirds]. Virago Press. [in English].

Размещено на Allbest.ru